Урок інтерв’ю із харківською письменницею Гончаровою Тетяною Павлівною



Дата конвертації14.05.2019
Розмір445 b.
ТипУрок


ДУША У ВАС – ДЗВІНКІ ПІСНІ

Література рідного краю

Урок – інтерв’ю із харківською письменницею Гончаровою Тетяною Павлівною

«Пізнай свій край…, себе, свій рід, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя…» Г. С. Сковорода

Виконала вчитель української мови та літератури, ХЗОШ № 97

Чернікова Алла Миколаївна

Мета уроку:

  • донести до учнів чарівний світ поезій Тетяни Гончарової, сповнений доброти й любові; ознайомити з життєвим і творчим шляхом ;

  • розвивати естетичні смаки школярів, вміння сприймати поезію, аналізувати почуте й прочитане, робити власні висновки та узагальнення;

  • виховувати найкращі людські риси, найчистіші помисли, найсвітліші мрії



Тетяна Павлівна Гончарова харківська поетеса, член творчої асоціації літераторів «Слобожанщина», громадський діяч

Вірші мої – ви мої ластів’ята,

Вас випускаю у світі літати.

І тільки вам, молодим і моторним,

Я довіряю світ неповторний

Життєве кредо –

нести добро, людяність



Рідні місця дитинства

Таранівко моя,

Ти – пісня солов’я

Вишневий снігопад,

Дитинства світлий сад.

Тут рідна моя мати

Білити вчила хату.

І вишивати квіти,

Сестер малих ростити.

Тут батькова криниця.

Росте верба – вербиця.

Тут з братом і сестрою

Ходили під горою.

Вірші писать непросто …

Тут мало певних чи навіть значних літературних здібностей, тут ще потрібна велика відданість поезії, розуміння того, що судьба твоя - поезія.

Творчий добуток



Перша збірка поезій “Надвечір’я”

Вийшла у 2002 році. У неї ввійшли вірші написані в юності та вже у зрілому віці, як кажуть, у«Надвечір’ї». Тому назва стала символічною, бо надвечір’я – це прекрасна пора, коли ще − не ніч, але вже й не день, це час, коли людина має певний досвід і замислюється над своїм життям: минулим і майбутнім.

“Збентежена ластівка” –друга збірка поезій

Вийшла у світ у 2012 році.

Назва збірки невипадкова, адже в народі ластівка – це символ добра і щастя, весни й відродження, а в літературі – ніжна матір і співучасниця долі людини. Тетяна Павлівна наче збентежена ластівка, що випускає у вирій своїх дітей-ластів’ят.

Мої вірші - пісні

Харківський композитор-співак Олександр Ніколенко написав музику на вірші «Спогади з дитинства», «Казкова, новорічна», «Танго любові». До поезій «Білі троянди» та «Поїхали з тобою на край світу» написала музику композитор Олена Бондарева. Харківська співачка Людмила Рубан-Михайловська включила до свого репертуару пісню на мої слова «Цю диво-квітку рвати я не стану», музику до якої написав Б. Михайловський.



Поезія – нерозлучна сестра любові Коли приходить перше кохання і воно взаємне, то щось незвичайне відбувається в душі, і ти мимоволі починаєш творити.

Літературна хвилинка Сенкан до слова « кохання»

Кохання

Палке, пристрасне,

Живить, радує, надихає.

Наснаги нам всім добавляє.

Любов



Поезія “Була весна…”

Була весна, була весна співоча,

І сонцесяйно усміхався день.

Коханням шаленіли майські ночі,

І соловей складав букет з пісень.

Коротка нічка, наче подих вітру.

А в поцілунках – яблучний нектар.

І мрій наївних золота палітра.

Сердець і рук ще соромливий жар.

До раночку, до ранку, до світанку

Вони удвох – щасливі, аж хмільні.

Он матінка схвильована на ґанку

Все виглядає, донька йде чи ні?

Ой, не турбуйсь, матусю рідна, мила,

Що в майську ніч гуляє доня в парі.

У юності є солов’їні крила.

І у весни – спокуси, диво, чари.

Була весна співоча, гарна, світла.

Конвалій білих ніжний, тихий дзвін.

І дівчина – конвалія розквітла,

Щебече соловей, бо не один.

Вірші про кохання “Спішу – біжу, лечу тобі назустріч…” та “Тремчу, як лист, в передчутті зими…»

Спішу – біжу, лечу тобі назустріч –

Прудка, струнка, весела, молода.

Біль сумніву мене уже не мучить –

Віддзвонюють в душі моїй чуда.

Ти теж біжиш, летиш мені назустріч –

Несеш троянди білі і ясні.

Ця неповторна і гаряча зустріч

Не у житті – така бува вві сні.

Ми летимо, ми летимо у вирі.

Дорогу відкриває небозвід.

Прокинулась – одна в квартирі –

Щасливої сльози глибокий слід.

Вірш «Доля»

Закутана в хустку припала до

шибки

Жіноча згорьована доля.

Одна – у холоднім, зеленім вагоні,

І горе та біль – ось її перегони.

А потяг швидкий набирає розгону,

Летить у омріяний світ,

до любові.

Заплакані очі: цвіт білий на

скронях,

Колеса стукочуть: одна у вагоні,

А час пролітає і хвильки не жде.

Відлунює стукіт: «Коханий, ти де?»

Мотиви інтимної лірики



Образ ліричної героїні

У неї якщо любов – то всеосяжна, якщо смуток – то безмежний: Якщо кохати – то до знемоги, А ненавидить, то знать за що!

Асоціативний кущ

Асоціативний кущ

У чому сила поезії поетеси

В одвічних людських цінностях: любові, дружбі, закоханості в людей і природу рідного краю.

Підтвердженням цього є рядки з поезії «Мої ластів’ята»:

Вірші мої – ластів’ята -пташата,

Тут подих дитини і мамина м’ята,

Лепет онучка і пісня для сина,

Й любляче серце до України.

Прес-побажання Тетяні Павлівні Гончаровій

Дякуємо авторові за щирість і відвертість, за чуйне і добре серце. Нехай поезія Тетяни Гончарової сповнює наші серця любов’ю до свого роду, рідної землі і народу

Дякую за увагу !




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка