Урок №1 мовленняяк предмет стилістики й культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови й стилістика мовлення, їх



Скачати 134.85 Kb.
Дата конвертації29.12.2017
Розмір134.85 Kb.
ТипУрок

УРОК №1

МОВЛЕННЯЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТ.
1. Визначити , до якого стилю належить текст. Довести свою думку, наводячи стильові риси. Дібрати заголовок до тексту. Висловити свою думку про значення культури мовлення (усно).

ТЕКСТ


Людина створила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови. Належачи до певного соціуму, індивідуум зі своєю появою на світ органічно входить у вироблену його співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм. Чим міцніші зв’язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста.

Суспільство завжди дбає про те, щоб його члени користувалися мовою не лише спонтанно, не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості. Мовний досвід індивідуума невіддільний від опори на літературну мову як акумулятор людських знань.

Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних цінностей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності…

Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти

його з української мови на російську і, навпаки, чо мусь перестали сприйматись як плями на службовому мундирі.

Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності, думки розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника (За В. Русанівським).


2. Опрацювати пам’ятку (усно).
Пам’ятка «Шляхи підвищення особистої культури мовлення»
1. Виробляти стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу.

2. Не говорити квапливо, без пауз, «ковтаючи» слова.

3. Ч астіше «заглядати у словник» (М. Рильський), правопис, посібники зі стилістики тощо, вивчати мовлення майстрів слова.

4. Ч итати вголос (особливо прозові тексти), із дотриманням усіх аспектів нормативності.

5. Заучувати напам’ять художні твори, причому не тільки віршовані.

6. Оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення.

7. Привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо.

8. Виробити звичку читання з «олівцем у руках» — жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений.


3. Опрацювати лекцію, дати відповіді на запитання (усно).
Мовлення є сукупністю мовленнєвих дій, кожна з яких має мету, що випливає із загальної цілі спілкування. У мовленні ре алізуються всі мовні засоби та виражальні можливості. Водночас мова збагачується через мовлення. Стилістика вивчає мову й мовлення, а саме займається відбором виражальних мовних засобів для їх функціонування в мовленні. Одним з критеріїв доцільного відбору є правильність, тобто дотримання мовних норм. Це пи тання належить до культури мовлення. Отже, стилістика тісно пов’язана з культурою мовлення, і спільне в цих науках — дослідження правильності й нормативності мовлення.

Стилістика як наука розглядає виражальні мовні засоби і стилі мовлення. У залежності від предмету дослідження виділяють стилістику мови й стилістику мовлення.


1. Стилістика мови вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису. Стилістика мови включає поняття синонімії (лексичної, морфемної, граматичної, морфологічної й синтаксичної). Емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ — теж невід’ємний компонент стилістики, невіддільний від явища синонімії, оскільки емоційно-експресивні елементи характерні для окремих синонімічних варіантів як засоби вираження їх стилістичної функції. Наприклад, іменник губи — стилістично-нейтральне слово. Зате його синонім уста має відтінок урочистості й вживається здебільшого в художньому стилі.
2. Стилістика мовлення охоплює функціональні стилі мовлення (науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, художній і розмовний). Основні характеристики будь-якого стилю:

а) функція висловлювання (спілкування, повідомлення);

б) завдання мовлення, мовленнєву ситуацію, тему і форму висловлювання;

в) стильові риси (образність — відсутність образності, емоційність — нульова емоційність);

г) мовні засоби (фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні) (За М. І. Пентилюк).
Проблемна бесіда за питаннями
1. Які особливості мовлення вивчає стилістика, а які — культура мовлення?

2. Чим відрізняється стилістика мови від стилістики мовлення? А що в них спільного?

3. Я к емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ співвідноситься з поняттям синонімії?

4. Я к ви вважаєте, яким чином відсутність образності й нульова емоційність можуть охарактеризувати функціональний стиль?

4. Виконати практичне завдання (письмово).
Прочитайте прислів’я і приказки. Поясніть їх значення. Які вимоги щодо культури мовлення закладені у цих прислів’ях і приказках? За допомогою яких засобів у них досягається емоційна виразність?
1. Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш. 2. Рана від меча загоїться, а від лихого слова — ніколи. 3. Впік мене тим словом, не треба й вогню. 4. Гостре словечко коле сердечко. 5. На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся. 6. Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть. 7. Ч оловік має два вуха, щоб багато слухав, і один язик, щоб менше говорив. 8. Я зик до Києва доведе, а в Києві заблудить. 9. Дурний язик попереду розуму біжить. 10. Дурний язик голові не приятель.
5. Виконати домашнє завдання (письмово).

Скласти висловлювання в публіцистичному стилі на тему «Молодь і культура мовлення».



УРОК №2

ДВА РІВНІ ВОЛОДІННЯ МОВОЮ: МОВЛЕННЯ ПРАВИЛЬНЕ Й КОМУНІКАТИВНО ДОЦІЛЬНЕ. СИНОНІМІКА Й ВАРІАТИВНІСТЬ. СТИЛІСТИЧНА НОРМА Й СТИЛІСТИЧНА ПОМИЛКА.
1. Прочитати текст. Визначити у якому стилі він оформлений. Визначити тему й основну думку. Дібрати заголовок. (усно)
ТЕКСТ

З того, як говорить людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас, розмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями, барвистішою вживанням прислів’їв, приказок і приповідок. У природі не буває людей, що визначились би високим інтелектом і водночас примітивною, як у первісного дикуна, мовою.

Боротьба за чистоту й високу мовну культуру — це боротьба за культуру взагалі.

Якої великої ваги надавав наш народ у своїх приказках і повір’ях мові, людському слову! У народі вірили колись, що словом можна скарби в землі знаходити, хвороби та всякі недуги лікувати, від лихої людини та звіра оборонитись. «Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом»,— запевняє народна мудрість. Та про тих, хто не стежить за своєю мовою, у народі кажуть: «Не тямить голова, що язик лепече».

Правильно й чисто говорити рідною мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених лінгвістів, письменників або вчителів-мовників. Це — не тільки ознака, але й обов’язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично (За Б. Антоненком-Давидовичем).
2. Розглянути схему. Зробити висновок про рівні володіння мовою. (усно)

ВИЩИЙ РІВЕНЬ

стилістична норма - регламентує відбір мовних засобів залежно від ситуації
комунікативно доцільне, красиве, емоційне, виразне мовлення
НИЖЧИЙ РІВЕНЬ
мовна норма — закріплені практикою зразкового використання загальноприйняті правила
чисте, правильне мовлення
3. Виконати завдання. (усно)
Уважно прочитайте речення та словосполучення. У якій групі передані абсолютно однакові смислові значення між реченнями (або словосполученнями), а в якій значення трохи розрізняються?
Цим літом я відпочивав на Кримському узбережжі — У це літо я відпочивав на Кримському узбережжі; чужі нам погляди — чужі для нас погляди; питати матері — питати в матері, сяяти в небі — сяяти на небі; торкатися до столу — торкатися стола.

3. Уважно прочитати і запам’ятати.


У стилістиці існує поняття синоніміки й варіативності. В основі синоніміки лежить спільність основного значення при наявності відтінків смислу (й/або емоційно експресивної забарвленості) кожного з елементів синонімічного ряду. Поняття варіативності включає тотожність значення (й/або емоційно-експресивної забарвленості) за наявності формально-граматичних розходжень. Ці поняття стосуються усіх рівнів мови,

від словотвору до синтаксису. Тобто ми можемо говорити як про варіанти морфем, так і про синоніміку в синтаксисі. У повсякденному мовленні кожен має можливість робити вибір щодо засобів вираження думки, надавати перевагу стилістично найдоцільнішому з них.


4. Виконати завдання (письмово)
Знайти стилістичні помилки й відредагувати наведені речення.
1. У прощавшогося хлопця був розгубившийся вигляд. 2. Опинившись у лісі, нам стало страшно. 3. Загубивши стежку, нас охопила розгубленість. 4. Переживаючий за свій клас учень має усі завдання виконувати відмінно. 5. На слідуючій неділі відбудеться засідання наукового гуртка, у ньому приймуть участь студенти нашої групи. Усі вони являються членами цього гуртка. 6. Я рахую, що ви вірно кажете. 7. Приведу кілька прикладів. 8. Відношення у колективі були дружні. 9. Всі ми маємо відношення до сучасних подій. 10. Не можу ще казати якісь попередні висновки.
5. Виконати домашнє завдання. (письмово)
Подані словосполучення з багатозначними словами производить, произвести перекласти на українську мову, використавши подані в довідці дієслова.
1. Производить впечатление. Производить новые слова от корня. Производить следствие. Производить предметы широкого потребления.

2. Произвести начисление. Произвести опустошение. Призвести ремонт. Произвести в чин.



Довідка. 1) провадити, виробляти, справляти, утворювати; 2) відремонтувати, нарахувати, надати, спустошити.
УРОК №3

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ №1. ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. РІЗНОВИДИ АУДІЮВАННЯ Й ЧИТАННЯ.
Додаткова інформація.
Види мовленнєвої діяльності — аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо. Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання — рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем). Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання — 45 %, говоріння — 30 %, читання — 16 %, письмо — 9 %.
Аудіювання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У школі до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Сприймати усну інформацію можна глобально, докладно й критично.

Різновиди аудіювання
1) глобальне або ознайомлювальне вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити темуосновну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи;

2) докладне або вивчальне передбачає найповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту кожного з його елементів;

3) критичне, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає аналізу сприйнятих тверджень; висловлення власної думки, оцінки з приводу почутого, критичного осмислення сприйнятого на слух.

Читання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті і розумінні писемного тексту, в декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквенного коду в мисленнєві образи, що реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні. Розрізняють читання вголос і мовчки. Основною ознакою читання вголос є використання позамовних засобів (інтонації, сили та темпу, тембру голосу, міміки), дотримання орфоепічних, акцентуаційних норм на відміну від читання мовчки, що передбачає безшумне сприймання в оптимальному темпі писемної інформації та її розуміння. У школі до читання вголос вдаються у процесі колективної роботи, навчання й удосконалення виразного читання, проведення переказів та диктантів. Під час індивідуальної роботи з текстом вдаються до читання мовчки. Сприймати писемну інформацію можна глобально, детально й вибірково.
Різновиди читання
Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки. Для навчання найдоцільнішим вважається поглиблене (вивчальне, критичне, творче) читання. У процесі такого читання не просто сприймається інформація, читач з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, що передбачає якомога повніше охоплення змісту тексту з метою максимально повного і точного розуміння інформації. Це уможливлює ефективне запам’ятовування сприйнятого. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання — це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, фіксує увагу тільки на потрібних йому аспектах, одержує якусь конкретну інформацію. Його здебільшого застосовують для повторного читання книжки після попереднього перегляду. Сторінки перегортають, доки відшукають потрібне місце, яке читають, застосовуючи вже інший вид читання — вивчальне (поглиблене).

Останнім часом виокремлюють ще один вид читання — сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.



Текст для аудіювання
ГАРНА КНИГА — АБЕТКА ДЛЯ ДУШІ
Як не прикро визнавати, але в нинішньому житті чи не весьвільний час заполонив домашній телевізор із бойовиками, детективами і трилерами, а книги залишилися в минулому, як і книжковий бум, який спостерігали 20–30 років тому. Тоді люди не уявляли жодного дня без книги і з рук у руки передавали збірки поезій Василя Симоненка і Л іни Костенко, романи Михайла Булгакова та повісті Василя Бикова. Інтелігентна людина не могла собі дозволити не прочитати твори Василя Земляка, Павла Загребельного, Юрія Мушкетика… Сьогодні ж більшість людей тамує інформаційний голод і забезпечує емоційні потрясіння з допомогою телевізійного екрана, а в газетах вишукує кримінальні страхіття і скандали.

Як тут не згадати відомого булгаковського професора Преображенського, який застерігав: «Боже вас бережи, не читайте до обіду радянських газет… Я провів тридцять спостережень у себе в клініці. І що ж ви думаєте? Пацієнти, які не читали газет, почували себе чудово. Ті ж, яких я спеціально змушував читати «Правду», втрачали у вазі. Мало цього. Знижені колінні рефлекси, поганий апетит, пригнічений стан духу…» Автор цих рядків був лікарем, і він, як і сьогоднішні ескулапи, обстоював думку, що постійне читання негативної інформації може призвести до пригніченого стану, та й до хвороби недалеко. Цим матеріалом хочемо привернути увагу читачів до цікавої теми —лікувальні властивості книги, посилаючись на досвід лікаря-психотерапевта В. Клешича. Дивовижний лікувальний вплив книг відомий здавна. Ще Нестор у Лаврентіївському літописі (1037 р.) зазначав: «…книги є глибина, бо самі в печалі втішаємося». Відгомоном цього твердження стала фраза відомого київського бібліотекаря П. Должикова: «…кабінет для читання — аптека для душі».

Можна було б обійтися без цих сентенцій, оскільки ми, самі того не підозрюючи, під час хвороби наближали одужання сааме завдяки читанню. «Читаючи, я почував себе здоровішим, сильнішим… Позбавлений книг, я став в’ялим, мене почала поборювати незнайома мені раніше забудькуватість»,— писав у свій час М. Коцюбинський. Не потребує доведення думка, що дуже часто пацієнту більше необхідна бесіда з лікарем, ніж ліки. Але набереться чимало випадків, коли «спілкування» з письмовим джерелом стає більш дієвим, ніж усна розмова.

Наприклад, відомий професор І. Вельвовський лікував пацієнта від неврозу. Бесіди не давали ефекту, але оскільки лікар і хворий не могли якийсь час бачитися, між ними зав’язалося листування. Воно несподівано й викликало сильнішу дію, ніж усі попередні зустрічі. Так буває у людей, в яких зорове сприйняття більш розвинуте, ніж слухове. Друковане слово на них діє сильніше, ніж розмова.

Лікування читанням входить як одна з ланок в систему психотерапії. Ще великий терапевт XIX ст. І. Дядьковський у своєму підручнику «Загальна терапія» (1836 р.) назвав читання одним із засобів медицини. Термін «бібліотерапія» почали використовувати у 20-ті рр. XIX ст. у США. За визначенням, прийнятим Асоціацією лікарняних бібліотек США, бібліотерапія — це використання спеціально відібраного для читання матеріалу як терапевтичного засобу в загальній медицині й психіатрії для вирішення особистих проблем за допомогою керованого читання».

Справді, під час захворювання дуже важливо діяти не лише на організм, але й на настрій, почуття і характер хворого. Це важливо при лікуванні не лише психічних порушень і неврозів, але й таких серйозних захворювань, як туберкульоз. При цьому книги підбираються так, аби підтримувати зацікавленість до життя, віру в одужання.

Не завжди корисно читати книги, в яких описується аналогічна хвороба пацієнта, іноді потрібно відволікти від конкретного діагнозу, переключити його думки в інше річище. Хоча підбір літератури проводиться психотерапевтом індивідуально в кожному конкретному випадку, однак існують також загальні принципи. Наприклад, той же І. Дядьковський стверджував, що різна за формою та змістом література впливає на організм по-різному. Серйозний художній твір збуджує розумову діяльність і пригнічує емоції та пристрасті, які дуже сильно впливають на функціонування внутрішніх органів. Під час читання розважальної літератури отримуємо зворотний ефект. Здавна говориться про цілющі властивості сміху, а значить і гумористичної літератури. Особливо цінними є сміх і радість, які приносять веселі книги хворим дітям. Відоме свідчення К. Чуковського про благотворний вплив книги Р. Е. Распе про пригоди барона Мюнхгаузена на дітей, які

лікувалися в кістково-туберкульозному санаторії.

Бібліотерапія ефективна в багатьох випадках, коли необхідний вплив на особистість хворого. Ще у 60-ті роки співробітники кафедри психотерапії під керівництвом професора І. Вельвовського склали перелік книг, які можна рекомендувати в конкретних випадках. Метод бібліотерапії психотерапевти використовують дуже зрідка. Сьогодні активно порушуються питання про здорове харчування, а про розумове і духовне «живлення» говорити якось не прийнято. Але оскільки надто гостра їжа може викликати порушення у травленні, то й захоплення негативною інформацією може призвести до сумних наслідків. Треба читати і прислухатися до себе: після якої літератури ми почуваємо себе бадьорими і сповненими сил, яка пригнічує нас і вносить душевний дискомфорт. Можна порадитися у виборі літератури з психотерапевтом, щоб і справді читалося на здоров’я (з газети «Буковина»).
Д/з: - Зробити конспект до наведеної літератури;

- Прочитайте текст для аудіювання і сформулюйте 12 тестових запитань до нього (письмово).

УРОК №4

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ №2. СКЛАДАННЯ ДІАЛОГІВ ВІДПОВІДНО ДО ЗАПРОПОНОВАНОЇ СИТУАЦІЇ.
Додаткова інформація.

Вимоги до діалогу:



  • Обсяг діалогу 14-16 реплік;

  • Відсутність мовних і мовленнєвих порушень;

  • Використання мовленнєвого етикету;

  • Розкриття теми;

  • Відповідність діалогу ситуації й мети спілкування;

  • Доброзичливість;

  • Обізнаність з теми, що обговорюється;

  • Висловлення власної теми щодо теми.


Виконання д/з: Скласти діалог відповідно до запропонованої ситуації «Ви хочете звернутися до вчителя з проханням порадити додаткову літературу, якою варто скористатися у процесі самостійної підготовки до написання творчої роботи».



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка