Три любові



Скачати 168.45 Kb.
Дата конвертації16.01.2018
Розмір168.45 Kb.
ТипУрок

Ганжа Г. Г.,

вчитель української мови і літератури

ЗОШ І-ІІІ ст.. с.Березовичі

Тема уроку: «Поезія багато має струн...» Поетична та пісенна творчість Любові Мілевич

Дидактичні завдання уроку: Ознайомити учнів із життєвим шляхом та творчістю поетеси-землячки, її пісенним доробком, проаналізувати лірику Любові Мілевич, її тематику та особливості. Розвивати естетичні та художні смаки учнів, їх читацькі компетентності, пробуджувати інтерес до творчості письменників Волині, виховувати любов до рідного краю, його мальовничої природи та працьовитих людей.

Міжпредметні зв’язки: музичне мистецтво



Очікувані результати для учнів

Учні повинні знати: характерні особливості та види поезії Любові Мілевич

Учні повинні вміти: розвивати читацькі компетентності, вчитися розрізняти види ліричних творів, уміти робити ідейно-художній аналіз віршів, відбирати найголовніше, систематизувати та узагальнювати матеріал

Тип уроку: урок-огляд творчості
Обладнання: проектор, ноутбук, літературна карта Волині, книги Любові Мілевич
Література:

  1. Поетичні збірки Л. Мілевич «Десята муза», «Крила доброти», «Моя колиска – Україна», «Знайди мене, любове!», «Горицвіт».

  2. Назамцева Л. «Моя любов – свята дорога» : - Л.Мілевич, «Десята Муза» , Луцьк ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2008.

  3. Цюриць С. «У розверненій царині мрій» : Л.Мілевич, «Десята Муза» , Луцьк ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2008.


Хід уроку
І. Організація учнів до уроку

Наш сьогоднішній урок – зустріч із чудовою і неповторною поезією нашої землячки - Любові Мілевич, котра неодноразово була гостею нашої школи і свою поезію-пісню приносила у дарунок усім нам. (Слайд №2)

На наш урок Любов Федорівна не змогла прибути, тому до нас у гості прилинула її чарівна Муза і самим серцем поетеси, її устами промовляє : (Слайд №3)

Муза читає вірш «Назустріч сонячній добі»



ІІ. Представлення теми та очікуваних результатів. Мотивація навчальної діяльності.

- Отже, як сказала нам Муза , «Поезія багато має струн»... Тому ми сьогодні доторкнемося до них і з’ясуємо: які ж вони, що є джерелами творчого натхнення поетеси, звідки беруть початок витоки її таланту, що живить гаряче почуття відданості рідній землі. Сподіваюся, відкривши для себе все це, ви захочете більше дізнатись про поетесу, її творчість, глибше відчуєте любов до рідного краю, його славних людей.

Завдання нашого уроку полягають у тому, щоб дослідити в чому  вбачає авторка суть життя. А відповідь на це запитання частково ховається у нелегкому життєписі поетеси, на перехресних стежках якого були смуток і радість, розпач і тріумф, зустрічі й розлуки.

До сьогоднішнього уроку були дані випереджувальні завдання трьом групам: біографів, літературних критиків та декламаторів, кожна з яких виконувала свою ділянку роботи : біографи досліджували життєвий та творчий шлях поетеси , критики – особливості її творчості, а декламатори готували виразне читання поезій Л. Мілевич.

Отож, надамо слово нашим біографам, і під час їхньої розповіді складемо хронологічну таблицю життя та творчості поетеси.



ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу

( Слайди № 4-6 )



Учень 1. У мальовничому куточку Волинського Полісся, у селі Буцин Старовижівського району, неподалік озера Пісочне, серед блакитнооких льонів та закосичених плакучими вербами озерних плес, у царині росистих поліських лісів 17 травня 1953 року народилася маленька дівчинка-фея, що своєю появою зачарувала усю родину. Тут, у притишеному шепоті лісів, вона зробила перші свої кроки, промовила перші свої слова, переступила поріг отчого дому. Тут вона вперше торкнулася зваби рідного слова, що мало казкову силу: ранило і зцілювало, доводило до сліз і могло втішити, породжувало радість і дарувало тихий сум...    

Нарекли немовля Любов’ю, щоб несло воно у світ радість, сонце, тепло і надію.



Учень 2. Сама ж поетеса про це говорить так:

Звусь немарно Любов:

Сіль землі - в цьому слові!

Все прекрасне либонь

Почалось із Любові.

Без Любові - пітьма.

Без Любові - знемога.

І дороги нема



Без Любові - до Бога.

Учень 1. І справді, Любов Мілевич так названа неспроста, адже сповнена величезної приязні до співучої мови, рідного народу, всього прекрасного. Родина, у якій їй довелося появитися на світ, була талановита: у ній свої поети, художники, співаки. Від матусі, Лариси Олександрівни, перейняла вона витончений ніжний голос, журналістські навики - від тата, Федора Юхимовича, а артистичні - від дідуся, Олександра Савовича., У 1965 році, коли Любі виповнилося 12 років, вона написала свій перший вірш – «Мама». А в 1971 році народилася перша пісня – «Пісня про тебе». Було тоді їй 18...

Учень 2. Доля наділила Любов Федорівну нелегкою життєвою ношею, стелила терни до ніг, випробовувала на міцність іще у сповитку. Перша, іще неусвідомлена тоді, втрата постукала в двері її життя у восьмимісячному віці - не стало батька. Згодом вони з молодшим братом Васильком зовсім осиротіли - за межу буття відійшла мама. Довелося неповнолітній юнці опікуватися братом, який був важко хворий і згодом також пішов із життя... Родинне коло замкнулося, душу рвала печаль, однак світло любові, тепло сімейного затишку назавжди залишилося у великому і щирому серці.

Учень1. Сирітство змушує дівчинку залишити мальовничі простори рідного Буцина. До шостого класу вона навчається у школі-інтернаті с. Заболоття Ратнівського району, пізніше - У Нововолинській школі-інтернат, а потім, захворівши, потрапляє у протитуберкульозний санаторій с. Згорани Любомельського району, де разом з лікуванням у 1968 році закінчує школу. З 1968 по 1971 рік Люба навчається в Луцькому культурно-освітньому училищі на диригентсько-хоровому відділі. Саме тут, у стінах училища, народжуються її перші пісні, відкривається ще одна тонка грань її таланту - піснетворча. У її душі оживає казка дитинства , про яку уже в зрілому віці вона напише в одному з віршів, який багато в чому є автобіографічним.

Учень читає вірш «Казкою народжена»

Учень 2.Ось так просто і задушевно розповідає поетеса нам історію своєї правдивої життєвої казки, історію Попелюшки, що стала духовно багатою Особистістю, бо й справді Любов Федорівна - людина неординарна, їй підвладне все. До чого б не приклала свої руки - усьому давали вони лад, адже працювала поетеса і в закладах освіти - вихователькою та вчителькою , і в закладах культури - художнім керівником та директором Будинку культури, була позаштатним кореспондентом і навіть масажисткою. Вона ж - активна учасниця і переможниця обласних та всеукраїнських спартакіад з рекреаційних видів спорту, зокрема, з шахів та шашок...

Учень 1.(Слайд № 7) Твори поетеси неодноразово друкувалися на сторінках міських, районних та обласних газет, у журналі «Педагогічний пошук». Світ побачили її поетично-пісенні збірки: «Крила доброти» (1993 р.), «Моя колиска – Україна» (1995 р.), «Знайди мене, любове!»(1997 р.), збірка для малят «Веселинка»( 2000 р.), збірка поезій філософського напрямку «Горицвіт» (2003 р.), збірка «Десята муза» (2008 р.), пісенно-поетична збірка для дітей «Світильце» (2012).
- Зверніть увагу на хронологічну таблицю творчості поетеси, чи все ви встигли записати під час розповіді біографів? Занотуйте, будь ласка, дати народження її поезій.

А зараз надамо слово групі поезієзнавців Любові Мілевич, до складу яких увійшли критики, декламатори та дослідники її творчості .



Критик. Проаналізувавши частину творчого доробку Любові Мілевич, ми прийшли до висновку, що поезія її дійсно має багато струн і торкається майже усіх граней людського буття, однак ми виділили основні види її лірики: (Слайд № 8 )

Цикл громадянської лірики поетеси переповнений страдницькою любов ю до рідної України, гіркий присмак долі якої, мисткиня хоче розділити навпіл, хоча її внутрішнє "я" протестує проти безталання такого великого й талановитого народу (Слайд № 9).


Величною, неповторною і святою постає в поезії Любові Мілевич краса рідної землі. Особливо це відчутно в таких віршах як "Земле Тараса і Лесі", "Моя колиска - Україна" ,"Засіймо землю добром", "Щемить мені усенька Україна", у яких поетеса як справжня патріотка поєднує власні переживання з болями цілого народу, котрому готова прихилити небо, благати у Господа прозріння та прощення гріхів (Слайд №10).
Учень читає вірш "Щемить мені усенька Україна"
Критик: До громадянської лірики поетеси можна віднести й ті поезії, що присвячені нею своїй "малій" Батьківщині, де тихо грає водами озеро Пісочне,"як люстерце, найщиріше, найчистіше" (вірш "Озеро дитинства"), де сиротою стоїть батьківська хатинка- пристань, до якої ведуть усі стежки і летять, летять звідусіль наші думки (вірш "Хатинко рідна") та багато інших поезій (Слайд № 11).
Учень читає вірш "Хатинко рідна"
Критик.( Слайд № 12)

- Пейзажна лірика поетеси представлена досить широко. Від її ока не може заховатися найтонша травинка, її руки мусять торкнутися до перших бруньок , що тільки - тільки починають наливатися життєдайним теплом. Серце її хвилює гуркіт весняного грому та щемлива мелодія дощу, а ще латаття у заплавах поліських озер -"жовтогаряче багаття", що "по воді зайнялось - розляглось". Закохана у квіти поетеса готова кожній із них складати оди і прославляти їх красу (Слайд №13).

Небо, зорі, поле, ліс, квіти, море - це ті "живі герої", з якими не лише веде задушевні розмови поетеса, а й намагається відчути, перепустити через своє серце усі настрої, усі звуки та пахощі, які наповнюють цей дивовижний світ . Так у вірші "Матіола" поетеса розповідає про непримітну, на перший погляд, квіточку, що завдяки духмяним своїм пахощам багатьох "до останку закохала у себе вона".( Слайд № 14)
Учень читає вірш "Матіола"

- Хвилює її романтичну душу і взаємозаміна пір року, бо до кожної з них у Любові Мілевич - свої ключі , своє уміння поєднувати життя природи із людським буттям. Дуже часто явища природи в пейзажній ліриці поетеси переростають у символи : весна - пробудження і молодість, осінь - приближення старості, вітер - неспокій , жито - життя, що вносить в її поезію елементи філософічності



Учень читає вірш "Палахкотить моя весна»
Критик (Слайд №14) У творчості Любові Мілевич значне місце займає філософська лірика, адже однією із основних особливостей її поезії є глибоке проникнення в сутність людського життя. Тисячі запитань задає собі поетеса:

- Куди біжать мої дороги?

Чи хто коли зупинить їх?

- Хто правий з нас, хто винуватець? - і намагається дати на них відповідь.

До цього виду лірики поетеси можемо віднести такі вірші як "Інтуїція", "Грішниця", "Бути оптимістом", "Потрібен час", "Дві смуги" та інші.

Учень читає вірш "Дві смуги"

Критик.

Найбільшим циклом поезії Любові Мілевич є, звичайно, її інтимна лірика (Слайд № 16). Любов для цієї чарівної жінки - момент істини, начало всіх начал. І хоч її лірична героїня знає крім щастя і біль розчарувань, і гіркоту зради, віра у світлі, чисті почуття перемагає, бо людина у своєму житті не може обійтись без любові. Вона присутня всюди: у теплому подиху вітру-легкокрила, у пестливому промінні сонця, що іде на спочинок, у різнобарвній веселці , що обнімає небокрай після дощу, а ще - в люблячій і такій рідній усмішці мами, що ніколи не забувається...


Учень читає вірш "Три любові"

Критик. Крім цього, його Величність Кохання - це основне із джерел творчості Любові Мілевич, з якого вона, як прохолоду і снагу з батьківської криниці, черпає сили для жіночих переживань, материнського самозречення та музично-поетичної творчості. Кохання, в розумінні поетеси, - це десята Муза серед усіх Муз, що надихають на творчість і несуть прекрасне . Саме так називається один із віршів поетеси, що дав назву цілій великій збірці .

Учень читає вірш "Десята Муза"
Критик. Любов Мілевич пише не тільки вірші, а й творить до них музику.

Її авторський пісенний вінок складає понад 950 пісень.

Твори поетеси звучать по радіо, телебаченню, на обласних , всеукраїнських та міжнародних фестивалях і часто стають піснями - переможцями. Та і сама Любов Федорівна є лауреатом багатьох всеукраїнських фестивалів, призером ХІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів на Кубі.

Так, наприклад, за вірш "Горіла правда" на Всеукраїнському фестивалі "Диканські вечори", що відбувся у травні 2007 року у м. Полтаві, Л. Мілевич отримала найвищу нагороду за високий професійний рівень і майстерність, а за пісню "Крила доброти" ( в номінації "Авторська пісня") їй вручено Диплом лауреата Першої премії. У 2004 році на фестивалі авторської пісні "Білі лелеки", який проходив на березі озера Пісочне Старовижівського району, наша землячка завоювала також І місце. Музика любові стала сенсом її життя , в чому вона зізнається нам з вами:( Слайд №17)


Учень читає вірш "Переллю слова у музику любові"

Критик.

Любов Мілевич - автор аудіоальбомів: "Зоряна скарбничка" ( для дітей), "Пісня - мій талісман", "Калиновий вогонь", "Пелюстки любові"(1998-2003 рр.), компакт-дисків: "Дарую свято вам", "Течія життя", "Запалімо свічі" (2006-2010 рр.), виконавицею пісень у яких є сама авторка (Слайд № 18).

Пропонуємо вашій увазі пісню "Пісня - мій талісман" у її виконанні.
- Дякую усім, хто сьогодні допоміг нам торкнутися до струн поезії нашої талановитої землячки і подарував прекрасні миті єднання з поетичним словом.

(Оцінювання роботи біографів, критиків та декламаторів)

Однак урок наш ще не закінчився, і ми переходимо до узагальнення і систематизації матеріалу уроку.

ІV. Узагальнення та систематизація знань



- Кожна група на сьогоднішньому уроці виконувала певні завдання, з якими усі справилися дуже добре, кожен учень хотів донести до нас найповніше і найзрозуміліше те, що він готував. А тепер перевіримо , як же ви усі засвоїли весь матеріал. Для цього змінимо формат діяльності груп і запропонуємо їм виконати такі завдання :

- Біографи - розподіляють запропоновані вірші за видами лірики

- Критики- беруть уявне інтерв’ю у Любові Мілевич про її життєвий та творчий шлях;

- Декламатори - роблять ідейно-художній аналіз поезії "Дві смуги"


Завдання групі біографів. Розподіліть за видами лірики запропоновані твори поетеси: «Десята Муза», «Щемить мені усенька Україна», «Земле Тараса і Лесі», «Дві смуги», «Крила доброти», «Матіола» «Горіла правда», «Латаття», «Інтуїція», «В полоні природи», «Грішниця», «Три любові», "Бути оптимістом", "Потрібен час", "Переллю слова у музику любові" «Нап ‘юся води з-під лілій»
(Громадянська лірика: «Щемить мені усенька Україна», «Земле Тараса і Лесі», «Горіла правда»; пейзажна лірика: «Матіола», «Латаття», «Нап’юся води з-під лілій», «В полоні природи»; філософська лірика: «Дві смуги», «Переллю слова у музику любові», «Крила доброти», «Інтуїція», «Грішниця», «Бути оптимістом», «Потрібен час»; інтимна лірика: «Десята Муза", «Три любові»)

Завдання групі літературних критиків. Розіграти уявне інтерв’ю з поетесою .

- Який куточок Волині є Вашою малою батьківщиною?

- Моя мала батьківщина - село Буцин на Старовижівщині, на берегах мальовничого озера Пісочне, серед мальовничих лісів,що неповторно пахнуть у будь-яку пору року.

- Чи мали члени Вашої родини якісь особливі таланти?

- Родина, у якій мені довелося появитися на світ, була талановита: у ній свої поети, художники, співаки. Від матусі, Лариси Олександрівни, перейняла витончений ніжний голос, журналістські навики - від тата, Федора Юхимовича, а артистичні - від дідуся, Олександра Савовича.

- Що Ви можете розповісти про своє дитинство? Чи було воно у Вас щасливим та безтурботним ?

- Дитинство, кажуть, - найкраща пора, проте у мене воно не було безхмарним, бо ще у восьмимісячному віці у мене не стало батька, я його не пам’ятаю. Зовсім молодою з життя пішла й мама. Після її смерті ми з молодшим братом Васильком зовсім осиротіли . Довелося мені, неповнолітній юнці, опікуватися братом, який був важко хворий і згодом також пішов із життя... Сирітство змусило залишити мальовничі простори рідного Буцина. До шостого класу навчалася у школі-інтернаті с. Заболоття Ратнівського району, пізніше - у Нововолинській школі-інтернат, а потім, захворівши, потрапила у протитуберкульозний санаторій с. Згорани Любомельського району, де разом з лікуванням у 1968 році закінчила школу. Ось так і минула пора мого дитинства...

- Коли був написаний Ваш перший вірш, кому він був присвячений ?

-У 1965 році, коли мені виповнилося 12 років, написала свій перший вірш – «Мама». Звісно, він був присвячений матусі.

- Ким доводилося Вам працювати ?

- З 1968 по 1971 рік я навчалася в Луцькому культурно-освітньому училищі на диригентсько-хоровому відділі. Проте працювати довелося і в закладах освіти - вихователькою та вчителькою, і в закладах культури - художнім керівником та директором Будинку культури. А ще була позаштатним кореспондентом і навіть масажисткою.

- Як називалася Ваша перша збірка поезій?

- У 1993 році побачила світ моя перша збірка поезій . Називалася вона «Крила доброти»

- Що надихає Вас на створення віршів та пісень?

- Джерелом для творчості є, насамперед, чудові люди, зустрічі з якими щедро посилає мені доля , а ще - природа , непрості наші будні, душевні переживання і спогади...

- Чи є у Вас нові творчі плани та задуми?

- Звичайно. Хочеться увіковічнити у своїй поезії не себе, а рідний край, його історію та красу.

- Дякую за щиру і душевну розмову. )


Завдання групі декламаторів. Зробити ідейно - художній аналіз поезії "Дві смуги"
( Поезія «Дві смуги» входить до збірки "Десята муза". У ній ідеться про сутність людського життя , котре складається з мінору і мажору, смутку і радості . Ідея вірша - незламна віра людського духу в те, що на зміну чорній смузі обов’язково прийде світла, щаслива мить, бо так влаштоване життя. Поезія "Дві смуги" відноситься до філософської лірики.)

Увесь вірш побудовано на протиставленні життєвих понять, що поперемінно чергуються в людському житті – «дві смуги: біла й чорна» , «дві хвилі – світло і пітьма», «струна мажорна і мінорна». Використовуючи антитезу , поетеса тонко передає настрій свого ліричного героя. Він у постійному пошуку щастя , і хоч задає питання про те , де ж ховається біла смуга життя, це не звучить як зневіра, він готовий і далі до неї іти, бо це його доля, «а долю - спробуй обмини». У цій поезії Л.Мілевич використовує ряд постійних епітетів : білий ,чорний , зимовий , мажорний , мінорний, що й створюють образ- протиставлення. Самотність свого ліричного героя поетеса порівнює із зимовим деревом: "Отак, як вишня... посивіла, одна - в зимовому саду" . Однак таке порівняння, такий образ не сприймається песимістично, бо це - доля, і хоча її не можна змінити, вона дає право сподіватися на кращі часи.

Вірш написаний чотиристопним ямбом ; римування перехресне)

V. Підсумок уроку. Релаксація.

- Наш урок підійшов до завершення. Ми торкнулися безлічі струн, які має поезія і кожен з вас переконався в тому, що... ( Метод мікрофона) ... бути поетом непросто; ...поезія - це чудовий світ краси; ...ми так мало знаємо про таланти свого краю..

Для релаксації пропоную вашій увазі відеокліп на одну з пісень Любові Мілевич - "Кароокий блондин"/

VІ. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

Обов’язкове: ознайомитися з творчістю А. Кримського

За бажанням: створити презентацію «Агатангел Кримський і Волинь»

Додаток до уроку

Назустріч сонячній добі
Йдучи назустріч сонячній добі,

Зі сну у дійсність погляд перевівши,

Я розкажу, сучаснику, тобі

Про світ краси, що переріс у вірші.

Поезія багато має струн.

Торкнися їх душі своєї краєм.

Краса тебе збентежить, ніби струм,

Всередині, мов скрипочка заграє.

Дарує літа почуття дзвінкі,

Що розбудити вміють і байдужих,

Та є у неї струни ще й такі,

Які вертають до життя недужих.

Поезія багато має струн...
Казкою народжена
Моє дитинство казкою було,

Яку ніхто донині не загоїв.

У давній казці між добром і злом

Я залишилась головним героєм.

Вона і досі кличе на двобій

І шанс дає мені перемагати .

Поріг мій - казка. Казка - обрій мій.

Світогляд, що ідеями багатий.

Із казки починаємося ми.

У дійсність переходимо із казки

Для того, щоб здолати дух пітьми.

Для того, щоб не впасти від поразки.

Я в казці Попелюшкою була

І Жабкою-царівною ясною.

Мені хотілось ласки і тепла.

Мені хотілось бути чарівною .

Для когось - Попелюшка я й тепер,

А хтось в мені вбачає добру Фею.

Без примх і без вибагливих манер.

Та тільки як могла я стати нею?

А просто. Я у казці вік живу.

Вона була і є моїм покоєм.

І бачите ви казку наяву,

Тому у ній є головні герої.


Щемить мені усенька Україна
Щемить мені усенька Україна.

Щоденно сплачую я їй борги.

Перед іконою, упавши на коліна,

За вас молюся, друзі й вороги.

О Господи! Прости незрячим дітям

Гріхи, що заступили глузд і честь.

Свята ж бо правда...крізь тисячоліття:

Твій Син Ісус за нас пішов на Хрест!

Пошли прозріння бідним українцям!

Дай мудрості. Врятуй від сліпоти,

Від зла, яке вирує через вінця...

І всіх нас добротою збагати!

Не вистачає нам її сьогодні.

Собі життя вкорочуємо ми.

Будь ласка, освіти шляхи Господні...

І захисти народ наш від пітьми!



Хатинко рідна
Хатинко рідна- тишо з тиш...

Моя овічна пристане,

Скажи, чи ти мені простиш

Сльозу терпкої істини,

Що знов лишу тебе саму?

І повернусь не скоро ще.

Скажи, прощаючись , чому

Мені до крові боляче?

Але не треба нарікань,

Не буде відстань зрадою.

В полоні всіх моїх чекань

Тебе найбільше згадую.

Хатинко мила! Із доріг

Сльозою сонцеокою

На твій вертаюся поріг

З далекого неспокою.

Мені такої не знайти,

Що звабить дивовижею.

Як ненька - ти! Як ненька, ти

Сповити можеш тишею.

Діждешся...завжди прихистиш.

Тепло в тобі не вистигне.

Хатинко рідна - тишо з тиш...

Моя одвічна пристане...


Дві смуги
В житті - дві смуги : біла й чорна.

Дві хвилі - світло і пітьма.

Є в мене мрія непоборна.

А пари - стільки літ нема.

Це смуга чорна. Де ж та біла?

Ніяк до неї не дійду.

Отак, як вишня... посивіла,

Одна - в зимовому саду

Струна мінорна...І мажорна...

Ми чуєм їх зі сторони.

В усіх нас доля неповторна.

А долю - спробуй обмини.



Три любові
Є три Любові. З них найперша -

Ота, що матінка дала

Тобі, долоні розпростерши

У світлі ласки і тепла.

З дитинства нею дорожив ти,

Зростав, мужніючи у ній...

Вона тебе навчала жити,

Плекати вірші і пісні.

Любов простора, як дорога...

І ось - у храм ти увійшов...

Іще одну Любов. До Бога!

В душі своїй ти віднайшов.

Щасливий ти! Думки здорові

Тебе тримають на плаву.

І живлять їх аж дві Любові!..

А завтра - ти знайдеш нову!..

Ту третю...Що зовуть Коханням!..

Ту благодать...Ту благовість...

Всі три Любові - суть єднання...

Без них життя втрачає зміст.



Матіола
Вранці всі прокидаються квіти.

Тільки спить поміж ними -одна.

А коли аж почне вечоріти,

Прокидається раптом вона.

Пахне так, що пяніє округа !

Чути зблизька і здалеку хміль...

І зникає усяка напруга...

Лиш іде благодать звідусіль.

Пахне аж до самого світанку

Ця божественна квітка нічна!

Матіола. Скількох до останку

Закохала у себе вона!



Палахкотить моя весна
Встає в гаю осінній ранок.

По стежці йду, як по струні..

А вже з гілок листки багряно

Під ноги стеляться мені.

Зітхає стежечка під листом ,

Немов защемлена струна.

Вже горобиновим намистом

Палахкотить моя весна .

А я таки не вірю в осінь,

Хоч коси білить сивина,

Адже в мені пульсує й досі

Благотворителька-Весна



Десята Муза

Десята Муза... Хто вона?

У тебе виникло питання.

Є ж девять .Звідки ще ода?

Невже і Ця ще не остання?

А ти хоч вір, хоч перевір.

А краще - виблагай мольбою...

Про Неї ще писав Шекспір.

І ось: Вона - перед тобою.

Ти щойно вимріяв її ,

Аби піднести крила вгору

І облетіти всі краї

Не випускай із поля зору

Свою натхненницю ясну.

Що перевершила на подив

Всі Девять Муз . Її одну

Ти вік шукав - і не знаходив.

Але тепер Вона - твоя,

Адже повінчана з тобою .

І ця Десята Муза - я,

Любов, що кличе за собою.
Переллю слова у музику любові
Переллю слова у музику любові,

Спраглого знайду - і напою.

Поведу в серпанки світанкові,

Схожі на замріяність мою.

Переллю любов у сонячні мотиви.

Слухайте, як музики дитя

Кличе неспокійних і вразливих

У дзвінку прекрасну мить життя!

Що єднає нас, мої земляни,

Від недуг рятує і образ?



Музика любові, що не в"яне

Повсякчас виховуючи нас.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка