Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр



Скачати 182.59 Kb.
Дата конвертації29.12.2017
Розмір182.59 Kb.

Заклад освіти І-ІІІ ступенів

"Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр"

Методичний кабінет



Сага про доньок князя Ярослава Мудрого

(позакласний захід)

Підготували і провели:

вчитель української мови

і літератури Радзіх С.Д.,

вчитель світової літератури

Коваленко Л.В.,



вчитель історії Козак Ю.С.


Тернопіль - 2013 р.

Мета: ознайомити учнів зі славетними жінками України; формувати національну свідомість та людську гідність, любов до свого народу, духовну єдність поколінь; виховувати повагу до культури та історії рідного народу, працелюбності, індивідуальної свободи, толерантності, поваги до жінки.

Обладнання: портрет Ярослава Мудрого, презентація.

Словник:

Са́га (давньосканд. saga – сказання) – оригінальні та перекладні епічні (історичні та героїчні) твори з віршованими вставками, поширені в Ірландії та Ісландії (8-13 ст.).

Методичний коментар:

  • використання мультимедійної дошки;

  • вивчення та опрацювання історичної довідкової та літературного матеріалу про доньок Ярослава Мудрого;

  • підбір художніх творів до теми заходу.

Епіграф:

Жіноча доля, хто її розкаже?

Жіноча доля, хто її збагне?

Їй на землі моїй чомусь найважче
Жіноча доля вибрала мене.

/Андрій Демиденко/

ХІД ЗАХОДУ

Ведучий І. З давніх-давен династичні шлюби поряд з війнами були чи не найефективнішими засобами міжнародної політики. Згадаємо шлюб Алієнори Аквітанської з Генрі II Плантагенетом, що на триста років закріпив французьку Гієнь за англійськими королями, чи шлюб Катрін Валуа з Генрі V, що скріпив нечувану угоду в Труа 1420 року. “Bellagerantalii, tufelixAustria, nub” “ Нехай воюють інші, ти ж, щаслива Австріє, укладай шлюби” це чи не найулюбленіший лозунг дому Габсбургів лиш підтверджує важливість і зручність династичних шлюбів.

Слайд 1

Ведучий ІІ. Звернемося до часів розквіту Київської Русі. Князь Володимир Святославович одружується з ромейською царівною Анною і кладе початок серії династичних шлюбів княжого дому, якій могли би позаздрити відомі своїми матримоніальними проектами Анжуйський і Габсбургський дім.

Слайд 2

Ведучий ІІІ. Навряд чи знайдеться праця з історії Київської Русі, автор якої не згадав би іноземні шлюби дітей князя Ярослава Мудрого, званого тестем Європи, його сестер та онуків. Основне давньоруське джерело “Повість минулих літ” за часом написання належить до 20-х років XII століття. Нестор не згадує про дочок князя Ярослава, кожна з яких була коронованою королевою, але Іпатіївський літопис на диво згадує про смерть і поховання Євпраксії Всеволодівни, опальної імператриці Священної Римської імперії. На жаль у давньоруських джерелах є згадки лише про дружину Всеволода та родичання Ярослава з Казимиром I Польським. Певна річ давньоруський літописець знав набагато більше, ніж вважав за потрібне чи можливе повідомити, та нерідко саме зарубіжні джерела розкривають те, про що він промовчав.

Ведучий І. Шлюби династії представників княжого дому безсумнівно привертають увагу кожного історика чи людини зацікавленої історією України. Важко недооцінити історичне значення таких шлюбів, сам факт існування яких говорить про велич і могутність Київської Русі. Попри певні націоналістичні тенденції популярні останнім часом, питання таких шлюбів завжди досліджувалось істориками: українськими і російськими, радянськими і зарубіжними.

Ведучий ІІ. Ґрунтуючись на численні й нерідко суперечливі іноземні джерела та сучасні критичні матеріали спробуємо дослідити причини династії шлюбів представників київського княжого дому та оцінити їхні наслідки

Ведучий ІІІ. Якою ж була шлюбна політика Ярослава Мудрого?

Слайд 3

Ведучий І. Першою дружиною Ярослава була Анна. Її сина Іллю згадує новгородський реєстр князів. Вона ймовірно померла у 1018 році. Про неї згадує у своїй хроніці Титмар Мерзебурзький, розповідаючи про поразку Ярослава від польського князя Болеслава І влітку 1018. Новгородський літопис зазначає, що Анну було поховано в кафедральному соборі святої Софії в Новгороді.

Слайд 4

Ведучий ІІ. Інґігерда була старшою дочкою Олава Ейріксона (правив з 995-1021) та Астрід (ймовірно з балтійсько-слов`янського племені веди) і очевидно вийшла заміж за Ярослава Володимировича у 1019 році, цю дату називають ісландські аннали. Звичайно припускають, що Інґігерда і Ірина, яку згадує митрополит Іларіон у своєму “Слові” є однією і тією ж особою. За тридцять років шлюбу і Інґігерди та Ярослава було дев`ять дітей: шість синів: Володимир (1020-52), Ізяслав (1024-78), Святослав (1027-76), Всеволод (1030-93), Ігор(пом.1060), В`ячеслав (1034-57) та три дочки.

Слайд 5

Ведучий ІІІ. Щодо шлюбів своїх дітей князь Ярослав показав себе далекоглядним політиком, чого не можна сказати про залишену після нього систему наслідувачів престолу. Варто сказати декілька слів про шлюби Ярославичів. Сучасний російський історик Назаренко А.В. припускає, ґрунтуючись на відомостях Адама Бременського, що найстарший син Ярослава Ілля був одружений з сестрою датського (пізніше англійського) короля Кнута. Ізяслава ще у 1040 році батько одружив з сестрою польського князя Казимира Гертрудою, задля того, щоб скріпити союз Русі та Польщі. Тому не дивно, що зовнішня політика Ізяслава була орієнтована на Польщу, та й сам він під час вигнань шукав допомоги при дворі Болеслава ІІ. Святослав, потребуючи допомоги германського імператора проти поляків, спільників свого брата Ізяслава, одружився з Одою родичкою Генріха IV. Останній похід русичів на Константинополь у 1043 році не був вдалим, але мир 1046 року був скріплений шлюбом Всеволода Ярославовича з дочкою імператора Костянтина Мономаха, Марією.

Слайд 6

Ведучий І. Доньки Ярослава Мудрого, ставши дружинами європейських володарів, справедливо й мудро правили разом зі своїми чоловіками у Франції, Норвегії, Угорщині та прославилися як одні з найосвіченіших жінок тієї доби. Легендарна київська красуня Марфа, що знана як князівна-чаклунка, виховала сина з надприродними здібностями Всеслава Полоцького — хороброго оборонця рідної землі. На долю онуки Ярослава Мудрого Євпраксії випало багато випробувань, проте вона не зламалася, зуміла гідно вистояти у складних життєвих обставинах, увійшовши до історії як мужня й правдива особистість. Князівна Анна — Янка Всеволодівна, сестра й помічниця Володимира Мономаха, заснувала в Києві перший жіночий монастир, вихованки якого поширювали світло Слова Божого по всій Київській Русі. Образ Єфросинії Ярославни, що відома найбільше зі «Слова про Ігорів похід», став символом самовідданої та вірної дружини, яка чекає на свого коханого, не втрачаючи надії. Марія та Феодулія, доньки Михайла Чернігівського, багато зробили для піднесення Ростовської та Суздальської земель. Усі заслуговують на те, щоб ми їх не забували, бо вони були гідними доньками Українського народу.

Слайд 7

Ведучий ІІ. Єлизавета Ярославна...

Історикознавець. Історію романтичного лицарського кохання короля Норвегії Гаральда III до старшої дочки Ярослава Мудрого Єлизавети донесли до нас саги — пам'ятки давнього скандинавського епосу у формі прозових творів з віршованими вставками, — як-от «Сага про Гаральда, Сігурдового сина» та «Пряди про Лемінга, Аслакового сина». Норвезький принц Гаральд був змушений покинути рідний край і шукати захисту при дворі Ярослава Мудрого. Золотоволоса князівна Єлизавета, що причаровувала своїми зеленими очима, здалася йому схожою на саму Фрею — богиню кохання в скандинавській міфології. Гаральд також припав їй до серця, адже був він знатного роду, молодий, гарний на вроду, та ще й умів чудово віршувати й співати пісні, за що й прославився серед русичів як солодкоголосий Соловейко Будимирович. Таких співців скандинави називали скальдами. Коли ж норвезький принц попросив у Ярослава Мудрого Єлизаветиної руки, то дістав відмову.

— Ти молодий і сильний, Гаральде, і я був би радий бачити тебе чоловіком Єлизавети, — відповів мудрий князь, — але мої бояри казатимуть, що я віддав її за чужинця, який не має ані багатств, ані держави у своєму володінні.

Гаральд розумів, що простий найманець не пара дочці володаря славної Руської Землі. І заприсягся зробити все на світі, щоб стати гідним прекрасної Єлизавети, або Еллісіф, як він величав київську князівну рідною мовою. Тому принц і вирушив у пошуках багатства й слави в далекі краї. З п'ятьма сотнями хоробрих товаришів Гаральд прибув до Константинополя, де їх прийняли на військову службу. Візантія на ту пору вела безперервні війни, і Гаральд зі своєю варязькою дружиною здійснював далекі походи до Малої Азії, Північної Африки, Палестини, Греції, Сицилії, на суходолі й на морі звитяжно воював з маврами — ворогами Візантії. Скандинавська сага сповіщає, що якось Гаральд, прагнучи підкорити неприступне місто, вирішив скористатися хитрістю київської княгині Ольги. Принц неодноразово чув при дворі Ярослава Мудрого про Ольжину помсту деревлянам. Гаральд звелів зловити пташок, які мали гнізда в місті, а потім вилітали в ліс по здобич, прив'язати до пташиних спин соснові стружки, змащені воском і сіркою, і підпалити. Вояки так і зробили. Пташки полетіли до міста й спалили його.

Коли вікінги — так у Західній Європі називали бойові дружини давньоскандинавських племен — стояли під стінами іншого неприступного міста, хитрий Гаральд придумав новий підступ: його воїни на кілька днів припинили наступ і покірно попросили в містян дозволу виконати останню волю свого померлого ватажка — поховати його в якомусь тамтешньому монастирі. Могила шляхетного мала стати джерелом багатих дарів, тому містяни порадилися та й відчинили браму. Та враз під час похоронної процесії небіжчик жваво зіскочив з нош, а його почет витяг з-під плащів мечі. Отак місто заплатило за свою необачність. За численні ратні подвиги Гаральда назвали Сміливим. Здобуті в походах скарби принц відсилав Ярославові Мудрому, доводячи цим, що він гідний бути його зятем.

Серед усіх небезпечних пригод Гаральд не забув прекрасної Єлизавети, і в стилі лицарської поезії написав на честь своєї Прекрасної Дами 16 строф пісні, прославляючи красу й гордість київської князівни сумними словами.

1-ий читець.

Ми, друзі, летіли крутими морями,

Від любих фіордів летіли далеко,

На суші, на морі ми бились жорстоко,

І море, і суша підкорені нами!

О друзі, як серце в сміливих кипіло,

Коли ми, з'єднавши у мур кораблі,

Як птахи, помчали, кермуючи вміло,

Навколо родючої греків землі!

А діва руська Гаральда зневажає...

Від Батьківщини по диких морях

Не дарма ми бились мечами жорстоко,

І море, і берег скорилися нам,

А діва руська Гаральда зневажає...



Ведучий І. Проте Єлизавета аж ніяк не нехтувала Гаральдом, її серце боліло через розлуку з коханим. Десять років Гаральд здобував собі багатство й славу, і десять років Єлизавета вірно чекала на нього, відмовляючи іншим залицяльникам.

2-ий читець. А в нашої Єлизавети

Очі сині-синії…

Губки-губоньки малинові,

Щоки-щічки калинові,

Як смеріченька рівна,

Як мавка чарівна…

А хода, як у пави

У дочки Ярослава.

А сама вона — як на морі лебідка.

Добра, добра буде комусь дівка!..



Історикознавець. Добігав кінця термін Гаральдової візантійської служби, його нетерпляче виглядали в Києві, щоб справити княже весілля. Та примхлива доля готувала закоханим останнє випробування. У хороброго красеня Гаральда закохалася сама візантійська імператриця Зоя. Гаральд виявився непоступливим, і в розпачі вона запропонувала йому імператорську корону Візантії. Гаральд знову відмовив, надто великим було його кохання до Єлизавети. Розлючена Зоя наказала кинути непокірного вікінга до в'язниці й стратити. Тільки завдяки мужності товаришів-дружинників Гаральдові вдалося втекти з Константинополя й приплисти до Києва з усіма своїми скарбами. Україна-Русь гостинно прийняла прославленого воїна.

3-ій читець. Билина так описує зустріч Єлизавети та Соловейка-Гаральда: «Випускали її з-за дубових столів, прийшла вона до Соловейка, привіталася, узяла його за руку білу, і сіли вони за страви солодкі, на почесне місце».
Історикознавець. Сам князь Ярослав Мудрий радо вклав руку Єлизавети в Гаральдові долоні. Подружжя жило в мирі та злагоді, аж ось Гаральд зібрався на батьківщину, щоб повернути собі королівство. Це йому вдалося зробити мирним шляхом, і згодом він привіз молоду дружину до північного краю. Невдовзі невідомий віщун напророкував Гаральдові, що королю принесе смерть кохана жінка, яка зрадить його в бою. Єлизавета дуже злякалася за свого чоловіка, і навіть узяла собі нове ім'я — Емма, сподіваючись, що таким чином убереже Гаральда від біди. Єлизавета й Гаральд і далі кохали одне одного та мудро правили Норвегією.

Ведучий ІІ. У подружжя народилося двоє дочок, яких назвали Марією та Інгігердою. Збігло двадцять років. Якось Гаральдів родич Тостіг розпочав війну з англійцями й попросив військової підтримки. Гаральд не міг відмовити й разом з родиною поплив до англійських берегів. У вікінгів існувала давня традиція називати зброю та обладунок на честь прославлених вояків, близьких родичів або коханих. Свій меч Гаральд назвав Ярицлейв — на честь Ярослава Мудрого, бойову сокиру — на честь брата-короля Олафа Святого, бойові рукавиці — на честь Марії та Інгігерди. Кольчугу свою, сплетену настільки щільно, що жодна стріла не змогла б пробити ланки, Гаральд називав Еммою, ім'ям коханої дружини. Проте ця кольчуга мала одну ваду — дуже глибокий виріз коло горла, який і виявився фатальним. У розпалі битви англійський лучник улучив у незахищену ділянку Гаральдової шиї. Так збулося давнє пророцтво: у бою Емма зрадила свого господаря. Прекрасна Єлизавета, королева Норвегії, довго носила жалобу по своєму коханому, але врешті згодилася на другий шлюб і стала дружиною данського короля Свена II.

Слайд 8

Ведучий І. Анастасія Ярославна...

Ведучий ІІ. Анастасія — наймолодша дочка великого київського князя. Історичні джерела розповідають, що змалку князівна була здібна до наук. Дівчинку виховувала нянька самого князя Ярослава, дочка язичницького жерця-волхва. Стара знала чародійство, уміла віщувати, готувала ліки з трав, які знімали зубний біль та гоїли рани. Молодша Ярославна уважно до всього приглядалася й також навчалася лікувати людей. Старші сестри, особливо Анна, дуже любили Анастасію, одягали її в дорогі сукні, надівали коштовні браслети й намисто.

Історикознавець. Минули роки. Маленька князівна Анастасія перетворилася на вродливу статну дівчину. У той час через різні життєві обставини при дворі князя Ярослава Мудрого жило чимало нащадків великих царських родів. Серед них був і молодий угорський князь Андрій. Його батько, герцог Ласло, доводився двоюрідним братом угорському королеві Іштвану І Святому, який був одружений з руською княгинею. Андрій дуже рано втратив батьків і з братом Левенте змушений був переховуватися від своїх політичних супротивників спочатку в Польщі, а потім на Волині. Після численних пригод вони опинилися при дворі великого князя Ярослава.

Князь Андрій закохався в молодшу Ярославну, і князівна відповіла тим самим почуттям. Проте молодий герцог був без держави, війська й добре розумів, що Ярослав Мудрий не дасть за нього дочки. По якомусь часі угорська знать запросила Андрія посісти трон. Історики припускають, що цьому активно сприяли Ярослав Мудрий та його дружина княгиня Інгігерда, які прихильно ставилися до Андрія. Німецький імператор Генріх III спробував відвоювати угорський престол, проте Андрій зумів оборонитися й став королем Угорщини. Тільки тоді він і дістав згоду на шлюб з Анастасією. У супроводі священиків і великої дружини Анастасія прибула до Угорського королівства. Так київська князівна стала угорською королевою. І дали їй ім'я Агмунда. Як і її сестри у Франції та Норвегії, Анастасія-Агмунда робила багаті пожертви храмам і монастирям, будувала нові церкви. З її ім'ям пов'язане заснування двох монастирів на теренах тодішньої Угорщини — у Вишеграді та в Тормові. Сюди приходило багато ченців з усієї Європи.



Учитель І. З Анастасією Ярославною до Угорщини прибули не тільки православні священики, а й численне київське військо. Адже в країні було неспокійно: на землі Угорщини жадібно поглядали войовничі сусіди, постійно точилися запеклі усобиці між феодалами. Тому молодий угорський король розраховував на підтримку свого могутнього тестя Ярослава Мудрого. Вихідців з України поселили в місцевості Тихань і Зебеген. Найбільше русичів оселилося навколо королівського палацу у Вишеграді. Мешканці цього містечка зобов'язалися готувати воїнів для короля Андрія й допомагати йому в боротьбі проти впливових ворогів.

Учитель ІІІ. Шлюб короля Андрія та Анастасії Ярославни підтримав Царгород. Імператор Візантії був зацікавлений у посиленні влади Андрія. Тут добре пам'ятали про шлюб сина Ярослава Мудрого Всеволода з візантійською царівною, яка пізніше стане матір'ю великого київського князя Володимира Мономаха. На весіллі Андрієві та Анастасії подарували корону-діадему, на якій були зображені візантійський імператор Костянтин IX Мономах і його дружина. Крім цих зображень, на короні золотарі створили символічні фігури правосуддя й справедливості, що так потрібні справжнім правителям. Анастасія-Агмунда допомагала чоловікові справедливо правити державою. Вихована в найліпших освітніх традиціях Русі-України, вона сприяла створенню шкіл і бібліотек в Угорщині. Через рік у подружжя народився син, якого названо Шоломон — на честь біблійного мудреця Соломона.

Учитель ІІ. Збігло чотирнадцять років щасливого спільного життя. У країні з новою силою спалахнули міжусобні війни. 1061 року під час битви короля Андрія тяжко поранили, і він помер. Угорський престол захопив войовничий угорський князь Бела. Анастасія-Агмунда була змушена разом із сином покинути країну та переховуватися в Німеччині. Після її активних дипломатичних зусиль 1063 року Шоломон повернув собі угорський престол. Упродовж одинадцяти років Анастасія Ярославна жила при дворі свого сина. Далі її сліди губляться в мареві століть...

Слайд 9

1861 року під час орання землі один селянин несподівано знайшов коштовну корону, що її був подарував Андрієві й Агмунді візантійський імператор. Сьогодні цю історичну реліквію можна побачити в одному з будапештських музеїв. До нашого часу на озері Балатон, біля Тиханя, стоїть королівська усипальня. Дослідники вважають, що саме тут разом зі своїм коханим чоловіком королем Андрієм похована Анастасія Ярославна, угорська королева, народжена в Києві.



4-ий читець. Двадцять рядків, що принесли безсмертя

Л.Ошанін

Ти ідеш ходою плавною.

Вабить встрічного врода твоя.

— Як звати тебе?

— Ярославна.

Почекай, Ярославно моя.

Хіба серце не можу віддати я

Тій, що сонцем ясним осяйна.

Біля тебе завжди Ярославія —

Давньоруська твоя сторона.



Слайд 10

Ведучий І. Анна Ярославна, улюблена дочка Ярослава Мудрого, дружина французького короля Генріха І, королева Франції, залишила по собі образ Прекрасної Дами та славу талановитого й мудрого політика. Змалечку Анна була непосидюща, у ній поєднувалася дитяча пустотливість зі спрагою до знань. Ярослав Мудрий подбав про те, щоб не тільки його сини, а й дочки здобули добру освіту. У майбутньому князівнам судилося стати дружинами європейських володарів. Анна ж виявилася дуже здібною до наук. Вона ретельно вивчала чужі мови та історію, любила читати й переписувати рідкісні манускрипти в книгозбірні, яку заснував її батько при Софійському соборі.

Ведучий ІІ. Про Анну Ярославну – королеву Франції ви дізнаєтеся на наступному позакласному заході.

Учитель ІІІ. Хто ж така Агата Київська?

Слайд 11

Історикознавець. Агата (англ. Agatha) — дружина Едварда Вигнанця, короля Англійського, мати Едгара Етелінга та Св. Маргарити Шотландської. Походження Агати досі викликає суперечки в дослідників. Очевидно - була дочкою Великого Князя Київського Ярослава Мудрого.

Питання походження і національної приналежності Агати до сьогодні представляє собою ще не вирішену загадку історії. Збережені середньовічні джерела вкрай суперечливі щодо походження дружини Едуарда Вигнанця. Англосаксонська хроніка, а також Флоренс Вустерський у своїх роботах «Chroniconexchronicis» і «RegalisprosapiaAnglorum», Симеон Даремський і Елред Рівоскій повідомляють, що Агата була родичкою «імператора Генріха». Рьєволкс, а за ним і шотландська Мелроузска хроніка називає її дочкою імператора Генріха. Матвій Паризький, однак, вважав Агату сестрою імператора. Жеффрен Гаймар у своїй «Історії англів» заявляє, що вона була дочкою короля та королеви Угорщини, хоча і датує цей шлюб часом, коли Едуард ще перебував у Києві. Ордеріка Віталій у «Історії церкви» більш конкретний, називаючи батьком Агати короля Шаламона, який, в реальності, жив дещо пізніше.



Ведучий ІІ. Вільям Мальмсберійський в «DeGestisRegisAnglorum» стверджує, що дружина Едуарда була сестрою королеви Угорщини (донька Ярослава Мудрого). Про це повідомляє також Альберік де Труа-Фонтен.
Ведучий ІІІ. Роджер Ховеденскій і автор «Законів Едуарда Сповідника» повідомляють, що коли Едуард проживав при дворі київського «короля Малесклода», він одружився на знатній жінці. Більш того, автор «Законів Едуарда Сповідника» додає, що мати Святої Маргарити походила з руського королівського роду (Великих князів Київських).

Припущення про те, що Агата була дочкою або сестрою імператора Священної Римської імперії не підтверджується ніякими німецькими джерелами, що робить цю теорію вкрай малоймовірною. Більш вірно виглядає точка зору, запропонована істориками XVIII століття, що вона припадала племінницею імператора. Джорджіо Прай, О. Ф. Шум та Іштван Катона висунули гіпотезу, що Агата була дочкою брата імператора Генріха II Бруно Аугсбурзького. Проте в німецьких джерелах немає відомостей, що цей канонізований єпископ мав дітей.



Ведучий І. Відомий фахівець з генеалогії, Сабольч де Важа, посилаючись на точнішому перекладі латини Флоренс Вустерського і припущенні, що імператор, який згадується в Англосаксонської хроніці, є Генріхом III, підтримав і широко оприлюднив припущення більш раннього угорського історика Йозефа Херцога, що Агата була дочкою Людольфа, маркграфа Західної Фризії, старшого брата по матері імператора Генріха III. Ця теорія панувала в історичній науці протягом тридцяти років, поки Рене Жетте не запропонував іншу гіпотезу походження Агати.

Ведучий ІІ. Рене Жетте вказав, що Вільям Мальмсберійський і ряд пізніших хроністів впевнено повідомляють, що сестра Агати була королевою Угорщини. З біографії Едуарда Вигнанця відомо, що він підтримував угорського короля Андраша I, і супроводжував його в його поїздці з Києва до Угорщини у 1046 р., після чого довгий час перебував при дворі Ендре I. Дружиною угорського короля була Анастасія, дочка київського князя Ярослава Мудрого та шведської принцеси Інгігерди. Таким чином, за логікою Жетте, Агата виявляється дочкою Ярослава. Це припущення добре узгоджується з твердженнями Жеффрея Гаймара і Роджера Ховеденского про те, що Едуард, проживаючи в Києві, взяв за дружину дівчину з місцевого знатного роду, а також про те, що тестем Едуарда був «руський король».

Ведучий ІІІ. Відповідно до іншої теорії, Агата могла бути не дочкою, а сестрою Ярослава Мудрого. Остання дружина Володимира I, батька Ярослава, була, ймовірно, німецькою принцесою, що узгоджується зі свідченнями хроністів про німецьких коренях дружини Едуарда Сповідника. Більше того, приблизно в той же час, коли Едуард одружився на Агаті, зафіксований шлюб польського князя Казимира I та іншої дочки Володимира I, Добронеги. Відповідно до даної теорії, зв'язок Агати з угорським королівським будинком також наявний, оскільки інша дочка Володимира була дружиною угорського принца Ласло Сміливого, дядька короля Ендре I.

Ведучий І. Імена дітей та онуків Агати - Маргарита, Христина, Давид та Олександр - невідомі сучасної їй Британії, також можуть свідчити про візантійсько-руського (давньоукраїнського) походження дружини Едуарда Вигнанця. Так, Давид було ім'ям, даним при хрещенні першому київському святому й молодшому братові Ярослава Мудрого Глібу (канонізований близько 1073 р.). Це ім'я також вживається у відомій промові єпископа Іларіона Київського, що порівняв Володимира I з біблійним Давидом, а Ярослава з Соломоном Мудрим. Дітей угорського короля Андраша I також звали Давид і Шаламон. Олександр, безумовно, сходить до імені Олександра Македонського, діяння і біографія якого були дуже популярні в Києві XI столітті. Нарешті, імена Маргарита і Христина мають, мабуть, шведське походження, а дружина Ярослава Мудрого була саме шведською принцесою.

Ведучий ІІ. Слабкою стороною київської теорії походження Агати є той факт, що в цьому випадку Едгар Етелінг і Маргарита Свята були б по материнській лінії двоюрідними братом і сестрою французького короля Філіпа I. Такі близькі родинні зв'язки не могли бути не помічені сучасниками, проте ні в одному з середньовічних джерел не міститься жодної згадки про це. Мовчання хроністів про спорідненість французького короля та шотландської королеви свідчить проти припущення про великокнязівське походження Агати.

Ведучий ІІІ. Яке ж значення династії шлюбів?

Слайд 12

Ведучий ІІ. У зовнішній політиці князь Ярослав Мудрий часто і продумано вдавався до династії шлюбів. Сам він був одружений з Інґігердою, дочкою шведського короля. Дочка Ярослава Єлизавета була дружиною Харальда Суворого, короля Норвегії, Анастасія – Андрія І Угорського, Анна – Анрі І Французького. Ця яскрава низка династії шлюбів продовжувалася і за часів князювання нащадків князя Ярослава, як правило, з Польщею та Угорщиною. Але поруч зі зростанням авторитету Київської Русі на міжнародній арені, такі шлюби давали іноземним володарям, нащадкам та родичам київського княжого дому право претендувати на землі Київської Русі (згадаємо як з цього химерного права скористалися поляки і угорці).

Ведучий ІІІ. Щодо дочок Ярослава Мудрого, необхідно зазначити, що лише син Анни Ярославни, король Франції Філіп І та його нащадки (королівські династії Капетинги, Валуа та Бурбони) не були усунуті від правління, у той час як в Угорщині престол успадкували по черзі кузени сина Анастасії Ярославни, а в Норвегії – позашлюбний син короля Харальда, а не його дочки від Єлизавети Ярославни.

Слайд 13

Ведучий І. Необхідно зазначити, що сам факт існування династії шлюбів представників княжого дому з королівськими родинами Європи свідчить про незаперечну могутність Київської Русі у XI столітті та прагнення європейських монархів поріднитися зі спадкоємицею Візантії.

Ведучий ІІ. Сьогодні ви коротко ознайомилися з долями українських жінок, які є творцями нашої української історії. Цю розповідь можна було б продовжити та за регламентом часу ми не мали такої можливості.

Ведучий ІІІ. Ви переконалися, що українські жінки талановиті, мудрі, сильні, вольові, відповідальні, наполегливі, справедливі та незалежні. І не має значення, чи були вони княгинями, султаншами, поетесами, актрисами, військовими… Чи можливо ця жінка – мати, що народила дитину, яка принесла користь, славу нашій країні, нашій державі…

Ведучий І. Всі жінки України разом і кожна з них окремо творять нашу з вами історію. Історію могутньої і багатої на людську доброту країни. Країни, яка ніколи не ставала на коліна, яка завжди боролася за свою свободу, волю і незалежність.

5-ий читець. Їх породила мати – Україна,

Їх душі освятили небеса,

Народу гордість: доленька – калина –

Вінець терновий і зелені краса!

Високість їхня – пісня солов’їна

Серед людських зневірених гаїв,

А доля їхня – доля України:

Пророчий, ніжний і трагічний спів…

Вони пройшли крізь хуртовину ночі,

Крізь воєн дим і попіл канонад,



Відважні, горді постаті жіночі




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка