Тема. Зібрали воєдино всю нашу шкільну родину Родинне свято



Скачати 131.65 Kb.
Дата конвертації05.01.2018
Розмір131.65 Kb.

Тема. Зібрали воєдино всю нашу шкільну родину

Родинне свято

Мета: пробуджувати в учнів пізнавальний інтерес до свого родоводу, сприяти розвиткові творчих

здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції; виховувати глибокі почуття любові

до батьків, почуття пошани до людської праці.
Вчитель: Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло

Ми засіваемо житейське поле

І не на день майбутній – на віки

Шановні діти, гості! Я запрошую сьогодні вас до щирої розмови про тих, хто подарував вам життя, про тих, хто любить вас, піклується про вас, для кого ви завжди будете залишатися дітьми, скільки б вам не було років – про ваших батьків, про нашу шкільну родину.
Читці:

Родина, рід – які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Тож народилось веселкове свято.

Прийшли сьогодні з дітьми мама й тато.
Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте

Із нашого класу батьки.

Радісно, радісно, радісно,

Що ви до нас нині прийшли.


Рідні мами, рідні тата,

Ми вітаєм вас на святі,

Ми Вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.


Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі!

Хочем бути на Вас схожі

І, як Ви, такі ж хороші.


Як мені Вас не любити

Рідний батьку, нене!

Та ж Ви мене згодували

І дбали про мене.


Та Ви ж мене згодували

Щирими руками,

Ой нема то ніде в світі,

Як в батька і мами.


Батько розуму навчає,

Мама приголубить,

Ніхто мене так на світі,

Як вони не любить.


Дай же, боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився.

Щоб я батькові і ненці

Добре відплатився.


Доки батько живий,

Доки мама жива

Поспішаймо сказати

Найкращі слова:

- Рідний тату, - живи!

- Рідна мамо, - живи!

Найдорожчі у світі – це Ви,

Тільки Ви!


За слова миліші,

Кращий за малюнок,

Нашим батькам милим

Буде поцілунок.


Дорогі батьки! Перед Вами ми низько схиляємо голови, а на ваше чоло кладемо лавровий вінок, прикрашений перлинами такими дорогоцінними, як Ваша душа.

(Звучить пісня «Вітальна»)
Читці:

Шановні батьки! Оскільки Ви не часто навідуєтеся до нас у школу, ми вирішили показати Вам наш шкільний день. Сьогодні у нас у розкладі 5 уроків.


Українська мова.

- Михайлику, ти вчив множину й однину?

- Вчив.

- Тоді скажи: штани – однина чи множина?



- Вгорі – однина, а внизу – множина.
- Сергійку, як буде минулий час від дієслова «прокидатися»?

- Спати.
- Андрійку, коли я кажу: «Я хвора», - який це буде час?

- Чудовий час, Лідіє Іванівно.
Математика:

- Васильку, як це одна людина могла допустити стільки помилок?

- Зовсім не одна. Мені тато допомагав.
- Ігоре, у твоїй самостійній роботі аж 10 помилок! Чи не могло б їх бути менше?

- Могло б, якби робота була коротшою.


Англійська мова:

- Я маю відзначити роботу Максима. Він дуже точно перекладає текст з Тетяниного зошита у свій.


Історія:

- Де Суворов вперше здобув перемогу?

- На сто першій сторінці.
Природознавство:

- Денисе, знову не слухаєш пояснення. Про що задумався?

- Та… питання одне виникло: думаю, що, якби всі гори з’єднати в одну гору, а всі моря злити в одне море, а потім підняти оту гору і вкинути в те море, яка завбільшки бульба була б?
Батьки «чомучки»
Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають,

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне «чому» й «чому»?..

- Ти чому образив Вітю?

- А чому отримав двійку?

- І чому прийшов так пізно?

- Та чому в шкарпетках різних?

- Ти чому такий непослух?

- А чому не стелиш постіль?

- Ти чому це вірш не учиш?

- А чому портфель без ручки?

- І чому такий синець?

Ох! Настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи –

Хоч би й дуже захотів…

Треба їх віддать до школи –

Хай питають вчителів.


Автор: Вітько-бідак страждає так,

Аж здригає ногами!

Він за столом, він пише твір

«Я помагаю мамі.»

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно

Але нічого – хоч умри! –

До голови не лізе…

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама

Мама: Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи по сірники.

Син: Ідея!

Автор:Вигукнув синок.

Син: Ну й морока!Сама іди!Я твір пишу. Роблю важкі уроки.

Автор:І мама вийшла. А Вітько швидко пише в зошит.

Син: (пише) Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять…

Автор: Хвилин за 10 мама знов з’являється у дверях.

Мама: Вітюнь картопельки начисть, а я зварю вечерю.

Син: Сама начисть!

Автор:Кричить Вітько. Та так що ледь н лопне.

Син: Я твір пишу! Я зайнятий! Сама начисть картоплі!

Автор:Виходить мама, а син писати знов сідає.

Син: (пише) Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок.

Автор:Радіє син

Син: Не твір а люкс! оцінка буде гарна!

Автор:І геть не думає про те, що він радіє марно…


Вчитель: Я впевнена що в нашій шкільній родині таких синів і дочок немає. А той хлопчик радів дійсно марно. Адже таке відношення, діти, вибілює коси вашим батькам, забирає у них здоров’я, вкорочує їм життя.

Пам’ятайте, що кожна сива волосина говорить про те, що ви не завжди слухали мам і тат. І боліло у них серце за вас, а волосинки все сивіють і сивіють.

Тож знайте, що тільки ласкавими словами, сумлінною працею, доброю поведінкою, успіхами у навчанні ви можете зробити щасливими ваших рідних.

Продовжуючи сказане, я хочу прочитати вам «наказ дітям» відомого педагога Василя Сухомлинського.


«Наказ дітям»

Батько й мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, проблем. Усе, що тобі дають батько й мати - це їхня праця, піт, утома. Умій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька твоя працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною — це велике горе для твоїх батьків. По-справжньому любити Їх — означає приносити в дім мир і спокій. Твоя сім'я — це не тільки батько й мати. Це й ВИ, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батька і матері дозволу на те, чого без них робити не можна або ж безтактно.

Справжня свобода сина й дочки - бути слухняними дітьми. Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти,говорить українська народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невловима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих. Бути хорошими дітьми — означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій віддячувати батькам. Близько приймай до серця найважчі душевні муки батька й матері, їхня хвороба — твоє горе, їхні невдачі, неприємності на роботі — твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби твоїм батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.

Будь гідним своїх батьків!


(В. Сухомлинський)
Вчитель: Мої дорогі діти! Будьте гідними своїх батьків – майстрів і майстринь. Погляньте на цю виставку. Коментувати її зайве. Можна лише милуватися та захоплюватися цим чудом, яке створено руками ваших батьків. У них дійсно золоті руки, тож побажаємо їм нових творчих досягнень.

(Діти демонструють роботи своїх батьків)
Вчитель: Згадаймо дорогі батьки, що робиться вдома кожного ранку, коли ваше любляче чадо збирається до школи і не може знайти ручку, зошита чи спортивну форму.

Подивимось, чи вміють наші мами щвидко збирати дітей до школи .

Перед вами два рюкзаки, навколо них розкидані зошити, книжки, олівці, фломастери, десь далі спортивна форма, на столі-бутерброди. – потрібно все це якнайшвидше покласти до сумки. Так перевіряється майстерність збирання учня до школи.

(Проводиться конкурс)

Вчитель: І це також вміють наші мами. Чи є щось у світі, щоб вони не вміли?

А цей конкурс для тат. Він називається «У світі тварин». Суть його полягає в тому, що діти своїм батькам повинні жестами, рухами, мімікою показати тварину так, щоб батьки впізнали і назвали її.



(Проводиться конкурс)

Вчитель: Цей конкурс усім показав, що батьки і діти розуміють один одного без слів.

У наступному конкурсі участь беруть кілька сімей. Ваше завдання: швидко і правильно порахувати гроші. (Пропоную 99 коп по 1-2 копійки).



(Проводиться конкурс)

( Якщо батьки правильно порахували гроші, то говорю, що в цій сім’ї вміють не тільки заробляти гроші, але й їх рахувати. Якщо ж помилилися, то кажу, що заробляти гроші вміють, а от рахувати…).

Вчитель: Пригадайте, шановні батьки, своє шкільне дитинство. Ви були такі ж, як і оці діти. Але спробуйте пригадати, чи запізнювалися ви на уроки? Мабуть траплялося і таке. А яке пояснення ви придумували, щоб учитель вас не сварив? Отже, звучать найоригінальніші, найдивовижніші пояснення того, чому ви запізнилися до школи на перший урок.

(Батьки озвучують пояснення запізнень на урок)

Вчитель: Оригінальні пояснення . Але ми з вами, діти, розуміємо, що запізнюватися на уроки дуже негарно і що цей конкурс є просто жартівливим.

Проте батьки повинні вміти все, навіть одягнути дитину із зав’язаними очима. Як вони це роблять, зараз перевіримо.



(Збоку складений різний дитячий одяг. Батькам зав’язуємо очі і запитуємо, куди слід одягнути вказаний елемент одягу.)

Вчитель: Поглянемо, чи вміємо ми одягати дітей. Як, вам сподобалося? Непогано, оригінально. Можливо ви колись станете законодавцями у світі моди.

За участь у конкурсах кожному з вас варто було б вручити нагороди. Але я думаю, що найкращою і найдорожчою нагородою є ваші діти. Тож усім вам я бажаю злагоди та щастя у ваших сім’ях. А ваші діти дарують вам пісню «Сіяв батько жито».

(Звучить пісня «Сіяв батько жито»)

Читці:

Тато, мама, ще і я –

У нас дружна є сім’я,

Всі прийшли у школу разом,

Щоб побути з своїм класом.
Якби знали батьки наші,

Як ми готувалися,

То прийшли б усі до школи,

А не зазнавалися.


Дружні діти, дружній клас,

Дружні і батьки у нас,

І ми дружно вам тепер.

Тут співаємо пісень.


Наша хата, батько й мати –

Найрідніше це у нас,

А ще будем пам’ятати

Вчительку і рідний клас


Якщо щось ми натворили,

Не зривайтеся на крик,

А візьміть організуйте

Нам екскурсію на цирк.


Зайняті ви всі у нас,

Та ми хочем дуже,

Щоб ця школа і наш клас

Вас здружили дуже.


Виховання – складна справ,

І щоб виховати нас,

Ви частіше йдіть до школи, -

Дізнавайтесь де наш клас.


Всім вам важко на роботі,

Та і нам не легше теж,

Всіх замучили турботи

Та інфляція без меж.


Наші рідні тата й мами,

Вам спасибі від душі.

І в святковій цій програмі

Ви послухайте пісні.



(Звучить пісня «Свято казки»)

Вчитель: Рідна оселя, рідна сім’я… Тато, мама, бабуся, дідусь, брат, сестра – це ваша сім’я.

Батько, тато, татусь…

Суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Недарма у народі кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали. Саме така батьківська любов.

Читець:

Як мені вас не любити,

Тату рідний, нене?

Та ви ж мене виростили,

Дбаєте про мене.

Та ви ж мене виростили

Власними руками.

Ой, нема так ніде в світі,

Як в тата і мами.

Тато розуму навчає,

Мама приголубить,

Ніхто мене так на світі,

Як вони не любить.

Вчитель: Нехай не ображаються татусі, але немає нічого більшого, як любов материнська. Про це йдеться в «Легенді про матір».

Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили.

Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували великі свята, ігри, які закінчувались пусканням стріл щастя. Дивитись на ці ігри виходив з морських глибин цар морів та океанів Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

— Хоч як люди похваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати

стріли у бік моїх володінь, — говорив він, сміючись.

Одного разу вийшли до вогнища юнаки і, повернувшись у бік моря, всі, як один, пустили туди стріли.

Розгнівався Нептун.

— Я всіх вас поховаю у безоднях морських! — заревів він.

Жінки, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морський і справді може поховати їхніх дітей у морі. А жінки були тут сильні, вродливі і ніколи не старіли. Думали, думали жінки і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки, взявши материнську силу, підійшли до самого берега моря. Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув величезний вал, але юнаки вистояли, А матері після цього стали слабкими. Ти бачив коли-небудь слабких жінок? Якщо зустрінеш, то не насміхайся: всю силу вони віддали таким самим дітям, як ти.

Коли Нептун побачив, що юнаки витримали натиск великого валу, він люто вигукнув жінкам:

— Хай ваші сини вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки!

Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній

батько, були некрасиві, а тому й сказали:

— Жінки, віддайте нам свою красу, — за це ми дістанемо з морського дна трави, зів'ємо з неї жили

для ваших синів. Тоді руки їх стануть такими, як у нашого батька.

Жінки погодились і віддали дочкам морського царя свою красу.

Якщо ти побачиш будь-де некрасиву жінку, не відвертайся від неї. Знай, що вона принесла в жертву свою красу заради дітей.

Коли цар Нептун дізнався про вчинок дочок, то страшенно розгнівався, викинув їх із моря і перетво-рив на чайок. Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки завжди дивляться на чайок і надивитися не можуть, тому що чайки носять красу їхніх матерів. Нарешті юнаки, відчувши міць у руках і силу в плечах, вийшли в море. Вийшли вони й зникли. Чекають, чекають матері — не повертаються сини. З'явився знову перед жінками Нептун і голосно-.голосно зареготав:

— Не діждатися вам тепер синів! Вони заблукали! Вони забули, що на морі немає доріг!

Тоді жінки вигукнули:

— Хай буде в наших очах менше світла, але хай над землею ще ясніше світять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу додому!

Тільки сказали це — і у небі ясно-ясно заблищали зірки...

Ось така сила материнської любові. Пам'ятайте цю легенду, адже в ній сказано так багато.

Читці:

Пам’ятаю ночами, як я був маленьким,

Мама називала мене сином дорогеньким.

- Підростеш ти, сину, вивчиш рідну мову,

Не забудь, дитино, пісню колискову.

Підростеш, як колос, підеш поміж люди,

Мамин рідний голос все з тобою буде.

Батькові турботи, сад, і ліс, і поле…

Не цурайсь роботи у житті ніколи.

Не забудь стежину в рідний край до хати,

В будь-яку хвилину мати буде ждати!
Хто скаже, підкаже, що можна зробити,

Щоб мамине горе на всіх розділити.

На тебе, на мене, на нього, на кожного.

Скажіть, підкажіть. Та невже так не можна?

Я взяла би для себе найгірше, найважче,

Аби тільки знати, що мама не плаче.

Бо вірю, ніхто не відмовиться в світі

Із мамою біди її розділити.



(Звучить пісня «Батько і мати»)

Вчитель: Не відаючи того, ви часто ображаєте своїх батьків. Нехтуєте їх порадами, не поважаєте їх звичок, смаків, поглядів. Для декого батьки зовсім не авторитет. За порадою йдуть до других, а за спокоєм – до тата і мами. Так, вони завжди розділять ваше горе, але їм хочеться розділити і ваше щастя.

Поважати своїх батьків слід вчитися з дитинства. В узбеків є такий звичай: коли знайомляться, запитують: «Батько, мати живі, здорові?» Якщо відповідаєте «Так», співбесідник каже: «Здається, ти найбагатший на всьому білому світі».

Так, ваші батьки – ваше багатство. І щоб це багатство не пішло від нас раніше часу, ми з честю повинні виконувати свій синівський обов’язок.

Послухайте уривок з поеми Расула Гамзатова «Слово про матір».

Трудно жить, навеки мать утратив,

Нет счастливей нас, чья мать жива.

Именем моих погибших братьев

Вдумайтесь, молю, в мои слова.

Как бы не манил вас бег событий,

Как не влёк бы в свой водоворот,

Пуще глаза маму берегите

От обид, от тягот и забот.

Если сердцем стали вы суровы,

Будьте, дети, ласковее с ней.

Берегите мать от злого слова,

Знайте, дети ранят всех больней.

Если ваши матери устали,

Добрый отдых вы им дать должны.

Берегите их от чёрных шалей,

Берегите женщин от войны.

Мать умрёт – и не изгладить шрамы,

Мать умрёт – и боли не унять.

Заклинаю, берегите маму,

Дети мира, берегите мать!


Читці:

«Шануймо наших батьків,» - так вчить Книга Книг – Біблія.

Майже 3,5 тисячі років тому на кам’яних плитах, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були вирізьблені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довго літ був ти на землі».

Шанувати – це значить любити їх, бути вдячними, турбуватися про них, допомагати в усьому, ділити з ними їх скорботи і труднощі.

Ми до батьків сказати хочем слово,

Сповнене ніжності й любові,

Бо без батьків чого ми варті, -

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла?


Ми любим вас, кохані наші мами й тата,

І вам бажаємо здоров’я ми багато.

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.


Хоч часом ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо напевно:

Ми більше радуємо вас.


Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита.

Щоб були ви щасливі і здорові

На многії і многії літа.


Хай щастя і радість вам ллються рікою,

Щоб ви не стрічались ніколи з журбою,



Хай пісня дзвінка виграє на вустах,

Хай смутку ніколи не буде в очах.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка