У кожного своя дорога до Храму І своя місія служити в ньому. Мій Храм школа



Сторінка1/2
Дата конвертації28.02.2019
Розмір0.57 Mb.
  1   2

У кожного своя дорога до Храму і своя місія служити в ньому.

Мій Храм – школа.

Я служу дітям.

Я не хочу, щоб діти були пасинками своєї держави. Я хочу, щоб вони були дочками і синами свого народу. Я – дочка свого народу!

Бути вчителем, який любить дітей, але мудрий у своїй любові; який спонукає своїх учнів вивчати те, необхідно в житті; який підбадьорює дитину в момент помилки, невдач; який сприяє зміненню здоров’я своїх учнів; який підтримує лад, порядок, взаєморозуміння, доброзичливість і любов в дитячому колективі.

Бути вчителем, який допомагає дитині йти власним індивідуальним особистим унікальним шляхом саморозвитку.

«Не можна пізнати дитину, не люблячи, не поважаючи її гідності. Тільки та школа має майбутнє, яка поважає в дитині Людину. Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове», – говорив видатний педагог В.О.Сухомлинський.

Я не перестаю захоплюватися творчістю, безмежною любов’ю до дітей цієї людини, чиї погляди на навчання і виховання дітей завжди були і будуть актуальними і корисними.

Як побудувати уроки, щоб панувала атмосфера доброзичливості, невимушеності? Як донести можливість учням виявити себе? Як виховати справжню Людину?!

Тема, над якою я працюю: «Використання проблемно-діалового методу як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії»



Основна мета моєї роботи – це створення необхідних умов для формування у школярів суспільної активності та відчуття відповідальності, підготовка їх до вирішення тих проблем, з якими вони зіштовхуються вже зраз і з тими, з якими доведеться зустрітися після закінчення школи.

Щоб виховати компетентних та свідомих громадян, не достатньо лише говорити про демократичні цінності та ідеї. Основою виховання громадянськості є активне залучення молоді до вирішення тих проблем, які стоять перед нашим суспільством. Усвідомлення школярами того, що великі справи починаються із маленьких вчинків (посадженого дерева, очищеного струмка, допомоги ближньому), приводить не лише до конкретних дій, але й до набуття позитивного досвіду громадської співучасті.



Технологія формування індивідуальних особливостей особистості при викладанні громадянознавчих курсів спирається на наступні принципи:

-  Принцип гуманізму (означає пріоритетність ідеї прав і свобод людини, творчий розвиток особистості, виховання людської гідності, поваги до приватної власності, розуміння значущості особистісної автономності, співвіднесення освітніх вимог з можливостями та природними здібностями молодої людини)

-  Принцип демократичності (означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти із суспільством та приймати рішення, передбачає діалогічний характер освіти, суб’єктно суб’єктні відносини між педагогами і учнями, атмосфера взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв’язок школи з іншими агентами процесу соціалізації (сім’єю, дитячими і молодіжними громадськими організаціями, засобами масової інформації, церквою, тощо)).

-  Принцип зв’язку з практичною діяльністю (передбачає пріоритетність для системи громадянської освіти та виховання у вмінні дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все, у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі).

-  Принцип наступності і безперервності (означає поетапне, відповідно до вікових особливостей, розширення інформаційного, виховного, практичного обсягу системи освіти).

-  Принцип полікультурності (означає ідею правової рівності національних культур).



У своїй роботі я використовую 5 основних принципів педагогічної техніки:

1.       Принцип свободи вибору.

В будь-якій діяльності, навчальній або керівній, де тільки можливо, надаю учню право вибору. Але з використанням з однією важливою умовою – право вибору завжди врівноважується свідомою відповідальністю за свій вибір, наприклад, на уроках даю перелік тем доповідей, рефератів, науково-дослідних робіт, а діти обирають які мають виконати. З задоволенням обґрунтовують свій вибір.



2.       Принцип відкритості.

Не тільки давати знання, але й показувати їх межі. Давати учню проблему, вирішення якої лежить за межами курсу, що вивчається.



3.       Принцип діяльності.

Засвоєння учнями знань, умінь переважно у формі практичної діяльності. «Єдиний шлях, що веде до знань – це діяльність».

Я є керівником проекту «Через правову освіту до громадянської компетентності». Проект вдало впроваджується в нашій школі, в номінації «святкуємо, відпочиваємо разом». Учнями нашої школи проводяться акції під час різноманітних свят (виготовляються і роздаються буклети щодо правильного поводження під час урочистостей святкувань, проводиться бесіда з мешканцями мікрорайону, з батьками). Це дає змогу людям знати й усвідомлювати свої права й обов’язки, усвідомлювати свою громадську позицію у суспільстві.

4.       Принцип зворотного зв’язку.

Регулярно контролювати процес навчання за допомогою розвинутої системи прийомів зворотного зв’язку (настрій учнів, ступінь їх зацікавленості, рівень розуміння).



5.       Принцип ідеальності.

Максимально використовую можливості, знання, інтереси самих учнів з метою підвищення результативності і зменшення витрат в процесі навчання. Чим більша активність, самоорганізація учнів, тим вища ідеальність дії, що навчає або керує. Якщо ми грамотно згодимо зміст і форми навчання з можливостями учнів, то вони тоді самі будуть намагатися дізнатися а що ж далі? Узгодимо темп, ритм, складність навчання з можливостями учнів і тоді вони відчують свою успішність і самі захочуть її закріпити. А ще принцип передбачає активну учать учнів в керуванні своїм колективом і тоді вони самі навчають один одного.

Основне завдання вивчення правознавства у школі – підготувати учнів до життя, навчити їх правомірно діяти у реальних життєвих ситуаціях, виховувати обізнаних, розумних, людяних і активних громадян правової демократичної держави. Формування і розвиток громадянської компетентності учнів на уроках правознавства значною мірою залежить від тих форм організації навчальної діяльності, які використовують вчителі в процесі навчання. Беручи до уваги те, що учень яксуб’єкт навчання отримує від педагога лише певні орієнтири процесу засвоєння знань, а більшість інформації має добувати сам, тому основу освітнього процесу мають становити інноваційні технології, орієнтовані на діяльність й особисту творчість, життєвий досвід школярів.

Існують такі класифікації форм організації навчальної діяльності:

   за дидактичною метою та структурою заняття (урок, лекція, семінар, практикум, лабораторне та практичне заняття, колоквіум, тощо);

   за кількістю учасників (індивідуальне, парне, кооперативне, фронтальне);

   за місцем навчання (аудиторне, позааудиторне, екстернат).

Кожна із цих форм має свої особливості, які потрібно враховувати, підбираючи ті чи інші способи організації засвоєння знань учасниками навчального процесу (методи, технології).

Всі форми навчання можна поділити на три групи:

класичні форми уроків (урок-семінар, урок-практикум, урок-екскурсія, урок-зустріч,проблемний урок);

рольові форми уроків (урок-вистава, урок-суд, урок-круглий стіл, урок-прес-конференція, урок-журналістське розслідування);

ігрові форми уроків (урок-вікторина, урок-гра «Що? Де? Коли?», урок-капітал-шоу «Поле чудес», брейн-ринг, урок-КВК).

На сучасному етапі урочна система вдосконалюється новітніми підходами до організації навчання - інтерактивними технологіями, які дають можливість вчителю зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним. Інтерактивні уроки можна розглядати як одну із форм активного навчання (слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова іпter - взаємний і асt – діяти, таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу). За визначенням О. Пометун, сутність інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними.

Характерними ознаками інтерактивного навчання є:

1)    діалог – основний елемент навчання;

2)    побудова навчання як розв’язання серії взаємопов’язаних проблемних ситуацій;

3)    переважно групова робота учнів на уроці;

4)    опора на учнівський досвід і мінімальне знання з теми;

5)    відкритість (незавершеність) навчання, відсутність раз і назавжди визначеного рішення;

6)    співробітництво різних рівнів (вчитель-група, вчитель-учень, учень-група, учень-учень);

7)    швидкий зворотний зв’язок – учень бачить реакцію вчителя, може проконсультуватися в будь-який момент навчання;

8)    емоційне піднесення, розкутість.



«Технологія» – наука про майстерність. Ця майстерність досягається за допомогою методів. Метод – шлях досягнення.

Я використовую наступні методи:

1.                     Робота в малих групах.

Дає учням змогу набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці (співробітництва), стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі, допомагають учасникам бути корисними один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

2.                     Робота в парах.

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Учням ставиться запитання для дискусії або гіпотетичної ситуації після пояснення запитання, або фактів наведених у ситуації пропонується декілька хвилин для обдумування можливих відповідей, або самостійних рішень. Кожна пара обмінюється своїми ідеями й аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

3.                     «Мозковий штурм».

Мозковий штурм – це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів розвивати уяву і творчість, відверто висловлювати думки, знаходити кілька рішень конкретної проблеми. У класі можна повісити таких плакат «кажіть усе, що спадає вам на думку, не обговорюйте й не критикуйте висловлювань інших», «можна повторювати ідеї запропоновані будь ким», «розширюйте запропоновані ідеї».

4.                     Вирішення проблем

Вирішення дилем (тобто суперечливих запитань) можна розв’язувати застосувавши метод «вирішення проблем у декілька етапів»:

1) Аналіз проблеми – Що трапилось? Чому? Хто учасники ситуацій пов’язаних із проблемою? Хто може бути зацікавлений у її вирішенні? Якої інформації мені бракує і де її можна тримати?

2) Пошук шляху вирішення проблеми.

3) Вибір способу вирішення.

5.       Симуляційні ігри (симуляції).

Це створені вчителем ситуації, під час яких учні у спрощеному вигляді копіюють процеси, що відбуваються у справжньому суспільному, економічному і політичному житті. Отже, симуляції є «мініатюрною» версією реальності.

6.       Займи власну позицію.

Цей метод корисний при проведені в класі дискусії щодо суперечливої теми.

7.       Метод «Прес».

Використовують у випадках, коли виникають спірні питання, а також при проведені вправ, де потрібно обрати певну позицію щодо обговорюваної суспільної проблеми.

8.                     Мікрофон. 
Метод «мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

9.                     Розігрування ситуації за ролями.

Метою розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями є визначення учнями власного ставлення до неї, набуття ними досвіду шляхом гри, подальший розвиток уяви й навичок критичного мислення, сприяння висловлювання суджень та думок, виховання здатності находити і розглядати альтернативні можливості дій, співчувати іншим.

10.                Аналіз ситуацій.

Одним із методів роботи на уроках є аналіз ситуацій, випадку з життя (так званий сазе-метод).

11.                 Аналіз джерел.

На уроках з громадянської освіти учні аналізують: нормативні акти, що діють в Україні та інших країнах (конституції, закони, статути, тощо), статті з преси, інформацію з радіо і телебачення, статистичні дані, історичні джерела, художню літературу. Хоча метод належить до традиційних, він надзвичайно важливий. При аналізі фрагментів нормативних актів метою є не лише розвиток уміння розуміти складні юридичні тексти, а й здатності до самостійного пошуку інформації, необхідної при вирішенні різноманітних проблем (наприклад, на уроці присвяченому вивчені прав людини та громадянина учні самостійно аналізують текст конституції України, обговорюючи діяльність шкільного самоврядування, використовують відповідні параграми закону про освіту). Використовуючи статті з преси та інших джерел, знайомлячись зі статистичними даними, вони опановують навички пошуку й вибору інформації, критичного аналізу її, дізнаються як оцінювати її достовірність. Під час читання історичних джерел важливу роль відіграє усвідомлення історичного контексту – учні аналізують специфіку конкретної доби, політичної ситуації, за якою був створений певний текст, а також погляди його автора.

12.                 Ділові листи і звернення до різних установ.

Уміння писати листи і звернення до різноманітних установ стане в пригоді кожному громадянинові.

13.                Дискусія.

Дає чудову нагоду виявити різні позиції щодо певної проблеми або стосовно спірного питання.

14.                 Коло ідей.

Цей метод залучає всіх учнів до дискусії. Він добрий, коли відбувається загальнокласове обговорення питання або виступають доповідачі з різних малих груп.

15.                 « Акваріум».

Показове обговорення проблеми однієї з груп та подальше обговорення рештою.

16.                 Медіація – процедура розв’язання конфлікту.

Беручи активну участь у пошуку рішень учні визначають проблему, виробляють і підтверджують свої позиції, висловлюють власні точки дозу, знаходять потенційні нові рішення і доходять згоди. Все це необхідні навички громадян.

17.                 Прийоми, пов’язані з ІКТ-технологіями.

-         Робота з певними програмами (PowerPoint – для створення презентацій, текстові редактори Word, Excel – для текстів).

-         Створення презентацій.

18.                Прийоми, пов’язані з проектними технологіями.

-         Дослідницька діяльність.

-         Захист проекту.

Всі ці методи допомагають при проведені позакласної роботи: діяльність гуртків «ЮІР», «Підліток і закон», «Молодь майбутнього». Розглядаються питання пов’язані з історичним минулим нашої держави, висвітлюються події сивої давнини, але разом з тим дається оцінка подіям сьогодення. Учнями гуртків проводиться робота у пошуку людей, які працювали в німецьких таборах, були невільниками під час Великої Вітчизняної війни, «пройшли Афган», проводилась пошукова робота людей, які пережили голодомор 1932-1933 років. Учні закладу взяли участь у міському проекті «Через правову освіту до громадянської компетентності».

Своїми уроками я намагаюсь пробудити творчість, яка є потужнім імпульсом в розвитку дитини. Мене тішать живі роботи моїх учнів, в яких є бажання осмислити світ по іншому. Результатом моєї роботи має бути вміння учнів правильно висловлювати власні думки, погляди на майбутнє, займати чітку життєву і громадянську позицію.

В основі моєї роботи лежать ідеї педагогіки співпраці, важливе місце в якій займають відносини «учитель-учень».

У своїй навчальній діяльності я прагну створювати на уроках атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей вчитися. Для цього сприяю активізації навчальної діяльності всього класу, формую в учнів необхідні навички колективної роботи. Під час проведення багатьох уроків використовується робота в парах та групова робота учнів, проведення ділових ігор, дискусій, аналіз нормативних актів, застосування «мозкового штурму».

На початку або наприкінці вивчення теми уроку з метою з’ясування думок учнів з приводу вивченої проблеми, а також розкриття їхнього ставлення до неї, я  застосовую метод «Мікрофон». Цей метод дає можливість кожному, по черзі, швидко відповісти на запитання або висловити свою думку. В результаті застосування цього методу учні швидко залучаються до роботи, а наприкінці уроку підбивають підсумки та ще раз закріплюють вивчені поняття.

Для кращого засвоєння учнями правових знань застосовую міжпредметні зв’язки з історією, літературою.

Дуже важливими є ефективне використання часу, інтенсифікація уроку. Тому застосовую запис плану уроку, роздаткові картки, кросворди, бліцопитування, розв’язування правових рівнянь, опорні конспекти тощо.

Досить важливим метод емоційного стимулювання навчання. Полягає він у створенні а навчальному процесі ситуації зацікавленості. Значну роль у цьому методі відіграє ефект здивування.

Якщо на початку уроку після формулювання теми і завдань спитати учнів: «Чого ви чекаєте від сьогоднішнього уроку?», а відповіді записати на дошці, щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з упевненістю сказати, що це зацікавить всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти очікування з дійсністю. Наприкінці уроку пропоную бажаючим проаналізувати очікування: чи виправдалися вони? Якщо ні, то чому? Чи не виявилася реальність кращою?

Значну увагу приділяю роботі з формування нових понять, розширення і закріплення на новому рівні раніше відомих. Процес цей досить складний. Кожне поняття і термін вимагає пояснення. Спочатку я створюю фактичну базу, тобто описую та пояснюю певне явище, потім узагальнюю, даю формулювання поняття, показую, в яких навчальних і практичних ситуаціях необхідно застосовувати ці знання. Намагаюсь уникати ситуацій, коли учні приймають другорядні ознаки понять за основні, визначальні. Тому буквально на кожне поняття я наводжу підготовлений приклад. Використання структурно-логічних схем, на мій погляд, може сприяти кращому засвоєнню тих термінів і понять, які, по-перше, є наріжними в курсі «Основи правознавства», а по-друге, формують перше враження про предмет.

На уроках аналізую різноманітні правові ситуації або задачі. Саме це сприяє виробленню практичних умінь і навчає дітей застосовувати набуті знання для аналізу реальних ситуацій. Учням можна запропонувати проаналізувати певні життєві ситуації, поведінку в школі, приклади з преси. Таку роботу можна організувати різними способами на етапах актуалізації знань, умінь учнів, закріплення нових знань та вмінь.

Важливою складовою власної роботи я вважаю диференціацію та індивідуалізацію навчання, які найповніше забезпечують творчий розвиток кожного учня. Прагну будувати кожен урок так, щоб і найслабший учень міг опанувати бодай мінімум знань.

Досвід роботи в школі свідчить, що застосування різноманітних форм і методів навчання в процесі викладання правознавства не тільки підвищує якість знань учнів, а й справляє величезний виховний вплив. Використання інтерактивних методів на уроках правознавства має бути доцільним, тобто не на кожному уроці, а тільки там, де в цьому виникає потреба. Під час вивчення правознавства не слід забувати чи ігнорувати «класичні» методи навчання, зокрема пояснювально-ілюстративні форми роботи з поняттями та інші. В усьому слід дотримуватися «золотої середини». Останнім часом дуже модним стало захоплення інтерактивними методами під час викладання практично всіх предметів без урахування обсягу матеріалу, його складності, понятійної системи. Слід пам’ятати, що основною на уроці булаі залишається роль учителя та навчально-виховна робота, а потім уже мають застосовуватися ті форми і методи роботи, за допомогою яких він може підвищити ефективність навчання і проаналізувати пізнавальну діяльність учнів, на його вибір.

У позаурочній та позакласній гуртковій роботі я практикую проведення бесід «за круглим столом» за участю представників правоохоронних органів, депутатів органів місцевого самоврядування, диспутів, інтелектуально-розважальних ігор на правові теми: «Історія української державності», «Знаймо Конституцію», «Наші права», «Закон і ми» тощо.

Вся моя робота будується на двох принципових положеннях:

1.     Завжди бути налаштованою на сприйняття психологічного стану учня і вчасно прийти йому на допомогу, поважати думку учня, створюючи тим самим умови для його самореалізації, підтримувати впевненість у власних силах, порівнювати успіхи учня тільки з його власними минулими досягненнями, а не з досягненнями інших, нерозуміння – шлях до розуміння, помилка – теж результат діяльності, налаштовувати по можливості на майбутнє в кінці року.

2.     Ніколи не бути байдужою до долі учнів, не допускати відчуття зверхності вчителя над дітьми, одного учня над іншими, не залишати учня у стані безвиході.

Уроки історії, правознавства, курсів громадянської освіти, на мою думку – це уроки Духовності, котрі покликані пробудити потаємні куточки дитячої душі. А сам головне для вчителя це любов, любов до своєї справи, до дітей!
проектні технології на уроках історії

Отправлено 28 февр. 2016 г., 10:07 пользователем Тамара Гончар



Проект у перекладі з латині означає «самостійний пошук шдяху» ( «кинути вперед»).

Проект учнівський – індивідуальне або групове учнівське дослідження, здійснене на основі вільного вибору учнів з урахуванням інтересів школярів. Цикл проектного навчання вміщує :

Продумування, розробку, впровадження та емоційну підтримку учнівського проекту.

 

Проектний метод – це дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку креативного мислення й формування визначених у них особистісних якостей. Три «кити», на яких тримається дана технологія,- це самостійність, діяльність, результативність.



Такий метод допомагає учням самостійно пройти всі етапи дослідження обраної проблеми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності.

Якщо в основу проекту покладена теоретична проблема, то підсумком має бути її розв'язання. Щоб досягти цього, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити й розв'язувати проблеми, залучати для цього знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів рішення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, оцінювати свої дії та дії своїх товаришів.

У проекті учні стають основними дійовими особами навчального процесу, вони є рівноправними членами творчого колективу, що дозволяє їм об'єднуватися за інтересами, забезпечує розмаїття рольової діяльності. Метод дає можливість залучити до навчального процесу не лише дії та думки школярів, але й їхні почуття. У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати допомогу своїм товаришам по роботі, в них формується вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі, виробляється обов'язковість і відповідальність.

Уміння користуватися методом проектів – показник високої кваліфікації викладача, його ставлення до прогресивних методик навчання й розвитку учнів. У ході здійснення проекту викладач допомагає учням у пошуку джерел інформації, необхідних для роботи над проектом, координує весь процес, підтримує постійний зв'язок зі школярами, консультує, заохочує та надихає учнів.

Вимоги до проекту:

 

Ø Проект розробляється за ініціативою учнів, але тема може бути запропонована вчителем. Тема для всього класу може бути одна, але шляхи її реалізації в кожній групі будуть різні. Можливе одночасне виконання учнями класу різних проектів.



Ø Проект варто зробити значущим для найближчого й опосередкованого оточення учнів.

Ø Робота над проектом має дослідницький характер, моделює роботу в науковій лабораторії, тому неоюхідно розробити апарат дослідження, обгрунтувати його.

Ø Проект має бути педагогічно значущим, тоюто учні в процесі його здійснення одержують нові знання, будують нові стосунки.

Ø Проект заздалегідь спланований, сконструйований спільними зусиллями вчителя й учнів.

Ø Проект рекламується в рамках класу, паралелі, школи з метою підвищення мотивації участі в його реалізації, усвідомлення його суспільної значимості.

Ø Проект реалістичний, має визначену практичну значущість, зорієнтований на можливості учнів. Допускається широке розмаїття тем.

Вибираючи тему проекту, слід враховувати:

Þ його соціальну спрямованість;

Þ зв'язок з досліджуваними у відповідному курсі історії темами;

Þ наявність необхідних знань й особистого досвіду учнів з цієї проблеми;

Þ можливість реалізації міжпредметних зв'язків.

Особливо популярними серед учнів є проекти краєзнавчої, історико-політичної, правознавчої спрямованості.

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В одних випадках учителі визначають тематику з урахуванням інтересів і здібностей учнів, своїх професійних інтересів, навчальної ситуації в класі. В інших – тематика проектів може бути запропонована учнями, які природньо орієнтуються на власні інтереси, причому не тільки пізнавальні, але й творчі, прикладні.

Розрізняють кілька типів проектів.

Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначення мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, зокрема, експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження, аргументація й актуальність; з'ясування предмета й об'єкта, завдань і методів; характеристики методології дослідження; знаходження гіпотез розв'язання проблеми і визначення шляхів її розв'язання.

Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись остаточному результату, інтересам учасників проекту, шляхом прийняття групою логіки спільної діяльності. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результатиі форму їх подання – рукописний журнал, колективний коллаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібен сценарій фільму, пограма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти . Учасники обирають собі певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. Учасники удають їхні соціальні і ділові відносини, які ускладнюються вигаданими ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але провідним видом діяльності все ж таки є гра.

Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості проведення систематичної корекції під час роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи пошуку (літературні джерела, засоби масової інформації, бази данних, зокрема й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); презентація (публікація, зокрема в електронній мережі, обговорення в телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практично орієнтовані проекти. Результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є кваліфікована організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація отриманих результатів і можливих засобів їх запровадження у практику. За змістом розрізняють проекти в межах досліджуваного навчального проекту (монопроект) і проекти, засновані на змісті кількох начальних предметів (міжпредметні).

За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні.

Внутрішніми називаються проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами в межах регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можна застосувати засоби інформаційних технологій.

За кількістю учасників проекти поділяються на особисті, парні та групові.

За тривалістю проведення розрізняють проекти короткодіючі, середньої тривалості, довготривалі.

За характером координування проекту педагогом можна виділити варіант за активної участі учителя як безпосереднього керівника на всіх етапах підготовки та здійснення проекту (прямий) і варіант, коли вчитель неявно керує процесом. У цьому випадку він імітує із себе члена колективу, що здійснює проекти (прихований).

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Необхідно організовувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вчасно вносити корективи.

 

Підготовка та реалізація проекту передбачає такі етапи:



Вивчення актуальних тем на вибір проблем для дослідження:

Ø усвідомленя учнями мотиву діяльності;

Ø методами «мозкового штурму» або «круглого столу» визначаються найбільш актуальні й важливі історичні теми;

Ø проводиться обговорення та аналіз визначених тем: школярі висувають пропозиції, обгрунтовують та обирають проблему для дослідження;

Ø визначається одна проблема, що є найцікавішою і посильною для вирішення;

Ø визначення задуму проекту, висування гіпотез щодо його розв'язання;

Ø виявлення і обговорення методів дослідження, на основі яких реалізовуватимуться проекти.

Дослідження проблеми:

Ø учні об'єднуються у тимчасові групи ( 4-6 чол.) для здійснення проектної діяльності ;

Ø визначаються всі доступні для використання джерела інформації;

Ø складання орієнтовного плану з його подальшим обговоренням і коригуванням, затвердженням робочого плану проекту;

Ø розподіл обов'язків між виконавцями проекту;

Ø кожна з груп опрацьовує певні, чітко визначені джерела інформації;

Етап має на меті визначення способу вирішення проблеми, який підтримує більшість класу.

Головним завданням цього етапу є систематизація та аналіз отриманого матеріалу, планування діяльності для вирішення проблеми.

За допомогою учителя учні компонують матеріал за такими розділами:

Ø актуальність та важливість цієї проблеми;

Ø інформація про різні підходи до вирішення проблеми;

Ø обрана програма дій.

Групи школярів презентують зібрані матеріали, наводять факти, статистичні дані, висновки спеціалістів, які доводять наявність проблеми, її актуальність.

На основі зібраних даних обирається посильна, оптимальна програма дій і спосіб вирішення проблеми.

Перед тим, як зробити свій вибір стосовно способу вирішення проблеми, учні повинні подумати над такими питаннями:

Ø ефективність обраного способу;

Ø можливі негативні наслідки практичного втілення обраної програми дій.

Вирішення проблеми

Етап передбачає спроби повністю чи частково реалізувати обраний варіант вирішення проблеми через організацію відповідних заходів школярів.

Учні об'єднуються в групи, кожна з яких працює над окремими аспектами загального завдання. Передбачається поєднання зусиль учителів, школярів, сім'ї тощо.

Підготовка проекту до представлення

Матеріали, напрацьовані робочими групами, впорядковуються та розподіляються на документальні, описові та демонстраційні.

Папка документів. Містить матеріали, що розкривають зміст проблеми.

Опис. Представляє науково-теоретичне обгрунтування обраної проблеми відповідно до вимог щодо виконання таких робіт.

Демонстраційний стенд. Складається з декількох планшетів, кожен з яких відповідно ілюструє етапи роботи над проектом.

 

Представлення матеріалів дослідження



Може здійснюватись у різних формах: виступ перед шкільним колективом, організація виставки, музейної експозиції, участь у конкурсах.

Етап ставить перед собою наступні завдання:

Ø поінформувати широку аудиторію про важливість обраної проблеми;

Ø ознайомити присутніх з результатами етапу збору та аналізу інформації;

Ø представити обрані способи вирішення проблеми;

Ø розповісти про практичну діяльність у ході реалізації проекту.

При представленні результатів проекту бажано дотримуватись наступних правил :

Ø кожна група готує усне повідомлення і протягом 3-5 хвилин подає найважливішу інформацію про один із етапів вирішення проблеми;

Ø під час представлення необхідно у загальних рисах викласти зміст демонстраційного стенду та папки документів;

Ø у процесі презентації потрібно використовувати демонстраційні матеріали;

Ø у представленні проекту доцільно брати участь всім членам групи;

Ø учні повинні вільно говорити, уникаючи читання тексту;

Ø під час виступу доцільно використовувати заздалегідь підготовлені нотатки;

Ø представляючи проект, слід використовувати ті матеріали, що містяться на стенді або знаходяться у папці документів.

Необхідним компонентом цієї технології є експертиза, завдяки якій можна визначити:

Ø чи досягнуто визначеної мети;

Ø чи відповідають отримані результати сучасному рівню наукових знань з порушеної проблеми;

Ø чи змогли учні задовольнити свої інтереси, виявити свої здібності.

Критерії оцінювання проекту

1. Значущість і актуальність висунутих проблем.

2. Коректність пропонованих методів дослідження і методів обробки отриманих результатів.

3. Активність учасників проекту.

4. Характер відносин і взаємодопомоги учасників.

5. Глибина проникнення в проблему.

6. Уміння аргументувати свої висновки, відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей членів групи.

7. Завершеність.

8. Зрозумілість.

9. Інформативність.

10. Доказовість.

11. Наочність.

12. Естетика оформлення результатів виконаного проекту.

Завершальний етап – оцінювально-рефлексивний. Його мета – самооцінка своєї діяльності. Школярі усвідомлюють власні досягнення і обговорюють труднощі, аналізують.

Після закінчення проекту доцільно організувати обговорення, під час якого учні матимуть змогу оцінити проектну діяльність в цілому та особистий внесок кожного у загальну справу.

Як результат у процесі роботи над проектом в учнів виробляються практичні вміння та навички, а саме :

Ø критичне мислення;

Ø уміння вирішувати проблеми;

Ø співробітництво;

Ø перспективне бачення, розвиток уяви;

Ø толерантність;

Ø громадська активність;

Ø комунікативність.

Орієнтовні приклади проетів :

1. Рукописний журнал.

2. Колективний коллаж.

3. Відеофільм.

4. Вечір.

5. Свято.

6. Альбом.

7. Газета.

8. Інтерв'ю.

9. Презентація.

Структура уроку з проектними технологіями:

Етап орієнтації.

Етап цілепокладання.

Етап проектування.

Етап організації активної діяльності.

Етап контрольно-оцінювальний.

Домашнє завдання.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка