Управління освіти, молоді та спорту Городоцької рда, Районний методичний кабінет



Сторінка2/5
Дата конвертації11.05.2018
Розмір0.95 Mb.
1   2   3   4   5
Тема. Спілкування з батьками майбутніх дошкільнят.

Мета. Через групову роботу забезпечити активну участь і взаємодію батьків між собою і з вихователем, познайомити з методами роботи на тренінгу, розробити правила групи, виявити очікування учасників, створити дружню атмосферу, надати можливість відпрацювання навичок комунікації і групової роботи.

Хід тренінгу

Вправи на знайомство «Не хочу хвалитися, але я-.».

Сьогодні ми з вами зібралися, щоб краще пізнати себе та своїх дітей і налагодити взаємодію у нашому батьківському колективі. У цьому нам допоможуть вправи.

Усі учасники тренінгу сідають у коло, кожен по черзі називає своє ім'я та говорить фразу, що починається зі слів: «Не хочу хвалитися, але я...». У вправі задіяні всі учасники.



Правила роботи в групі.

Вихователь звертається до батьків із запитанням: «Для чого у нашому житті існують різні правила?». Після відповідей батьків вонп пропонує прийняти правила роботи групи, записані на плакаті «Правила тренінгу».

— Приходити вчасно, відвідувати всі заняття.

Добровільна участь у виконанні вправ і завдань.

Говорити тільки про себе, свої переживання.

Один говорить, усі слухають.

Обговорювати дію, а не особу.

Учасники тренінгу обговорюють записані правила, складають їхній остаточний варіант. Вихователь підсумовує роботу і записує останнє правило: ці правила мають силу протягом усіх наших занять.

Правила розміщуються на видному місці, і кожне заняття починається з їхнього повторення.

Очікування учасників.

Учасникам роздаються невеликі аркуші паперу. Вихователь просить написати на них, чого саме батьки чекають від занять. Після цього аркуші прикріплюються на плакаті із зображенням скриньки.



Вправа «Перетворення».

Учасники сідають у коло. Вчитель говорить про те, що знайомство продовжується і пропонує закінчити такі речення:

Якби я був книжкою, то я був би ... (словником, детективом, віршами тощо).

Якби я був явищем природи, то я був би ... (вітром, сонцем, бурею тощо).

Якби я був музикою, то я був би ... (романсом, класикою, джазом тощо).

Якби я був дитиною, то я був би ...

Усі учасники відповідають почергово.

Поділ батьків на творчі групи (за листівками).

Вправа «Намисто унікальності».

На столі лежать листівки, розрізані на дві частини. Кількість листівок — за числом пар учасників. На звороті обох частинок однієї листівки написи: «Спорт», «Фантастика», «Вечірка», «Музика», «Танці», «Комп'ютер» тощо.

Поруч розкладені набори кольорового та білого паперу, картон, ножиці, фломастери, нитки, степлери, закріпки, голки.

Учасники одержують одну частину листівки і знаходять свою пару. Кожна пара має створити і підписати значок «Любителі ...» (те, що зазначено на листівці). Потрібно зробити стільки екземплярів свого значка, скільки учасників є у групі. Для цього вчитель роздає кожній парі необхідну кількість прямокутних заготовок одного кольору розміром 5 на 7 см (бажано, щоб кожна пара виконувала значок певного кольору). На виконання значка дається 15 хвилин.

Після цього кожна група коротко представляє свій значок, і всі значки викладаються на столі. Кожен із учасників вибирає собі не більше 5 значків які йому сподобалися. Далі кожен учасник бере заготовку білого кольору (прямокутник розміром 5 на 7 см) і створює та підписує значок власного захоплення, якого немає серед запропонованих. Потім кожен кріпить усі вибрані значки (їх має бути не більше б — один власний та 5 групових) на нитку, зв'язує кінці нитки й одягає «намисто» на шию.

Вихователь просить всіх стати у коло і подивитися на «намисто» інших учасників. Чи є однакові «намиста»? Батьки роблять висновок, що кожен із учасників — унікальний, так як і унікальна кожна дитина.



«Історія про Рай і Пекло».

Одного разу іудейський мудрець попрохав Господа показати йому Рай і Пекло.

Господь відвів мудреця у приміщення, де билися, плакали і страждали голодні люди. Посеред кімнати стояв великий казан зі смачною їжею, у людей були ложки, але вони були довшими за руку, і тому люди не могли донести їжу до рота. «Так, це справжнє пекло!» — сказав мудрець.

Далі вони зайшли до наступного приміщення. Усі люди там були ситі веселі. Але коли мудрець придивився, то побачив там такий же казан і такі ж самісінькі ложки! Що ж робило їхнє життя райським? Вони вміли годувати один одного! Люди вміли взаємодіяти між собою, і у цьому їм допомогло вміння спілкуватися.



Мозковий штурм «Спілкування це…»

Кожен із учасників висловлює свою думку. Потім вихователь робить висновок що конструктивно вирішити будь-яку ситуацію можна лише ефективно спілкуючись, при конструктивній взаємодії.



Підведення підсумку заняття.

Вихователь разом із батьками обговорюють усі види діяльності, використані на занятті.

Потім пропонує батькам висловити власні судження з приводу тренінгу доповнюючи незакінчене речення:

«Мені було тому що ...».

Наприклад: «Мені було радісно, тому що я зміг познайомитися з цікавим людьми».

Прощання.

Вправа «Подякувати сусідові».

Ділова гра

Тема. Психічне здоров'я дитини.

Мета. Формування алгоритму впровадження нововведення в навчально- виховний процес дошкільного закладу, початкової школи, вчити батьків набувати практики колективної діяльності у виробленні рішень. Ознайомити зі стилями батьківської поведінки, запропонувати рекомендації щодо виховання дітей.

Тип гри за призначенням: навчальна.

Етапи гри

1. Орієнтація (представлення теми, характеристика імітації та ігрових правил, огляд загального ходу гри).

2. Підготовка до проведення (виклад сценарію, ігрових завдань, правил, ролей, процедур).

3. Проведення гри (організація і фіксація ігрових дій, коригування неточностей).

4. Обговорення гри (описовий огляд, характеристика).

Хід гри

I. Вибір опонентів, рецензентів, експертів.

II. Формування 3—4 груп батьків з метою визначення проблемних завдань.

Оцінка експертами їхньої роботи за критеріями:

— правильність, час;

— оригінальність;

— співучасть та взаємодія (психологічний настрій, загальна обстановка у групі).

III. Діагностика для батьків.

Відмітьте на шкалі із 10 клітинок своє самопочуття у даний момент часу, настрій, активність.

Настрій 0------------------10

Самопочуття 0-------------10

Активність 0---------------10



Налаштування на позитивні емоції.

Подумайте про найсимпатичнішу, життєрадісну істоту, яку ви зустрічали у житті, чи у казці. Головне, як тільки ви про неї подумали, вам захотілося посміхнутися.

Спробуйте намалювати цю істоту. Покладіть праву долоню на ваш малюнок. Уявіть, що маленька симпатична істота росте у вас під долонею. Відчуйте, яку позитивну енергію вона випромінює. Тож нехай ніщо не завадить сьогодні наповнюватися позитивними емоціями.

Оголошення теми заняття.

Такими позитивними емоціями має щодня наповнюватися і ваша дитина. І ми сьогодні будемо говорити про психічне здоров'я дошкільнят.

Адже дитина — чудовий спостерігач, проте судить вона погано. Вона спостерігає за всім, що діється навколо неї, робить свої висновки з того, що бачить і шукає зразків для своєї поведінки. Дитина вчиться, як пристосуватися до внутрішнього і зовнішнього середовища. Психічне здоров'я кожної людини залежить від спроможності пристосуватися й справлятися з клопотами. Дитина, яка живе у сприятливому середовищі, у школі пристосовується легко. І навпаки, за обставин, які відбивають бажання, дитина погано пристосовується і тому має належний психічний стан.

Виступ лікаря.

У Статуті Всесвітньої охорони здоров'я визначено, що здоров'я — це стан цілковитого фізичного, психічного і соціального добробуту, а не тільки відсутність захворювань або фізичних дефектів.

Пошуки способів зміцнення здоров'я дітей особливо актуальні у наш час, позначений постійними стресами, хвилюваннями, негараздами. Дуже важливо дбати про здоров'я на ранньому етапі життя дитини.

Відомо, що здоров'я людини більш ніж на 50% визначається рівнем життя, на 20% — умовами довкілля, на 20% — спадковістю і лише на 10% — охороною здоров'я у медичних закладах та установах, тобто лікуванням.

Особливу тривогу викликає стан здоров'я дітей. В Україні вмирає дітей у 872 рази більше, ніж у Швеції, Німеччині, СПІА. Серед семирічних тільки кожен четвертий здоровий, серед сімнадцятилітніх лише 14%; для служби у армії придатний лише кожен п'ятий юнак. На 1000 дітей припадає майже 1460 різноманітних захворювань, насамперед, це хвороби органів дихання, носа, гортані, легенів. Тому особливо важливим стає загартування дитини та оптимальний повітряний режим удома й у школі.

Перед батьками постає завдання ретельно стежити за режимом харчування дітей. Обов'язковими мають стати сніданки, гарячі страви протягом дня.

Спеціалісти поділяють «чинники ризику» здоров'я на екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні). До перших зараховують екологічні, соціально-економічні та педагогічні, а до других — порушення під час вагітності і пологів, порушення у ранньому розвитку (до року) дитини, відхилення у стані її здоров'я, відхилення у функціональному розвиткові та низка інших чинників.

Отже, батьки повинні велику увагу приділяти стану здоров'я дітей, стежити за їхнім розвитком, харчуванням, дотриманням режиму дня, чистоти та гігієни, щоб дитина прийшла до школи здоровою. Тоді їй легше буде пристосуватися до нових умов шкільного життя.



Виступ психолога.

Психічне здоров'я досить нове поняття, поки ще мало вживане у наукових працях та серед освітян. Дослідження дають підставу визначити деякі критерії психічного здоров'я, а саме:

— відсутність виразних психічних порушень;

— певний резерв сил, завдяки якому людина може подолати несподівані стреси або ускладнення;

— рівновага у відносинах людини з довкіллям, гармонійні взаємини між ними та суспільством, співіснування уявлень індивіда та уявлень

інших людей щодо об'єктивної реальності.

Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту. Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно впливають на їхній психічний стан. Вивчення дитячих неврозів (як, до речі, і функціональних розладів у мовленні, таких, як, скажімо, заїкання) свідчить, що вони мають дуже тісний зв'язок із психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей.

Слід пам'ятати, що стиль поведінки батьків суттєво, а іноді й вирішально позначається на становленні творчих здібностей дитини. Тому важливо бути обізнаними із цими стилями. Відомий американський психолог Діане Бомрінд поділяє батьків на авторитетних, авторитарних та ліберальних, а його колеги Маккобі та Мартін розрізняють ще й індиферентних. Отже, можна говорити про відповідні стилі поведінки. (Див. табл. № 1).



Стилі батьківської поведінки

Авторитетний

Високий рівень

контролю. Теплі взаємини.



Визнають та заохочують самостійність власних дітей.

Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки; допускають зміну своїх вимог у розумних межах.

Діти дуже добре адаптовані: упевнені у собі, у них розвинені самоконтроль і соціальні навички, вони добре навчаються у школі і мають високе самооцінювання.


Авторитарний

Високий рівень контролю. Холодні взаємини.

Віддають накази, сподіваючись на беззастережне виконання.

Закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення; дозволяють дітям лише мінімальну незалежність.

їхні діти, як правило, відлюдькуваті, боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі; дівчатка найчастіше залишаються пасивними та залежними у підлітковому та юнацькому віці; хлопчики можуть стати некерованими та агресивними.


Ліберальний

Низький рівень контролю.

Теплі взаємини.



Недостатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини; беззастережна батьківська любов.

Відкриті для спілкування з дітьми, але домінантна спрямованість комунікації від дитини до батьків; дітям надають необмежену свободу (за незначного керівництва); не встановлюють будь-яких обмежень. Діти схильні до неслухняності та агресивності, у присутності сторонніх поводяться неадекватно та імпульсивно, не вимогливі до себе; іноді стають активними, рішучими і творчими людьми.



Індиферентний

Низький рівень контролю. Холодні взаємини.

Не встановлюють жодних обмежень; байдужі до власних дітей.

Закриті для спілкування; обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей.

Якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю (як у батьків, котрі нехтують власними дітьми), дитину ніщо не втримає від вияву найруйнівніших імпульсів та схильності до асоціальної поведінки.


Отже, можна констатувати, що найкраще адаптуються діти авторитетних батьків. Тому важливо, щоб такий стиль батьківської поведінки панував у родині як найефективніший та найпродуктивніший для реалізації таланту дитини.

Деякі рекомендації щодо виховання:

• Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

• Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

• Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

• Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

• Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

• Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного і дозвольте дитині вільно діяти у цих межах. Неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.

• Намагайтеся впливати на дитину проханням, це найефективніший спосіб давати їй інструкції. І тільки у разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Хоч би що трапилося, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас.

• Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.

• Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.



1. Завдання для батьків.

Спробуйте визначити стиль батьківської поведінки вашої родини.



2. Робота у групах «Колективний запис».

Кожний із батьків отримує «записну книжку», де сформована проблема «Як формувати у дитині впевненість у своїх силах?», даються рекомендації для її вирішення. Батьки незалежно один від одного заносять у «блокнот» свої міркування, визначають найбільш важливі. Записи потім передаються психологу, він підсумовує їх.



Для того, щоб показати віру у дитину, батькам слід мати мужність і бажання, аби:

— забути про її колишні поразки;

— допомогти їй переконатися, що вона впорається із завданням;

— дати можливість розпочати «з нуля», з огляду на те, що батьки вірять у неї, у спроможність досягти успіху;

— пам'ятати про успіх і повертатися до них, а не до помилок.

Украй важливо піклуватися про створення ситуації гарантованого успіху. Можливо, для цього треба буде дещо змінити вимоги до дитини, але справа того варта. Слід чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і у батьків. Отже, щоб підтримати дитину, необхідно:

1) спиратися на її сильні сторони;

2) уникати акцентування уваги на невдачах;

3) показувати, що ви задоволені дитиною;

4) прагнути і вміти виявляти любов до дитини;

5) навчити дитину подрібнювати великі завдання на менші, тобто такі, з якими вона може впоратися;

6) проводити з дитиною більше часу;

7) спілкуючись з дитиною, активно використовувати гумор;

8) знати про всі спроби, до яких вдавалася дитина, щоб упоратися із завданням;

9) уміти взаємодіяти з дитиною;

10) дозволяти їй (де це можливо) самій вирішувати проблеми;

11) уникати дисциплінарних заходів;

12) зважати на індивідуальність дитини;

13) виявляти емпатію та віру у свою дитину;

14) демонструвати оптимізм.



3. Мозковий штурм.

Якими словами можна підтримати дитину?



4. Узагальнення. Підтримувати можна:

— окремими словами («красиво», «прекрасно», «чудово», «продовжуй»);

— висловлюваннями («Я пишаюся тобою», «Це справді прогрес», «Я задоволений твоєю допомогою», «Усе йде чудово», «Добре, дякую тобі», «Я задоволений, що ти намагався це робити, хоча вийшло

зовсім не так, як ти очікував»);

— дотиками (поплескати по плечу, торкнутися руки, лагідно підняти підборіддя дитини, наблизити своє обличчя до її обличчя, обійняти їі);

— спільними діями, фізичною взаємодією (сидіти, стояти поруч із дитиною; гратися з нею; слухати її; їсти разом);

— виразом обличчя (усмішкою, підморгуванням, кивком, сміхом).

5. Слово опонентам.

6. Робота в парах «Живіть з дитиною душа у душу». Виберіть фрази, які варто вживати, спілкуючись із дитиною:

1. Скільки тобі разів повторювати?

2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації...

3. Не знаю, що я без тебе робила б...

4. І в кого ти такий удався?

5. Які у тебе чудові друзі!

6. Ну на кого ти схожий?!

7. Ти моя опора і помічник!

8. Ну що за друзі у тебе?!

9. Про що ти тільки думаєш?!

10. Який ти у мене розумний!

11. А ти як вважаєш?

12. У всіх діти як діти, а ти...

13. Який ти у мене кмітливий!



7. Висновок вихователя.

Якщо ви обрали 1, 2, 4, 6, 8, 12 поставте 2 бали. Якщо З, 5, 7, 10, 11, 13 — 1 бал. Підрахуйте кількість своїх балів.

7—8 балів. Ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас.

9—10 балів. Ви непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча не завжди з вами відверта.

11—12 балів. Вам слід уважно ставитися до дитини. Поки що її розвиток більше залежить від випадковості, ніж від вас.

13—14 балів. Ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовір'я. Постарайтеся приділити дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.



8. Психологічний портрет психічно здорової людини.

1. Не боїться брати на себе відповідальність.


2. Відповідальна за інших.
3. Весела.
4. Стримана.
5. Вміє відпочивати.
6. Впевнена у своїх силах.
7. Групу підтримки має велику або достатню.
8. Її діяльність подобається їй.
9. Доброзичлива.
10. Допитлива.
11. Довірлива.
12. Енергетична.
13. Негативні емоції долає вміло.
14. Емоційно стала, врівноважена.
15. Життєрадісна.
16. Задоволена.
17. Адекватні домагання.
18. Заряд біополя — позитивний, збалансований.
19. Не має шкідливих звичок.
20. Не обтяжена комплексами.
21. Любить себе й інших.
22. Милосердна.

23. Настрій позитивний, збалансований.


24. Сприймає новизну.
25. Оптимістична.
26. Сама формує оточення.
27. Планує, не боїться майбутнього.
28. Визнає помилки.
29. Поважає себе та інших.
30. Здатна посміятися над собою.
31. Проблеми намагається не обійти, а вирішити.
32. Працелюбна.
33. Висока працездатність.
34. Приймає людей такими, якими вони є.
35. Привітна.
36. Притаманні почуття гумору.
37. Радість знаходить у звичайних ситуаціях.
38. Може приймати власні рішення.
39. Самостійна.
40. Адекватна самооцінка.
41. Саморегуляція висока або достатня.
42. Сон нормальний.
43. Спокійна.
44. Спосіб життя — здоровий.
45. Творча.
46. Уважна.
47. Усміхнена.
48. Ставить реалістичні цілі, намагається їх досягти.
49. Щира.
50. Щаслива.

9. Підсумок заняття.

І останнє, дорослі повинні забути про будь-яке насилля, натомість має бути любов та порозуміння!

1978 року, отримуючи премію імені Г.-Х. Андерсена, всесвітньо відома письменниця Астрід Ліндгрен виголосила мудру промову:

«Я хочу поговорити про дітей... Скільки дітей отримали свої перші уроки насилля від тих, кого любили, — від власних батьків і потім понесли цю «мудрість» далі, передаючи її з покоління у покоління!..

Для тих, хто кричить про необхідність «твердої руки», я хочу розповісти історію, яку почула від однієї літньої дами. Коли вона була молодою мамою, люди вірили, що без різки гарної людини не виховаєш, — тобто сама вона у це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він уперше у житті заслуговує того, щоб його добряче відшмагали. Вона наказала йому піти і самому зірвати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути». Тут мати теж розплакалася, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала: «Мама хоче зробити мені боляче, для цього і камінь підійде...».

Потім вона поклала камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент, — жодного насилля!..

Непогано було б нам усім покласти на кухонну поличку невеличкий камінець, як нагадування дітям і самим собі: жодного насилля!».

10. Діагностика.

А тепер відмітьте на тій же шкалі із 10 клітинок, що і на початку заняття, своє самопочуття, настрій, активність на даний момент.



11. Слово експертам, рецензентам.

Практикум для батьків на тему «Дитина взяла чужу річ —

що робити?»

Вступне слово вихователя

Коли батьки стикаються з проблемою: вдома з'явилася чужа іграшка — совочок, лялька, машинка тощо, — добре, якщо вони готові спокійно поговорити з сином чи донькою про те, що сталося, зрозуміти вчинок дитини. Слід не засуджувати та докоряти, а тим більше кричати та звинувачувати дитину, а на прикладах та спільних життєвих ситуаціях розтлумачити, чому так робити не слід.

Головне — тверезо оцінити ситуацію як таку, що рано чи пізно виникає майже у кожній сім'ї. А ще зазначимо, що важливими є саме перша реакція батьків та спосіб, який вони запропонують дитині для розв'язання проблеми. Зазвичай батькам достатньо дати зрозуміти дитині, що не слід брати чужі речі. А якщо вже так трапилося, що чужу річ взято без дозволу, її слід із вибаченнями повернути власнику. Дитина зрозуміє, що будь-яку річ, яка з'явиться у такий «незаконний» спосіб, обов'язково помітять.

Якщо ж у батьків вистачає часу і наснаги лише на те, щоб заскочити у дитячий садок, поспіхом поцікавитися, що дитина їла, та швидко відвести її додому, дорогою думаючи про своє, чи розмовляючи по мобільному телефону, то якісь важливі події у житті дитини, її потреби, запитання залишаються без уваги. Сумно спостерігати, якою самотньою почувається дитина, яку механічно приводять до дитячого садка і так само відводять додому. Таким дітям ні з ким поділитися своїми тривогами та сумнівами, немає від кого отримати підтримку перед початком дитячого «робочого» дня. А нові запитання все з'являються. Дитина намагається шукати відповіді на них самотужки і чинить так, як їй здається правильним і безболісним.

Трапилося несподіване: дитина принесла додому чужу річ, яку взяла без дозволу. Зринає у думках: «Моя дитина вкрала...». Не варто впадати у розпач та картати себе: «Ми погані батьки!». Поміркуймо разом, як запобігти лиху, що потрібно робити батькам для розв'язання цієї проблеми, а від яких кроків необхідно утриматися.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка