Тема. Позакласне читання. Легенди І перекази Нижньої Наддніпрянщини. Життя козаків. Мета



Скачати 63.24 Kb.
Дата конвертації05.01.2018
Розмір63.24 Kb.

Тема. Позакласне читання. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини. Життя козаків.

Мета: ознайомити учнів з легендами і переказами Нижньої Наддніпрянщини, з історичним минулим українського народу, зокрема з життям козаків, продовжувати розкривати поняття легенда та переказ, розвивати навики виразного читання, виховувати почуття любові до рідної землі, патріотизму на прикладі улюблених народних героїв – козаків, бажання читати українські народні легенди та перекази.

Теорія літератури: легенда, переказ.

Обладнання: репродукції картин українських художників на козацьку тематику, зображення козацьких клейнодів, портрети Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, та інших гетьманів, збірки народних переказів, карта України, фонозаписи козацьких пісень.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Організація учнів до проведення уроку.



ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.

ІV. Актуалізація опорних знань учнів.

Евристична бесіда.

- Діти, пригадайте, що таке фольклор.

- Які види фольклорних творів ви знаєте?

- Що таке казка, легенда, міф, загадка, прислів’я, приказка?

- Наведіть приклади.



V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Вступне слово вчителя.

Термін „легенда" книжного походження, з латинської мови означає - „те, що має бути прочитане", походження терміну „переказ" - народне, побутове. Хоча обидва жанри споріднені, взаємодіють між собою та з іншими жанрами, все ж між ними існує певна відмінність. Легенди та перекази виникли й розвивалися разом з людиною, мовою, відображені в різних писемних пам'ятках. Саме завдяки їм відбувався процес пізнання, передачі знань від покоління до покоління. Перші легенди, наприклад, зафіксовані найдавнішими пам'ятками „Повість минулих літ", „Київський літопис", „Галицько-Волинський літопис", „Літопис Самовидця" та ін.

Найповніше в легендах та переказах відображено період Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Легенди і перекази наділяють народних месників гіперболізованою силою, змальовують їх відданими рідному народові, що є типовим для фольклору слов'янських народів. Фізичною силою українські лицарі нагадують героїв билин, дум, казок.

2. Опрацювання народного переказу «Ой Морозе, Морозенку»

А. Зачитування учнем повідомлення про національно-визвольну війну 1648-1654рр.

Б. Прослуховування історичної пісні «Ой Морозе, Морозенку»

Бесіда.


  • Який настрій навіює пісня?

  • Який її лад?

  • Яким, на вашу думку, було ставлення народу до свого героя?

В. Вибіркове читання переказу.

Г. Бесіда за змістом твору.

- Яке враження справив на вас народний переказ? Хто такий Морозенко? Який його військовий чин? Чому він зрікся шляхетства? Прочитайте, як ставився Богдан Хмельницький до Морозенка, Як народ описує красу, розум, силу Морозенка?

Які географічні та інші власні назви згадуються у творі? (Жовті Води, Корсунь, Збараж, Луб'янка, Пилявці, Кам'янець-Подільський, Високий Замок у Львові.) Чи є вони нині? Де саме? Покажіть їх на карті. Які історичні постаті діють в переказі? (Іван Богун, Богдан Хмельницький, Ярема Вишневецький.) (Учитель демонструє портрети цих історичних діячів.)

Порівняйте образи Морозенка і Вишневецького, вибираючи з тексту відповідні уривки. Зверніть увагу на слова, вжиті в переносному значенні. Як народ ставиться до обох персонажів? У чому виявилась підлість Яреми Вишневецького? Чи відомо вам про те, як ставиться світова спільнота до миротворців, послів? Що вчинив Ярема Вишневецький? Як показано смерть Морозенка, його похорон?

Народ увічнив пам'ять про героя історичною піснею «Ой Морозе-Морозенку», яку ми слухали на початку уроку. Яке значення має для нас переказ про Морозенка? Чого він навчає?

3. Прослуховування думи «Втеча трьох братів із Азова, з турецької неволі»

Постановка проблемного запитання.

«Діти, як ви гадаєте чому в переказах та піснях, які ми вивчали сьогодні на уроці згадується Савур-Могила?» ( Савур-Могила - символ героїчної і беззавітної боротьби за рідну землю. Саме тут знаходять відпочинок втікачі з азовського полону, повертаючись у рідний край "на ясні зорі, на тихі води")

VI. Закріплення знань, умінь та навичок.

1.Творча робота.



  • Діти, давайте ми разом з вами, користуючись картою, прокладемо на карті шлях цієї втечі від міста Азова.

Щоб уявлення про шлях втечі трьох братів з Азова в Україну до "річки Самарки", "В городи християнські До отця, до матки у гості..." були конкретними, а знання про рідний край глибшими, учням неохідно "прокласти" на карті шлях цієї втечі від міста Азова (Ростовська область Росії) до Савур-Могили і далі через землі таких сучасних міст, як Сніжне, Торез, Шахтарськ, Харцизьк, Макіївка, Донецьк, Ясинувата, Селидове, Красноармійськ. У Дніпропетровській області шлях до річки Самарки пройде через селище Петропавлівку, давнє запорізьке поселення. Далі, за свідченнями з цього ж джерела, на захід, тобто на шляху до річки Самарки, над річкою Вовчою, що впадає в Самару в Дніпропетровській області, січовики збудували пристань для запорізьких човнів, якими плавали в Азовське море.

2. Слово вчителя.

(Вчитель розповідає про життя козаків з використанням презентації).

Більше 200 років на території сучасної Дніпропетровщини знаходились Запорозькі Січі. Це було можливим завдяки зручному географічному положенню цих земель та сприятливим природно-кліматичним умовам. Майже всі Січі знаходились в місцевості, яка була природною схованкою, що захищало козаків від нападу зненацька. Виключенням можна вважати Микитинськку Січ, яка знаходилась на місці досить жвавої переправи через Дніпро. Землі Великого Лугу забезпечували козаків необхідними продуктами харчування і будівельним матеріалом. Тому Січ поступова перетворювалась у добре налагоджений господарчий комплекс, що зумовило таке довготривале існування козацтва в межах Дніпропетровської області. Тому,

Дніпропетровську область можна вважати батьківщиною п’яти Запорозьких Січей.

Родючі чорноземні ґрунти становлять велике природне багатство області. Про надзвичайну родючість землі, багатство рослинного і тваринного світу постійно згадували старожили нашого краю, з якими спілкувався наприкінці XIX ст. видатний український історик Д.І. Яворницький. «По запорозьких степах водилося багато звіра й птиці. Перш за все по тих степах цілими косяками бігали дикі коні, що у запорожців звалися тарпанами. Опріч тарпанів, по степах та лісах водилися: вовки, лисиці, дикі коти, олені, зайці, сайгаки, вепри, куниці, видри. Птахів водилася така сила, що, як, було, злякати дичину пострілом, то вона злетівши у повітря, заступала світ сонця. » Таке багатство тваринного світу зумовило ще одне важливе заняття козаків - полювання. А густота рослинного покриву сприяла розвитку скотарства. Землеробством, не дивлячись на родючість ґрунтів, козаки майже не займались, так як вели похідний спосіб життя.

Зрозуміло, що такі благодатні природно-кліматичні умови були однією з важливих причин виникнення козацтва саме на території Придніпровя.

Побут козацтва

Козаки вставали до сходу сонця, йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою олією. Кожен носив свою ложку у халяві чобота. Потім бралися кожен до свого діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися. Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Опівдні на башті стріляли з гармати. Цим пострілом кликали на обід. Тоді ставали всі в коло біля образів і отаман читав їм “Отче наш” і тільки після цього приступали до їжі. Надвечір подавали вечерю. Добре поївши, козаки збиралися на майдані або над Дніпром до пісень, жартів, танців. Коли ставало нудно, вони починали готуватися до нового походу.

Особливо на січі цінилася освіта. В школі навчалося біля 80-ти школярів, серед яких були дорослі і діти. Вони вчилися читанню, співів і письма; мали особливий, але схожий на все військо громадський устрій; обирали двох отаманів - одного для дорослих, другого для дітей. Головним вчителем був уставник, який крім прямих обов’язків дбав про здоров’я хлопчиків, сповідав і причащав хворих. Начальними предметами були грамота, молитви, закон Божий і письмо. Як за зовнішнім виглядом і за внутрішніми якостями козаки були характерними типами свого народу й свого часу. З довгими вусами і розкішним “оселедцем”, вічно з люлькою в зубах.



VІІ. Підсумок уроку.

Заключна бесіда.



  • Що спільного і що відмінного між легендами та переказами? Доведіть, що в народних переказах, історичних піснях та думах, з якими ви ознайомилися сьогодні на уроці, вигадане, а що стосується певних історичних подій, фактів, героїв.

VIІІ. Домашнє завдання.

На наступний урок позакласного читання підготувати повідомлення на тему «Чарівний світ української поезії».

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка