Триколенко Софія Ґердани Ольги Триколенко



Скачати 43.23 Kb.
Дата конвертації10.01.2019
Розмір43.23 Kb.

Триколенко Софія

Ґердани Ольги Триколенко



Традиція української народної нагрудної прикраси – ґердана – налічує не одне століття. Сучасні майстри працюють як безпосередньо за старовинними зразками, створюючи й тиражуючи вироби, характерні для ХІХ століття; так і втілюючи власне творче бачення, художньо переосмислюючи народні орнаменти, залучаючи до своїх витворів новітні матеріали та еклектизуючи традиції різних історичних епох і географічних областей. Сучасні ґердани поєднують в собі вже звичний бісер та стеклярус, кольорова й структурна гамма якого нині практично необмежені, різні за формою та фактурою намистини, стрази, металеві, дерев’яні, пластмасові елементи, та ін.. На виставках, присвячених бісероплетінню, можна побачити ґердани з найрізноманітнішими орнаментами, які, відповідаючи традиційним формам, втілюють новітнє авторське бачення.

Серед українських майстрів сьогодення виділяється унікальна та самобутня творчість Ольги Триколенко, яка перетворила мистецтво створення ґерданів на справжній бісерний живопис. Мисткиня освоїла принцип плетіння з бісеру самостійно, послуговуючись простою схемою поступового набирання рядків. Проте завдяки своїй непересічній творчій фантазії вона розробила авторські схеми малюнків, спираючись на історичні орнаменти на рушниках, старовинні ювелірні вироби і власні ідеї.

Огляд її виробів варто розпочати з найпершого та найпростішого, який став основою для подальших розробок. На створення ґердана «Вишиваний» Ольгу Триколенко надихнули орнаменти на старовинній серветці, у яких стилізовані метелики сидять на пагонах винограду. У цій прикрасі автор вперше поєднала різні тональності й фактури бісеру, передавши завдяки цьому тонку колористичну гамму. Його ширина перевищувала звичну ширину для такого типу прикрас, проте пані Ольга вирішила не зупинятися на досягнутому і в наступних ґерданах орнаментика ускладнювалася, збільшуючи ширину.

Ґердан «Скіфський Алтай» втілив захоплення автора історичними прикрасами та творами декоративно-ужиткового мистецтва – за взірець було взяте зображення рогатого тигра з першого кургану Туекта на Алтаї, опубліковане у книзі М. І. Артамонова «Скарби саків» 1973 року. Пані Ольга розробила схему для метафоризованої фігурки, максимально точно відтворивши історичний зразок. На золотистому тлі поважно походжає міфологічний звір, «хутро» якого переливається оксамитовими відблисками. Низ виробу майстриня оформила за допомогою дерев’яних можжевелових намистин, які підкреслили історичне бачення виробу – адже дерев’яні намиста були однією з найпоширеніших прикрас мешканців Алтаю.

Ідея ґердану «Два голуби» з’явився після відвідування Музею народного декоративно-прикладного мистецтва на території Києво-Печерської Лаври. На червоно-вишневому фоні здіймається біле дерево життя, на якому сидять двоє білих голубів. Майстриня не стала точно копіювати традиційні орнаменти полтавських рушників – вона додала стилізовані квіти бульденежу, а голубів «змалювала» з натури – спостерігаючи за пернатими улюбленцями сусіда.

Для наступної прикраси пані Ольга знову обрала фрагмент орнаменту рушника – переплетіння виноградних лоз. Проте її творче уявлення змалювало поєднання епохальних елементів вишивки ХІХ ст. та підвісок у вигляді стилізованих коней періоду VI ст., які майстриня придбала в сувенірній крамниці Музею історичних коштовностей України. Так з’явився ґердан «Коні й виноград». На відміну від попередніх, розглянутих нами виробів, у цьому відсутня центральна частина орнаменту – він розділений на дві частини, середина акцентована підвісками.

Ґердан «Дукач» також був навіяний експозицією Музею історичних коштовностей України – художниця живописно передала у виробі структуру української народної прикраси – дукача. У верхній частині вона використала великі скляні намистини, які акцентували увагу на елементах оздоблення. Тло ґердану витримане в темних сірувато-фіолетуватих кольорах, які контрастують з основними деталями. Пані Ольга деталізувала всі елементи зображення надзвичайно витончено і реалістично – об’ємність кріплення, орнамент на монеті підтримуються муаром стрічки, яка має огортати шию.

Ґердан «Червоні квіти» був створений на основі складного орнаменту весільного рушника. Майстриня втілила все розмаїття традиційних вишитих елементів, надаючи їм об’єму та сяйва за допомогою підбору бісеру певних відтінків. Додатково вона залучила яскраві червоні стрази, які підкреслили розкіш виробу і додали кілька невеликих, проте надзвичайно виразних акцентів.

Для наступного ґердану пані Ольга черпала натхнення, споглядаючи яскраві барви папуг ара на виставці декоративних птахів. Вона розробила композицію з двома птахами, які сидять на великій тарілці, повній екзотичних фруктів. Ґердан отримав назву «Папуги». Любов ара до соковитих плодів загальновідома, і майстриня постаралася передати розкіш смачних плодів так само витончено, як і переливи блискучого пір’я. У цьому виробі вона використала блискучі огранені, а також крупні перламутрові намистини. Ширина цього гердану перевищує всі інші, а лінія низу сформована відповідно до силуету малюнка.

Вишукані традиційні орнаменти узбекських тканин надихнули Ольгу Триколенко на створення нового ґердана, орнаменти якого втілюють орнаментальні мотиви узбекських шовкових полотен «хан-атлас», які вже стали своєрідною символікою Узбекистану. У себе на батьківщині ця тканина отримала назву «аброва», а у Європі таку орнаментику називають «ікат», мисткиня назвала свій виріб «Старовинні візерунки». Величезна кількість старовинних символів, прихована за розмитими силуетами абрових полотен, втілює численні обереги та цілі прадавні легенди, які сягають своїм корінням часів зороастризму. Пані Ольга використала найпоширеніші – світильники, квіти, зміїні сліди, насінини. Колорит обрала близький до української традиції – блакитно-золотистий, додаючи білі елементи.

Ґердан «Зимові орнаменти» втілює багаторічне споглядання морозних орнаментів на вікнах. Одна з давніх асоціацій із зимовими казками лягла в основу виробу, який, на відміну від попередніх, не має симетричного розміщення орнаментів, таким чином найбільше відступаючи від звичних для нас українських ґерданів. У ньому майстриня поєднала чи не найбільше різноманітних матеріалів – різного розміру бісер, намистини, стрази. Відхід від традиційної концепції позначається також асиметричністю краю, який пані Ольга сформувала відповідно до внутрішніх морозних завитків.



Унікальні вироби Ольги Триколенко на сьогоднішній день є одним з найцікавіших авторських виявлень традиційних українських прикрас, які вже протягом століть розкривають сакральну силу орнаментальної символіки.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка