Учитель творець дитячих душ



Скачати 140.67 Kb.
Дата конвертації29.12.2017
Розмір140.67 Kb.

УЧИТЕЛЬ – ТВОРЕЦЬ ДИТЯЧИХ ДУШ

Учитель має бути творцем,

адже під впливом творчої особистості вчителя

формується талановитий, успішний учень.
Нині пріоритетним завданням освіти України є така організація процесу набуття знань, яка б сприяла розвитку особистості учня, становленню його творчого потенціалу. Тому в основу вивчення української літератури покладено духовно-цілісний підхід, який має бути реалізований шляхом упровадження у педагогічну практику особистісно-орієнтованого навчання, спрямованого на вироблення моделі власної життєвої позиції.

У своїй роботі я формую риси гуманістичної особистості, відкритої для діалогу культур у режимі проблемного навчання.

Намагаюсь залучити учнів до найвищих досягнень класичної літератури, а через них – до фундаментальних цінностей світової культури, які б ставали особистісним надбанням, трансформувалися в життєве кредо, життєву позицію, моральний вибір.

Головна мета моєї педагогічної роботи: навчити дітей сприймати і бачити світ серцем, адже за словами Екзюпері «добре бачить тільки серце, основного не видно», розвивати аналітичні навички, вміння розвивати поверхове від глибинного, суттєвого.

Обов’язковою умовою кожного уроку має бути триєдність навчання через освітній, культурологічний та життєтворчий простір. Слід не просто «давати знання», а познайомити учнів зі світом літератури, допомогти збудувати внутрішній світ, себе, світ, навколо себе. Саме це я і реалізую на кожному уроці.

Наприклад, під час вивчення у 10 класі роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні» Панаса Мирного звертаю увагу учнів на довершеність твору: на уроках досліджуємо його непросту композицію, літературні прийоми. Це – освітній простір. Також говорю про епоху, про письменників, художників 19 століття, політичну, економічну ситуації певного періоду. Це – культурологічний простір. Згадую на уроках й про «пропащу силу» над людиною і світом. Це – життєтворчий простір. Таким чином, мої учні відчувають взаємозв’язок всього найважливішого у світі.

На уроках літератури головний акцент роблю на формуванні цілеспрямованої мотивації пізнавальної діяльності, стійкого інтересу до літератури, до досягнення вершин світового письменства, літературного процесу загалом. На оглядових темах намагаюсь використовувати опорні схеми, таблиці, які допомагають створити в учнів цілісне уявлення про літературну добу, літературний напрям або течію. Самостійне складання таких таблиць, схем дає змогу залучити учнів до пошукової роботи, формування інтересу до пошуково-дослідницької діяльності.

Щоб активізувати навчальну діяльність учнів, під час проведення уроку застосовую різні прийоми. Це, насамперед, інтригуючий мотиваційний початок уроку (хвилина поезії, роздуми над картиною, опис портрета письменника, робота з ключовими словами, робота з деталлю твору, робота над біографією того чи іншого митця, документальні факти із життя художника літературного слова, постановка проблемного життєвого питання, яке вирішиться під час опрацювання художнього твору).

Давньогрецький філософ Сократ вважав, що головне завдання навчання та виховання – готувати людину до життя, а найкращою формою цього є діалог. Саме під час диспуту, полеміки відбувається еволюція думки, тому важливо розвивати в учнів навички діалогічного мовлення.

Велику увагу приділяю на уроках дискусіям, які є важливим засобом пізнавальної діяльності, оскільки саме дискусії вчать глибоко розуміти проблему, виробляти свою позицію, аргументувати, критично мислити, поважати думки інших, сприяти формуванню власного погляду на світ та на життя.

Я вважаю, що основне завдання на уроках літератури - викликати в учнів бажання самостійно розібратися в проблемах, порушених у творі, зрозуміти підтекст художнього твору, значення символів та введених у текст модерністичних образів.

Часто на уроках української літератури допомагає і метод проектів, тому що в центрі роботи над проектом перебуває учень, який вчиться, стимулює інтерес до оволодіння матеріалом і виробляє вміння спілкуватись. Основною ідеєю методу проекту є розвиток критичного мислення, пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі. Метод проекту робить процес навчання яскравим, допомагає враховувати інтереси та нахили підлітків, залучати до роботи всіх учнів класу.

Навчання нерозривно пов’язане з вихованням людини. Художня література – важливий засіб гармонійного розвитку особистості і збагачення духовного світу людини. Уроки літератури – це уроки мистецтва, адже тільки мистецтво здатне виховувати юну душу. Тому при вивченні й обговоренні усіх аспектів художнього твору я намагаюся використовувати різноманітні методи, прийоми для того, щоб розвивати в учнів якості творчої особистості. Основну увагу приділяю методу проблемного навчання. Оскільки кожний мистецький твір – самобутній, неповторний. Проблемність при характеристиці твору – це ланцюг взаємопов’язаних, логічно обумовлених запитань, на які дослідник прагне дати відповідь, спираючись на висновки. Так, при вивченні повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» перед вихованцями постає проблемне питання: «Якою ж є основна проблема суперечок між членами родини Кайдаша?»

Постійно працюю над розвитком творчої уяви учнів через гармонійне представлення музики, живопису, театру і мистецтва слова. Учні, побачивши образи, барви, почувши звуки, розуміють, що твір – справжнє явище світової культури. До прикладу, неможливо уявити глибину почуттів, розрізняти тенденції імпресіоністичних, символістичних поезій кінця 19-поч. 20 століття – «Блакитна Панна» М. Вороного, «Арфами, арфами…» П. Тичини, не поєднавши їх із неповторною музикою М. Лисенка, М. Леонтовича або з картинами українських художників – С. Васильківський «Весна в Україні», із великою палітрою пейзажів Катерини Білокур, яка у кожній картині аранжує стани природи – присмерки, світання, спекотний полудень.

Література відіграє значну роль у формуванні духовної культури української нації. Духовне виховання – це виховання найкращих якостей душі. Кожен педагог торкається струн душі дитини, і те, чи поллється лагідна музика з дитячого серця, залежить від нас.

Духовність, внутрішнє усвідомлення свого обов’язку мають допомагати нам виховувати у стінах навчальних закладів справжню людину.

А «бути людиною – це й означає відчути, що ти за все відповідаєш. Палати від сорому за злидні, хоча вони, здавалося б, існують і не з твоєї вини. Пишатися перемогою, яку здобули товариші. І знати, що, кладучи камінь, допомагаєш будувати світ». (А. Екзюпері).

Звичайно, як кожен педагог, я намагаюсь зацікавити учнів на уроках української літератури. Часто на своїх уроках використовую вікторини.

Вікторина – це захоплююча гра, у процесі якої в певній послідовності перед учасниками ставлять запитання, на які вони дають відповіді в усній чи писемній формі. Літературна вікторина – один із найпоширеніших видів вікторин, форми яких обираю самостійно. Це і розігрування сценки з літературних творів: учні відгадують, як називається твір, хто головний герой; за прочитаним уривком учні визначають, хто з літературних персонажів на них зображений, дивлячись на портрет письменника, розповідають, що вони знають про нього. Літературну вікторину часто використовую і на одному із уроків літератури як підсумок вивчення творчості письменника.

Один мудрець сказав: «Життя – то книга чиста. І як її, і хто писав, така вона і вийшла». Саме творча праця педагога на уроках літератури може змінити учня, допомогти йому розкритися, написати нову сторінку в його житті. Адже тільки в навчально-виховних закладах ми, педагоги, закладаємо основу особистості, творчої, всебічно розвиненої, готової до самостійної життєвої стежки свого майбуття. І як твердить англійське прислів’я: «Є тільки дві речі, які ми можемо дати у вічний спадок нашим дітям. Перша – коріння, друга – крила», я роблю висновок, що дитину потрібно готувати до реалій сьогодення, дати міцні крила, які допоможуть кожній особистості злетіти до тих вершин, до яких прагне сучасна європейська молодь. А мої учні лише тоді головні герої своїх творів, коли вони збагачуються новими знаннями та самовдосконалюються.

Література є могутнім засобом формування духовно багатої особистості, виховання в ній національної свідомості, почуття самоповаги й гордості за свій народ, його історію, менталітет, звичай і традиції. Щоб спонукати учнів активно мислити, необхідно залучати їх до цікавої та змістовної роботи випереджувального характеру, даючи диференційовані завдання. Щоб навчити учнів глибоко сприймати та аналізувати художній твір, розвиваючи комунікативні компетентності, використовую у творчій роботі з учнями одну із розробок уроку з елементами імпровізації та інсценізації:

Т е м а: Урок мовленнєвого розвитку. «Характеристика персонажів повісті «Кайдашевої сім’ї» І. Нечуя-Левицького. Інсценізація уривків із «Кайдашевої сім’ї» І. Нечуя-Левицького.

М е т а: розкрити майстерність Нечуя-Левицького у творенні художніх образів, виявити рівень знання учнями найважливіших відомостей про письменника, а також сюжету повiстi; під час аналiзу характерів персонажів учні мають визначити власні життєві цiнностi, формувати свою зовнішню і внутрішню культуру; розвивати творчий потенціал мислення, зв’язне мовлення.

Т и п у р о к у: урок мовленнєвого розвитку.

О б л а д н а н н я: портрет письменника, тексти повісті «Кайдашева сім’я», відеоматеріали про творчість І. Нечуя-Левицького, тестові завдання.

Іван Левицький – се великий артист (митець) зору,

се колосальне, всеобіймаюче око України.

Іван Франко

Х і д у р о к у:

І. Повідомлення теми та завдань уроку.

Перегляд відеосюжету «175 років від дня народження І. Нечуя-Левицького».

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Перегляд відеосюжету «Іван Нечуй-Левицький».

С л о в о в ч и т е л я. Сьогодні ми спробуємо зрозуміти внутрiшнiй світ персонажів повiстi «Кайдашева сім’я», який вiдображається у їхнiх вчинках, діях, словах. Психологiчнi, портретнi та мовнi характеристики персонажiв у творі такі, що їх носіїв не можна сплутати ні з ким іншим, вони — неповторні. Кожен має свою вдачу, звички, характер; кожен несе в собі якусь ідею. Це спонукає читачів замислитися над власним характером, своєю поведінкою, вчинками.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

На сьогоднішньому уроці, узагальнюючи сюжет повісті, ви матимете змогу висловити й свою думку з приводу прочитаного. Отож, вам слово.

У ч е н ь 1. Омелько Кайдаш, по суті, ніяк не впливає на перебіг подій у власній хаті. Він пливе за течією, а коли й пробує якось утрутитися в домашні чвари, то зазнає поразки. Образ голови родини трагікомічний: з одного боку, він богобоязливий, палко вірить у святу Параскеву П’ятницю, яка ніби рятує від наглої смерті й не дасть потонути у воді, а з іншого — він любить «заглядати в чарку», що потім його погубила, до речі, у ту ж таки п’ятницю. Омелько не може зрозуміти й цілком природного бажання синів мати свою землю, тобто відчувати себе господарями. Родинні чвари переходять межу моральності: Карпо навіть піднімає руку на рідного батька.

У ч е н ь 2. Маруся Кайдашиха довго «терлася коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові, повага до панів. Вона любила цілувати їх у руки, кланялась, підсолоджувала свою розмову з ними». І після кріпацтва Кайдашиху запрошували як куховарку пани й попи, чим вона дуже пишалася. Так і згадується демонстрація панських манер Кайдашихи перед родиною Довбишів під час «розглядин», її приказування «проше вас», над чим сміялося все село (за це Кайдашиха здобула прізвисько «пані економша»). Жорстокість, егоїзм і лицемірство Марусі виявляються саме в стосунках із невістками.

У ч е н ь 3. Старший син Карпо в молодому віці доволі мовчазний і замкнутий, але, одружившись, починає все відвертіше виявляти свій норов: в одній із сварок він називає батька «іродовою душею» і навіть піднімає на нього руку; дізнавшись, що мати закрила у своєму хліві його коня, хапає її за плечі, притискає з усієї сили до стінки й несамовито кричить: «…їжте мене, або я вас з’їм!», а потім з дрючком женеться за Кайдашихою, доки та не вскочила в ставок. І вже зовсім цинічно звучать його слова: «Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!» Тож недарма громада вибрала Карпа десяцьким, знаючи про його жорстокість, адже з нього «буде добрий сіпака».

У ч е н ь 4. До пари Карпові Мотря, «бриклива», «з перцем», «робоча та проворна», «куслива, як муха в Спасівку» — словом, його омріяний ще в парубоцькі роки ідеал. Вона теж із часом стає все жорстокішою (не без «допомоги» Кайдашихи). Коли Карпо погнався за матір’ю через уже згаданого коня, дружина під’юджувала його: «По спині лупи її! Виколи дрючком їй друге око!» Промовистою характеристикою наділяє Мотрю спокійний і ліричний Лаврін, кажучи священикові, що братову жінку треба «посадити в клітку та показувати за гроші, як звірюку на ярмарках».

У ч е н ь 5. А ось Мелашка з Лавріном — повна протилежність Карпові й Мотрі. Лише вони залишилися, так би мовити, на рівні людяності й закоханості, хоча й навчилися «показувати зуби», коли йшлося про посягання на їхнє добро. Тільки раз автор порівняв Мелашку з вовчицею, коли вона обороняла своїх дітей. Хоча ця характеристика й знижена, проте своєї привабливості Мелашка все ж не втрачає. Зверніть увагу, незважаючи на те, що Кайдашиха точила Мелашку, «як вода камінь», а Мотря «підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег», вона все ж не уподібнюється до них, не втрачає людської подоби, а йде на прощу до Києва й залишається там у проскурниці. Мелашка гірко сумує за Лавріном, глибоким ліризмом сповнені її почуття до нього: «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами». Поетично змальовано й Лаврінову зовнішність: «Веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — усе подихало молодою парубочою красою».

ІV. Засвоєння нових знань (бесіда - обговорення).

У ч и т е л ь. Уявімо, що до нас завітала вся родина Кайдашiв. Хай кожен iз членів сім’ї розкаже трохи про себе. Отже, слово Марусі Кайдашисi.

Клас прикрашений в інтер’єрі української оселі. Учениця, одягнена в національний одяг, виходить на середину класу і звертається до учнів.

К а й д а ш и х а (гордовито). Я — поважна жінка. довгий час працювала в панв i знаю, якою має бути справжня панi. Дуже дбаю про те, щоб i моя сім’я — чоловік, сини, а тепер i, хай м грець, невістки — мене шанували. Особливо невістки. Хай знають своє місце. Вони молодші за мене, то м господарювати, а я спочину на старості років та допоможу порадами, скажу, як усе слід робити.

Б е с і д а-о б г о в о р е н н я.



  • Чи згодні ви з тим, що сказала Маруся Кайдашиха? Обґрунтуйте свою вiдповiдь.

  • Дайте оцінку Кайдашисi як дружині, матері, свекрусі, бабусі, господині.

  • Чому Маруся часто потрапляє в комічні ситуацiї? У яких епізодах автор висміює вади героїні?

  • Що ви порадили б Кайдашисi?

О м е л ь к о К а й д а ш. Що я можу вам сказати? Я робоча людина (показує свої руки). Маю сім’ю, дітей. Але поваги від них — ніякої. Бо лихі в мене діти, нечемні, не поважають батька. Я ж — набожна людина. Ходжу до церкви, дотримуюсь посту. Іноді, хіба у свято, вип’ю чарчину.

Б е с і д а-о б г о в о р е н н я.



  • Що у словах Кайдаша вас вразило?

  • Чи має Омелько Кайдаш право на повагу родини й односельців?

  • Що слід би було зробити Кайдашевi, аби змінити моральну обстановку в сім’ї?

К а р п о Кайдаш (у погляді — зверхність, упевненість у со6і, вираз обличчя - сердитий). Я не розумію, що маю говорити. Ніколи не пояснював нікому, чому так чиню. Поводжусь так, як хочу. І не повинен ні перед ким звітувати, а перед вами — й поготів.

Б е с і д а-о б г о в о р е н н я.



  • Є в характері Карпа риси, які вам подобаються?

  • Що у його вчинках викликає у вас обурення?

  • Як, на вашу думку, ставитимуться до Карпа його діти, коли підростуть?

  • А як ставиться Карпо до своєї дружини?

У ч и т е л ь. А ось i вона.

М о т р я (гордовитий погляд, руки — в боки). І ви хочете зі мною сперечатись? А дзуськи! Не дочекаєтеся. Свекруха спробувала — позбулась ока. Чи вам ваших очей не жаль?..

Б е с і д а-о б г о в о р е н н я.


  • Чи знає ця жінка, що таке любов, ніжність, повага до старших? Як ви вважаєте?

  • Як, по-вашому, мала би чинити Мотря, щоб уникнути чвар у родині?

  • А що зробили б ви, потрапивши в таку родину, до такої свекрухи? Уявіть собі цю ситуацію.

У ч и т е л ь. Яке велике значення в людському житті мають почуття! Вони — основа нашого існування. І як важливі для людини підтримка, любов, увага ближнього. Але як усе це іноді легко зруйнувати.

Лаврін з Мелашкою (виходять на сцену разом).

Л а в р і н. Що з нами трапилося, серденько моє? Нiжнiсть і кохання наше не погасли, але почали тьмяніти.

М е л а ш к а (стурбовано). Так, щось трапилося з нами, з нашими щирими серцям. А може, то з кожним таке діється? Турботи про господарство, діти, свекрушенька.

Виходять, розмовляючи між собою.

Б е с і д а-о б г о в о р е н н я.



  • А як думаєте ви? Чому змінилися ці двоє ніжних, чуйних молодих людей?

  • Як звертаються один до одного Лаврін i Мелашка? Що можна сказати про їхні стосунки?

  • Чому Мелашка зважилася залишитися в Києві? Як змінилося ставлення до неї після повернення i як змінилася вона сама?

  • Чим відрізняється Мелашка від Мотрі? Лаврін — вів Карпа?

До змови молодих людей приєднується баба Палажка.

Б а б а П а л а ж к а. Лавріне, Мелашко, ви і не думайте вагатись у ваших щирих почуттях. Ніжність і кохання у світлих серця добрих людей ніколи не згаснуть. Щороку збираючи по селу мирян і повівши їх до Києва на прощу, я бачила на власні очі зцілення людей повагою, любов’ю та безмежним коханням одне до одного. Цього я і вас навчу!..

С л о в о в ч и т е л я. Іван Нечуй-Левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі Палажці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить вас прочитати їх на дозвіллі: «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі».

V. З а к р i п л е н н я - т е с т у в а н н я.

Тести

1. Іван Семенович Нечуй-Левицький походить з родини:



а) священика;

6) міщанина;

в) кріпака,

2. Майбутній письменник здобував освіту в:

а) гiмназiї;

б) духовних закладах;

в) медичному iнститутi.

3. Справжнє прізвище Івана Семеновича:

а) Нечуй;

б) Левицький;

в) Нечуй-Левицький

4. «Всеохоплюючим оком України» назвав Нечуя-Левицького:

а) П.Грабовський

б) I.Франко;

в) О.Бiлецький.

5. «Кайдашеву сім’ю» написано в:

а) 1879;

6)1869;


в) 1876,

б. Жанр «Кайдашевої сім’ї»:

а) романтично-побутова повість;

б) соціально-побутова повість;

в) соціально-побутовий роман,

7. Повість «Кайдашева сім’я» належить до тематичної групи творів:

а) про життя селян;

б) про рідну природу;

в) про священиків;

г) про iнтелiгенцiю,

В. Стильові ознаки твору «Кайдашева сім’я»:

а) поєднання гумору й сатири;

б) використання неологізмів;

в) наявність оповідача.

9. У творі автор використав чимало елементів:

а) українознавства;

б) літературознавства;

в) суспільствознавства.

10. «...Пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом до природної звичайності української селянки в ній пристало щось дуже солодке, аж нудне» — це сказано автором про:

а) Мотрю;

б) бабу Палажку;

в) Марусю Кайдашиху.

11. «Невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, э тонким носиком…» Це портрет:

а) Мотрі;

б) Мелашки;

в) Марусі.

12. Під час сварки у родині Кайдашів:

а) Кайдашиха вибила око Мотрі;

б) Мотря розбила глек об голову Мелашки;

в) Мотря виколола око Кайдашисi.

13. Омелько Кайдаш

а) повісився; б) залишився живий; в) втопився,

14. На прощу в Лавру э бабою Палажкою ходила:

а) Мелашка;

6) Мотря;

в) Маруся.

15. «Старий Кайдаш пив у шинку, приходив п’яний додому і зганяв злість більш на невістці, ніж на своїй жінці...» На якій невістці?

а) Мотрі;

б) Мелашці.

VІ. П і д в е д е н н я п і д с у м к і в у р о к у-і н с ц е н і з а ц і ї.

Письмова характеристика персонажів (на вибір).

Узагальнюючи вiдповiдi учнів, педагог висловлює i свою думку. І навпаки, висновки роблять ліцеїсти самостійно, а вчитель лише коригує їх.

VІІ. Д о м а ш н є з а в д а н н я.

1. Пошукове завдання: «Мовне багатство повiстi».



2. Написати невеликий твір-роздум: «Які думки і почуття викликала в мене повість «Кайдашева сім’я»?

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка