Урок 1 тема. Історія дерев'яної іграшки. Породи деревини Мета: навчальна



Скачати 406.23 Kb.
Дата конвертації08.07.2018
Розмір406.23 Kb.
ТипУрок


Система уроків

з трудового навчання

у 5 класі

за розділом
«Виготовлення дерев’яної

іграшки з фанери»


e:\коцур в.м\фото\pa080385.jpg



У Р О К 1

c:\users\user\desktop\новая папка\8i.jpg
ТЕМА. Історія дерев'яної іграшки.

Породи деревини


Мета:

  • навчальна: ознайомити учнів з історією дерев'яної іграшки;

  • розвивальна: актуалізувати знання про породи деревини;

  • виховна: зацікавити учнів предметом.

Матеріально-технічне оснащення уроку, література, наочність:

дерев'яні іграшки з фанери, малюнки іграшок.



Міжпредметні зв'язки: історія, інформатика, образотворче мистецтво, народні

ремесла.



Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Перевірка зовнішнього вигляду, призначення чергових.



II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Фронтальне опитування

  1. Які породи деревини ви знаєте?

  2. Чим вони відрізняються?

  3. Які методики застосовують під час обробки тієї чи іншої породи

деревини?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: нерозривний зв'язок історії

дерев’яної іграшки з історією та культурою України



  1. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

  2. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ, ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ.

ТБ

1. Розповідь учителя

ІСТОРІЯ ДЕРЕВ'ЯНОЇ ІГРАШКИ

c:\users\user\desktop\новая папка\i.jpg

Найперші (найпростіші) іграшки — це злегка підправлені ножем сучки з цікавими вигинами. Найчастіше це були птахи із насторожено витягнутими шиями. Художню форму подібних іграшок диктували особливості будови дерева. Ці іграшки робили там, де був ліс.

Перша згадка про дерев'яну іграшку є в письмових джерелах XVII століття. Там було зазначено, що під час царських візитів у Троїце-Сергів монастир, який був у той час місцем прощі російських царів, інфанти, крім солодощів, купували також потішні візки, дерев'яних коней і пташок. Зберігся переказ, що перші дерев'яні іграшки вирізав сам настоятель лаври Сергій Радонезький і обдаровував ними дітей прочан.

Досить довгий час іграшки для селянських і царських дітей виготовляли в одних і тих же майстернях. Так у записах від 1721 року дітям Петра І було «куплено в Москве на торгу разных игрушек... живства числом осьмнадцать – кони , коровы, олени, бараны, лебеди, петухи, утки, а также трое детей и город с солдатами».

Із часом дерево перестало бути популярним матеріалом для іграшок. Однак зараз, коли з'явилася потреба в екологічно чистих виробах, дерев'яні іграшки стають усе більше затребуваними. І цьому є чимало причин.

Випереджаюче завдання для 2-х учнів (довідкове бюро)

1 учень. ЦІЛЮЩА СИЛА ДЕРЕВ

Наші предки знали про цілющу силу дерев, і вважали, що під час контакту людини з деревом відбувається активний біоенергетичний обмін, дерева допомагають знайти рівновагу й гармонію. І будь-які дерев'яні предмети мають таку ж силу.






  • Береза — берегиня домашнього вогнища. Це цілюще дерево, що захищає, символ духовного сходження людини по життю, а також космічної енергії.

  • Бук — символ древнього знання, достатку, благополуччя.

  • Дуб — символ сили, мужності, витривалості, довголіття, родючості, шляхетності, вірності.

  • Клен — дерево внутрішньої сили й урівноваженості, допомагає знайти душевну рівновагу. Клен символізує ентузіазм, радість, добрі взаємини, любов.

2 учень. БЕЗПЕКА Й ЕКОЛОГІЧНІСТЬ

Дерево — матеріал твердий, але приємний і теплий на дотик (дерево зберігає природне тепло). Виготовлені з нього іграшки — незабарвлені — можна давати дитині з перших днів. Виконана з дерева будь-яка форма пластична й досконала, без гострих кутів, іграшки з цього матеріалу не можуть поранити. При цьому вони дуже міцні й за необхідності їх легко ремонтувати.




Об’єднання дітей у групи за допомогою листя дерев (дуб, клен, бук, береза)

2. Метод «навчаючи-вчуся» (кожна група отримує завдання і самостійно вивчає подану інформацію, а потім презентує її для класу)

  1. група - Походження іграшки.

  2. група - Історія української іграшки.

  3. група - Українські іграшки в давнину.

  4. група - Богородська іграшка.


VI. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Гра «Так-ні»

2. Знання з ТБ

Повторення правил поведінки в шкільних майстернях.



3. Самостійна практична робота учнів

А) Диференційовані завдання

  1. Учитель пропонує визначити породу деревини на тих зразках, що є в майстерні, та розказати про специфіку методів обробки тієї чи іншої породи.

Робота з підручником (стор.23)



  • Низький рівень — тільки назвати породи деревини;

  • середній рівень — назвати породи деревини та пояснити, чим вони відрізняються;

  • конструктивний рівень — назвати породи деревини, пояснити, чим вони відрізняються, розповісти про специфіку методів обробки кожної з них;

  • творчий рівень — назвати породи деревини, пояснити, чим вони відрізняються, розповісти про специфіку методів обробки кожної з них та припустити, які іграшки можна зробити з тієї чи іншої породи деревини.

Б) Поточний інструктаж

  • Індивідуальний: слідкувати за правилами поведінки в майстерні;

  • фронтальний: указати на різницю твердих і м'яких порід деревини.

В) Обговорення допущених помилок

VII. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ

  1. Підведення підсумків і виставлення оцінок.

  2. Прибирання робочих місць.

  • Якими були перші іграшки?

  • Із яких матеріалів виготовляли перші іграшки?

  • Що ви знаєте про цілющу силу дерев?

3. Завдання додому.

  1. Знайти модель дерев'яної іграшки з фанери і зробити її рисунок.

  2. Перерахувати породи дерев нашої місцевості, проілюструвати їх листям.

c:\users\user\desktop\новая папка\3i.jpg


c:\users\user\desktop\новая папка\2i.jpg

c:\users\user\desktop\новая папка\1i.jpg


У Р О К 2

c:\users\user\desktop\новая папка\4i.jpg

ТЕМА. Основи технології випилювання лобзиком. Випилювання лобзиком як один із видів оздоблення виробів. Інструменти й пристосування для випилювання


Мета:

  • навчальна: ознайомити учнів із ключовими поняттями основ технології ажурного випилювання, інструментами та пристосуваннями для ажурного випилювання;

  • розвивальна: розвивати вміння виділяти головне в матеріалі, що вивчають, і логічно мислити;

  • виховна:

  • викликати повагу до праці й людей праці;

  • переконати в необхідності досягнути такого рівня колективної праці, щоб вона стала життєвою необхідністю.

Наочні посібники, інструменти й матеріали:

лобзик, ножівки, напилки, надфілі, столик для випилювання, учнівські вироби

попередніх років, таблиці.

Міжпредметні зв'язки: образотворче мистецтво, народні ремесла.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані навчальні результати (на дошці)

  1. Уміння самостійно підібрати й підготувати знаряддя праці для ручної обробки

матеріалів шляхом різання.

  1. Уміння визначати способи отримання виробу заданої форми й розмірів.

  2. Уміння дотримувати правил безпечної праці в процесі ручного обробляння

деревини.
ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА: перевірка зовнішнього вигляду, призначення

чергових.



II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Фронтальне опитування на повторення пройденого матеріалу

  • Які вироби з деревини або фанери вже виготовляли учні на уроках трудового навчання?

  • Що вдалося, що сподобалося, що викликало труднощі?

  • Які технології були задіяні?

  • Розповісти правила з техніки безпеки.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: виготовлення дерев’яної іграшки за допомогою простих інструментів

c:\users\user\desktop\новая папка\9i.jpg

ІV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

  1. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ.

Вступний інструктаж, ТБ

Презентація вчителем яскравих, конкретних, предметних цілей діяльності на уроках трудового навчання: виставка кращих творчих робіт учнів, зроблених у попередні роки.



Бліц – опитування

  • Що називаємо об'єктом праці?

  • Над якими об'єктами ви працювали в початковій школі?

  • Які об'єкти праці представлені ,на виставці? Чим вони відрізняються від тих об'єктів, які ви робили?

  • Які роботи сподобалися вам найбільше? Чому саме?

  • Чим корисні для людей речі, які вам сподобалися?

Розповідь учителя

Випилювання лобзиком — один із розповсюджених видів художньої обробки деревини. Деревина — це найбільш доступний матеріал, її обробка не вимагає складного технічного оснащення. Художнє випилювання відкриває можливості для розвитку ініціативності, творчості, активізує мислення, розвиває в юних майстрів художній смак, посидючість, акуратність, точність, дає їм трудові навички з обробки фанери, навчає працювати різними інструментами.



Процес випилювання захоплює, так як у кожну деталь вкладають щось своє, змінюють конструкцію або орнамент, фантазують.

Робота з підручником (стор.70-74, мал.49-53)

Демонстрування практичних прийомів

Для розпилювання великих листів фанери використовують ножівки. Під час пиляння по прямій лінії користуються ножівкою з широким полотном, а для пиляння по кривій лінії — так званою викружною ножівкою, що має вузьке полотно. Для зачищення ребер, отворів і зовнішніх контурів візерунків випиляного виробу знадобляться невеликі напилки з середньою насічкою або надфілі. Треба мати як мінімум три напилки: круглий, плаский і тригранний.

VI. УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1.Рефлексія

  1. Що нового дізналися на уроці?

  2. Чого навчилися? Яку роботу виконали?

  3. Які завдання були визначені на урок?

  4. Порівняйте реальні результати із завданнями, що були визначені

на урок.

  1. Чому отримали саме такий результат?

  2. Що потрібно зробити для того, щоб мати кращі результати?

  3. Де можна використати набуті знання та вміння?

2. Знання з ТБ

Правила користування ножівкою, лобзиком і напилками.

3. Самостійна практична робота учнів.

А) Диференційовані завдання

  • Низький рівень: назвати інструменти для розрізання фанери;

  • середній рівень: назвати інструменти для розрізання фанери та

правила роботи з інструментами;

  • конструктивний рівень: уміти різати фанеру по прямій лінії;

  • творчий рівень: уміти різати хвилясту лінію.

Б) Поточний інструктаж

  • Індивідуальний: слідкувати за натяжінням пилки лобзика;

  • фронтальний: правильно підбирати висоту робочого місця.

В) Обговорення допущених помилок

VII. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ

  1. Підведення підсумків і виставлення оцінок.

  2. Прибирання робочих місць.

3.Завдання додому: принести пилки для лобзика й фанеру 3-4 мм.

c:\users\user\desktop\новая папка\5i.jpgc:\users\user\desktop\новая папка\6i.jpg



Зразки фігурного випилювання лобзиком



У Р О К 3
c:\users\user\desktop\новая папка\7i.jpg
ТЕМА. Прийоми випилювання. Кріплення пилочки лобзика із використанням

пристосувань. Способи випилювання

Мета:

  • розвивальна:

  • удосконалити вміння;

  • поглибити знання про прийоми випилювання;

  • навчальна: навчити кріпити пилочки лобзика; пилочки лобзика із використанням пристосувань, необхідних для практичної діяльності;

  • виховна: формувати особисту відповідальність за бережливе ставлення до інструментів і матеріалів.

Наочні посібники, інструменти й матеріали:

лобзик, столик для випилювання, затискачі, слюсарні лещата, таблиця, альбом.





Міжпредметні зв'язки: фізика, хімія, трудове навчання.

Тип уроку: урок – практикум

Очікувані результати (на дошці)

  1. Уміння характеризувати види конструкційних матеріалів та їх основні властивості.

  2. Уміння характеризувати будову деревини та її властивості.

  1. Уміння розпізнавати деревину за текстурою, кольором і запахом.

  1. Уміння закріплювати пилочку лобзика за допомогою пристосувань.

  2. Уміння виконувати прості прийоми випилювання лобзиком.



ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА: перевірка зовнішнього вигляду, призначення чергових

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Фронтальне опитування

  1. Які інструменти для випилювання виробів із деревини ви знаєте?

  2. Що ви знаєте про призначення кожного інструмента?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для створення якісної іграшки треба добре знати властивості й структуру матеріалів, із яких її виготовлено.

  1. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

  2. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ, ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ, ТБ

Учні мають знати основні правила техніки безпеки в навчальній майстерні.

Теоретичний матеріал для конспекту учня

Шпон і фанера. Для початківців, що займаються випилюванням лобзиком, прийнятним матеріалом є фанера. Але з набуттям досвіду виникає необхідність у виборі фанери з певною товщиною і з необхідної породи деревини.
безымянный.png
Фанера — це шаровий матеріал зі склеєних між собою листів шпону та взаємно перпендикулярним розміщенням волокон у сусідніх шарах. За числом шарів фанера буває три-, п'яти-і багатошарова, здебільшого з непарним числом шарів.

Шпон, із якого виготовляють фанеру, буває струганий або лущений. Струганий шпон одержують під час зрізування з колоди тонкого шару спеціальними механічними ножами. Товщина зрізаного шару деревини коливається в межах 0,4—1 мм залежно від породи деревини, а ширина становить 60-120 мм.

Лущений шпон — це тонкий шар деревини у вигляді стрічки, що зрізують із круглої колоди по спіралі на спеціальних лущильних верстатах. При цьому колода здійснює обертальний рух, а ніж — поступальний відносно до вісі обертання колоди. Лущений шпон здебільшого застосовують для виготовлення клеєної фанери.

Виготовляють її з лущеного шпону сосни, бука, берези, вільхи. Товщина листа фанери: 1,5; 2; 2,5; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 12; 15 та 18 мм. У магазинах будівельних матеріалів продають фанеру завтовшки 4 та 10 мм.

Облицювальна фанера найбільш придатна для випилювання лобзиком. Вона відрізняється від клеєної тим, що її зовнішній шар виготовляють не з лущеного шпону, а зі струганого. Для облицювання використовують деревину цінних порід дерев: дуба, бука, карельської берези, горіха, груші тощо. Завтовшки листи фанери — від 4 до 10 мм.

Стругану фанеру виробляють на фанеростругальних верстатах. її використовують для фанерування — обклеювання столярних виробів із деревини малоцінних порід, які не мають гарної текстури. Перед подачею на фанеростругальний верстат кряжі певним чином обробляють: окантовують і пропарюють у спеціальних котлах для розм'якшення деревини. Стругану фанеру роблять із деревини дуба, бука, горіха, клена, ясена та ін. Випускають стругану, фанеру у вигляді довгих вузьких листів завтовшки 0,7; 0,8; 0,9; 1,0 і 1,2 мм. Стругана фанера буває трьох сортів.

Пиляну фанеру дістають шляхом розпилювання кряжів на листи завтовшки від 0,8 до 4 мм і завдовжки до 7 м на спеціальних фанеропильних верстатах. Щоб менше витрачати деревину, використовують тонкі пилки з незначним розводом, але й за цих умов втрачають 60 %. Тому виробництво пиляної фанери обмежене, до нього вдаються лише в тих випадках, коли вихідний матеріал (нарости, напливи, сильно завилькувата деревина) втрачає свої художні й фізичні властивості за іншої технології. Із пиляної фанери виготовляють високоякісні вироби й музичні інструменти.

Клеєну фанеру виготовляють із непарної кількості листів шпона, склеєних білковими або синтетичними клеями. Клеєну фанеру роблять із березового, букового, вільхового і соснового шпона. Фанера на білкових клеях має марку ФБ, фанера середньої водостійкості на карбамідних чи альбуміно-казеїнових клеях— марки ФК і ФБА; фанера з підвищеною вологостійкістю, склеєна фенолформальдегідними клеями, — ФСФ. За кількістю шарів фанеру поділяють на тришарову, п'ятишарову та багатошарову. Зовнішні шари фанери називають сорочками, а внутрішні — серединними. Сорочки поділяють на лицьову, що має кращий зовнішній вигляд, меншу кількість вад деревини та дефектів виробництва, і зворотну. За товщиною листів фанеру поділяють на:


  • тонку — завтовшки 1,5-2;

  • середню — 2,5; 3,0; 4,0; 5,0 і 6,0;

  • товсту — 8, 9, 10 і 12 мм.

Товщі листи клеєної фанери називають фанерними плитами. Товщину листа фанери вимірюють біля кантів посередині кожного боку листа; середнє значення цих вимірювань вважають номінальною товщиною.

За якістю деревини й обробки сорочок, а також виготовленням усієї фанери в цілому її поділяють на сім сортів: А, АА, АВ, ABA, В, ВВ і С. Зворотний бік сорочок звичайно на один сорт нижчий від лицьового.



Завдяки міцності, пружності, малій схильності до жолоблення і розтріскування, добрій гнучкості й відносній легкості фанеру широко застосовують у столярній справі, меблевому й тарному виробництві, як будівельний матеріал. Тепер промисловість випускає багато видів високоякісної і спеціалізованої фанери, що має ті чи інші додаткові властивості.

Лицювальна фанера — це звичайна клеєна фанера, що має одну або дві сорочки з деревини цінних порід, наприклад, дуба, горіха, груші. Лицювальну фанеру випускають двох марок: ФОБ і ФОС, з них перша виконана на білкових клеях, а друга — па смоляних. За якістю деревини і виготовлення лицювальна фанера ділиться на три сорти — 1, 2 і 3-й.

Лакована фанера — березова, вкрита нітролаком за спеціальною технологією, що забезпечує створення гарної, водостійкої і значною мірою вогнестійкої плівки. Застосовують в електроприладах, радіоапаратурі, для внутрішнього оздоблення залізничних вагонів та пароплавних кают.

Бакелізована фанера листовий матеріал, утворений з кількох шарів березового пшона, вкритих тонким шаром термореактивної смоли і склеєних між собою. Така фанера дуже міцна, водо- і вогнестійка, має високі діелектричні властивості. Промисловість випускає бакелізовану фанеру трьох марок: ВФС, БФВ-1, ІБФВ-2.

До спеціальних сортів належать:

  • тепла фанера, яка має низьку тепло- і звукопровідність завдяки наявності спеціального заповнювача між листами;

  • дахова фанера, обклеєна з одного або двох боків толем;

  • вогнестійка фанера, просочена антипіринами;

  • ксилотек — фанера, вкрита з одного або двох боків асбоцементом, що надає їй високої вогнестійкості, водо- і кислотостійкості;

  • армована фанера, обклеєна з одного або двох боків металевими листами, тощо.

  • Найбільш зручною і придатною для випилювання є авіаційна березова фанера. її товщина 1; 1,5; 2; 2,5; 3 та 4 мм. Вона міцна, шари надійно склеєні, а зовнішні шари фанери відшліфовані й не мають дефектів поверхні.

Початківці використовують переважно березову фанеру. Вона найчастіше буває в продажу. Вибираючи фанеру, необхідно звернути увагу на колір зовнішнього шару й на міцність склеєних шарів. Найкращий колір березової фанери — світло-жовтий з рожевим відтінком. Березову фанеру легко обробляти, а вироби з неї міцні і красиві. Перевірити міцність склеювання можна відпилявши з краю листа смужку завширшки 2-4 мм. Якщо шари таких смужок важко піддаються розшаруванню, значить, лист фанери проклеєний добре.

Демонстрування практичних прийомів

Учитель показує, а учні вивчають будову лобзика й навчаються закріплювати пилочку у станок лобзика.

Значно рідше в продажу можна зустріти букову фанеру. Але тільки вона є незамінним матеріалом для випилювання складних і тонких орнаментів. Деревина такої фанери щільніша за березову, а значить, і працювати з нею важче.

У будівельній справі іноді застосовують фанеру з м'яких порід деревини (сосни, ялини, вільхи). Така фанера погано піддається обробці лобзиком, вимагає значної уваги під час випилювання. Якщо в магазині фанери немає, можна використати фанеру з різних тарних ящиків, в які упаковують промислові вироби.



  1. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

  1. Бесіда

1.Як виготовляють фанеру?

  1. Що таке шпон?

  2. Як закріплюють пилочку в лобзику?

  3. Яку фанеру краще обрати для випилювання лобзиком?

2. Знання з ТБ

  1. Як користуватися лобзиком, щоб не травмуватися?

  2. Для чого натягують пилочку лобзика?

3. Самостійна практична робота учнів

A) Диференційовані завдання

  • Низький рівень: правильно вказати різновиди шпону на зразках;

  • середній рівень: показати на зразках шпону, як виготовляють фанеру;

  • конструктивним рівень: правильно зібрати лобзик;

  • творчий рівень уміти прорізати лінії на фанері;

Б) Поточний інструктаж

  • Індивідуальний: слідкувати за натяжінням пилки лобзика; І5

  • фронтальний: дотримувати правильного положення під час випилювання лобзиком.


B) Обговорення допущених помилок
VII. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ

Підведення підсумків.

(Прибирання робочих місць)

  • Що нового дізналися на уроці?

  • Чому навчилися? Яку роботу виконали?

  • Як правильно закріпляти пилочку лобзика?

  • Які основні властивості деревини?

  • Чим відрізняється будова деревини від будови фанери?

  • Де можна використати набуті знання та вміння?

Виставлення оцінок за виріб.

3.Завдання додому: художньо оздобити свій вирібc:\users\user\desktop\1безымянный.png

У Р О К 4



Подорож до країни іграшок

Тема уроку:Дерев’яна іграшка. Збережемо народні традиції.

Мета: Ознайомити учнів з історичними витоками національної іграшки, художнього смаку, розвивати творчі здібності під час виготовлення виробу, логічне мислення, естетичний смак, уяву та увагу; виховання любові до традицій українського народу, поваги до культурної спадщини, любові до прекрасного.

Обладнання та інструменти: заготовки (фанера), шліфувальна шкурка, малюнки, олівець,фарби, пензлі, палітра.

Тип уроку: урок - подорож

Структура уроку

І.Організаційна частина.

  1. Перевірка наявності учнів на уроці.

  2. Призначення чергових.

  3. Визначення готовності учнів до уроку.

  1. Мотивація навчальної діяльності.

Дорогі діти! Кожна доросла людина пам’ятає своє чудове дитинство. А також пам’ятає і свою першу іграшку, з якою у неї залишилися добрі спогади. Отже сьогодні на уроці ми здійснимо подорож у минуле і ознайомимося з історичними витоками національної іграшки, розширимо своє уявлення про народні традиції, навчимося виготовляти та застосовувати древ’яну іграшку.

Знання здобуті на сьогоднішньому уроці ви зможете застосовувати у повсякденному житті, у виготовленні та оздобленні іграшок та сувенірів.

Я прошу вас бути активними та допомагати мені своїми знаннями та вміннями.


  1. Повідомлення теми уроку.

1 зупинка «Моя улюблена іграшка»

Скільки пам’ятають себе люди, завжди у дитинстві, побуті, обрядах, існував поряд з ними предмет, який наділявся особливої силою; чи був він символом богів, чи уособлював таємницю природи, чи просто зображував людину, чи забавляв її.f:\михайлович\000000092.jpg

Іграшка - це найдорожче, що є в дитини, це найвірніші друзі. їм ти довіряєш свої таємниці, і з ними пізнають навколишній світ, живуть у чарівному світі дитинства.

Давайте згадаємо ваші улюблені іграшки!

Деякі учні розповідають про свої улюблені іграшки.

А тепер давайте подивимося на галерею ваших малюнків «Моя улюблена іграшка», яку виконували на уроках образотворчого мистецтва. Як бачимо з малюнків, що людина за своєю природою-художник. В усе, що її до чого торкаються її руки, вона намагається вкласти свою душу.

зробити їх красивими. Найвищим проявом творчості народу є його мистецтво, яке він проніс через століття.

2 зупинка «Історія іграшки»

Протягом багатовікової історії українського народу склалася самобутня культура, неповторні ремесла. Вони є духовними скарбами, у них - мудрість, сила,пам’ять народу, в них-те що живить дух народу. Без глибокого пізнання народної культури неможливо започаткувати нові духовні цінності.

Народне мистецтво своїми коренями сягає глибокої давнини. Народні митці впродовж віків створювали секрети технічної майстерності. Ручний характер праці давав можливість імпровізувати, творити неповторне, відпрацьовувати власний почерк.

Метод «Прес» (робота з 2-3 учнями )

Ми часто користуємося поняттям : ремесло, декоративно - прикладне мистецтво. А чим відрізняються ці поняття ?

(Ремесло виробництво ужиткових речей з відсутньою або мінімальною декоративністю. Декоративно - прикладне мистецтво - індивідуальне або частково механізоване виробництво речей , що поєднують утилітарно - ужиткові та декоративно - ужиткові якості

Мозковий штурм. (фронтально)


  1. Діти, які ви знаєте ремесла?( ковальство, гончарство, теслярство, столярство, бондарство, обробка шкіри, плетіння).

  2. Назвіть види декоративно - прикладного мистецтва?( художня обробка металів, деревини, скла, художня кераміка, художнє ткацтво, вишивка, виготовлення іграшок).

  3. Як ви вважаєте, який матеріал використовують для виготовлення української іграшки?( іграшку виготовляють із найдоступніших природних матеріалів - деревина, глина, соломи, кори, листя, плодів).

3 Зупинка «Світ сучасної іграшки»

Світ сучасної іграшки є динамічний і різноманітний. Це продукт інженерної думки і художньої творчості дизайнера. Нині іграшка - це певне досягнення прогресу; збірно-розбірні, механічні, електронно-механічні.

А чи знаєте ви, що в Києві є Державний музей іграшки? У ньому представлено все найкраще, що ви-вроблялося для дітей протягом десятиліть. У музеї зібрано не лише фабричні, а й прості за формою іграшки самодіяльних майстрів -художників.

Саме час звернутися до народної української іграшки, яка в свої образній основі завжди була втіленням добра та лагідності і дуже далека від будь - якого злата насильства.



  1. Формування вмінь та навичок.

4 зупинка «Практичне завдання»

Практична робота: «Оздоблення деталей запланованого виробу».

1 . Поточний інструктаж.

2. Учні об’єднуються в групи (ПРАВИЛА РОБОТИ У ГРУПАХ)


  1. Вчитель створює умови для успішного виконання завдань.

  2. Вчитель контролює хід роботи в групах, випадки порушень правил безпечної праці, консультує групи, вказує на помилки та шляхи їх подолання.

  1. зупинка «ВИСТАВКА ВИРОБІВ ІЗ ДЕРЕВА»

Тепер діти і ви можете поставити і презентувати свої вироби виготовлені власними руками і творити історію сучасної дерев’яної іграшки. (учні розглядають виставку)

f:\коцур в.м\фото\pa080396.jpgf:\михайлович\dscn4758.jpg

V. Підсумок уроку.

РЕФЛЕКСІЯ

Який у нас сьогодні був урок?

Що ми дізнались на уроці?

Чому ми навчилися на уроці?

У чому практична цінність знань і вмінь засвоєних на уроці. Як можна практично використовувати здобуті навички в житті?

Чи задоволені ви своєю роботою?



Виставлення оцінок, аналіз помилок.

VІ. Домашнє завдання.

  1. Прибирання робочого місця та приміщення.



УРОК 5
ТЕМА. Способи підготовки фанери до роботи. Організація робочого місця. Правила безпечної роботи й санітарно-гігієнічні вимоги

Мета

  • навчальна: закріпити набуті вміння;

  • розвивальна: удосконалити вміння підбору матеріалу для виконання

практичної роботи;

  • виховна:

  • пробудити інтерес до творчої діяльності в умовах практичної роботи;

  • викликати нетерпиме ставлення до відхилення від норм трудового

навчання і наукової організації праці.

Наочні посібники, інструменти і матеріали: шліф-шкурка, пристрої в

роботі, таблиця, зразки виробів.



Міжпредметні зв'язки: основи безпеки й життєдіяльності школярів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

  1. Уміння дотримувати правил безпечної праці в процесі виготовлення

виробів із фанери.

  1. Уміння характеризувати:

  • призначення;

  • будову столярного (комбінованого) верстака.

  1. Уміння організовувати своє робоче місце за столярним верстаком.

  2. Уміння зачищати поверхню фанери.


ХІД УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА: ПЕРЕВІРКА ЗОВНІШНЬОГО

ВИГЛЯДУ, ПРИЗНАЧЕННЯ ЧЕРГОВИХ

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Фронтальна бесіда

  1. Із чого виготовляють фанеру?

  2. Які є види фанери?

З.Як розрізняють фанеру за способом виготовлення?

  1. На скільки сортів (класів) поділяють фанеру?

  2. Які види зачистки виробів ви знаєте?

На уроці слід приділити більшу увагу тим шліфувальним матеріалам, про які учні найменше знають.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Якісна модель виходить тільки з правильно й ретельно підготовлених матеріалів (заготовок).

  1. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

  2. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ, ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ, ТБ

Правила і прийоми шліфування фанери й дерев'яних виробів за допомогою шліфшкурки та напилками.

Демонстрування практичних прийомів

Учні зачищають поверхню фанери шліфшкуркою та циклями. Учитель контролює якість робіт і дотримання правил техніки безпеки.
VI. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Теоретичні знання (для конспекту учня)

Шліфуванням називають обробку поверхонь шляхом зрізування найдрібніших опуклостей абразивами, тобто матеріалами, що своїми численними гострими гранями зрізують найтонший шар виробу і таким чином забезпечують чистоту й точність обробки. До шліфувальних матеріалів у столярній справі належать шкурка, пемза, крокус, віденське вапно, трепел.

Шліфувальна шнурка це міцний папір або бавовняна тканина з наклеєними зернами абразиву. Залежно від застосованого абразиву шліфувальні шкурки бувають скляними, кремінними, кварцитовими, наждачними, корундовими. Для шліфування деревини застосовують головним чином скляні, кремінні та кварцитові шкурки, із них найкращі кремінні. Наждачні й корундові шкурки утворюють дрібний темний порох, який забруднює поверхню виробу.

Залежно від розміру зерен абразиву шліфувальні шкурки розрізняють за номерами. Номер шкурки визначають за кількістю отворів на одиницю довжини дротяного сита. Наприклад, шкурка № 100 має насипку з зерен абразиву, який був просіяний через сито, що має 100 отворів на дюйм, за поздовжнім і поперечним розміщенням дротин. Промисловість випускає шліфувальні шкурки таких номерів: 12, 16, 20, 24, 36, 46, 60, 80, 100, 120,140/170, 200, 280.

Пемза — спучене вулканічне скло, що застигло в пористому стані; цим і пояснюють властивості пемзи як шліфувального матеріалу. У столярній справі застосовують як натуральну (природну), так і штучну пемзу. Остання більш однорідна й забезпечує рівномірнішу обробку поверхонь. Виготовляють штучну пемзу шляхом випалювання суміші каоліну, крейди, піску й польового шпату.

Коли працюють сухим пемзовим порошком, через його велику рухомість. важко рівномірно обробити поверхню. Із цієї ж причини витрачають порівняно багато пемзи. Зручнішим, ефективнішим і економічнішим є мокре шліфування, за якого порошок змочують водою, скипидаром, гасом або емульсією з води й гасу (у співвідношенні 1:1).

Якщо невеликий дерев'яний брусок обмотати смужкою наждачної шкурки так, щоб вона закрила брусок з усіх боків, і закріпити канцелярськими кнопками, то ним легко й зручно шліфувати рівні поверхні. Можна використовувати для шліфування саморобні циклі, які складені з набору лез для бриття.

2. Знання з ТБ

Правила безпечної праці під час шліфування фанери наждачною шкуркою.

3. Самостійна практична робота учнів

A) Диференційовані завдання

  • Низький рівень: знати правила безпечної роботи;

  • середній рівень: правильно організувати робоче місце;

  • конструктивний рівень: знати призначення наждачної шкурки залежно від номеру;

  • творчий рівень: зробити шліфувальний брусок для зачищення фанери.

B) Поточний Інструктаж,

  • Індивідуальний: усунення недоліків у організації робочого місця окремих учнів;

  • фронтальний: обирання напрямку зачищення фанери залежно від структури матеріалу.

В) Обговорення допущених помилок

VII. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ

  1. Підведення підсумків і виставлення оцінок.

  2. Прибирання робочих місць.

  • Що нового дізналися на уроці?

  • Які правила ТБ треба виконувати під час зачищення фанери?

  • Які роботи можна виконувати на столярному верстаті?

  • Із якого матеріалу виготовляють столярний верстак?

  • Якими основними способами зачищають фанеру?

  • Де можна використати набуті знання та вміння?

3. Завдання додому: підшукати зразки виробів для випилювання.


УРОК 6

ТЕМА. Робота з навчально-довідковою літературою, пошук в Інтернеті зразків і проектів виробів

Мета:

  • навчальна: ознайомити учнів зі способами отримання інформації із різних джерел;

  • розвивальна: розвивати творчі здібності учнів, зацікавленість творчістю;

  • виховна: формувати особисту відповідальність за бережливе ставлення до книг, повагу до інтелектуальної власності.

Наочні посібники, інструменти й матеріали: комп'ютер, підручники,

книги, журнали, проекти, альбоми картинок.



Міжпредметні зв'язки: інформатика, технології.

Тип уроку: урок ознайомлення з новим матеріалом.

Очікувані результати

  1. Уміння шукати потрібну довідкову літературу.

  2. Первинні вміння працювати з каталогами.

  1. Первинні вміння пошуку в Інтернеті.

  1. Уміння знаходити в Інтернеті інформацію про майбутній проект.

  2. Уміння зафіксувати знайдену в Інтернеті інформацію.


ХІД УРОКУ
I.ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА: ПЕРЕВІРКА ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ, ПРИЗНАЧЕННЯ ЧЕРГОВИХ

II.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Фронтальне опитування

  1. Що таке шліфування?

  2. Які види шліфувальних матеріалів вам відомі?

  3. Які пристрої використовують у шліфуванні?

  4. Правила ТБ під час шліфування.

  5. Із яких частин складений комп'ютер?

  6. Для чого потрібен Інтернет? Необхідно з'ясувати, хто з учнів має елементарні навички роботи на комп'ютері, хто працював із Інтернетом, щоб краще організувати роботу в групах.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Перш ніж почати творчу роботу, треба уважно ознайомитися з тим, що вже придумано з цієї тематики.

  1. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

  2. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ, ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ,

ТБ

Працюючи за комп'ютером, безпосередньо за машиною можна проводити не більше 4 годин на день, роблячи 15-хвилинні перерви через кожні 45 хвилин роботи. Рекомендовано також якомога частіше блимати очима для зволоження слизової оболонки ока.

Теоретичний матеріал (для конспекту учня)

Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потрібну інформацію. У зв'язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації:

  • вивчення бібліотечного каталогу;

  • за допомогою пошукових систем в Інтернеті;

  • комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ. Найбільш доступними для дослідників є, звісно, бібліотечні каталоги. Систематичний каталог як інформаційно-пошукова система дає можливість швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці книги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника. Шукати потрібні джерела інформації можна за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп'ютера.

Сьогодні найбільш зручним і сучасним засобом пошуку й систематизації необхідної інформації для проекту є Інтернет-ресурси. Інтернет — усесвітня асоціація комп'ютерних мереж, або простіше — World Wide Web (WWW), що дослівно означає «всесвітня широка павутина». В Інтернеті можна отримати різноманітну інформацію — від прогнозу погоди до політики, про техніку й технології, меблеве виробництво, медицину, наукові відкриття тощо.

Найбільш поширена послуга, яку надає мережа, — віддалений доступ до баз даних. Це означає, що користувач може за допомогою свого комп'ютера, підключеного до Інтернету, переглядати інформацію, яка знаходиться на великих відстанях у бібліотеці та збережена у відповідному комп'ютері.

Коли користувач знаходиться (через комп'ютер) у мережі Інтернет, у нього є можливість працювати з різноманітними документами в різних частинах країни чи світу, за лічені хвилини знайти й переглянути потрібні інформаційні джерела.

Однак, покладатися на один Інтернет не можна. Матеріали для розміщення в мережі готують звичайні люди (зрозуміло, фахівці своєї справи), тому там можна віднайти лише те, що вони вважають за потрібне. У мережі утворено понад двох мільярдів l/Veb-сторінок. Каталоги й покажчики розрізняють за технологією підготовки. Над каталогами працюють люди, а покажчики формуються автоматично. Досвідчений редактор уважно проглядає матеріал, визначає, до якої галузі знань його можна віднести, і вносить у відповідний каталог. Найбільший каталог Інтернету — Google. У ньому працює понад 150 кваліфікованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль вистачає лише на те, щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги, а не вносити нові.

Знайти потрібну інформацію можна за допомогою ключових слів або Web-каталогів.

Демонстрування практичних прийомів

1. Прийоми роботи з довідковою літературою.



2. Прийоми роботи з комп'ютером в Інтернеті.

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1.Теоретичні знання

  1. Правила користування бібліотечними каталогами.

  2. Знання про роботу в Інтернеті.

  3. Пошук в Інтернеті аналогів виробів із фанери або деревини.

2. Знання з ТБ

  1. Правила поведінки в бібліотеках.

  2. Правила роботи з комп'ютером.

3. Самостійна практична робота учнів

A) Диференційовані завдання

  • Низький рівень: правила поведінки в бібліотеках;

  • середній рівень: уміння користуватися довідковою літературою;

  • конструктивний рівень: уміння заходити в Інтернет;

  • творчий рівень: знайти в Інтернеті моделі виробів майбутніх проектів та зафіксувати їх.

Б) Поточний інструктаж

  • Індивідуальний: дотримання правильного положення під час роботи на комп'ютері;

  • фронтальний: виконання санітарно-гігієнічних норм під час роботи з комп'ютером.

B) Обговорення допущених помилок

VII. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ

  1. Підведення підсумків і виставлення оцінок.

  2. Прибирання робочих місць.

  • Що нового ви сьогодні дізналися на уроці?

  • Як потрібно працювати з довідковою літературою?

  • Яких санітарно-гігієнічних норм треба дотримувати під час роботи на Комп'ютері?

  • Який порядок пошуку в Інтернеті потрібної інформації?

  • Які вміння вам потрібно ще вдосконалити?

3. Завдання додому, знайти в бібліотеці або Інтернеті (удома чи в шкільному кабінеті інформатики) модель майбутнього виробу-проекту дерев'яної іграшки.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка