Туристичний маршрут: замки та фортеці України



Скачати 108.04 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір108.04 Kb.
ТипРеферат



Реферат на тему:

Туристичний маршрут: замки та фортеці України (Львів–Ужгород–Мукачеве–Хуст–Хотин–Кам'янець-Подільський)
Львів (Жовква, Урич) – Ужгород (Невицьке) – Мукачеве – Хуст – Хотин – Кам'янець-Подільський (Скала Подільська)
Пропонований тематичний напрям туристичних маршрутів охоплює західну частину України і може бути запропонований шанувальникам переважно пізнавального туризму, яких цікавить, зокрема, оборонна (фортифікаційна) архітектура. Використовуючи довідкові матеріали по окремих об'єктах чи їх групах, туристи і туристичні організації можуть опанувати та організувати як окремі одноденні екскурсії, так і різні за тривалістю та тематикою маршрути з різних міст України.
Територія Львівської, Закарпатської, Волинської, Рівненської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей відповідає вимогам створення таких маршрутів. Саме тут, у XIII-XVI ст., після татаро-монгольської навали, було найбільше населення, і для його захисту і захисту їх власників в цей період будуються фортеці і замки, культові споруди. На цій території розміщено багато інших пам'яток історії і культури, які можуть доповнити зміст подорожей і познайомити туристів з життям, історією, творчістю українського народу.
м. Львів

Древнє місто, перша писемна згадка по яке відноситься до 1256 р.

Заснував його галицький князь Данило і назвав на честь свого старшого сина Лева.

Найбільша оборонна споруда міста – Високий замок – був побудований у XIII ст. на Княжій горі (тепер гора Високий замок), а пізніше біля її підніжжя на рівному плато було побудовано і Низький замок. Але у XVIII-XIX ст. замки і фортеці втрачають своє оборонне значення і після руйнування Високого замку шведськими військами у 1702 р. він вже не відновлюється, а матеріал використовується для нового будівництва і мощення доріг. У 1804 р. перестає існувати і Низький замок. До нашого часу дійшли лише залишки південної стіни Високого замку.

За кількістю пам'яток архітектури різного часу і стилів Львів є другим в Україні. Найбільше представлена середньовічна архітектура і тому центральна частина міста, оголошена історико-архітектурним заповідником і внесена до "Списку світової культурної спадщини" ЮНЕСКО. Добре збережені культові споруди різних релігійних течій, житлова забудова, палацові й адміністративні будівлі, планувальна структура міста.

Історія міста і духовні цінності українського народу добре представлені в експозиціях численних музеїв, які розташовані теж переважно у центральній частині.

Розроблена і здійснюється екскурсійна програма "Львівська підкова" – яка знайомить місцеве населення і гостей міста з пам'ятками оборонної та палацової архітектури в Олеську, Підгірцях, Золочеві, Підкамені, Старому селі, Свіржі, Уневі.
м. Жовква (Львівської області)

У XVII ст. склалась регулярна планувальна структура міста, до оборонних споруд якого входив і замок. До його східної та північної башт примикали оборонні стіни, значна частина яких добре збереглась. Замок побудований у 1594-1606 рр., можливо, за планом архітектора Павла Щасливого – рідкісний зразок оборонних споруд рівнинного характеру.

Замок був осередком господарського, політичного і культурного життя міста та його власників, і з 1678 р. став королівською резиденцією Яна ІІІ Собеського. У замку служив батько Б. Хмельницького і деякі дослідники притримуються думки, що тут і народився Б. Хмельницький. У 1995 р., до 400-річчя від народження Б. Хмельницького, на стіні замкової вежі встановлено меморіальну дошку.

Численні пам'ятки архітектури входять до складу Державного історико-архітектурного заповідника. Крім замку і оборонних стін цікавими об'єктами є міська ратуша ХІХ-ХХ ст., житлова забудова XVII-XVIII ст., рідкісна за архітектурою синагога кінця XVII ст., костел Святого Лаврентія, 1604-1618 рр., Троїцька церква монастиря Василіан, 1612-1905 рр.

Неподалік Жовкви, у с. Крехів, розташована ще одна пам'ятка архітектури оборонного характеру – комплекс споруд монастиря Василіан, побудованого у XVII-XVIII ст.
с. Урич (Сколівського району Львівської області)

Урицький замок "Тустань" – унікальна в минулому фортеця Східної Європи, побудована на вершині природної скали. Сама будівля замку була дерев'яною, а його основа кам'яною. Замок існував у X-XIV ст. і контролював стратегічний торговий шлях на Угри. Після зміни торгових шляхів втратив своє значення і поступово зруйнувався.

Нині тут створено Державний історико-культурний заповідник, ведуться наукові дослідження, здійснюються спроби встановити зовнішній вигляд замку.
м. Ужгород

Адміністративний і культурний центр Закарпаття, старовинне місто, час заснування якого археологи відносять до VIII-IX ст. Вже у Х ст. тут була резиденція давньоруського князя Лаборця, який, згідно легенд, загинув у 903 р. у битві з угорцями. Починаючи з ХІ ст. західна частина Закарпаття з Ужгородом входила до складу різних держав і політичних утворень.

Будівництво ужгородського замку було здійснено у ХІІІ ст. на схилі вулканічної гори висотою до 30 м, на території давньоруського городища ІХ-ХІІІ ст. Замок є цінною пам'яткою середньовічної оборонної архітектури і побудований по типу західноєвропейських фортець.

До наших днів збережено п'ятикутну конфігурацію плану – тобто замок складався з п'яти бастіонів з оборонними стінами. Головною спорудою замку є палац, додатково захищений невисокою стіною з мостом, перекинутим через рів. Палац – кам'яний, трьохповерховий, з підвалом і внутрішнім двориком, а також чотирма кутовими баштами.

У внутрішньому дворику біля скелі було пробито колодязь глибиною 35 м. Упродовж віків замок неодноразово перебудовувався і у XVIII ст. втратив своє стратегічне оборонне значення. Нині на його території розміщено краєзнавчий музей і картинну галерею.

В Ужгороді є й інші пам'ятки історії та культури, які є об'єктами туризму. Серед них: Горянська ротонда ХІІ-ХІІІ ст., садибний будиночок на Радванці, XVI – початок XVII ст., резиденція єпископа і Хрестовоздвиженський кафедральний собор – обидва 1644 р., адміністративний будинок, 1809 р., пам'ятник "Україна – визволителям" на українсько-словацькому кордоні, Шелестівська дерев'яна церква, 1777 р., перенесена в музей архітектури і побуту, який розташований поряд з замком.


с. Невицьке (Ужгородського району, Закарпатської області)

Тут за 12 км від Ужгорода, у звуженні долини ріки Уж у XII-XVII ст. існував замок, який контролював торговий шлях, що йшов через Ужоцький перевал.

Первісні споруди замку, можливо дерев'яні, були побудовані у ХІІ ст., але зазнали руйнувань у 1241 р. від монголо-татар і були відновлені ще у ХІІІ ст. У замка були різні господарі, але найдовше, з 1333 р. і до середини XVII ст., ним володіла родина Другетів. Сучасного вигляду замок набув у XVI ст., а перестав існувати після руйнування 1644 р.

До комплексу споруд замку входили замкові корпуси і система укріплень, що складалась з оборонних стін з баштами, ровів і валів.


Замкові корпуси, побудовані у XIV ст. утворювали внутрішній дворик розміром 35×12 м (орієнтовно 400 м2), де був колодязь, видовбаний у скалі. Серед замкових споруд виділяється квадратна в плані башта (донжон). Тривалий час на території замку та поблизу нього ведуться археологічні дослідження та реставраційні роботи.


м. Мукачеве (Закарпатська область)

Перша писемна згадка про місто відноситься до ХІІ ст., хоча вже у ІХ-ХІІ ст. на замковій горі було невелике слов'янське укріплення, яке захищало торговий шлях, який йшов через Верецький перевал.

Значна роль у житті міста й замку належить подільському князю Федору Корятовичу, який у 1396 р. одержав від угорського короля Мукачівську домінію і перетворив фортецю на власний замок.

Спочатку на вершині гори було побудовано чотирикутний жилий донжон (башту), яку обнесено стінами з чотирма баштами. Донжон не зберігся, а три башти увійшли в систему подальших укріплень.


Замок "Паланок" неодноразово перебудовувався у XVI-XVIII ст.

У результаті укріплення замку складаються з оборонних стін з бастіонами, ровами і валами, спорудженими у різний час. Оборонні стіни з корпусами розділили замок на три частини з нижнім, середнім і верхнім дворами. Сухі рови між частинами мають глибину 5,6-9,5 м, а їх ширина 8-23 м. Через рови були перекинуті мости, які з'єднують частини замку. У верхній частині замку всередині зруйнованого донжона був колодязь глибиною 85,3 м і шириною 2,2 м. Кожний двір замку мав автономну систему оборонних укріплень. Крім замку "Планок" у м. Мукачеве увагу туристів привертають комплекс споруд Миколаївського монастиря, 1360-1804 рр., палац 1667-1748 рр., каплиця Мартина XIV ст., а також замок Шенборна, розташований в санаторії "Карпати" у смт Чинадієво.


м. Хуст (Закарпатської області)

Невелике місто, розташовано біля підніжжя високої гори вулканічного походження, у долині повноводної Тиси, вздовж якої проходив важливий торговий шлях.

Замок, руїни якого видно здаля, будувався у 1090-1191 рр. Тривалий час місто і замок мали велике стратегічне значення у цій частині Закарпаття і, перш за все, в охороні соляних копалень. Проіснував він до 1766 р., коли блискавка вдарила у пороховий погріб і вибухом було знищено частину будівель.

Замок складався з верхнього та нижнього дворів, оточених оборонними стінами, які були укріплені зі сходу баштою, а з півночі та заходу – бастіонами.

На верхньому дворі були приміщення власника та коменданта замку, господарські приміщення, колодязь глибиною 160 м. На нижньому дворі - житло, каземати, замкова церква, в'язниця, резервуари для води. Збереглись і залишки зовнішніх воріт, порохової вежі, бастіонів та оборонних стін по периметру.

У місті зберігся також Єлизаветинський костьол кінця ХІІІ – початку XIV, XV ст.


м. Хотин (Чернівецької області)

Важливий пункт на торговельному u1096 шляху по Дністру. Відомий з Х ст. У Х-ХІІІ ст. входив до складу давньоруської держави Київська Русь, Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівства. З XIV ст. і до 1812 р., коли територія відійшла до Росії, входив до Молдавії, Туреччини, Польщі.



Хотинська фортеця є видатною пам'яткою оборонної архітектури ХІІІ-XIV ст. і упродовж тривалого часу відігравала важливу стратегічну роль у захисті території Буковини і водного шляху по Дністру.

Місце для фортеці було обрано на крутих схилах високого правого берега Дністра і перша невелика кам'яна фортеця, побудована у середині ХІІІ ст. за князя Данила Галицького, займала невелику частину нинішнього замку.

У другій половині XIV ст., за молдавського періоду історії Буковини, фортеця перебудовується і пристосовується до застосування вогнепальної зброї. Та найбільші перебудови відбулись у другій половині XV ст., коли замок набуває сучасного вигляду. На 8-10 м підсипається (підвищується) площа під замком, будуються потужні оборонні стіни і башти. Аналіз характерних архітектурних рис і використання орнаментальних мотивів, дають можливість припустити, що в будівництві брали участь майстри з України та Молдавії. Ці роботи були завершені до 1480 р.

Уперше фортеця зазнала серйозної облоги у 1476 р., коли її не змогли взяти війська султана Мухамеда ІІ. Але на початку XVI ст. Молдавія потрапляє у залежність до Туреччини і Хотинська фортеця входить до лінії оборони турків від східних і північних сусідів.

У 1538 р. фортеця була захоплена і зруйнована поляками, а пізніше козаками Дмитра Вишневецького. Турки відновлюють зруйновані стіни, розширюють площу замку, будують нову Надвратну башту. А на початку XVIII ст., враховуючі нові військові вимоги проектують і будують так звану Нову фортецю, оточуючи старий кам'яний замок сімома новими бастіонними укріпленнями. У цей час на стінах замку влаштовуються зубці – мерлони.

Важливою віхою в історії міста й фортеці була Хотинська битва 1621 р., коли польські війська були змушені звернутись по допомогу до українських козаків. За рішенням козацької ради до Дністра була надіслана 40-тисячна козацька армія на чолі з Петром Сагайдачним.

Козаки врятували польську армію, зняли загрозу нападу турків на землі України, але Сагайдачний у цій битві отримав смертельне поранення. До того ж, за Хотинською мирною угодою місто та фортеця залишились за Портою. Біля входу у фортецю встановлено пам'ятник Петру Сагайдачному.

Нині усі об'єкти Хотинської фортеці входять до Національного історико-культурного заповідника.
м. Кам'янець-Подільський (Хмельницької області)

Одне з найдавніших міст Подільської землі з багатою історією. Впродовж багатьох віків він був важливою порубіжною фортецею між різними культурами й світоглядами.



Кам'янець-Подільський, насамперед, відомий як місто-фортеця, середньовічна частина якого розташована на мальовничому скелястому острові, утвореному протягом мільйонів років рікою Смотрич. Тут органічно поєднанні природні особливості території та штучні, збудовані людиною, укріплення. Перша писемна згадка про місто відноситься до 1228 р.

Ансамбль оборонних споруд міста складається з замку та міських укріплень. Перші кам'яні будівлі замку було споруджено у XII-XIII ст.

У XIV-XV та XVI ст. його неодноразово розширювали та перебудовували; остаточно його вигляд склався в середині XVI ст.

По кам'янецьких оборонних спорудах можна простежити еволюцію військового будівництва в Україні на прикладі кращих його зразків. Однією з найдосконаліших середньовічних оборонних систем Східної Європи можна вважати оборонно-гідротехнічні споруди Польської та Руської брам, що були розміщені по обидва боки скелястого перешийка. Їх основними складовими були укріплені кількома вежами в'їзні брами та шлюзи, що перетинали русло річки. У разі нападу ворогів спочатку перекривалися шлюзи Руської, а потім Польської брами, і каньйон повністю затоплювався водою. Цим виключалася можливість штурму острова з двох нижніх доріг. Третя дорога, що проходила через вузький перешийок по замковому мосту, захищалася укріпленнями замку з підйомним Польним мостом, надбрамною вежею Св. Анни на Замковому мосту, а також системою укріплень Міської брами та Вірменського бастіону XVI ст., що розташовувались на зручних для ведення обстрілу терасах.

Крім цих основних укріплень існувала система споруд, що складалася з башт та оборонних мурів, побудованих для захисту окремих ділянок міста. Вони тримали під вогнем протилежний берег каньйону. Це башта Стефана Баторія на північній околиці, з брамою, турецькими бастіонами та оборонним муром. На сході та північному сході ланцюгом розміщувалися башти: Різницька, Слюсарська та Кушнірська, що з'єднувались валами, а на південному заході, на одній з довгих терас вірменських кварталів простяглися високі оборонні мури. До оборони були пристосовані також деякі культові та цивільні споруди міста.

Могутність кам'янецьких укріплень вражала не лише численних мандрівників, але й ворогів. За свою багатовікову історію місто-фортеця було взяте лише тричі: 1393 р. литовським князем Вітовтом, у 1430 р. – поляками, через незгоду серед гарнізону фортеці та 1672 р. турками завдяки чисельній, більш як у 60 разів, військовій перевазі. Нині створено Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець".
с. Скала-Подільська (Борщівського району Тернопільської області)

Поселення відоме з часів Київської Русі. Замок, руїни якого дійшли до нашого часу, перебудовано з замка XIV-XV ст., який свого часу був побудований на місці давньоруського городища.

Розташовувався він на частині високої скелі над долиною Збруча. У плані замок мав витягнуту форму, що було зумовлено рельєфом. З оборонних споруд були побудовані одна башта (порохова) і оборонні стіни. Палац був двоповерховим і розташовувався поперек території замку, поділяючи його подвір'я на парадне та господарське.

Замок неодноразово руйнувався і відновлювався, і остаточно прийшов у занепад у ХІХ ст.



Крім Скали-Подільської оборонні замки на півдні Тернопільської області були у населених пунктах Висічка і Кривче Борщівського, Бучач, Підзамочек, Яблонівка, Золотий потік Бучацького, Сидорів Густинського районів та місті Чортків.
Використана література


  1. Туризм в Україні.- Ужгород: ІВА, 2008.- 320с.

  2. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів у п’яти томах. Т.4.- Ужгород: ІВА, 2000.- 348с.

  3. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів у п’яти томах. Т.3.- Ужгород: ІВА, 2000.- 348с.

  4. Котлер Филип, Боуэн Джон, Мейкенз Джеймс. Маркетинг. Гостеприимство и туризм.- М: ЮНИТИ, 1998.- 787с.

  5. Конох Анатолій Петрович, Товстопятко Федір Федорович, Некрасов Сергій Андрійович Туризм.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 132с.

  6. Конох, Анатолій Петрович Екологічний туризм: Навч. посіб. для студ. фак. фізичн. вихован./ А.П.Конох, Ф.Ф.Товстопятко, С.А.Некрасов.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 68с.- 10.80 журналістика

  7. Головашенко, Ольга Вячеславівна Туризм, як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз: Спец.:09.00.03; Дис. на здоб. наук. ступ. канд.філософ. наук.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 184с.- 8.00


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка