Урок тема. Природні комплекси материків та океанів. Широтна зональність І вертикальна поясність



Скачати 56.26 Kb.
Дата конвертації22.12.2017
Розмір56.26 Kb.
ТипУрок


ДАТА___________

КЛАС ___________

УРОК ___________

ТЕМА. Природні комплекси материків та океанів. Широтна зональність і вертикальна поясність.

Мета уроку: актуалізувати знання про природні комплекси; розповісти про природні комплекси материків і океанів; сформувати знання про закономірності їх поширення на рівнинах та в горах (широтна зональність і вертикальна поясність); виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: підручник, атлас, кліматична карта світу, карта географічних поясів та природних зон світу.



Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: називати географічні пояси, природні зони; визначати за картами географічних поясів і природних зон ― природні зони на материках.



I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1. Як ви розумієте термін «природний комплекс»?

2. Назвіть компоненти природного комплексу.

3. Доведіть, що компоненти природного комплексу взаємопов’язані.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III. Вивчення нового матеріалу

1. Географічні пояси

Розповідь учителя

Ви вже знаєте, що зміни клімату зумовлюють зміни й інших компонентів природи, у тому числі рослинності, тварин і ґрунтів. У зв’язку з цим кажуть про широтну зональність як одну із закономірностей географічної оболонки.

Найбільші зональні підрозділи географічної оболонки — географічні пояси. Вони займають величезні території, які можна порівняти з площею окремих материків. Назви цих природних комплексів, їх кількість та розташування збігаються з кліматичними поясами, вони також оперізують усю територію земної кулі. А чи існують між ними відмінності? Так, існують. У географічних поясах фахівці звертають увагу не тільки і не стільки на зміну кліматичних умов, скільки на зміну всіх компонентів природи.

Запитання

1) Які географічні пояси існують на Землі?

2) Що поєднує географічні та кліматичні пояси? Чим вони відрізняються?



2. Природні зони

Розповідь учителя

У складі географічних поясів розрізняють великі частини з подібними кліматичними умовами, однорідними ґрунтами, рослинним і тваринним світом. Їх назвали природними зонами. В екваторіальних лісах дерева ростуть у кілька ярусів, утворюючи суцільну «живу стіну». Зустрічаються дерева висотою до 70 м і більше, їх стовбури в обхваті досягають 3―5 метрів, а в деяких виростають додаткові корені, що нагадують підпори. Дерева оповиті ліанами, довжина яких може досягати десятків метрів. Чагарників в екваторіальному лісі мало, для активного зростання тут їм не вистачає світла. Трав’янистий покрив не суцільний і складається з видів рослин, що здатні рости в тіні. Тваринний світ багатий і різноманітний: екзотичні птахи і комахи, мавпи, змії. Із хижаків в Африці поширені леопарди, а в Південній Америці ― ягуари.

Найбільш суворі кліматичні умови в пустелях. Вони займають райони тропічних, частково-помірних, приполярних широт. Здебільшого пустелі розташовані в тропічних областях Землі. Тут випадає мало опадів, температура повітря вдень може сягати +50 ºС, а вночі опускатися майже до 0 ºС. Рослинність у пустелях нечисленна, а в деяких місцях вона взагалі відсутня. Найбільш гнітюче виглядають глинисті і кам’янисті пустелі. Піщані пустелі легко впізнати за барханами. Пісок добре пропускає воду, тому на глибині декількох метрів тут можна знайти цілющу вологу. Деякі рослини тропічних пустель мають коріння довжиною понад десять метрів. Часто рослини мають здатність накопичувати воду в тканинах; багато з них змінили листя на колючки (для зменшення випаровування води). Тваринний світ пустель не відрізняється багатством і видовою різноманітністю. Нечисленні тварини теж пристосовані до нестачі вологи і високих температур повітря. Верблюди, наприклад, здатні якийсь час обходитися без води; за відсутності прісної вони можуть пити солону воду. Частини їхніх кінцівок, які торкаються землі, мають мозолясті утворення, що дозволяє ходити по розпеченому піску і лежати на ньому. Верблюди можуть харчуватися рослинами, які погано або зовсім не їдять інші тварини. Найбільш численними тваринами в пустелях є змії та ящірки. У жаркий час доби одні з них ховаються в норах, закопуються в пісок, інші ховаються в тіні кущів і каменів. Вночі тварини вирушають на полювання.

За полярними колами, в областях, де впродовж усього року панують низькі температури повітря, розміщені льодові пустелі. Ці величезні простори, вкриті льодовиками. На вільних від льоду ділянках суходолу ростуть мохи та лишайники. В Антарктиді ці ділянки розташовані в східній частині материка і на Арктичному півострові, де клімат дещо м’якіший. Тварини льодових пустель мешкають у прибережних районах, раціон їхнього харчування складають морські організми. В Антарктиді найбільш поширені пінгвіни, в Арктиці ― тюлені, моржі й білі ведмеді. У деяких, найбільш суворих, районах рослин і тварин взагалі немає. Тут можуть жити тільки бактерії.

У помірних широтах найбільші площі займають природні зони лісів, лісостепів і степів. Рослинність і тваринний світ цих зон бідніший, ніж в екваторіальних лісах, але незрівнянно багатший, ніж в пустелях. Так, в Україні найбільшу площу займає природна зона степів. Хоча для цього найбільшого зонального комплексу країни характерний той самий помірно континентальний клімат, як і для інших зон (мішані ліси і лісостеп), кліматичні умови степу мають свої особливості. Зокрема в цій природній зоні менша кількість опадів і вищі літні температури. Це обумовлювало формування трав’янистої рослинності, яка в минулому утворювала суцільний або майже суцільний покрив із ковили, типчака, тонконога й інших рослин. Характер рослинності й невелика кількість опадів стали основними чинниками формування чорноземних ґрунтів, які відомі своєю родючістю. Серед тварин степу найпоширенішими є гризуни — ховрашки, бабаки, хом’яки, сліпаки, полівки.

Запитання

1) Що таке природна зона?

2) Використовуючи карту географічних поясів та природних зон, назвіть найбільші природні зони Африки.

3) Охарактеризуйте одну з природних зон.

3. Вертикальна поясність

Розповідь учителя

Не вся територія земної кулі підкоряється закону широтної зональності. Так, природа гір живе за законом вертикальної (висотної) поясності. Це пояснюється особливостями кліматичних умов, у першу чергу зниженням температури з висотою. Таким чином, піднімаючись у гори, за короткий термін можна побувати в різних природних зонах. Вершини гір є своєрідним «полюсом» із мінімальними температурами. Причому чим ближчі гори до екватора і чим вони вищі, тим більше природних зон тут представлено. Отже, вертикальна (висотна) поясність — це закономірна зміна кліматичних умов і висотних поясів у горах у міру зростання висоти.



Запитання

Завдяки чому гори надають можливість за короткий термін побувати в різних природних зонах?



IV. Закріплення вивченого матеріалу

Завдання

1. Поясніть існування широтної зональності як одної із закономірностей географічної оболонки.

2. Установіть причинно-наслідкові зв’язки між висотою гір та їх положенням і кількістю висотних поясів.

V. Підсумки уроку

Висновки

Землю умовно поділяють на величезні широтні смуги — кліматичні пояси. Розрізняють сім основних кліматичних поясів, кожному з яких відповідає певний тип (або декілька типів) клімату, тобто сукупність кліматичних показників, характерних для певної території. Крім основних, розрізняють перехідні пояси, де не формуються постійні типи повітряних мас.

Найбільшими зональними підрозділами географічної оболонки є географічні пояси. У їх складі розрізняють природні зони — великі частини з подібними кліматичними умовами, однорідними ґрунтами, рослинним і тваринним світом. Вертикальна поясність — це закономірна зміна кліматичних умов і висотних поясів у горах у міру зростання висоти.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацюйте § 10 підручника.



2. Підготувати виступ на тему: «Взаємодія Світового океану, атмосфери та суходолу, її наслідки»

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка