Троцький Лев Давидович Посади 2-й Голова Петроградскої ради робітничих І солдатських депутатів



Дата конвертації10.01.2018
Розмір445 b.


Троцький Лев Давидович


Посади

  •  2-й Голова Петроградскої ради робітничих і солдатських депутатів

  • Час на посаді:

  • 8 жовтня 1917 — 8 листопада 1917

  • Попередник

  • Чхеїдзе Микола Семенович

  • Наступник

  • Зінов'єв Григорій Овсійович

  •  1-ий Народний комісар закордонних справ РРФСР

  • Час на посаді:

  • 8 листопада 1917 — 13 березня 1918

  • Попередник

  • посада запроваджена

  • Наступник

  • Чичерін Георгій Васильович

  •  1-й Голова Реввійськради РРФСР-СРСР

  • Час на посаді:

  • 6 вересня 1918 — 26 грудня 1924

  • Попередник

  • посада запроваджена

  • Наступник

  • Фрунзе Михайло Васильович



Народився

  • Народився

  • 26 жовтня (7 листопада1879 ЯнівкаЄлизаветградський повіт, Херсонська губернія

  • Помер

  • 21 серпня 1940 (60 років) КойоаканМехікоМексика

  • Громадянство

  •  Російська імперія→  СРСР

  • Національність

  • єврей

  • Політична партія

  • РСДРП(б) / РКП(б)

  • Дружина

  • Соколовська Олександра Львівна, Сєдова Наталя Олександрівна

  • Діти

  • Зінаїда, Ніна, Лев, Сергій

  • Професія

  • державний діяч, письменник

  • Релігія

  • атеїст

  • Особистий підпис

  • Нагороди





Біографія

  • Троцький народився на Єлизаветградщині (нині село Береславка Бобринецького району Кіровоградської областіУкраїни), у родині єврея-колоніста, багатого землевласника і цукрозаводчика. До 9 років жив у невеликому маєтку свого батька.

  • У віці дев'яти років був відданий до Одеського реального училища, де навчався до 7-го класу. Під час навчання писав вірші, перекладав українською байки І. Крилова. Пізніше був переведений до Миколаєва, де й завершив середню освіту.

  • Після закінчення училища намагався вступити вільним слухачем на математичний факультет[5]. Революційну діяльність почав з 1896 — 97. У справі Південно-російського робочого союзу був заарештований і засланий до Сибіру(1898). Псевдонім Троцький позичив в наглядача одеської в'язниці. 1902 утік за кордон, де брав участь у газеті«Искра» і співпрацював з Леніним; за революції 1905 повернувся в Росію і був спільно з Парвусом організатором Ради робочих депутатів у Петербурзі, а потім і його головою. 1913 Троцький очолив ліву групу Російської Соціально-демократичної Робочої Партії «міжрайонців», яка влітку 1917 увійшла до більшовицької партії.



На початку Першої світової війни Троцький знаходився у Відні. Побоюючись того, що він як російський підданий може бути інтернований (хоча він і був позбавлений громадянських прав судом у 1907 р), Троцький 3 серпня 1914 р. виїхав у Цюріх. У 1914–1916 р. жив у Парижі, де працював у соціалістичній газеті «Наше слово», з якої він витіснив Мартова.14 вересня 1916 р. газета була заборонена, а Троцький — висланий із Франції за антивоєнну пропаганду. Після того, як Великобританія, Італія і Швейцарія відмовилися його прийняти, Троцький попрямував до Іспанії.

  • На початку Першої світової війни Троцький знаходився у Відні. Побоюючись того, що він як російський підданий може бути інтернований (хоча він і був позбавлений громадянських прав судом у 1907 р), Троцький 3 серпня 1914 р. виїхав у Цюріх. У 1914–1916 р. жив у Парижі, де працював у соціалістичній газеті «Наше слово», з якої він витіснив Мартова.14 вересня 1916 р. газета була заборонена, а Троцький — висланий із Франції за антивоєнну пропаганду. Після того, як Великобританія, Італія і Швейцарія відмовилися його прийняти, Троцький попрямував до Іспанії.



Незабаром після прибуття до Мадриду Троцький був заарештований і через кілька днів висланий у Кадіс як «небезпечний анархіст». З Кадісу його збиралися вислати до Гавани, але після протестів скасували це рішення. 25 грудня 1916 Троцький під наглядом іспанської поліції відбув із Барселони до Нью-Йорку на пароплаві «Монсерат», куди й прибув 13 січня 1917 року.

  • Незабаром після прибуття до Мадриду Троцький був заарештований і через кілька днів висланий у Кадіс як «небезпечний анархіст». З Кадісу його збиралися вислати до Гавани, але після протестів скасували це рішення. 25 грудня 1916 Троцький під наглядом іспанської поліції відбув із Барселони до Нью-Йорку на пароплаві «Монсерат», куди й прибув 13 січня 1917 року.



Лютнева революція застала Троцького у Нью-Йорку, і він не зміг безпосередньо брати участь у революційних подіях. Так само, як і для Леніна, революція у Росії стала для Троцького несподіванкою. Ще 16 січня у статті, що супроводжувала інтерв'ю Троцького нью-йоркськоїєврейської «Форвертс», кореспондент заявив, що "товариш Троцький залишиться з нами … принаймні до кінця війни Проте 27 березня 1917 Троцький попрямував до Росії на норвезькому пароплаві «Хрістіаніафьорд» через канадський порт Галіфакс

  • Лютнева революція застала Троцького у Нью-Йорку, і він не зміг безпосередньо брати участь у революційних подіях. Так само, як і для Леніна, революція у Росії стала для Троцького несподіванкою. Ще 16 січня у статті, що супроводжувала інтерв'ю Троцького нью-йоркськоїєврейської «Форвертс», кореспондент заявив, що "товариш Троцький залишиться з нами … принаймні до кінця війни Проте 27 березня 1917 Троцький попрямував до Росії на норвезькому пароплаві «Хрістіаніафьорд» через канадський порт Галіфакс



На вимогу Петроградської ради і міністра закордонних справ Тимчасового уряду Мілюкова британська влада відпускають Троцького. 29 квітня він виходить з концтабору[11] і вирушає до Росії на датському пароплаві через Швецію. 4 травня 1917 р. Троцький прибуває у Петроград. Його зустрічають кілька соціалістів. Прямо з вокзалу Троцький відправляється на засідання Петроради. На знак визнання колишніх заслуг (під час революції 1905 року Троцький був головою Петроради) йому надають місце у виконкомі Петроради з дорадчим голосом.

  • На вимогу Петроградської ради і міністра закордонних справ Тимчасового уряду Мілюкова британська влада відпускають Троцького. 29 квітня він виходить з концтабору[11] і вирушає до Росії на датському пароплаві через Швецію. 4 травня 1917 р. Троцький прибуває у Петроград. Його зустрічають кілька соціалістів. Прямо з вокзалу Троцький відправляється на засідання Петроради. На знак визнання колишніх заслуг (під час революції 1905 року Троцький був головою Петроради) йому надають місце у виконкомі Петроради з дорадчим голосом.



Після повернення Троцький стає лідером фракції «міжрайонців», що вимагала відновлення єдності РСДРП До складу «Міжрайонки» входив ряд здібних агітаторів на чолі з Троцьким, проте сама по собі ця організація була занадто слабкою і нечисленною, щоб діяти як незалежна партія; до моменту прибуття Троцького з еміграції фракція якраз обмірковувала своє можливе злиття з більшовиками або яким-небудь іншим лівим угрупуванням[13].

  • Після повернення Троцький стає лідером фракції «міжрайонців», що вимагала відновлення єдності РСДРП До складу «Міжрайонки» входив ряд здібних агітаторів на чолі з Троцьким, проте сама по собі ця організація була занадто слабкою і нечисленною, щоб діяти як незалежна партія; до моменту прибуття Троцького з еміграції фракція якраз обмірковувала своє можливе злиття з більшовиками або яким-небудь іншим лівим угрупуванням[13].

  • 15 вересня 1917 Тичасовим урядом випущений з тюрми, арештований в липні за організацію безладів.

  • У Петрограді його обрано членом ЦК більшовицької партії і головою Петербурзького воєнно-революційного комітету, що керував жовтневим переворотом.



1918 року Й. Сталін писав у газеті Правда:

  • Уся робота з практичної організації повстання відбувалась за безпосереднього керівництва голови Петроградської ради Троцького. Можна з певністю сказати, що швидким переходом гарнізону на бік Ради й умілою постановкою роботи Військово-Революційного Комітету партія зобов'язана перш за все і головним чином т. Троцькому [14].

  •  



Як народний комісар закордонних справ Троцький підписав Берестейський мир, хоча висував гасло — «війни не вести, миру не підписувати». 24 лютого 1918 року В. Ульянов (Ленін) писав:

  • Як народний комісар закордонних справ Троцький підписав Берестейський мир, хоча висував гасло — «війни не вести, миру не підписувати». 24 лютого 1918 року В. Ульянов (Ленін) писав:

  • Троцький мав рацію, коли сказав: мир може бути тричі нещасним миром, але не може бути сороміцьким, ганебним, нечистим миром мир, що закінчує цю стократно сороміцьку війну [15].

  • 1918 — 25 — народний комісар військово-морських справ, організатор перемог Червоної армії над білими генералами і усіма ворогами радянської влади.

  • Вважаючи себе лівішим від Леніна, Троцький часто розходився з ним, але співпрацював з меншовиками, потім знову повернувся до більшовицької партії, а по смерті Леніна очолив Ліву опозицію. Після організації публічної троцькістської демонстрації 7. 11. 1927 виключений з партії і засланий до Алма-Ати. При виключенні із партії він відкрито погрожував, що повернеться до керівництва ВКП(б) і розстріляє Й. Сталіна та його прибічників[16]. 1929 року за наказом Сталіна висланий із СРСР. За кордоном організував IV Інтернаціонал, який об'єднував ліві течії в комунізмі (троцькізм); видавав у Парижі «Бюллетень оппозиции» і керував з-за кордону троцькістським підпіллям в СРСР.

  • За наказом керівників СРСР (Й. Сталін та ін.) забитий агентом НКВС у Мексиці



Теоретик марксизму

  • Троцький був визначним теоретиком марксизму, талановитим публіцистом і блискучим оратором. З Леніном, який називав його найвидатнішою постаттю в ЦК РКП(б), Троцький розходився в питаннях оцінки ролі селянства, а звідси й характеру пролетарської революції. Селянство, за Троцьким, як дрібновласницький клас, ворожий соціалізмові і не може бути союзником пролетаріату; тому революція в Росії може перемогти лише за умови, що вона буде перманентна, тобто відразу перекинеться на Захід. Виходячи з цього, Троцький у 1923 відстоював військовий похід на Європу. Розпочату в кінці 1920-х pp. індустріалізацію Троцький пропонував фінансувати коштом посиленого оподаткування заможного селянства, але рішуче заперечував сталінську колективізацію. Цю концепцію Троцького пізніше, застосовуючи суцільну колективізацію й прискорену індустріалізацію, перехопив Й. Сталін. Але в 20-их pp. їх розходження, зокрема в питанні побудови соціалізму в одній країні (можливість якої Троцький заперечував) і в питанні колективізації набрали гострого конфлікту, в якому, спираючись на збудований ним партійний апарат і цілковитий затиск партійної демократії, переміг Сталін, який протягом десятиліття по видаленні Троцького з СРСР винищив і всіх його послідовників.

  • Троцький боровся проти самостійної УНР як «буржуазної держави», але разом з ЦК РКП(б) не протиставляв їй самостійної Совєтської України, а лише підлеглу МосквіУРСР.[Джерело?]

  • Опинившись за кордоном, Троцький виступив з низкою статей на оборону самостійності УРСР.

  • До другої світової війни троцькізм на Заході мав незначний вплив, головним чином в колах лівої інтелігенції, але в 1960-их pp. відродився в активізації крайньо лівих течій комуністичного руху в різних частинах світу і сьогодні є головним виразником «антитоталітарного» (антисталінського) лівого руху по всьому світу.



Боротьба зі Сталіним

  • Троцький відіграв визначальну роль в революції 1917-22 рр. в Російській Імперії. Був прибічником теорії постійної (перманентної) революції у суспільстві. Він і його прибічники привселюдно відстоювали необхідність подальшого поширення революції в усьому світі. На відміну від них Сталін і його прибічники відстоювали необхідність закріплення досягнень революції в СРСР («побудову соціалізму в окремо взятій країні»). Незважаючи на поразку Троцького і його еміграцію, позиції прибічників його ідеї і методів залишались сильними в нижчих ланках радянського державного апарату аж до 1935-37 рр. («Великої Репресії»), коли влада вже повністю перейшла до рук «сталіністів».

  • 24 серпня 1940 року газета «Правда» відреагувала на смерть Л. Д. Троцького редакційною статтею «Смерть міжнародного шпигуна». «У могилу зійшла людина, — говорилося у статті, — чиє ім'я з презирством і прокляттям вимовляють трудящі в усьому світі, людина яка протягом багатьох років боролася проти справи робітничого класу і його авангарду — більшовицької партії… Найближчі сподвижники Троцького уже з 1921 року були агентами іноземних розвідок, були міжнародними шпигунами. Вони на чолі з Троцьким ревно служили розвідкам і генеральним штабам Англії, Франції, Німеччини, Японії… Його вбили його ж прибічники. З ним покінчили ті ж терористи, яких він вчив убивати з-за рогу, зрадництву і злодіянням проти робітничого класу, проти Країни рад. Троцький, який організував злодійське вбивство КіроваКуйбишеваМ. Горького, став жертвою своїх же власних інтриг, зрадництв, злодіянь…»



Троцький про Україну

  • Той самий Троцький, який у 1921 році, прийнявши в Кремлі делегацію голодних українських селян, напророкував їм, що голодувати вони по-справжньому будуть тільки тоді, коли їхні жінки почнуть їсти власних дітей, перебуваючи після Голодомору в еміграції, написав таке:[17]

  • Ніде репресії, чистки, придушення й усі інші види бюрократичного хуліганства в цілому не досягли таких страшних розмірів, як на Україні, у боротьбі з потужними прихованими силами в українських масах, які бажали більшої свободи і незалежності. (рос. Нигде репрессии, чистки, подавление и все другие виды бюрократического хулиганства в целом не достигли таких страшных размеров, как на Украине, в борьбе с мощными скрытыми силами в украинских массах, которые желали большей свободы и независимости.)

  • У 1939 р. Троцький висунув гасло: «Єдина вільна і незалежна робітничо-селянська Україна!» У своїх наступних статтях з «Бюлетню опозиції» («Незалежність України та сектантська плутанина», «Демократичні кріпосники та незалежність України») він боронив його у полеміці з російською еміграцією та деякими колишніми соратниками.



Троцький в СРСР

  • До своєї еміграції за кордон Троцький зображувався в радянській літературі як один з головних героїв революції. Після періоду боротьби за владу і репресій в радянському держапараті у 1920-30-х роках ім'я Троцького замовчувалося і його роль в революції применшувалася. Така ситуація фактично існувала аж до періодуперебудови в середині 1980-х років, коли в СРСР його знову почали визнавати як одного з діячів революції.



Основні твори

  • Тероризм і комунізм (1920).

  • Уроки Жовтня (1924).

  • Перманентна революція (1928).

  • Історія російської революції (1931).

  • Їхня мораль і наша (1938).

  • Сталін (1940).








Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка