Управління потенціалом підприємства



Сторінка11/15
Дата конвертації23.10.2017
Розмір3.42 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15
ТЕМА 10: УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
План викладу і засвоєння матеріалу

    1. Суть і характеристика запальної ефективності підприємства.

    2. Показники використання потенціалу підприємства.

    3. Резерви і чинники управління результативністю використання потенціалу підприємства.




    1. Суть і характеристика запальної ефективності підприємства

Ефективність виробництва:

  • це виробництво продукції чи послуг з найменшими витратами;

  • це найефективніше використання ресурсів при виробництві різних товарів та послуг.

Ефективність господарської діяльності визначається співвідношенням отриманих результатів, що відображають досягнення цілей розвитку підприємства і обсягів сукупних ресурсів, що застосовані та використані.

Ефективність використання окремих видів характеризується співвідношенням обсягу виробництва або прибутку з відповідним обсягом застосовуваних ресурсів.







Це співвідношення результатів і сукупних витрат



Це співвідношення ефекту і витрат на його досягнення



Це досягнення високих результатів з найменшими витратами

Рис. 10.1 Поняття ефективності

Ефективність виробництва = 

Ефективність виробництва продукції характеризується використанням мінімальної кількості ресурсів у виробництві цього обсягу продукції.





За методом розрахунків



  • абсолютна;

  • порівняльна




За наслідками



  • економічна;

  • соціальна




За місцем отримання



  • на рівні підприємства;

  • на рівні галузі;

  • на рівні н/г





За об’єктом оцінки

  • окремого підприємства в цілому;

  • окремих видів ресурсів;

  • окремого виду продукції.



Рис. 10.2 Види ефективності



    1. Показники використання потенціалу підприємства

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом (Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг).

Пр = Дч – Ср. (10.1)

Чистий дохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Др і податком на додану вартість (ПДВ), акцизним збором (Ак) та іншими відрахуваннями з доходу (Ді):

Дч = Др – ПДВ – Ак – Ді. (10.2)

Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції проводиться за даними форми № 2 і за обліковими даними підприємств.

З розвитком ринкових відносин у практиці господарської діяльності підприємств усіх форм власності постійно збільшується обсяг використання цінних паперів. Отже, аналізуючи фінансові результати, особливу увагу треба звернути на доходи від цінних паперів.

Основними видами цінних паперів, що використовуються підприємствами, є акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі.

Акції випускаються підприємствами та багатьма іншими суб’єктами господарювання. Класифікують акції за видами власності — іменні, на пред’явника, прості та привілейовані.

Іменні акції належать власнику, прізвище та ім’я якого зазначається на них. Власниками іменних акцій можуть бути як громадяни, так і підприємства.

Акції на пред’явника не містять вказівок на їхнього власника.

Привілейовані акції дають право першочергового одержання фіксованих дивідендів і участі в розподілі активів підприємства за умови його ліквідації, але не дають права голосу.

Прості акції дають їхнім власникам право голосу, але дивіденди за ними не фіксуються, а виплачуються залежно від розміру прибутку, отже, за невеликого прибутку дивіденди можуть бути незначними, і навпаки.

Облігації випускаються центральними і місцевими державними органами, підприємствами. Власнику в установлений строк обов’язково відшкодовують номінальну вартість облігацій з виплатою фіксованого відсотка.

Ощадні сертифікати — це цінний папір банківських установ. Видаються підприємству або громадянину як свідоцтво про здачу ними певної суми грошей на тимчасове зберігання. Вкладники мають право на одержання по закінченні цього строку всієї вкладеної суми і відсотків.

Вексель використовується в основному для оформлення комерційного кредиту, який надається в товарній формі покупцям як відстрочка обов’язкової виплати за продані товари, надані послуги. За надання відстрочки покупці сплачують заздалегідь визначений відсоток.

Головним фактором пожвавлення ринку цінних паперів, особливо протягом останнього часу, є масова приватизація державних підприємств і переведення їх у акціонерні товариства з випуском акцій. За ринкових умов цінні папери є головним інструментом залучення коштів, без чого розширення виробництва, зростання прибутковості є практично неможливим.

Підприємства — власники цінних паперів одержують певні доходи. У звіті про фінансові результати їх відображують у складі доходів від фінансових операцій. Доходи від фінансових операцій (за мінусом фінансових виплат) формують прибуток від фінансових операцій, коли однією з частин прибутку є прибуток від цінних паперів.

Головним завданням аналізу є вивчення складу, структури й динаміки цінних паперів та доходів від них.

Дохідність акції визначається двома факторами:


  • отриманням частини розподіленого прибутку підприємства (дивіденди);

  • можливістю продати цінні папери на фондовій біржі за ціною, вищою ніж ціна придбання.

У процесі аналізу визначаються показники: сума і ставка дивідендів (норма).

Рівень дивідендів і курс акції (курсова вартість акції) формуються під впливом багатьох факторів — внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх факторів відносять зміну чистого прибутку, зміни строків виплати і величини кредитів; до зовнішніх — зміну відсоткової ставки за кредит, зміну співвідношення попиту і пропозиції, стан податкової та амортизаційної політики держави.

Курс акцій () розраховується як відношення суми дивідендів () до відсоткової ставки (СТ), помноженої на 100



. (10.3)

Розрахунки курсу акцій за цією формулою мають практичне значення за умов стабільної економіки, за рівноваги попиту і пропозиції акцій.

Але дивіденди не можуть бути достатньо точним критерієм розрахунку курсу акцій. У таких випадках використовують показник чистого прибутку, розрахований на одну акцію. Існує пряма залежність між цими показниками і дивідендами. У процесі аналізу змін (за кілька років) дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку на одну акцію визначаються темпи зростання або зниження цих показників.

Слово «рентабельність» походить з німецької «rentabel» (дохідний, прибутковий) і означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність окремих виробів — розраховується
як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.

2. Рентабельність реалізованої продукції — розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.

3. Рентабельність виробництва — розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Завданнями аналізу рентабельності є:


  • оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

  • вивчення динаміки показників;

  • визначення факторів зміни їхнього рівня;

  • пошук резервів зростання рентабельності;

  • розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску — рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Варто вивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації.

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:






    1. Резерви і чинники управління результативністю використання потенціалу підприємства

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний — тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний — коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:



  • за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

  • за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

  • за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

  • за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Розгляньмо деякі з цих напрямків детальніше.

Резерв зростання прибутку (РЗо) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:



(10.4)

де — планова сума прибутку на одиницю i-ї продукції;



— додатково реалізована продукція (тис. грн).

Якщо прибуток розраховано на 1 грн продукції, то сума резерву його зростання в результаті збільшення обсягу реалізації визначатиметься за формулою:



(10.5)

де — фактичний прибуток від реалізації продукції;



— фактичний обсяг реалізації;

Р(рз) — резерв збільшення реалізації продукції.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Кількісна величина резервів визначається порівнянням досягнутого рівня з нормативною величиною:

, (10.6)

де — резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів;



— фактична величина використаного і-го виду ресурсу;

— нормативна величина використаного і-го виду ресурсу. Тоді загальна величина виявлених резервів зниження собівартості продукції визначатиметься за такою формулою:

. (10.7)

Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас і резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибутку проводять за формулою:



, (10.8)

де — резерв зростання прибутку;



— можливе зниження витрат на 1 грн продукції;

— реалізована продукція за звітом;

— можливе зростання обсягу реалізації.

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками.

Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньозмінні простої тощо.

Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:

1. Здійснення організаційно-технічних заходів. За рахунок цього можна одержати економію протягом 12 місяців з моменту повного впровадження цих заходів.

, (10.9)

де — економія від здійснення організаційно-технічних заходів, грн; — собівартість одиниці продукції відповідно до і після здійснення даного організаційно-технічного заходу, грн;

ВП — річний обсяг випуску продукції після здійснення організаційно-технічного заходу, грн.

2. Зменшення кількості робітників. Цей захід може забезпечити економію за багатьма напрямками через те, що він передбачає:



  • збільшення продуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою кількістю робітників;

  • зміну трудомісткості продукції;

  • більш повне використання фонду робочого часу.

Для всіх цих напрямків можна користуватися формулою:

(10.10)

де — резерв, одержаний за рахунок зменшення чисельності робітників, грн;

Ч — середньорічна чисельність скорочених робітників, осіб;

— середня заробітна плата звільненого робітника, грн;

— сума відрахувань у соціальні та інші фонди.

3. Економія коштів на оплату праці за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу (зниження трудомісткості) розраховується за такою формулою:



, (10.11)

де — резерв за рахунок запровадження заходів науково-технічного прогресу, грн;



— витрати на оплату праці стосовно одиниці продукції до і після впровадження науково-технічних досягнень, грн;

обсяг виробництва продукції після впровадження досягнень до кінця року в натуральних одиницях виміру.

4. Зменшення прямих матеріальних витрат. Для розрахунку суми можливого прибутку користуються формулою:



, (10.12)

де — сума прибутку, одержана за рахунок зниження матеріальних витрат, грн;



, — норма витрат прямих матеріальних ресурсів до і після впровадження науково-технічних досягнень у натуральних одиницях виміру;

— ціна прямих матеріальних витрат, грн;

ВП — обсяг виробництва продукції після впровадження досягнень НТП, грн.

5. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв’язку зі зростанням обсягу випуску продукції. Цю залежність можна виразити такою формулою:

, (10.13)

де — сума збільшення прибутку за рахунок зниження умовно-постійних витрат, грн;



— сума витрат за однією з комплексних статей, грн;

— питома вага умовно-постійних витрат у статтях витрат;

— сума амортизаційних відрахувань у собівартості базового періоду, грн;

— темп приросту обсягу випуску продукції, коефіцієнт.

Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються. Під час пошуку резервів прибутку протягом звітного року можуть раптово виявлятися резерви короткострокової дії. Використання цих резервів можливе за допомогою розроблення системи оперативних заходів.


Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

  1. Які завдання ставляться перед аналізом прибутку підприємства?

  2. Назвіть джерела інформації для аналізу прибутку та охарактеризуйте їх.

  3. Поясніть, як формується прибуток підприємства.

  4. Що таке прибуток, одержаний від звичайної діяльності?

  5. Що таке чистий прибуток?

  6. Назвіть фактори, які впливають на прибуток від реалізації.

  7. Поясніть, як створюються доходи від цінних паперів.

  8. Що таке трендовий аналіз прибутку?

  9. Охарактеризуйте резерви збільшення прибутку.

  10. Назвіть види рентабельності та охарактеризуйте їх.


Завдання, вправи, тести

Завдання 1:

1. Якість продукції як економічна категорія характеризує:

а) міру задоволення певної потреби, яка виявляється у споживанні;

б)ефективність споживання матеріальних і трудових ресурсів, затрачених на виробництво товару;

в) сукупність техніко-експлуатаційних характеристик виробу;

г) сукупність властивостей виробу, що зумовлюють його здатність задовольняти певні потреби споживачів.

2. Конкурентоспроможність продукції - це характеристика товару, яка відображає:

а) переваги над товаром-конкурентом за якісними показниками;

б) переваги над товаром-конкурентом за мірою задоволення певної потреби і за витратами на її забезпечення;

в) переваги над аналогічними товарами за рівнем надійності та після продажного обслуговування;

г) переваги над конкурентним товаром за ціною та якістю.

3. Найважливішими складовими, що забезпечують конкуренто - спроможність продукції, є:

а) територіальне охоплення ринку;

б) рівень якості продукції;

в) ціновий чинник;

г) розширення ринкового сегменту.

4. Система управління конкурентоспроможністю продукції повин -на вирішувати такі завдання:

а)забезпечити вчасну розробку перспективних планів роботи підприємства;

б) забезпечити розробку заходів щодо зниження собівартості продукції;

в) домогтись поліпшувати якість самої продукції;

г)підвищити оперативність і якісний рівень післяпродажного обслуговування.

5. До узагальнюючих показників економічної ефективності ви -робництва можна віднести:

а) фондовіддачу;

б) рентабельність виробництва;

в) матеріаломісткість продукції;

г) рівень задоволення потреб ринку.

6. Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів як:

а) зміна структури та асортименту продукції;

б) зміна собівартості продукції;

в) зміна відпускних цін на продукцію;

г) усі відповіді вірні.

7.У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

а) аналітичний, організаційний, функціональний;

б) початковий, кульмінаційний, завершальний;

в) формування та впровадження;

г) усі відповіді вірні.

8. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом:

а) зменшення прибутку;

б) збільшення прибутку;

в) зменшенням рентабельності;

г) збільшення рентабельності.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка