Уроки додаткового читання з зарубіжної літератури мельченко Антоніна Спартаківна, вчитель зарубіжної літератури



Сторінка1/4
Дата конвертації15.01.2018
Розмір0.66 Mb.
ТипУрок
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ХМЕЛЬНИЦЬКЕ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 5 ІМ. С. ЄФРЕМОВА


УРОКИ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Мельченко Антоніна Спартаківна,

вчитель зарубіжної літератури,

«Старший вчитель»

Хмельницький- 2016


ЗМІСТ
I. Роман Германа Мелвілла «Мобі Дік» - розповідь про нескореність духу людини, яка потрапила у тенета власної ідеї; книга про стосунки людини з навколишнім світом, про незвичайний світ мешканців морів та океанів, засторога тим, хто вирішив сперечатися з самою природою, твір про нездоланного кашалота на ім’я Мобі Дік…..3

II. Жанр «Інтелектуального бестселера» (за романом Умберто Еко «Ім’я рози»)……13

III. Фантастична повість Рея Дугласа Бредбері «451 градус за Фаренгейтом у світлі сьогодення………………………………………………………………………………………..21

IV. Україна на сторінках повісті М.В. Гоголя «Сорочинський ярмарок»……………….28

Урок додаткового читання за романом Германа Мелвілла «Мобі Дік, або Білий Кит» Тема. Роман Германа Мелвілла «Мобі Дік» - розповідь про нескореність духу людини, яка потрапила у тенета власної ідеї; книга про стосунки людини з навколишнім світом, про незвичайний світ мешканців морів та океанів, засторога тим, хто вирішив сперечатися з самою природою, твір про нездоланного кашалота на ім’я Мобі Дік.

Мета. Ознайомити учнів з творчістю американського письменника-романтика XIX ст.. Германа Мелвілла, з його найкращим романом «Мобі Дік, або Білий Кит» ; розширити уявлення учнів про пригодницьку літературу; звернути увагу учнів на поєднання у творі різноманітних аспектів, а саме: науковості в описі китів, достовірності, яка пов’язана з розповіддю про ризиковану професію китобоя; авантюрності та загадковості при описі різноманітних пригод, які сталися з одним із головних героїв роману (оповідачем) та командою китобійного судна «Пеквік», що вирушили на пошуки Мобі Діка.

Наочність. Слайди з зображенням представників китових, роман Г. Мелвілла «Мобі Дік», ілюстрації до твору, фрагменти кінострічки за романом.
Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Учитель. Шановні учні, сьогодні на уроці ми маємо змогу задовольнити наші різноманітні інтелектуальні потреби і продовжити знайомство з багатогранним світом художньої літератури, світом книги, яка стає для читачів орієнтиром у житті, розширює наш кругозір, вчить робити конкретні висновки стосовно нашої поведінки, розкриває обрії нових світів, невідомих нам континентів, знайомить нас із звичаями і життям інших народів, їхніми поглядами на світ, з наукової точки зору пропонує познайомитися з такими тваринами, як кити, змальовує без прикрас важку працю китобоїв, захоплює несподіваними пригодами, зображує мужність і відвагу людини у світі природи, є застереженням проти гордині, що призводить до загибелі тих, хто не вміє і не хоче змиритися з обставинами і поступитися їм.

Особливо ця книга цікава для тих, хто захоплюється зоологією і вивчає тваринний світ. Про яку ж книгу піде сьогодні мова?

II. Оголошення теми та мети уроку.

Учитель. Сьогодні на уроці ми будемо говорити про найкращий роман американського письменника-романтика XIX ст.. Германа Мелвілла «Мобі Дік».

III. Актуалізація опорних знань.

Робота в творчих групах.

Група 1. Презентація творчості Г. Мелвілла. Виступ учнів-літературознавців.

Нам здається, що письменник Герман Мелвілл повинен бути добре інформований про професію моряка, а ще бути справжнім китобоєм.

Кожна національна література має своїх пророків, які, можливо, не були належним чином поціновані своїми сучасниками, але нащадки віддали їм данину поваги за те, що вони непохитно відстоювали власні принципи та погляди і безкомпромісно дотримувалися їх у своїй творчості. Тепер американську літературу вже неможливо уявити без постаті Германа Мелвілла та його роману «Мобі Дік, або Білий Кит», хоча навряд чи ми можемо схарактеризувати цього представника американського романтизму як суто національного письменника. Він належить до когорти тих митців, які перетнули кордони національної проблематики і замислилися над загальнолюдськими проблемами, шукаючи відповідь на ті глобальні питання, на які так складно відповісти.

Народився Г. Мелвілл 1 серпня 1819 року у Нью- Йорку, в родині заможного шанованого комерсанта Алана Мелвілла та Марії Ганзвурт.

Через матеріальну скруту, пов’язану з банкрутством, родина вимушена була поїхати до Олбані, де Герман починає навчатися в школі, але період навчання був нетривалим через смерть батька. 13-річний хлопчина працює кур’єром у банку. Згодом певний час Герман навчається у школі, але з 18-ти років повинен був заробляти на життя самостійно. Працював учителем у початкових класах, згодом найнявся на торговельний корабель, що курсував на лінії Нью-Йорк – Ліверпуль. Все життя письменник здобував знання самотужки. Про освіченість свідчать твори Мелвілла.

3 січня Герман вирушив на борту новенького китобійного судна «Акушнет» у тривале плавання південними морями Тихого океану. Жорстокість капітана та його помічника змусили юнака дезертирувати у липні 1842 року. Він потрапив до канібалів на Маркізьких островах. Місяць спілкування з канібалами племені тайпі та втеча від них стали основою першого літературного твору Мелвілла – «Тайпі», а його наступні мандри островами Полінезії склали сюжет другої книги – «Ому» . Після тривалих випробувань ( а за цей час він встиг поплавати на австралійському китобійному судні «Люсі Енн», посидіти у в’язниці на Таїті, помандрувати Гавайями у пошуках випадкових заробітків, попрацювати клерком у Гонулулу), він нарешті у жовтні 1844 року на борту фрегата «Сполучені Штати» повернувся до Нью-Йорка.

Наступні романи письменника «Редберн» (1849), «Білий бушлат» (1850) написані на основі біографічного матеріалу; вони належать до жанру «морського» роману, який у творчості Мелвілла набув цілковито нової якості.

Роман «Мобі Дік, або Білий Кит» (1851) вважається вершиною творчості письменника, хоча за його життя твір не додав йому слави .

Мелвілл написав романи «П’єр» (1852), «Ізраїль Поттер: п’ятнадцять років вигнання» (1855), «Шарлатан» (1857). Окремим виданням у 1856 році вийшла збірка оповідань письменника.

У 1857 році Мелвілл припинив свою літературну кар’єру, відчувши власну поразку на ниві прозової творчості. Після декількох спроб читати лекції Герман Мелвілл влаштувався на нью-йоркську митницю наглядачем. Свій вільний час він в основному присвячував поезії. За ці роки були надруковані його поеми – «Кларель» (1876) і «Тимолеон» (1883), а також дві поетичні збірки – «Картини війни» (1866) та «Джон Марр та інші моряки» (1888). Єдиним прозовим твором , який був написаний за цей період, була повість «Біллі Бадд», яка вийшла друком 1924 р, тоді ж уперше були опубліковані і близько вісімдесяти віршованих творів.

Помер письменник у 1891 р. У некролозі сповіщалося про смерть заслуженого митника, який провів молоді роки серед канібалів.

Мелвілл-митник справді помер 1891 року, а Мелвілл-письменник залишився жити у своїх творах, найзмістовніші з яких тільки сьогодні можуть знайти свого читача і захопленого шанувальника.

Група 2.

Учитель пропонує учням визначити тему роману Германа Мелвілла «Мобі Дік».

У романі Г. Мелвілла «Мобі Дік» викладено захоплюючу історію, пов’язану з полюванням на китів, розповідається про складну і небезпечну професію китобоїв, які здобували своєю працею спермацет – китовий жир, який у попередні епохи використовувався на виготовлення свічок, а китовий вус - при пошитті жіночих корсетів. Але центр інтриги становить саме полювання на невловимого Мобі Діка, який у сутичці з людьми залишається переможцем.

Група 3.


Учитель пропонує учням визначити жанр твору.

Ми познайомилися з цікавим, захоплюючим пригодницьким романом, у якому поєдналися різноманітні елементи (наукової, пригодницької, романтичної, реалістичної літератури).

III. Робота над змістом твору. Розкриття теми уроку.

Учитель. Тепер, учні, ми маємо нагоду відправитися у незвичайний світ пригод. Разом із героєм побачимо незбагненний світ, тому що саме заради цього і відбудеться подорож на китобійному судні «Пеквод», хоча перед героєм стоїть і менш романтичне завдання: заробити гроші на прожиття. Ізмаїл не новачок на морі. Він вже плавав на торговельних кораблях, але це буде зовсім інша подорож.

Звернімо нашу увагу на малюнки, які художник помістив на першій та останній сторінках книги. Про що вони нагадують, про що свідчать?

Відповіді. Герой роману Ізмаїл вирішив найнятися разом із своїм товаришем гарпунером Квіквегом у Нентакеті на китобійне судно. Коли судновласники питають його про причину такого рішення, він відповідає, що хоче побачити світ. Тоді один із судновласників пропонує йому піти на ніс корабля і уважно розглянути обрій, повернувшись, розповісти про те, що він побачив. Що ж побачив Ізмаїл?

Він побачив безкраю водяну пустелю і більше нічого. Можна місяцями знаходитися у плаванні, перед очима буде одна і та ж панорама. На ілюстраціях до книги ми бачимо океан, який на обрії зливається з небом. Із цього ми можемо зробити висновок. Коли людина наймається працювати, а не розважатися на круїзному лайнері, вона потрапляє у складні умови, які пов’язані з важкою працею, відірваністю на довгий час від домівки, від людей, вона потрапляє у надзвичайні ситуації.

Учитель. Роботу над змістом роману будемо здійснювати за різноманітними напрямками.

Група 1 познайомить нас із сюжетом роману.

Група 2 познайомить нас із представниками китових, розповість про цих тварин, про їхні звички, середу існування.

Група 3 розповість про китовий промисел, який був розповсюджений у минулих століттях.

Група 4 розповість про героїв цього незвичайного роману.

Всі разом ми поговоримо про битву між китобоями судна «Пеквод» і Мобі Діком.

Група 1. Сюжет роману «Мобі Дік» Г. Мелвілла.

Сюжет роману Г. Мелвілла «Мобі Дік» не занадто складний. Один із героїв роману Ізмаїл через матеріальну скруту вирішив найнятися на китобійне судно. Залишивши місто Манхеттен, він прибув до Нью-Бетфорда. Був грудень. Пізній вечір суботи. Через нестачу грошей він вимушений був обрати собі найдешевший нічліг, саме тут доля зводить його з новозеландцем Квіквегом, язичником, який спочатку видався йому страховиськом. Цьому сприяла розповідь господаря заїзду, який налякав Ізмаїла тим, що гарпунер торгує «новозеландськими засушеними головами».

Обставини склалися так, що Ізмаїл і Квіквег стають найкращими друзями, незважаючи на різні віросповідання, приналежність до різних націй, різне бачення світу.

Друзі відправляються до міста китобоїв Нентакет, де наймаються на корабель «Пеквод», власниками якого були колишні помічники капітана Пелег і Білдад. Саме Ізмаїл вибирав той корабель, на якому друзі вирушать у путь. «Це був давнього зразка корабель, не дуже великий і на старожитній манер опуклий у бортах. Його корпус, задубілий під тайфунами і штилями всіх чотирьох океанів, був темним, мов лице французького гренадера, який пройшов у боях і Єгипет, і Сибір. Ветхий ніс корабля, здавалося, обріс бородою…» Саме на цьому кораблі за 1/300 частку спільної здобичі і відправляються герої у мандри.

Китобоям не вдалося познайомитися з капітаном корабля «Пеквод» Ахабом, але ще на березі вони отримали попередження від незнайомця.

Капітан Ахаб втратив ліву ногу у бійці з кашалотом поблизу мису Горн.

Автор розповідає про те, як розпочалася подорож; про те, як через багато днів після відплиття на палубі з’являється капітан Ахаб; про те, якою небезпечною є професія китобоїв, як ведеться цей промисел; про те, що здобути кита чи кашалота – це лише частина справи. Автор детально розповідає про те, як оббіловують тушу тварини.

У романі розповідається про те, що капітан Ахаб поставив перед собою мету – помститися Мобі Діку, який зробив його калікою. Капітан Ахаб підкорив своїй волі команду корабля, яка вирішила вполювати небезпечного кита. Автор ретельно готує читачів до вирішальної битви з незвичайним кашалотом, описуючи детально кілька битв із китами. Битва з Мобі Діком відбудеться, але у ній не буде переможців. Із 30–ти членів команди залишиться живим лише один, який і розповідає цю жахливу повість.

Мобі Дік спрямує свій гнів не лише на тих, хто перебував у шлюпках, полюючи на нього. Він протаранить «Пеквод» і пустить його на дно. Таким є перебіг подій у романі.

Група 2. Що довідалися читачі про представників групи китових?

Оповідач розподілив китів у три книги з певними підрозділами. До першої книги він вніс спермацетового кита, справжнього кита, кита-полосатика, горбатого кита, гостроспинного кита, жовтобрюхого кита.

До другої книги він вніс сірого дельфіна, чорного дельфіна, нарвала, кита-вбивцю, рибу-молот.

Кити, які належать до другої книги, хоча і менші від китів попереднього розділу, проте за своїми обрисами і пропорціями подібні до них.

До третьої книги оповідач вносить малих китів, а саме: ура-дельфіна, дельфіна-пірата, дельфіна-лестуна.

Отже, юним натуралістам буде цікаво ознайомитися з цією книгою, тому що автор детально описує особливості кожного виду китових.

Особливу увагу у романі зосереджено на кашалотах та звичайних китах, тому що саме на них полюють китобої.

Кашалоти, або левіафани, - дуже великі тварини. Їхня голова, яка плавно переходить у тулуб, тому що шиї у китів нема, являє собою частину тіла, яка містить мозок тварини, а також спермацет (жир), за яким полюють люди.

Ці тварини являють собою істот, які огорнуті жиром, який знімають із них, як шкірку з апельсина. Є кити поважного віку, які живуть одинаками. Є кити, які мають свій «гарем» і до певного часу їм опікуються. Молоді кити живуть зграями.

Група 3 знайомить клас із китовим промислом.

Герої роману протягом тривалого часу полюють на китів. Вони завітали до чотирьох океанів, які омивають землю. Читач довідався, яким складним і небезпечним є полювання на кита.

На «Пекводі» помітили фонтани китів. На воду було спущено чотири шлюпки, в кожній знаходилося по 5 матросів: помічник капітана, гарпунер та 3 матроси.

«То було дивовижне, жаске видовище! Величні хвилі всемогутнього океану, гуркотливе виття, з яким вони котилися під вісьмома бортами, наче величезні ігрові кулі, що котяться по безкрайньому полі; коротка мить агонії, коли вельбот завмирав, задерши ніс догори, на гострому, наче лезо, гребені, який – здавалося - наступної миті розчахне кіль навпіл; несподіване глибоке падіння на дно водних улоговин і виярків; відчайдушний стрімкий ривок на вершину наступного пагорба; неприємне ковзання вниз по його схилу, - все це разом із криками стернових, вигуками гарпунерів і уривчастим гучним диханням веслярів, разом з казковим «Пекводом»… - це було вражаюче видовисько».

Тештіго кидає гарпун і влучає у кита. «Гребці чимдуш запрацювали веслами. І цієї ж миті по їх зап’ястках зі свистом сковзнуло щось гаряче – це був магічний лінь. За мить до того Стабб устиг ще два рози закинути його за лагрет, і тепер через неймовірну швидкість, з якою розвивався лінь, над лагретом курився синюватий дим… Лінь обвився навколо лагрета; та перед цим він пробігав між двома долонями Стабба, із яких зісковзнули рукавиці – квадратні шматки стьобаного полотна, призначені на такий випадок. Це було все одно, що тримати в руках лезо двосічного меча, за який люто шарпає ворог, намагаючись видерти його в тебе…»

Так летіли вони океаном, раптом кит сповільнив хід. Матроси тягнули лінь, щоб наблизитися до кита, а Стабб кинув острогу.

«Червоні струмені збігали з боків чудовиська, наче струмені по схилу пагорба. Його зсудомлене тіло тепер корчилося не у воді, а в крові, яка скипала піною навіть на сто саженів від них…

… Стабб повільно встромив у рибу свою довгу загострену піку і, обережно повертаючи, посував її все глибше, наче хотів знайти у туші золотого годинника… Та золотим годинником, до якого він підбирався, було саме життя кита, сховане в заповітній глибині його тіла. І він розбив цього годинника; і чудовисько, перейшовши від зціплення до стану, який називають його «перед смертям», заборсалося у кривавій піні, здіймаючи снопи бризок, збуривши море навколо себе; так що човен, шарпнувшись назад, ледве встиг врятуватись від смертельної небезпеки і вирватися з цієї грози на чисте повітря.

Потім кит перестав борсатися. Кривава хмара навколо нього розвіялася; його боки надималися і опадали, з дихала виривалися судомні тяжкі зітхання. Раптом струмінь густо-червоної, мов пурпуровий винний осад, крові зринув у заціпеніле від жаху повітря, і, опадаючи вниз, кров полилася по його нерухомому тілу в море. Його серце розірвалося!»

Ми навели лише два приклади того, як важко було здобути кита, з яким ризиком це пов’язано. Люди, полюючи на китів, постійно ризикують власним життям. Гарпунер повинен балансувати у човні, який летить як на крилах, наздоганяючи кита. Він повинен кинути гарпун і влучити.

Голова кита є органом, яким тварина йде сміливо на таран. Рот кита знаходиться у нижній частині голови, очі знаходяться по боках голови, вушний отвір – за очима. Передня частина голови не має органів. Які б завадили киту використати її у бійці.

Небезпеку становить величезний хвіст тварини, яким вона збурює хвилі, яким трощить все навколо.

Ще є ліні та інші різноманітні приладдя на вельботі, які можуть потягнути за собою тих, хто знаходиться у човні.

Можна залишитися на самоті у великому океані, якщо ти випав із човна або пригнув із нього під час небезпеки. 12-літній герой роману негреня Піп втратив здоровий глузд, опинившись сам на сам в океані.

Так поступово автор готує читача до смертельного поєдинку, який мав відбутися між людиною та Мобі Діком, незвичайним білим китом, який кинув виклик тим, що намагалися позбавити його життя.

Вполювати кита – це лише половина справи.

Герман Мелвілл детально описує, як переробляється туша кита. Скільки неймовірних фізичних зусиль потрібно зробити, щоб наповнити бочки лоєм.

Читач довідався, яку частину тварини називають фартухом, як цей фартух знімають і перетоплюють у спеціальній печі; що являє собою голова кита; як у цей «колодязь» опускають цебро, щоб витягнути спермацет. Участь у роботі беруть усі матроси, які знаходяться на кораблі.

Безперечно, роман Г. Мелвілла має велике пізнавальне значення.

Разом із героями читач мандрує океанами світу, тими промисловими зонами, де полюють на величну тварину – на кита.

Вчитель. Група 4 має змогу розповісти про героїв цього незвичайного роману. Хто вони? Чому доля зібрала їх на «Пекводі»? Що саме для них ця доля визначила?

Команда «Пеквода» складалася з 30 матросів. Очолював команду капітан корабля Ахаб. На початку роману капітан постає перед читачем як особистість таємнича. Його ніхто не бачить, про нього лише ходять чутки. Це смілива людина, яка присвятила себе морю. Він полює на китів 40 років, а свою першу здобич здобув, коли йому було 18. Читач знайомиться з Ахабом, коли йому 58 років. Капітан виходить із каюти на палубу корабля, коли судно далеко відійшло від берегів Нентакету.

Ізмаїл вперше бачить капітана таким: «Він був наче засуджений до спалення живцем, та в останню мить знятий з вогнища, коли полум’я лише опалило його тіло, та ще не встигло перетворити його на попіл, не встигло відібрати у нього нагромадженої за довгі роки сили. Весь він, високий і кремезний, був наче вилитий з чистої бронзи, набувши довіку незмінної форми…Визираючи з-під сплутаного сивого волосся, униз по засмаглій задубілій щоці і шиї бігла, ховаючись внизу під одягом, синьо-біла смуга. Вона нагадувала вертикальний слід, який блискавка випалює на високому стовбурі могутнього дерева; пронизуючи його по всій довжині, але не зачепивши жодної гілки, вона зриває і трощить таємну кору, перш ніж піти в землю і залишити на старому дереві, так само живому і зеленому, довге вузьке тавро».

Таким чином, перед читачем постає загадковий романтичний герой. Його зовнішній вигляд свідчить про ті життєві небезпеки, які випали на його долю. А ще в Ахаба - протез ноги, тому що збулося пророцтво, згідно якого він стане калікою через білого кита.

Чим тепер переповнена душа капітана? Що є для нього цей рейс, у який він вийшов на «Пекводі»?

Його душу переповнює помста. Він вирішив вбити Білого Кита, який є причиною його каліцтва.

Команда судна під впливом залізної волі Ахаба дає клятву вполювати Мобі Діка. Саме цій меті підпорядкована діяльність капітана. Він чекає на зустріч із своїм ворогом і готується до неї ретельно.

На кораблі є три помічника капітана. Це Старбак, Стабб , Фласк. Це сміливі й відчайдушні моряки. Вони керують вельботами та кидають острогу під час полювання на китів, саме вони надихають матросів під час переслідування здобичі, на них покладено відповідальність за успіх справи.

Серед них виділяється перший помічник капітана Старбак. Це вихована людина, яка має власну думку, здатна сперечатися з капітаном, але навіть він не може опиратися його волі . Старбак був проти полювання на Мобі Діка, але завадити цьому він не зміг, хоча і думав вбити Ахаба, адже той ризикував життям 30 матросів. У критичні моменти саме Старбаку капітан ввіряє своє життя.

На борту «Пеквода» знаходяться три сміливці гарпунери. Це Квіквег, індіанець Тештіго, негр Депу. Відчайдушність є їхньою суттю.

Звертає автор увагу читача на таких персонажів, як тесля та коваль. Без них на кораблі неможливо обійтися. Кожний герой роману має своє минуле, і воно не є безхмарним.

На «Пекводі» зібралися люди різних поглядів, уподобань. Вони неосвічені, забобонні і разом із тим здатні на непоказний героїзм і рішучі вчинки.

Учитель. Тепер , учні, ми можемо поговорити про кульмінаційний момент усього роману. Саме заради зустрічі з Мобі Діком і помсти йому вирушив Ахаб у це плавання. Його охопила безумна ідея, яка не дає йому спокою. Не один Ахаб зійшовся на своєму шляху з білим кашалотом, не одна людина постраждала у сутичці з ним, але жодна з них не ставила собі за мету знищити ворога, який довів свою перевагу.

Додаткові запитання до груп.

Що читачу відомо про білого кита, адже зазвичай кити чорні?

Відповідь. Мобі Дік був китом-альбіносом. Оповідач Ізмаїл розмірковує про значення білого кольору і його вплив на людину і приходить до висновку, що цей колір викликає певні асоціації і наводить жах.

«Уже багато років самотній Білий Кит час від часу з’являвся в тих пустельних водах, куди лише зрідка заходять китобійці в гонитві за кашалотами. Проте навіть серед них не всі знали про нього; небагато хто його бачив; а тих, хто колись насмілився вийти з ним на бій, було й зовсім мало…

Деякі китобої, мимохіть звикнувши до описаних дивовиж і до того знаючи, що Білий Кит залишився живим після багатьох жорстоких нападів, у своєму марновірстві пішли ще далі й оголосили Мобі Діка не тільки всюдисущим, але й безсмертним…

… Та навіть якщо заперечувати надприродні властивості, у земному вигляді цієї істоти, у її непереборній впертості лишається достатньо сили, щоб вразити людську уяву. З-поміж інших китів його вирізняли не тільки велетенські розміри тіла, але, як згадувалося вище, сліпучо-білий, поораний зморшками лоб і високий білий горб пірамідальної форми. Такими були його визначні риси, ознаки, за якими він навіть у пустельному морському просторі дозволяв своїм давнім знайомим упізнавати його здалеку.

І все його тіло вкривали смуги, плями і розводи того самого безживного кольору; тож врешті-решт його прозвали Білим Китом. А він і справді здавався геть білим, коли опівдні ковзав по темно-блакитних хвилях, лишаючи за собою молочну смугу жовтуватої піни із золотавими спалахами.

Проте своєю грізною славою він завдячував не своїм велетенським розмірам, не дивному кольору і не скривленій нижній щелепі, а тій неймовірно розважливій жорстокості, яку він, кажуть, нерідко виявляв, нападаючи на людей. Особливий жах навіювали його підступні втечі. Адже він мав звичку спершу удати, ніби, заляканий, намагається втекти від своїх переслідувачів, а потім раптом розвертався і, помчавши їм назустріч, або трощив їхній вельбот на друзки, або, жахаючи команду, волік його просто назустріч кораблю. На його рахунку вже було кілька людських життів. І хоча такі випадки, мало відомі на березі, у китобійному ремеслі є досить частими – у Білому Киті все одно бачили стільки пекельної свідомої жорстокості, що будь-яку спричинену ним смерть або каліцтво вважали чимось більшим від простої гри нерозумних сил.

Подумайте, яка глибока, жагуча лють охоплювала його бідолашних переслідувачів…

Один капітан, побачивши навколо себе уламки всіх трьох вельботів і вир, у якому крутилися дошки, весла і люди, - цей капітан вихопив з корми свого розбитого човна великий ніж і кинувся на кита, наче арканзанський дуелянт на свого супротивника, у сліпому шаленстві намагаючись шестидюймовим лезом вразити глибинне єство китового життя. Цим капітаном був Ахаб. І тоді блискавичним порухом своєї серпоподібної щелепи Мобі Дік відтяв у Ахаба ногу, наче косар – зелену билинку у лузі. Жоден турок у тюрбані, жоден найманий убивця-венеціанець чи малаєць не зміг би напасти на нього з такою явною зловмисною жорстокістю.

Навряд чи можна сумніватися, що саме від часів тієї кривавої сутички в Ахабовій душі зростало шалене бажання помститися киту, і воно заволоділо ним дедалі більше, бо він, охоплений похмурою люттю, мало-помалу почав бачити в Мобі Діку не лише причину своїх тілесних страждань, але й джерело душевної гризоти».

Вчитель. Учні, ми говорили, що роман Мелвілла багатоплановий. Можливо, ви полюбляєте романи жахів? «Мобі Дік» не є виключенням.

На китобійному судні з’явилися п’ять матросів на чолі з парсом Федаллою. Капітан Ахаб тримав цих людей до певного часу таємно на кораблі. Вони з’являються вперше під час полювання на кита. Саме цю команду буде очолювати капітан Ахаб.

Федалла викликає своїм зовнішнім виглядом, манерою поведінки у людей забобонність, бажання бути від нього осторонь, навіть бажання позбутися його.

Розкажіть, яка роль Федалли у розвитку сюжету?

Відповідь. За пророцтвом, капітан Ахаб саме перед смертю має востаннє побачити Федаллу, а смерть капітана настане від мотузки.

Вчитель. Ахаб обійшов на «Пекводі» навколо світу, шукаючи Мобі Діка. Коло пошуку звужувалося. Корабель увійшов у води Тихого океану. Моряки були людьми забобонними. Які ж попередження посилала «Пекводу» природа, намагаючись відвернути Ахаба від здійснення його задуму?

Відповідь. В океані розпочалася гроза. Вітер був зустрічний. Блискавка влучила у щогли, що могло викликати пожежу на кораблі.

Якби Ахаб змінив курс і спрямував судно до Нентакету, вітер для нього був би попутний.

Під час тайфуну розмагнітилися стрілки компасів, прилади показували інший напрямок. Ахаб це помітив першим, змінив курс корабля.

Ахаб втрачає лаг, який вперше за багато місяців спустив за борт.

Рятівний буй було наказано зробити з труни, яка раніше призначалася Квіквегу.

«Пеквод» зустрічає «Рахіль», капітан судна просить Ахаба про допомогу. У сутичці з Мобі Діком він загубив свого 12-річного сина, тому благає протягом 48 годин шукати зниклий вельбот, але той відмовляє батькові, його цікавить лише Мобі Дік.

Морський яструб зриває з голови капітана капелюх, коли Ахаб перебував на щоглі.

«Пеквод» зустрічає «Розраду». На судні знаходиться один із п’ятьох небіжчиків, які загинули у сутичці з Мобі Діком.

Вчитель. Ось, учні, ми підійшли до кульмінаційного моменту роману. Читач розуміє, що сутички команді з Мобі Діком не уникнути, хтось повинен поступитися життям. Читач сподівається на те, що жага і впевненість капітана візьмуть верх над кашалотом.

Розкажіть, учні, яким було полювання першого дня.

Відповідь. Капітан Ахаб першим побачив фонтан. Було віддано наказ підготувати і спустити на воду 3 вельботи. Кит йшов попереду, відстань між ним і переслідувачами скорочувалась. «І чарівна легкість, могуття спокійної сили, що спочиває у стрімкому бігу, відчувалася в кожному його рухові». Та ось кит підняв величезне тіло над водою. Він показався у всій своїй величі і зник. Мисливці залишилися чекати його повторної появи. Ахаб розраховував, що мине не менше години, але птахи з нетерпінням почали кружляти над вельботом капітана, зір у них гостріший, ніж у людей. Вдивляючись у морську глибочінь, Ахаб помітив невелику пляму,яка піднімалася з океану на поверхню, дуже швидко збільшуючись у розмірах. Це був кит! Капітан відвів вбік вельбот, а кашалот, піднявшись на поверхню, пройшов повз човен. Він винирнув головою вперед, а його тіло залишилось під водою.

«Кожна планка, кожне ребро човна затремтіли, заходили ходором, коли кит, перевернувшись на спину, мов акула при нападі, неквапно, наче втішаючись, всотав в свою роззявлену пащу ніс вельбота; його довга зігнута нижня щелепа піднялася високо вгору і одним зубом зачепилася за кочет весла».

Ахаб намагався в нестямі руками розтулити китову пащу. Він опинився у центри виру, вилетівши з човна, який збурював кит, кружляючи навколо людей, які намагалися втриматися за дошки від розбитого вельбота.

На цей раз людям вдалося врятуватися. Порятунок прийшов із «Пеквода», якому вдалося відігнати кита, який попрямував у океанську далечінь. Кит плив так швидко, що наздогнати його на вельботі було неможливо. Переслідування продовжиться на кораблі, але на заваді стала ніч. Корабель ліг у дрейф, чекаючи наступного ранку.

Вчитель. Дуже часто буває, що доля випробовує нас тричі. Вона дає шанс на прийняття певних рішень. Ахаб чекав ранку, щоб розпочати двобій із Мобі Діком. Але чи потрібно було це?

Яким був другий день полювання?

Відповідь. Як читачу стало відомо, Ахаб не відмовився від двобою з Мобі Діком. Він чекав наступного ранку. Матроси всіяли щогли, спостерігаючи за морем. Ось побачили кашалота за якусь милю від судна. Він не намагався втекти, він кинув людям виклик, пливучи попереду корабля, кит вискакував періодично з води. Кашалот змінив курс і пішов назустріч вельботам, опинившись у їхньому оточенні. У нього кидали гарпуни, але це не могло його зупинити. Снасті заплуталися. Ахаб із жахом помітив, що сталеві леза гарпунів направлені проти його човна, тому терміново довелося перерізати канат.

Два інших вельботи наблизилися майже впритул до кита. Той підкинув їх догори, зіштовхнувши у повітрі, від них залишилися самі уламки. Кит плавав поруч, загрожуючи потопити людей, які безпорадно борсалися у воді, а потім пірнув у глибину. За мить Мобі Дік піднявся на поверхню саме під вельботом Ахаба, піднявши його на своїй спині і кинувши донизу.

Тепер кит вирішив, що зробив усе необхідне, і відправився далі своєю дорогою.

Таким невдалим був другий день полювання, під час якого Ахаб загубив свою кістяну ногу. Дух помсти не полишив капітана. Він чекав ранку третього дня. Він хотів битися з китом і був впевнений, що перемога буде за ним, тому що його дух не був зломлений.

Але куди дівся парс Федалла? Стабб казав, що бачив, як його лінями потягнуло у воду.

Капітана Ахаба переслідувала лише одна мета і одне бажання: «О, я ладен десять разів обійти неосяжну землю, ладен пробити її наскрізь – все одно я його вб’ю!»

Вчитель. Тепер, шановні читачі, ми переходимо до розв’язки цих буремних подій. Яким же був третій день полювання?

Відповідь. «Раптом вода навколо них забрижилася широкими колами, потім піднялася, наче спливаючи по схилі підводного айсберга, що винирнув на поверхню. Почулося низьке, приглушене гудіння, немов з-під землі, і всі зачаїли подих, бо велетенське тіло кита, обмотане мотузками, усипане гарпунами й острогами, повільно, але з невблаганною силою здіймалося з морської глибини».

Мобі Дік пошкодив вельботи Стабба і Фласка. Коли кит повернувся боком до людей, у них вирвався нестямний крик жаху: «Міцно примотаний до спини чудовиська, розпростертий під тугими кільцями ліня, які кит намотав на себе за ніч, перед нами постав знівечений труп парса: його чорний одяг був пошматований, вирячені очі нерухомо втупилися в Ахаба».

Так капітан Ахаб побачив свою тінь. Збулася перша частина пророцтва.

Чи побачить Ахаб другий катафалк?

Кит, розтрощивши два вельботи, обернув свою злість проти «Пеквода». Він зрозумів, що саме судно становить для нього загрозу. Мобі Дік пішов на таран. Він пробив корабель з правого борту. Вода ринула на «Пеквод». Ось той «другий катафалк», який побачив на власні очі капітан. Намагаючись боронити корабель, він поцілив у кита гарпуном. Лінь, розмотуючись, зачепився. «Ахаб схилився, щоб його вивільнити, і вивільнив; але стрімка петля охопила його за шию і безшумним зашморгом, як душать свою жертву турки в сералі, витягла з вельбота, перш ніж матроси встигли схаменутися».

Тим часом корабель зникав під водою, затягуючи у воронку і тих, хто залишився у вельботі.

Вчитель. Такою трагічною була доля «Пеквода» та його команди, яка вирішила кинути виклик Мобі Діку.

Невже ніхто не вижив? А хто ж розповів цю жахливу повість?

Відповідь. Залишився Ізмаїл, який врятувався на буї, зробленому з труни. Його підібрав корабель «Рахіль». « Шукаючи своїх загублених дітей, знайшла («Рахіль») тільки іншого сироту».

IV. Застосування отриманих знань.

Вчитель. Шановні учні, ми здійснили з вами захоплюючу подорож чотирма океанами, отримали різноманітну додаткову інформацію, але разом із тим пережили незвичайні пригоди з героями роману Германа Мелвілла «Мобі Дік».

Пропоную підсумувати сказане вище у формі «ланцюжка». Розкажіть про те, що вас вразило, про що ви довідалися, які висновки зробили для себе. Учні на мапі можуть показати пункт відплиття судна «Пеквод», його шлях морями й океанами.

V. Підбиття підсумків уроку.

Завершився один із шляхів, пройдений нами разом із чудовим американським письменником, але ще багато незвіданих стежок відкриває перед нами світова літературна скарбниця. Ми не опускаємо вітрил і прямуємо на схід сонця до прекрасної країни Література.

VI. Домашнє завдання.

Список використаних джерел



  1. Герман Мелвілл. «Мобі Дік, або Білий Кит». Харків «Фоліо» 2011.

  2. Горенко Олена. «Таємниці Білого Кита», - С. 3 – 16, «Мобі Дік, або Білий Кит» Харків «Фоліо» 2011.


Урок додаткового читання за романом Умберто Еко «Ім’я рози» (11 клас)



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка