Темперамент студентів музично-педагогічних спеціальностей як чинник виконавської діяльності



Скачати 205.22 Kb.
Дата конвертації29.12.2017
Розмір205.22 Kb.

Темперамент студентів музично-педагогічних
спеціальностей як чинник виконавської діяльності

Зміст вивчення особливості темпераменту студента передбачає розвиток його індивідуальності, створення педагогічного середовища для вільного інтелектуального, емоційного і творчого зростання студента, слугує позитивним фактором особистісно-професійного самовираження студента зі сформованістю його пізнавальних і професійних інтересів, духовних цінностей, рис характеру, що виступають регуляторами зростання фахівця, як творчої особистості.


В історії психології відомо декілька теорій темпераменту. Давньогрецький лікар Гіппократ виділив наступні типи темпераменту: меланхолійний, сангвінічний, холеричний, флегматичний.

Г. Айзенк спробував конкретизувати класифікацію типів темпераменту шляхом зіставлення різних описів темпераменту. Він взяв за основу дві пари протилежних властивостей: емоційну стабільність – емоційну нестабільність, інтроверсію – екстраверсію та зіставив їх з традиційною типологією. Так емоційно нестабільними є меланхоліки (похмурі, тривожні, ригідні, песимістичні, замкнені, некомунікативні, тихі) та холерики (уразливі, неспокійні, агресивні, збудливі, мінливі, імпульсивні, оптимістичні, активні); емоційно стабільними – флегматики (пасивні, обережні, розсудливі, мирні, стримані, надійні, рівні, спокійні) та сангвініки (комунікативні, відкриті, балакучі, доступні, безпечні, жваві, безтурботні, лідери). У свою чергу до інтровертів відносяться меланхоліки та флегматики, а до екстравертів – холерики та сангвініки.

Інше пояснення природи темпераменту запропонував І.П. Павлов. Він висунув теорію темпераменту, яка базується на вченні про вищу нервову діяльність. Основою темпераменту вчений вважав властивості центральної нервової системи: силу, зрівноваженість, рухливість процесів збудження та гальмування. За теорією І.П. Павлова, ознакою нервової системи є її здатність витримувати, не переходячи в стан гальмування, тривале або часто повторюване збудження. Врівноваженість характеризується показниками співвідношення між збудженням і гальмуванням. Рухливість – це ступінь легкості, з якою збудження переходить у гальмування і навпаки. Певне поєднання цих властивостей являє тип нервової системи, який і є темпераментом. На жаль, І.П. Павлов ототожнював властивості темпераменту і властивості нервової системи. Подальші дослідження дали підстави вважати властивості нервової системи передумовами темпераменту (Б.М. Теплов, В.Д. Небиліцин); темперамент має природне підгрунтя, але його слід вивчати з позицій психологічної теорії, яка б описувала його як суто психічне явище з урахуванням зв'язку з процесами організму – властивостями нервової системи.

Відомо, що між людьми, які мають різні типи темпераменту існує велика різниця: вона проявляється у динаміці поведінки та діяльності. В.С. Мерлін зазначав, що особливості перебігу психічної діяльності різних людей можна спостерігати у природі. Вчений писав: "Уявіть собі дві річки – одну спокійну, рівнину, другу – стрімку, гірську. Течія першої заледве помітна, вона плавно несе свої води, у неї немає яскравого плескоту, бурхливих водоспадів, осліплюючого бризкання. Течія другої – повна протилежність, вона швидко несеться, вода в ній грюкотить, бурлить, клекотить і, вдаряючись в камені, перетворюється в клубки піни".



Темперамент визначається як динамічна характеристика психічних процесів і поведінки людини, яка виявляється в їхній швидкості, мінливості, інтенсивності та інших характеристиках. Тому треба підкреслити важливість типу темпераменту в музичній діяльності студентів вищих навчальних закладів. При плануванні музичної діяльності обдарованих студентів, варто враховувати тип темперамента, особливості якого зумовлюють шляхи, засоби праці, а не рівень навчальних досягнень. Розумові можливості людини створюють умови для компенсації недоліків темпераменту.

Спостереження виявили, що студенти музичних спеціальностей з будь-яким типом темпераменту можуть досягти значних успіхів у музичній діяльності. Це зумовлено тим, що типи темпераменту практично не зустрічаються у чистому вигляді. Музична діяльність вимагає багато сил, великої витримки і стійкості до фізичної та емоційної втоми. Спостереження за студентами музичних спеціальностей виявили, що меланхолік як і сангвінік чи холерик може виконувати твір у дуже швидкому темпі, але це вимагає від нього більших зусиль, ніж у холерика чи сангвініка; сильні властивості холерика та сангвініка можуть виконувати негативну роль, наприклад, імпульсивність, неврівноваженість, схильність до швидкої дії шкодять холерикові там, де йому варто проявити витриманість та розважливість.

Не можна стверджувати, що виконавець певного типу темпераменту може досягти високих сходинок у музично-професійній діяльності, а виконавець з іншим темпераментом позбавлений цього. Безперечним є те, що маючи любий тип темпераменту можна сформувати свій індивідуальний стиль музичної діяльності. Не дивно, що серед видатних музикантів зустрічаються композитори, виконавці з різними типами темпераменту: П.І. Чайковський та Ф. Шопен були меланхоліками; Дж. Россіні та В.А. Моцарт – сангвініками, але всі ці видатні музиканти зробили свій великий внесок у скарбницю світової музичної культури.

На основі психологічного опису типів темпераменту В.С. Мерліна та Б.А. Вяткіна, В.В. Білоуса запропонована наступна характеристика темпераментів молодих музикантів, яка допоможе окреслити шляхи ефективного формування індивідуального стилю музичної діяльності у обдарованих студентів музичних спеціальностей.



Холерик – стійкий проти втоми; швидкий, енергійний, імпульсивний; швидко запам'ятовує твори; вкладає багато енергії та сили в процес вивчення та виконання музичних творів; витримує великі навантаження, але протягом короткого часу; легко пристосовується до нових умов праці; у разі виникнення несподіваної ситуації швидко знаходить потрібний вихід; любить виконувати твори ритмічні, мажорні, експресивні; не любить монотоності; виконання музичних творів супроводжується сильною емоційністю; спостерігається швидкий перехід від одного почуття до іншого; включає у свій репертуар твори різноманітного емоційного забарвлення; спрямован на оновлення репертуару, його урізноманітнення; музикант не може у повній мірі контролювати емоційні реакції і як наслідок цього це може призводити до конфліктів із концертмейстером, музикантами, диригентом та ін.; реакція на успіх більш спокійна ніж на невдачу; вразливий до невдач та поразок; любить ситуації змагання, що зумовлює прагнення брати участь в конкурсах, фестивалях, музичних олімпіадах. Холерик легко збуджується. Особливості такого темпераменту мають певне значення і в навчальній, і у виконавській роботі. Процеси збудження в холерика переважають над процесами гальмування, тому виховання його вокально-технічних та виконавських навичок слід планувати таким чином, щоб на перших етапах навчання в репертуарі не було творів, які спричиняють велике емоційне збудження. Твори епічного та ліричного характеру можуть бути в цей період особливо корисними. Обов’язково необхідно віддавати перевагу вправам із суворою системністю й рамками особливо чіткої ритмічності. Це допоможе виховати стриманість, тобто сприятиме зміцненню гальмівних процесів. Корисними будуть мінорні тризвуки, мінорні гами, гами зверху вниз, вузьке розташування інтервалів, вправи в повільному темпі – тобто все, що сприяє відносному спокою.

Пізніше емоційний тонус буде сприяти розвитку та удосконаленню виконавських навичок. Тоді можна буде пропонувати більш емоційний репертуар, чергуючи його з мінорним. На холериків музика діє особливо. Під час виступу перед аудиторією в них частіше «перехоплює» голос, втрачається опора дихання, забувається текст творів.

Тому публічні виступи потребують особливої уваги в роботі з холериками. Вони мають виступати якомога більше, частіше, щоб виробляти творчий спокій, без якого виконання втрачає не тільки художню правду, але й всілякий сенс. Холерики потребують виконання в класі в присутності колег, викладачів, щоб поступово звикати до слухача.
Сангвінік – рухи швидкі, добре координовані; спрямований на складні, швидкі, ритмічні музичні твори; детальніше працює над творами, які його більше цікавлять; коли зацікавленість знижується, активність сангвініка різко падає; монотонність діяльності породжує втому, що призводить до помилок, а це зумовлює зниження якості виконання музичних творів; може довго концентрувати увагу; швидко зосереджується на виконанні конкретних завдань; відповідальний; витривалий на втому та невдачі; оптиміст; прагне подолати труднощі; врівноважений і жвавий; не показує хвилювання; до критики ставиться легко, швидко знаходить вихід з критичних ситуацій; успішно контролює емоції, пристосовує їх до художнього образу музичного твору; легко пристосовується до нових умов та оточення; присутність однокурсників та викладачів не заважає на репетиціях та заняттях; любить брати участь у конкурсах, фестивалях, музичних олімпіадах тому що, конкуренція мобілізує творчі сили; при виникненні труднощів не відмовляється від завдань, а напроти вирішує їх з легкістю.

Ураховуючи особливості сангвініка, йому слід добирати такий навчальний матеріал, який би підтримував його інтерес до роботи, доцільно частіше оновлювати репертуар. Спочатку йому необхідно давати твори, позбавлені великої емоційної напруги. Вокально-технічні вправи бажано давати завжди в одній і тій самій послідовності, починати розспівування з однієї вправи. Це має забезпечити врівноваженість процесів збудження і гальмування, тренує щодо зібраності, вокальної усталеності. Сангвініку не варто пропонувати виконання вправ у надто повільному темпі, бо через велику рухливість нервових процесів сангвініку важко загальмувати. Найбільш сприятливим для нього такий темп, в якому він повністю контролює співацький процес, вправи виспівує добре, з м’якою подачою звука.

Робота із сангвініком потребує від педагога бадьорого, життєрадісного та активного настрою, тобто поводитися зі студентом згідно з його темпераментом. Млявість, інертність педагога може розхолодити тонус сангвініка та знизить його сприйнятливість, працездатність.
Флегматик – врівноважений, спокійний та повільний; на вирішення складних ситуацій потрібно більше часу ніж холерику та сангвініку, але із такою ситуацією він легко впорається; терплячий, витриманий, повільно реагує на нові завдання; музичні твори вибирає повільні, з помірними темпами; працьовитий, цілеспрямований, прагне досягти результату; емоційна бідність не дозволяє яскраво виконати музичний твір; флегматику легше працювати самостійно ніж в ансамблі чи в оркестрі; при виборі репертуару надає перевагу творам однорідного емоційного забарвлення, тому має своє коло репертуару; любить успіхи, спокійно переживає невдачі.

Флегматикам найкраще вдаються твори описового, світлого, ліричного характеру. Тим флегматикам, які вже володіють достатньою технікою, можна пропонувати й емоційно насичені твори. Флегматики схильні до уповільнених вправ. На початкових стадіях занять дуже корисно застосовувати повільні темпи вправ. Пізніше темпи слід підвищувати, виходячи з індивідуальних можливостей.

Флегматики добре володіють собою під час виступу, а в окремих випадках співають емоційніше та виразніше, ніж у класі, тобто концертна аудиторія їх стимулює до кращого виступу.
Меланхолік малоенергійна людина, використовує зайві рухи; повільно виконує дії, перевагу віддає творам спокійним, мелодійним; має низьку працездатність і витривалість до негативного; несподівані та складні ситуації в процесі музичної діяльності викликають безпорадність; швидко втомлюється, тому має схильність до творів малої форми; в присутності незнайомих осіб проявляє невпевненість, хвилювання; мало ініціативний, схильний до підпорядкованості; працює більше в ансамблі, оркестрі ніж самостійно; невдачі викликають відмову від виконавської діяльності; уникає ситуації пов'язані з ризиком; участь у конкурсах, музичних олімпіадах пов'язана тільки з крайньою необхідністю; реагує на критику хворобливо, із запізненням.

Під час роботи з меланхоліком педагог має бути чуйним, підбадьорювати його у невдачах, частіше відзначати успіхи, досягнення. Вокально-технічні вправи з меланхоліком слід систематизувати від повільних до більш рухливих. Репертуар буде збуджувати в ньому яскраві емоції, ліричні переживання.

Меланхоліка можна розвинути лише до певної межі. Зробити з нього темпераментного виконавця досить важко. У роботі з меланхоліком треба приділяти велику увагу вокальній техніці, виходячи з того, що вона (вокальна техніка) може до певної міри компенсувати емоційну обмеженість.

Запропоновані характеристики допоможуть обдарованим студентам музичних спеціальностей розробити індивідуальний план формування індивідуального стилю, правильно підібрати свій музичний репертуар, досягти значних успіхів у своїй музичній діяльності і в процесі професійної підготовки сформувати індивідуальний стиль на високому рівні. В процесі професійної підготовки обдарованих студентів музичних спеціальностей доречним буде аналізувати сильні та слабкі сторони власної діяльності; враховувати особливості характеру, темпераменту, здібностей, що буде призводити до узгодженості власних задатків, здібностей та чужого стилю; розробити систему індивідуальних раціональних прийомів, які забезпечать успішне виконання студентом музичної діяльності. З цією метою розроблена схема індивідуального плану формування індивідуального стиля обдарованих студентів, де використовується класифікація виконавських стилів з урахуванням властивостей темпераменту.



Властивості типу темпераменту

Виконавський стиль

Флегмато-сангвінік

розумовий

Сангвіно-холерик

імпульсивно-романтичний

Холеро-флегматик

конструктивний

Холеро-сангвінік

артистичний

Сангвіно-флегматик

пластичний

Меланхоло-холерик

захоплювальний

Сангвінік

бійцівський.

Меланхоло-флегматик

ліричний

Флегмато-меланхолік

пасивний

Меланхоло-сангвінік

аморфний

Меланхолік

чутливий

Холерик

вулканічний

Флегматик

інертний

Холеро-меланхолік

сумбурний

Сангвіно-меланхолік

боязкий

Виконавські типи диференційовані за ступенем успішного здійснення ними музичної діяльності – від найкращих результатів, до найгірших. Темперамент подається «чистим» або «змішаним», це означає, що у обдарованого студента музичних спеціальностей превалює комплекс властивостей, найбільш притаманний одному з певних типів темпераменту.

Для ефективного формування індивідуального стилю та впевненої поведінки на сцені музиканта-студента, виникає необхідність корекції окремих властивостей темпераменту. Необхідність корекції пов'язана з обранням власної програми, визначенням стилю поведінки відповідно темпераменту обдарованого студента-музиканта. Викладач допомагає виявити діапазон власного репертуару, тут критерієм виступає можливість найкращого сценічного втілення музичних творів студентами-музикантами.

Спостереження над музичною діяльністю обдарованих студентів виявили наступні закономірності: студенти «розумового», «пластичного», «бійцівського», «конструктивного» типів яскраво виконують на сцені репертуар різних стилів; тип темпераменту «імпульсивно-романтичний» та «артистичний» – емоційно насичені твори. Ці спостереження свідчать про взаємозв'язок класифікації типів темпераменту та вибору власного репертуару.

Звичайно, працюючи із студентами, слід пам’ятати, що в «чистому вигляді» темпераменти зустрічаються рідко. До того ж спосіб поведінки людини зумовлюється не лише вродженими властивостями нервової системи, але й тими впливами, під які постійно потрапляє організм, залежить від виховання й навчання в широкому розумінні слів. І це тому, що поряд із вищевказаними властивостями нервової системи безперервно виступає й найважливіша її властивість – пластичність. Ця думка має допомогти педагогам та студентам знайти правильні прийоми набуття вокальних та виконавських навичок у студентів з різними типами темпераменту.

Формування виконавчо-педагогічних умінь залежить від розвитку вольових рис особистості. Оволодіння поведінкою буде означати формування позитивних якостей характеру(дивисьтаблицю).





Особливості
психіки


Особливості формування
виконавчо-педагогічних умінь


Найбільш ефективні форми
навчання


Рекомендовані
вправи


Сангвінік

Рухлива, врівноважені процеси гальмування й збудження; слабка сприй-нятливість, мала імпуль-сивність.

1.За умови формування
інтересу до занять.

2.Необхіднепостійне оновлення та ускладнення репертуару.

3.Чергувати твори з повільним та швидким темпом.

4.Стимулюватидо самоконтролю й самоаналізу.

5.Чергувати творчі й непродуктивні завдання.

6.Демократичнийстиль спілкування з викладачем.





Фронтальна; групова;
індивідуальна, парна (у т.ч. в дуеті з більш підготовленим студентом)

Вправи на самоконтроль і самооцінку, взаємоконтроль, порівняння із зразками, на виконання творів різних жанрів, у різних формах навчання, з різною емоційною
напругою, творчі та репродуктивні, у різних
темпах, імпровізацію у репертуарі,

в темпі.



Холерик

Значна чуттєвість,
велика
імпульсивність, збудження переважає над гальмуванням

1.За умови врівноваженості, гарного настрою, довіри.

2.Необхідний репертуар, який би не збуджував.

3.Необхідний демократичний стиль спілкування з викладачем, створення ситуацій успіху.

4.Потрібне самовираження в колективі, визнання однолітків.

5.Об’єктивнаоцінка, спонукання до самооцінки, самовиховання.

6.Послідовність у заняттях, системність у знаннях і вміннях.




Індивідуальна, у т.ч. перед аудиторією; групова та парна (у т.ч. дует з викладачем, з менш підготовленим студентом).

Вправи, які вимагають
дотримання ритму; на
виконання мінорних
творів, коли студент
збуджений; з повільним темпом, ліричного чи
епічного характеру,
з віддаленою і середньою перспективою, на самооцінку й самоконтроль, порівняння

з іншими зразками виконання

(у т.ч. й негативними), на техніку дихання, аутотренінг, імпровізацію у сценічному перевтіленні, репертуарі, діапазоні, темпі.


Меланхолік

Вразливість,


сильна чуттєвість,

мала імпуль-сивність,


слабкі процеси збудження і гальмування, сповільнені
емоційні переживання.

1.Залежність від оцінки інших, низька самооцінка, необхідні ситуації успіху, підкреслена опора на позитивне.

2.Необхідні бадьорість, оптимізм викладача, його віра в можливості студента.

3.Стимулювання до виявлення емоцій, збудження.

4.Спрямування на розвиток вокальної техніки.

5.Спілкування з викладачем на основі дружніх, довірливих стосунків. Емпатія, чуйність викладача, повага у поєднанні


з вимогливістю.

6.Використання творів різних жанрів, але обов’язково емоційних та в системі.

7.Стимулювання до самовиховання, дисциплінованості,
творчості.

8.Випереджаюче навчання, показ перспективи навчання.

9.Підкреслення успіхів у навчанні в ансамблі.

10.Тривала психологічна


підготовка до концертів.

Індивідуальна;

парна (з сангвініком, викладачем)

Вправи на вокальну


техніку, аутотренінг,
вияв почуттів, випереджаючого характеру,
комунікативні, частково-пошукові, на вияв
самостійності, само-вираження, імпровізацію
у сценічному перевтіленні, темпі, репертуарі.

Флегматик

Слабка чуттєвість, сприйнятливі

сть, вразливість, мала імпульсивність

1.Постановка завдань на близьку перспективу.

2.Прискорений контроль за виконанням завдань.

3.Спонукання до вияву активності та самостійності, творчості.

4.Робота у колективі (ансамблі, з оркестром).

5.Висока вимогливість до студента.

6.Емпатія, оптимізм викладача.

7.Поєднання на занятті різних видів мистецтв.

8.Поступове підвищення темпу вправ, зміна характеру твору.

Індивідуальна, парна, фронтальна.


Вправи на імпровізацію


у темпі, сценічному перевтіленні, сприйняття і
відтворення емоційних творів, групову роботу, виконання технічних творів у швидкому темпі, а cappella, на виконання описового чи ліричного характеру з поступовим переходом до творів
патетичних, драматичних, які вимагають значного вияву емоцій, перевтілення.

Ефективність протікання будь-якого процесу залежить від того, як його учасники «настроєні» на нього, чи мають до нього позитивне ставлення, тобто необхідно створювати сприятливий емоційно-психологічний мікроклімат на заняттях, прагнути взаєморозуміння, співтворчості зі студентом, створювати ситуації успіху, бути тактовними, ввічливими, терпимими. А тому у процесі занять необхідно:

·        забезпечити успіх кожного студента, особливо першокурсника;

·        вселити впевненість у своїх силах;

·        «влюбити» студента у репертуар;

·        усунути те, що йому заважає;

·        передбачити та попередити труднощі та зриви в навчальній діяльності, створити умови, які допомагали досягти успіху.

Вивчення педагогом темпераменту студента допомагає якнайефективніше розкрити його талант, створити умови для розвитку позитивних рис, властивих кожному темпераменту та завуалювати негативні. Темперамент є динамічним важелем особистості, що й зумовлює вибір репертуару, враховуючи індивідуальність студента, його акторське амплуа, зовнішність і, звичайно, характер. Темперамент і характер студента за відповідного виховання, залежно від умов життя, діяльності, можна корегувати.

Спеціалістами було розроблено орієнтовний репертуарний список творів для студентів різних типів темпераменту.

Так, для сангвініка ми пропонуємо:

·        українські народні пісні «Утоптала стежечку», «Ой, при лужку», «Чотири воли пасу я», «Така її доля»;

·        зарубіжна класична музика: Бетховен Л.В. «Сурок», Перголезі Дж. «Ах, зачем я не лужайка»;

·        російський класичний романс: Глінка М. «Не пой красавица при мне», Варламов О. «На заре ты ее не буди»;

·        українська класична музика: Майборода П. «Пісня про вчительку», Степовий Я. «Стояла я і слухала весну»;

·        радянська класична музика: Лепин В. «Песенка о хорошем настроении», Хренников Т. «Колыбельная Светланы».

Флегматику ми пропонуємо:

·        українські народні пісні «Не питай, чого в мене заплакані очі», «Спать мені не хочеться»;

·        українська класична музика: Майборода Г. «Запливай же, роженько», Степовий Я. «Зоре моя вечірняя»;

·        російська класична музика: Булахов П. «Звонко песня раздается», Аляб’єв О. «Зимняя дорога»;

·        зарубіжна класична музика: Моцарт В.А. Арія Барбаріни з опери «Весілля Фігаро», Бетховен Л. «Гондолетта»;

·        радянська класична музика: Пономаренко Г. «Отговорила роща золотая», Пахмутова О. «Ты - моя мелодия».



Холерику ми пропонуємо:

·        українські народні пісні: «Ой не світи місяченьку», «Не питай, чого в мене заплакані очі»;

·        російський класичний романс: Варламов О. «Белеет парус одинокий», Булахов П. «И нет в мире очей»;

·        зарубіжна класична музика: Моцарт В.А. «Тоска по весне», Перголезі Дж. «Se’i tu m’ami»;

·        радянська класична музика: Молчанов К. «Песня Женьки» из оперы «А зори здесь тихие», Дунаевский И. «Песня об Одессе».

Меланхоліку ми пропонуємо:

·        українська народна пісня «Ой під вишнею», «Ой на горі два дубки»;

·        російський класичний романс: Аляб’єв О. «Я выйду на крылечко», Гурильов О. «Сарафанчик»;

·        зарубіжна класична музика: Григ Е. «Лебедь», Векерлен Ж. «Девы, спешите»;

·        українська класична музика: Поклад І. «Тече вода», Стецюн М. «Зимонько-зима»

·        радянська класична музика: Паулс Р. «Колыбельная», Пахмутова О. «Нежность».

Кожен темперамент характеризується комплексом позитивних і негативних рис. Тільки позитивних чи тільки негативних темпераментів не буває. Інтереси, поведінка людини є не тільки проявом темпераменту, а й результатом виховання. Властивості темпераменту не визначають діяльність, а лише задають обмеження, обрегають організм від надмірного чи недостатнього використання енергії.

Важливу роль у навчанні, досягненні успіхів та позитивних результатів відіграє мотивація студента до навчання, у т.ч. до занять музичною діяльністю.

За характером поведінки учасників мотивація може бути внутрішня і зовнішня. Ось такий приклад. ід вікнами будинку літнього чоловіка полюбили гратися діти. Щовечора вони збиралися на галявині перед його будинком, бігали, шуміли, що сильно порушувало його спокій. Ніякі прохання та вмовляння грати подалі від його будинку не допомагали. І тоді він одного вечора  він вийшов до дітей і сказав: «Ви дуже добре сьогодні бігали, гралися і  кричали. За це, кожен з вас отримає сьогодні по 10 гривень». Можете собі уявити реакцію дітей?!  Мало того, що вони отримували задоволення від гри, вони отримали ще й гроші. Діти були дуже задоволені.

Наступного дня господар будинку вийшов знову до дітей та  сказав: «Знаєте діти, сьогодні мої обставини змінилися, і я можу вам дати лише по 1 гривні». Діти взяли гроші, але грали і кричали вже з меншим ентузіазмом.

Наступного дня цей мудрий чоловік роздав дітям по 20 копійок і сказав: "Приходьте завтра, я вам дам по 5 копійок. На це діти відповіли: "Та ви що ми не  будемо  бігати і кричати  за  5 копійок». Так цей літній чоловік позбувся шуму і крику під своїми вікнами.

Про що ж ця історія?

Вона про внутрішню і зовнішню мотивацію. Що зробив цей літній чоловік? Він


знизив внутрішню мотивацію дітей (їх власні емоції, бажання вільно грати, «бігати і кричати»), перевівши її в зовнішню мотивацію (гроші), а потім прибрав і її. отивація відноситься до набору людських чинників, які штовхають людину вперед.Студенти із зовнішньою мотивацією, як правило, не отримують задоволення від подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань. Тому такі діти обирають простіші завдання й виконують лише те, що необхідно для одержання підкріплення. В умовах навчального закладу таким підкріпленням найчастіше є оцінка вчителя, вдома - винагорода, подарунок, похвала. Відсутність внутрішнього стимулу сприяє зростанню напруження, зменшенню спонтаності, що справляє пригнічуючу дію на креативність дитини, тоді як наявність внутрішніх мотивацій сприяє виявленню безпосередності, оригінальності, зростання креативності та творчості.

За належністю до етапу навчання мотивація буває:

Вступна  активізує навчальну діяльність студентів, сприяє формуванню початкового бажання освоїти навчальний матеріал, викликає інтерес до процесу навчання. Вступна мотивація може здійснюватися у формі бесіди, показу, демонстрації того чи іншого предмета або явища, на яке буде спрямовано весь процес навчання.

Поточна мотивація забезпечує оптимальне педагогічне спілкування в процесі навчання, сприяє формуванню стійкого інтересу до навчальної діяльності та підтримує цей інтерес на всіх етапах навчання:

• у процесі його пояснення (бесіда, лекція, розповідь);

• у ході виконання практичних завдань (розв’язання задач, вирішення завдань, виконання лабораторних робіт);

• у процесі контролю (поточний, підсумковий, заключний тощо).



Заключна мотивація забезпечує позитивний зворотній зв*язок або інформує учнів про успішність їхньої діяльності.

Оскільки мотивація має велике значення у навчанні будь-якого предмета, вчителеві важливо своєчасно збудити, зберегти і підтримати її.



Висновки. Викладач та студент взмозі скорегувати свій музичний репертуар із властивостями темпераменту з метою ефективного формування індивідуального стиля музичної діяльності. Немає поганих темпераментів, є відсутність програми дій щодо формування свого індивідуального стилю музичної діяльності. Численні дослідження виявили, що студенти з різними індивідуально-типологічними властивостями нервової системи, різним темпераментом можуть досягати однакової результативності у процесі професійної підготовки.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка