Урок 21. Клас Художня культура. Дата



Скачати 107.69 Kb.
Дата конвертації16.01.2018
Розмір107.69 Kb.
ТипУрок

Урок 21.Клас 9.Художня культура. Дата_____________________

21 урокТЕМА: Ознаки стилю Ренесанс і бароко. Специфіка прояву в різних країнах Європи

МЕТА: ознайомити із культурою Ренесансу в Італії, з титанами Відродження, з модою того часу; формувати в учнів світоглядні орієнтації та компетенції у сфері художньої культури; розвивати креативність учнів; привчати до пошукової роботи, до користування мистецькою термінологією; вчити аналізувати твори мистецтва; розвивати ерудицію; виховувати почуття прекрасного

ТИП УРОКУ: комбінований.

МЕТОД НАВЧАННЯ: інтерактивний метод «Мікрофон», пояснювально-ілюстративний, пошуковий.

ОБЛАДНАННЯ: репродукції картин, відеофрагменти із касети «Музеї світу», дидактичні картки, записи музичних творів доби Відродження, карта Італії.

ХІД УРОКУ

О дивне і піднесене призначення

людини, якій дано досягнути того,

чого вона прагне, і бути тим, ким вона хоче.



Піко Мірандола

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення теми та завдань уроку.



ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель. Разом зі мною на уроці співпрацюватимуть учні-мистецтвознавці.

Що я знаю про Відродження (застосовується інтерактивний метод «Мікрофон»):

• Що означає у перекладі французьке слово Ренесанс?

• Яка країна вважається центром культури Відродження?

• Назвіть поетів Відродження

• Що означає слово титан? Назвіть титанів Відродження.

• У якому музеї світу знаходигься картина Леонардо да Вінчі «Джоконда»?

• Кого з художників італійського Відродження називали Мадонеро? Чому?

• Назвати автора скульптури «Давид». Де вона знаходиться?



ІІІ. ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Ви звернули увагу на те, що ми говорили про мистецтво та митців італійського Відродження. Отже, давайте спробуємо машиною часу перенестись в Італію, у часи Відродження.

Вперше цей термін використав у 1550 р. італійський художник, архітектор, історик мистецтва Джордже Вазірі у книзі «Життєписання».



Ренесанс — це назва як окремого художнього стилю, так і культурно - історичної епохи, де органічно поєднані сфери суспільного та духовного життя: політика, релігія, філософія, наука, мистецтво. В Італії Відродження охоплює період із XIV до середини XVI сг. У країнах Західної Європи — Німеччині, Нідерландах, Франції, Англії, Іспанії — з XIV до початку XVII ст.

Культурі Відродження притаманний світський характер.



Ренесанс стверджує:

• реалістичний спосіб мислення;

• ідеал вільної, сильної особистості, духовної, фізично прекрасної (культ краси людського тіла);

• позбавлення людини середньовічного аскетизму;

• світогляд Ренесансу є антропоцентричним, де у центрі Всесвіту — людина, її земне призначення;

• значимість особи митця та мистецтва;

• гуманістичний світогляд.

Гуманізм — означає людяність. Передових людей доби Відродження називали гуманістами, а вироблений ними світогляд — гуманізмом.

Гуманістичний світогляд становить ідейну та естетичну основу літератури, мистецтва. Величезна

роль в ідеології гуманізму призначалась людині, яка була у центрі Всесвіту, з її земними

радощами, інтелектуальним розвитком, задоволенням чуттєвих і духовних запитів.

Гуманісти спирались на антлчну культуру при ствердженні власних ідеалів і побудові нової культури. Саме в античності вони знаходили знання і бачили зразок для самостійної творчосіі. Саме античність допомагала відкривати інтерес до людини і усього земного. Гуманісти вивчали грецьку та латинську мови, вели археологічні розкопки.

Відродження було безпосередньо пов'язане з традиціями, естетичними принципами античного мистецтва.

Свою любов до античності показав у «Божественній комедії» видатний італійський поет, з ім'ям якого пов'язаний початок нової культури, нового мислення, Дайте Аліґ'єрі (який схиляється перед Вергілієм).

Видатний український поет І. Франко про Данте писав: «Данте є найвищим виразом, поетичним вінцем та увінчанням того, що ми називаємо Середніми віками. Вся культура, всі вірування, всі муки та надії тих часів знайшли вираження у його поемі. Та одночасно як людина геніальна він усім своїм єством належить до новіших часів, хоча думками й поглядами коріниться в минувшині».



IV. АДАПТАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

У ч е н ь 1. Центром Відродження були міста-держави: Флоренція, Мілан, Сієна, Болонья, Піза, Падуя.



(Учень показує міста-держави на карті Італії.)

Значну роль у Відродженні відіграло місто-держава Флоренція (в античні часи таку ж роль відіграли Афіни у Греції).



(Демонструється відеосюжет «Флоренція»)

Флоренція — місто банкірів, заможних людей, шовкової промисловості. Це провідний економічний, політичний, культурно-мистецький центр Італії. Саме тут зводяться розкішні архітектурні споруди — собори, палаци. Відроджуються античні колони, пілястри, деякі декоративні форми. Архітектори вдосконалюють античну ордерну систему. Скульптори схиляються перед античним мистецтвом, сюжетами історії та міфології. Вони використовують найпоширеніший матеріал — мармур. Просторі будинки прикрашають статуями, розписами, картинами.

Флоренція була центром літературного, музичного життя. В літературних творах з'являється життєлюбна людина, яка прагне до земного щастя.

Саме у Флоренції проводились конкурси музикантів, які грали на лютні (найпоширенішому інструменті доби Відродження. Леонардо да Вінчі був прекрасним лютністом). Пізніше у Флоренції в Камераті Барді будуть перші спроби створення опери. Із Флоренцією пов'язані Данте, Донателло, Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело...



(Демонструються репродукції творів, які знаходяться у Флоренції. Мікеланджело «Давид», Ботічеллі «Весна», «Народження Венери».)

У ч е н ь 2 . Якщо ми говоримо про Флоренцію часів Відродження, то не можемо не розповісти про родину Медичі, яка жила у Флоренції і сприяла розвитку культури і мистецтва, підтримувала митців. Родина Медичі була однією з найзамржніших і шанованих у Флоренції.

Джованні Медичі у 1409 р. стає банкіром. Золото Джованні надало можливість його сину, Козімо, володіти необмеженою політичною владою в місті. Козімо був дуже освіченою людиюю, добре знався на науках і мистецтві. Найбільший розквіт італійського гуманізму пов'язаний із флорентійською академією, заснованою у 1459 р. Козімо Медичі. Вона об'єднувала філософів, поетів, художників, дипломатів, політиків того часу. В академії не читались лекції (скажімо, як в університетах або школах при монастирях), а проводились бесіди на різні теми: політики, філософії, літератури, мистецтва.

Спадкоємцем Козімо став його онук Лоренцо, якого називали Лоренцо Пишний. Він був прекрасним поетом. І Лоренцо, і його брат Джуліано захоплювались античною літературою та мистецтвом, їхнє оточення — люди різного походження, різних професій, які надзвичайно цікавились літературою і мистецтвом, відвідували так звані сади Медичі, які були своєрідною придворною ака- , демією мистецтв. Лоренцо проводлв бесіди з друзями, запрошував до Флоренції видатних людей свого часу. Доручав найкращим архітекторам будувати палаци, храми, будинки, а художникам — прикрашати їх фресками, картинами. Сам влаштовував забави, карнавали, для яких писав пісні. Лоренцо був щедрою людиною для митців. .

В ч и т е л ь. Є митці, твори яких ми можемо назвати символами доби Відродження: у них — згусток ідей, уявлень, сподівань епохи. Сьогодні ви називали титанів Ренесансу та їх твори.

На уроці учні-експерти ознайомлять вас з митцями Відродження, життя і творчість яких пов'язані з головним культурним центром Італії — Флоренцією.

У ч е н ь 3. Реалістичні та світські засади нового мистецтва найповніше представлені у роботах титанів Відродження, творча особистість котрих є унікальною, геніальною, багатогранною, їхні твори вражають і хвилюють глядачів силою зображення, виразністю характерів та почуттів майже п'ять століть. Це — Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель.

Живописці італійського Відродження чудово володіли законами перспективи, на своїх полотнах відтворювали анатомію людини, передавали рух людини у просторі.



(На екрані портрет «Джоконды» Леонардо да Вінчі.)

(Вчитель читає фрагмент вірша О. Доргченка «Заповідь Леонардо».)

Ім'ям Джоконди наділив Вазарі

Шедевр да Вінчі, з легкої руки

Імення милозвучне прижилося –

Кристал магічний — ідеал краси,

Що притягає струменем незримим

Усіх до себе, ніби той магніт,

О незбагненний усміх Мони Лізи!

Обличчя цієї жінки впізнають по всьому світі. Про загадкову посмішку Мони Лізи сперечаються мистецгвознавці протягом п'яти століть. А цю загадковість геніальний майстер передав невидимими мазками, зумисне розтушувавши куточки очей і вуст, підкреслюючи тим самим ефект загадковості усмішки.

Леонардо найдосконаліше втілив тип ідеальної людини Ренесансу. Він був універсальним генієм: художником, скульптором, інженером, ювеліром, поетом, музикантом... Його життя пов'язане із Флоренцією. Він завжди був оточений учнями. Все життя Леонардо пізнавав світ через дві форми діяльності — наукову і творчу, які доповнювали одна одну.



(На екрані демонструється репродукція «Сікстинської мадонни» Рафаеля.)

У ч и т е л ьОна идет, хвале внимая,

Благим покрытая смиреньем,

Как бы небесное виденье

Собою на земле являя.

Цей твір — символ материнства у живописі Відродження. Сучасники називали його Мадонеро. Найулюбленіша тема Рафаеля — материнська любов, яка передана у його мадоннах.

У ч е н ь 4. Рафаель був молодшим за Леонардо на 30 років. Він був блискучим сином Відродження — багатогранним художником, архітектором, майстром монументального живопису, неперевершеним портретистом, вишуканим модельєром свого часу. Він мав талант надзвичайної сили. Твори Рафаеля відзначаються проникливістю, гармонійністю, витонченістю, пластичністю. Геній майстра весь час був у праці, у постійній безустанній пристрасті до досконалості.(Демонструється на екрані репродукція скульптурної композиції «П'єта» (оплакування Христа) Мікеланджело.)

Саме цей твір приніс визнання Мікеланджело. Французький письменник Стендаль своє враження від «П'ети» передав так: «Гідність, і краса, і скорбота...».



Учитель читає фрагмент із вірша О. Доріченка «Мікеланджело»:

...Вгризаючись у твердь земну різцем,

Він викликав на герць самого бога,

Змагаючись у праці із Творцем,—

Хоч і стражденна ця людська дорога.

Таким і мав би бути сам Господь,

Який вдихнув життя у мертвий камінь,

Обожествивши духом тлінну плоть Мікеланджело...

У ч е н ь 5. Мікеланджело. Він пройшов довгий шлях життя, був свідком не тільки кульмінації, але й занепаду Відродження. Він був і архітектором, і живописцем, але перевагу віддав скульптурі. Основні теми творчості митця: людина, міфологічні, біблійні сюжети. Мікеланджело амшр фресок Сікстинської Капелли, скульптур «Давид», «Мойсей», «П'єта», каплиці Лорсп цо і Джуліано Медичі.

У ч и т е л ь . Учні коротко розповіли нам про трьох титанів Відродження. Мистецтвознавець Н. Дмитрієва написала про них: «Вони — три вершини, які створюють єдиний гірський ланцюг, відтворюючи головні цінності італійського Відродження — інтелект, гармонію, міць».

Найважливіший жанр живопису Відродження — портрет. Портрет розкриває характер особистості, відтворює її індивідуальність, показує одяг, аксесуари, атрибути людей того часу. Типовим для портретів була композиційна побудова. На передньому плані — фігура людини, на задньому — пейзаж.

У добу Відродження художники писали портрети на замовлення. Замовниками були духовенство, заможні люди, митці, діти. Портретний живопис — це літопис, історія.

Найперше, що кидається в очі на портретах,— це одяг. Одяг може розповісти про людину, її професію, стан у суспільстві, смаки, манери, моду часу, коли написано портрет.

В ч и т е л ь . Учні пропонують нам ознайомитись із модою епохи Відродження.

У ч е н ь 6 . Новий характер життя спонукав шукати нові форми костюму. Законодавцем моди у XV ст. було місто Флоренція. Одяг переважно шився із соковитих тканин — шовку, парчі, оксамиту. Використовувалась вишивка. Модними кольорами були зелений, червоно-винний, смарагдовий.

Жіночі зачіски були низькими, вишуканими, вони гармоніювали з характером ренесансного одягу, прикрашались перлами, стрічками, вуалями. Із XVI ст. . волосся молодих жінок було розпущене по плечах. Улюблена зачіска волосся — два валики, які за формою нагадують півмісяць. Головні убори були у вигляді подушки, тюрбанів — їх носили здебільшого заміжні жінки. Молоді жінки носили вуалі, сітки, які були плетені із шнурів (часто золотих). Струнка жінка з гарним обличчям, довгою шиєю вважалась ідеалом краси. Жіночий костюм був вільного крою, з м'якими лініями. Верхнім одягом були накидки — червоні, блакитні.

Модними аксесуарами були рукавички із дорогих тканин, оздоблені вишивкою, коштовним камінням, невеликі сумочки з дорогих тканин, які підвішувались до пояса.

У ч е н ь 7. Чоловіча зачіска була або гладко зачесана назад, або зачіска з чубчиком. У XVI ст. стає модною іспанська коротка стрижка, при якій відпускається борода і вуса.

Чоловічий костюм складався з туніки до колін, але з рукавами. Плащ із вишитими рукавами, широким коміром, довгий до землі. Саме такі плащі носили вчені, інтелігенція, чоловіки старшого віку.

'Іимошмими аксесуарами були шпага па поясній пчріунеї Імли ліікіпі псі на, руками ці, підмітим гаманець, різні золоті прикраси. Майже всі художники Відродження були прекрасними ювелірами.



V РОБОТА В ГРУПАХ

Кожній групі дається репродукція:

1. Леонардо да Вінчі «Дама з горностаєм»;

2. Леонардо да Вінчі «Портрет Джінерви де Бенчі»;

3. Рафаель Санті «Донна Велата»;

4. Рафаель «Портрет Бальдасара Кастільоні».



Завдання:

1. Охарактеризувати особистість на портретах.

2. Описати одяг.

3. Якщо б ви вели діалог з героєм картини, які питання ви б поставили?

4. Які емоції у вас викликає цей твір?

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

• Хто є головним героєм Відродження?

• Який жанр живопису розвивався у Відродженні?

• Чому епіграфом до уроку були слова видатного філософа, гуманіста Піко Мірандоли?



VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Підготувати розповіді про титанів Відродження та їх твори.

2. Підготувати повідомлення про музеї, де знаходяться твори, з якими ми ознайомилися під час уроку.

Додаток


Піко делла Мірандола (1463—1494 рр.) — член Флорентійської академії, видатний філософ-гуманіст

Джорджа Базарі (1511—1574 рр.) — італійський художник, історик мистецтва. Написав книгу «Життєписи італійських художників Відродження».

Данте Аліґєрі (1265—1321 рр.) — італійський поет, флорентієць. Написав «Божественну комедію». Творчістю Данте був захоплений Мікеланджело.

Леонардо да Вінчі (1452—1519 рр.) — італійський митець, інженер, один із титанів доби Відродження. Конструктор і винахідник. У своїй діяльності живописця змагався з Мікеланджело.

Рафаель Санті (1483—1520 рр.) — італійський живописець і архітектор Відродження. У своїй творчій діяльності на нього мав вплив Мікеланджело

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка