Урок позакласного читання. Народні легенди І перекази



Скачати 105.06 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір105.06 Kb.
ТипУрок

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. НАРОДНІ ЛЕГЕНДИ І ПЕРЕКАЗИ.

Мета: розширити знання учнів про народні легенди і перекази; розвивати усне зв’язне мовлення, образне і креативне мислення, вміння чітко та послідовно викладати свої думки, розвивати навички аналізу фольклорних творів; виховувати любов до рідного слова, пошану до краю, в якому живеш, до його народу.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

Учитель. Сьогодні ми продовжимо вивчати твори усної народної творчості. Закінчіть речення.

Невеликі за обсягом твори-розповіді, у яких відбилися народні уявлення про виникнення рослин, звірів, птахів, походження імен людей, назв річок, озер, окремих місцевостей, про події минулого та видатних історичних діячів, — це… (легенди).

Подібне до легенди усне оповідання про видатні події минулого, але більш достовірне, ніж легенда…(переказ)

Назвіть легенди, з якими ви ознайомилися, готуючись до уроку («Кривий Ріг»; «Село Спаське»; «Нікополь»; «Ріка Орель».)

Яка легенда чи переказ вам найбільше сподобалися?

Як називаються легенди і перекази про виникнення назв міст, сіл? (Топонімічні).

Як називаються легенди і перекази про назви водних об’єктів?( Гідронімічні).

III. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

Сьогодні на уроці ми будемо говорити про легенди і перекази нашого села, адже історія нашого Коробочкина сягає у 18 століття.

фото0275

На світлині ви бачите центр села, від якого у різні боки розбіглися вулиці та провулки. Ви знаєте сучасні назви цих вулиць. А як же раніше мешканці села розпізнавали вулиці, хто і де жив? Давайте послухаємо повідомлення учнів ( перекази та легенди) про виникнення назви села Коробочкине та про народні назви вулиць.



Учень1. Чугуївщина — це овіяна легендами земля, яка протягом багатьох століть була ареною визначних історичних подій. Саме тут слов'янські племена боронили свою землю від кочівників, саме тут водив свої полки князь Ігор, саме тут колись гуляла слава козацька. Саме тут розташоване Коробочкине — одне із найстаріших сіл Чугуївщини, засноване у 1723 році на землях Таранівської слободи.

Назви часто сприймаються як природна ознака, властива предмету. І справді, при всій випадковості вони відображають історію національної та загальнолюдської культури. Інтерес до назв, знання їх походження і сенсу виховують почуття патріотичної причетності, любов до батьківщини. Мальовничо відроджуючи події давно минулих і зовсім недавніх часів, нагадуючи про славні звершення народу, про нелегкий шлях розвитку суспільства, іноді й про курйози минулого, вони збуджують і підтримують нашу національну гордість. А як же виникла назва села Коробочкине? Яке походження мають назви його вулиць?



Учень2.Засновник купецького роду Федір Таранов жив у Таранівській слободі (названою прізвищем засновника), яка була розташована на злитті річок Таганка і Сіверський Донець. Займалися вони скупкою худоби, забоєм, продажем м'яса і виробленням шкіри. Рід розростався, хтось поїхав жити до Харкова, Чугуєва, а більшість членів роду вирішила залишитися на землях слободи. У 1723 році на місці Таранівської слободи з'явилося село Коробочкине. Його житель Василь Олексійович Таранов, 1898 року народження, був реальним свідком багатьох подій, дослідником "біографії" села, багато що розповідав, написав про походження назви села: «У селі Лебеже на винокурні купили спирт, а пити в степу було нічим. У одного з присутніх опинилася коробка з нюхальним тютюном. Тютюн висипали, помили спиртом коробочку і стали з неї пити. Підхмелені стали думати, як назвати село. Коробочка виручила, так народилося Коробочкине» (Додаток №1) Цікавий факт щодо назви села знайдено у Довідковій книзі Харківської єпархії за 1904 рік. Там зазначено, що у 1902 році було побудовано Успенську церкву у слободі Коробочка. Коли з’явилась назва Коробочкине, поки ще невідомо. А ось чому селян називають пушкарями, з’ясовано. У ХІХ ст. населення у бунтах участі не брало. Але усілякі цікаві події відбувалися. Наприклад, у 1870 році, в липні, в караулі військової частини в парку не стало однієї гармати, про що було повідомлено в Чугуїв начальникові гарнізону. Він побудував ланцюг солдатів від с.Коробочкине до Малинівки на 8 верст. Ланцюг пройшов навколо с.Коробочкине. І біля нього, у полі, знайшли гармату. А справа обстояла так: Бочаров Марей Федорович орендував плац, щоб збирати всякий металобрухт після кожної піхотної або артилерійської стрілянини. Жителі с.Корбочкине, Малинівки, Печеніг, Масловки та інших навколишніх сіл поспішали на плац, щоб більше зібрати металу. Тут же відразу продавали його орендареві Бочарову, який одночасно мав пивну. А один фельдфебель заборгував йому в пивній і пообіцяв розрахуватися металом. Він і вкрав гармату, заховав у житі біля села, щоб розбити і здати за борг. Ось і вийшло, що уже майже 300 років через якогось фельдфебеля мешканці навколишніх сіл жартома називають коробчан пушкарями.

Розповсюдженою в Україні є рядова форма поселення. Її характерною рисою є розташування дворів у ряд і орієнтація їх в одному напрямі: уздовж берега, водойми, дороги. Поселення вуличної форми поширені на території всієї України. Зокрема, село Коробочкине побудовано, притримуючись вуличної форми. Два ряди будинків, фасади яких звернені до дороги, утворюють вулицю.



Учень3.У Довідковій книзі для Харківської єпархії за 1904 рік про наше село написано так: "Успенская церковь, построена в 1902 г. на средства прихожан. Однопрестольная, деревянная…» , тому і не виникає сумнівів, чому центральну площу в селі стали називати церковною. Церква стала початковою будівлею іншого архітектурного ансамблю села. Дві Аракчеєвські будівлі 1817, 1853 років разом з підсобними приміщеннями утворили ще одну велику площу, яка стала центром культурного життя селян. Розваги були свої - козачі. У неділю козаки займалися джигітівкою, виступали перед глядачами. На всьому скаку козак пролізав під живіт коня й сідав назад у сідло. Підхоплював із землі кінчик носової хустки з зав'язаними у неї грошима. А вечорами грав духовий оркестр і влаштовували танці. Площа, де все це відбувалося, не мала назви, а всі жителі розуміли, про яке місце йдеться, коли говорилося "на площі". Зараз ця площа зветься Шкільний майдан, бо саме тут розташовано три шкільні будівлі Коробочкинського НВК.(Додаток №2)

Учень4.У селі квартирувало 2 полки –полк кубанців і полк донських козаків. Три родини кубанських козаків оселилися на окраїні Таранівської слободи, біля Таганки. Ввечері після важкої праці, сумуючи за кубанськими землями, співали пісні про Кубань, далеку родину. Наслідок цього – Закубанський хутір. В селі люди так і говорили: "пішли на Закубань, послухаємо пісень". Особливою популярністю користувалась пісня "Ой Кубань, ти Кубань". Так і стала вулиця зватися Закубанська. (Додаток №3 )

Учень5. Кантоністи Савицький і Кравцов жили в центрі села. Будинки у них були цегляними, а це говорить про заможність господарів. Ось до них і заїжджали на перепочинок знатні подорожні. Ці багаті люди і дали назву вулиці – Дворянська, а у 80-х роках ХХ ст. цю вулицю почали називати Чугуївська, бо саме ця дорога веде до Чугуєва. (Додаток №4 )

Учень 6. Цікавою є історія виникнення назви Собачий хутір. На початку ХХ століття Яковлєв, за прізвиськом Дергач, завів собачий розплідник. Він самітником жив над яром, де водилися дикі собаки. Яковлєв їх підгодовував, а згодом навіть став розводити і продавати. Собачий бізнес зруйнувала Жовтнева революція. Яковлєв разом із Поєдинцевим, Спесивцевим пішов воювати проти білогвардійців, а собаки залишилися, чекаючи свого господаря. Так і не дочекалися: Яковлєв у 1919 році разом із 10 учасниками партизанського руху був повішений. А назва вулиці залишилася. (Додаток №5) Тільки у 80- рр. ХХ ст. їй дали назву Садова, бо за нею розпочиналися радгоспні сади.

Учень 7. Під час російсько-турецької війни(1787-1791) з Чугуївським полком у складі Катеринославської армії Г.Потьомкіна брав участь в облозі Очакова мешканець села Заховаєв. Він привіз із війни маленького хлопчика – турка, який залишився без родини. Оселився Заховаєв разом із родиною і прийомним сином біля яру, де протікав один із струмків ріки Таганки. До сих пір пам'ятають про маленького хлопчика, бо вулицю, де він оселився, жителі стали називати Турків провулок. Зараз ця вулиця, хоча на ній і мешкають спадкоємці Заховаєва, носить ім'я великого земляка-художника Іллі Юхимовича Рєпіна.

Учень 8.За переказами, ротмістр Чугуївського козачого регулярного полку Панов став першим серед Панових мешканцем села Коробочкине. Оселився він разом із родиною на березі річки Таганка, праворуч від основної дороги до міста Чугуїв. Коли центральна вулиця Широка (сучасна назва-Миру) забудовувалася, то Панови залишилися за межею цієї вулиці і стали частиною провулка. За прізвищем єдиного на той час мешканця провулок став називатися Пановський. (Додаток №6) А коли проводилися адресації вулиць, то цьому провулку було дано ім'я великого російського поета О.С.Пушкіна.

Учень9.Іменем першої людини космонавта Ю.Гагаріна було названо вулицю відомою як "Шалайовський провулок". На цій вулиці і сьогодні живуть нащадки Домріна, на честь якого був названий провулок. Жага до мандрівок (любив шалатися - вештатися) дала Домріну прізвисько Шалай і як наслідок- місцевість, де жив цей чолов'яга, називали Шалайовською. Після Великої Вітчизняної війни на вулиці, окрім хати Домріна, з'явилося 9 будинків, але назва провулка збереглася.

Учень 10. До села потрапляли люди, які мали нахил до злодійства, мешканці вимагали, щоб такі люди селилися подалі від них. Наприкінці ХІХ ст. за річкою Таганка було побудовано дві хатини під солом'яним дахом, де і оселилися "пришлі" люди. Вони дуже мало спілкувалися і жили окремо від усіх, тому і стало їхнє поселення називатися « Отшиб». А після революції 1917 року, коли багаті й бідні зрівнялися у своїх правах, на цьому поселенні все частіше і частіше лунала пісня «Золотая гора». І став «Отшиб» називатися « Золотою горою». (Додаток №6) А у 80-их роках під час адресації вулиця отримала наймення Високогірна.

Учень 11.Нам відомо про голодомор 32-33 рр. з історії України, а за переказами Шишкова Олександра Яковича, дізналися, що у 1933 році до села їхали цілі родини біженців з міст, із сіл. Приїжджали біженці на возах із нехитрим своїм скарбом, зав'язаним у вузлики. Зупинялися вони на околиці села, поставивши вози колом. Таким чином, захищаючись від непрошених гостей і створюючи хоч який затишок для своїх дітей. Деякі, відпочивши, рухались далі, а переважна частина залишилася жити комуною, тобто вели спільне господарство, доглядали за дітьми, ходили до колгоспу. Так і став завдяки біженцям віддалений куточок села називатися Комуною. А після адресації ця вулиця стала Комунарською.

Учень 12.Цікаво, що у російськомовному селі є вулиця, яка здавна має українську назву « Шлях». Ця місцевість отримала цю назву ще до її заселення. Це шлях, яким подорожні виходили з села у напрямку Куп’янська. Зараз ця вулиця називається Куп’янською.

Учень 13.Село Коробочкине, як і інші населені пункти, невдовзі після свого виникнення пройшло стан поділу поселення на вулиці. Принцип найменування був достатньо простим: вулиці називались за прізвищем чи за родом діяльності мешканців цих вулиць. Поява плану регулярної забудови села у 80-ті роки ХХ століття призвела до часткового перепланування вулиць та до поступового зникнення первісних назв. Перейменуванням займалась Коробочкинська сільська рада.(Додаток №8) Зараз вулиці називаються паралельно, за новими назвами і за споконвічними, народними.

Отже, село Коробочкине є цікавим об'єктом для етнографічного вивчення, насамперед, через своє походження як військово-козацького поселення та поліетнічність населення, що залишило серйозний відбиток на його етнографії. У селі живуть люди, що бережно зберігають перекази про назви вулиць для нащадків. Цим самим старе покоління виховує молодь у повазі до минулого, історії свого села, зацікавленості до етнічного виникнення назв вулиць.

Додаток №1

Картини з селянського життяimg_0006

Додаток №2pb080086

Шкільний майдан – вул. Церковна



Шкільний майдан – вул. Церковна

Додаток №3

Закубань - вул. Закубанська

Додаток № 4

вул. Дворянська – вул. Чугуївська



Додаток № 5



img_0011

Собачий хутір (Садова)

Додаток № 6

img_0014

Золота гора (Високогірна вулиця) Народні гуляння

Додаток №7

img_0012

Хлопці Комуни (Комунарська вулиця)

Додаток №8img_0010

Рішення Коробочкинської сільської ради про упорядкування найменування вулиць та провулків, розташованих на території Коробочкинської сільської ради

ДОСЛІДНИЦЬКО-ПОШУКОВЕ ЗАВДАННЯ

Учитель. Кожна група зараз отримує додаток до почутих повідомлень і за поданим на дошці планом зробить їх аналіз.

План


1.Це народний переказ чи легенда?

2.Тема твору.

3.Жанрові ознаки твору.

4.Який був головний фактор при наданні назви села (вулиці).

5.Що особливо вражає, чому?

6.Цей твір належить до топонімічних чи гідронімічних легенд (переказів)?

ПІДСУМОК УРОКУ

— Що вам найбільше сподобалося в легендах і переказах?

— Над чим вони вас змусили замислитися?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до творчого переказу про походження назви нашого села або про назву будь-якої вулиці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Довідкова книга Харківської єпархії. 1904.

2. Багалій Д.І. Історія Слобідської України/ Дмитро Багалій. Х.: Дельта, 1993. – 255 с..

3. Мясоедов П. 540 лет на службе Отечеству: род Мясоедовых/Петр Мясоедов. – Москва, 2006. – 429 с..

ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ:



4. http://uk.wikipedia.

.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка