Твір на тему: „Іволга – співоча пташка”



Скачати 15.91 Kb.
Дата конвертації05.01.2018
Розмір15.91 Kb.

Твір на тему: „Іволга – співоча пташка”

Учениці 11-А класу

Довгаль Олени

Унікальність і неймовірність природи не може не зачарувати, полонити. Кожний її витвір – унікальний, неповторний, надзвичайний.

Напевно в усьому світі не знайдеться людини, яка б не захоплювалася неповторністю дарів природи. Особисто я ще з дитинства стала залежною від неї. Адже як приємно сісти на березі річки, чи то на зеленій галявині і просто милуватися незбагненною красою, що оточує тебе. Якщо зосередитися і повністю поринути у вир природи, то можна відчути шелест дерев, подих вітру, спів пташок.

Який чарівний спів у птахів… і у кожної свій індивідуальний. Ось, наприклад, пісня солов’я має чітку ритмічну структуру, будується певною мірою на імпровізації, має своєрідні переходи. У травні соловей за коротку ніч виконує не менше як три тисячі пісень. Причому значна їх кількість містить різні варіації. А пташка іволга, або як її ще називаюьб вивільга, має надзвичайний голос, який може бути приємним, а може різати слух. Іволга взагалі дуже цікава пташка. Має гарне забарвлення. Дорослий самець яскраво-жовтого кольору виблискує мов шматочок сонця. А крила і хвіст оксамитово-чорні і так доречно підкреслюють гармонію барв, що іноді спадає на думку: чи не заблукала ця пташка у нашій українській діброві з далекого екватора. Самка і молодь забарвлені скромніше – в зеленувато-жовтий колір, але й вони є цілком гарними..

Нажаль мені не доводилося зустрічати іволгу. Всі мої знання про неї лише з бібліотеки, а як би хотілося зустріти, помилуватися її красою. Інколи я навіть уявляю цю зустріч. Ніби я блукаю по лісу і виходжу на зелену галявину, яку обступили високі пахучі липи, а поміж лип виблискують сонячні промінчики. Один з промінчиків якийсь дивний, не такий як інші. Я підходжу ближче і завмираю… О! невже то іволга? Так, так це вона! Чим це вона займається? Підходжу ще ближче: бачу, що невеличка пташка клопочеться над будівництвом гнізда. Дивлячись на її забарвлення я зрозуміла, що це самка. А де ж самець? Напевно в пошуках будматеріалу: тоненьких стеблинок трави, жмутиків шерсті тварин, пір’я.

Щось я занадто розмріялась. Нажаль мені залишається лише мріяти, бо птахів іволги залишилось дуже мало.



Потрібно вміти, прагнути цінувати природу, щоб ми і нащі нащадки мали змогу не лише чути про різних птахів, рослин, тварин, а й змогу їх побачити.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка