Тема класифікація порушень психофізичного розвитку по типу дизонтогенезу. І. Актуальність теми



Скачати 220.51 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір220.51 Kb.

Методична розробка з

практичного заняття з спеціальної психології та дефектології

для студентів 5 курсу медичного факультету №2 (спеціальність – медична психологія).

ТЕМА 3. Класифікація порушень психофізичного розвитку по типу дизонтогенезу.

І.Актуальність теми:

В основі порушень розвитку лежать ураження нервової системи або окремих аналізаторів. В залежності від впливу патогенних факторів причини порушень розвитку розділяють на дві групи: зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). В кожній групі установлений перелік захворювань, а також факторів ризику, які призводять до різних порушень і відхиленням в розвитку дітей. Необхідно розглядати біологічні, психологічні і соціальні чинники у їх взаємозв'язку.

Спектр порушень розвитку є дуже широким. Встановлено, що для біологічної повноцінності індивіда велике значення мають соціально-психологічні фактори, а з психолого-соціальної точки зору, для нормального розвитку особистості суттєвими є і біологічні фактори.

Виявлення причин, які викликають відхилення в розвитку, необхідне для наукового обгрунтування психолого-педагогічних і медичних втручань, направлених на діагностику, корекцію, відтворення і компенсацію порушених функцій.



ІІ. Навчальні цілі заняття.

Мати уявлення (α – І): про дизонтогенез, про класифікацію порушень психофізчного розвитку по типу дизонтогенезу, про зворотність процесу розвитку.

Ознайомитись (α – І): з умовами нормального розвитку дитини, з віковою обумовленістю дизонтогенезу.

Знати (α – ІІ): фактори психофізичного розвитку дитини: генетичні, соматичні, соціальні; пренатальні, натальні, постнатальні фактори; етиологію порушень, інтенсивність і розповсюдженість патологічного процесу.

Оволодіти (α – ІІІ): навичками діагностики основних форм дизонтогенезу: недорозвиток, затриманий розвиток, пошкоджений розвиток, дефіцитарний розвиток, викривлений психічний розвиток, дисгармонійний психічний розвиток.

Вміти (α – ІІІ): аналізувати структуру і глибину дефекту при різних відхиленнях психофізичного розвитку дитини.
ІІІ. Цілі розвитку особистості: знання правових аспектів, урахування економічних умов, культури і традицій, рівня медичного обслуговування як факторів ризику, які можуть впливати на пошкодження розвитку дитини.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни

Знати

Вміти

1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни:

Загальна психологія

Соціальна психологія

Медична психологія





Основні психічні процеси, розвиток психіки в онтогенезі




2.Наступні дисципліни, ті, що забезпечуються

Психотерапія

Психотренінг


Умови нормального розвитку дитини, глибину і структуру дефекту

Діагностувати основні форми дизонтогенезу

3. Внутрішньопредметна інтеграція (між темами одної дисципліни)

Затримка психічного розвитку. Розумова відсталість.

Діти з порушенням мови і синдромом РДА.

Діти з порушенням опорно-рухового апарату. Діти з порушенням зору і слуху.

Дисгармонійний розвиток особистості дитини.


Етіологію порушень, інтенсивність і розповсюдженість патологічного процесу.

Аналізувати структуру дефекту при різних відхиленнях психофізичного розвитку дитини

V. Зміст теми заняття.

Під причинами порушень в розвитку розуміють вплив на організм зовнішнього і/або внутрішнього фактора, які визначають специфіку ураження або порушення психомоторних функцій. Вивчення етіології або причин розвитку порушень розвитку в дитячому віці передбачає вивчення того, як біологічні, психологічні і середові процеси взаємодіють, що саме призводить до результатів до результатів, які спостерігаються в поведінці людей через деякий час.

За біологічними, соціальними, психологічними та педагогічними аспектами причини порушень можуть бути різними. Порушення виникають в результаті дії факторів, а також в період внутрішньоутробного (пренатального) або післяродового(постнатального) розвитку. На теперішній час більша частина причин встановлена, вивчена і викладена в спеціальній літературі. Але досі немає єдиної думки на якому етапі розвитку індивіда і які причини домінують.

Окрім поглядів дослідників, які належать до різних наукових шкіл, різниця в виділенні причин може залежати від економічних умов, культури і традицій, рівня медичного обслуговування та інших умов конкретного регіона. Так розвиток спеціальної психології і дитячої патопсихології дозволило виділити фактори ризику і життєздатності, які впливають на шляхи розвитку дітей.

Дійсно, чому одні і ті ж самі патогенні фактори у однієї дитини призвели до важких наслідків, а у іншої - ні? Пошук відповіді на ці питання привів до виділення факторів ризику і факторів життєздібності.

Фактори ризику- це умови, які передують негативному результату і підвищують ймовірність настання цього результату. На сьогодні багато факторів відрізняються від тих, що були ще в минулому сторіччі. До нових несприятливих факторів відносяться захворювання, пов'язані з ВІЛ, наркоманією, проблеми адаптації дітей з сімей емігрантів, неадекватний догляд за дитиною з боку малоімущих батьків і т.і. Навіть прогрес в медицині може мати негативні наслідки: підвищення ймовірності виживання недоношеного плода сприяє збільшенню числа дітей з труднощами в поведінці і навчанні.

До факторів ризику сьогодні відносять бідність (відповідно низький рівень освіти, недостатнє медичне обслуговування і т.і.), інші негативні соціально-економічні умови, а також насильство, і недбале ставлення до життєвих потреб дитини, з якими стикається багато дітей.



Фактори життєздатності - це умови, які підвищують здатність людини уникати негативних результатів, не дивлячись на те, що об'єктивно можливе виникнення порушення . Поняття факторів життєздатності пов'язане з захисними і послаблюючими факторами, які постійно змінюються і мають відношення до самої дитини (наприклад її темперамент), і до її оточення(наприклад турботливі батьки, бабусі і дідусі), а також взаємодії дитини і оточення.

Захисні фактори - це особистісні або ситуативні умови, які зменшують небезпеку розвитку у дитини розладу, а послаблюючі фактори призводять до збільшення ймовірності виникнення у дитини труднощів. Одна і та ж сама подія може виступати в якості як захисного, так і послаблюючого фактора залежно від умов, в яких вони діють.



Фактори психічного розвитку людини.

Факторами називають постійно діючі обставини, які викликають стійкі зміни тієї чи іншої ознаки.

Для початку необхідно розглянути умови нормального розвитку дитини.

Можна виділити 4 основні умови, необхідні для нормального розвитку дитини, які були сформульовані Г.М. Дульневим и А. Р. Лурія.

1) "нормальна робота головного мозку і його кори"; при наявності патологічних станів, які виникають внаслідок різних патогенних впливів, порушується нормальне співвідношення подразнюючих і гальмівних процесів, утруднене здійснення складних фори аналізу і синтезу інформації, що надходить", порушується взаємодія між блоками мозку, які відповідають за різні аспекти психічної діяльності людини.

2) "нормальний фізичний розвиток дитини і пов'язане з ним збереження нормальної працездатності, нормального тонусу нервових процесів.

3) "збереженість органів чуття, які забезпечують нормальний зв'язок дитини з зовнішнім світом".

4) систематичність і послідовність навчання дитини в сім'ї, в дитячих дошкільних закладах і загальноосвітній школі.

Аналіз психофізичного розвитку і соціального здоров'я дітей, який проводиться регулярно різними службами (медичними, психологічними, освітніми, соціальними), показує прогресуючий зріст чисельності дітей і підлітків з різними відхиленнями в розвитку, здорових за всіма параметрами дітей стає все менше. За даними різних служб, від 11 до 70% від всього дитячого населення на різних етапах свого розвитку потребують спеціальної психологічної допомоги.

В основі найпоширенішої класифікації причин порушень в розвитку лежить розділення їх на дві групи в залежності від часу і середовища впливу.



За середовищем впливу виділяють причини внутрішнього походження (ендогенні) і зовнішнього походження (екзогенні).

За часом впливу патогенні фактори діляться на:

1) пренатальні (період від моменту зачаття до народження дитини;

2) натальні (в період родової діяльності);

3) постнатальні (після пологів, перш за все в період раннього дитинства до 3-х років)

Згідно клініко-психологічним матеріалам найбільш грубе порушення психічних функцій виникає внаслідок негативного впливу в період інтенсивної клітинної диференціації структур головного мозку, тобто на ранніх етапах ембріогенезу, на початку вагітності. Фактори, які порушують розвиток дитини, яка знаходиться в утробі матері (включаючи здоров'я матері) називаються тератогенами.

Причини порушень розвитку екзогенного походження.

В цій групі порушення зявляються із-за негативного впливу середовища. Вони можуть бути вродженими або набутими. Більшу групу порушень викликають несприятливі фактори, які діють на організм в період розвитку плода. Несприятливі впливи на плод в період від 3 до 10 тижнів розвитку можуть бути причинами формування грубих пороків розвитку нервової системи. якщо ж порушення виникають на більш піздніх стадіях розвитку, дефект може бути різного ступеню: від грубого порушення функції або її відсутності до легкої затримки темпу розвитку.

До біологічних факторів ризику, які здатні викликати серйозні відхилення в фізичному і психічному розвитку дітей, відносяться:

- інфекційні та вірусні захворювання матері під час вагітності (краснуха, токсоплазмоз, грип);

- венеричні захворювання (гонорея, сифіліс);

- ендокринні захворювання матері (діабет);

- несуміжність за резус-фактором;

- алкоголізм і прийом наркотиків батьками, особливо матір'ю;

- біохімічний вплив (радіація, екологічне забруднення навколишнього середовища, ртуть, свинець, добрива, харчові добавки, неправильне використання медичних препаратів) на батьків до настання вагітності або на матір під час вагітності, а також на самих дітей в ранні періоди постнатального розвитку;

- значні відхилення в соматичному здоровї матері (недоїдання, гіповітаміноз, пухлини, загальна соматична ослабленність);



- гіпоксія плоду (киснева недостатність), токсикози матері, особливо в другій половині вагітності;

Причини порушень розвитку ендогенного походження:

В цю групу причин входять всі вродженні порушення, в тому числі спадкові, коли негативні фактори діють на статеві клітини. В цьому випадку виділяють хромосомні і генетичні порушення.

Унікальний геном кожної людини, складається із 100 тисяч генів і визначається в момент зачаття. Гени вміщують інформацію від кожного з батьків і розподілені на 22 парах подібних хромосом і одиночній парі статевих хромосом. У чоловіків пара статевих хромосом складається із Х- і Y-хромосоми (ХY), а у жінок її складають дві Х-хромосоми (ХХ).

Генетичні фактори як причини ряду порушень в розвитку були виявленні порівняно нещодавно. Деякі з них проявляються на ранньому етапі розвитку, інші через багато років.

Зміни хромосомної структури або числа хромосом називають хромосомними абераціями. Хромосоми і гени, які в них знаходяться складають одиниці спадковості. В складових частинах хромосом в закодованому вигляді зберігаються основні ознаки людського організму, які і передаються спадково. Хромосомні порушення складають біля 1-1,8% всіх спадкових захворювань і спостерігаються у 5-8% дітей, які страждають на психічні захворювання.

Найбільш типові і відомі хромосомні порушення:

1) синдром Дауна;

2) синдром Клайнфелтера ( для новонароджених,які мають цей синдром виражені психічні і фізичні порушення);

3) синдром Тернера (діти мають різні порушення структури тіла і статевого розвитку, пороки сердця, порушення розумового розвитку);

4) мікроцефалія (недорозвиток головного мозку, зменшення його обєму), порушення слуху, зору, інтелекту, деформація кінцівок.

Всього описано біля 300 різних хромосомних аберацій. На появу хромосомних аберацій впливають радіація і інше випромінювання, хімічні речовини, деякі лікарську препарати, вірусні інфекції.

Велику групу спадкових порушень складають генні аберації. Їх в теперішній час відомо біля 2000 і кожного року цей список поповнюється вченими-генетиками. Генні аберації можуть викликати як психічні так і фізичні порушення. Їх наслідком можуть бути порушення інтелекту різного ступеню. Відомо біля 30 генних захворювань, із-за яких порушується розвиток скелету, біля 20 форм глухоти.

На відміну від більшості хромосомних порушень, які завжди проявляються при народженні дитини, перші ознаки спадкових генних захворювань виявляються в будь-якому віці.

Особливу групу спадкових захворювань складають ферментопатії, коли із-за недостатності окремих ферментів пошкоджуються деякі біохімічні процеси в організмі (наприклад, при фенілкетонурії дитина значно відстає в розвитку).

Причини набутих порушень розвитку.

Набуті порушення включають різноманітні відхилення в розвитку, які викликані ураженнями організму дитини, що відбулися в момент пологів або в післяпологовий період.



Асфіксія - киснева недостатність (від якої страждає від 4 до 6% новонароджених) може розвинутись при довгих пологах і іншій патології. Вона потребує реанімації дитини відразу після народження, так як від її тривалості залежить ступінь ураження функцій мозку.

Внутрішньочерепна родова травма - поняття, що включає в себе неоднорідні за етіологією і патогенезу зміни нервової системи, які виникають в період пологів. Сюди відноситься крововилив в мозок і його оболонки, інші розлади мозкового кровообігу. Виникненню внутрішньочерепної родової травми сприяють різні види акушерської патології (неправильне положення плоду, вузький таз), а також неправильна техніка пологів, наприклад використання щипців, тощо.
Особливу групу складають дитячі церебральні паралічі, які розвиваються в результаті пошкодження мозку.

Також, набуті аномалії розвитку можуть бути наслідками перенесених в ранньому дитинстві захворювать. До них відносяться інфекційні захворювання нервової системи, - нейроінфекції - менінгіт та енцефаліт, які можуть призвести до розвитку гідроцефалії, глухоті, затримці психофізичного розвитку. Наслідки перенесеного енцефаліту залежать від віку дитини.



Черепно-мозкові травми - складають від 25 до 45% всіх випадків уражень в дитячому віці. Наслідками можуть бути: патологічні зміни рухових і психічних функцій (паралічі, розлади слуху, зору, порушення пам'яті і мови, зниження інтелектуальних здібностей).

Всі перелічені причини можуть викликати як органічні, так і функціональні порушення, але частіше призводять до органічних порушень, які суттєво пошкоджують органи і системи дитячого організму.



Тривалі і важкі соматичні захворювання дитини в перші місяці життя також можуть викликати функціональні порушення. - хронічні захворювання (астма, діабет, захворювання крові, сердцево-судинні захворювання, туберкульоз), які почалися в ранньому і дошкільному віці.

Соціальні причини порушень розвитку:

Емоційна депривація- недостатність емоційно-позитивного контакту з дорослими, незадоволення психічних потреб дитини. "Госпіталізм", характерний для покинутих батьками дітей, призводить до незворотніх наслідків в емоційному розвитку дитини.

Соціально-педагогічна запущеність як результат несприятливих умов виховання уповільнює розвиток комунікативно-пізнавальної сфери, призводить до сильних труднощів в навчанні і поведінці таких дітей.

Визначити єдину або початкову причину психічних розладів можна лише в деяких випадках, тому слід намагатися визначити весь спектр факторів, які діють на дитину, а саме:

1) біологічний вплив- особливості протікання вагітності, травми, захворювання, тотщо;

2) емоційний вплив- стани і почуття, які переживають діти;

3) поведінковий і когнітивний впливи, пов'язані з особливостями навчання дитини.

4) соціальний вплив з боку сім'ї соціального оточення;



Термін «дизонтогенез» (від грец., «Dys» - приставка, що означає відхилення від норми, «ontos» - суще, істота, «genesis» - розвиток) вперше було вжито Швальбе в 1927-му році для позначення відхилення внутрішньоутробного формування структур організму від нормального ходу розвитку..

В даний час поняття «дизонтогенез» включає в себе також постнатальний дизонтогенез, переважно ранній, обмежений тими термінами розвитку, коли морфологічні системи організму ще не досягли зрілості. У широкому сенсі слова, термін дизонтогенез - відхилений від умовно прийнятої норми індивідуальний розвиток. Психічний дизонтогенез - порушення психіки в цілому або її окремих складових, а також порушення співвідношення темпів і термінів розвитку окремих сфер і різних компонентів всередині окремих сфер.

Основними типами психічного дизонтогенезу є регресія, розпад, ретардація і асинхрония психічного розвитку.

Регресія (регрес) - повернення функцій на більш ранній віковий рівень, як тимчасового, функціонального характеру (тимчасова регресія), так і стійкого, пов'язаного з пошкодженням функції (стійка регресія). Так, наприклад, до тимчасової втрати навичок ходьби, охайності може призвести навіть соматичне захворювання в перші роки життя. Прикладом стійкого регресу може бути повернення до автономної мови внаслідок втрати потреб у комунікації, що спостерігається при ранньому дитячому аутизмі. Схильність до регресу більш характерна для менш зрілих функцій

Явища регресу диференціюють від явищ розпаду, при якому відбувається не повернення функції на більш ранній віковий рівень, а її груба дезорганізація або випадання. Чим важче ураження нервової системи, тим більш стійкий регрес і більш ймовірний розпад.



Ретардація - запізнення або призупинення психічного розвитку. Розрізняють загальну (тотальну) і часткову (парциальную) психічну ретардації. В останньому випадку мова йде про запізнення або припинення розвитку окремих психічних функцій, окремих властивостей особистості.

Асинхронія, як викривлений, диспропорційний, дисгармонійний психічний розвиток, характеризується вираженим випередженням розвитку одних психічних функцій і властивостей особистості, що формується і значним відставанням темпу і термінів дозрівання інших функцій і властивостей, що стає основою дисгармонійної структури особистості і психіки в цілому. Асинхрония розвитку, як в кількісному, так і в якісному відношенні, відрізняється від фізіологічної гетерохроніі розвитку, тобто різночасності дозрівання церебральних структур і функцій.

Основні форми дизонтогенезу.

Класифікація психічного дизонтогенезу запропонована В.В. Лебединським:

1) загальний психічний недорозвиток;

2) затриманий психічний розвиток;

3) пошкоджений психічний розвиток;

4) дефицитарний психічний розвиток;

5) спотворений психічний розвиток;

6) дисгармонійний психічний розвиток.



Загальний психічний недорозвиток - загальна стійка затримка психічного розвитку при найбільш ранніх ураженнях мозку (генетичних, внутрішньоутробних, родових, ранніх постнатальних), що зумовлює первинність і тотальність недорозвинення мозкових систем. Більш порушені вищі психічні функції (особливо інтелект, мова), ніж елементарні (мимовільне сприйняття, пам'ять, моторика, елементарні емоції).

Найбільш типовою моделлю психічного недорозвитку є стани олігофренії. Олігофренія (від грец. «Olygos» - малий, «phren» - розум) - особлива форма психічного недорозвитку. Вона виражається в стійкому зниженні пізнавальної діяльності у дітей внаслідок органічного ураження головного мозку в перинатальний і ранній постнатальний періоди. За образним висловом французького психіатра Жанна Е.-Д. Ескіроля, олігофрен - бідняк від народження, в той час як дементний - це багач,що розорився.

Затриманий психічний розвиток - уповільнення темпу формування пізнавальної та емоційної сфер з фіксацією на більш ранніх вікових етапах. М.б. викликано генетичними чинниками, хронічними захворюваннями, інфекцією, інтоксикацією, травмами мозку, психогенними факторами (несприятливими умовами виховання) у період до 3-х річного віку (приклад - інфантилізм). Характерні парціальних, мозаїчність ураження з недостатністю окремих кірково-підкіркових функцій і більшої збереженням вищих регуляторних систем. Це відрізняє затриманий розвиток від недорозвитку за типом олігофренії і визначає кращий прогноз динаміки розвитку і корекції.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, над обумовленими соціальною ситуацією розвитку, швидкої втоми від інтелектуальної діяльності, емоційної незрілості.



Пошкоджений психічний розвиток. Пов'язано з перенесеними інфекціями, інтоксикаціями, травмами нервової системи, спадковими дегенеративними, обмінними захворюваннями мозку і відрізняється парциальностью розладів. Для диференціальної діагностики з олігофренією мають принципове значення вказівка на спочатку правильний і своєчасний розвиток дитини до періоду перенесеної інфекції, інтоксикації або травми мозку і хронологічийа зв'язок психічного зниження з перенесеною шкідливістю. У неврологічному статусі частіше відзначаються локальні знаки (парези, паралічі, судомні напади).

Характерною моделлю пошкодженого психічного розвитку є органічна деменція. Структура дефекту при органічної деменції визначається в першу чергу чинником ушкодження мозкових систем на відміну від клініко-психологічної структури олігофренії, що відбиває явища недорозвинення. Тут немає тотальності, немає ієрархічності порушення психічних функцій, характерних для олігофренії. Навпаки, на перший план виступає парциальностью розладів. В одних випадках це грубі локальні коркові і підкіркові порушення (гностичні розлади, порушення просторового синтезу, рухів, мови і т. п.), недостатність яких іноді виражена більш ніж нездатність до відволікання і узагальнення. Так, порушення пам'яті, в особливості механічної, більш характерні для деменції, зумовленої черепно-мозковою травмою, перенесеної дитиною у віці після 3-4 років.



Дефіцитарний психічний розвиток. Він пов'язаний з первинною недостатністю окремих систем: зору, слуху, мови, опорно-рухової (сліпі та слабозорі, глухі і слабочуючі, діти з дитячими церебральними паралічами), а також низкою інвалідизуючих соматичних захворювань (серцево-судинної системи, наприклад при важких вадах серця , дихальної - при бронхіальній астмі, ряді ендокринних захворювань і т. д.). Первинний дефект аналізатора веде до недорозвинення функцій, пов'язаних з ними найтісніше, а також до уповільнення ряду інших, пов'язаних з постраждалою опосередковано.

Спільним для будь-якого виду дефицитарности розвитку є своєрідність у розвитку і формуванні особистості



Викривлений психічний розвиток. Складне поєднання загального недорозвитку, затриманого, пошкодженого та прискореного розвитку окремих психічних функцій, що призводять до якісно нових патологічних утворень, не властивих кожному з вхідних в клінічну картину у разі порушеного розвитку. Спотворений розвиток спостерігається при процесуальних розладах, ранньому дитячому аутизмі (РДА, або синдром Л. Каннера) і т. п.

Дизгармонійний психічний розвиток. За своєю структурою він нагадує викривлений розвиток. Проте, основою в даному випадку є не поточний болючий процес, що створює на різних етапах різні спотворення міжфункціональних зв'язків, а вроджена або рано придбана стійка диспропорційність психіки, переважно в емоційно-вольовій сфері. Моделлю дисгармонического розвитку є ряд психопатій і так звані патологічні формування особистості.

Ядерну групу цих станів становлять так звані конституціональні психопатії, як правило мають спадкове походження. Сюди відносяться шизоїдні, епілептоідние, циклоїдні, псіхастеніческіе і в значній частині істеричні психопатії. Більшість психопатій формуються як клінічно виражені варіанти у юнацькому та зрілому віці.



VІ. План та організаційна структура завдання.



Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення(контролю, наочності, інструктивні)

Розподіл часу у хв.

1.

2.

3.



Підготовчий етап:

Організаційні заходи

Постановка навчальних цілей та мотивація.

Контроль вихідного рівня знань, навичок, умінь:

1)визначити умови нормального розвитку дитини;

2)дати визначення поняттю дизонтогенез;

3) дати класифікацію факторів психофізичного розвитку дитини.

ІІ


Індивідуаль-на теоретична співбесіда,

опитування.



Питання ІІ рівня


1-3хв.

10-25%


4.

Основний етап

Формування професійних вмінь та навичок:

1)оволодіти навичками діагностики основних форм дизонтогенезу;

2)дослідити недорозвиток, затриманий розвиток,пошкоджений розвиток, дефіцитарний розвиток,викривлений розвиток, дизгармонійний розвиток.




ІІ


Метод формування вмінь:

практичний тренінг


Таблиці, малюнки, структурно-логічні схеми



60-90%

5.

6.

7.



Заключний етап

Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок

Підведення підсумків заняття .

Домашнє завдання.


ІІІ

Методи контролю навичок:

індивідуальний контроль навичок або їх результатів;



Методи контролю вмінь: тестовий контроль.

Професійні алгоритми (інструкції) щодо формування практичних навичок та професійних вмінь.

Таблиці, учбові альбоми

Текстові ситуаційні нетипові задачі.

Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Рекомендована література, питання.


10-25%

VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття:
1.    Заповніть таблицю:

Причини порушень психичного розвитку:

Вроджені

Набуті


2.Заповнити таблицю:



Варіант
дизонтогенезу

Характеристика
окремих параметрів

Основне
порушення

Приклад
патології


3. Питання для контролю.

1 На які групи можна розділити причини порушень в розвитку дітей?   

2. Які види порушень в пренатальному періоді розвитку ви знаєте?

3. Чому вживання алкоголю і наркотиків призводить до порушень в розвитку дітей?

4. Чому чим більш раннім являється органічне ураження центральної нервової системи, тим більш важкі наслідки воно викликає?

4. Задача.

Проаналізуйте, з точки зору комплексного підходу, причини затримки в мовному розвитку дитини в даному прикладі.

Хлопчик, 6 років, народився в асфіксії внаслідок довготривалих пологів. Ускладнені пологи і необхідність реанімації дитини призвели до розвитку у матері високої тривожності за здоров'я дитини. ЇЇ хвилювання несприятливо відобразилося на хлопчику в перші місяці життя: він ріс неспокійним, погано їв, багато кричав і майже не спав вночі. Із-за неспокійної поведінки дитина не доставляла матері радості, в результаті чого вона почала проводити з ним менше часу.

4. Наведіть свої приклади негативного результату впливу на розвиток дитини різних патогенних факторів.

5. Складіть план повідомлення для батьків на тему "Профілактика порушень психічного розвитку дітей.

VІІІ. Література:
Дефектология: Словарь-справочник / Авт.-сост. С.С. Степанов; Под ред. Б.П. Пузанова. – М., 1996.

Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии. – М., 1990.

Выготский Л.С. Мышление и речь. – М., 1964.

Дети с нарушениями развития: Хрестоматия / Сост. В.М. Астапов. – М., 1995.

Лебединский В.И. Нарушения психического развития у детей. – М., 1985.

Мэш Э., Вольф Д. Детская патопсихология. Нарушения психики ребенка. – СПб., 2003.



Підготувала: Романова У.В..

Затверджено на засіданні кафедри, прот.№_ від «__»__ 201 р.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка