Урок вивчення нового матеріалу



Скачати 204.07 Kb.
Дата конвертації14.01.2018
Розмір204.07 Kb.
ТипУрок

Навчальний предмет. Українська література. 11 клас

Розділ. Українська література 1940-1950 років

ТЕМА. О.Довженко «Україна в огні». Національні та загальнолюдські проблеми. Доля народу крізь призму авторського бачення оцінки.

ТИП УРОКУ: урок вивчення нового матеріалу
Кравець Павлина Олександрівна, учитель української мови та літератури Красилівського навчально-виховного комплексу “загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – агротехнічний ліцей” ім. М.І.Савельєва
Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Українська література: 10-11 класи. Природничо-математичний, технологічний, спортивний, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний напрями; філологічний напрям (профіль іноземна філологія). Академічний рівень / М.Г.Жулинський, Г.Ф. Семенюк – керівники авторського колективу; Р.В.Мовчан, Н.В. Левчик, М.П.Боїщар, О.А. Камінчик, В.І.Цимбалюк. – К.: Грамота, 2011
МЕТА: допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості твору, специфіку його жанру та естетичну вартісність; розвивати навички аналізу літературного твору, визначення рис жанру та індивідуального авторського стилю, вміння висловлювати власні думки з приводу прочитаного, аргументувати їх, наводячи приклади з тексту; виховувати почуття патріотизму, гуманізму, справедливості, національної гідності

ОБЛАДНАННЯ: портрет О.П. Довженка, виставка творів письменника, підручник, роздатковий матеріал, комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, електронний запис супровідних мультимедійних матеріалів уроку.

Я України син.

України!

О.Довженко

Книги і фільми про нашу правду, про народ

Мусять тріщати од жаху, страждань,

Гніву і нечуваної сили людського духу.

О.Довженко

Перебіг уроку

І. Організаційний мотиваційний етап.

Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Асоціювання. Із чим (ким) у вас асоціюється слово «Батьківщина»?

Бесіда.

  • З якої причини О.Довженко змушений був виїхати з України в Москву?

  • Чи тужив митець за рідним краєм? У чому це найяскравіше проявлялося?

  • Кому О.Довженко читав рукопис «України в огні»? Яка його доля?

Слово учителя. Сьогодні ми аналізуватимемо твір О. П. Довженка «Україна в огні», твір, який творився у вирі Другої світової війни, без лакування, без глянцю, а так, як це було, твір про найжорстокішу за всю історію людства війну, яку письменник бачив власними очима, твір, про який літературний критик О. Підсуха писав: «Із творів про перший період війни, написаних у часи Великої Вітчизняної, я, не вагаючись, на перше місце поставив би кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні» - через шевченківську перейнятість автора всенародною трагедією. За широтою охоплення матеріалу, глибиною і правдивістю зображення, за справді таки шекспірівськими колізіями цей твір у нашій літературі тих часів немає собі рівного».

Урок проведемо у формі роздуму над долею України у вирі Другої світової війни та долею митця. Усім бажаю успішної роботи на уроці.



IІ.Оголошення теми, мети та завдань уроку

  Обговорення епіграфів



Формулювання проблемного питання: чому за твір «Україна в огні» О. П. Довженка зняли з усіх посад, які він обіймав, і назавжди відірвали від рідної України?

ІІІ. Актуалізація опорних знань 

На попередньому уроці ви отримали завдання прочитати кіноповість «Україна в огні» О.Довженка. Для початку перевіримо, як ви знаєте зміст твору.


Бліц – опитування

  1. Село, в якому ми вперше  зустрічаємося з головними героями? (Тополівка) .

  2. Запорожці – це козаки? (Це сім’я з таким  прізвищем).

  3. Як звали батька? (Лаврін Запорожець).

  4. Скільки дітей було в Запорожців? (П’ять синів і одна дочка).

  5. З якого приводу з’їхалися додому діти Лавріна Запорожця? (Святкували 55- річчя матері).

  6. Хто з синів загинув у перший день війни?  (Савка).

  7. Василь Кравчина був… (танкістом).

  8. Ернст фон Крауз казав, що ахіллесова п’ята українців – це те , що  вони … (не вчать історії).

  9. Старостою в селі став … (Лаврін Запорожець).

  10. Орали землю в Тополівці … (людьми).

  11. Хто склав списки молоді для відправлення в Німеччину? (Лаврін Запорожець).

  12. Кому повинен був Мина Товченик передати записку старости? (Партизанам).

  13. Що сталося з Людвігом фон Краузом ? (Його вбив Лаврін Запорожець).

  14. Христя була дружиною…(італійського капітана Антоніо Пальми).

  15. Христю судив прокурор партизанського загону (Лиманчук).

  16. Чи зустрілися Олеся і Кравчина Василь? (так).

ІV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу; формування вмінь та навичок

Обмін враженнями щодо прочитаної кіноповісті «Україна в огні».



Повідомлення учнів.

Історія написання кіноповісті «Україна в огні» та її подальша доля

Учень 1. Кіноповість «Україна в огні» була написана О. П. Довженком швидко, так само швидко знято й фільм. Замість визнання і вдячності кінофільм і повість були осуджені й заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його зберігається в архівах московського держфільмофонду), а повість уперше опублікована вже після смерті письменника.

Майже за всі фільми кінорежисера критикували. Але такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну з огні», він ще не зазнавав. Досить сказати, що для розгляду кіноповісті 31 січня 1944 року було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП(б), на якому і розпинали Довженка. Його звинувачували у всіх смертних гріхах, а передусім — в ревізії ленінізму та критиці політики компартії. «Україну в огні» назвали ревізіоністським, націоналістичним, антирадянським твором, виявом вузької національної обмеженості автора, який насправді сказав гірку правду і про колгоспну систему, і про Червону Армію, і про партноменклатуру, командний склад органів прокуратури, КДБ, УВС.

У своєму творі Довженко таврував колгоспний лад передусім не за те, що через нього багатого колись українського хлібороба доведено до крайньої межі зубожіння і безправ’я, а за те, що збив у людях гідність і почуття національної гордості. У доповіді Сталіна це названо «нахабним глумлінням з правди», а самого Довженка — «куркульським підголоском і відвертим націоналістом». На завершення генсек зажадав, аби від автора цього твору «залишилося тільки мокре місце».

Довженко не став на коліна, не благав прощення в Сталіна ні на тому засіданні-судилищі, ні пізніше. У своєму зверненні до нього письменник говорив: «Товаришу Сталін, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і треба тримати в чорному тілі. Невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм, у невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?»



Учень 2. У своєму «Щоденнику» О. Довженко пише: «Моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика. Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюваннями…»

Один із найправдивіших творів про Другу світову війну — Довженкова кіноповість «Україна в огні» — не втрачає свого значення і нині. Насамперед — через вражаючу правду життя і віру в безсмертя народу, в його світле майбутнє.


Здається, вже розібралися з поняттям «націоналізм», що дослівно означає любов до свого народу, і в нашому парламенті спокійно співпрацює з іншими партія з такою назвою. Але час від часу все ж можна почути від опонента це слово, як і раніше, в лайливому, образливому значенні. Або почуєш ностальгійні спогади про героїчне, але прекрасне минуле, в якому все було добре і справедливе, а під час війни — лише героїчно-піднесене. Тож таким людям слід би почитати ще раз Довженкову «Україну в огні».

Робота зі словником літературознавчих термінів.

Кіноповість — повість, написана з урахуванням специфіки кіно як сценарій кінофільму. Діалоги й монологи в ній поєднуються з поетичною розповіддю (ліричними відступами); відбувається вільне переміщення в просторі й часі. Від кіносценарію в ній — фрагментарність, монтажна композиція (нагадує окремі кадри), лаконізм дієслів, динамізм сюжету. Від повісті — епічний принцип зображення життя, метафоричність, авторські відступи, яскраві пейзажні картини. Важливу роль відіграє оповідач, у вуста якого автор вкладає своє бачення життя, проблем, а також ліричні, філософські чи публіцистичні відступи, що є тим листком, котрий поєднує окремі епізоди-кадри.

Публіцистичність — риса, притаманна публіцистиці — особливому роду літератури та журналістики, що звернений до найактуальніших проблем, вирішення яких має велике значення для суспільства.

Учитель. Ми ж з вами спочатку зупинимося на назві твору і з’ясуємо її символічність. Чому «Україна в огні»?

Дати відповідь на це запитання вам допоможуть кадри з кінофільму про війну. (Перегляд відеоролика з епізодами війни)



(Після перегляду фрагменту із кінофільму учні пояснюють назву. «Україна в огні» - це українська земля в загравах пожеж, вогнях спалених сіл, в розривах мін, снарядів, бомб .

На підтвердження знаходять цитати: «Димом сходили обрії. Вогненні вали з громом та гуркотом не один раз перекочувались із сходу на захід, із заходу на схід.» «Високе полум’я гуло у саме небо, тріщало, вибухало глухими вибухами, і тоді великі солом’яні пласти вогню, немов душі розгніваних матерів, літали в димному темному небі і згасали далеко в пустоті небес .Горіло все . Горіла Україна. Вся Україна була в огні. Горіло все. І все загинуло…»

«Горять жита на многі кілометри, палають, топчуться людьми, підводами... Ревуть аероплани. Мечуть бомби. Розсипаються вершники по полю, мов птиці... Крик, і плач, і височенний зойк поранених коней». Повна розгубленість серед населення, розгубленість у військах перед раптового залізною навалою..)

Вправа «Мозковий штурм». Так, дійсно, Україна горіла в огні в прямому розумінні цього слова. Та горіла вона в цей багатостраждальний для неї час й іншими вогнями, наприклад, вогнем ненависті до фашистів, вогнем любові до Батьківщини. Довженко вклав у назву повісті значно глибший зміст. Автор підняв кілька важливих проблем у своєму правдивому творі про війну

Учитель._Визначте_проблему,_твердження_кожного_уривку,_аргументувавши_відповіді_(на_столах_роздатковий_матеріал).'>Учитель. Визначте проблему, твердження кожного уривку, аргументувавши відповіді (на столах роздатковий матеріал).

1. Звиклі до типової безвідповідальності, позбавлені знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот розуміння ходу історії, що кликали їх до велетенського бою, до надзвичайного. І ніхто не став їм у пригоді зі славних прадідів історії, великих воїнів, бо не вчили їх історії. ” (Автор)



Проблема: (проблема незнання героїчної історії власного народу)

2. „ ...Час інший, а народ той же. Я вивчав його історію. Їх життєздатність і зневага до смерті безмежні». (Ернст фон Крауз)



Проблема: (проблема великої жаги до життя, генетичне безсмертя)

3. „ Але... у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п’ята…Ти знаєш, вони не вивчають історію. Дивовижно. Вони вже двадцять п’ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім’ї, дружби! У них від слова „нація” остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них багато зрадників... От ключ до скриньки, де схована їхня загибель”. (Ернст фон Крауз)



Проблема: (проблема зрадництва та відступництва)

4. „ ... Що буде з народом нашим? Виживе він чи загине, що й сліду не стане ніякого... Горе нам... Народ безсмертний, ви казали, товаришу мій. Ой, важке наше безсмертя! Важка доля народна...” (Лаврін Запорожець)



Проблема: (проблема трагічності війни)

Отже, дійсно О.Довженко у своєму творі чесно, чітко й гостро визначає помилки, яких припускались українці на тлі історії.



Учитель. Продовжіть вислів своєю думкою.

Я розумію, що історію потрібно пам’ятати, тому що…”(кожен з учнів формулює свій варіант).



Учні називають інші проблеми: проблему кохання, родини, проблему правди про війну, незламності духу, проблему героїзму.

Учитель. Сьогодні ми повинні проаналізувати твір не так як завжди, за сюжетом, а за аспектами – тими проблемами, які змалював митець у цьому високохудожньому творі.

V. Проблемний аналіз кіноповісті «Україна в огні» за допомогою методу обговорення в загальному колі та методу «Мікрофон».

Користуючись опорними планами та текстами кіноповісті учитель організовує роботу всієї групи за технологією колективно-групового навчання.

- Проблема єдності родини.

- Яка родина у творі уособлює цю проблему? Чому? Доведіть змістом твору свої міркування, зупинившись на кожному з членів родини Запорожців.

- Яка пісня звучить як обрамлення повісті і що символізує вона?



(Перегляд фрагменту 1 кінофільму «Україна в огні»)

Вже на початку твору О.Довженко показує багату на дітей і щасливу родину Запорожців, яка з’ їхалась на ювілей матері і співає дружно улюблену материну пісню «Ой піду я по роду гуляти». На чолі роду – батько Лаврін Запорожець. Мати Тетяна – центр, душа родини. Сини: Роман – лейтенант прикордонних військ, Іван – артилерист, Савка – чорноморець, Григорій – агроном, «майстер врожаю», Трохим – рільник, щасливий батько п’ятьох дітей. А ще дочка Олеся – «всьому роду втіха»

З початком війни батько везе синів на фронт. Дружню родину розсіює війна У перші ж дні вона забрала життя в сміливого, але нерозважливого Савки, поранила матір, кинула у вир боїв синів. Батька Лавріна Запорожця чекало гірше за смерть — звинувачення у зрадництві, бо він на прохання громади став старостою. Примушував людей орати землю, тягнучи ярмо замість коней — щоб зліші були, не корилися ворогові та йшли в партизани. Склав список найкращих сільських парубків та дівчат для відправки в Німеччину, подавши при цьому знак партизанам, які могли визволити молодь. Селяни вирощували хліб, худобу, але все це десь зникало. Лаврін хоч таким чином виконував священний обов'язок боротьби із фашистськими зайдами. Але знайшовся зрадник — і ось уже Запорожець за колючим дротом концтабору. Сила любові до життя і ненависті до ворогів допомогла йому разом із товаришами звільнитися. Але що ж далі? А далі — страшне. І у своїх, у партизанів, які знали лише зовнішній бік справи, що цей чоловік — староста, він — зрадник. Свідків немає — уся Тополівка згоріла. За всі свої страждання, за свій патріотизм і добрі справи Лавріна чекає лише ганебна смерть запроданця. Така неприкрита правда життя. Тільки випадок рятує цю мужню людину від смерті — приїжджає з-за Дніпра його син Роман, командир партизанського загону. Він і рятує батька від розправи.

Не оминула й дочки Олесі лиха година, поносила по німецьких полонах. І хай ніхто не питає, якою ціною добралася вона додому. «Вона була вже не красива, не молода, не чорнява. У неї було сиве волосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду, голоду, лісу, байраків, земляних ям і нужди», її врятувала «мудра невмируща воля до життя роду, оте велике й найглибше, що складає в народі його вічність.

Закінчується твір так як і починається – зустріччю хоч і поріділого, але багатого на красивих і сильних духом Запорожців. Знову лунає улюблена материна пісня, і вже Олеся проводжає далі на війну свій рід: «А рано вранці Олеся знов проводжала на війну свій рід, аби ніколи не подумали лихі люди, що не був він щедрим на вогонь і на кров…»)

- Проблема зради, дезертирства.

- Яка родина протиставляється у творі родині Запорожців? Розкажіть про неї.



Запорожцям протиставляється родина Купріяна Хутірного, сини якого, як і ще деякі молоді односельці, дезертирували з армії. Вони виправдовуються перед батьком: «У нас, тату, генерал пропав. Застрелився, бодай його сира земля не прийняла. Розгубилися ми... Мости, тату, зірвані. Плавати не вміємо.»

Один з братів Павло стає поліцаєм, керуючись принципом : « Якщо не я, то інші», вбиває батька, гине невдовзі і сам.

  • Що спонукало молодих хлопців стати на дорогу зради?

Їх виховала такими система, яка не прищепила їм любові до Батьківщини, національної гордості, не виховала на прикладах з історії, а лише застрахала недовірою, репресіями, розстрілами.

Письменник дошукується причин зрадництва і говорить про них у прямих авторських зверненнях до читача. Ці слова звучать гнівним обвинуваченням державній політиці за виховання молоді: «У грізну велику годину життя свого народу не вистачило у них ні розуму, ні великості душі. Під тиском найтяжчих обставин не одійшли вони на схід зі своїм великим товариством, що йому потім судила доля здивувати світ своїми подвигами. Звиклі до типової безвідповідальності, позбавлені знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот розуміння ходу історії, що кликала їх до велетенського бою, до надзвичайного. І ніхто не став їм у пригоді з славних прадідів історії, великих воїнів, бо не вчили їх історії. Не помогли й близькі рідні герої революції, бо не шанували їх пам'ять у селі. Серед перших ударів долі загубили вони присягу свою, бо слово «священна» не дзвеніло в їх серцях урочистим дзвоном. Вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі.

  • Проблема правди.

  • Є у кіноповісті надзвичайно сміливі і правдиві епізоди. Яка ж вона, ця Довженкова правда?

Учні згадають про ненависть між тими , хто відступав, залишав землю, і тими, хто залишився на землі ,«прив’язаний тисячолітніми вузами»; про байдужість чиновників до долі народу, що залишався в окупації (Розмова двох комсомолок і секретаря райкому партії Лиманчука); про суд над Лавріном Запорожцем у партизанському загоні, коли його, мужнього і сміливого захисника народу, звинувачували у зрадництві і запроданстві; про міркування німецького офіцера барона фон Крауза, який захоплюється героїзмом українського народу, але бачить і його «ахіллесову» п’яту: «Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять ять літ живуть негативними лозунгами відкидання бога, власності, сім ї, дружби! У них від слова нація зостався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників…»

- Проблема ненависті між українцями, породжена радянською системою.

- Чому Заброда є прикладом до тієї ахіллесової п’яти українців, про яку говорив барон фон Крауз, тобто чому ми називаємо його зрадником?

- Хто винен у його ненависті до Лавріна, селян і разом із тим до України?



Коментуючи образ Заброди, варто зупинитися на епізоді, коли Заброда приходить до ув’язненого Запорожця, вбиває стару Левчиху, яка принесла Лавріну хліба, та нагадує йому про свої страждання в Сибіру. «Вони довго говорили на колючому дроті. Говорили про владу, про землю, про соціалізм. Говорили про куркулів, про заслання, про страждання на чужині, про голод, про смерть, про зради… Вони били один одного важкими уламками своєї важкої історії і стогнали обидва від ударів…»

Розв’язка епізоду трагічна і героїчна водночас: зрадник Заброда шалено топчеться по вузлику з хлібом і руці мертвої Шевчихи, Лаврін же, охоплений нелюдською жадобою життя і страшною ненавистю до ворога за його цинічний вчинок, рве голими руками колючий дріт, душить ним Заброду, одним махом кулака вбиває Людвіга фон Крауза і, поранений в голову, рятує полонених з неволі. Цей епізод, в якому автор наділяє героя надзвичайними фізичними властивостями, підкреслює ще один «вогонь» війни:

  • Проблема незламності духу народу, його героїчних вчинків.

Довженко змальовує у кіноповісті і простих рядових воїнів, які прийняли на свої плечі увесь тягар битви за рідну землю. Студенти знаходять і відтворюють епізоди, в яких солдати, а, зокрема, і Василь Кравчина, капітан –танкіст, Іван Запорожець та його батарея, батарея артилериста Сіроштана, та й він сам, проявляють героїчну мужність.

  • Що давало їм силу встояти на смерть, не відступити у жорстокій боротьбі і навіть жити, незважаючи на численні поранення?

Довженко сам у повісті дає відповідь на це питання: «Рідна батьківська земля умножила їх гнів і силу бойового запалу…» В одному з епізодів автор змальовує розгубленість бійців, на голови яких посипалися німецькі листівки з психологічними питаннями: «За що воюєте?». Психічну напругу бійців знімає командир Василь Кравчина, звертаючись до них: «За Батьківщину!». У рукописі Довженко вустами героя продовжує далі:«за Вкраїну, за чесний український народ. За єдиний народ, що не знайшов собі в століттях Європи людського життя на своїй землі, за народ розторганий, роздертий… Шість століть гріли нас різними огнями, просвіщали нас різним світлом, кидали в бої одних проти одних під різними знаменами – австрійськими, румунськими, угорськими, польськими…» Такою постає усвідомлена Довженкова правда, яку він змушений був замовчувати.

- Що давало силу життя, крім любові до землі, Василю Кравчині?



  • Так, проблема вірності і кохання зберегла його живим у палаючих танках, на хірургічних столах.

Коментуючи цю проблему, учні повертаються до образу Олесі Запорожець.

  • Якою змальовує автор Олесю на початку твору? Прочитайте цей уривок вголос. Для чого Довженко підкреслює високу моральність і найкращі риси характеру Олесі?

  • Чому Олеся, бездоганно вихована чесним родом, наважується на незвичайний вчинок?

  • Чи можна до стосунків Олесі і Василя застосувати слова Ліни Костенко: «Це була любов, а не розпуста».

Якщо дозволяє час, варто зачитати епізоди, в яких автор підкреслює чистоту почуттів молодих людей, а ще краще розіграти їх в ролях. Це допоможе не тільки усвідомити почуття кожного з героїв в той момент, а матиме виховне значення для сучасної молоді.

  • Що пережила Олеся під час війни? Якою знайшов її Кравчина? Що ж сказав, побачивши її?

З долею Олесі та її подруги Христі пов’язаний ще одна проблематика цього твору:

- Проблема трагічної долі української жінки під час війни.

(Перегляд фрагменту 2 кінофільму «Україна в огні»)



Метод «Рольова гра». Зараз вашій увазі пропонується ситуація з твору, розіграна за ролями (суд над Христею у партизанському загоні).

Форма роботи «Займи позицію».Завдання: зайняти позицію одного з двох учасників – прокурора Лиманчука або підсудної Христі Хутірної, попередньо проаналізувавши аргументи кожної зі сторін.

  • Націоналістка?

  • Да... Ні.

  • Да чи ні?

  • Я не знаю...

  • Викручуєшся? Не викрутишся!

  • А мені все одно.

  • Ти жінка італійського ката Пальми?

  • Пальми.

  • За скільки плиток шоколаду ти продалась?

  • За одну.

  • Дешево.

  • Одна ціна.

  • Ти виродок.

  • Ні, таких, як я, багато…

  • Яких?

  • Поґвалтованих.

  • Тебе поґвалтував Пальма?

  • Ні. Не тільки він.

  • Для чого ти вийшла за нього?

  • Не хотіла їхати до Німеччини.

  • Чому?

  • Боялася смерті. Я втекла. Вони мене ловили, били і ґвалтували.

  • Пальма тебе спас?

  • Да.

  • Ти його шпигунка?

  • Ні.

  • Ти брешеш?

  • Ні.

  • Не бійся. Він катував тебе, примушував силою?

  • Ні, він добрий. Він люб'язний і м'який.

  • Ти полізла в ліжко до ворога, до вбивці твого народу, до загарбника землі твоєї. Ось я бачу його. Ось він лютує цілий день!.. Вечоріє... Він приходить додому, змиває кров, душиться одеколоном, і м'який кавалер-любовник! Де твоя національна гордість, де твоя людська гідність? Де твоя дівоча честь у велику добу боротьби святої Батьківщини? Де? Нема? Кажи!

  • Нема.

  • Все!

  • Нема. Слухайте. Я знаю, що мені не вийти звідси живою. Щось мені тут ось, каже, що прийшла моя смерть, що зробила я щось запретне, зле і незаконне, що нема в мене ні отієї, що ви казали, національної гордості, ні честі, ні гідності. Так скажіть мені хоч перед смертю, чому ж оцього в мене нема? А де ж воно, людоньки? Рід же наш чесний. Товаришу мій, я не признала вас за свого суддю. Ви тільки можете мене знищити як огидне, небажане явище, яким я дійсно є. Але це не все.

  • Що?

  • Коли б ви були людиною старою, я багато б дечого спитала вас: чому я виросла не горда, не достойна і не гідна? Чому в нашому районі до війни ви міряли дівочі наші чесноти головним чином на трудодень і на центнери бурякові... Націоналістка я? Яка там?!

  • Досить!

  • Закінчую. Але ви молодий. Про що вас питати? Я пам'ятаю вас. Ви прошмигнули через наше село. Я наливала вам воду в радіатор. Він сильно протікав у вас, і ви лаялись так голосно й гидко. Я плакала тоді і, плачучи, питала вас, чи будуть фашисти в нашому селі: може б, я втекла? Пам'ятаєте, що ви сказали мені. Ви назвали моє питання провокаційним. От я й осталась під німцем, повія й стерво. От ви чисті, а я ні. От ви презираєте мене, загрожуючи смертю. А я хочу вмерти, хочу! Мені гидко. Чим ви можете покарати мене? Мене життя вже так покарало, що більшої кари й не придумати.

  • Чия позиція для вас прийнятніша? Чому?

  • Які почуття охоплюють цю жінку під час жорстоких звинувачень, цинічних образ прокурора Лиманчука?

  • Чому Христя згадує Лиманчукові рядки прополених буряків, якими вимірювали її цноту? Міфом чи реальністю була «безстатева» природа жінки в радянському суспільстві?

- Чому Кравчина називає Лиманчука «незгораємим шкафом»?

Контрастом до представників народу у кіноповісті виступає голова міськради Лиманчук. Кравчина влучно називає його "незгораємим шкафом". Лиманчук- типовий образ цинічного, жорстокого, прискіпливого вимогливого до інших чекіста. У душі ж він - боягуз і зрадник. Закон не для нього. Навіть розвінчаного Христею, цього нікчему ніхто не буде судити за дезертирство й поширення заздалегідь неправдивої інформації про відступ. Він значно вище закону, бо під захистом комуністичної партії, спецорганів. Прибувши з Великої земля в чині прокурора, цей мерзенний тип готовий судити людей, до страждань яких йому ніколи не дорівнятися. Належної прочуханки партократові дає присуджена ним до розстрілу Христя Хуторна. Вона пригадує саме те, чого він повинен соромитися все життя, якщо має хоч крихту совісті.

  • Командир партизанського загону радить спустошеній Христі випити помсти, щоб очиститись. Чому Олеся не бере, як Христя, в руки зброю? Чи правильним є твердження, що і Олеся, і Христя уособлюють долю України під час війни?

(Учні доходять висновку, що Олеся Запорожець є уособленням поетичності, нескореності України, вона здатна прощати ворогові образи: «Я м’яка, не войовнича. В мені зло не тримається…». Христя Хутірна – уособлення трагічної долі України, як і за часів радянської влади, так і за жорстоких умов війни її.)

Не оминув автор і ще однієї проблеми - це проблеми життя, якою були сповнені звичайні люди після визволення рідної землі від німецьких загарбників. Учні знаходять відповідну цитату: «Людям хотілося жити. Хотілося забути про страшне по великому закону життя й по незламній силі свого характеру хліборобів, що звикли тисячоліттями до сіяння, до життєтворення у всьому, що може жити і рости.

Не догоріли ще пожари, а люди кинулись вже до роботи. Уже копалися в городах. Жінки дістали вже з прихованих вузликів різне насіння і з пристрастю садили в землю…

. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Рефлексія. «Коло ідей».

Висновки щодо проблемного питання уроку



Основні причини заборони «України в огні» О. Довженка:

    1. змалювання «лиманчуківщини»;

    2. відображення хаотичного і панічного відступу радянських військ;

    3. постать німця-мислителя, який правдиво вказує на ахіллесову п'яту українського народу;

    4. повага з боку фон Крауза у ставленні до Запорожця як сильного суперника;

    5. виклик історичним подіям, які розмежували Запорожця і Заброду;

    6. осуд будь-якої війни устами Антоніо Пальми;

    7. доброзичливе змалювання людей, що працювали в Німеччині, яких вва­жали зрадниками.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

  1. Слово учителя. Сьогодні ми низько схиляємо голову перед пам’яттю Олександра Петровича Довженка і висловлюємо вдячність за його твір, який є окрасою нашої літератури.

Тож пам’ятаймо тих, хто віддав життя за мир і спокій на землі, пам’ятаймо, що від кожного з нас залежить доля нашої держави, а розбудовувати її належить вам, молодим. Отже, будьмо патріотами своєї України, готовими завжди стати на її захист, не боячись говорити вголос правду про її історію.

VІІІ. Домашнє завдання.

1. Уміти аналізувати кіноповість «Україна в огні».

2. Написати твір-мініатюру на тему: «Безсмертний подвиг українського народу» (За бажанням).

Використана література

1. Демчук О. Нетрадиційні уроки з української літератури 9 – 11 клас – Т., 2000

2. Довженко О. «Господи, пошли мені сили». «Щоденник», кіноповісті, оповідання, фольклорні записи, листи, документи. – Х., 1994 р.

3. Довженко О. Україна в огні – К., 1998 р.

4. Коротодський Р. Довженко вчора, сьогодні, завтра в країні національної культури // Дивослово – 2001. - №5. – С. 27-29 

5. Плачинда С. Довженко, якого ми не знали: Про невідомі факти з біографії великого митця // Дивослово. — 1994. — №8. — С.8—11.



6. Українська література: підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень) / Г.Ф.Семенюк, М.П.Ткачук, О.В.Слоньовська; заг.ред. Г.Ф.Семенюка. – К.:, 2011. 416с.

7. Чайка Л. «Велика нещаслива земля!..» Урок-дослідження за кіноповістю «Україна в огні» // Дивослово. – 2016. - №1. – С.12-15.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка