Триколенко с



Скачати 128.19 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір128.19 Kb.

Триколенко О. В., Триколенко С. Т.
ПІНА ДЛЯ АФРОДІТИ
В наш час особливої популярності набуває натуральне мило зроблене ручним способом з рослинної сировини. Воно виробляється в невеликій кількості у Великобританії, Франції, Чехії, Латвії (фабрика Стендерса), Греції та інших країнах. Одне з найкращих – українське. Виробники цієї продукції намагаються відтворювати традиції, та ще ефективніше і ширше використовувати високоякісну натуральну сировину: зробити миючий засіб корисним, лікувально-косметичним, таким, що покращував би загальне самопочуття людини; розширити асортимент.

В цій справі проглядаються й цікаві культурологічні аспекти. Оскільки мило стали виготовляти досить давно, вже оглядаючись з сьогодення видно, що цілі історичні пласти відобразилися в культурі миття, ароматах, виробництві мила. Як же склалося сучасне багатство ароматів українського мила найвищої якості?

З записів у старих аптекарських книгах – фармакопеях – видно, що для супровідного ефекту в мила вводили лікувальні речовини, зокрема відвари трав, у терапевтичних дозах. Цілющі трави часто мають приємний запах, відповідно, мила з духмяними лікувальними рослинами ставали одночасно миючім, лікувальним та косметичним засобом. Пізніше стали виготовляти парфумерні мила.

Рослинність світу поділяється на кілька зон в яких виділяються чисельні групи рослин, що мають досить локальні аромати, та дуже багато рослин – унікальні.

Послідовність появи в Європі та в Україні певних регіональних рослин, квітів, плодів, їх поширення, а також всебічне входження в культуру, опосередковано простежується у мистецтві. В комплексах творів живопису різних стилів, що приходили майже на зміну один одному, помітний показовий інтерес до привозних рослин у європейських країнах помірного клімату. Серед них було багато й таких, що привертали до себе увагу незвичайними, приємними, витонченими ароматами. Хоча більшість рослинних матеріалів значно пізніше стали використовувати у виробництві мила, в сучасному букеті його ароматів простежується кілька нашарувань; видно як міграції, відкриття далеких незвіданих земель в ході політики експансії, подорожі, супроводжувалися розвитком ботаніки: вивченням, освоєнням, інтродукцією рослин, що в свою чергу відображалося в пріоритетах еліти, в тому числі й економічних, моді та мистецтві разом з поняттям престижу. Можна виокремити кілька основних груп ароматів, що склалися за історичними та культурологічними чинниками. До найдревнішої безперечно відносяться аромати місцевих рослин. До наступної – рослини Середземномор’я, поширювані в Європі від античності та середньовіччя. Для Північного Причорномор’я контакти з Егейським світом були досить давніми і плідними. Багато залишків середземноморських рослин є серед археологічних знахідок зроблених в Україні. Група цитрусових відома, зокрема, ще з давньогрецьких міфів про Геракла, як яблука з золотого дерева в садах Гесперід (12 подвиг), як золоті й молодильні яблука з російських народних казок та скандинавських легенд (яблука, що росли в райському саду – Асгарді), стала для Європи помітною реальністю з розвитком флоту й значним пожвавленням морської торгівлі. Потім з’явилося досить багато екзотичних рослин, які почали завозити з Індії, Китаю, Америки та інших далеких країв. Додалися аромати: пряні, нові квіткові, зокрема, орхідей, рослин з яких роблять напої – кави, чаю, какао. Зі знаннями про далекі світи повернувся й інтерес до своєї рідної природи. В сучасному українському високоякісному милі використовуються аромати і корисні властивості рослин всіх груп, а також місцевих і екзотичних рослин які не використовувалися раніше. Середньоєвропейська флора приваблює розробників найбільше.

Виключно красивий зріз цієї теми можна простежити в класичному європейському та українському живописі. В певних жанрах квіти є основними мотивами або важливими для обігрування сюжету твору елементами композиції. Вони завжди так натхненно, реалістично, детально написані, що немов наповнюють повітря ароматами.

Смарагдові, зелені й темні фони французьких гобеленів ХV століття розстилаються травневими та літніми галявинами й луками з соковитою травою з безліччю квітів. При їх спогляданні пригадуються й слов’янські назви місяців – квітень і травень. За гобеленами цього типу закріпилася назва «мільфльори» – «тисяча квітів»; вони особливо характерні для майстерень берегів Луари. Тут зображені переважно дикоростучі європейські квіти, але на деяких гобеленах вони акцентовані й дещо прикрашені, а на деяких – вже показані квіти завезені з Близького Сходу під час військових походів та вирощувані в садах.

У ХVІ-ХVІІ століттях Голландія стала могутньою морською державою. Багато рослин було привезено з Туреччини, Африки та інших теплих країв. На полотнах знаменитих голландських натюрмортистів доби Барокко: Амброзіуса Боссарта Старшого, Віллєма Ван Альта та його учениці Рейсх Рахел, Бальтазара Ван Дер Аста, Яна Ван Кесселя, Марії Ван Оостервік, Симона Верельста, Якоба Маркела, Абрахама Міньйона та інших; фламандських художників: доби Північного Відродження – Яна Брейгеля Старшого, Барокко – Даніеля Сегерса, Маньєризма – Саверея Руланта, італійського художника Карло Маратта та інших митців, як ознаки краси, багатства, престижу, розквітають букети й гірлянди розкішних привозних та красивих місцевих квітів: особливо модних і дорогих тоді тюльпанів, півоній; привезених з Америки та вирощуваних в якості квітів, соняшників; відомих здавна та плекаємих у багатих маєтках троянд старовинних сортів, лілей, ірисів, гіацинтів, та інших садових квітів. Бачимо також більш звичні для Середньої Європи: проліски, конвалії, незабудки, нарциси, болотні й польові іриси, маргаритки, ромашки, маки, дзвоники, волошки, гвоздики, мальви, чорнобривці та інші садові й дикоростучі квіти. Багато квітів зображено на творах Українського Барокко.

Натюрморти з цитрусами голландських живописців цієї ж доби відображають привнесення цитрусових ароматів. На численних розкішних «натюрмортах», «натюрмортах з фруктами», «сніданках», «святкових натюрмортах» Абрахама Хендріка Ван Бейєрена, Пітера Класа, Віллема Класа Хеди, Віллема Кальфа, Яна Давидса де Хема та інших, на передньому плані бачимо розрізані лимони зі спірально звисаючою обчищеною скоринкою. А Корнеліс де Хем та Ян Ван Кессель писали натюрморти з квітами і привозними фруктами. Багато різних екзотичних фруктів та зелені писали фламандські художники Франс Снайдерс і Адрієн Ван Утрехт. В деяких роботах лимони й апельсини написані на гілочках. На «Натюрморті з апельсинами і грецькими горіхами» 1772 р. іспанського художника Луїса Егідіо Мелендеса написана групка апельсинів.

У ХVІІ-ХVІІІ століттях до Європи було завезено кілька видів кориці, гвоздику, аніс зірчастий, кардамон, іннамон, корінь куркуми та інші прянощі. В Англії, Франції, Австрії та інших європейських країнах поширювалися колоніальні напої – чай, кава, какао. З’явилася англійська звичка пити чай о п’ятій годині (five o’clock). Стали привозити мигдаль, імбир. Екзотичні рослини та продукти рослинного походження дуже цінуються. Хмарки їх ароматів, мов відблиски коштовностей, починають уловлюватися в замках, палацах та багатих будинках і стають однією з ознак процвітання. Споряджаються наукові експедиції в Індію, Таїланд, Китай.

У ХІХ столітті Великобританія посідає панівне становище в світі. За пишної доби королеви Вікторії з віддалених колоній припливають великі вантажі екзотів – прянощів, духмяних рослин, рідкісних квітів. Переживають розквіт економіка, наука і мистецтво, робляться визначні археологічні відкриття. В суспільстві поширюється інтерес до історії, класики, утверджуються імперські настрої в орбіту яких включаються все більш віддалені регіони. Екзотичні рослини поступово перестають бути рідкістю – вони міцно увійшли в життя європейців.

Для живопису реалістичних напрямків ХІХ-початку ХХ століття характерні великі тематичні картини, в сюжетах яких проглядаються історико-культурологічні нашарування доби. Стають дуже модними історичні (хоча часто й надумані, оскільки достеменних відомостей недостатньо), міфологічні (за літературними пам’ятками), лірико-романтичні твори на теми давньосхідної, давньогрецької, давньоримської історії, античної міфології, середньовічних європейських легенд. Ознаками місця дії, характерними деталями, що несуть значне смислове навантаження, часто виступають рослини, квіти – художники зображують їх досить багато.

На картинах англійських художників-академістів ХІХ-початку ХХ століття, які писали переважно на античні мотиви: Лоренса Альми-Тадеми, Джона Вільяма Годварда, Альберта Джозефа Мура – в творчості якого знайшов оригінальне відображення інтерес до класичної скульптури, російського академіста Генріка Семирадського, зображено багато рослин середземноморської флори: субтропічні хвойні, кипариси, лаври, мирти, олеандри, квітучі дерева та квіти: гіацинти, нарциси, лілеї, іриси, маки й особливо багато троянд, зокрема, на сценах римських бенкетів. На картинах Фредеріка Лейтона «Медовий місяць живописця» 1864 року і «Сад Гесперид» 1892 року, написані цитрусові дерева. Лимонне дерево написав на передньому плані картини «LA BELLA MANO» 1875 року, Данте Габріель Россетті.

На полотнах англійських художників Вікторіанської доби, романтиків, прерафаелітів, які також багато писали на теми античної міфології та, особливо, європейського епосу й лірико-романтичних відносин і настроїв сучасників – Едварда Коулі Берна-Джонса, Едмунда Блейра-Лейтона, Джона Роддема Спенсера Стенхоупа, Джона Вільяма Уотерхауса, Вільяма Холмана Ханта, Артура Хьюза, Едварда Роберта Хьюза, Марії Спарталі Стілман та інших, – теж бачимо квітучі дерева, троянди, а також шипшину, базилік, болотні іриси й латаття, та цілі галявини європейських квітів, що нагадують фони «мільфльорів». Зображення європейських та завезених з середземномор’я й Близького Сходу квітів є окрасою картин за сюжетами середньовічних лицарських легенд. З допомогою квітів часто прекрасно переданий настрій персонажів. Приміром, в картині «Фіалки» 1904 року, Генрі Мейнелла Рима. Деякі майстри опоетизовано зобразили екзотичні рослини. На полотні «Та, яка вибирає. (Портрет Еллен Террі)» близько 1864 року, Джордж Фредерік Уотс написав камелії.

Реалісти – російський художник Іван Хруцький, французькі художники: Софі Андерсен, Гюстав Курбе, Антуан Воллон, Анрі Фантен-Латур та інші, – в своїх картинах і натюрмортах, поставлених відповідно до жанру часто досить буденно, писали місцеві та привозні квіти й фрукти: фіалки, бузок, лимони, апельсини, букети польових і садових квітів.

Від доби Відродження примітні алегоричні полотна, в яких асоціації з весною викликають весняні квіти: бузок, нарциси, маргаритки, гіацинти, конвалії, ромашки та інші, квітучі дерева; з літом – розкішні яскраві літні квіти і фрукти; з осінню – складних кольорів хризантеми й інші осінні квіти, овочі. Нічні пейзажі прикрашають квіти, що розкриваються в надвечір’ї, світанкові – вранішні. Всю рослинність оспівують твори типу «флора».

Аромати часу немов відчуваються у пишних парадних портретах в яких екзотика показана деталями. Наприклад, розкішні білі екзотичні квіти прикрашають головний убір дами на ампірному парадному портреті графині Дарю 1810 року, французького художника Жака Луї Давида; стебло з великими білими квітками прикріплене до сукні мадам Жозефіни Альвар де Ерразуріс на портреті 1892 року, написаному італійським художником Джованні Болдіні.

Красою з краси квіткового царства є найчисленніші та найдивовижніші – орхідеї. У ХVІІІ-ХІХ-ХХ століттях ці виняткові красуні з’являються в Європі вже в значній кількості. Серед них виділяється ваніль вузьколиста, з плодів якої одержують ванілін, та квіти інших видів, що мають приємні запахи. На багатьох полотнах американського художника Мартіна Джонса Хіде (1819-1904), який багато подорожував, зображені бразильські джунглі, орхідеї, зокрема, каттлеї, та колібрі.

В живописі відображені й рослини з яких стали одержувати олію – одну з найважливіших складових високоякісного мила. Зокрема, на картині «Дріада» 1884-1885 років, англійської художниці Евелін де Морган зображена багатовікова маслина; а на картині «Клітія» 1886-1887 років – соняшники. Багато зображень маслин у творах на теми історії Близького Сходу. Серед натюрмортів багато полотен з виноградом, з кісточок якого у наш час теж виготовляють олію.

Найчастіше в живописі зображували троянди. Їх багато на натюрмортах; персонажі картин буває написані серед троянд чи з букетами в руках – вдихають їх аромати. Троянди здавна є найпопулярнішими квітами. Вони завжди дуже цінувалися за виняткове поєднання краси та насичених приємних запахів. Ці квіти постійно присутні у людських стосунках. За античної доби троянду присвячували богині Афродіті. Зображення розоцвітих є на пекторалі з кургану Товста Могила. Широке відображення в мистецтві позначає популярність аромату троянд в косметиці. Проте, багато зображень й інших красивих рослин, часто тих, що мають приємні аромати.

В живописі простежується зв'язок символічного, лікувального, естетичного значення рослин. Символіка рослин пов'язана з магічними властивостями, що їм приписуються, і впливом на різних рівнях – фізичному, розумовому, емоційному й духовному. Поширені лікарські трави і спеції наділені багатим символізмом. Оливкову олію вважають символом процвітання і духовної могутності, розмарин – символом пам’яті, кохання, вірності. Універсальне значення квітів – це кульмінація процесу росту й закладка через насіння нового циклу. В багатьох народів є своя особлива мова квітів. Приміром, сучасники Вільяма Шекспіра прекрасно розуміли значення квітів, про які говорилося в його п’єсах; існувала й мова квітів Вікторіанської доби.

В Російській Імперії рубежу ХVІІІ – ХІХ століть розгортання виробництва на високому рівні пов’язане з діяльністю Генріха Афанасійовича Брокара, який спочатку робив дешеве копієчне мило, але скоро зміг випускати дорогі парфуми, одеколони і мило. Ці товари продавалися й в Україні.

Британська компанія «British botanics», яка у середині ХХ століття почала відроджувати традиції виготовлення мила ручним способом і продавати його під торговою маркою «Boms», зробила значні напрацювання по рецептурі та технології виробництва на які тепер орієнтуються інші виробники.

В українській культурі натурального високоякісного мила простежуються всі загальноєвропейські етапи. Однак, дещо інші їх, так би мовити, пропорції. Зокрема, деякі середземноморські рослини були відомі раніше ніж в Європі, а колоніальні – пізніше, завезені за Петровської доби. У нас прагнуть розвинути давні традиції миття з лікувальним ефектом, відновити косметичні та парфумерні мила з традиційними ароматами ХІХ століття, а також виробляти більш спеціалізовані квіткові, цитрусові, пряні, рослинні мила з підбором нових композицій ароматів. В якості сировини з приємними ароматами й лікувально-косметичними властивостями намагаються використовувати більше рослин рідної флори (лісостепова зона опрацьована небагато) та додавати природні матеріали нерослинного походження – глини, бджолопродукти. Тут пригадуються як скіфська культура, зокрема, в письмових згадках Геродота та в торевтиці, з широким використанням степових рослин Північного Причорномор’я, так і український живопис ХІХ-ХХ століть. Хвилі степових трав, багато квітів бачимо на картині М. Д. Кузнєцова «В свято» 1879 року, пейзажах В. Д. Орловського, С. І. Васильківського, П. О. Левченко, К. К. Костанді, картині М. Сергеєва «Пасіка на Україні» та інших. Особливо слід відзначити твори видатного народного живописця Катерини Василівни Білокур. Декоративно стилізовані квіти є основним мотивом на українських килимах, зокрема, полтавського типу.

Сучасне українське мило виготовляється аптекарським «холодним» способом зі збереженням всіх корисних речовин, без консервантів і синтетичних фарбників. За словами виробника Володимира Сергійовича Тарасевича, мило – жива річ, як жива вода. Його можна робити тільки на позитивних емоціях.

Колекція «ХІХ сторіччя», виготовляється за рецептурами ХІХ сторіччя. Чотири з них за фармакопеєю – «Инструкция для управления придворной его Императорского Величества аптекой». Мило «О-де-колонъ» містить ефірну олію лимону, бергамоту, лаванди, розмарину і пальморозову олію та перуанський бальзам. Його тонкий та приємний аромат був відомий як один з найкращих з часів створення. Мило «Тисяча квітів» («Savon aux miller fleurs») – один з найчудовіших ароматів, який був створений спеціально для жінок. В самій його назві пригадуються старовинні гобелени «мільфльори». Містить ефірні олії бергамоту, лимону, гвоздики, герані, пачулі, пальморозову та петінгреневу олії. Мило «німецьке» містить ефірні олії кмину, лаванди, бергамоту та лимону. Олія Ши (Каріте), що входить до жирової основи, містить багато вітамінів і мінералів. Мило «Віндзорське» містить ефірні олії лаванди, бергамоту та коричну олію. Має чудовий аромат кориці. Коричне було улюбленим милом королеви Вікторії. Аромотерапевтична дія: зігріває, створює ефект «теплої ковдри». Аромотерапевтичну дію, відповідну складовим, мають всі мила. Мило «Для чоловіків», теж виготовлене за рецептами ХІХ сторіччя, містить ефірні олії санталового дерева, шавлії, пачулі, бергамоту та петінгреневу олію. До його складу входить олія волоського горіха, що містить вітаміни А, Є, С, багато мікроелементів.

Певну лікувально-косметичну дію мають всі натуральні мила: спеціальні – «Дігтярне», «Сірчано-дігтярне», «Камфорне», антисептичні – «Ромашка та календула», «Евкаліптове», «З трьох трав», «Лікарський збір», що містять рослинні відвари, косметичні й парфумовані мила. Серед косметичних є мила з цитрусовими ароматами – «Золотий лимон», «Апельсин», «Грейпфрут», «Медове з сотами»; з пряними – «Мигдальне», до складу якого входять ефірні олії мигдалю гіркого та герані; квітковими – «Троянда», «Лаванда», рослинними – «Хвойне», «М’ята», «Чистотіл» та інші. Асортимент мил постійно поповнюються. Виробники приділяють увагу розвитку сучасних ліній з більш широким залученням рослин з помірної зони, які не використовувалися раніше.

В новій колекції парфумованого мила Glamour «П’ять настроїв Вашої шкіри» на основі з оливкової, пальмової, кокосової, соєвої, рапсової, рацинової олій зіставлені нові тонкі букети ароматів, що видаються більш композитними та незвичними – в них складно вловити запахи окремих рослин. Так, аромат мила «Prince Chaning», яке підходить для чоловіків – поєднання запахів лаванди, бергамоту, санталу, ванілі та кедру; аромат мила «Light Breese» – свіжа суміш сіцілійського кедру, блакитних дзвоників, яблука та білої троянди; аромат дамського мила «Sweat Pleasure» – солодке поєднання абрикоса, персика, троянди, водяної лілії, фрезії, мускусу та амбри; аромат мила Brilliant Sunshine – яскравий та витончений мікс запахів зеленого манго, стиглої груші, конвалії, фіалки та білого мускусу; аромат Hypnotic Night містить солодкі ноти ванілі та гіпнотичного жасмину. В серії виражена тенденція поєднання рослин з досить віддалених між собою ботанічних регіонів та родів. Наприклад, зараз дуже модні плодові фруктові та ягідні запахи: дині, огірка, груші й інші, а також хвойні: сосни, пихти, кедру, ялівця та інші.

Виробники відзначають, що мешканці різних регіонів України надають перевагу різним ароматам.

В новій серії, що планується до виготовлення, використовуються глини (блакитна, біла каолінова), грязі, морські водорості (спіруліна, ламінарія). В деяких милах часточки складових діють як скраб.

Оскільки у виробництві мила не застосовуються штучні фарбники, воно має красиві природні кольори. Гамма в основному теплих відтінків: темних аж чорнуватих, багато умбристих, оливкових, зеленуватих, коричневих до охристих, морквяних, жовтуватих, червонуватих, складних рожевих, кремових, білуватих. Мило багатьох видів двоколірне, є триколірне й так звані мармурові мила. Мило з глинами – сірого кольору.

Рослинне оточення, в тому числі й запахи, продовжує архетип саду в душі людини. Зараз у справі виробництва натурального мила склалася ситуація, коли основні базові групи ароматів та інгредієнтів відомі й освоєні, очевидна світова інтеграція – своєрідний Світовий сад. Але повсюдно є свої особливості, дещо вдосконалюються методи, розробляються ще ефективніші поєднання складових з додаванням відомих та таких, що ще не використовувалися, лікувальних і корисних природних матеріалів. Натуральні мила зроблені ручним способом особливо популярні в країнах з розвиненою системою цінностей. Попит на такі товари є й показником статку країни. Милом користуються всі, його значення в культурі важко переоцінити.



Список літератури:


  1. Мосин И. Г. 11 000 шедевров, 1000 мастеров классической живописи. – М.: Эксмо, 2006. – 1008 с.: ил.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка