Урок №28-29 І. Жиленко «жар-птиця», «підкова», «гном у буфеті»



Скачати 63.12 Kb.
Дата конвертації14.01.2019
Розмір63.12 Kb.
ТипУрок

Укр. ЛІТ 6 КЛ. Урок № 28-29
І. ЖИЛЕНКО «ЖАР-ПТИЦЯ», «ПІДКОВА», «ГНОМ У БУФЕТІ»
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю І. Жиленко; вчити аналізувати її програмові поетичні твори, вміти прокоментувати їхній зміст, знаходити і пояснювати художні засоби; висловлювати власні роздуми про щастя і шлях до нього, про цінності, які потрібно берегти в сучасному світі; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, уміння творчо мислити, робити власні висновки; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття дружби, вміння бачити красу навколо, цінувати доброту, прищеплювати повагу до творчості І. Жиленко, інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет І. Жиленко, бібліотечка її творів,

ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
IІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
Дайте визначення казки як літературного жанру.
З якою метою письменники у своїх творах застосовують реальне та уявне?
Чому боротьба добра і зла є вічною проблемою?
Що відомо вам про Жар-Птицю — казкову істоту?
В якій народній казці ви вже читали про цього птаха? («Про Жар-птицю та вовка»)
Які новорічні свята вам вже відомі? Чим вони нас вражають?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності учнів
ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Людина створена для щастя, як птах для польоту.
В. Короленко
Дружба — найнеобхідніше для життя.
Аристотель
1. Життя і творчість І. Жиленко
ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА ЖИЛЕНКО (народилась у 1941 році)

Яка вона, Ірина Жиленко? (Учні розглядають портрет поетеси.) Невисока на зріст, з очима веселими й печальними водночас, здивована дівчинка і зріла мудра жінка в одній іпостасі, зі школярською стрижкою, в якій — навіщо? звідки? чому? — проблискує сивина… А це — емоційна та іронічна, усміхнена і печальна, зневірена й довірлива, безтурботна і саркастична, наївна і прозірлива, проста і парадоксальна, і оптимістична, яка сама Поезія — такою знають її люди.

Народилась Ірина Володимирівна в Києві. Дитячі роки дівчинки припали на грізний воєнний і післявоєнний час, коли довелося і вчитися, і працювати одночасно. Закінчила вечірню школу робітничої молоді, потім — філологічний факультет Київського університету. Працювала вихователькою у дитячому садку, згодом — у редакціях газет та журналів.
Перші книжки Ірини Жиленко — «Автопортрет у червоному», «Вікно у саду», «Останній вуличний шарманщик» та інші.
Писати для дітей, вважає письменниця, — велика честь, бо для неї дитина — це чудо, а дитинство — святкова казка.
Перша книжка для малят «Достигають колосочки» з’явилася в 1964 році.
Для молодших школярів поетеса випустила книжку «Вуличка мого дитинства».

Чим цікаві поезії Ірини Жиленко? Багатьма речами. Наприклад, Ірину Жиленко вважають найбагатшою на кольори поетесою. Навіть підраховано, що в її збірках (за винятком вибраного, де вміщені вірші з інших збірок) назви кольорів вжито 1059 разів. А ще поетеса дуже любить рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у своїх віршах (можливо, тому що виросла на вулиці, однією з назв якої є Ботанічна?). На честь фіалок (своїх улюблених квітів) вона навіть створила літературний жанр — «фіалки-вірші». І ще один штрих. Кажуть, що за творами І. Жиленко можна вивчати побут киян: дізнатися, де який магазин чи базар, куди яка вулиця повертає («І вулиця Микільсько-Ботанічна покотить вниз затрав’янілий брук…»), де розташований потрібний парк (немов у довідковому бюро).


2. Опрацювання програмових творів І. Жиленко
2.1. «Жар-птиця».

2.1.1. Виразне читання поезії.


2.1.2. Тема: зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям радість і щастя.
2.1.3. Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла (ґава).
2.1.4. Основа думка: у світі завжди протиставляється добро (жар-птиця) і зло (ґавa), відбувається боротьба між цими силами, але всупереч усьому перемагає світле, радісне і щасливе.
2.1.5. Композиція.
Поезія побудована як протиставлення доброго, світлого, радісного (жар-птиця) і злого, заздрісного, лютого (ґавa).
Події відбуваються в зимовий період, напередодні новорічних свят, коли кожний мріє про щасливу радість, здійснення всіх бажань, не звертаючи уваги на «люту скрекотняву» ґави.
Експозиція: покинувши чарівницю через відчинені дверцята клітки, жар-птиця на волі освітлює «казково столицю».
Зав’язка: радість люду від світла жар-птиці, заздрість ґави птаху.
Кульмінація: чудесний птах «простудився трішки», його лікування.
Розв’язка: сподівання на швидке одужання жар-птиці, сподівання, що вона принесе «новорічну радість» усім людям.
2.1.6. Обговорення змісту поезії за питаннями:
Де і в яких умовах жила жар-птиця?
Чому птаха покинула чарівницю?
Як сприйняли люди появи жар-птиці?
Чим пояснити поведінку ґави? Як вона себе називає?
Чому «скрекотняву» ґаву поетеса називає лютою?
Через що у людей «посмутніли лиця»?
Що трапилось із жар-птицею? Як про це зазначено у творі?
А що необхідно робити для запобігання хвороби у зимову пору року?
Чому, на ваш погляд, люди не байдужі до того, що трапилося з жар-птицею?
А як ви ставитеся до птахів у зимовий період? Для чого ми повинні їм допомагати?
Як пояснити народну мудрість: «Не лови ґав»?
Відгадайте:
Без сокири і без рук, а дім будує. (Пташка)
Прилетіли гості,
Сіли на погості,
Без сокири, без лопати
Поробили собі хати. (Пташки)
2.1.7. Характеристика героїв твору.
1) Жар-птиця: «золота», «очі-намистинки», «чудесна», «непристойно яскрава», «нескромна птиця», «птаха екзотична, південна, до снігів незвична», читає «Барвінок» і «Мурзилку», «клює родзинки», «п’є молоко»;
2) Ґава: «трьохсотлітня», «старезна, без ока, …кульгава», у неї «люта стрекотня», заздрісна, підступна, називає себе Павою.
2.1.8. Художні особливості твору:
епітети: «золота, чудесна жар-птиця», «жар-птиця непристойно яскрава», «люта скрекотнява», «нескромна птиця», «лиха гава»;
порівняння: «очі-намистинки»;
метафори: «яснішали лиця», «освітилась казково столиця», «лиця посмутніли», «жар-птиця простудилася», «птаха чита», «справа пішла».
риторичні оклики: «Як хороше жити під сонцем жар-птиці!», «Вона яскра-яскра-яскрава-а-ва!», «Ганьба!», «Таку нескромну птицю тримать годиться тільки в клітці!», «О, не сумуйте!», «…на новорічну радість нам!».
повтори: «яскра…»
риторичні запитання: «Її нема, бо-розумієте?».
2.2. «Підкова».
2.2.1. Виразне читання твору.
2.2.2. Тема: зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову, загублену конем Дідуся Мороза, і прагнула, щоб за її допомогою здійснилися всі бажання і мрії.
2.2.3. Ідея: кожна дитина відчуває себе щасливою, коли у новорічні свята всі її сподівання і мрії стають реальністю.
2.2.4. Основна думка: кожна дитина мріє про здійснення власних бажань, вірить у Діда Мороза, щасливу підкову.
2.2.5. Сюжет поезії.
Ліричною героїнею твору є дівчина (можливо, сама поетеса в дитинстві). Дівчина знайшла дивовижну (золоту) підкову, яку загубив кінь Діда Мороза. Ця чарівна річ всіх здивувала, навіть «розгубились в небі літаки», «зійшлися … сімсот роззяв». Героїня звертається до підкови, щоб та допомогла їй у здійсненні мрій і бажань. Але враховуючи те, що підкова не її, а коня Діда Мороза, дівчина вирішує купити шубу і поїхати до нього в Лапландію, щоб повернути загублену річ.
2.2.6. Характеристика героїні твору.
Лірична героїня вірить у силу чарівних речей, фантазерка, мрійниця, порядна, відповідальна.
2.2.7. Опрацювання змісту твору за питаннями:
Опишіть красу зимової природи, яка відображена у творі. Згадайте, яким ви бачили сніг взимку за сонячної погоди? Якими фарбами він переливався? Як про це сказано у поезії? (Сніг зелений, рожевий, фіалковий, голубий, ніжно-фіалковий)
Якою у творі ми побачили підкову? (Золота, схожа на місяць, «серпиком лежала»)
Яке враження справила підкова на оточуючих?
З яким проханням звернулася лірична героїня твору до підкови? («Щоб все мені збулося!»)
Чому діти вірили у чарівність підкови?
Як у творі уявне пов’язано з реальним?
Що свідчить про бажання дівчини повернути підкову Діду Морозу?
Чи здійснюються бажання, які вами загадуються у Новий рік? За що ми любимо це свято?
А що необхідно зробити для обов’язкового здійснення наших мрій?
Чим ця поезія пов’язана з попередньою?
2.2.8. Художні особливості твору.
метафори: «ішов сніг», «Дід Мороз протрюхикав», «розгубились в небі літаки», «літали, кричали, крильцями дрижали».
епітети: «сніг зелений, фіалковий, рожевий», «золота підкова».
риторичні оклики: «Мама!», «Щоб все мені збулося!».
2.3. «Гном у буфеті».
2.3.1. Виразне читання твору.
2.3.2. Тема: шанобливе ставлення до буфетного гнома, який у всі століття живе в реальній дитячій уяві.
2.3.3. Ідея: возвеличення почуття пошани, любові до гнома як сімейної реліквії.
2.3.4. Основна думка: дитинство — це чарівний, дивовижний час кожної людини, коли вона сприймає все казкове, цікаве, навіть гнома, що «нашіптує … казки».
2.3.5. Характеристика образу гнома за орієнтовним планом.
1. Давній мешканець людського будинку.
2. Обов’язки гнома:
гукав пустунам: «Ая-яй»;
слухняним давав шоколадки;
золотить на свята сервізи;
нашіптує дітям казки.
3. Риси характеру: а) чемний; б) працьовитий; в) відповідальний; г) вихований; д) вміє підтримувати дружні стосунки; е) полюбляє смачно поїсти
і солодко поспати.
4. Гном-франтом.
5. Значення цього образу для виховання не одного покоління дітей.
2.3.6. Обговорення змісту поезії за питаннями:

Хто такі гноми? Що вам відомо про цих істот?


Як поетеса ставиться до гнома?
Чому гнома можна вважати за сімейну реліквію?
Як гном виховує малят? Що про це зазначено у творі?
Що полюбляє смакувати гном? Як це його характеризує?

Хто і для чого навчив гнома чемним манерам?


Які звуки в буфеті свідчать про наявність у ньому гнома? («Бурмоче, зітха, шарудить. І тупа, і плямка в куточку, і дзвонить в буфетні шибки»)
За що діти полюбляють гнома?
Чого вчить нас ця поезія? Яке значення приділяється гному як істоті, що виховує не одне покоління дітей?
2.3.7. Художні особливості твору:
епітет: «буфетний гном»;
метафора: «золотить сервізи», «багріє його ковпачок»;
риторичні оклики: «Ая-як!», «…прислухайся!»
VII. Розв’язування тестових завдань та робота за картками
VI. Підсумок уроку
Для дітей І. Жиленко ніколи не стомлюється писати, навпаки, багато її «дорослих» віршів пронизані теплими і щемливими спогадами про дитинство, що є другим її життєдайним джерелом, яке ніколи не замулюється і не висихає. Взагалі для неї дитинство — «святкова казка». Поетеса хоче, щоб малеча вірила у добрі й прекрасні чудеса, у гномів, Діда Мороза, у те, що квіти вміють вальсувати, а ляльки розмовляти. На її думку, це не зашкодить майбутньому науковому мисленню, зате на все життя закладає ніжність до всього живого, осяє світ чарівним світлом краси і радості. (Б. Чайковський)
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIII. Домашнє завдання




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка