Тенденції розвитку сучасної початкової освіти



Скачати 143.1 Kb.
Дата конвертації12.06.2019
Розмір143.1 Kb.

УДК: 372.4(477):37.014.25

Педагогіка

асистент кафедри початкової та дошкільної освіти Бойко Галина Олегівна

факультет педагогічної освіти, Львівський національний університет імені Івана Франка


Тенденції розвитку сучасної початкової освіти

(український та міжнародний аспект)
Аннотация

Предложены практические рекомендации по реформированию современного начального образования и тенденции его развития в контексте конструктивизма. Определены главные направления реформирования содержания начального образования: объединение общечеловеческого и национального; гуманитаризация школы Украины к реализации определённых заданий и функций, развёрнута масштабная разноплановая деятельность, которая охватывает законодательные, концептуально-методологические, управленческие научные и методические аспекты, модернизацию школы I степени.



Ключевые слова: начальная школа, практические рекомендации, подход, социальные изменения, система образования, компетенция, качество знаний, реформа, аспект.
Annotation

The article suggests practical recommendations on reforming modern primary education and tendencies of its development in the context of social-constructivism.

It defines the content of primary education, such as: combining national and common to all mankind aspects, building up school education on humanitarian grounds, providing integral and differential approaches.

The article considers the transition of Ukrainian primary education to the implementation of particular tasks and functions through wide - ranging activity that comprises the legislative, conceptual, methodological, managerial, scientific aspects, modernization of primary school (the initial stage of the school educational system).



Keywords: primary school, practical recommendations, tendencies of development, approach, social changes, education system, competence, quality of education, reform, aspect
Вступ. Кожне суспільство створює систему освіти відповідно до своєї сутності й рівня соціально-економічного розвитку. У системі освіти відбиваються проблеми і потреби суспільства у даний історичний період. Освіта перетворює і спрямовує життя суспільства. Проблема якості шкільної початкової освіти знаходиться в епіцентрі уваги освітян, батьків і суспільства. За роки незалежності у початковій школі здійснено помітні позитивні кроки в напрямку оновлення змісту освіти, впровадження нових технологій на засадах особистісно орієнтованої освіти. Прикметною ознакою розвитку освіти в умовах сьогодення є надзвичайна увага провідних держав світу до цього процесу, оскільки вони розглядають її як шлях до економічного процвітання, необхідну передумову існування культурного розмаїття, джерело соціального прогресу та інструмент самореалізації особистості. Протягом останніх десятиріч майже кожна європейська держава розпочала й активно продовжує реформування шкільної початкової освіти. Такі перетворення торкнулися повною мірою й діяльності початкової школи України як складової загальноосвітньої середньої школи, яка покликана забезпечити їх всебічний розвиток, бажання і вміння вчитися, здорового способу життя.

Головне завдання сьогодення – підготувати людину до життя у нових умов, до самовдосконалення, підвищення своєї професійної компетентності.



Мета статті: вивчення та аналіз сучасних тенденцій розвитку системи початкової освіти в Україні та закордоном.

Завдання статті: визначити тенденції розвитку та головні напрями реформування змісту сучасної початкової освіти, сприяти порівнянню та вирішенню актуальних проблем у розвитку та реформуванні початкової освіти.

Стан освіти в державі є показником якості життя суспільства, а тому в багатьох економічно розвинутих країнах саме держава лишається головним суб’єктом, який утримує систему освіти і визначає стратегічні напрями її модернізації. На розвиток системи освіти в сучасних умовах впливають такі чотири взаємопов’язані фактори: швидкозмінність і швидкоплинність процесів суспільного розвитку, соціально-економічні трансформації в суспільстві[10, с.3]. В освітній сфері має відбутися кардинальний поворот до майбутнього відповідно до цілей розвитку цивілізації. На майбутнє має бути зорієнтована і свідомість людей. Така зміна суспільної свідомості можлива тільки в результаті використання найбільш масового соціального процесу, який називається освітою.

Інтерналізація навчання, що відбувається сьогодні в Європі, спонукає педагогів до об’єднання не лише з метою вироблення спільних стандартів вищої освіти, зумовлених Болонським процесом, але й визначення єдиних цілей організації навчання особистості в інтересах розбудови глобального громадянського суспільства на засадах загальнолюдських демократичних цінностей [6, с. 2-3].

На методологічному рівні у Концепції 12-річної школи (1999) визначено мету і функції початкової освіти, яка, зберігаючи наступність із дошкіллям, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток. Пріоритетними у початкових класах є загальнознавчі, розвивальні, виховні й оздоровчі функції. Характерними для початкової школи є практична спрямованість змісту, інтеграції знань, що дає змогу краще брати до уваги визначальну особливість молодших школярів – цілісність сприймання й освоєння навколишньої дійсності [7, с. 91]. Збагачення змісту сучасної початкової освіти має на меті формування творчої особистості як умови і результату повноцінного процесу навчання. Провідним його принципом є гуманітаризація змісту на всіх рівнях освіти як вияв нового мислення світового співтовариства щодо глобальних проблем розвитку людства. Його реалізація передбачає передусім особливу увагу до внутрішнього світу людини, найбільше сприяння всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей. Початкова школа повинна бути багатомовною. Мета вивчення нерідних мов-передусім опанування умінь та навичок спілкування.

У визначенні змісту освіти початкової школи важливу роль відіграє диференційований підхід як обов’язковий принцип її функціонування. Він забезпечується різними шляхами залежно від типу школи та рівнів готовності дітей до навчання і може виявлятися в тому, що одних й тих же цілей початкової школи досягають на різному матеріалі.

Зміст початкової освіти диференціюється залежно і від типу школи. Нині створюються різні підручники для масових шкіл, прогімназій, авторських шкіл. Необхідно брати до уваги й той чинник, що зміст освіти повинен систематично оновлюватися й водночас відповідати державним вимогам щодо якості навчання [8, с. 93-95]. Досягнення якіснішої і доступнішої для всіх дітей початкової освіти є гострою потребою часу. У цьому процесі наша школа відчуває суперечливий вплив як зовнішніх, так і внутрішніх тисків. На якості шкільної освіти негативно означились такі зовнішні тиски:



  • тривала невизначеність ідеологічних установок розвитку держави (затягнувся процес пошуку національної ідеї, консолідації суспільства);

  • нарощування відкритої соціальної нерівності, яка невелює права частини громадян на забезпечення дітям якісної освіти, медичне обслуговування, правовий захист, змістовне дозвілля;

  • демографічна та економічна кризи, що зумовили значні зміни у шкільній мережі, особливо у сільській місцевості, зменшення витрат на всі умови організації навчально-виховного процесу;

  • постійне погіршення екологічної ситуації, частотність екологічних катастроф;

  • розхитування ролі сім’ї;

  • бурхливий розвиток ЗМІ.

З якими внутрішніми викликами зустрілась початкова школа у XXI столітті? По-перше, змінився світ дитинства, до школи приходять інші діти, (більш інформовані, розкуті, але нерідко непідготовлені до навчання і спілкування з ровесниками, з ослабленою увагою, здоров’ям та ін.), яких вчити і виховувати значно складніше, ніж попередні покоління.

На вчителя тисне стереотип сприймання молодшого школяра, який хоче в усьому слухатись учителя; сучасних психологічних знань, діагностичних матеріалів і умінь йому бракує.

По-друге, початкова школа працює в умовах постійних змін, які запроваджуються зверху через модернізацію програм і нові нормативні документи або ініціюються знизу школами, творчими педагогами.

Нестабільність, орієнтація на інновації зовнішнього змісту нерідко посувають на перефирію вчительської праці найважливіші цілі початкової ланки щодо навчання і розвитку молодших школярів, яких слід повноцінно досягти саме у ці роки.

По-третє, особливої уваги потребують молоді вчителі, адже, щоб їх зберегти у школі, необхідно продумати спеціальний патронат професійної і соціальної підтримки, бо зміни у підготовці майбутніх педагогів не встигають за темпами оновлення практики.

По-четверте, низький економічний статус вчителя у суспільстві, де більш успішнім в матеріальному плані можна бути, працюючи значно менше, знижує мотивацію і професійну відповідальність педагога.

Взаємовплив зовнішніх і внутрішніх тисків спричиняє особливу гостроту проблеми якості шкільної освіти [9, с. 1-2].

Що є ґрунтом якісної освіти? Безумовно, її зміст. Зміст початкової освіти вперше в історії вітчизняної освіти є багатокомпонентним і дитино центричним. Він суттєво збагачений творчим, діяльнісним компонентом.

Чи цікавим буде навчання? Чи комфортно буде маленькому школяреві? Ці та інші питання турбують кожного, хто пов’язаний зі школою як державним інститутом.

Щоб навчальна діяльність приносила радість, слід організувати її таким чином, щоб дитина стала активним учасником процесу засвоєння знань. Це забезпечить і пізнавальний інтерес, і задоволення від процесу та результату навчання, і моральний, психологічний комфорт, і відчуття особистісного успіху.

Саме результати навчальних досягнень учнів початкових класів обумовили необхідність поновити зміст Державного стандарту початкової загальної освіти та вдосконалити Базовий навчальний план початкової загальної освіти.

У процесі розроблення нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти було ретельно вивчено зарубіжний досвід і враховано кращі традиції вітчизняної освіти.

Новий Державний стандарт початкової загальної освіти, розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полі культурності, світського характеру освіти, системності, інтегрованості, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітнього простору є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей і на створення ефективних механізмів їх запровадження.

Важливою запорукою якісного навчання учнів початкової школи, особливо першокласників, є створення відповідних умов навчання і перебування школярів.

Уже зараз керівники навчальних закладів повинні приділити особливу увагу створенню сприятливих умов для навчання шести річок під час адаптаційного періоду як шляхом покращення матеріально-технічної бази, так і через проведення відповідних заходів для батьків першокласників, організація роботи різноманітних консультпунктів [1, с. 2-5].

Вагому роль у навчально-виховному процесі молодших школярів займає вивчення іноземної мови. У початковій школі вивчення іноземної мови є обов’язковим. У 12-річній школі ІМ вивчається з другого класу, що є ознакою існування соціального інтересу до її вивчення і підтвердженням важливості цього предмета для реалізації перспективних завдань розвитку особистості. Результати сучасних методичних досліджень свідчать, що системне вивчення іноземної мови у початковій школі корисне всім дітям незалежно від їхніх стартових можливостей, оскільки воно позитивно впливає на розвиток психічних функцій молодшого школяра (пам’ять,увагу, мислення, сприймання, уяву) і стимулює розвиток загально мовленнєвих умінь. При цьому діти краще усвідомлюють явища власної національної культури порівняно з культурою країни, мова якої вивчається. В учнів другого класу добре розвинені пам’ять, особливо слухова короткочасна, слухова увага, здібність до імітації, наслідування, мисленнєві й пізнавальні процеси, рефлексія, творча уява. У дітей цього віку сформувалися навички свідомого оперування рідною мовою, загально навчальні вміння. На відміну від першокласників вони володіють більшим колом понять, якими оперують на уроці [7, с. 23].

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати її як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та письмовій (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу [5, с. 45-52].

У початковій школі створюються умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації школярів до нового мовного світу та для подолання подальших психологічних бар’єрів при використанні іноземної мови як засобу спілкування; для розвитку мотивації у подальшому оволодінні іноземної мови; формується елементарна комунікативна компетенція (мовна та мовленнєва) і, відповідно, розвиваються елементарні комунікативні уміння в основних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання,читання, письмо), а також елементарні лінгвістичні уявлення та загально навчальні уміння, які відповідають рівню (А1) згідно з «Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти».

При комунікативно орієнтованому навчанні іноземної мови ситуації є стимулом навчання, а саме: основою добору та організації мовленнєвого матеріалу, умовою формування мовленнєвої навички та розвитку мовленнєвого вміння. У сучасній методиці навчальну ситуацію визначають як одиницю змісту навчання, як спосіб організації матеріалу на уроці і як критерій організації системи вправ [4, с. 13].

Початковий ступінь – це поєднання двох психологічних домінант: ігрової діяльності та навчальної. У вивченні іноземної мови молодшими школярами виникає чимало труднощів: усе починається і вирішується у початковій школі. Якщо дитина упродовж чотирьох років навчання у початковій школі не набула позиції школяра, не навчилася вчитися, долаючи труднощі, зрештою, не здобула найнеобхідніших знань і вмінь для подальшого навчання, усякі подальші спроби допомогти їй щось змінити на краще будуть марними. І найбільшою втратою є навіть не відсутність знань, а те, що не вправляючи постійно свій розум у їх здобутті, дитина не набуває якісних особливостей розумового розвитку. Проблемою невстигання молодших школярів є дві причини: перша – відсутність психолого-педагогічної діагностики, друга – непорушність навчальної програми, без усякої пропедевтики і корекційних заходів. Важливим моментом є обов’язкове з’ясування готовності дитини до шкільного навчання. Це вирішує проблему неуспішного навчання молодших школярів. Оновлення навчальної програми має відбуватись за рахунок раціонального добору та розподілу навчального матеріалу, методики навчання. Отже, додаткова тривалість початкового навчання може використатись для забезпечення якісного навчання усіх дітей, які безумовно мають різні здібності й різну готовність навчатися на час вступу до школи. Тут справді дуже передбачається перехідний період від дошкільної до початкової освіти.

Звернімо увагу, як дбайливо ставляться до цього періоду навчання і розвитку дитини у Німеччині. Навчаються діти у школі з шести років, проте якщо дитина виявиться не готовою до школи, запропонують залишити її у спеціальній підготовчій групі дитячого дошкільного закладу. А може така група бути і при початковій школі.

У нашому проекті такі рекомендації щодо подальшої освітньої траєкторії плануються тільки під час переходу до третього ступеня освіти.

Отже, потрібно докласти всіх зусиль, аби дошкільне та початкове навчання було якісним. Насамперед, якісною повинна бути діагностика готовності дітей до навчання. Важливо, щоб усі діти вчилися й розвивалися відповідно до своїх можливостей [3, с. 5-8].

Величезну роль у покращенні якості освіти відіграє проект «Відкритий світ 2011-2015», за яким відбувається оснащення шкіл комп’ютерами та Інтернетом, створення мережевих ресурсів та єдиної навчальної програми.

Отже, завдання вчителя – забезпечити взаємодію дітей у згаданих вище ситуаціях, подбати про максимально можливий для кожної групи учнів рівень щільності спілкування, щоб протягом року кожен зміг встановити якомога більше мовленнєвих контактів.

Окремо слід назвати проектні прийоми, застосовуючи які, учні вчаться самостійно створювати зміст своєї навчальної діяльності і засвоювати його під час підготовки і захисту обраного проекту. Застосування всіх цих методів дає змогу змоделювати реальні ситуації спілкування, створити реальні умови для досягнення учнями практичного результату під час вивчення іноземної мови, а також посилити діяльнісний характер навчання.

Величезну роль у покращенні якості освіти відіграє проект «Відкритий світ 2011-2015», за яким відбувається оснащення шкіл комп’ютерами та Інтернетом, створення мережевих ресурсів та єдиної навчальної програми.

У Концепції навчання іноземних мов зазначається, що розвиток комунікативної компетенції неможливий без відповідних соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації у новому для неї суспільстві. Сучасний рівень розвитку міжнародних зв’язків слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє інтеркультурний підхід до вивчення іноземної мови. Його необхідність зумовлена сучасним станом міждержавних і міжнаціональних зв’язків [5, с. 47].

Рада Європи (2006 р.) визначила вісім основних компетенцій:



  • володіння рідною мовою;

  • спілкування іноземною мовою;

  • математична грамотність і базові компетенції в науці та техніці;

  • комп’ютерна грамотність;

  • уміння навчатися самостійно;

  • соціальні та громадянські компетенції;

  • креативність, новаторство та підприємництво;

  • обізнаність та уміння проявляти себе у культурній сфері.

Висновки. Навичками та знаннями XXI ст. є комунікаційні уміння, співпраця, критичне мислення, креативність, культурологічні знання та уміння.

Отже, учитель сьогоднішньої сучасної школи І ступеня повинен навчити дітей високого рівня грамотності, оперувати числами та критичним мисленням, сприяти розвитку її здоров’я і благополуччя, створювати умови для розкриття її потенціалу завдяки переживанню широкого спектру цікавих, добре спланованих досвідів, які допоможуть сформувати такі риси, як активна громадянськість, ініціативність, творчість. Тільки спільні зусилля всіх працівників освіти створять умови для реалізації першочергових завдань початкової школи. Початкова ланка освіти є фундаментом для набуття в майбутньому необхідних знань та формування навичок. Від результативності та ефективності початкової освіти значною мірою залежить якість функціонування середньої та старшої школи, які мають бути пов’язані між собою принципом наступності. Тому виявлення ключових проблем на етапі молодшої школи та корекції допущених помилок сприятиме поліпшенню якості освіти на всіх рівнях.

Щодо реформування української початкової освіти, то варто зазначити, що у наш час існують певні передумови та певний її стан. Це невідповідність якості освіти сучасним вимогам, недостатня доступність освіти, диспропорція між підготовкою фахівців і попитом на ринку праці, відсутність єдиного освітнього простору.

Експерт з освіти Кен Робінсон сказав: «Кожна освітня система у світі зараз реформується, але цього недостатньо. Реформа марна, бо вона лише намагається поліпшити зламаний механізм. Освіту потрібно вибудовувати інакше». Це і є завданням для нас, науковців, викладачів, вчителів, батьків, учнів. Тільки це зробить школу цікавою і бажаною, забезпечить підготовку нового покоління до життя у розвиненому суспільстві.


Література

  1. Висторонський В. Якісна освіта молодших школярів // Початкова освіта. – 2012. – №11. – С. 2-4.

  2. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. – 2011. – №18. – С. 46.

  3. Ілляшенко Т. Що потребує реформування у початковій школі // Початкова школа. – 2015. – №7-8. – С. 9-12.

  4. Кміть О. Основні сучасні тенденції розвитку англомовної освіти молодших школярів в Україні // Початкова школа. – 2008. – №5. – С. 13-15.

  5. Концепція навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній школі // Книга вчителя іноземної мови: Довідково-методичне видання / Упоряд. О. Я. Коваленко, І. П. Кудіна. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. –
    С. 45-52.

  6. Кошманова Т. Проблеми сучасної філософії освіти в Україні у контексті конструктивізму. Педагогічна освіта в Україні і Польщі: реалії та перспективи: Збірник наукових праць / За ред. Д. Герцюка і Р. Кухи. – Львів: ВЦ Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка; «Тріада плюс», 2008. – 348 с.

  7. Роман С. В. Методика навчання англійської мови у початковій школі: Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2005. – 208 с.

  8. Руснак І. Початкова школа України на шляху трансформації і змін. Педагогічна освіта в Україні і Польщі: реалії та перспективи: Збірник наукових праць / За ред. Д. Герцюка і Р. Кухи. – Львів: ВЦ Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка; «Тріада плюс», 2008. – 348 с.

  9. Савченко О. Якість початкової освіти: сутність і чинники впливу // Початкова школа. – 2009. – №8. – С. 6.

  10. Сисоєва С. Роль освіти в сучасному світі // Рідна школа. – 2008. – №11. –
    С. 3-6.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка