Українські продовольчі товари у світі тематична добірка. Випуск 9



Скачати 430.15 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації11.05.2018
Розмір430.15 Kb.
1   2   3

Проблеми освоєння ринків ЄС

Отримати перші контракти на європейському ринку українським бізнесменам досить складно. Це пов’язано з кількома причинами. По-перше, європейський ринок досить інертний. Крім того, є своя специфіка у встановленні контактів. Наприклад, в Україні на спеціалізованих виставках заведено знайомитися, домовлятися про зустрічі. А в ЄС перше знайомство з потенційними партнерами має відбуватися до виставок.

Зокрема, в Польщі затребувані послуги, які можна надавати онлайн: наприклад, IТ-послуги, переклади текстів, послуги у сфері дизайну і реклами, які виконуються українськими компаніями або фрилансерами в режимі віддаленого доступу на території України. «Ключовим критерієм також є ціна послуги, тобто сьогодні польським компаніям замовляти такі послуги в Україні переважно дешевше, ніж на внутрішньому ринку. Єдиним бар’єром для надання таких послуг українськими компаніями та фрилансерами є недостатній рівень володіння англійською або польською мовою для виконання замовлень», − розповідає Альона Гринюк.

Через дешеву робочу силу попитом користуються давальницькі послуги. Наприклад, з пошиття одягу. «У нас зараз збільшився обсяг замовлень, але робочих рук бракує», − нарікає директор кременчуцької виробничо-торгової фірми «Кремтекс» Андрій Безкоровайний. Він пояснює, що в ЄС зарплата для швачок, встановлена законодавством, занадто висока, тому багато компаній вважають за краще віддавати пошиття одягу на аутсорсинг. «Наприклад, у Німеччині знайти швацьку фабрику практично неможливо. Усі закрилися», − наводить приклад Безкоровайний. Його компанія працює на ринок Німеччини. Українські швачки так само обслуговують Італію, Францію.

Деякі українські компанії роблять випічку для європейських торгових центрів під їхню торгову марку. Але цей бізнес дуже залежить від відстані: пекарня і ринок збуту мають знаходитись недалеко один від одного. Тому за такою схемою працюють компанії, розташовані на Західній Україні. Основний ринок збуту – польські торгові центри.

Будівельні послуги, проектування затребувані в Польщі. «Наш позитивний досвід – це польський ринок. Там ми брали участь у десяти тендерах, і два з них виграли. Кожен з цих проектів був приблизно на €100 млн, наша частка в них була не дуже велика, в межах 15%. До сьогодні ми виконували інжинірингові роботи, але зараз розглядаємо можливість брати участь у будівельних роботах», – розповідає директор і засновник групи компаній «Альтіс-Холдинг» Олександр Глімбовський.

Генеральний директор девелоперсько-будівельної компанії ТММ Микола Толмачов упевнений, що для будівельних організацій зараз дуже вдалий момент вийти на ринки Словаччини, Чехії. «Там стартують великі державні та європейські програми, як іпотечні, так і наукові, а Євробанк дає реальні можливості для розвитку бізнесу», − робить висновок він.

За даними Державної служби статистики, найбільшу активність проявили у 2014 році експортери із Закарпатської, Львівської, Тернопільської, Волинської та Івано-Франківської областей.

https://msb.aval.ua/news/?id=24820
10 графіків про те, як Україна бореться за світові ринки продовольства
Зерно і олія продовжують займати ключові позиції в структурі експорту. Однак за кордон продається в основному низькоякісна пшениця, якою годують тварин. Тому давній стереотип про Україну, як житницю Європи, як і раніше, залишається лише високою фразою.

З початку 2014 року структура українського продовольчого експорту значно змінилася, з'явився великий попит на українську продукцію у всьому світі, і особливо - з боку ЄС. За перше півріччя 2016 року експорт української агропродукції в ЄС зріс приблизно на 15%, склавши $ 155 млн.




Найбільший приріст обсягів експорту у борошна і продуктів з риби.

З початком торгових війн з Росією в 2013 році Україна зуміла вдало перенаправити експортні потоки аграрної продукції.

Зараз наша країна експортує сільськогосподарську продукцію  в 190 країн світу, до того ж ведуться переговори з ще десятком держав.

Серед головних покупців української агропродукції - Китай, Єгипет, Індія і країни ЄС.



Країни Сходу - нові ринки збуту української продукції тваринництва

З 2014 року Україна посилено працювала над пошуком нових ринків збуту і домоглася контрактів на експорт м'яса в Китай і країни Азії, що позитивно відбилося на загальній картині.


Докладні дані щодо динаміки експорту продукції тваринництва за останні три роки виглядають таким чином:

Показники експорту продукції тваринництва могли б бути вражаючими, якби не коливання курсу валюти, недавній скандал з українськими яйцями в Ізраїлі і вірус африканської чуми свиней.

У ситуації з яйцями і медом ми "недобрали" близько 48% валюти в порівнянні з тим же періодом 2013 року. І це незважаючи на те, що одних тільки яєць за три місяці Україна виробила 4833,7 млн шт. (без урахування тимчасово окупованих територій). У той же час прибуток від експортних операцій з медом теж помітно впав, незважаючи на те, що Україна - один з лідерів серед постачальників меду в ЄС. При цьому прибуток від експорту м'яса і субпродуктів потроху падає, а ось виручка від експортних операцій з живими тваринами тільки зростає.



Українську молочну продукцію купують більш ніж в 40 країнах світу


Продукція рослинництва на експорт: кормове зерно і побічні продукти

За підсумками першого півріччя поточного року зернові культури знаходяться на другому місці серед українських товарів, проданих на експорт. Жири та олія займають третю позицію.

Однак є нюанс. Організація економічного співробітництва і розвитку в своєму щорічному огляді Agricultural Outlook стверджує, що в експорті України на світові ринки домінує фуражне (або кормове) зерно, далі за ним ідуть пшениця, олійні культури і рослинні олії, а також шрот (побічний продукт олійноекстракційного виробництва).

Так що, на жаль, Україна залишається всього лише постачальником кормової пшениці, яку можна використовувати тільки в якості сировини.

Обсяги експорту першого півріччя 2016 року показують, що Україна стрімко втрачає позиції в обсягах прибутку з експорту рослинних матеріалів для переробки, але потроху починає реабілітувати експорт овочів, горіхів і круп.

Українська олія продовжує дорожчати за кордоном

Україна щорічно поставляє на зовнішній ринок понад 3,5 млн тонн соняшникової олії. За прогнозами експертів, цього року країна збереже за собою лідерство на світовому ринку за обсягом експорту даної продукції. За 2016-2017 маркетинговий рік ми відвантажимо ще 4,1 млн тонн, що становить 56% усього світового ринку.

В Україні споживається всього 20% виробленої соняшникової олії, 80% експортується в 90 країн світу.

Ключовим в Європі і другим за величиною в світі покупцем української олії в січні стала Іспанія, за нею йдуть Нідерланди, потім Італія і Франція.


У поточному сезоні країни ЄС вже обігнали за обсягами імпорту даної продукції країни Близького Сходу і вийшли на друге місце після Південної Азії.

На жаль, більшість соняшникової олії йде з України в якості сировини. Після чого її розливають в свої бутлі під місцевими торговими марками. За кордоном українська соняшникова олія, літр якої коштує 27-40 гривень на батьківщині (1,08-1,6 $), "дорожчає" в 2-7 разів!

Україна все ще залишається лідером на світовому ринку олії та зернових. Однак приводів для гордості мало. Ці товари - всього лише сировина, яка в інших країнах перетворюється в складний продукт і  дорожчає.

http://agronews.ua/node/70666

Стриманий оптимізм. Які перспективи відновлення економіки України у 2017 році

2016 року обвал економіки в країні припинився і розпочалося поступальне її відновлення. Порівняно з аналогічними періодами 2015-го зростання валового внутрішнього продукту становило: у I кварталі 2016-го — 0,1%, у II — вже 1,4%, а в III — 1,8%. Загалом за підсумками року НБУ очікує приросту на рівні 1,1%, а МВФ та ЄБРР — 1,5%. Зважаючи на поточну динаміку, ближчими до реальності можуть виявитися саме оптимістичніші прогнози міжнародних організацій.

Прогнози економічного зростання на 2017-й передбачають приріст на 2–2,5%, однак із його наближенням їх почали переглядати в бік зменшення. Нещодавно НБУ знизив свою оцінку з 3% до 2,5%. МВФ теж прогнозує 2,5%, а ЄБРР — 2%. Тим часом навіть для відновлення показників до рівня 2013 року потрібне зростання від очікуваних у 2016-му: ВВП — на 17,5%, продукції обробної промисловості — на 22,5%, роздрібної торгівлі — на 34%. Виняток становить хіба що сільське господарство, де показники 2013-го будуть досягнуті або за деякими параметрами навіть перевищені вже 2016-го (не надто відстає від нього й харчова промисловість, де для досягнення показників 2013-го достатньо збільшити виробництво на 6–7%).

На відміну від кількох попередніх років одним із ключових чинників економічного пожвавлення має стати зростання реальних доходів українців. Вони не тільки все ще лишатимуться далекими від європейських чи навіть від аналогічних показників наших пострадянських сусідів, а й поступатимуться українським, що були у 2013-му. Проте є підстави вважати, що завдяки агресивному підвищенню мінімальної заробітної плати, зарплат бюджетникам та перегляду пенсій «середнякам» динаміка зростання реальних доходів буде позитивна навіть у разі вищої, ніж очікується, інфляції.

2016-го почали відновлюватися обсяги роздрібного товарообороту в порівняльних цінах. У сталих цінах проти аналогічних періодів 2015-го у I кварталі вони додали 1,6%, у першому півріччі — уже 2,3%, а за 10 місяців — 3,0%. З огляду на заплановане на 2017-й подальше динамічне нарощування доходів громадян можна очікувати й збільшення роздрібної торгівлі. Сприятиме цьому дуже низька база порівняння: внаслідок надзвичайно глибокого обвалу у 2014–2015-му, навіть щоб вийти на показники 2013-го, зростання товарообороту має становити 34%.

Тож, найімовірніше, саме внутрішній споживчий попит на тлі непевних перспектив на зовнішніх ринках стане одним із ключових чинників економічного зростання 2017-го. Цьому сприятимуть і нещодавнє зняття адміністративних обмежень на ціноутворення так званих соціально значущих товарів, і різке збільшення мінімальної заробітної плати та виплат бюджетникам. Усе це забезпечить як потужний стимул для зростання платоспроможного попиту, так і мотивацію до нарощування внутрішнього виробництва популярних серед малозаможних українців товарів і послуг вітчизняного виробництва.

Попри політично вмотивовані спекуляції низки політиків та «експертів», кризові тенденції в українській промисловості є довготривалим трендом, що мало пов’язаний із розривом економічних зв’язків із Росією, Євромайданом, війною на Донбасі чи зміною влади. Затяжний спад у промисловості України розпочався ще в серпні 2012 року, відколи промислове виробництво щомісяця до початку 2016-го лише зменшувалося. Вони мають глибші причини, як-от об’єктивна втрата конкурентоспроможності старими локомотивами української економіки, зокрема металургією чи хімією, а також неконкурентоспроможна за межами пострадянських країн частина виробників машинобудівної продукції.

І лише з лютого 2016-го почалося відновлювальне зростання, яке завдячувало переважно низькій базі порівняння, що є наслідком тривалого, а в перші три квартали 2015-го ще й дуже глибокого спаду. Проте аналіз динаміки промислового зростання за місяцями 2016 року свідчить про закономірне згасання відновлювального імпульсу в українській промисловості на тлі підвищення бази порівняння. Як наслідок — проти аналогічного періоду попереднього року воно пригальмувало від 3,7% за підсумками січня — квітня до 1,9% за підсумками січня — жовтня.

Водночас більш довгострокове порівняння з 2012-м свідчить про те, що падіння промислового виробництва у січні — квітні та січні — жовтні 2016-го становило 24,5% і 24,7%. А це означає, що гальмування промислового зростання з травня 2016-го після переконливіших показників лютого — квітня зумовлене лише різною базою порівнянь відповідних місяців 2014–2015 років. З урахуванням екстраполяції відновлювальної тенденції попередніх періодів на весь 2016 рік можна очікувати мінімального приросту промислового виро При цьому відновлення промислового виробництва 2017-го, вочевидь, буде неоднорідним. 2016 року в умовах падіння світових цін на газ пожвавилося виробництво хімічної продукції в Україні. Попри те що ціни на неї у світі знизилися, конкурентоспроможність українських виробників порівняно з компаніями з країн із власними значними запасами вуглеводневої сировини суттєво підвищилася. На тлі здешевлення газу та нафти різниця між внутрішніми та світовими цінами на них грала на руку українським хімікам. Відповідна тенденція може дістати продовження, якщо прогнозовано не спостерігатиметься різкого зростання цін на газ, а тим більше якщо вуглеводні подешевшають.

2016 року машинобудування в Україні стагнувало, однак падіння загалом припинилося, а в деяких сегментах навіть триває суттєве зростання. На подальше зростання 2017-го можуть також сподіватися вітчизняні виробники фармацевтичної продукції, меблів, легкої та електротехнічної промисловості. Йому сприятиме, зокрема, розширення присутності в Україні ТНК, які використовуватимуть виробничі потужності та порівняно дешеву робочу силу для постачання продукції в ЄС.

Найбільш невизначеними лишаються перспективи української металургії, а також експортерів залізорудної сировини. Пожвавлення на початку року, зумовлене підвищенням світових цін, досить швидко вичерпало свій потенціал. У металургії темпи відновлювального зростання порівняно з відповідним місяцем 2015-го загальмували від досить переконливих 12,5% у квітні до 4% у жовтні 2016-го. Врешті, 2016 року Україна остаточно випала з десятки найбільших виробників сталі, поступившись навіть Туреччині та Італії, традиційно найбільшим імпортерам вітчизняної металургійної продукції. На тлі гальмування попиту, зростання виробництва металопродукції в Китаї та загострення конкуренції на світовому ринку перспективи українських металургів у 2017-му видаються не надто оптимістичними.



Всупереч падінню цін

Як і передбачав Тиждень у торішньому прогнозі, економічний результат 2016-го забезпечений значною мірою завдяки позитивній динаміці вітчизняного АПК, який поволі нарощує свою частку в експорті та економіці. 2016 року зібрано рекордний урожай низки ключових для країни культур (зерна, олійних), який перевищив найсміливіші прогнози. Причому цей результат досягнутий на тлі зменшення посівних площ переважно завдяки вищій урожайності. Це свідчить про можливість подальшого нарощування виробництва завдяки і подальшому підвищенню врожайності, і збільшенню посівних площ. Зростанню сприятимуть також внутрішні зміни структури виробництва, яке переорієнтовується на більш прибуткові нішеві культури.  

2017-го є підстави очікувати й пожвавлення виробництва продукції тваринництва завдяки розширенню попиту на внутрішньому ринку. Адже швидше зростання доходів бідніших верств населення приведе до перерозподілу попиту в бік збільшення споживання м’яса та молочної продукції.

Підвалини для динамічного зростання агропромислового сектору формують також активні інвестиції. Якщо зростання всіх капітальних інвестицій в економіці та промисловості за три квартали становило 16,4% та 15,5%, то в сільському господарстві — 64,3%. Капіталовкладення в сільське господарство (29,2 млрд грн за три квартали 2016-го) наздоганяють інвестиції в обробну промисловість (36,1 млрд грн за той самий час).

Динаміка експорту продукції рослинництва у фізичних обсягах буде ще вищою, ніж виробництва, унаслідок відставання українського тваринництва та зменшення кількості внутрішніх споживачів. Частка продовольчих товарів у загальному вивозі товарів з України за 11 місяців 2016-го сягнула 41,4% проти 37,7% за аналогічний період 2015-го. Попри суттєве зміцнення американської валюти до грошових одиниць більшості інших країн та суттєвіше, ніж очікувалося, просідання цін на вітчизняні продовольчі товари на світовому ринку, експорт останніх забезпечив приріст порівняно з аналогічним періодом 2015-го навіть при обрахунку в доларах на 4% (із $13,02 млрд до $13,54 млрд). У євро приріст був ще відчутнішим.

У 2016 році падіння всього експорту зупинилося. Вивіз товарів до ЄС за 11 місяців суттєво зріс (із $11,69 до $12,2 млрд). До всіх країн світу загалом спершу спостерігалося гальмування темпів зменшення, а з початку IV кварталу й відновлення: у жовтні-листопаді 2016-го до жовтня-листопада 2015-го приріст становив 7,1% при обрахунку в доларах (із $6,41 млрд до $6,86 млрд) та 7,7% при обрахунку в євро (із €5,84 млрд до €6,29 млрд). Можна очікувати закріплення відповідної тенденції протягом останніх двох місяців 2016-го та продовження в 2017-му. Водночас імпорт відновлюється швидше, ніж експорт, і значне зростання номінальних доходів українців без суттєвої девальвації гривні — набагато глибшої від закладених урядом у держбюджет наступного року 27,2 грн — загрожуватиме подальшим збільшенням імпорту.



http://tyzhden.ua/Economics/182671



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка