Тема уроку: Функції мови І мовлення: комунікативна, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості. Мета уроку



Скачати 109.03 Kb.
Дата конвертації11.01.2018
Розмір109.03 Kb.
ТипУрок


Тема уроку: Функції мови і мовлення: комунікативна, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості.

Мета уроку:

  • поглибити знання про функції мови та мовлення, пояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості, спонукати до роздумів над необхідністю мовної самоосвіти та безперервного самовдосконалення;

  • розвивати логічне мислення, культуру усного й писемного мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас;

  • виховувати повагу до української мови.

Тип уроку: урок удосконалення знань, умінь та навичок учнів

Методи: робота з підручником, вправа «Мозаїка» (завдання на співставлення), бесіда з мультимедійним супроводом, коментований диктант, пояснення з мультимедійним супроводом, учнівське повідомлення, робота в парах, робота в мікро-групах, диктант із коментуванням.

Дидактичне забезпечення: підручник (Заболотний О.В. Українська мова: підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту. – К:Генеза, 2012.- 224с.), таблиця «Функції мовлення», електронний супровід уроку (учительська та учнівська презентації PowerPoint)

Матеріально-технічне забезпечення: мультимедійний проектор, проекційна дошка.
Хід уроку

Епіграф: Мова- генофонд культури.

О.Гончар
І. Організаційний момент


  • перевірка наявності учнів;

  • перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Мотивація навчання.

Обговорення епіграфу.



ІІІ. Удосконалення знань, умінь та навичок учнів

  1. Робота з підручником (ст.4, вправа 1)

Завдання: прочитати висловлювання і поміркуйте над поданими після них запитаннями. Одне висловлювання (на вибір) запишіть у зошит.

  1. Вправа «Мозаїка»

Учні отримують розрізані фрагменти таблиці «Функції мови»

Завдання: підібрати до функцій мови визначення ( завдання на співставлення).

Таблиця «Функції мови»

КОМУНІКАТИВНА

(СПІЛКУВАННЯ)




за допомогою мови люди обмінюються думками, діляться досвідом, висловлюють свою волю, бажання, почуття

ПІЗНАВАЛЬНА

(КОГНІТИВНА)



світ людина пізнає не стільки власним досвідом, скільки через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, узагальнено знання

КУЛЬТУРОНОСНА

(КУМУЛЯТИВНА)



через мову люди засвоюють культуру рідного та інших народів, сприймають традиції, звичаї, фольклор, мистецтво

ЕКСПРЕСИВНА

(ВИРАЖАЛЬНА)



за допомогою мови людина виражає свій неповторний внутрішній світ, здобутки інтелекту, почуття та емоції

ЕСТЕТИЧНА

мова – джерело естетичної насолоди, вона допомагає сприймати світ через призму прекрасного, це основа розвитку різних видів мистецтва, мова фіксує естетичні смаки й уподобання людей




  1. Бесіда з мультимедійним супроводом

Завдання: Прочитати спроектовані на дошку речення, дати відповідь на питання:

Яку з функцій мови витлумачує кожне з них? Як пов’язані мова та мовлення?



Речення:

  • Кожна мова – то унікальне знаряддя пізнання світу (В. Радчук).

  • Мова – це не тільки символ розуміння, вона витворюється в певній культурі, певній традиції. І поки живе мова – житиме й народ, яко національність... (І.Огієнко‎).

  • Мова - це засіб переносити ідеї з мого до твого мозку, не вдаючись до хірургії (М.Амідон).

  • Людина має схильність спiлкуватися з собi подiбними, тому що в такому станi бiльше почуває себе людиною (І. Кант).

  • Неповторно звучить мелодія рідного слова. Але це не тільки предивні звуки, це й найтонші відтінки думок і переживань, адресовані нащадкам (З журналу).

  • Мова виражає і передає не лише думки, а й почуття, волю людей, а також стани свідомості, які називають естетичними переживаннями (З підручника).



  1. Коментований диктант

Завдання: записувати під диктовку вислови та прокоментувати орфограми і пунктограми, присутні в них.

  1. Мова – засіб спілкування. Але мова – це ще й великий емоційний скарб. Почуті в чужомовному оточенні слова рідної мови здатні викликати в людини стан особливого хвилювання, відчуття родинної близькості. (С.Єрмоленко).

  2. Істинна рушійна сила – це правильно вибране слово. Як тільки ми знаходимо одне з таких проникливих правильних слів, відповіддю стає духовний та емоційний підйом (Марк Твен).

  3. Кожна людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу від покоління до покоління, сприймаючи разом з мовою пісні, казки, жарти, легенди, думи, перекази, історію, промисли, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації (З підручника).




  1. Пояснення з мультимедійним супроводом

Зміст теоретичного матеріалу:

У лінгвістиці мову розглядають переважно у двох аспектах:

  • як соціальне явище (мова слугує потребам мовної спільноти та забезпечує спілкування між індивідами);

  • як явище особисте (засіб вираження думок та бажань індивіда).

У першому випадку мова є результатом діяльності суспільства, «громадським ресурсом», що забезпечує життєдіяльність тієї чи іншої мовної спільноти. У другому - мова - важливий чинник створення особистої та соціальної ідентичності індивіда; мовні звички та уподобання є відображенням його біографії, досвіду, рівня мовленнєвої та загальної культури, духовності, свідомості. Внутрішній «голос», який постійно звучить у людині, формує її внутрішній світ, що надзвичайно важливо для самоідентифікації особистості, за допомогою мови викристалізовується психологія поведінки кожного, здійснюється внутрішня психологічна кореляція, окреслюється певний «вектор» психологічного скерування особи.

Мовлення кожної людини глибоко індивідуальне, воно відображає її особистісне наповнення. Як зазначає В.Федоренко, це дало змогу мовознавцям виділити таке поняття, яв ідіолект (своєрідність мови окремого індивіда) та концептосфера (концептуальна картина світу індивіда, відображена в його мовленні).

Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітива Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує.


  1. Бесіда

Викладач читає гумореску П. Глазового «»

Запитання до учнів:



  • У чому суть гуморески?

  • Як подана гумореска характеризує її героїню?

  • Який зміст ви вкладаєте в слово «суржикомовець»?




  1. Учнівське повідомлення

(Випереджаюче завдання: підготувати повідомлення про суржик у супроводі мультимедійної презентації).


  1. Пояснення викладача

Суржик – негативне, розкладове явище. Але це хибна думка, яку навіть енциклопедія озвучує, що в нас мільйони людей розмовляють суржиком, це не відповідає дійсності. Суржиком, оцією мовною мішаниною розмовляє відсотків 15 українців у перехідних зонах, і їхня кількість збільшується, переходячи з Центральної України в Східну. Суржик треба відрізняти від так званого інтерферованого мовлення.. Ющенко, Янукович, Тимошенко і Кучма говорять інтерферованим мовленням, тобто з великим впливом російської. У Тимошенко є «акання» (кааліція). Суржик - це коли в людини дві мови як одна. Але його легко можна вивести, якщо наситити інформаційний простір українською літературною мовою (За Л.Масенко).
9. Бесіда

Запитання до учнів:



  • Що утворює інформаційний простір держави?

  • Яка мова переважає в інформаційному просторі України? Свою думку проілюструйте прикладами.

  • Які з відомих вам артистів експлуатують образ суржикомовця? Що вони хочуть, на вашу думку, цим увиразнити?


10.Диспут

Учням пропонується прослухати у аудіо записі уривок виступу А.Данилка і О.Ляшка. Прокоментувати допустимість використання суржика актором і політиком. Сформулювати своє ставлення до суржику. Чи всі, хто спілкується суржиком, малоосвічені люди?


11. Робота в міні-групах

Учні об’єднуються у 3 міні-групи і отримують на аркушах уривки журнальних публікацій.



Завдання:

Прочитати й обговорити у групі уривки з журнальних публікацій.

Проаналізувати як характеризує авторів текстів їхнє ставлення до мовного питання та їхнє мовлення? (час - 5 хвилин)

Висловити згоду або незгоду з автором тексту (час - до 3 хв. для кожної групи).



Право висловлюватись мають всі ічні.

Тексти публікацій:

Для І групи.

Мову не можна прокип'ятити і тримати законсервованою в трилітровій банці. Вона там скисне. Мова - ріка, вона тече, куди їй заманеться, а якщо на її шляху споруджують греблі, знищують джерела чи намагаються спрямувати в інше русло, вона або затхнеться в болоті, або ж прорве ті греблі. Сьогодні, на жаль, у нас немає ніякої державної мовної політики - лише істеричні крики «рятуйте!» або зачумлене самозомбування: «наша мова калинова!». Ми вже до того заговорили цю тему, що вона не викликає в людей жодної реакції. І чомусь завжди шпетимо народ, він, мовляв, не хоче вивчати гарну, чисту українську мову. І чомусь завжди ставимо на протилежні береги «літературну мову» і «мову народу», «живу, побутову мову» так, нібито це якісь ворогуючі сторонни. І чомусь завжди намагаємося «підтягнути» простий люд до мови «правильної». А хто сказав, що вона така вже правильна, ота, затверджена в кабінетах і вписана в словники?
Людей ніхто й ніколи не змусить говорити прокип'яченою мовою, і що більше ми будемо їх силувати це робити, то більше їх буде відрікатися від неї взагалі. Процес мовотворення має бути зворотнім: не вчити народ, а вчитися в нього, не нав'язувати людям відібрані, висушені і передерті на жорнах мовних інститутів слова й звороти, відкидаючи при цьому все, що не проходить через псевдонаукове решето, а прислухатися до простих людей-мовотворців і не боятися узаконювати, затверджувати, вносити у словники ту мову, якою споконвіку балакали, балакають і будуть балакати наші люди!

І як же тільки не обзивають ті бідні слова - і покручами, і суржиком, і мовним сміттям, і найголовнішим звинуваченням - русизмом, калькою з російської... «Калька з російської» - це як вирок сумнозвісної «трійки», після нього - розстріл! (За В.Трубаєм).
Для ІІ групи.

Людина і мова – дуже складний вузол стосунків. Тут і психологія, і соціологія, й географія з історією, і – не дай Боже – політика. У будь-якому разі мова є зусиллям, над нею треба працювати – хоч іноді, хоч трохи. А людина – істота лінива. Навіть рідною мовою розмовляє так, щоб не напружуватися, щоб карочє – обтинаючи слова, імена. Тєлік замість телевізор, вєлік замість велосипед, комп замість компютер…

Люди лінуються вивчати мови, спілкуватись ними, читати. Людство на порозі того, щоб звести всю вербальну активність до натискання на своїх компах «лайк» та «ріпост». Та й айфони з айпедами, якими тепер користуються просунуті (але куди?) члени нашого суспільства, максимально відповідають цій перспективі – жмі пальцем, юзєр. Утім, щоб бути просунутим юзером, треба бодай англійську знати. Іноземними ж мовами говорити і читати ми тим більше лінуємося й не збираємося.
Я впевнений, що кожна наша людина хоча б трохи, хоча б якоюсь іноземною мовою та володіє. Але вона не хоче й не буде нею говорити, бо їй в облом. Оце і є пояснення: в облом – і все. Тому нас усі кому не ліньки намагаються нагнути. Тому що нам усе в облом. Усе, що вимагає зусиль. В облом навчатись, в облом розвиватись, в облом узяти і раз та назавжди покінчити з цим потворним обломом.

От і деякі наші російськомовні співвітчизники. Сказали б щиро – нам українська в облом, і жодних мотивацій більше не треба. Хіба ми не люди, не зрозуміємо? Навіть кіно українською їм дивитися в облом, не те, щоб ще й книжку в руки взяти. Така от запущена відсталість. Однак, щоб її прикрити, а з нею й лінощі, і легкодухість, і всю цю класичну російську обломівщину, вони вигадують якісь ідейні месиджі. Вигадують наступ на свої права – і самі йдуть у наступ. Переконують себе та собі подібних у тому, що української мови взагалі немає, й самі ж починають у це вірити (За Ю.Андруховичем).
Для ІІІ групи.

Дуже небезпечною, на мій погляд, є нині боротьба за так звану «чисту» українську мову, коли з неї «проганяють» діалектизми, архаїзми, слова високого стилістичного регістру (піснь, небеса, вишній, днесь...), вони, мовляв, «незрозумілі». Але ж високе покликання мови передусім у тому, щоб людина множила кількість душевних струн, а не одну лиш «інформативну» струну плекала, щоб на рівні слова відчувала єдність поколінь, свого роду. Утім, не тільки в нас праця душі тепер не вельми шанована — світ здебільшого прагматичний: у естетичній сфері переважають видовища, споглядання (екран, шоу, віртуальна реальність), що не вимагає праці душі.

Мовну практику, чуття мови формують, на жаль, не оригінальні чи перекладні твори, а радше те, що чуємо: радіо та телепередачі, реклами, телевізійні серіали. Гадаю, нині маємо три найболючіші «точки» нашого мовного організму, і всі вони пов’язані з безпосереднім впливом російської мови. Дедалі частіше звертаємося до описового ступенювання прикметників (більш, найбільш), хоч для української мови притаманне суфіксальне: «ширший», а не «більш широкий», «наймилозвучніший», а не «більш милозвучний». За сучасним правописом, ті форми рівноправні. Постійно чуємо важкі «канцелярські» штампи у вигляді чужих українській мові пасивних конструкцій: «мною було сказано», «президентом підписано», «комісією встановлено». Ми вже майже втратили нашу прекрасну дієслівну форму — заклик, без чого й уявити собі годі українську пісню: «Роздуймо, браття, вогонь багаття», «Заспіваймо пісню веселеньку», безліч інших. Це не тільки граматична категорія, у ній — відлуння нашої історії, ментальності, бо це ж не наказ (як трактують цю форму нові наші правописи), а заклик, голос громади. Сьогодні ж тільки-но заклик, як у російській, — «давайте», навіть на найвищому державному рівні — «тож будемо гідні», замість «будьмо ж гідні», «давайте не будемо забувати», замість «не забуваймо».

Самі «чисті» українські слова — це ще не українська мова. Важливо, як ті слова «в’яжемо» — згідно із природою нашої мови чи мови чужої. Визначальною ж рисою нашої «солов’їної» мови є милозвучність, виняткова увага до сув’язі слів, їхнього ритмічного рисунку. Навіть звична фраза має «лягати» на душу, виховувати смак до мови. Хіба можна мати чуття мови, подаючи, скажімо, як паралельну форму до зручніший» — «більш зручний»? Лунають пропозиції «навести порядок» у подвоєнні приголосних: в українській мові, мовляв, подвоєння не відчувається. Але ж ідеться не про приголосні, а про голосні, що творять звуковий образ мови. Перед подвоєним приголосним вони подовжуються: одна річ «беладонна», інша — «беладона». У першому випадку — слово протяжне, співуче, у другому — якесь наче вкорочене, безбарвне. Уже й «Мадонна» пропонують писати з одним «н»… (А.Содомора, перекладач).
V. Підбиття підсумків уроку

Підведення підсумку уроку. Складання сенкану до слова «Мова»

Аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

Повідомлення та обгрунтування оцінок;

Домашнє завдання: Підготувати відкритий лист , у якому висловити згоду або незгоду з авторами текстів, які обговорювали на уроці (письмово).

Рефлексія

Завдання: заповнити схему.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка