Тема. Основні принципи технології виробництва



Скачати 380.46 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації23.06.2019
Розмір380.46 Kb.
  1   2   3


ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ХАРЧОВИХ ЯЄЦЬ

Тема. Основні принципи технології виробництва

харчових яєць

1. Технологічні принципи промислового виробництва яєць сільськогосподарської птиці в спеціалізованих господарствах.

2. Поняття про технологію, технологічний графік, технологічну карту виробничого процесу. Основні цехи промислового виробничого процесу.

3. Планування і обладнання приміщень птахівницьких господарств.



1. Технологічні принципи промислового виробництва яєць сільськогосподарської птиці в спеціалізованих господарствах.

Сучасна технологія промислового виробництва яєць у спеціалізованих господарствах базується на таких основних принципах:

  • використання спеціалізованих яєчних кросів курей;

  • утримання курей у кліткових батареях, що забезпечує механізацію та автоматизацію виробничих процесів;

  • годівля курей повнораціонними сухими комбікормами;

  • утримання птиць у закритих (безвіконних) пташниках великої місткості з оптимальним мікрокліматом і диференційованим світловим режимом;

  • застосування ефективних ветеринарно-профілактичних заходів з метою забезпечення високої збереженості птиці;

  • рівномірне цілорічне виробництво у відповідності з технологічним графіком, який передбачає ефективне використання всіх виробничих потужностей.

Птахівничі підприємства з виробництва харчових яєць мають наступні цехи: цех виробництва інкубаційних яєць, інкубації, вирощування ремонтного молодняку для комплектування батьківського і промислового стада, виробництва харчових яєць. Для проведення забою птиці та утилізації відходів передбачено наявність на птахофабриці відповідних цехів.

Птахівничі підприємства яєчного напряму можуть бути організовані з закінченим циклом виробництва, що передбачає наявність на птахофабриці всіх виробничих цехів, або спеціалізуватись на одному технологічному процесі - утриманні батьківського стада і виробництві інкубаційних яєць, інкубації або утриманні промислового стада і виробництві харчових яєць. Такі вузькоспеціалізовані підприємства зазвичай входять до складу виробничого об'єднання певної спеціалізації.

Для забезпечення цілорічного ритмічного виробництва харчових яєць необхідно організувати рівномірне та безперервне функціонування роботи усіх цехів птахівничого господарства - необхідна узгодженість роботи цеху виробництва інкубаційних яєць, цеху вирощування ремонтного молодняку з метою своєчасного формування основного цеху - виробництва харчових яєць.



Особливо важливого значення для успішної роботи птахівничих підприємств з виробництва харчових яєць набуває узгодження роботи племінних і промислових (товарних) господарств. Племінний завод має комплектувати декілька репродукторів першого порядку, а за кожним таким репродуктором буде закріплено декілька репродукторів другого порядку, які, в свою чергу, будуть поставляти інкубаційні яйця або добовий молодняк промисловим (товарним) господарствам.

2. Поняття про технологічний графік і технологічна карта виробничого процесу.

Скоординована робота всіх виробничих цехів і окремих служб господарства базується на дотриманні технологічного графіка руху поголів'я птиці (рис.1.) та виробництва продукції (рис. 2.), який складають для раціонального використання наявних виробничих потужностей протягом року із зазначенням календарних строків проведення робіт в усіх цехах і пташниках.

У технологічному графіку на весь плануємий рік визначають рух по приміщеннях всіх партій птиці, починаючи з виводу і до кінця використання; передбачається у графіку і дотримання строків профілактичної перерви та ремонту.




Рис.1. Технологічний графік руху поголів’я птиці і виробництва харчових яєць

Рис.2. Графік виробництва харчових яєць при багаторазовому комплектуванні

стада

Складання технологічного графіка починають з основного цеху - Цеху промислового стада. Основною одиницею є партія ремонтних молодок, яких передають у цех курей-несучок. При складанні технологічних графіків необхідно враховувати реальні виробничі нормативи та використовувати дані щодо:

1) наявності приміщень певної місткості для птиці кожного вікового періоду;

2) строків вирощування ремонтного молодняку;

3) живої маси молодняку певного віку;

4) тривалості використання несучок племінного і промислового стада;

5) поголів'я несучок на початок і кінець року, рух поголів'я по місяцях року з врахуванням вибракування, падежу, переводу ремонтного молодняку у племінне стадо;

6) щомісячної продуктивності несучок;

7) виходу інкубаційних яєць і виводу молодняку;

8) способи вирощування молодняку і утримання курей-несучок промислового стада;

9) збереженості і падежу поголів'я птиці;

10) типу годівлі і балансу кормів;

11) механізації і автоматизації основних робіт і норми навантаження;

12) санітарних розривів між партіями птиці.

Слід відзначити, що для виконання технологічних графіків розробляється ще й технологічна карта. У цій карті встановлюють послідовність усіх видів робіт із зазначенням строків їх виконання, потреб у робочій силі, техніці та обсягів необхідних витрат як на організацію всього процесу виробництва, так і на проведення ремонтно-профілактичних робіт протягом календарного року. Це дозволяє раціонально використовувати матеріальні і трудові ресурси підприємства, впроваджувати у виробництво нову технологію, за рахунок чого збільшувати виробництво продукції, зменшувати її собівартість.

В основу технологічних графіків покладено раціональні технологічні схеми вирощування молодняку та утримання дорослої птиці. Найбільше поширення отримало вирощування ремонтного молодняку з переводом у пташники для дорослого стада у віці 17-ти тижнів. Із технологічних позицій така схема є зручною, оскільки за одне 60-тижневе використання приміщень для несучок (5 тижнів дорощування, 52 тижні використання несучок, 3 тижні профілактичної перерви) у пташнику для молодняку можна виростити 3 партії молодняку (17 тижнів вирощування, 3 тижні профілактичної перерви). За такої схеми вирощування з одного пташника для вирощування молодняку комплектують 3 пташники для утримання курей-несучок. Ця схема є основною при розробці типових проектів птахофабрик яєчного напряму. До останнього часу переведення ремонтних молодок у цех промислових несучок передбачалось у 17-тижневому віці, однак сучасні яєчні кроси характеризуються більш раннім початком циклу несучості - вже в 17-тижневому віці починають відкладати яйця. Це потребує переведення ремонтного молодняку у приміщення для дорослого стада вже в 14-15-тижневому віці, оскільки недотримання цих строків веде до зниження подальшої продуктивності і збереженості внаслідок виникнення стресу в молодок.

У господарствах, які не мають достатньої кількості пташників для вирощування ремонтного молодняку, його переводять у пташники для дорослого стада у віці 9-ти тижнів. Ця схема, а також перевід молодняку в 10-ти і 13-тижневому віці, може бути використана при реконструкції птахофабрик, коли виникає невідповідність між кількістю приміщень для молодняку і дорослої птиці.

Таким чином, технологічні графіки і карти мають забезпечувати чітке виконання існуючої в господарстві технології виробництва, пропорційність у розподілі робітників, їх обов'язків і відповідальності, а також спеціалістів усіх ланок технологічного процесу.

3. Планування і обладнання приміщень у птахівничих господарствах

З метою забезпечення споживача свіжою високоякісною продукцією птахівничі підприємства в основному розташовують біля великих міст і промислових центрів. Більш вигідним є завезення кормів до птахівничих підприємств, ніж транспортування продукції до споживача. Успішна експлуатація підприємств залежить від дотримання необхідних санітарно-захисних відстаней (розривів) від найближчих населених пунктів, виробничих комплексів, вибору ділянки під будівництво (рівень ґрунтових вод, рельєф місцевості, ґрунти), транспортного сполучення тощо. Розміщення птахівничих підприємств, виробничих об'єктів господарства і принципи комплектування зон проводиться у відповідності з діючими ветеринарно-санітарними правилами, за якими мінімальна відстань між птахівничими об'єктами та іншими об'єктами має бути відповідно до даних, наведених у таблиці 1.

Таблиця 1.



Мінімальна відстань між об'єктами, м

Виробничі комплекси, об'єкти

Птахоферми

Птахофабрики

Тваринницькі ферми

500

1500

Птахівницькі ферми

1000

2000

Птахофабрики,племінні підприємства

3000

5000

Тваринницькі комплекси

3000

4000

Підприємства з переробки: тварин, птиці перо-пухової сировини

2000 3000 4000

4000 5000 5000

Залізничні і автомобільні дороги державного значення

500

1000

Автомобільні дороги місцевого значення

100

250

Залізничні станції

1500

2000

Утилізаційні заводи

5000

5000

Комбікормові заводи

3000

5000

Відстань між окремими будівлями з різновіковою птицею має бути не менше 100 м, а з одновіковою - не менше 15-20 м.



Проекти сучасних птахівничих приміщень доволі різноманітні, але вони характеризуються певними закономірностями: пташники прямокутні, павільйонного типу забудови, без підвісної стелі, габаритами 18 х 96 м і 12 х 96 м, рідше 18 х 72 м і 18 х 90 м. Пташники обладнані внутрішнім водопроводом і каналізацією, забезпечуються електроенергією від існуючих трансформаторних підстанцій. Джерело теплозабезпечення - котельна або встановлені у пташниках теплогенератори. Вентиляція пташників - припливно-витяжна; припливне повітря поступає у пташники через вентиляційні шахти, видаляється повітря з нижньої зони приміщення за допомогою осьових вентиляторів. Пташники є безвіконними: птицю утримують при штучному освітленні - світловий режим регулюють за заданою програмою.

Розроблені типові проектні рішення птахофабрик на 300 тис. і 400 тис. курей-несучок. Проводиться будівництво пташників на 5, 10, 20, 30 тис. курей-несучок, корпусів на 100-250 тис. голів. Серед них найбільш поширеними є пташники на 14, 16, 54 тис. голів батьківського стада, на 54 тис. гол. молодняку батьківського стада, блоки з 3-х пташників на 105 850 курей-несучок та яйцескладу, з 6-ти пташників на 211 700 курей-несучок та яйцескладу. Існують типові проекти великих птахофабрик потужністю 600-1500 тис. курей-несучок, де птицю утримують у багатоповерхових приміщеннях. Сьогодні проводиться будівництво та реконструкція птахівничих приміщень і за індивідуальними проектами з врахуванням існуючих ветеринарно-санітарних норм, будівельних та інших стандартів, вітчизняного та закордонного досвіду проектування, будівництва та експлуатації птахівничих приміщень. При будівництві птахофабрик замість павільйонних будівель застосовують блокування приміщень, що обумовлено необхідністю більш економного використання земельної площі.

Технологія промислового виробництва харчових яєць

1.Схема технологічного процесу виробництва харчових яєць.

2.Основні цехи виробничого процесу, їх характеристика та взаємозв’язок.

цех виробництва інкубаційних яєць

цех вирощування ремонтного молодняку

цех промислового стада курей - несучок

3. Особливості годівлі молодняку і дорослої птиці при виробництві харчових яєць.

1. Схема технологічного процесу виробництва харчових яєць.

Увесь технологічний процес виробництва яєць складається з окремих технологічних ланок, зв’язаних в один технологічний ланцюг. Тому технологію виробництва яєць можна подати у вигляді схеми (рис.1.).









Рис.1. Технологічна схема виробництва племінних і харчових яєць

2. Основні цехи виробничого процесу, їх характеристика та взаємозв’язок.

Цех виробництва інкубаційних яєць

Батьківське стадо утримують з метою отримання інкубаційних яєць. Кури батьківського стада мають характеризуватися високими відтворними якостями, що дозволяє отримати від кожної несучки протягом року якнайбільше високоякісних гібридних ремонтних курей-молодок.



Батьківське стадо, як правило, оновлюється щорічно шляхом завезення з племзаводу або господарства-репродуктора племінних інкубаційних яєць або розділених за статтю добових курчат - курочок і півників. Чисельність поголів'я батьківського стада визначається потребою в інкубаційних яйцях протягом року і по місяцях, що обумовлено віком батьківського стада, річною і помісячною несучістю, збереженістю поголів'я і виходом інкубаційних яєць. Несучість батьківського стада курей "коричневих" кросів за рік становить у середньому 260 шт. яєць при виході інкубаційних яєць - 70-75 %. Допустимий відсоток вибракування птиці батьківського стада за період продуктивного використання становить 20 %, з них - 5 % падіж.

Для цілорічного ритмічного виробництва інкубаційних яєць батьківське стадо комплектують ремонтним молодняком декілька разів на рік (2-4—6 разове комплектування).

Вирощений ремонтний молодняк переводять у приміщення для батьківського стада не пізніше 17-тижневого віку. При комплектуванні батьківського стада співвідношення курочок і півників становить 9:1 або 10:1.

При формуванні батьківського стада проводять оцінку ремонтного молодняку. Птиць оцінюють за зовнішнім виглядом, визначають живу масу. Звертають увагу на стан голови (гребінь, сережки, очі, носові отвори), оперення, ноги, промацують живіт, визначають об'єм вола, стан розвитку мускулатури, довжину і ширину груді, об'єм живота, відстань між кінцем кіля грудної кістки і лобковими кістками. У здорової, добре розвинутої птиці темперамент живий, оперення гладеньке, блискуче, при утриманні за крила вона намагається з силою притиснути їх до тулуба. Молодняк із низькою або надмірною живою масою, з мутними очами, поганою пігментацією ніг і дзьоба, з неправильно розвиненим гребенем, з викривленим кілем грудної кістки та іншими вадами розвитку вибраковують. При відборі молодих півників звертають особливу увагу на ознаки екстер'єру, вираженість породних та лінійних ознак, відтворні якості, стан здоров'я.



Утримують батьківське стадо на підлозі на глибокій підстилці, при цьому приміщення розділяють на секції по 500 голів, або у клітках групами по 30-40 голів - у такому випадку вибракування або вибуття одного півня не впливає на збереження високого рівня заплідненості яєць.

Для утримання батьківського стада на підлозі використовуються комплекти обладнання - КМК, К-П-22. До складу комплектів входять кормові бункери, ланцюгово-дискові або канатно-дискові кормороздавачі, бункерні годівниці, чашкові або жолобкові напувалки, система транспортування яєць та вентиляції, гнізда, блок управління.



При розміщенні птиці дотримуються щільності посадки 5-5,5 гол./м2. Додержують нормативів фронту годівлі - 7-10 см/гол., фронту напування - 2 см/гол. Гнізда встановлюють у 2-3 яруси, з розрахунку 5-6 курей на одне гніздо. При недотриманні цієї вимоги кури відкладають яйця на підстилку, а забруднені яйця потребують додаткової обробки. Гнізда встановлюють на висоті 50-60 см від підлоги. Виготовляють їх із фанери розміром 30 х 40 х 30 см, у гнізда кладуть солому чи стружку, яку міняють після забруднення. Утримання на глибокій підстилці передбачає настилання підлоги у приміщенні підстилковим матеріалом шаром 12-15 см при завезенні птиці, потім, за рахунок додавання нової, шар підстилки доводять до 20 см. Норма витрат підстилки на одну голову становить 6 кг підстилкового матеріалу, в якості якого використовують різану солому, сухий торф, тирсу, подрібнені стрижні кукурудзи, лушпиння соняшникового насіння тощо. Цей матеріал повинен відповідати таким вимогам: високі ізоляційні та гігроскопічні властивості; відсутність ураження мікроскопічними грибами; достатня сипучість та дешевизна. Підстилка має бути чистою, вологістю не більше 25 %. Протягом періоду утримання підстилку розрихлюють, замінюють вологі або забруднені ділянки чистим і сухим матеріалом. Недоліками цього способу утримання є значне забруднення підстилки послідом, у пташнику накопичується значна кількість аміаку; при недостатньому опаленні пташників в осінньо-зимовий період значно підвищується вологість повітря.

Утримання батьківського стада у кліткових батареях забезпечує більш раціональне використання пташників, повну механізацію і автоматизацію виробничих процесів, виключається потреба в підстилці, знижуються витрати корму (на 10-15 %) і собівартість яєць. При утриманні батьківського стада у кліткових батареях дотримуються таких технологічних параметрів: щільність посадки - 600-680 см2/гол., фронт годівлі - 7-10 см/гол., фронт напування - 2 см/гол.

Найбільш поширеними є комплекти обладнання з клітковими батареями - КБР-2, К-П-9. Вони розраховані на встановлення в типових пташниках (довжиною 72, 84, 96 м; шириною 12 і 18 м). Кліткові батареї двоярусні, обладнані гніздами і стрічковими транспортерами для збору яєць. До складу цих комплектів входять бункери сухих кормів, кормові транспортери, кормороздавачі ланцюгові або зі шнековим дозатором, жолобкові або ніпельні напувалки, канатно-скребкова або ланцюгово-планчаста установка прибирання посліду по ярусах, вентиляційна система, система управління. При встановлені цих комплектів обладнання місткість пташника становить 12-18 тис. гол. Закордонні фірми пропонують комплекти обладнання для утримання батьківського стада, до складу яких входять всі необхідні механізми, з 2-6-ярусними клітковими батареями.

В одній клітці утримують 33 40 голів курей батьківського стада (30 курочок і 3 півні, 36 курочок і 4 півні). При розміщенні птиці півників саджають у клітки на 2-3 доби раніше курочок. У період експлуатації батьківського стада підсаджувати у клітки інших курочок та півників замість тих, що вибули, не допускається. При штучному заплідненні півнів утримують в окремих клітках індивідуально або не більше 2-3 голів у клітці.

Оптимальною температурою повітря у приміщенні при утриманні дорослих курей є 16-18 °С. Відносна вологість повітря має становити - 60-70 %. Допускається зниження температури у пташнику на 2 °С і відносної вологості до 40-50 % у зимовий період та підвищення температури повітря до 26 °С і відносної вологості до 75 % у теплий період року. Базовою технологією передбачено дотримання таких параметрів: у холодний період року повітрообмін має становити 0,7 м3/год. на 1 кг живої маси при швидкості руху повітря не більше 0,6 м/с, а в теплий - 4,0 м3/год. на 1 кг живої маси при швидкості руху повітря - 1,0 м/с. У пташниках не має бути протягів. Під час утримання птиці у пташнику нагромаджуються шкідливі гази: вуглекислий газ, аміак, сірководень та інші. Оскільки у птиці досить енергійно відбувається обмін речовин, вона дуже чутлива до продуктів виділення.

При утриманні дорослих курей встановлено гранично допустимі концентрації в повітрі шкідливих газів: вуглекислого газу - 0,25 %, аміаку - 15 мг/м3, сірководню- 5 мг/м3. Гранично допустима концентрація пилу складає 5 мг/м3; гранично допустима концентрація мікроорганізмів в 1 м3 повітря - 500 тис. бактеріальних клітин.

При утриманні батьківського стада особливе значення має вибір правильного режиму освітлення. Найчастіше застосовують постійні світлові режими з тривалістю світлового дня 14-17 годин. При цьому тривалість світлового дня поступово збільшують з 9-ти годин у 18-тижневому віці (по 20-30 хвилин на тиждень) до 14-17-ти годин і на цьому рівні залишають до кінця експлуатації. Набувають все більшого поширення енергозберігаючі переривчасті світлові режими утримання дорослих курей, що сприяють зменшенню витрат електроенергії на освітлення пташників на 23-35 %.

Для забезпечення високого рівня відтворних якостей батьківського стада та високої якості інкубаційних яєць звертають увагу на організацію годівлі курей, яку проводять відповідно до існуючих норм. Роздають корми 2-3 рази на день. Для птиці не менш важливе значення має вода. Обмеження в питній воді веде до зменшення або повного припинення яйцекладки, а відсутність води протягом більш ніж дві доби викликає загибель птиці. Птиця споживає воду у відповідних пропорціях До прийнятого корму, тобто на 1 г спожитого корму кури необхідно приблизно 2 г води.

Курей і півнів батьківського стада використовують в основному протягом 52-х тижнів. Щоденно контролюють стан здоров'я птиці, її поведінку, падіж, наявність та використання корму і води, стан посліду.

Яйця для інкубації отримують з 26-тижневого віку. Яйця збирають тричі на день, а в період інтенсивної несучості - кожні 2 години в чисту продезінфіковану тару; забруднені і з пошкодженою шкаралупою яйця збирають окремо. Зібрані інкубаційні яйця направляють в інкубаторій (цех інкубації).



Для подовження строків експлуатації батьківського стада застосовують примусове линяння. Найбільш поширеним є зоотехнічний метод примусового линяння, який заснований на обмеженні птиці у кормі, воді та зміні світлового режиму, розроблений фахівцями ВНДТІП (табл.1.). Примусове линяння застосовують при зниженні несучості стада до 40-50 %.
Таблиця 1.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка