Тема. Виразне читання творів Т. Г. Шевченка (творів, написаних про нього) копія Мета



Скачати 104.13 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір104.13 Kb.

Тема. Виразне читання творів Т. Г. Шевченка (творів, написаних про нього) копія

Мета: навчити виразно читати, передаючи настрій поетичних рядків, учити практично застосовувати знання з теорії літератури, розуміти зміст і значення поезії; розвивати вміння помічати художні деталі, емоційність сприйняття художнього слова, спостережливість, уміння чітко і відверто висловлювати свої думки; виховувати естетичні смаки, шанування образного художнього слова.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, збірки поезій, пам’ятки, «ягоди калини», декорації до інсценізації, малюнки, мольберт, олівці.

ТЗН: записи музичних творів; мультимедійна презентація.

Тип уроку: урок узагальнення знань.
Хід уроку

І. Організація класу. Створення емоційного фону

Звучить стиха музика.

- Діти, давайте пригадаємо девіз уроків української літератури.

Учні називають девіз: «Краще раз відчути, ніж сто разів побачити» (слайд №1).


  • Я з вами згодна, тому що художнє слово в уяві людини неодмінно викликає картини та образи, яскравіші від найкращої ілюстрації чи навіть кінофільму.

Я хочу, щоб сьогодні на уроці звучало слово образне, емоційне, натхненне.

ІІ. Рефлексія навчальної діяльності

Слайд №2


Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.


  • Хто автор цих рядків? Що вам відомо про калину, як символ України?

  • У вас на столах лежать «ягоди калини». Напишіть на них, чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку.

(Діти пишуть на ягодах свої сподівання, озвучують їх)

Слайд №3


(Діти пишуть на ягідках свої сподівання, потім прикріплюють на дерево, намальоване на ватмані).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети, завдань уроку

  • Сьогодні ми з вами поринемо в чудову країну Читачів. Помандруємо Тарасовими стежками, спробуємо зрозуміти все те, що відчував великий поет.

Слайд №4

І допоможе нам у цьому просте українське слово. Як казав Шевченко:

Ну щоб, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого…

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує!.. Слайд №5



ІV. Актуалізація опорних знань

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

Слайд №6

V. Повторення та узагальнення знань

1. - Україна… В одному вже тільки слові й для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців ціла музика смутку й жалю…

Слайд №7


  • Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці…

Слайд №8

  • Україна – це марні, обшарпані, голодні люди…

Слайд №9

2. - Україна дала народу великого співця поневолених – Т. Г. Шевченка.

(Діти розповідають де й коли народився Т. Г. Шевченко).

Слайд №10

3. - Ненька – усьому початок. Усе прекрасне в людині від променів сонця й від молока

матері.

Слайд №11

Робота в групах


  • У вас на столах лежать збірки поезій Т. Шевченка «Кобзар». Будь ласка, знайдіть вірші

Шевченка про матір.

  • Які вірші ви знайшли?

Робота над виразним читанням

- Перш ніж почати читати вірші, давайте налаштуємося. А для цього зробимо дихальні вправи. Слайд №12



1. Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

2. Реве, свище завірюха.

По лісу завило;

Як те море, біле поле

Снігом покотилось.

3. Вітер віє-повіває,

По полю гуляє…

4. Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

( Учитель читає вірші, а діти виконують дихальні вправи)

Учні виразно читають дібрані вірші. ( «На панщині пшеницю жала»; «Садок вишневий коло хати»; « У нашім раї на землі»; «Марія»)

- Який підтекст у цих віршах? Як їх треба читати? Чи вдалося це зробити нашим читачам?

4. - Минає рік, і два, і п’ять років… Росте Тарас Шевченко.

А чи пам’ятаєте ви опис хатини, в якій жив Т. Шевченко?

Слайд № 13

Діти описують хатину ( С. Васильченко «Дитинство Шевченка»)

( У дітей на столах лежить опис хатини Т. Шевченка).


  • Якою мовою написаний цей уривок? Доведіть. Чи є в цьому описі епітети й порівняння?

5. - Скажіть, про що мріяв малий Тарас, чи справдилися його мрії?

Дати відповідь на це запитання нам допоможе твір Спиридона Черкасенка «Як Тарас ходив до залізних стовпів».



Слайд №14

Інсценізація твору Спиридона Черкасенка «Як Тарас ходив до залізних стовпів».
(Виходять дійові особи: Тарасик та Оксанка.)

Оксанка (увечері сама надворі): Пішли... Смеркає... Пізній час... Та де ж це справді той Тарас ?.. Іще хвилинку почекаю, А потім... спать ?.. Сама не знаю. (Угледівши Тараса ще за ворітьми, придушеним голосом):

Тарасе, гей! Іди сюди!

Та швидше ж, швидше-но іди!

(Тарас перескакує через пліт і біжить до неї.)

Тарас:

Оксанко, ти? Мене чекаєш?

Оксанка:

Ну, й наробив же ти біди!

Кажи хутенько, де блукаєш?

Тарас:

Біди? Якої?

(Сідає на перелазі коло Оксанки.)

Оксанка:

Де ти був?

Гармидеру було багато:

Тут мати лаялась, а тато

Пішли тебе шукати... Чув?

І Катря теж...

Тарас (сміється):

А я приїхав

Оце що тільки...

Оксанка (здивовано):

Звідкіля?

Ти дуриш? Га?

Тарас (хреститься):

Бодай так дихав, коли дурю!..

(Махає рукою на захід),

Ген звідтіля!..
Ходив побачити край світа.

Оксанка:

А де ж той край? Далеко?

Тарас:

Так.

Пройти тра лан великий жита,

А потім гай, а там — байрак,

А далі поле до могили.

А там уже і світа край.

Оксанка:

А ти дійшов?

Тарас (зам'явшись):

Н... ні... через гай

Вже перейшов був і щосили

Шляхом був далі припустив,

Та пострічався з чумаками...

Такі емалеві з батогами...

Передній з них мене спинив:

«Куди, — питає, — ти мандруєш

супроти ночі? Ти ж малий.

Ще в полі, — каже, — заночуєш,

І вовк із'їсть тебе страшний!»

Оксанка (із жахом):

Ой лелечко, як лячно!

Тарас (сміється):

Що? Лячно?.. Тільки не мені!

Оксанка:

Чумак пустив тебе, чи ні?

Тарас:

«Ходить так пізно необачно, —

Він каже. — Хлопче, ти звідкіль?»

«З Кирилівки», — кажу. — «Ну маєш!

він знов, — та це ж за двоє миль

назад. Ти, — каже, — тут блукаєш?»

«Ні, йду туди, де світа край»...

Чумак у регіт. Каже: «Чий ти?..

Коли з Кирилівки — сідай:

На світа край тобі не вийти

Сьогодні вже — небавом ніч...

Ми ж підвезем тебе до хати, —

Це буде ліпша, хлопче, річ».

Я сів на віз... Воли здорові!

Та круторогі!.. А чумак

Розпитує: і що, і як,

Сміється все на кожнім слові,

Жартує... Люльку запалив.

Давав мені теж посмоктати...

«Гірке», — кажу. І не схотів.

А ось село городи, хати...

«А онде й наша! — я кажу, —

Уже тут сам я добіжу».

«Ну, що ж... як ваша — час вставати», —

Сказав чумак, спинив волів,

Мене погладив по голівці

І потім з воза ізсадив.

«Хои здоров по цій мандрівці», —

гукнув мені і засміявсь.

А я подякував чемненько

Та через вулицю швиденько

До хати нашої подавсь.

Оксанка:

Який ти сміливий!І вовка

Тобі не страшно?

Тарасик (байдуже ніби);

Звісно ні.
Оксанка:

А мандрувать то штука ловка!

Хотілося б хоч раз мені

Піти з тобою...

Тарас:

То ходімо...

Лиш треба встати на зорі.

До ранку будем на горі

Аж за селом...

Побачим дечого багато,

Як гай перейдем і байрак

Та вийдемо на ту могилу...

Оксанка:

Там світа край? Ну, розкажи ж!

Тебе ж діждалася насилу,

А ти про це чомусь мовчиш.

Тарас (замислюється і фантазує):

Та що ж казати?.. Над землею

Схилилось низько небо там,

Як сонце стрінеться з зорею,

Як привітається із нею

І ляже потім спочивать...

Оксанка:

Та де ж?.. Там є хіба домівка?

Тарас:

Ну, глянь! Така велика дівка,

Того ж не знає, що стоять

Стовпи залізні там, де треба...

А на залізних тих стовпах

Обперто міцно стріху з неба...

Ти розумієш?.. Синій дах...

Не дах, а той... ну, синя стеля,
По ній крізь зорі в кришталі,

А на уквітчаній землі

Під нею й соняшна оселя,

А в ній є ліжко золоте,

Намет над ліжком, як тумани,

Ліжник на ньому, сріблом тканий...

Оксанка (в захваті):

Ой, красно як!.. Та де про те

Довідавсь ти?

Тарас {поважно):

Ніде... Сам знаю!..

Не ляже ж сонце під рядно,

Як я чи ти! Адже ж воно, Ти знаєш, звідки?

Оксанка:

Звідки?

Тарас:

З раю,

В раї ж скрізь злото і срібло!

Оксанка:

А де ж той рай?.. Чи ти не знаєш?

Тарас (піднімає голівку до неба):

Чому ти так собі гадаєш?

Про теє знає все село,

Що рай на небі...

(Зітхнувши):

там, де... мати...

Я чув, — коли ховали їх,

То люди почали казати,

Що підуть в небо до святих,

Бо мук зазнали за життя...

(По паузі):

Немає мами... Потім тато...

Лихую мачуху... Пуття...

Відтоді... маєм... небагато...

(Шепче крізь сльози):

Чи бачить мама... чи й не зна?..

Любила дуже нас вона...

Невже, мамунцю, ти не бачиш,

Що мачуха... нас... лає й б'є...

(Тихо плаче).

Оксанка (крізь сльози):

Тарасику, ти той... ти плачеш?

(Хоче відняти його руку від очей.)

Відкрий же личенько своє...

Не плач, Тарасику, не треба!

(Своїм фартухом витирає йому сльози, потім однією рукою обнімає, а другою гладить його по голівці й цілує.)

Казали ненечка мені,

Що бачить мама все це з неба —

І те, що ходиш ти в рядні,

Як те старча чуже під тином,

Що кривдить мачуха й Степан,

І побивається за сином,

І Бог пошле тобі талан...

Побачиш, любий... Витри сльози,

А то іще побачить хтось...

Ти не зважай на їх погрози...

Стривай, скажу на ухо щось, —

Журитись зразу перестанеш.

На мене веселіше глянеш...

(Нахиляється йому до вуха):

Як виростеш, поберемось

І будемо вже вкупі жити

І день, і два і ... цілий рік...

Тарас:

Не день, не рік, а цілий вік.

Оксанка:

І разом будемо ходити

До тих залізних до стовпів,

Де ляже сонце на спочин...

Тарас (захоплюється):

А я збудую гарну хату,

А в ній великую кімнату...

Садок вишневий розведу...

Тебе ж я одягну, як паву,

І в краснім тім раї-саду

Ми заживем тоді на славу...

Оксанка (прихилившись до нього голівкою):

Посію гарні я квітки...

Та посаджу ще і тополю...

Тарас:

І вже не будем кріпаки:

Ми викупим себе на волю!..

Оксанка (мрійно):

Неначе сниться... Красні сни:

Тополя... хата... вишні, квіти.

Тарас:

І ми — самі собі пани, —

Як схочемо, так будем жити...

6. Практична робота

- Шевченко палко любив свій рідний край, його природу. Він – неперевершений майстер поетичного малювання картин природи.



Робота в парах

Зараз я роздам невеличкі картини – вірші рідної природи в поезіях Кобзаря. Крім уміння виразно читати ( розставити паузи, мовленнєві наголоси), ви ще скажете, яким настроєм пройнята поезія, що привернуло вашу увагу в цих поетичних рядках. ( «Зацвіла в долині»; «Сонце заходить, гори чорніють»; «За сонцем хмаронька пливе»; «Вітер з гаєм розмовляє»; « Причинна» («Реве та стогне Дніпр широкий»); «Сон» («Дивлюся, аж світає…»).

Також зверніть увагу на малюнки. Який би ви дібрали до свого уривка?

Слайд №15



7. Перевірка роботи

8. Але не треба забувати про Шевченка - художника. Із раннього дитинства й до останніх днів він творив не тільки словом, але й пензлем.



Виходить хлопець. Перед ним мольберт. Він щось із захопленням малює.

Ось і сьогодні Тарас під владою сильних почуттів. Бере «Кобзар», бере, як своє серце, вдихує аромат типографських фарб, і знов щось дивне коїться з Шевченком. Він начебто переживає друге народження. Потім сідає перед мольбертом і підбирає акварельні фарби…

Сутеніє в майстерні й летять думки над Невою до берегів бурхливого Дніпра, до полів, нив України.

9. Прослуховування пісні «Думи мої…» Метод образної асоціації

Діти малюють ті образи, які їм навіяло під час прослуховування.



10. Захист творчих робіт ( художнього малювання)

11. Огляд картин Т. Шевченка

Слайд №16



  • Подивіться на картини Т. Шевченка.

  • Чи подобаються вони вам? Чому?

VІ. Підсумок уроку

  • Діти, як ви гадаєте, чи досягли ми поставленої мети? Тож давайте підіб’ємо підсумок нашого уроку.

Метод «Мікрофон»

Орієнтовні відповіді дітей:



  • Завдяки чудовій країні Читачів ми змогли зрозуміти те, що відчував великий поет.

  • Дізналися про мрії, сподівання малого Тараса.

  • Познайомилися з Шевченком - художником.

Учитель.

  • І на оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами й селами, як весняні води могутнього Дніпра, лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря.

VІІ. Рефлексія

  • Діти, якщо ваші сподівання справдилися, якщо ви задоволені уроком, то давайте з наших ягід калини зробимо яскраві кетяги та прикріпимо до дерева.

( Діти виходять до дошки, вішають ягоди)

  • Подивіться, яке чудове дерево в нас вийшло, а це свідчить про те , що ми попрацювали плідно та отримали від уроку задоволення.

VІІІ. Оцінювання діяльності. Аргументація оцінок

ІХ. Домашнє завдання

Слайд № І7

І група: вивчіть напам’ять один із віршів Т. Шевченка про рідний край.

ІІ група: зробіть підборку прислів’їв про рідний край.



ІІІ група: опишіть одну з картин Шевченка.

ІV група: проілюструйте одну з поезій Тараса Шевченка.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка