Тримаємо агресію під контролем: роздуми шкільного психолога



Скачати 35.33 Kb.
Дата конвертації12.06.2019
Розмір35.33 Kb.

Тримаємо агресію під контролем


Війни починаються в головах людей

(Преамбула Статуту ЮНЕСКО)

Однією з актуальних проблем, з якою звертаються вчителі та батьки до психолога, є зростання проявів агресивної поведінки дітей та жорстокість агресивних дій. В той же час педагоги та батьки розуміють, що спільно з емоційною енергією агресивність часто сприяє досягненню певної мети. Дійсно, агресивність в тій чи іншій мірі притаманна усім людям. Помірна агресивність – якість скоріше позитивна, ніж негативна. Агресивність буває потрібна для захисту своїх потреб, власності, прав, вона розвиває пізнання, спонукає до необхідної конкуренції.

Небезпеку являє собою некерована, неконтрольована агресивність, яка виходить за розумні межі, спричиняє емоційний біль, стає причиною конфліктів, формує брутальні риси характеру. Але не дивлячись на серйозність проблеми відкритої агресії, з моєї точки зору набагато гірша ситуація з дітьми, які не виражають свій гнів відверто, а приховують його. Ці слухняні тихі діти не знаходять кращого застосування своїй агресивності, як спрямувати її на себе. Вони кусають собі нігті, видирають волосся, ставлять синці та роздирають шкіру до крові. Гнів, який не має виходу, з’їдає зсередини саму дитину, призводячи до серйозних психічних та соматичних розладів.

Власний досвід роботи в консультуванні учасників навчально-виховного процесу (як дорослих, так і учнів) свідчить, що невідреагована агресія, як невикористана «емоційна пара», не знаходячи потрібного виходу, зазвичай виявляється в станах тривожності, у тютюнопалінні, виснажливій праці, соматичних болісних проявах, тобто приймає вигляд прихованої аутоагресії.

Безперечно, від власної агресивної поведінки більш за все страждає сама дитина. Також, безперечно, часто проблема дитячої агресивності сягає своїми витоками у сім’ю.

Багаторічний супровід навчально-виховного процесу в якості практичного психолога дозволяє зробити висновки, що підвищеною агресивністю страждають і багато педагогів. Не можна очікувати гуманного, уважного ставлення до учнів від людини, яка «затуркана» щоденними побутовими проблемами, тривожної, невпевненої в майбутньому, конфліктної. Педагоги, запам’ятайте: контроль над власними емоціями – найкращий спосіб навчити самоконтролю учня. Послабте віжки, забудьте нудне моралізаторство, включіть почуття гумору, іронію – це збереже ваше здоров’я та надасть вам змоги навчити учнів зрілим та безпечним шляхам вираження гніву. Визнайте за дітьми право на сильні негативні емоції, такі як гнів, образа, ревнощі, та одночасно поясніть дитині, що ці емоції можуть бути руйнівними та небезпечними, тому важливо розуміти, що з тобою відбувається та навчитися себе контролювати. Не думайте, що ваші педагогічні таланти та успіхи оцінюються виключно ступенем слухняності дитини. Якщо у вас слово «агресивність» викликає різке неприйняття, назвіть її по-іншому: напористість, наполегливість, заповзятливість, активність, зневага до небезпеки, завзятість. Можливо, з цими назвами вам буде легше прийняти її та визнати її корисність, звичайно, в соціально прийнятних формах.

Агресивність потрібно не викорінювати, а зрозуміти її причини, потурбуватися про те, щоб забезпечити їй належні канали для безпечного виходу.

В своїй роботі я намагаюся не просто знімати напади агресії у дитини, а спрямовувати свою щоденну роботу на профілактику агресивної, конфліктної поведінки усіх учасників навчально-виховного процесу, на формування почуття емпатії, на засвоєння конструктивних способів відреагування своїх негативних емоцій.

Рекомендую для роботи з клієнтами з підвищеною або прихованою агресивністю наступні методики. Для зняття емоційної та м’язової напруги: елементи арт-терапії, малювання, ліпка, орігамі, робота з кляксами, слухання музики, споглядання картин, «мішечок для крику», рухливі ігри, маніпуляції зі старим папером або газетами, «листками гніву». Дуже добре, якщо в арсеналі психолога є легенькі м’ячики, які можна кидати в мішень, м’які подушки, які можна копати, резинові молотки, якими можна стукати. Для навчання навичкам розпізнання і контролю негативних емоцій дуже добре працює методика «Камінчик у черевичку», детальний опис якої можна знайти в книзі К.Фоппеля «Как научить детей сотрудничать». Ця гра формує у дітей потребу говорити про свої проблеми, коли вони тільки назрівають, таким чином здійснюється профілактика накопичення негативних емоцій. Для формування здатності до емпатії, довіри, співчуття відмінно працює технологія «Я - повідомлення», яка дозволяє щиро говорити про свої почуття, емоції, не звинувачуючи ні в чому інших людей. І нарешті, я із задоволенням використовую в роботі притчі. Ці невеликі розповіді із насиченим філософським та психологічним змістом є «бальзамом на душу», що особливо важливо, коли душа потерпає від власної агресивності. Одну з них пропоную до уваги.

Притча про двох вовків



Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину. У кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк уособлює зло - заздрість, ревнощі, грубість, агресію. Інший вовк уособлює добро - мир, любов, вірність, чуйність. Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, на мить замислився, а потім запитав: - А який вовк в кінці кінців перемагає? - Старий індіанець посміхнувся і відповів: - Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка