Учитель Вишневецька С. М. розкрити тему, ідею, актуальність поеми



Дата конвертації20.01.2018
Розмір445 b.


Т.Шевченко

«Гайдамаки»

Історична основа твору

Сюжет і композиція

Учитель

Вишневецька С.М.
  • розкрити тему, ідею, актуальність поеми;

  • розвивати вміння сприймати літературні твори у історичному контексті;

  • виховувати любов і повагу до історичного минулого України.





  • Гайдамаки - учасники гайдамацького повстання

  • Коліївщина від слова «колій» (той, що коле). Назва повстання на Правобережжі 1768 року

  • Конфедерати (від латин. confoederatio — спілка, об’єднання) у Польщі ХVІ–ХVІІ ст.— тимчасові військово-політичні союзи шляхти, які створювалися для збереження привілеїв шля-хти, захисту прав католицької церкви тощо.

  • Гайдамаччина від слова «гайдамака»; від тур. гайда — гнати, переслідувати; уперше термін уживається в документах 1717 року.



Коліївщина



Гайдамаки



Максим Залізняк





Важко сказати, коли Гонта вступив до надвірної козацької міліції магната Потоцького, але в 1757 р. він був уже старшим сотником. За традицією щорічно уманські надвірні козаки відправлялися в Христинопіль — резиденцію Потоцького, де демонстрували свій вишкіл перед магнатом. Під час одного з них Гонта настільки сподобався Потоцькому, що став його довіреною особою. Граф подарував Гонті в довічне володіння два села — його рідні Розсішки і сусідню Орадівку, які щорічно давали близько 20 тис. злотих. Потоцький звільнив сотню Гонти з-під командування полковників (граф мав два полки надвірних козаків), підпорядкувавши її безпосередньо губернаторові. Крім того, він обіцяв випросити в короля грамоту на шляхетство для Гонти.

  • Важко сказати, коли Гонта вступив до надвірної козацької міліції магната Потоцького, але в 1757 р. він був уже старшим сотником. За традицією щорічно уманські надвірні козаки відправлялися в Христинопіль — резиденцію Потоцького, де демонстрували свій вишкіл перед магнатом. Під час одного з них Гонта настільки сподобався Потоцькому, що став його довіреною особою. Граф подарував Гонті в довічне володіння два села — його рідні Розсішки і сусідню Орадівку, які щорічно давали близько 20 тис. злотих. Потоцький звільнив сотню Гонти з-під командування полковників (граф мав два полки надвірних козаків), підпорядкувавши її безпосередньо губернаторові. Крім того, він обіцяв випросити в короля грамоту на шляхетство для Гонти.





Російські війська генерала Кречетникова, скориставшись безпечністю ватажків повстання, жорстоко придушили його, підступним шляхом захопивши в полон близько 900 гайдамаків. З керівників повстання врятувався лише сотник Уласенко, який втік до Молдови, прихопивши з собою сина Ґонти — єдиного з сімейства, хто уникнув тяжкої кари за батька. Дружина і чотири дочки Ґонти були схоплені, публічно висічені різками і відправлені на заслання. Все їх майно привласнив генерал Кречетников. Полонених Залізняка й Ґонту після жорстокої екзекуції (кожному дісталося по 300 ударів) кинули в яму. Судив ватажків особливий інквізиційний трибунал у м-ку Серби поблизу Могилева-Подільського, який після десятиденних знущань виніс присуд. Залізняка заслали на довічну каторгу до рудників Нерчинська, де він, мабуть, і помер. Ґонту присудили до страти. Страта повинна була тривати два тижні: протягом 10-ти днів кат мав кліщами здирати з нього шкіру, на 11-й — відрубати ноги, на 12-й — руки, на 13-й — вирвати серце, на 14-й день — відтяти голову. Шляхтич Дуклан-Охотський залишив свідчення про виняткову мужність ватажка повстання: «Гонта вийшов на страту з лицем спокійним і. веселим, наче направлявся до кума на іменини. Кат здер з нього смугу шкіри, кров чвиркнула, проте обличчя гайдамаки не здригнулося; здер нову пасмугу шкіри, і тоді Гонта сказав: «От, казали, що буде боляче, насправді ні крихти не болить!» Бачачи, що безприкладна мужність Ґонти справляє на присутніх протилежний ефект, генерал Браницький, присланий на допомогу російським військам, наказав уже на третій день відтяти йому голову і вирок виконувати на трупові. Страта Ґонти відбулася в першій половині липня 1768 p., але не пізніше 13-го. Сучасники розповідали, що і через багато років можна було ще бачити прибиту до шибениці голову керівника гайдамаків, на якій вітер ворушив волосся. Так загинув побратим Максима Залізняка, який заплатив страшними муками за своє прагнення звільнити рідний народ.

  • Російські війська генерала Кречетникова, скориставшись безпечністю ватажків повстання, жорстоко придушили його, підступним шляхом захопивши в полон близько 900 гайдамаків. З керівників повстання врятувався лише сотник Уласенко, який втік до Молдови, прихопивши з собою сина Ґонти — єдиного з сімейства, хто уникнув тяжкої кари за батька. Дружина і чотири дочки Ґонти були схоплені, публічно висічені різками і відправлені на заслання. Все їх майно привласнив генерал Кречетников. Полонених Залізняка й Ґонту після жорстокої екзекуції (кожному дісталося по 300 ударів) кинули в яму. Судив ватажків особливий інквізиційний трибунал у м-ку Серби поблизу Могилева-Подільського, який після десятиденних знущань виніс присуд. Залізняка заслали на довічну каторгу до рудників Нерчинська, де він, мабуть, і помер. Ґонту присудили до страти. Страта повинна була тривати два тижні: протягом 10-ти днів кат мав кліщами здирати з нього шкіру, на 11-й — відрубати ноги, на 12-й — руки, на 13-й — вирвати серце, на 14-й день — відтяти голову. Шляхтич Дуклан-Охотський залишив свідчення про виняткову мужність ватажка повстання: «Гонта вийшов на страту з лицем спокійним і. веселим, наче направлявся до кума на іменини. Кат здер з нього смугу шкіри, кров чвиркнула, проте обличчя гайдамаки не здригнулося; здер нову пасмугу шкіри, і тоді Гонта сказав: «От, казали, що буде боляче, насправді ні крихти не болить!» Бачачи, що безприкладна мужність Ґонти справляє на присутніх протилежний ефект, генерал Браницький, присланий на допомогу російським військам, наказав уже на третій день відтяти йому голову і вирок виконувати на трупові. Страта Ґонти відбулася в першій половині липня 1768 p., але не пізніше 13-го. Сучасники розповідали, що і через багато років можна було ще бачити прибиту до шибениці голову керівника гайдамаків, на якій вітер ворушив волосся. Так загинув побратим Максима Залізняка, який заплатив страшними муками за своє прагнення звільнити рідний народ.



с.Кодня. Монумент пам’яті учасникам Коліївщини



Історія написання твору

  • Історія написання твору



Особливості сюжету та композиції поеми

  • У поемі два вступи — лірико-філософський та історичний («Інтродукція»), одинадцять розділів, епілог, «Передмова» (розташована в кінці твору), послання до передплатників («Панове субскрибенти») і «Приписи» (примітки автора).

  • До композиційних особливостей можна віднести введення пісень у текст поеми, ліричних відступів автора — співучасника зображуваних подій, важливу композиційну роль відіграє епілог, у якому представлено розв’язку обох сюжетних ліній.

  • Події у творі відбуваються за двома сюжетними лінями:

  • перша — розгортання та хід повстання під назвою Коліївщина,

  • друга — історія особистого життя Яреми. Ці лінії тісно переплітаються між собою.

  • Сюжетна лінія повстання в часовому художньому просторі твору охоплює приблизно півроку, тоді як Коліївщина тривала насправді близько місяця. Подібні відступи від життєвих фактів художньо виправдані. Т. Шевченко писав не історію цього повстання, а поетичний твір і мав цілковите право на домисел. Поет намагався показати широкий розмах і велику силу повстанського руху, його могутній заряд суспільного перетворення.

  • Сюжет твору динамічний, вражають описи розправи конфедератів над титарем, убивство Гонтою власних синів, освячення ножів «проти ночі Маковія» та клятва мститися ними. Гайдамацька помста в зображенні автора подана гіперболізовано.



Основні елементи сюжету

  • Експозиція: ознайомлення читачів із політичною ситуацією в Польській державі, розповідь про розгул конфедератів; знайомство з Яремою, який наймитує в Лейби.

  • Зав’язка: освячення повстанцями ножів, початок повстання; Ярема прощається з Оксаною, йде в гайдамаки.

  • Кульмінація: гайдамаки в Умані, вбивство Гонтою синів; Ярема рятує Оксану й одружується з нею.

  • Розв’язка: епілог — повідомлення про страту Гонти, смерть Залізняка на каторзі, остаточне приборкання України, самоліквідація повстанських об’єднань («розійшлися, відкіля взялися»).
























Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка