Урок історичної правди. Василь Стус. Життя І творчість, сповнені тривоги



Дата конвертації21.12.2018
Розмір85.2 Kb.
ТипУрок

Тема. Урок історичної правди. Василь Стус. Життя і творчість, сповнені тривоги, відчаю, боротьби…

Мета: створити умови для розуміння трагічної долі Василя Стуса в контексті драматичних умов 60-80рр.ХХст., показати зв'язок української літератури багатостраждальним життям нашого народу;

розкрити причини активізації опозиційного руху наприкінці 60-х – у 70-і роки ХХст., схарактеризувати явище «шістдесятництва», дисидентський рух цього періоду;

формувати комунікативні компетентності, критичне мислення учнів, удосконалювати вміння творчо осмислювати прочитане, працювати з історичними джерелами, сприймати художній текст як мистецьке явище і як свідчення певної історичної доби, розвивати творчу уяву, образне мислення;

виховувати в учнів сталий інтерес до літературно – історичного минулого своєї країни, формувати громадянську свідомість, утверджувати почуття суспільної відповідальності за індивідуальний вибір людини.



Тип уроку: інтегрований (українська література, історія України)

Обладнання: комп’ютерні презентації ,проектор, аудіозапис творів Бетховена, фрагменти щоденникових записів В. Стуса, його листів, спогадів, пам’ятка-орієнтир.

Хід уроку

Організаційний момент

Вступне слово

У нашій літературі, як і в житті взагалі, були щасливі, котрим завжди таланило і котрі прожили своє життя більш-менш спокійно. Вони писали й видавали свої твори великими тиражами та втішалися славою колишньою і сучасною. А коли вони помирали – їм влаштовували величаві похорони з участю високих державних достойників. Але були й інші, котрі в тривожний час несподівано появлялися зі смолоскипами серед темряви, і, освітивши морок ночі, передчасно гинули – «канули у вічність молодими». На їхніх могилах не ставили великих пам’ятників, не ставили хрестів, а вкопували в землю дерев’яні стовпці з металевим числом замість прізвища. До цих останніх належав і Василь Стус – героїчна і водночас трагічна постать, яка поєднувала в собі незвичайний талант поета з непохитним характером людини – оборонця самобутності України і її культури.



Оголошення теми та епіграфа уроку

Саме про нього і поведемо мову на сьогоднішньому уроці , тема якого «Василь Стус. Життя і творчість, сповнені тривоги, відчаю, боротьби…»

Епіграфом нашого уроку нехай будуть слова самого Василя Семеновича

Я знаю , що заради щастя рідного народу я міг би всім пожертвувати.

В.Стус

Прекрасні слова. Чи не так? Та головне – це не просто слова. Це виважене кредо, засвідчене життям. За цими словами - діло, вчинок. За ними – доля, життя і творчість, життя і смерть. І сьогодні ми матимемо нагоду в цьому переконатися.



Мотивація навчальної діяльності, цілепокладання

Удома, готуючись до уроку, ви переглядали кінофільми про Стуса, знайомилися з історичними документами, перечитували спогади про нього сучасників, епістолярну спадщину митця. То ж чого чекаєте ви від уроку, відповіді на які запитання хочете знайти сьогодні?



Відповіді учнів

Я рада, що постать В. Стуса викликала у вас таке зацікавлення, і сподіваюся, сьогодні ми з’ясуємо, хто ж він, Василь Стус? Як зростав, чим жив, з чого радів і від чого страждав? Хто обдарував його абсолютним слухом на правду й справедливість?



Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

  1. Колективне відтворення учителем і учнями фактичного матеріалу

( у формі відвідування заочного музею речей – асоціацій)

Переконана, що про життя такої непересічної особистості, якою був Стус, говорити монологічно недоречно і неможливо. Тож запрошую вас до віртуального музею асоціацій. У ньому будуть представлені речі, які на певному етапі життя майбутнього письменника відіграли знакову роль у формуванні його характеру, світоглядних переконань. Ви будете одночасно і відвідувачами, і екскурсоводами в цьому музеї. А справитися з цією роллю вам допоможуть матеріали, які ви опрацьовували вдома.

Результатом перегляду експонатів віртуального музею речей-асоціацій має стати створене кожним із вас інформаційне гроно «Василь Стус».

Отож до вашої уваги експонати музею.



  • Атрибути Різдвяних свят

  • Колиска з немовлям

  • Знахарка

  • Атрибути шкільного життя

  • Коржі з патоки

  • Тачка

  • Колосся

  • Гітара

  • «Кобзар» Шевченка, «Мойсей» Франка, класика світової літератури

  • Портрет Бетховена, аудіозапис

  • Похвальні листи, срібна медаль

  • Світлини Донецького педінституту

  • Словники

  • Фото з дружиною і сином

  • Газета «Літературна Україна»

Ось так ріс, виховувався, мужнів майбутній письменник.

  1. Складання інформаційного грона «Василь Стус»

Відповіді учнів

  1. Актуалізація опорних знань з історії України.

Перевірка випереджувального домашнього завдання.

Отож к.50-х – п. 60рр. – час приходу Стуса в літературу. Давайте пригадаємо, чим знаменувався цей період у суспільному та культурному житті України.

Пропоную короткий екскурс в історію, який підготувала для нас група суспільствознавців. Їм слово.

Повідомлення на тему «Шістдесятництво» як культурологічне й соціальне явище»

Подякуємо групі суспільствознавців за змістовне повідомлення.



  1. Евристична бесіда

Отож Стус, як решта його однодумців, перед вибором. Безкомпромісний, запальний, нетерпимий до будь-якої неправди, він не зміг змиритися з тим, що пропонувала офіційна ідеологія: відсутність будь-якої національної гордості, нівелювання індивідуальності. У ньому , напевно, уособлювалися вільнолюбивий дух усіх козацьких предків, які боролися за незалежність України, він був диявольськи гордий своєю національною суттю , відкрито ворожий існуючій владі. Тож його вибір очевидний. Він став до лав дисидентів.

Пригадайте, що вам відомо про дисидентський рух з уроків історії .



Дисидентство – виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці.

Якими ж методами боролись дисиденти з існуючим тоталітарним ладом?



Дисиденти відкидали збройні методи боротьби. Вони писали листи-протести до керівних органів УРСР та СРСР; відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій, урядів демократичних країн; організували і розповсюджували самвидав; організовували мирні акції протесту, вивішували синьо-жовті прапори, розповсюджували листівки; створювали правозахисні організації, як-от Українська Гельсінська Група, членом якої був В.Стус.

  1. Розповідь учителя

Отож, Стус не міг мовчати, І він заговорив.

Сталося це 1965 року на прем’єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Глядацька зала кінотеатру «Україна» була переповнена. Після перегляду картини слово взяв І. Дзюба. У своєму виступі він говорив про те, що Україною покотилася хвиля арештів прогресивної інтелігенції. Організатори показу одразу відключили мікрофони й увімкнули сирени, які заглушували промовця. Тоді зі свого місця в глядацькій залі підвівся Василь Стус і запропонував: «Хто проти тиранії, встаньте!». Майже всі встали. То була стихійна, незапланована акція протесту проти існуючого режиму, ініційована Василем Стусом.

Відтоді почався його шлях на табірну Голгофу. Його, аспіранта другого року навчання «за систематичне порушення норм поведінки аспірантів і працівників наукового закладу» відрахували з аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка .Він, людина неабиякого інтелекту, перспективний літературознавець і літературний критик ,заробляє на хліб насущний на будівництві метро, працює кочегаром, будівельником, молодшим співробітником Державного історичного архіву. А у видавництвах безнадійно чекають виходу в світ його перша поетична збірка «Круговерть» та два варіанти збірка «Зимові дерева». Вони так і не були надруковані.

Прости мені, недільний мій Хрещатик,

Що, сівши сидьма, ці котли топлю.

В оглухлій кочегарці. Що терплю,

Коли вже не терпіти, ні мовчати

Не можу…


Стус не мовчав. Незважаючи на утиски й переслідування, продовжував писати й активно виступати проти свавілля й беззаконь брежнєвської системи. Він знав, який тернистий шлях йому судився, але не прагнув «сховатися од долі».

« Я просто інакше вже не можу!- скаже Стус у розмові з товаришем Ю.Покальчуком.- Я знаю, що одного разу за мною прийдуть, знаю свою долю, але я почуваю, що мушу її пережити саме ось так!»

І лихе передчуття збулося. Виступивши над могилою по-звірячому вбитої художниці Алли Горської, Стус остаточно прирікає себе на подальшу мученицьку долю.

У січні 1972 р. його заарештовують.



  1. Повідомлення учнів-документалістів

У чому звинуватили Стуса і чи справедливими були ті звинувачення? Відповідь на це запитання знають учні-документалісти, які опрацьовували історичні джерала.

  1. Виразне читання поезії «О земле втрачена, явися…»



  1. Коментар учителя

Напевно, Україна часто снилася Стусу-в’язневі. На жаль, повернутися на батьківщину йому довелося в цинковій труні. Серце поета перестало битися 4 вересня 1985 року в карцерній камері. Ніхто не знає справжньої причини смерті Стуса. Його поховали на табірному цвинтарі, а прохання родини перевезти тіло додому відхилили на тій підставі, що термін ув’язнення ще не вийшов.

Але 19 листопада 1989 р. Україна таки прийняла у своє лоно прах поета.



Його перепоховання наприкінці доби «розвиненого соціалізму» спровокувало вихід на вулиці Києва майже 100000 людей. Десятки тисяч ще вчора лояльних радянських громадян не побоялися не лише прийти й провести в останню путь тіла невідомих тоді Юрія Литвина, Олекси Тихого, Василя Стуса, а й узяти в руки жовто-блакитні та чорно-червоні прапори - це на той час загрожувало втратою роботи, виключенням з інститутів, викликом в КДБ.

У той день значна кількість українців уперше в житті здолала страх перед всесильністю держаної тиранії. Обставини склалися саме так, що саме того осіннього дня, коли мороз сягав 23-24 ступенів, Стус почав повільну трансформацію з людини, громадянина й поета в символ нескореності й незламності українського духу.

Мабуть, прийшовши у цей світ у день народження Ісуса Христа, він був приречений на смерть заради людства. Химерна доля хотіла, щоб життя Стуса обірвалося на межі, за якою вже починався світанок нової воленосної доби. І ніби передчуваючи такий іронічний поворот долі, Василь Семенович писав:

Ти варіянт.

Невчасний гість.

З запізненням зустрів тебе твій вік.

А ти прийшов зарання.



Закріплення вивченого матеріалу

Як бачимо, життя Стуса – це дорога через терни до зірок. Людина героїчного духу, він поклав своє життя на вівтар безкомпромісної боротьби з тоталітарною системою за щастя рідного народу в незалежній Україні.

Книга його буття нами прочитана. Я пропоную вам зараз узагальнити почуте в формі поетичної мініатюри: штриха, діаманти , сенкана. Нехай музика Бетховена, яку так любив Стус, надихає вас.

Проблемне запитання ( метод «Прес»)

А як ви вважаєте: чи варта велика ідея людського щастя, людського життя?



Заключне слово

Закінчити нашу розмову я хочу фрагментом листа Стуса до сина, переадресувавши їх усім вам

«Я дуже хочу, аби Ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проскніє, прожере– поки й гегне. А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі добрий слід? Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хворого голуб’ятка, – годував його зі своїх уст хлібом, напував водою. Те голуб’я стрибало за ним, як за батьком. В моїй пам’яті – поки й житиму – буде той дідусь нужденний, якому голуби сідали на плечі, рамена, долоні, голову . І від того, що це було, що це бачив я і бачили інші люди, - світ став кращий. Бо й мені й іншим хотілося – жити так, аби голуби сідали на плечі…»

Інструктаж домашнього завдання

Найповніше і найширше В. Стус розкрив себе в поезії. Його самобутню творчість докладно розглянемо на наступному уроці.



  • Вивчити напам’ять поезію В. Стуса (на вибір із запропонованих), дослідити особливості творчого стилю митця.

  • Сформулювати творче та життєве кредо поета-громадянина, використовуючи цитатний матеріал..

* Скласти кольоровий спектр життя і творчості В. Стуса.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка