«Україно! Доки жити буду – доки відкриватиму тебе»



Скачати 142.38 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір142.38 Kb.

Тинянко Т. А.,бібліотекар

Бериславський педагогічний

коледж ім.. В. Ф. Беньковського,

Херсонська обл..



«Україно! Доки жити буду – доки відкриватиму тебе»

(Літературно-музична композиція до річниці пам’яті В. Симоненко)

Слайд 2.

Читець. Я в світ прийшов не лише пити й їсти,

Скалити зуби до дурних дівчат

Та любуватись зоряним намистом

Під маршовані мелодії кантат.

З сім’ї селянської до грубості простої

В життя дороги стелються мені…

Я хочу пити сонячні настої,

Пізнать до краю радощі землі!

І на стежках, порослих будяками,

Що оминали зморені діди,

Я залишу мужицькими ногами

Хай не глибокі, та чіткі сліди.

В. Симоненко.

Ведучий 1. Доля і творчість такої людини, як В. Симоненко, не могла лишити байдужим нікого з тих, хто прочитав бодай одну його поезію.

Слайд 3.


Ведучий 2. Сьогодні ім’я Василя Симоненка – серед класиків української літератури XX ст.

Слайд 4.


Ведучий 1. Народився Василь Андрійович Симоненко в перший день після Різдва, 8 січня 1935 р. в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Ріс хлопчик без батька. За словами матері його замінив хлопцеві дід Федір Трохимович Щербань, перший його друг і наставник.

Читець. Я вірив, що краще всього

Пісні, які знав дідусь.

Вмощусь на коліна до нього

І в очі йому дивлюсь.

А він вимовляє, виспівує

Гарячі прості слова –

І все давниною сивою

В очах моїх ожива.
Ведучий 2. Смерть дідуся глибоко вразила 14-літнього Василя і закарбувалася в пам’яті на все життя. Спогад про діда Федора живе й нині у новелі В. Симоненка «Дума про діда».

Слайд 5.


Ведучий 1. Від матері Ганни Федорівни та діда малий Василько взяв перші уроки життя, уроки доброти, невтомну жагу знань і водночас пізнав гіркоту важких сільських буднів. На все життя Василь Симоненко пронесе лицарську повагу до Жінки, до Матері. Мамин приклад завжди надихатиме Василя:

Читець. В хаті сонячний промінь косо

На долівку ляга з вікна…

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили –

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі – сила,

В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,

Образ в серці такий несу –

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.

Я хотів би як ти, прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити,

Ненавидіть, як ти, уміть.

Слайд 6.


Ведучий 2. Мрія працювати з мовою і для народу визначила вибір професійного шляху. Одразу по закінченні сільської 10-річки він вступає на факультет журналістики Київського університету, де обирається керівником студентської літстудії.

Читець. МОЯ МОВА
Все в тобі з'єдналося, злилося -
Як і поміститися в одній! -
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Слайд 7,8.



Ведучий 1. У Черкасах спочатку працює кореспондентом обласної партійної газети «Черкаська правда», а у 1960-1963 роки – завідувачем відділу новоствореної газети «Молодь Черкащини», а наостанку – кореспондентом «Робітничої газети».

Ведучий2.Усе своє надто коротке життя він прожив із постійною внутрішньою готовністю до подвигу, безмежною синівською любов’ю до України-неньки.

Слайд 9 (читається вірш «Задивляюсь у твої зіниці»).



Ведучий 1. Історико-культурний контекст життя і творчості В. Симоненка припав на добу хрущовської «відлиги», одним із компонентів якої став своєрідний поетичний бум.

«Молода» поезія зазвучала у великих концертних залах.

Слайд 10 (читається вірш «Світ який – мереживо казкове!»).

Читець. Світ який – мереживо казкове!..

Світ який – ні краю ні кінця!

Зорі й трави, мрево світанкове,

Магія коханого лиця.

Світе мій гучний, мільйонноокий,

Пристрасний, збурунений, німий,

Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,

Дай мені свій простір і неспокій,

Сонцем душу жадібну налий!

Дай мені у думку динаміту,

Дай мені любові, дай добра,

Гуркочи у долю мою, світе,

Хвилями прадавнього Дніпра.

Не шкодуй добра мені, людині,

Щастя не жалій моїм літам –

Все одно ті скарби по краплині

Я тобі закохано віддам.
Слайд 11.

Ведучий2.Самовидавні поезії Василя Симоненка уже в ті роки набули великої популярності.

Слайд 12.



Ведучий 1.Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»).

Зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»).

Слайд 13.

Викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи …»).

Затаврування російського великодержавного шовінізму(«Курдському братові»).

Слайд 14.



Ведучий 2.У 1960 у Києві був заснований Клуб творчої молоді. Активними учасниками його були Василь Симоненко, Алла Горська, Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус та інші. Пізніше поетів, які належали до цього Клубу, почали називати шістдесятниками.

Слайд 15.



Ведучий 1. Коли ж врахувати, що поет не був «розбещений» прижиттєвими публікаціями своїх творів (публікувався переважно у газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини»), то таке читання «по руках» не могло не народити думки про «неофіційність», навіть «забороненість» Симоненка.

Слайд 16.



Ведучий 2.Побачене у Биківні вразило його настільки, що він навіть розпочав щоденник «Окрайці думок».

Слайд 17.



Ведучий 1. Перша його збірка поезій «Тиша і грім» з’явилася 1962 р. у Держвидаві (нині «Дніпро») і стала яскравим явищем не лише в тодішній літературі, а й у суспільному житті України.

Ведучий 2. Василь Симоненко на початку 60-х написав вірш про Микиту Хрущова. Вірш якимось дивом був надрукований. Симоненка викликали в Москву. Після зустрічі з Микитою Хрущовим його та інших «формалістів» боялися друкувати і часописи, й видавництва.

Слайд 18 (Звучить вірш «Де зараз ви, кати мого народу?»).



Читець. Де зараз ви, кати мого народу?

Де велич ваша, сила ваша де?

На ясні зорі і на тихі води

Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє

Без ваших нагаїв і палаша.

Під сонцем вічності древніє й молодіє

Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

Ведучий 1. У 1963 р. – поет намагається «пробити» публікацію своєї другої збірки «Земне тяжіння», але даремно. Друзі вважали, що причиною була зустріч з Микитою Хрущовим.

Слайд 19.



Ведучий 2. Скорботною епітафією звучать слова, записані В. Симоненком до свого щоденника 3 вересня 1963 р.: «Друзі мої принишкли, про них не чути й слова. Друковані органи стали ще бездарнішими й зухвалішими… Кожен лакей робить, що йому заманеться…» «…До цього можна додати, що у квітні були зняті мої вірші у «Зміні», потім надійшли гарбузи з «Дніпра» й «Вітчизни»».

Слайд 20.



Ведучий 1. 14 грудня 1963 року Василь Симоненко помер, за офіційною версією від раку нирок.

Слайд 21.



Читець. Немає смерті. І не ждіть – не буде.

Хто хоче жить, ніколи не помре.

І будуть вічно веселитись люди,

І танцювать дівчата в кабаре.

І в сіру ніч, коли мене не стане,

Коли востаннє римою зітхну –

Я не помру, лиш серце в грудях стане,

Схолоне кров, а я навік засну.

Слайд 22.



Ведучий 2. З неймовірними труднощами Василевим друзям доводилося «пробивати» у світ кожну його книжку. Критик Іван Світличний та перекладач Анатолій Перепадя попросили у Василевої матері синові рукописи – аби їх надрукувати в Києві.

Слайд 23.



Ведучий 1. Завдяки колективним зусиллям у 1964 р. вийшла посмертна збірка «Земне тяжіння» (книгу було висунуто на здобуття Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка у 1965р.).

Слайд 24.



Ведучий 2. У 1964 році на радіо «Свобода» розпочинається читання недрукованих в СРСР поезій та щоденника В. Симоненка.

Слайд 25.



Ведучий 1. Одночасно в січневому номері еміграційного журналу «Сучасність» в Мюнхені, з’являється велика добірка Симоненкових «захалявних» віршів та його щоденник. Зчинився політичний скандал з усіма наслідками... На видання й перевидання творів В. Симоненка було накладено заборону.

Слайд 26.



Ведучий 2.У квітні 1965 р. в органі ЦК КПУ «Радянська Україна» з’являється стаття черкаського поета М. Негоди (буцімто Симоненкового друга). Статтю супроводжує лист поетової матері до партійного керівництва з проханням «захистити пам’ять сина-комуніста» від зазіхань закордонних негідників.

Слайд 27.



Ведучий1. Того ж 1965 року у Мюнхені вперше з’являється збірка творів Симоненка «Берег чекань». Структура збірки складається з трьох розділів – «Поезії, надруковані в УРСР», «Із поезій, спотворених радянською цензурою» і «Поезії, заборонені в УРСР».

Слайд 28.



Ведучий 2. У 1973 році у Мюнхені невеликим тиражем вдруге вийшла його книжка «Берег чекань». До неї увійшли збірки «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Листи з дороги», «Казки». Окремими розділами йшли щоденник і спогади друзів.

Ведучий 1. У 1965 р.,по смерті В. Симоненка,у Львові, завдяки неймовірним зусиллям друзів виходить друком ще одна збірочка його новел і оповідань «Вино з троянд». До збірки увійшли твори ще студентських часів, а також написані протягом чотирьох місяців 1962 року.

Слайд 29.



Ведучий 2. У 1966 р. – у київському видавництві «Дніпро» виходять вибрані «Поезії» В. Симоненка з передмовою Бориса Олійника «Не вернувся з плавання...». І ця книжка блискавично розходиться.

Слайд 30.



Ведучий 1. Протягом п'ятнадцяти років забороняли видання творівВ. Симоненка: підготовлене видавництвом «Молодь» «Вибране» поета «розсипали й по-живому шматували». Нарешті з горем та інквізиторським редагуванням у 1981 р. вийшли його «Лебеді материнства».

Слайд 31(читається вірш «Лебеді материнства», В. Симоненко).



Читець. Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синові гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Ведучий 2.Після цього твори Симоненка не виходять окремими виданнями в УРСР аж до 1982 року, однак уже видані не вилучаються й «майже» не замовчуються, а пісні, написані на вірші Симоненка регулярно звучать в ефірі й набувають надзвичайної популярності.

Слайд 32. (Звучить пісня «Синові» у виконанні Черкаського хору.)

Слайд 33.

Ведучий 1. Величезна любов до дітей, тонке розуміння їхньої психології дали поетові змогу створити такі неперевершені зразки казок, як «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки», «Казка про Дурила».

Слайд 34(читається фрагмент казки «Цар Плаксій та Лоскотон»).

Слайд 35.

Ведучий 2.Народ знав і любив чесного поета, та не було кому опублікувати ці казки. Лише через 24 роки, 12 грудня 1987 року, газета «Молода гвардія» здійснила публікацію «Казки про Дурила».

Слайд 36.



Ведучий 1. У Баївцях на Полтавщині збереглася хата в якій народився письменник. Сільська рада викупила її в тих господарів, яким поетова мати продала хатину, переїжджаючи до Черкас.

Слайд 37.



Ведучий 2.Та це не єдине місце, де можна ввійти у світ поетового слова. Нині гості і мешканці селища активно відвідують музей Василя Симоненка в Тарандинцівській середній школі.

Слайд 38, 39.



Ведучий 1. Є ще один музей поета – в Черкасах, у приміщенні редакції газети «Черкаський край», в кабінеті, де В. Симоненко-журналіст починав свою трудову діяльність.

Ведучий 2. За допомогою друзів та колег в музеї зібрані всі пожиттеві і посмертні видання. Сьогодні в фондах музею їх налічується 24 примірники.

Слайд 40.



Ведучий 1. З далекого зарубіжжя, Т.В.Симиренко-Торп, яка мешкає в Канаді, надіслала видання поезій «Лебеді материнства».

Ведучий 2. Періодично з’являються публікації, присвячені життєтворчості В. Симоненка, перевидаються його твори.

Слайд 41.

У Києві:

1990 – вийшла збірка віршів та казок «Народ мій завжди буде» у видавництві «Веселка», м. Київ.

2001 – перевидано збірку «Берег чекань» у видавництві «Наукова думка», м. Київ.

2002 – вийшли збірки «Вибране», «Я кличу вас у відчаї не гнуться», м. Київ.

Слайд 42.

2003 – вийшли 2-ге і 3-тє доповнені видання збірки «У твоєму імені живу» у видавництві «Веселка», м. Київ.

2004 – вийшла збірка «На схрещених мечах» у видавництві «Пульсари», м. Київ.

2013 – презентація нового видання творів В. Симоненка «Зажинок» з диском, м. Київ.

Слайд 43.

2001, 2005 – вийшла збірка «Ти знаєш, що ти – людина» у видавництві «Наукова думка», м. Київ.

У Львові:

1992 – вийшла збірка прозових творів «Півні на рушниках» у видавництві «Каменяр», м. Львів.

У Черкасах:

2004 – вийшли «Твори» В. Симоненка у двох томах у видавництві «Брама-Україна», м. Черкаси.

У Москві:

В 1985 – вийшла збірка у перекладі російською мовою «Лебеди материнства» у видавництві «Советский писатель», м. Москва.

Слайд 44.

Ведучий 1. Про незабутнього «Витязя» створюють вірші його друзі, шанувальники і дослідники його творчості.

Читець. Василю Симоненку

Ти прийшов, щоб із ними жити

Під шаленство весняних злив,

Щоб світанки ясні зустріти,

Що не встиг тоді, не зустрів.

Зупинись, подивись навколо,

Рідним запахом душу зігрій,

Все знайоме, все рідне до болю,

Уклонися хатині своїй.

Понад Удаєм сиві роси

І стежина-змійка в гаю,

По якій ти ходив колись босий,

Зустрічати матір свою.

Ти прийшов поетичним словом.

Молоде покоління вчить,

Як любить свою рідну мову

І народ український любить…

В. Бут

Слайд 45.



Ведучий 2. Олесь Гончар, який назвав Василя Симоненка витязем молодої поезії, сказав про нього:

«Серед літераторів трапляються і такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись. Нічого не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи... Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття. Василь Симоненко такого типу поет. По таких читач виміряє свої емоції, свої заповітні думи…».



Читець. Свій шлях у всіх колись кінчається,

І майже кожному до ніг кладуть вінки.

Одні жили, помруть і забуваються,

А інші пам'ять залишають на віки.

На їх могилах виростають бур’яни і квіти,

Бо тіло тлінне, та душа жива,

І для народу вічно будуть жити –

Їх пам'ять, совість і палкі слова.

Ти знав тоді, якщо тебе не буде,

То в кожнім слові кожного вірша –

Живий поет, поки живі люди,

Бо в кожного із нас живе твоя душа.

І хоч землею стисло тобі груди,

Та голос твій лунає звідтіля:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Поки живий він буде – житиму і я».

(В. Бут.)

Слайд 46.



Ведучий 1. Василь Симоненко до останнього подиху любив життя. «А жити... хочеться страшно, бо ще ж мозок у мене світлий, і дещо... зробив би ще, аби тільки хоч трохи сил вернулося», – писав він у листі до брата 22 листопада 1963 p.

Ведучий 2. Але за коротке життя поет зробив багато й залишив світові головне – нетлінну жменьку відчайдушно щирих слів із вірою в життя, з вірою в любов, з вірою в людину, з вірою у прекрасне майбутнє:

Читець. Люди – прекрасні!

Земля – мов казка.

Кращого сонця ніде нема.

Загруз я по серце

У землю в'язко.

Вона мене цупко трима.

І хочеться бути дужим,

І хочеться так любить,.

Щоб навіть каміння байдуже

Захотіло ожити

І жить!

        Ведучий 1. Сьогодні у нашій незалежній державі по-новому оцінюється творчий здобуток Василя Симоненка. Його твори побачили світ, їх читають, на них виховуються покоління громадян України.

Слайд 47.

Ведучий 2. До дня народження поета його лірика зазвучить «живим» голосом – додатковим накладом видадуть диск «Лебеді материнства». До нього увійшли 17 записів авторського виконання поетом власних творів.

Ведучий 1. У Ріо-де-Жанейро видали у перекладі книгу «Світличний. Симоненко. Стус».

Слайд 48.



Ведучий 2. У грудні у Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП) у Києві, відбулася презентація 4-томного видання творів Василя Симоненка, в якому видана не лише поезія і проза письменника, а все, що раніше заборонялось.

Слайд 49.



Ведучий 1.Нова книжка вибраних творів Василя Симоненка з’явилася друком у видавництві «Смолоскип» для якого Василь Симоненко був знаковим поетом: у період роботи в еміграції воно називалося його ім’ям. Тому логічно, що саме книжкою цього автора видавництво відкриває свою нову серію «Шістдесятники».

Слайд 50.



Ведучий 2. В Австралії, у Мельбурні, є український літературно-мистецьких клуб – «Клуб імені Василя Симоненка», який періодично проводить літературні конкурси.

     Ведучий 1. На життєвому небосхилі згасла свічка Василя Симоненка. Згасла, не догорівши, коли полум’я його немеркнучого таланту «тільки почало розгорятися, обіцяючи потужний спалах, незгасиме горіння»...



Слайд 51.

Звучить вірш «Ти знаєш, що ти людина!» у виконанні Василя Симоненка.»

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка