„Торкнись душі моєї струн”



Скачати 61.55 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір61.55 Kb.


Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №25

Тернопільської міської ради Тернопільської області


Святкова

імпреза


Торкнись

душі моєї

струн

З досвіду роботи вчителя музики ТЗОШ №25

Атаманчук Л.Б.

Тернопіль - 2008


„Торкнись душі моєї струн”

(святкова імпреза)

(На сцені оркестр, на авансцені – ведучі)

Ведуча. Давайте поговорим про життя,

Отак зберемося і поговорим,

Поділимося радістю і горем,

Давайте поговорим про життя,



Ведучий. Давайте поговоримо про світ,

Про ліс і поле, океан і сушу,

Давайте поговоримо про світ,

Про музику і нашу душу.



(Звучить твір Й. С. Баха „Арія”)

Прийнято вважати, що є місця в душі людини, куди не добереться слово; куди не добереться слово, туди добереться пензель, а куди не дістане пензель, туди сягне звук музики.



Ведуча. О Музико! О Вічна таїна!

Зову тебе я дивом незбагненним!

В тобі печаль осяяна і весна!

В тобі живе щось чисте й сокровенне.

О Музико! В твій світлий храм іду.

Здається, відчинилось небо рано

Торкаєшся душі моєї струн

І від бентежних звуків завмираю.



Ведуча. Для краси народжується квітка,

Для родин народжується рід,

Для польоту лебідь і лебідка,

А людина для добра і щастя на землі.



Ведучий. І йде життя незвідане чи звичне,

Ніхто його не втримає в руках,

Лише душа живе у пісні вічно,

І музика та до душі знаходить шлях.

В Україні здавна цілющі, зачаровуючі звуки музики допомагали людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, історію свого народу. Музика дає нові кольори в палітру людської свідомості, супроводжує людину від народження до смерті, передається від покоління до покоління. Відомо, що нація, яка не використовує музику при формуванні особистості, перебуває під загрозою знищення, деградації.

Кожна людина має знайти свою унікальну пісню, музику, мелодію у нескінченній дивовижній симфонії життя.

( Звучить твір М. Лисенка „Листок з альбому”).

Учениця. У драмі людській небагато дій:

Дитинство, юність, молодість і старість.

Роби, що хоч, ридай або радій –

Неси свій хрест. Все інше – поза сталість.

Настане час, і піде все в архів,

Уламки долі винесе на сушу.

Життя – спокута не своїх гріхів,

Життя – це оббирання з реп’яхів,

Що пазурами уп`ялися в душу.

( Звучить „Концерт a-moll” А. Вівальді )



Дитина. Промінь сонця знову новий день

Всім нам посилає синьоокий ...

Ще не знаєм – що у нім гряде –

Радість, смуток, тиша чи неспокій –

Та жива надія на добро ...

Нам її заповідав Месія.

Чом лягла хмаринка на чоло?

Чом у тебе, батьку, скроні сиві?



Батько. Ще ніхто біг часу не спинив...

(Ой, які ж ви, роки, невблаганні!),

І не знаєш де знайшов, згубив,

У житті, у побуті, в коханні...

Сивини щодень нам додають

Болі втрат, печалей і розлуки...

Хвилі щастя, радості несуть

Наші милі діти і онуки;

А літа... Що врешті-решт літа?

Їх ходи стрімкої не боюся:

Є ж бо в нас в житті мета свята –

Молодістю – в дітях повторюся.

Гей, затихніть болі і жалі!

Часу нині я для вас – не маю...

Доню, глянь, як в рідній стороні

Про кохання молодість співає.



Дитина. В синє небо музика зліта

І не стане на шляху неспокій:

Молодість – непрожиті літа,

Батько. Молодість – це стан душі високий.

( Звучать „Дивертисменти” В. А. Моцарта)



Ведуча. На порозі двох тисячоліть.

Людська душа співа, а може плаче...

Вона як скрипка вічна і сумна

Вдивляється в майбутнє і не бачить.



Ведучий. Кругом недоля, гріх, журба,

Цькують віками нашу душу,

Але моя душа міцна.

Вона – любов. В ній ангела є крила.

(Звучить „Мелодія” М. Скорика)

Учень. Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любові, а був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.

Якби я мав дар пророцтва і віддав усі тайни і усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любові, я був би – ніщо.

І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жодної користи.

Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов – не чванить, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає.



Хлопець. Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути!

Ми лише раз – так уже повелося, -

Живем на цій грішній землі...



Дівчина.'>Дівчина. Хай романтика Віри й Любові,

Слово людського тепла й доброти

Нам порожнини в душах заповнять

Куди вже війнули ранкові вітри.



Хлопець. І душі наші хай піснею повняться,

Скиньмо з облич своїх черствості маску,

Нехай зігрівають нас промені сонячні,

Зробим Україну щасливу, як казку.



Дівчина. Нам милосердя, Господи, подай,

До всіх страждаючих і незахищених,

Ми ще від страху і злі, і сліпі,

В душах у наших ще багато що знищено.



Хлопець. Благослови рід людський на Добро!

Дівчина. Душі відкрий нам до злагоди й миру!

Хлопець. Щоб на Вкраїні незгод не було,

Разом. Нас сохрани! І спаси! І помилуй!

( Звучить твір М. Скорика „Листок до альбому”)



1 дівчина. І вперше, і вдруге, і в тисячний раз

Молюсь не за себе, молюся за вас;

За кожну травинку, що в лузі росте,

За кожну краплинку, що з неба впаде,

За те, що розквітло, за те, що зійшло.

За слово привітне, що радість несе,

За те, що любов`ю голубить усе,

За щедрість і ласку, за теплу весну,

За мамину казку і душу ясну...

Хлопець. Я тих, кого доля вмивала слізьми,

Обняв би, прикрив би, як пташка крильми.

Звичайні й славетні, великі й малі –

Молюся за вас, що ви є на землі!

Молюся за всіх, хто живе на землі!

( Виконується «Богородице Діво» А.Гнатишина)

Ведучий. Життя людини – надто вже коротке,

Щоб марнувати сили на пусте:

Квартири, дачі, меблі, модні шмотки...

Так, ми старієм, так нам час іде...



Ведуча. Чому у Бога молимо в благанні,

Підвівши погляд в небо голубе?

Багатства й слави просимо в риданні,

А Бог у відповідь: „Пізнай себе!”



Ведучий. Пізнай себе у благості, людино!

Вся слава, все багатство – у тобі!

Бо ти у Всесвіті така – єдина,

В моїй подобі та в своїй журбі.



Ведуча. Та забуваєм в метушні щоденній,

Для чого ми з`явились на землі,

Щоб залишився слід від нас душевний,

Пресвітлий слід ранкової зорі.



Учень. Тож нехай цей звуковий потік найвищого музичного одкровення понесе вас у світ високої духовності, у світ, де душа у пошуках істини зливається з Духом Святим, дає йому наснаги і визначає для себе міру остаточного очищення.

Читець. Можна впевнено сказати, що музика не тільки відображає життя, а й збагачує духовний світ кожної людини вічними цінностями.

Духовність музики – це істинність, гідність, доброта, милосердя, правдивість, чесність, краса людини, вища правда і любов – відображені у ній.



Ведучий. Нелегкий шлях, яким ідемо ми,

Тож істину одну не варто забувати.

Тепер нам день прожити треба так,

Щоб завтра вже за ним не шкодувати.



Ведуча. Хай різні в кожного можливості й потреби

Та потяг до життя єднає усіх нас,

Тож жити треба і любити треба,

І вірити, що прийде кращий час.

( Виконується «Ноктюрн» А.Бабаджаняна)

І цінності душі знов увійдуть у моду,

І першу скрипку грать не буде гаманець,

Безхмарні дні замінять нам негоду



Й ми обміняємося всі теплом своїх сердець.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка