У ніч перед різдвом



Скачати 37.07 Kb.
Дата конвертації10.01.2018
Розмір37.07 Kb.
ТипСценарій


У НІЧ ПЕРЕД РІЗДВОМ.

Мета: закріпити знання учнями ідейно-художнього змісту повісті- казки М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»; готувати до вибіркового творчого переказу; розвивати мислення, творчі здібності школярів, уяву, фантазію; виховувати повагу до культурної спадщини рідного народу.

Випереджальні завдання:

1) Групові: підготувати сценарій міні-вистави здійснити її постановку;

підготувати етнографічні коментарі щодо українського національного одягу, інтер'єру.



2) Фронтальне: пофантазувати про майбутнє героїв твору.

ХІД УРОКУ



І. Вступне слово вчителя. Оголошення теми, мети уроку.

II. «Парад героїв повісті-казки»: члени творчої групи, «актори»,

представляють кожен свого персонажа, зачитуючи цитати -

характеристики. Інші школярі впізнають героя.

1. «...їй не було ще й сімнадцяти, коли парубки хором проголосили,

що кращої дівчини і не було ще ніколи і вже більше не буде у селі. Вона

мала свіже, живе в дитячій юності лице із сяючими чорними очима і

невимовна приємною усмішкою, здатною запалити душу...» (Оксана.)

2. «...Вузенька, безперервно вертлява мордочка закінчувалась, як і в

наших свиней, кругленьким п'ятачком; ноги були тонкі... У нього висів

хвіст, такий гострий і довгий, як мундирні фалди; лише хіба що по

козлячій бороді під мордою, по невеликих ріжках, які стирчали на

голові, та ще що був не більшим від сажотруса, можна здогадатися,

що він не німець, не губернський чиновник, а просто...» (Чорт.)

У ніч перед Різдвом із героями М.Гоголя...



3. «Силач і парубок хоч куди, який чортові був гидкіший, ніж проповіді

отця Кіндрата. У вільний від справ час він малював і вважався кращим

живописцем у всій окрузі...» (Вакула.)

4. «Вона мала від народження не більше сорока літ. Була ні гарна, ні

погана із себе. Але ж уміла зваблювати найбільш поважних козаків.

Вона кланялася всім, а кожен думав, що йому одному». (Солоха.)

5. «...Коваль побачив перед собою невисоку на зріст жінку, дещо

навіть повну, напудрену, з голубими очима, яка велично усміхалася і,

здавалося, вміла підкоряти собі все». (Цариця.)

6. «Незважаючи на невисокий зріст, ширину він мав вагому. До того

ж його шаровари були настільки широкі, що, який би великий не робив

він крок, ніг не бачили, і, здавалося, — винна бочка рухалася вулицею.

Можливо, саме це дало привід прозивати його Пузатим». (Пацюк.)


III. Інсценізація твору

особи:Вакула, Оксана, Чорт



Слят, Паиюк, запорожець 1, запорожець 2, Оповідач.)

Оповідач (читає). Останній день перед Різдвом минув. Зимова

ніч настала: засміялися зорі, місяць поважно піднявся на небо

посвітити добрим людям і всьому світові. Мороз дужчав, але було

так тихо, що скрипіння під чоботом чулося за півмилі. Ще жоден

гурт парубків не з'являвся під вікнами хат, місяць лише зазирав у

них крадькома, ніби викликаючи прибраних дівчат вибігти скоріше

на скрипучий сніг...

(Виходить Оксана із дзеркалом у руках.)

Оксана. Треба ж було людям вигадати, ніби я гарна... Неправда!

Хіба чорним бровам і очам моїм рівних немає у світі? Що ж тут

красивого в цьому носі, і в щоках, і в губах? Ніби ж то гарні мої

чорні коси? Ух! Їх можна злякатися ввечері: вони, як довгі змії, обвили

мою голову. Аж тепер бачу, що я зовсім не гарна!.. Ні, гарна я! Ой, ?

яка гарна! Диво!



(Тихо входить Вакула.)

Вакула. Дивна дівка! І хвастощів у неї мало! З годину стоїть перед

дзеркалом і не надивиться, та ще й вихваляє себе вголос.



Оксана (озирнувшися, побачила коваля). Навіщо ти прийшов сюди? ;

Хіба хочеться, щоб випровадила за двері лопатою?



Вакула. Не сердься на мене. Дозволь хоч поговорити, хоч

подивитися на тебе!



Оксана. Хто ж тобі боронить? Говори й дивись! (Сідає на лавку.)

Вакула. Дозволь і мені сісти біля тебе!

Оксана (відштовхує його). Іди геть! Ти смердиш димом. Мабуть,

уже й мене замарав сажею. (Відходить від нього і знову чепуриться



перед дзеркалом.) А правда, що твоя мати відьма?

Вакула. Що мені до матері?Ти у мене і мати, і батько, і все, що є дороге у світі.

Оксана. Бач, який ти!Чомусь дівчата не йдуть… Мені стає нудно.

Вакула. То тобі весело з ними?

Оксана. Та все ж веселіше, ніж із тобою.Хтось постукав.Мабуть, дівчата.

Вакула. Чого я ще чекаю? Вона насміхається з мене.Я їй так само дорогий як іржава підкова.

Оксана. Одарко!Та в тебе нові черевики! Ой, які ж хороші! І з золотом! Добре тобі, Одарко, у тебе є хто тобі все купе, а мені нікому дістати такі гарні черевички.

Вакула. Не сумуй, моя люба Оксано! Я тобі подарую такі черевички, які мають не всі панянки.

Оксана. Ти? Подивлюсь я, де ти візьмеш такі черевички, котрі змогла б я надіти на свою ногу . Хіба ті; що носить сама цариця .

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка