Тема. Живопис фарбами. Колорит. Локальний колір. Особливості техніки гризайль. Практична робота: створення натюрморту у техніці гризайль



Дата конвертації05.01.2018
Розмір62.4 Kb.

5 клас

Тема. Живопис фарбами. Колорит. Локальний колір. Особливості техніки гризайль . Практична робота:створення натюрморту у техніці гризайль.

Мета: продовжувати ознайомлювати учнів із поняттям «колорит як засіб

виразності», із засобами передавання настрою за допомогою кольору;

навчити передавати тоном форму; розширити поняття про гризайль;

продовжувати формувати в учнів вміння аналізувати, порівнювати,

робити висновки і розвивати навички роботи пензлем; пробуджувати

інтерес до творчої діяльності в умовах практичної роботи; виховувати

терпіння при роботі з фарбами.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: для вчителя — постановка натюрморту з предметів побуту;

плакат із зображенням умовної шкали змінювання кольору і

світлотіні, що обумовлене явищами повітряної перспективи;

мультимедійна презентація;



для учнів — альбом, акварельні фарби, пензлі, палітра, склянка

з водою, серветка.



Вузлики на пам'ять:

Колорит (від італ. colorito, від лат. Color – колір) – колірна побудова картини. Один або кілька кольорів, яким підпорядковані всі інші кольори твору образотворчого мистецтва.

Гризайль (франц., — сірий) — декоративне малярство, виконане відтінками одного кольору, зазвичай чорного або брунатного; іноді імітує скульптурний рельєф.

Тон, насиченість — 1) Колір, забарвлення, а також відтінок, нюанс якого-небудь кольору, що характеризується певним ступенем яскравості, насиченості.

2) У малярстві — основний, переважний колір у вибраному діапазоні кольорів, що узагальнює й підпорядковує собі всі інші кольори картини (теплий, холодний, золотистий).

3) У роботах, виконаних олівцем, вуглем, сангіною, пастеллю,— посвітлішання, а також потемніння штриха чи плями, взятих у порівнянні з іншими.

Тонувати— покривати фарбою, надаючи потрібного тону; робити декоративне забарвлення для імітації.

Нюанс (франц. — відтінок) — відтінок, ледве помітна різниця; тонкий або ніжний відтінок чи різновид кольору.

Локальний (латин.—місце)—у малярстві такий, що незмінно, постійно властивий певному предмету (про колір, тон). Локальний колір — колір, властивий забарвленню самого предмета. Видиме забарвлення кожного предмета змінюється від сусідства з іншими зафарбованими предметами, але в суворій відповідності до кольору предмета.

Лесування — технічний прийом акварелі «по сухому»; отримання кольорів шляхом їх змішування: на готову просушену фарбу накладають інший шар фарби; крізь прозорий верхній шар фарби просвічуватиме нижній.

Хід уроку

І. Організація уваги учнів

На дошці записаний епіграф до уроку: «Живопис — це не гра пензлем, а правильні відношення і гармонії і тонів». (І. Левітан.)

Девіз уроку: Ми - художники митці,

Ми - таланти і творці .

Душу і серце в роботу вкладем ,

Кожну хвилину в труді збережем!

Кросворд

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Тест [слайд 2]


  • Визначте основні кольори.

  • Визначте ахроматичні кольори.


Мозковий штурм.

  • Пригадайте, будь ласка, що таке колорит, локальний колір.

  • Перевіримо ваші відповіді. [слайд 3]

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Живописець, змішуючи на палітрі кольори, не тільки отримує нові, але й здобуває різноманітні тони кожного окремого кольору.



Наприклад, від густо-синього через поступове його посвітлення до світло-блакитного. «Тон» — слово давньогрецьке й означає українською мовою «напруга». [слайд 4] Ми по-різному розуміємо це. Напруга є і в електромережі, напругу відчуває і людина. До того ж, напруга фізична очевидна для ока — видно, як напружуються, міцніють м'язи, коли людина піднімає велику вагу. Звертаючись до живопису, замінимо слово «напруга» на «тон», оскільки тон і є напругою кольору. Недарма говорять: густі насичені тони напруги кольору чи світлі тони напруги кольору розслабленого. Живописець змінює тон, додаючи білила, і чим їх більше, тим світліший, ніжніший тон. Тон має, у свою чергу, відтінки. Це ледь помітна різниця між двома спорідненими тонами. В одному кольорі розрізняють багато тонів, а у тоні — відтінків. І чим талановитіший живописець, тим більше тонів і відтінків бачить його око. Хто бачить у кольорі чотири тони, а хто — дев'ять. Можливо собі уявити, яким колористичним багатством володіє майстер, коли кожен з основних і складених кольорів розсипається на його палітрі каскадом тонів і відтінків. Основна мета нашого уроку — навчитися «ліпити» тоном форму.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя. Оголошення теми та мети уроку [слайд 5]

  • Пригадайте, будь ласка, що означає поняття «гризайль». [слайд 6]

  • Перегляньте зразки робіт, виконаних в цій техніці. [слайди 7-8]

Сьогодні ми розширимо поняття про гризайль і будемо вдосконалювати навички роботи фарбами. Тональні відношення й об'ємність предметів спробуємо передати одним кольором — чорною або брунатною аквареллю.

  1. Завдання класу.

Учитель пропонує розглянути тональні відношення постановочного натюрморту та з'ясувати тональність предметів.

Проміжний підсумок. Учні роблять висновок, що кожний предмет має свої тональні відношення, які треба виявити, передаючи об'єм, світло, напівтінь, тінь і рефлекс.

  1. Робота над формуванням навичок і вмінь.

На аркуші паперу, закріпленому на дошці, учитель пояснює послідовність виконання натюрморту в техніці гризайль.

  1. Слово вчителя.

Розчини фарби мають за тоном відповідати фону, предметам побуту. Робота від світлих до глибоких тонів передбачає необхідність визначення планів для подальших перекриттів. Локальним тоном покривають фон і предмети. Його визначають за освітленою частиною предметів. Світлі плями беруть у повну силу тону порівняно з білим папером, і по них прокладають послідовно, від світлого до темного тону, всі предмети, насичуючи способом накладання шару на шар (прийом лесування [слайд 9]) темні плями в натюрморті. Треба стежити, щоб фарба, що наноситься, лягала на висохлий щільний шар фарб, не розмиваючи його. Тон покликаний виражати форму, фактуру предметів, тому кожний шар фарби кладуть згідно з характером поверхонь. Контури зображення предметів мають бути м'якими. Тільки в тих місцях, які треба уявно наблизити до глядача, обриси роблять різкими, підкресленими.

V. Практична діяльність учнів

Учні малюють з натури натюрморт із предметів побуту в техніці гризайль, дотримуючись такої послідовності: [слайди 10-11]

1. Зробити аналіз тональних відношень (найсвітліший та найтемніший предмети).

2. Прокласти локальний тон одним кольором.

3. Передати об'єм предметів прийомом лесування (відблиск, світло, напівтінь, тінь, рефлекс).

4. Порівняти зображення з натурою, перевірити тональні відношення.



Учитель контролює роботу учнів.

Завершення уроку

Учитель підводить підсумки: оцінює діяльність учнів на уроці; демонструє виконані ними роботи.



Домашнє завдання

Спостерігати за зміною природних об’єктів в залежності від пори доби.


Підготувала Максюк Світлана Іванівна

вчитель Нововолинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7

Волинської області

Список використаних джерел:

Література:

Т.Є.Рубля, С.І.Федун. Уроки образотворчого мистецтва у 5 класі:

Методичний посібник– Вінниця., 2006. – 91 с., іл.

Cердюк І.І. Образотворче мистецтво 6 клас: Тематичне планування та розробки уроків, майстер-клас. – Основа, 2006.- 256с., іл.

Горошко Н.А. Уроки образотворчого мистецтва 5 клас: Методичний

посібник. – Х.:Основа, 2009.- 254с., іл.

Л.В.Фесенко. Образотворче мистецтво: Тематичне планування та розробки уроків. Ранок, 2006. – 238с.

Інтернет-ресурси:

http:www.interesno.fbmy.ru

http:www.notatka.at.ua

http:www.osnova.com.ua



http:www.teacher.at.ua

http:www.openclass.ru

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка