Уроку за темою: «еміграційна література. Олена теліга. Життєвий І творчий шлях» навчальна дисципліна «українська література»



Скачати 171.91 Kb.
Дата конвертації11.05.2018
Розмір171.91 Kb.
ТипУрок

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ЗА ТЕМОЮ:

«ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА. ОЛЕНА ТЕЛІГА. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ»

НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА «УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА»
НАВ

Виконала:

викладач

Ларіонова Н.М.



Тема програми: Еміграційна література

Тема уроку: Празька поетична школа. Життєвий шлях Олени Теліги.

Тип уроку: комбінований

Вид уроку: урок-дослідження

Мета уроку:

  • навчальна - закріпити знання учнів про діяльність представників

«Празької поетичної школи», ознайомити з життєвим і

творчим шляхом Олени Теліги, розкрити трагічну долю

поетеси; формувати вміння висловлювати власні

судження з приводу прочитаного і прослуханого.



  • розвивальна - розвивати вміння самостійно опрацьовувати нову

інформацію, виділяти найважливіше; розвивати

комунікативні (розвиток зв’язного мовлення),

полікультурні (розширення кругозору), інформаційні

(вміння добувати, опрацьовувати та використовувати

інформацію з різних джерел) здібності, вміння

синтезувати та аналізувати певні явища, увагу та уяву

учнів;


  • виховна - виховувати почуття національної гідності, гордості,

людяності, патріотизму

Матеріально-технічне забезпечення уроку: матеріали дослідницьких робіт

учнів, портрет поетеси, презентація для учнів, ілюстрації

до творів, словничок нових термінів, біографічна анкета,

епіграф, комп’ютер.



Міжпредметні зв’язки: історія України, всесвітня історія, світова

література


Література:

Обов’язкова:

  1. Українська література. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів за ред. Г.Ф.Семенюка – К.: «Освіта», 2010 р.

  2. Українська література. Хрестоматія 11 клас. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005р.

Додаткова:

  1. Фасоля А.М. Поетка вогненних меж (Творчість Олени Теліги як засіб формування духовного світу особистості) // Дивослово. -1995. — №7. - С.21-28.

  2. Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х років (Від «Молодої Музи» до «Празької школи»). - Львів, 1995, - С.191-316.

  3. Ольжич О. Незнаному воякові. Заповідане живим.— К., 1994.

Перейдемо ми на свої дороги...

Щоб взяти повно все, що нам належить,

І злитись знову зі своїм народом.

(О. Теліга)

Хід уроку

1. Організаційна частина:



- перевірка наявності учнів;

- перевірка готовності учнів до уроку

2. Ознайомлення учнів з темою та навчальними цілями уроку

3. Актуалізація опорних знань

Викладач

Емігранти, чужоземці, вигнанці, люди, які з різних причин, в різні історичні періоди покинули свою рідну землю, небо, могили пращурів, але залишили в серці пам'ять, любов до своєї Батьківщини. Вона для багатьох з них стала мрією, болючими спогадами та надією.



  • А що означає слово «батьківщина» для кожного з вас?

(учні висловлюють свої думки).

Отже, Батьківщина – це рідна земля, місто, рідні люди… І якщо людина вимушена через якусь причину, що не залежить від неї, покинути рідну землю, вона прагне зустріти на чужині таких людей, як вона сама. Їй стає легше від поділеної думки. І люди починають об’єднуватись у певні групи. Так з’явилося поняття «діаспора»



    1. Словникова робота. З’ясування лексичного значення слів – діаспора, еміграція, ностальгія.

Діаспора - релігійні та етнічні групи, що живуть у нових для себе районах як національно-культурні меншини.

Еміграція - переселення зі своєї Батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.

Ностальгія - болісна туга за Батьківщиною.




    1. Бесіда за питаннями:

  1. Скільки хвиль еміграції українців ви знаєте?

  2. Коли відбувалася перша хвиля? Які причини першої хвилі еміграції? (Українці, що емігрували перед першою світовою війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє матеріальне становище. Більшість прямували до США, Канади, де влаштовувались робітниками на шахтах і фабриках, розташованих у великих містах або поблизу них).

  3. Який письменник у своєму творі піднімав тему еміграції цього періоду? (В.Стефаник «Камінний хрест»)

  4. Коли відбулася друга хвиля еміграції і чому? (Люди ставали вигнанцями через свої політичні переконання. Це були офіцери, представники української інтелігенції, прихильники вільної незалежної України).

  5. Чому й коли відбулася третя хвиля? ( Друга світова війна і «переміщені особи». Після закінчення другої світової війни на території Німеччини та Австрії перебувало 2,3 млн. – українців - в'язнів, молодь, силою вивезена до Німеччини. Після припинення воєнних дій до Німеччини з СРСР були направлені репатріаційні групи, котрі повинні були переконати радянських громадян повернутися додому. Частина мешканців СРСР повернулась, але багато залишилось. Цю категорії людей назвали «переміщені особи». Протягом 1945 - 1947 років було здійснено переміщення осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Бельгії, Латинської Америки. За межами України нині проживає 15 млн. українців).

Викладач. Тепер ми знаємо, чому «нашого цвіту по всьому світу». Не знайдемо жодної країни в світі, яка б поза своїм материком мала так багато визначних представників літератури, як Україна. Наша земля породила чимало видатних людей. Але завдяки історичним парадоксам далеко не всі вони мали змогу творити, перебуваючи безпосередньо на території України. Багато хто із геніальних українців через різні обставини змушені були емігрувати.

3.3.Узагальнення знань учнів про Празьку поетичну школу.

Викладач.

Така доля спіткала і представників Празької поетичної школи, які змушені були покидати рідну землю. Але літературно-художня і громадянська діяльність пражан стала помітним явищем в історії української літератури й культури, а також у становленні української державності.

«Мозковий штурм»



  1. Що означає термін «Празька поетична школа»? (Це умовна назва творчої групи молодих письменників, які жили в еміграції Ю.Дараган, Ю.Клен, Є.Маланюк, Л.Мосендз, О.Ольжич, О.Теліга, О.Стефанович та ін.).

  2. Чи є підстави вважати цю групу школою? ( Ці поети були зближені світоглядно, стилістично й тематично. Їхня творчість викликала низку наслідувань для пізніших поколінь).

  3. У чому виявився феномен поетів «Празької школи»? Чому їх називають державотворцями? («Празька школа» поетів в українській літературі — феномен, який не має аналогів у світовій літературі XX століття, оскільки безпосередньо пов'язаний з процесами національного становлення і тими катастрофами, що випали на долю української політичної нації).

  4. Який ідеал людини прагнули показати вони у своїх поезіях? (Це — духовно сильна й вольова особистість, національно свідомий українець, який з ідейних переконань віддасть життя за незалежність України).

  5. До якого літературного стилю можна віднести твори «пражан»?( За своїм стилем «пражани» були неоромантиками. Їхні твори відбили болісні роздуми над причинами поразки у визвольній війні. Їх неокласицизм ґрунтується на внутрішніх протиріччях української нації: минуле – зразок державності, сучасне – рабське існування).

  6. Яку б поезію поетів «Празької поетичної школи» можна було б назвати їх заповітом для наступних поколінь?

Учень читає напам’ять вірш О.Ольжича «Захочеш і будеш».

Коментар викладача на відповіді учнів


4. Мотивація навчання

Завданням нашого сьогоднішнього уроку є дослідження життя і творчості Олени Теліги, яка є однією з найяскравіших представників «Празької поетичної школи». Ім’я цієї героїчної жінки викликає захоплення у кожного, кому дорогі усі ті, хто віддав за рідну землю своє життя. Можна тільки дивуватись, як в одній людині сплелись безмежна жіночність, розум, краса, талант, сила патріотичного духу та його незламність.

І, взагалі, своїм творчим життям і героїчною смертю Олена Теліга стала символом невмирущості української нації.
5. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

5.1. Дослідження життєвого та творчого шляху Олени Теліги.

Заздалегідь підготовлені учні розповідають про життєвий шлях поетеси, всі інші самостійно заповнюють біографічні анкети на окремих листах, які після закінчення доповідей, перевіряються.



  • Складання біографічної анкети поетеси (додаток № 1)

Орієнтовні доповіді учнів (розповіді учнів супроводжуються фотомонтажем, який з’являється на екрані комп’ютера)

І учень. Безтурботне дитинство

Олена Теліга, а дівоче прізвище Шовгенів, народилася 21 липня 1907 року (за іншими даними — 8 липня 1906) в Іллінському, неподалік від Москви в сім'ї інженера-гідротехніка професора Івана Шовгенева, який працював у Петербурзі. Після революції 1917 року родина Шовгеневих повернулась до Києва, а дочка тепер уже міністра УНР Олена навчалася у гімназії Дучинської. Це була дуже здібна, винятково жива й амбітна дівчинка. Її батьки були українцями, але у Петербурзі не виховували своїх дітей по-українськи. Тепер же, у Києві, вони стають активними українцями. Універсали, прапори, паради — все нове й небувале, незрозуміле маленькій дівчинці Олені.


Та пройшов 1919 рік, настав 1920. Під час наступу більшовиків Центральна Рада змушена була залишити Київ. Покинув місто й І. Шовгенів, емігрувавши до Чехословаччини. Мати залишилась без засобів до життя з двома підлітками й вічно переслідувана радянською владою як дружина петлюрівця. Життя дружини та дочки емігранта-націоналіста ставало дедалі нестерпним та небезпечним. У Києві панував голод та холод, обмінювали речі на харчі, тому в 1923 році, не отримавши візи на виїзд за кордон, мати та Олена вирішують перейти його нелегально. Доїхали потягом до Вінниці, а там контроль: куди, чого, папери, посвідчення, арешт. Викрутившись з арешту, вони вирішують бічними дорогами пробитись до рідних у Кам'янці-Подільському і перейти кордон. Тієї весни 1923 року шістнадцятилітнє дівча вперше відкритими очима глянуло на Україну, на українське село, повними молодими грудьми вдихнуло запах землі, яка парувала після холодної зими. Це була справжня Земля. Це була Україна: бездонна блакить неба, дзвін жайворонка, ласкаві промені сонця, чисте повітря соснового лісу.

Кожна розлука пов'язана з болем. Пізнавши свою землю, треба було з нею прощатись, залишати, щоби блукати по світу, одержимою любов'ю до неї, мріяти про поворот, боротись за нього. Україна, що це й яка вона? Яке моє місце в ній? Яке її відношення до мене? Такі запитання ставила Олена собі й батькові. Він, щасливо посміхаючись, відповідав: «Тут, в еміграції, Україну кожен носить у серці таку, яку собі викохав, яку собі виборов у важких змаганнях зі світом і собою. І ти її знайдеш сама. Це буде важко, але зате любитимеш її більше, бо це буде, дійсно, твоя Україна». Поклик української землі пробудив у Олени любов до землі її предків. Але Україна - це не тільки земля, це й нація. Україна - це історія, мистецтво, духовність, це велика животворча ідея, боротьба за краще, нове, величне майбутнє не лише народу, а й цілого світу.





ІІ учень. Життя на чужині

Сім'я оселилася в чеських Подєбрадах, де батько працював ректором Української господарської академії. Революційні події 1917-1920 років, зародження Української Народної Республіки та її падіння, втрата всіх надій глибоко вразили чутливу душу Олени і вплинули на формування її світогляду. Вона остаточно усвідомила себе українкою після конфлікту з російськими монархістами на балу у Народному домі. Почувши глузування з української мови та культури, Олена з притаманною їй безкомпромісністю вдарила кулаком по столу і вигукнула: «Ви хами! Та собача мова - моя мова! Мова мого батька і матері. І я вас більше не хочу знати». Характер у неї був твердий та рішучий.

Майбутня поетеса вступає на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова у Празі. Олена має незвичайну пам'ять, великі здібності та хорошого друга й наставника Леоніда Мосендза. Емігрантське життя втягло її у свій вир. Вона близько сходиться з талановитими письменниками «празької школи». На одній із вечірок української молоді Олена зустріла Михайла Телігу - студента української Академії. Він став для неї символом молодого, бойового, глибокого та шляхетного українця. Її серце відчуло, що це той рідний світ, за яким воно стужило. Вони одразу покохали один одного і вирішили одружитись. Щасливе подружжя переїздить до Варшави, де Олена вчителює та доглядає хвору матір.
ІІІ учень. Повернення на Батьківщину
Вересень 1939 року. Гітлерівці почали наступ на Європу. В тім, що вони прийдуть на Україну, сумнівів не було.

У жовтні 1941 року Олена повернулася до Києва. Похмуре місто зустріло її непривітно. Руїни, голод, холод, страждання, розстріли, репресії, наруга над киянами, чужа мова, німецький прапор, а не український, - такими були враження від побаченого.

Чекає все: і розпач, і образа,

А рідний край нам буде чужиною.

Ці слова О. Теліги були пророчими: рідне місто стало чужим. Але вона повернулась не для заспокоєння змученої душі, а для того, щоб включитись у боротьбу з окупантами. Теліга не впадає у відчай, а активно починає діяти. У холодному, голодному, зрусифікованому Києві вони з Ольжичем створили Українську Національну Раду, організували Спілку Українських Письменників, яку очолила Олена, почали видавати газету «Українське слово» та літературно-мистецький додаток «Літаври», де друкувались твори талановитих українських поетів і прозаїків: Є. Плужника, М. Хвильового, О. Олеся, О. Ольжича та інших. Сіючи зерна національної свідомості в окупованому Києві, Теліга не опублікувала жодного панегірика гітлерівцям, з презирством ставилася до сталінських одописців.

Члени ОУН налагоджували доставку харчів та одягу для киян, хоча самі жили впроголодь та в холодних помешканнях. Також було відновлено рух трамваїв, працювало радіо, телефони, школи, лабораторії університетів, населення забезпечувалось харчами та паливом. Їхня діяльність мала величезну підтримку у народу, бо вони були справжніми, несли свою непідроблену правду українському народові, до якого повернулись з чужини, щоб, перейшовши убрід бурхливі води, злитись знову зі своїм народом. Спілці письменників, що об'єднувала здібну молодь, О. Теліга віддавала всю свою силу, енергію, покладала на неї великі надії. Та невдовзі українським патріотам довелося припинити культурно-освітницьку роботу. Хвиля гітлерівських репресій проти українського національного руху охопила Львів, Житомир, Вінницю, докотилася вона й до Києва. Розпочалися масові арешти. Редакція газети «Українське слово» була заарештована гестапо, розстріляно 200 осіб причетних до діяльності ОУН.
ІV учень. Гаряча смерть

У ці тривожні дні Олег Ольжич умовляв Олену залишити небезпечне місто, тимчасово припинити діяльність. Та вона, відчуваючи особисту відповідальність перед Спілкою, не могла припинити боротьби за свободу України і категорично відмовлялась: «Я вдруге з Києва не поїду». «Коли ми поети, - казала вона, - пишемо про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюємо та шлемо на небезпеки інших, то як можемо ми самі цього не робити? Справжня поезія - це не видумана комбінація, це виплив душі. Якже ж чутимусь я, коли піду проти своєї поезії? Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити, коли ж сидітиму в безпечнім запіллі - це вже буде зрада мене самої!».



9 лютого 1942 року під час чергового зібрання Спілки письменників була заарештована О. Теліга разом із чоловіком та іншими активістами. Всього 40 чоловік. Вони були відвезені у колишні володіння НКВС, а під час війни там було гестапо. Чи могла вона уникнути арешту? Безперечно, могла. Всі остерігали її, щоб не йшла до Спілки, та вона заперечувала: «На мене чекають люди. Коли я не прийду - як це буде виглядати? Якщо мене заарештують і я загину, то знайте, що сповнила свій обов'язок до кінця і скажіть про це іншим». Олена вважала, що її смерть стане початком визволення України.

Теліга сиділа в одній камері з сестрою Лесі Українки Ісидорою Борисовою. Їхня мужність та витримка на допитах, дивовижна незламність духу вражали звиклих до своєї чорної роботи гестапівців. Один із фашистів перед розстрілом сказав: «Я не бачив ще мужчини, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка». 21 лютого 1942 року нескорену і горду Олену Телігу разом з її побратимами гітлерівці розстріляли у Бабиному яру. Величезна могила стала братською, адже там поховано понад 100 тисяч громадян. На тому місці сьогодні височіє великий дубовий хрест. Він був поставлений 21 лютого 1992 року на 50-ту річницю з дня загибелі українських патріотів, борців за незалежність і свободу України, які свідомо обрали тернистий та небезпечний шлях боротьби в ім'я високої мети - визволення України.


Зразок заповненої біографічної анкети

Олена Теліга

Справжнє ім’я: Олена Іванівна Шовгенів

Місце народження: народилася 21 липня 1907 року (за іншими даними — 8 липня 1906) в Іллінському, неподалік від Москви

Освіта: історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі

Діяльність: поетеса, редактор, літературний критик, громадський діяч

Літературне об’єднання: «Празька школа»

Сімейний стан: одружена, чоловік — Михайло Теліга, музикант (бандурист)

Політичні погляди: антикомуністичні, відстоювала ідею незалежності України

Смерть: 21 лютого 1942 року розстріляна у Бабиному Яру разом із чоловіком і соратниками.

Перевірка анкет, складених учнями.



5.2. Інтерактивна вправа «Займи особисту позицію»

1. Чи могла по іншому скластись доля О. Теліги?

2. Якби вона не загинула від рук фашистів, яка доля чекала на неї у Радянському Союзі?

3. Долі яких українських письменників подібні до долі Олени Теліги?



8. Закріплення набутих знань.
Гронування.

Створення асоціативного образу поетеси.



7. Коментар роботи учнів

8. Підсумок заняття:

    1. Заключне слово викладача.

Минуло багато років з того часу, коли жили й боролися справжні патріоти нашої країни – поети-пражани. І поступово, після десятиріч забуття, вони повертаються до нас. 1999 року у Києві була випущена збірка поезій Олени Теліги. Також з'явилася вулиця, названа на її честь. Створене Всеукраїнське товариство імені О.Теліги, яке заснувало Міжнародну літературно-мистецьку премію. З 1998 року товариство щорічно проводить Всеукраїнський конкурс-фестиваль «Щоб далі йти дорогою одною» на краще виконання творів О.Теліги. Товариство влаштовує виставки, наукові конференції, створює табори відпочинку для дітей, організовує зустрічі з лауреатами премії ім. О. Теліги.

Неподалік від головного входу Київського політехнічного інституту встановлено пам’ятник Олені Телізі, а на місці розстрілу у Бабиному яру Хрест пам’яті. Але найголовніше для поета, щоб його твори жили в серцях людей, а строчки з них ставали народними. Саме це і відбувається зараз з поезіями багатьох представників «Празької школи». Іх поезії читають, вивчають та співають. Тож закінчити наше дослідження я хочу піснею Ольги Богомолець на слова Олени Теліги «Розцвітають кущі ясмину».



Учні прослуховують відеозапис пісні Ольги Богомолець на слова Олени Теліги «Розцвітають кущі ясмину».


    1. Аналіз роботи учнів на занятті. Оцінювання.

9. Домашнє завдання



Написати твір-роздум на тему: «Ми є. Були. І будем Ми. Й Вітчизна наша з нами»

Додаток

Біографічна анкета Олени Теліги

Олена Теліга


Справжнє ім’я:




Місце народження




Освіта:




Діяльність:




Літературне об’єднання




Сімейний стан




Політичні погляди




Смерть:







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка