Тема 1 Економічні потреби та інтереси. Виробництво матеріальних благ послуг. Мета



Скачати 189.39 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір189.39 Kb.

Тема 1 Економічні потреби та інтереси. Виробництво матеріальних благ послуг.
Мета: розглянути сутність економічних потреб та інтересів, структуру суспільного виробництва, безмежність людських потреб і обмеженість ресурсів, альтернативну вартість.
Зміст лекції

  1. Економічні потреби та економічні інтереси

  2. Виробництво як економічна категорія

  3. Фактори виробництва. Крива виробничих можливостей, альтернативна вартість.




  1. Економічні потреби та економічні інтереси

Усвідомлена необхідність в чому-небудь людини, соціальної групи, суспільства в цілому для підтримки умов життєдіяльності і подальшого розвитку визначається як потреба. Вона реалізується в процесі споживання, тобто задоволення особою і суспільством своїх багатоманітних потреб.

За формою вияву своєї сутності потреба є суб'єктивним психологічним явищем — відчуттям людиною нестатку чого-небудь, бажанням його задовольнити певними благами чи послугами. За цим психологічним явищем приховується явище економічне — об'єктивна необхідність привласнення людьми благ як передумова їх споживання, у процесі якого вгамовуються голод, спрага, задовольняються інші потреби. Щоб привласнити і спожити блага, їх необхідно створити, що відбувається в процесі виробництва, під час якого люди певним чином ставляться не лише до благ, а й одне до одного. Тому потребу необхідно розглядати і як економічну категорію.



Економічні потреби - осмислена необхідність в чому-небудь людини, соціальної групи, суспільства в цілому для підтримки умов життєдіяльності і подальшого розвитку

Отже, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Класифікація економічних потреб.

  1. 3а способом задоволення: суспільні, колективні та особисті. У межах особистих потреб виокремлюють фізичні, інтелектуальні та соціальні.

2 3а ступенем реалізації: абсолютні, реальні, платоспроможні та задоволені потреби.

3. За формою вираження: матеріальні та духовні потреби.

4. За критерієм раціональності: розумні та ірраціональні.

5. За спрямованістю: особисті (окремих суб'єктів в предметах споживання) і виробничі (потреби підприємств в засобах виробництва).

Ця класифікація досить умовна: те, що вважається предметом розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки. Західні вчені великого значення Надають градації потреб за ступенем їх нагальності. Американський соціолог Абрахам Маслоу (1908—1970) розробив «піраміду потреб», яка є своєрідною їх класифікацією та ієрархією. Згідно з нею потреби за ступенем їх значущості вибудувані в такій ієрархії: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні потреби, потреби в повазі, потреби в самоутвердженні.

У своєму розвитку потреби долають стадії зародження, інтенсивного розвитку, стабілізації та згасання. На останній стадії потреба перестає бути рушійною силою розвитку виробництва. Натомість постають нові, складніші потреби, які вимагають задоволення. Цей процес їх розвитку знаходить свій вияв у законі зростання потреб, зміст якого полягає у стійкому, суперечливому зв'язку між потребами та виробництвом, а функція — в облагороджуванні існуючих та виникненні нових потреб через розвиток виробництва. Потреби є спонукальним мотивом розвитку виробництва, а розвиток виробництва — засобом не лише задоволення існуючих потреб, а і їх розвитку. Закон зростання потреб виявляється у зміні та розгалуженні кількісної та якісної структури системи потреб, набутті більшої ваги духовних і соціальних потреб, облагородженні, окультуренні потреб фізичних.



Закон зростання потреб. Всезагальний економічний закон зростання потреб виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення різноманітних потреб, розвиток яких (зв'язків) викликає появу нових потреб та засобів їх задоволення. Дія цього закону зумовлена прогресом технологічного способу виробництва і насамперед продуктивних сил, вдосконаленням відносин економічної власності, зростанням згуртованості працівників, їхньої самосвідомості, розвитком почуття людської гідності, культури та іншими факторами.

Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу. Одне з фундаментальних положень економічної теорії полягає в тому, що матеріальні і особливо духовні потреби суспільства є безмежними, а економічні ресурси, необхідні для задоволення цих потреб, є обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку – закону зростання потреб, і закону економії праці. Ці закони взаємопов’язані та відбивають дві сторони загальноекономічного закону зростання соціально-економічної ефективності. На рівні суспільства дія цього закону виявляється в тому, що в умовах безмежності потреб суспільство повинно прагнути до всебічної економії праці (як живої, так ї уречевленої), тобто до ефективного використання економічних ресурсів. Підвищення ефективності виробничих ресурсів за послідовного нарощування обсягу відтворюваних ресурсів та їх якісних показників (продуктивності, корисності)

Сутність економічних інтересів. Якщо мета узгоджується з потребою, тоді діяльність стає цілеспрямованою, а сама потреба перетворюється на стійкий усвідомлений інтерес. Тобто як спонукальний мотив виробництва економічні потреби виявляють себе через економічні інтереси. У своєму підпорядкуванні потреби є основою інтересів, а інтереси — формою виявлення потреб.

Економічні інтереси - усвідомлені економічні потреби окремих людей, соціальних верств населення, класів, груп, об'єктивні спонукальні мотиви їх економічної діяльності з метою отримання певних вигод або участі в них.

Цим зумовлюється об'єктивна, матеріальна природа економічних інтересів. Йдеться про те, що інтереси незалежно від рівня їх усвідомленості є економічним, а не психологічним явищем. Інтерес полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації.

Як економічна категорія інтереси є виявом виробничих відносин, які зумовлюють умови існування людей — становище індивідів, соціальних верств, класів у суспільному виробництві, їх потреби. Усвідомлення людьми своїх інтересів надає їм осмисленої цілеспрямованості, завдяки чому вони стають спонукальною силою виробництва. Сформований, осмислений економічний інтерес живить пошуки засобів задоволення потреб і досягнення мети. Саме цим зумовлена провідна роль економічних інтересів у системі матеріального виробництва як рушійної сили різноманітних дій людей у межах усіх фаз суспільного відтворення.

Інтереси можуть бути:



Особисті економічні інтереси. Вони є вираженням виробничих відносин індивіда з іншими суб'єктами суспільного виробництва з метою задоволення своїх потреб. Так, реалізація інтересу працівника полягає у збільшенні індивідуального доходу (заробітної плати), реалізація інтересу власника (підприємця) — у збільшенні його власності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку (підприємницького доходу).

Колективні економічні інтереси. Виявлення потреб групи людей, об'єднаних однаковим становищем у системі суспільного виробництва, що створює спільні інтереси конкретного колективу, соціальної групи.

Суспільні економічні інтереси. Це виявлення потреб усього суспільства. Матеріалізацією суспільного інтересу є національний доход. Його максимізація та оптимальний розподіл на фонди споживання і нагромадження — основні засоби реалізації суспільного інтересу.
2. Виробництво як економічна категорія

Виробництво – це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Результати виробництва називаються продуктами праці.

Виробництво взагалі (у широкому розумінні) - вплив людей на природу з метою надання її речовині форм, здатних задовольняти людські потреби

Суб’єктом цих відносин є людина, об’єктом природа.

Необхідно враховувати що, по-перше – виробництво завжди є виробництвом певних благ, по – друге, на кожному історичному етапі розвитку суспільства воно обумовлене особливостями соціальних відносин між людьми у процесі виробництва.

Завжди в процесі виробництва взаємодіють три основні складові: люди як носії праці, предмети праці та засоби праці.



Робоча сила — сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці, які вона використовує у процесі виробництва благ.

Робоча сила і праця є різними економічними феноменами: якщо робоча сила виражає здібності людини до праці, то праця є процесом, під час якого відбувається використання цих здібностей.



Праця це цілеспрямована, свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, обумовлена суспільними потребами.

Праця є найважливішою складовою процесу виробництва. Адже предмети праці і засоби праці поза впливом на них людини є мертвими речами, а людина, що працює, є найважливішим фактором виробництва, оскільки вона створює і приводить у рух засоби та предмети праці. Праця — перша основна умова всього життя, джерело матеріального та духовного багатства. У процесі виробництва відбувається нагромадження знань і досвіду, підвищується кваліфікація людей, тому виробництво є важливим чинником розвитку і вдосконалення людини як носія робочої сили.

Наявність тільки праці недостатньо для процесу виробництва. Окрім праці для виробництва необхідні предмети праці і засоби праці.

Предмети праці – це матеріальна основа майбутнього продукту, це те на що спрямована праця людини з метою перетворити ці предмети в придатні для використання в житті. Предмети праці поділяють на:

1) предмети, що безпосередньо дані природою (наприклад, вугілля у шахті);

2) предмети, які вже були в попередній обробці і призначені для подальшої обробки (наприклад, вугілля в коксохімічній промисловості). Останні називаються сировиною.

Предмет праці для даного виробництва, який не знаходиться безпосередньо в природі, а є продуктом праці іншого підприємства, називається матеріалом (штучні матеріали - полімери, пластмаси).

В процесі виробництва людина впливає на предмети праці за допомогою інструментів, машин і інших знарядь. Речі або комплекс речей, за допомогою яких люди впливають на предмети своєї праці і видозмінюють їх називається засобами праці. Вони є – показниками рівня розвитку виробництва.

Засоби праці - це річ або комплекс речей, чим або за допомогою чого людина створює блага. Засоби праці включають знаряддя праці, те, чим людина безпосередньо впливає на предмети праці (машини, устаткування, інструменти). Другий елемент засобів праці - матеріальні умови праці (будівлі, споруди, дороги, мости). Третій - місткості (цистерни, ящики, бочки), використовувані для зберігання сировини і готової продукції.)

Предмети праці і засоби праці разом утворюють засоби виробництва.

Засоби виробництва є речовим фактором виробництва, тоді як робоча сила є особистим фактором виробництва.

Засоби виробництва і люди які приводять їх в дію складають продуктивні сили суспільства. Рівень розвитку, яких залежить як від ступеня розвитку засобів виробництва, їх вдосконалення, так і від ступеня розвитку особистого фактора виробництва - людини, його досвіду, уміння, кваліфікації, відношення до праці.



Праця має суспільний характер

1. у процесі виробництва задіяна велика кількість етапів, робітників, людей. Окремі виробництва унаслідок розподілу праці мають форму економічно відособлених підприємств. В результаті такого розділення кожна виготовлена річ, кожен продукт праці включає частинку праці безлічі людей.

2. продукт праці створюється для задоволення суспільних потреб, а не її виробника (товар лише тоді буде продано коли суспільство визнає його корисність і придбає цей товар).

Це означає, що виробництво носить суспільний характер.



Суспільне виробництво – це процес свідомої дії людей на речовину природи з метою створення благ, які необхідні для існування і розвитку суспільства. Воно передбачає свідому, цілеспрямовану трудову діяльність, яка здійснюється в певній суспільній формі.

Суспільне виробництво має дві сторони: відношення людей до природи, впливаючи на які люди створюють матеріальні блага, яке знаходить свій прояв у продуктивних силах, і відносини людей які склались в процесі виробництва і господарської діяльності, що становлять виробничі (або економічні) відносини. Виробничі відносини включають організаційно-економічні відносини (обумовлені розділенням і кооперацією праці) і соціально-економічні відносини (основу складають відносини власності на засоби виробництва).

Єдність двох взаємообумовлених сторін – продуктивних сил і виробничих відносин формує спосіб виробництва, який характеризує рівень, досягнутий у виробництві матеріальних благ.

Виробництво як суспільний процес, що безперервно повторюється, називають відтворенням. Відтворення включає такі складові частини (стадії):

Безпосередньо (власне) виробництво. За змістом і функцією воно є процесом створення благ з метою задоволення потреб людини і суспільства внаслідок їх споживання, оскільки виробництво заради виробництва втрачає сенс. Споживання створює мету виробництва, є його рушійним мотивом, обумовлює обсяг, структуру та якість створюваного продукту. Отже, власне виробництво є вихідною, а споживання — кінцевою фазою руху благ у суспільному відтворенні, зв'язок між якими опосередковується фазами розподілу та обміну продуктів виробництва.

Розподіл результатів виробництва (продуктів праці) між учасниками виробничого процесу і власниками здійснюється в основному через заробітну платню, прибуток, податки, державні трансферти з використанням цінового механізму. У процесі розподілу встановлюється частка кожного (трудового колективу чи окремої особи) в одержанні суспільного продукту. Але щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, кожного виробничого підрозділу й окремої людини, продукт має пройти стадію обміну.

Обмін діяльністю необхідний, оскільки будь-яке підприємство не створює всіх благ, потрібних для життя людини. У  ринковій економіці обмін діяльністю відбувається у формі обміну товарами. Пропорція обміну регулюється цінами.

В результаті обміну і розподілу формується споживання. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте. Виробниче споживання - це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту. Отже, даний вид споживання фактично означає виробництво. З ним пов'язане й особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.



Структура суспільного виробництва.

Виробництво має певну структуру.

Матеріальне виробництво включає галузі і підприємства по виробництву матеріальних благ (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також по наданню матеріальних послуг (транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування — ремонт, пошиття одягу, прання, хімчистка і ін.). Продуктами матеріального виробництва є речі (продукти харчування, одяг, житло, автомобілі, виробниче обладнання тощо) та інші його матеріальні результати (електроенергія, тепло- і водопостачання, та ін.). Сукупність продуктів матеріального виробництва утворює речову форму багатства. Отже, матеріальне виробництво — сукупність галузей економіки, в яких виробляють матеріально-речові продукти та надають матеріальні послуги.

Матеріальне виробництво включає у себе не тільки створення благ особистого споживання, але і виготовлення засобів виробництва, які йдуть у виробниче споживання. Тому суспільне виробництво розділяють на два крупних підрозділи: виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання.



Нематеріальне виробництво — сукупність галузей, у яких виробляють інтелектуальні і духовні продукти та нематеріальні послуги.

Його структурними складовими є наука, освіта, мистецтво, охорона здоров'я, спорт, туризм тощо. Продукти нематеріального виробництва мають ідеальну форму, тобто є уявленнями про природу, людину і суспільство. Це насамперед продукти інтелектуальної та духовної діяльності: наукові відкриття, теорії, науково-технічні винаходи, комп'ютерні програми, ноу-хау, твори літератури та мистецтва. У процесі свого соціально-економічного буття вони матеріалізуються, уречевлюються — набувають речової форми існування (книги, картини, компакт-диски тощо), в якій відображається зміст, структура та інші властивості продуктів інтелектуальної та духовної діяльності. До сфери нематеріального виробництва належать різноманітні нематеріальні послуги: медичні, освітні, юридичні тощо.



Послуга — цілеспрямована людська діяльність, результатом якої є не річ, а корисний ефект, який задовольняє певні потреби людей, суспільства. Особливостями послуги, на відміну від матеріально-речового продукту, є те, що процес її надання збігається у часі і просторі з її споживанням.

  1. Фактори виробництва. Крива виробничих можливостей, альтернативна вартість.

Для задоволення все зростаючих потреб людей необхідна наявність певних ресурсів. Ресурси - це сукупність всіх необхідних умов, які використовуються при створенні благ; це можливості, якими володіє і які застосовує суспільство для задоволення своїх потреб.

За джерелами походження виробничі ресурси поділяють на відтворювані і не відтворювані. Відтворювані ресурси. Це виробничі ресурси, що можуть бути відтворені (робоча сила, обладнання) їх поділяють на природно відтворювані(частина природних ресурсів (ґрунт, водні басейни, флора, фауна) і трудові ресурси (люди з їхньою робочою силою), що формуються у сфері життєдіяльності). та економічно відтворювані (предмети праці, які підлягали попередній обробці (сировина), і засоби праці). Не відтворювані ресурси. Ними вважають корисні копалини, які належать до предметів праці.

Ресурси, залучені в процес виробництва, приймають форму факторів виробництва (які мають натуральну і вартісну форму, по натуральній формі розрізняють речовинний (засоби праці і землю) і особистий (робоча сила).



Фактори виробництва – ресурси, поєднані у процесі виробництва на основі певної технології

Існують такі фактори виробництва: праця, земля, капітал. Останніми роками додалися такі фактори, як наука і інформація, підприємницька здатність.

Разом з тим кожний з цих факторів має свої особливі функції.

Функція працівника (робочої сили) як особистого фактора виробництва полягає у використанні своїх фізичних і інтелектуальних здібностей до праці. Робоча сила як здібність до праці характеризується рівнем загальної і спеціальної освіти, кваліфікацією, досвідом роботи, творчим підходом до праці, ініціативністю і іншими якостями, необхідними для успішної роботи.

Функція засобів праці полягає в тому, щоб надати допомогу працівнику в дії на речовину природи. Механічні засоби праці збільшують фізичні можливості працівника. Застосування ЕОМ, інформаційних технологій значно розширює інтелектуальні можливості людини. Основною функцією предметів праці є забезпечення виробництва речовиною природи, придатною для ефективного виготовлення продукту праці. Всі фактори виробництва є товаром, мають ціну. Якщо купують ці фактори з метою отримання прибутку, то витрати на їх придбання і самі фактори виробництва стають капіталом.

Так, наприклад, земля необхідна будь-якому виробництву, щоб розташувати на ній засоби і предмети праці, робочу силу. У більшості галузей земля є пасивним засобом праці; основне значення для виробництва мають її розмір і віддалення від ринків збуту і джерел предметів праці (сировини і  ін.). У  сільському господарстві і в добувних галузях земля є найважливішим засобом і предметом праці.

Всі фактори виробництва повинні бути взаємозв'язані. Цей взаємозв'язок забезпечується, головним чином, технологією і організацією виробництва.

Технологія виробництва — спосіб впливу праці і знарядь праці на предмети праці.

Організація виробництва — певним чином упорядкована взаємодія, узгодженість усіх складових виробництва.

Фактори виробництва з розвитком науково-технічного прогресу удосконалюються. Мотивом вдосконалення факторів виробництва служить прагнення збільшити прибуток. Від якості факторів виробництва (технічного рівня засобів праці, кваліфікації працівників і  ін.), від використання факторів виробництва в часі і по потужності залежить ефективність функціонування виробництва



Крива виробничих можливостей

Основне економічне протиріччя між безмежністю потреб людини й обмеженістю ресурсів обумовило проблему вибору Вибір – процес ухвалення рішення, коли відповідно до певних критеріїв оцінюються існуючи альтернативи. Будь який альтернативний вибір має свою ціну, вартість – та можливості від яких ми відмовились заради обраного варіанта.

Застосування альтернативних ресурсів в одних цілях (наприклад, на будівництво житла) виключає можливість їх використання в інших (скажімо, на розвиток сільського господарства), тобто для сільського господарства це означає втрати, обсяги яких можна підрахувати. Отже, альтернативні витрати - витрати на виробництво певного товару або послуги, обсяг яких визначається втраченими можливостями використання тих самих ресурсів на інші цілі. За цих умов товаровиробник повинен орієнтуватися передусім на те, щоб альтернативні витрати під час виробництва певного товару або послуги були якомога меншими.

Якщо виходити з того, що кінцевою метою діяльності кожного підприємства є отримання прибутку, то альтернативні витрати в кількісному аспекті - це різниця між прибутком, який можна отримати за найвигіднішого з альтернативних способів використання виробничих ресурсів, і реально отриманим прибутком.



Альтернативна вартість - це найбільш переважний варіант використання обмеженого ресурсу, від якого довелося відмовитися.



Схема 2.6. Крива виробничих можливостей і проблема вибору
Крива виробничих можливостей - показує безліч альтернативних варіантів максимального виробництва двох товарів при повному використанні всіх ресурсів.

Крива має низхідний вигляд, оскільки для збільшення виробництва одного товару, при незмінних ресурсах, треба зменшити виробництво іншого товару. Крива має округлий вигляд, оскільки ресурси повністю не взаємозамінні. І при більшому збільшенні виробництва одного товару треба відмовлятися все від більшого числа іншого, тобто альтернативна вартість росте. Точка D на графіку показує бажаний, але недосяжний при даних ресурсах варіант виробництва двох товарів. Крапка С характеризує варіант неповного використання ресурсів, коли існує хронічне недовантаження виробничих потужностей, безробіття.

Коли кількість ресурсів в країні збільшується (росте імміграція, народжуваність, відкриваються нові поклади корисних копалини), крива виробничих можливостей зрушується управо, показуючи збільшення виробництва товарів. У разі скорочення чисельності вживаних ресурсів в результаті воєн, стихійних бід, епідемій, вичерпаності покладів корисних копалини крива виробничих можливостей зрушується вліво, що свідчить про скорочення об'ємів виробництва.

Закон зростання альтернативної вартості – зі збільшенням виробництва одного з товарів при повній зайнятості ресурсів альтернативна вартість кожної наступної одиниці даного товару зростає (як наслідок - жертва у вигляді скорочення випуску іншого товару).

Висновок

Потреби та інтереси є стимулюючою силою до виробничої діяльності, розвиток суспільного виробництва визначає стан задоволення потреб. Структура суспільного виробництва поділяється на виробництво матеріальних благ та послуг і виробництво не матеріальних благ та послуг. Суперечність між необмеженим зростанням потреб та обмеженими ресурсами виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку яке сприяє підвищенню ефективності використання наявних ресурсів. Альтернативна вартість є корисним концептуальним інструментом при прийнятті рішень щодо напрямків використання факторів виробництва.



Джерела для додаткового опанування теми (в наявності в бібліотеці)

  1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / за ред. В.Д. Базилевича. – 6-е вид., пероб. і доп. – К.:Знання-Прес, 2007. – 719 с.

  2. Мочерний С.В. Економічна теорія: посіб. /С.В. Мочерний – К.: Академія, 2003. – 653с.

  3. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: підруч. / С.В. Мочерний, В.Г. Скотний – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 600 с.

  4. Політекономія: Підруч. /за ред. Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 411с.

  5. Політекономія: Підруч. /за ред. Ю.В.Ніколенка. – К.: Центр учбової літератуи, 2009. – 632 с.

  6. Політична економія. Навч. посіб./за ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвмдав, 2007. – 672 с. (Альма-матер).


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка