Тема Виховання розумової особистості, яка вміє І хоче вчитися самостійно



Скачати 318.11 Kb.
Дата конвертації05.01.2018
Розмір318.11 Kb.

«Без виховання дітей, без

активної участі батька і

матері в житті школи…

неможлива сім’я як первинний

осередок суспільства, неможлива

школа як найважливіший

навчально-виховний заклад…»

В. Сухомлинський

Великі та складні завдання ставить суспільство перед учителями початкових класів. Адже саме початкова школа є тим фундаментом, на якому буде формуватися в подальшому підростаюче покоління.

Та які б форми і методи виховного впливу вчитель не використовував, вони не матимуть відчутного результату без підтримки з боку сім’ї. Успіх навчання і виховання молодого покоління значно залежить від того, наскільки тісно співпрацюють школа і сім’я.

Налагодити цю співпрацю, знайти шляхи взаємодії з батьками – одне з основних завдань класовода. Нам, вчителям, знайомо, як тяжко йдуть на контакт батьки наших вихованців. Батьків все менше цікавить життя школи, проблеми, які виникають під час роботи з дітьми.

Все частіше можна почути слова: «Дитина ходить до школи, тож там вчіть і виховуйте». Вони не розуміють, що все починається з сім’ї. Такі обставини створюють серйозні суперечності у навчально-виховному процесі.

Одна із форм взаємодії з батьками – батьківські збори.

Працюючи над зборами, слід врахувати такі аспекти:

1) актуальність теми саме для вашого класу;

2) цікава форма проведення;

3) методи роботи, які залучали б батьків до спілкування, співпраці між собою;

4) отримання батьками практичних порад.

Ми, вчителі, маємо викликати пізнавальний інтерес у батьків, бажання зустрітися знову.



«Знання – це скарб,

а вміння вчитись – ключ до нього»

Тема. Навчити дитину вчитися – головне завдання.

Мета. Спрямувати зусилля батьків на те, щоб дитина прагнула вчитися з найбільшим успіхом; розвивати у батьків позитивне ставлення до школи; надати їм рекомендації щодо того, як формувати у дітей навички самоконтролю, вміння працювати самостійно.

Підготовча робота

1. Виготовлення запрошень батькам на батьківські збори.

2. Опрацювання вчителем психолого-педагогічної літератури згідно з темою батьківських зборів.

3. Добирання книг та журналів.

4. Укладання пам’ятки для батьків.

5. Підготовка аркушів із завданнями для мікрогруп.

6. Проведення анкетування батьків.

План зборів


  1. Всупне слово вчителя.

  2. Висловлювання очікувань.

  3. Виступ на тему: «Як навчити дитину вчитися?»

  4. Аналіз результатів анкетування.

  5. Обговорення дискусійних питань та ситуацій.

  6. Підведення підсумків.


Хід зборів


  1. Організаційний момент

1.Привітання

Вправа «Комплімент»

Всі учасники зборів стоють у два кола, обличчям один до одного в парах.

Зовнішнє коло говорить своєму партнерові комплімент. Інше – дякує й, крім того, говорить про себе щось гарне. Потім вони міняються ролями та повторюють вправу.


  1. Етап мотивації. Оголошення теми і мети зборів

1. Вступне слово вчителя

«Знання – це гість, а розум – це хазяїн, у добрій спілці жити треба їм. Хто має розум і багато знає, - той буде довше сильним і міцним. А сила, що без розуму, - недужа, бо все робити буде навмання. Тож для творіння, друже, виховуй розум і бери знання». Так говорив Давид Гуліо і з цим не можна не погодитись.

Надто складно передбачити майбутнє дітей, покладати на школу відповідальність забезпечити їх знаннями і вміннями на все життя. Нестабільність світу, інтенсивність соціально-економічних і технологічних змін зумовлюють потребу вчитися впродовж життя. Тому одне з найважливіших завдань – навчити дитину вчитися.

Світ, у якому доведеться жити сучасним дітям, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи. У класи приходять нові покоління, які живуть в інформаційному суспільстві, в цифровому середовищі, тому необхідно переосмислити самоцінність знань («Знання – це скарб, а вміння вчитись – ключ до нього»).

Тому і була вибрана саме така тема зборів.
2.Очікування

Вправа «Мікрофон»

Чого ви очікуєте від цих зборів?

(Батьки по черзі дають відповідь на запитання)


  1. Інформаційний етап (лекція вчителя)

В. Сухомлинський підкреслював, що головне завдання початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, на думку відомого педагога, є п’ять умінь: вміння спостерігати; думати; висловлювати думку про те, що бачу, що роблю, думаю, спостерігаю; читати; писати.

У північних народів є простий і мудрий афоризм: «Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити людину ловити рибу, вона буде ситою все життя". Так і в навчанні: корисно, якщо ми допоможемо своїм дітям розв’язати задачу, виконати вправу, написати твір, вникаємо у їхні щоденні турботи. Але цього мало, адже мета сучасної школи і родини – підготовка дитини не до окремого уроку «на завтра», не для високої оцінки, а виховання її як особистості, яка здатна навчатися впродовж життя, відчувати цінність знань, свідомо прагнути ставати все кращою. А для цього необхідно виховувати з перших років навчання допитливість і працелюбність як основні риси особистості, привчати дітей до організованого, систематичного здобуття знань, яке вимагає розвинених розумових, фізичних і вольових зусиль. Як би не склалася подальша доля наших учнів, загальний розвиток буде їм потрібний у будь-якій галузі діяльності.

«Хіба школяр не вміє вчитися?» - скажете ви. Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціонально оволодіти знаннями, важливо виробити цілий комплекс різноманітних організаційних та інтелектуальних умінь, які забезпечують самостійність у навчанні.

Щоб навчити дитину вчитися. Важливо сформувати у неї такі вміння:

- організовувати своє робоче місце;

- планувати свою майбутню діяльність;

- точно виконувати вказівки;

- уміло користуватися підручником;

- контролювати виконану роботу.

Яка участь Вас, як батьків, у даному процесі? Сім’я в цьому процесі виконує чи не головну роль.

Ви, щодня спілкуючись з дітьми, можете зробити дуже багато, щоб виробити у них доцільний трудовий ритм життя-звичку до організованості. Тоді щоденне приготування уроків стане органічною потребою, а марно згаяний час буде взятий до уваги як неприємний виняток. Передусім, змалечку потрібно попереджувати замкненість тільки на розважальних потребах, залучати дітей до більш цікавих, корисних справ. Це дуже непростий шлях. Відразу хочеться застерегти від очікування швидкого результату у переконуванні дітей і від сподівання, що є якийсь універсальний засіб впливу на сина чи доньку, які вперто не бажають учитися. Багатьом дорослим здається, що учень погано вчиться, бо «не хоче вчитися» - і край. Звідси й заходи впливу: змусити його хотіти. Вдома батьки забороняють брати участь у гуртках, секціях, дивитись телевізор, не пускають на вулицю, не купують обіцяних речей. А наслідок? Як правило, конфліктна поведінка, відчуженість від школи, образа на вчителя.

Бажаючи допомогти дитині у навчанні ,слід запастися терпінням, але щодня діяти наполегливо. Відразу передати дітям зернину своїх знань – неважко і приємно. Разом з цим щоденно привчайте дітей до виконання режиму дня, виховуйте організованість, розвивайте мислення, спостережливість, загартовуйте волю, привчайте піклуватись про свій організм. Адже нерідко буває так: дитина здібна, вміє щось робити, але не хоче, і, навпаки, хоче, але в неї зразу не виходить, вона втрачає інтерес, нагромаджує прогалини, і предмет стає незрозумілим, ненависним.

Отже, передусім, радимо поспостерігати, придивитись, як працює над уроками син чи донька, скільки і на що витрачає часу, який предмет подобається, а який – ні і чому.




  1. Аналіз отриманих результатів за анкетами

Анкета «Як ви забезпечуєте умови для навчання дітей удома»

  1. Як ви організовуєте процес виконання домашнього завдання своєю дитиною?

  2. Як ви контролюєте виконання домашнього завдання?

  3. Чи звертається дитина до вас за допомогою при виконанні домашніх завдань? У чому виявляється ця допомога?

  4. З якими труднощами в організації праці дитини ви зустрічаєтесь? Як їх долаєте?

  5. Чи аналізуєте ви разом з дитиною причини виникнення у неї труднощів у навчанні? Чи допомагаєте їх подолати?

  6. Як використовуєте методи покарання і заохочення для стимулювання навчання дитини?




  1. Обговорення дискусійних питань та педагогічних ситуацій

  1. «Аналіз ситуацій». Робота в групах

(Розподіл за кольором очей)

Ситуації:






Презентація

Презентує рішення той, хто вищий на зріст.



  1. Ознайомлення з пам’яткою


VI.Підведення підсумків

  1. Перевірка очікувань

«Незакінчені речення»

«Я очікував від цих зборів… Мої сподівання…»



  1. Вправа «Допомога»

Завдання для батьків: однією рукою зняти з зап’ястя, надіту резинку. Вирішення завдання демонструє вчитель. Підходить до учасників з проханням допомогти. Висновок: не всі завдання можна виконати без сторонньої допомоги.

Якщо допомоги потребуєм ми, дорослі, то ще більшої – ваші діти. Не відмовляйте їм в цьому.



3. Рішення батьківських зборів

1. Навчати дитину самостійно виконувати домашні завдання і правильно оцінювати результати своєї діяльності.

2. Надавати допомогу дітям у випадку виникнення суттєвих ускладнень під час виконання завдань.

3. Використовувати підготовлені пам’ятки для найбільш раціональної побудови роботи з виконання домашніх завдань.

4. Ставити разом із дитиною реальну мету, яку можна досягти.

«У вихованні вся справа в тому,

хто вихователь»

Д. Писарєв
Тема. Вплив сім’ї на формування самооцінки дитини.

Мета. Ознайомити батьків із впливом стилів сімейного виховання на самооцінку дитини; сформувати навички аналізу причин поведінки дитини з огляду на її позицію; проаналізувати на конкретних прикладах випадки виховання, які викликають проблеми у батьків; дійти спільної думки щодо правильного виходу із проблемних життєвих ситуацій; спонукати батьків читати педагогічну літературу, користуватися порадами класовода стосовно поведінки дитини.
Підготовча робота

1. З'ясувати тему та головну проблему зборів.

2. Скласти план проведення.

3. Підготувати анкети для батьків.

4. Провести тестування дітей.

5. Підібрати педагогічні ситуації для обговорення з батьками.

6. Виготовити пам'ятки для батьків.
План роботи

1. Вступне слово класовода.

2. Ознайомлення із основними стилями виховання. Робота в групах.

3. Проведення тестування батьків.

4. Аналіз тестів, проведених з учнями.

5. Обговорення педагогічних ситуацій.

6. Підсумки.

Хід зборів

I.Організаційний етап

1.Об’єднання в групи

Батьки заходять до класу. Кожному пропонується вибрати геометричну фігурку (трикутник, квадрат, круг) і зайняти місце за столиком, позначеним зображенням цієї фігури.


II. Ознайомлення з темою та планом зборів

1. Вступе слово вчителя.

Шановні батьки! Ми живемо в досить складний час. Поспішаємо, намагаємось досягти успіху в професії, прагнемо покращити своє матеріальне становище. А виховання дітей в родині відбувається саме собою.

Але безпосередньо в родині формується ставлення дитини до себе. Стиль виховання в сім’ї впливає на формування самооцінки.

Виділяють 5 основних стилів виховання: авторитарний, опікувальний, потуральний, хаотичний, демократичний.


ІІІ. Інформаційна частина.

1.Ознайомлення з основними стилями виховання

Робота в групах

Учитель пропонує ознайомитись з одним із стилів виховання. Виділити основні ознаки.



Картка 1.

Авторитарний стиль виховання.

Усі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже у всьому повинна коритись їхній волі. Батьки змалку виховують в неї почуття відповідальності, вміння долати труднощі. Негативним явищем є надмірно високі вимоги до дитини, через що страждає її духовна сфера. Батьки приділяють меншу увагу спільним заняттям, більше контролюють поведінку дитини, обмежують її свободу. Дитина поводиться агресивно і відчужено. Батьки не розуміють причини такої ворожості, посилюють тиск на неї. Виникає вперта відмова ходити до школи чи так звана втеча у хворобу. Формується неадекватна самооцінка (занижена або завищена), неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям дитини. З віком дитина все частіше виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність інших.



Картка 2.

Опікувальний стиль виховання.

Батьки прагнуть постійно бути з дитиною, вирішувати за неї всі проблеми. Дитина оточується надмірною увагою і займає центральне місце в сім’ї. Здатність дитини до самоствердження різко обмежується. Дитина починає постійно очікувати невдачі. Через це ще більше знижуються її оцінки в школі, зростає невпевненість у собі.



Картка 3.

Потуральний стиль виховання.

Батьки приділяють дитині недостатню увагу. Дитина віддана сама собі, нерідко вона позбавлена найнеобхіднішого мінімуму (одягу, їжі, шкільного приладдя). Дитина належним чином не спрямовується, практично не знає заборон і обмежень з боку батьків, які не вміють її виховувати. «Опіка» таких батьків зводиться до сварок, бійок між собою, тому діти віддають перевагу вулиці. У дитини порушується сон, часто змінюється настрій, на уроках вона сидить пригнічена, не слухає пояснень учителя, порушується процес запам’ятовування, зосередження. Дитина негативно ставиться до навчання, має низький рівень мотивації, відчуває невпевненість, внутрішню ворожнечу.



Картка 4.

Хаотичний стиль виховання.

Відсутність єдиного підходу до виховання, коли немає чітко визначених, конкретних вимог до дитини або спостерігається суперечність, розбіжність у виборі виховних засобів між батьками. Із часом невпевненість стає рисою характеру, вона часто не дотримується своїх обіцянок, може говорити неправду, не довіряє дорослим. Відчуття нестабільності призводить до несподіваних рішень, неадекватної поведінки, яка має захисний характер.



Картка 5.

Демократичний стиль виховання.

Батьки заохочують у своєї дитини особисту відповідальність і самостійність, співвідносячи їх із її віковими можливостями. Дитина присутня при обговоренні сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень, вислуховує і обговорює думки і поради батьків, які вимагають від неї обміркованої поведінки й намагаються допомогти, чуйно ставляться до її запитів. При цьому батьки виявляють твердість, дбають про постійне дотримання дисципліни, що формує правильну, відповідальну поведінку. У школі такі діти мають достатній рівень адаптації. Вони не соромляться запитувати, коли їм щось незрозуміло на уроці, під час пояснення вчителя.



Презентації груп

(Кожна група презентує свій стиль виховання)


2. Дискусія

«Який стиль є оптимальним для виховання?»


ІІІ.Тестування батьків

Тест для батьків.

Відповідайте тільки «так» чи «ні».



  1. Ви досить часто кепкуєте з вад вашої дитини?

  2. Вас непокоїть, що дитина надто багато часу присвячує своїй зовнішності?

  3. На ваш погляд, відстоювання своєї позиції дитиною ні до чого доброго не приведе?

  4. Ви надто сильно переймаєтеся неприємностями та невдачами своєї дитини?

  5. За дитиною повинен бути постійний контроль з боку дорослих?

  6. Найкращі порадники у вихованні дитини – ваші інтуїція і досвід?

  7. Ви часто суворо критикуєте себе за помилки дітей?

  8. Чи вважаєте ви, що більшість людей із вашого оточення негативно ставляться до вашої сім’ї?

  9. Чи часто ваша дитина викликає у вас почуття жалю?

  10. Ваша дитина приносить більше клопотів, аніж радощів?

  11. Чи вважаєте ви, що ваша дитина особливої уваги і турботи потребує лише тоді, коли хворіє?

  12. Чи переконані ви, що дитина насамперед має слухатись старших?

  13. Ви впевнені, що знаєте абсолютно все про свою дитину?

За кожну відповідь «так» ви отримуєте 10 балів, а за відповідь «ні»- 0 балів.

Результати:

110 балів і більше.

Вам слід серйозно замислитись над своїми поглядами на виховання дітей. Справа не так у дітях, як у вашому характері. Дотримуючись такого стилю виховання, ви матимете значні труднощі, а через деякий час ризикуєте втратити ті зв’язки, які дуже цінуєте. Найкращий вихід із цієї ситуації – звернутись до консультанта із стосунків або переглянути спеціальну педагогічну літературу. Але найголовніше прислухатися до бажань і думок самої дитини. Тоді її майбутнє для вас стане приємною винагородою.



- 100 балів.

Не виправдовуйте себе браком часу на заняття з дитиною, це не найкращий спосіб. Напевне, проаналізувавши свої проблеми, ви уникнете труднощів у стосунках. Не забувайте, що впевненість у власних силах і самостійність так само важливі для майбутнього дитини, як і повага до старших. І вашим найпершим кроком має стати визнання того, що дитина має право на власну думку.



- 60 балів.

Ви робите все, аби зрозуміти свою дитину, і вважаєте, що найкраще, якщо дитина сама навчиться розв’язувати свої проблеми. Ви не вимагаєте від дитини сліпої покори, але треба приділяти увагу розвиткові її самостійного мислення. Було б добре не лише розуміти позицію іншого, а й приймати її , навіть якщо це позиція дитини.



- 20 балів.

У вас чудові стосунки з дитиною. Ви розумієте її проблеми і робите все, аби вона розуміла вас так само добре. Вам вдається головне – допомагати дитині ставати самостійною людиною, яка здатна здійснювати власний вибір. Ви вірите, що в майбутньому ваша дитина буде доброю й справедливою людиною. Ви - здібний вихователь.


ІV.Аналіз тестування учнів

  1. Ознайомлення з результатами тестування в класі.

  2. Ознайомлення індивідуально батьків з результатами тестування своїх дітей.(Батькам роздають анкети їхніх дітей.)


V.Обговорення педагогічних ситуацій

1. «Аналіз ситуацій». Робота в групах

Батьки у групах обговорюють запропоновану ситуацію, визначають стиль виховання і пропонують доцільну модель батьківської поведінки в ситуації.





Висновки

Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватись на вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй чітко усвідомити і сформулювати свої претензії до вас. Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявила свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.

Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже важко керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити людину, не звинуватити.

Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо вона навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, то зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.





Висновки

Дитина має яскраво виражену занижену самооцінку. Батькам потрібно більше уваги приділяти дитині, проводити час з дитиною. Забезпечити приємне емоційне закріплення перемоги в найменших особистих досягненнях. Хвалити дитину за незначні досягнення.




Висновки

Варто звернути увагу на режим дня дитини, харчування, розподіл вільного часу, перегляд телевізора, гра на комп’ютері, щоб зробити висновок чи не перевантажена дитина. Слід дізнатися, чи гарні взаємини у дитини з класоводом і класом ( чи немає образ, конфліктів, сварок). Вранці допомогти в доброзичливій атмосфері зібрати портфель, застелити постіль. Дати відчути її значимість у сім’ї, заохочувати, а головне – ніяких «ранкових» сварок.


VІ. Підсумки

  1. Вправа «Незакінчені речення»

Кожній групі батьків роздаються частини речень на розрізаних смужках паперу, з яких потрібно утворити логічно закінчені вислови. Складені вирази представники груп зачитують перед усіма учасниками.

В И С Л О В И

Якщо дитина зростає в атмосфері критики… вона вчиться засуджувати.

Якщо дитина зростає в атмосфері ворожнечі… вона вчиться боротися.

Якщо з дитини глузують … вона стає сором’язливою.

Якщо дитина живе в страху…вона стає боязкою.

Якщо дитину постійно соромлять…вона звикає почуватися винною.

Якщо дитина зростає в толерантному середовищі … вона вчиться бути терпимою.


  1. Ознайомлення з пам’яткою

Батькам роздаються пам’ятки.

У книжці Януша Корчака "Як любити дітей" є такі проникливі рядки: "Чи земля вдячна сонцю за те, що воно світить? Чи дерево вдячне зернині, що з неї виросло? Чи соловейко співає матері, яка вигріла його грудьми? Чи ти віддаєш дитині те, що взяла від батьків, чи тільки позичаєш, щоб віддати назад, старанно записуючи і підраховуючи відсотки? Хіба любов - це заслуга що за неї ти вимагаєш плати?" Ми любимо дітей і у відповідь чекаємо дитячої любові. А за що діти люблять своїх батьків? Тільки за те, що вони батьки? Від любові дітей до батьків багато в чому залежить мікроклімат сім'ї. Зігрітий любов'ю батьків, малюк прагне тішити батьків своїми успіхами, зберігає оптимістичний настрій, впевненість, відчуває потребу ділитися з рідними найпотаємнішим. Найважливіше і найважче у ставленні до дітей - знайти міру, щоб ніжність не перетворилася в пестощі, розумні вимоги - у суворий педантизм, щоб турбота про комфорт не сформувала в дітей споживацькі погляди.


3.Вправа «Посмішка по колу»

Учасники стають в коло, беруться за руки. Перший учасник повертається до свого сусіда ліворуч чи праворуч посміхається йомуйо. При цьому можна взяти посмішку в долоні і обережно передати її іншому.




«Один і той же механізм прославляє героя

і породжує диявола»

В.Ліпман
Тема. Вплив телебачення на дитину.

Мета. Формувати уявлення про вплив телебачення на дитину. Дати рекомендації щодо основних прийомів боротьби з телеманією. Залучити батьків до збереження та зміцнення здоров'я дітей шляхом контролю переглядів телепередач. Пропагувати здоровий спосіб життя.

План проведення

  1. Доповідь: «Вплив телебачення на дитину. Фактори ризику і наслідки».

  2. Обговорення педагогічних ситуацій та дискусійних питань.

  3. Розробка рекомендацій.

  4. Підсумки зборів.



Підготовча робота

1. З'ясувати тему та головну проблему, намітити основні завдання зборів.

2. Скласти план проведення.

3. Уточнити регламент зборів.

4. Підготувати доповідь: «Вплив телебачення на дитину. Фактори ризику і наслідки».


  1. Підготувати анкети для учнів, провести анкетування.

6. Підібрати педагогічні ситуації для «рольових ігор».

7. Виготовити пам'ятки для батьків.


Анкета для учнів

1. Скільки часу ти витрачаєш на перегляд телепередач?

- У навчальний день - У вихідний день

2. Скільки часу ти витрачаєш на заняття з комп'ютером та ігровими приставками?

- У навчальний день - У вихідний день

3. О котрій годині ти зазвичай лягаєш спати?

- У навчальний день - У вихідний день

4.Чи часто ти скаржишся на:

- Головний біль - Запаморочення - Порушення сну

5. Чи часто у тебе проявляються:

- Плаксивість - Поганий настрій - Байдужість
Хід зборів

I. Організаційна частина

1.Привітання

Вправа «Добрий день»

Починає один із учасників зборів. Звертаючись до сусіда ліворуч, з почуттям радості промовляє: «Добрий день…», виражаючи своє ставлення до нього і голосом, і жестом, і посмішкою.


II.Етап мотивації. Оголошення теми і мети зборів

  1. Вступне слово вчителя

Життя сучасної людини не можна уявити без телебачення. Більшість дітей нині починають регулярно дивитися телевізор у віці до 3 років, а до 15 років просиджують за телеекраном більшу частину вільного часу.

Як впливає телебачення на підростаюче покоління? На це питання ми спробуємо знайти сьогодні відповідь.




  1. «Мозковий штурм»







III. Інформаційний етап

  1. Доповідь «Вплив телебачення на дитину. Фактори ризику і наслідки»

Що телевізор робить з дітьми? Несхожі на самих себе, глухі до слів інших, багато дітей так годинами просиджують перед екраном телевізора, і батьки знають про це! І відчувають себе одночасно винними та стурбованими, та вони не в змозі відірвати свого сина чи дочку від потоку телекартинок та при цьому інтуїтивно здогадуються про їх руйнівний вплив на психіку дитини.

А тепер трохи статистики:

• дві третини наших дітей віком від 6 до 12 років дивляться телевізор щодня;

• час щоденного перегляду телепередач дитиною складає в середньому понад 2 години;

• 50% дітей дивляться всі телепередачі поспіль, без будь-якого вибору;

• 25% дітей віком від 6 до 10 років дивляться ті самі передачі від 5 до 40 разів поспіль;

• 38% хлопців віком від 6 до 12 років при визначенні рейтингу використання вільного часу на перше місце поставили телевізор, вилучивши при цьому заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі й спілкування з родиною

Довгий час дослідження в даній сфері були недостатні, та сьогодні вчені всього світу стверджують що зловживання телебаченням шкодить перш за все нейронам розвиваючого дитячого мозку, негативно впливає на здоров’я та поведінку дитини. «Телевізор вводить дитину в стан, що близький до гіпнотичного трансу, – ось чому діти часто знову прилипають до екрана, – говорить дитячий нейропсихолог Миколай Воронін. – Як тільки телевізор вмикається, бета-хвилі мозку, що характерні для стану активності, уступають місце повільним альфа-хвилям. Зазвичай це відбувається при засипанні, коли ми на якийсь час закриваємо очі». В результаті увага стає розфокусована, зір та слух ніби відключаються, притупляється критичне сприйняття. У дітей, які зловживають переглядом телепередач, більш активнішою стає права півкуля мозку, яка відповідає за емоційні реакції, тому «причаровуючий» ефект телебачення підсилюється.

Стресогеність телебачення для дитини зумовлена наступними чинниками: телебачення привчає до малорухливості, воно відволікає дитину від інших занять (читання, гри, спілкування). Зайве захоплення переглядом телепередач може провокувати пасивне засвоєння та обмежувати роботу мислення, що негативно позначається на інтелектуальних здібностях дітей. Викликає зайві довгострокові стреси, після яких, як правило, дитина відразу лягає спати, а звідси - погане засипання, жахливі сновидіння, небажання прокидатися вранці.

Навіть, здавалося б, безневинні «мультики» серйозно можуть впливати на розвиток нервової системи дитини, різних сфер психіки - від пізнавальної до емоційної, і навіть, побічно впливають на формування характеру. Все це відбувається при безконтрольному доступі до телевізора і відсутності елементарної батьківської цензури.

Психологів усе частіше непокоять труднощі в навчанні молодших школярів, спричинені надмірним захопленням телевізором. Серед них: нерозвинута мова, не може читати, не може самостійно писати; не може сконцентрувати увагу - дитина пасивна, байдужа та бездіяльна.

Необхідно зауважити, що потік як зорової, так і звукової телевізійної інформації формує в дитини «базу даних», підсвідомі настановлення, які впливатимуть на все її подальше життя. Агресивність, негативне ставлення до оточуючого світу, розчарування в житті - безпосередні наслідки отриманих у дитинстві настановлень.

Такі висновки дають привід серйозно задуматись та починати приймати міри!
IV. Практичний етап. Обговорення дискусійних питань та педагогічних ситуацій


  1. «Рольова гра»

Батьки об’єднуються в групи. Кожна група розігрує конкретну життєву ситуацію за ролями і демонструє вирішення тої чи іншої проблеми.




2. «Спільний проект»

Групи отримують завдання.


Кожна група звітує.

Разом складається

спільний проект

«Пам’ятка для батьків»






V. Підведення підсумків

1. «Коло ідей»

Батьки висловлюють думки стосовно розглянутого питання.


«Свої здібності людина може спізнати, тільки спробувавши застосувати

їх на ділі»

Л.Сенека

Тема. Здібності дитини.

Мета. Ознайоми батьків з поняттям «здібності»; дати практичні поради, як помітити і розвивати здібності своєї дитини; переконати, що кожна людина має здібності; розвивати вміння спостерігати за дитиною, вивчати її всебічно.
Підготовча робота

1. Виготовити запрошення батькам на батьківські збори.

2. Опрацювати психолого-педагогічну літературу згідно з темою батьківських зборів.

3. Виготовити бланки для тестування батьків.

4. Підготувати картки для роботи в групах.

5. Виготовити пам’ятки для батьків.


План зборів

  1. Всупне слово вчителя.

2. Висловлювання очікувань.

3. Ознайомлення з поняттям «здібності».

4. Тестування батьків.

5. Опрацювання матеріалів про типи здібностей, їх прояв, шляхи розвитку.

6. Обговорення дискусійних питань.

7. Підведення підсумків.


Хід зборів


  1. Організаційний момент

  1. Вправа для релаксації «Сонечко»

«Чи казав вам хтось, що ви унікальні, неповторні, цікаві люди? Зараз ви в цьому переконаєтесь. Сядьте зручніше і заплющте очі, глибоко вдихніть повітря і розслабтеся. У глибині кожного ховається неповторне і чудове сонечко. Спробуйте побачити його. Уявіть його, подивіться на нього уважніше. Якого воно кольору? Якого розміру? А тепер уявіть щасливе і задоволене обличчя свого сонечка. Ваше сонечко сміється чи посміхається, бо воно знає одну важливу і велику таємницю. Обережно-обережно візьміть своє сонечко в долоні, піднесіть його до вуха й уважно послухайте, що воно вам хоче сказати.

Тихо-тихо скажіть самому собі: «Я – УНІКАЛЬНА І НЕПОВТОРНА ЛЮДИНА». А тепер можна попрощатися зі своїм сонечком і розплющити очі. Я зараз бачу перед собою дуже багато сонечок – неповторних людей».




  1. Етап мотивації. Оголошення теми і мети зборів

1.Вступне слово вчителя

Батьки завжди роблять все, щоб їхні діти мали найкращий одяг та іграшки і, звичайно, були освіченими.

Але чому одні діти запам’ятовують краще ніж інші? Чому одні схильні до математики, а інші – до гуманітарних наук; в одних є талант до співу, інші виростають талановитими ораторами? Чому одним дітлахам для засвоєння інформації достатньо почути її, а іншим потрібно прочитати та ще й повторити? І сьогодні ми спробуємо разом дати відповіді на ці запитання. Тема наших зборів: «Здібності дитини».
2.Очікування

Вправа «Бджілки до вулика»

Перед вами плакат «Вулик». Запишіть на стікерах очікування від наших зборів і прикріпіть на «вулику».




  1. Інформаційний етап

  1. «Мозковий штурм»







2.Виступ вчителя

Читаючи різного роду літературу зустрічаються різні визначення поняттю здібності. Особисто мені найбільше імпонує це:

Здібності – це індивідуально-психологічні якості особистості, що передбачають і забезпечують успішність виконання нею діяльності.

Передусім хочеться зауважити, що здібності – це якості, отримані у результаті всестороннього розвитку, що проявляються та формуються в процесі різних видів діяльності. Часто здібності плутають з задатками.

Задатки – анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що слугують базою для формування тих чи інших здібностей. Задатки лежать в основі розвитку здібностей.

Вже доведено, що кожна людина має здібності. Важливо вчасно помітити їх прояви і створити належні умови для їх розвитку. Найвищим проявом здібностей є обдарованість.



ОБДАРОВАНІСТЬ




ЗДІБНОСТІ


ЗАДАТКИ



  1. Тестування батьків

Ви також маєте здібності. Переконайтесь в цьому, виконавши тест.

Тест «Ваші здібності»

Так «+» чи Ні «-»



В дитинстві ви любили :

1. Грати в рухливі ігри?

2. Придумувати ігри і виконувати головну роль в них?

3. Грати в шашки, шахами?

4. Розбирати іграшки, щоб поглянути, що в середині?

5. Розказувати вірші чи співати пісні?

6. Розмовляти з незнайомцями, задавати запитання?

7. Слухати музику чи танцювати?

8. Малювати?

9. Слухати чи самим складати казки?



Чи подобається вам тепер:

10. Займатися спортом?

11. Брати на себе організацію справ?

12. Допомагати вирішувати математичні завдання?

13. Читати про відкриття?

14. Брати участь в художній самодіяльності?

15. Допомагати іншим розбиратися в своїх проблемах?

16. Читати чи дізнаватися про нове в мистетстві?

17. Виготовляти щось своїми руками?

18. Складати статті, писати листи?



Отримуєте ви особливе задоволення:

19. Від участі в спортивних змаганнях?

20. Від свого вміння організувати роботу людей?

21. Від вирішення логічних завдань?

22. Від ремонту побутової техніки?

23. Від виступів на сцені?

24. Від спілкування з людьми?

25. Від прослуховування нових музичних творів?

26. Від відвідування художньої галереї?

27. Від розповіді про щось?


Контрольний лист

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27


Обробка результатів. Кожний стовпчик по вертикалі характеризує прояв певних здібностей:

1) фізичні,

2) організаторські,

3) математичні,

4) конструктивно-технічні,

5) артистичні,

6) комунікативні,

7) музичні,

8) художні,

9) філологічні.




  1. Обговорення дискусійних питань та педагогічних ситуацій

1. Опрацювання інформації про типи здібностей та шляхи їх розвитку

Робота в групах

(Об’єднання за отриманими фішками)



Завдання: ознайомитися з даним типом здібностей, доповнити шляхи розвитку.

КАРТКА 1.

«Малий гуманітарій»

- дитина має схильність до читання і писання, випереджаючи в цьому ровесників;

- дитина сама тягнеться до книжок, любить гратись в самостійне римування віршиків та вигадування історій;

- практично не робить граматичних помилок, має великий словниковий запас;

- дитина вразлива до почуття інших;

- вміє розпізнати, коли хтось є злий або сумний.



Як розвивати здібності?

Пропонуйте читати книжечки і заохочуйте, щоб дитина самостійно придумувала закінчення для прочитаних оповідань. Зробіть також власну книжечку, куди будете записувати вигадані дитиною історії та оповідання. Грайтесь словами (наприклад назви країн на конкретну літеру), ходіть з дитиною на вистави до театру, на лялькові вистави. Спонукайте до того, щоб записався у літературний, історичний або театральний гурток.



КАРТКА 2.

«З музикою за панібрата»

- дитина співає;

- відчуває ритм;

- з радістю слухає і веселі мелодії, і класичні твори.



Як розвивати здібності?

Купуйте дитині диски з улюбленими мелодіями. Коли дитина слухає музику, запитуйте, з чим їй асоціюються дані звуки, а також питайте, які інструменти грають. Час від часу приводьте дитину на музичні вистави для дітей. А коли дитина виявить бажання навчитись грати на якомусь інструменті, постарайтесь виконати її побажання.



КАРТКА 3.

«Другий Мікеланджело»

- дитина багато часу проводить малюючи, ліплячи з пластиліну;

- розрізняє кольори, які інші діти не помічають;

- звертає увагу на дрібниці – наприклад, розглядаючи картинку, помітить маленьку квіточку на дальньому плані;

- поєднує різні техніки мистецтва – наприклад обклеює картон пластиліном, а потім по ньому щось видряпує, творить свій шедевр.

Як розвивати здібності?

Забезпечуйте дитину різними матеріалами до творчої роботи: таблиця з кольоровими олівцями, пензлі, фарби, папір для витинанок. Разом робіть штампи з картоплі і відтискайте на папері. Грайтесь з розмазування клякс з фарби на папері. Можна також записати дитину в художній гурток. Спільно з дитиною переглядайте альбоми репродукцій відомих художників, відвідуйте галереї і виставки.



КАРТКА 4

«То розум технічний»

- дитина любить оперувати кількостями і цифрами. Постійно щось перераховує, додає, віднімає;

- розбирає іграшки на частини, щоб перевірити, як вони сконструйовані;

- раніше від ровесників цікавиться грішми. Питає, скільки що коштує, перевіряє в магазині, чи вірно дали решту;

- любить грати в доміно і шахи.

Як розвивати здібності?

Грайтесь з дитиною в розгадування загадок і головоломок. Купуйте дитячі журнали з ребусами, пазли до складання, конструктори. Дозвольте дитині разом з татом ремонтувати кран і розкажіть, як користуватись комп’ютером.



КАРТКА 5

«Росте у вас спортсмен»

- вашу потіху розносить енергія.

- любить гратися м’ячем, їздити на велосипеді, лижах чи роликах;

- з радістю показує акробатичні трюки;

- є найшвидшим бігуном серед ровесників;

- дитина сама висловлює готовність до тренінгів (плавання, їзди на лижах);

- із завзяттям бере участь у змаганнях.

Як розвивати здібності?

Купіть для дитини (наприклад на Св. Миколая чи під ялинку) омріяні ковзани, м’яч чи скейт. Ходіть з дитиною в басейн, дозволяйте бігати на стадіоні. Погодьтесь на перегляд телевізійних матчів, велоперегонів чи змагань з плавання. Якщо ваша дитина забажає грати у футбол чи волейбол, запишіть її у секцію.



Презентація груп.

  1. «Займи позицію»

Дискусійне питання:

«Чи варто записувати дитину до якихось секцій, якщо дитина не має бажання?»

Батьки обирають певну позицію і підходять до запису на плакаті.


За

Не маю конкретної позиції

Проти

Кілька учасників обгрунтовують свою думку.

Виробляють спільні аргументи на захист своєї позиції.






  1. Підсумки

  1. Пам’ятка батькам


2.Перевірка очікувань

Прошу батьків зачитати свої очікування від зборів. Якщо вони справдилися, то забираємо їх з «вулика».



ЗМІСТ
Слово до вчителя………………………………………………….1
Тема. Навчити дитину вчитися – головне завдання…………….….2-6

Тема. Вплив сім’ї на формування самооцінки дитини…………….7-14
Тема. Вплив телебачення на дитину………………………………..15-19
Тема. Здібності дитини……………………………………………...20-26
Література……………………………………………………………28

ЛІТЕРАТУРА

Кондратюк С. М. Інтегративний підхід до виховання у молодших школярів здорового способу життя//Інститут проблем виховання АПН України. - К., 2003. - 20 с.

Робота з батьками молодших школярів. Упоряд. Т. Бишова. – К.: Шк. Світ, 2008.

Взаємодія з батьками.Упорядник Рибальченко І. М. – Х.: Основа, 2007.

Психолого-педагогічна діагностика школярів. Упоряд. О.Л. Співак. – Х.: Ранок-НТ, 2007.

Організація робіт із батьками. Упорядники: Юзефик Л.О., Купина Н.М.-Тернопіль: Астон, 2002.- 168 с.



Звінеревська Т.І. Формування класу-родини на основі сучасних педагогічних технологій. Методичні рекомендації.-Житомир: «Полісся», 2006.-104 с.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка