Театралізована діяльність дошкільників за сюжетами творів В



Дата конвертації30.12.2017
Розмір167 Kb.

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)№24 «Вогник»

ім. В.О.Сухомлинського комбінованого типу

Герої В.О.Сухомлинського

на дитячій сцені
(розробки казок В.О.Сухомлинського у віршованій формі для драматизації дітьми дошкільного віку)

З досвіду роботи

музичного керівника

Онуфрієвої Н.М.


м.Кіроворад, 2013

Онуфрієва Н.М. «Герої В.Сухомлинського на дитячій сцені»

(Драматизація творів у віршованій формі).

До збірника включені розробки казок В Сухомлинського у віршованій формі для драматизації дітьми дошкільного віку.

Всі твори нашого вчителя і педагога-новатора є цікавими і повчальними. В.О. Сухомлинський їх подає у прозовій формі, більш доступній для шкільного віку. Онуфрієва Н.М. розробила твори за дійовими особами. Монологи і діалоги персонажів оформила у віршованій формі, бо так діти дошкільного віку краще і швидше сприймають і запам'ятовують зміст твору.

Рекомендовано вихователям та музичним керівникам дошкільних навчальних закладів.


Рецензент:

Ніколаєнко Т.Д., вихователь-методист ДНЗ №24

Відповідальний за випуск:

Васютинська Т.В., завідувач ДНЗ №24

Зміст:


  1. Вступ. ………………………………………………….4

  2. Розробки казок В.Сухомлинського…………………..6

  3. Я вирощу внучку, дідусю……………………………..7

  4. Соловей і жук………………………………………….9

  5. Кіт Мурко……………………………………………..11

  6. Найгарніша мама……………………………………..13

  7. Мишка та Лисичка…………………………………...16

  8. Ледача подушка………………………………………19

  9. Бджілка та акація……………………………………..21

  10. Заєць і морква…………………………………………25

  11. Використана література………………………………28


Вступ.

У розмаїтті засобів впливу на формування особистості дитини дошкільного віку важливе місце посідає театр.

Театралізована діяльність допомагає дитині глибше пізнати себе, викликати естетичні почуття та емоції. Цей особливий вид мистецтва містить в собі синтез і художнього слова, і музики, і живопису, і літератури...

Проблемою використання театралізовано-ігрової діяльності займаюся вже досить довгий час і вважаю цей вид у вихованні і розвитку гармонійної особистості повноцінною і ефективною складовою у навчально-виховному процесі

вцілому.

Казку у своїй роботі використовую як засіб формування у дітей відчуття краси в природі, в навколишньому середовищі, в людині. Саме в образах персонажів, в русі самої казки виявляється акторська майстерність дитини, розкриваються яскравіше всі емоційні сторони особистості. А творчий особистий мій підхід до театралізованої діяльності допомагає розвинути в дітях ширше і глибше фантазію, уяву, творчість, духовність. Саме духовну красу і відчуття прекрасного можливо і потрібно виховувати через казки, де розкриваються зрозумілі для дитини морально-етичні норми поведінки людини у суспільстві та естетичні сторони життя. Найкращим художнім матеріалом для цієї мети є спадщина В.О.Сухомлинського. Всі твори нашого вчителя і педагога-новатора є цікавими і повчальними. В.О. Сухомлинський їх подає у прозовій формі, більш доступній для шкільного віку. А я розробляю твори за дійовими особами. Монологи і діалоги персонажів оформляю у віршованій формі, бо так діти дошкільного віку краще і швидше сприймають і запам'ятовують зміст твору. Щоб маленькі актори ще більш яскравіше показували свої здібності, я до казки включаю пісеньки та таночки окремих героїв. Кожен персонаж передає свій характер за допомогою музичної мелодії, вся казка від початку і до кінця йде у музичному супроводі (тобто музичні мелодії, пісні, таночки).

Я як режисер добираю виконавців серед дітей, в яких найбільше виражені емоційні й акторські здібності, які можуть розігрувати діалоги, виконувати пісні, читати виразно вірші, передавати характер персонажу інтонаційно.

В процесі репетицій ми бурхливо обговорюємо і захоплюємося грою кожного героя, персонажа, ставимо окремі сценки і доводимо до належного виконавчого рівня.

Діти беруть активну участь у всьому процесі театралізовано-ігрової діяльності, аргументовано додають свої пропозиції, висловлюють свої погляди та розуміння того, що відбувається на «сцені».

Така співпраця допомагає усвідомити дитині своє власне «Я». Наша робота над казками нам ніколи не набридає, бо театр - це завжди цікаво, яскраво, емоційно - це завжди свято.

Малята дуже серйозно і відповідально ставляться до театру, дуже люблять грати ролі, можуть один одного взаємозамінити вже як справжні маленькі актори.
Театралізовано-ігрова діяльність приносить малятам велике емоційне задоволення як будь-яке свято.



Розробки казок В.Сухомлинського для дітей дошкільного віку



Я ВИРОЩУ ВНУЧКУ, ДІДУСЮ

В.Сухомлинський

Ведуча: Якось вранці дідусь працював завзято,

У садку підгортав листячка багато.

А маленький Олесь грався край хатини,

І стрибав, і кружляв, що було і сили.

Надоїло йому одному гуляти,

Підійшов до вишеньки та й став розглядати.



Дідусь: Ця стара вишенька має гарні вишні,

Такі гарні, смачні, добрі і розкішні.



Олесь: А ось там, дідусь, бач маленька,

Що то її донька?



Дідусь: Авжеж, така гарнесенька,

Виросла як з скроньки.



Олесь: Вишня має доньку,

Гілочку – заручку.

А чи має вишенька

Ще й маленьку внучку?



Дідусь: Ні внучки стара вишня ще не знала,

Бо мала донька ягідки не мала.



Олесь: А коли зрощу я ягідки у доньки,

З кісточки посаджу внучку край віконня,

Щоб вони у трійці у садку зростали

І багато вишеньок нам іще давали.



Дідусь: Коли зробиш, внуче ,– буде добра справа,

І багатою родиною вишня наша стане.



Ведуча: А мораль у нас така: хай росте уся рідня!



СОЛОВЕЙ І ЖУК

В.Сухомлинський



Ведуча: Природа радіє яскравій красі,

Скрізь чути веселі пташині пісні.

Малий соловейко всю ніч до світанку

Витьохкував пісню свою аж до ранку.

/Вилітає соловей і співає/

- Соловейко на весні, на весні,

Сипле співи головні, голосні.

Тьох-тьох-тьох,

тіу-тіу-тьох.

Соловей: Як гарно навколо, це я вам співаю,

І всіх своїм співом у лузі вітаю.



Ведуча: Тут і жук рогатий прилетів гуляти.

Вибігає жук і каже:

Що мені за диво,

Заведу свою щосили...

Ведуча: Та як пачав жук співати,

своїм співом заважати.

/Пісенька Жука/

Всім комахам розкажу, жу-жу-жу.

Як співати покажу, жу-жу-жу.

Ведуча: Підлетів соловей до Жука,

Його річ була проста.

Соловей: Припини, це так огидно.

Твій спів нікому не потрібний.



Жук: Ти мене не ображай.

Краще дівчинки спитай.

/Соловей і Жук ідуть до дівчинки/

Соловей: Я потрібен, чи цей Жук?

Бо від нього стільки мук.

Дівчинка: Зараз вам допоможу,

Що робити підкажу.

Соловей, лети у гай –

Там свої пісні співай.

Ну, а ти Жучок в траві,

Поспівай собі пісні.

Хай будуть на землі і солов’ї, і жуки.

Всі. Як же можна без Жука, ось і казочка уся.




КІТ МУРКО

В.Сухомлинський

Ведуча: На подвір’ї у бабусі бігало маленьке курчатко,

воно відбилося від мами квочки

(вибігає курчатко і співає)

Курчатко: Я малесеньке курчатко,

В мене є і мама, й татко.

Тільки вийшов я на двір,

Бачу спить пухнастий звір.

Пі- пі - пі

Ведуча: А неподалік біля віконечка лежав кіт Мурко.

Курчатко прибігло і пригорнулося до нього.



Курчатко: Як хороше, як тепло.

Ведуча: Пригрілося і заснуло.

(прокидається кіт, потягується і каже)



Кіт: Мр –рр –р –р,

Що за дивнеє створіння,

Ну й сміливе, ну й чудне,

Не боїться він мене.

Що мені з ним робити?

Чи налякати, щоб втекло?

Та ні, нехай гріється!

Ведуча: Обняв котик лапкою курчатко, обгорнув його

хвостиком і заснув.

Ось казочці кінець

Котик Мурчик молодець




НАЙГАРНІША МАМА

В.Сухомлинський

Ведуча: Маленьке совеня випало з гнізда та й повзає лісом.

Далеко забилось, не може знайти свою маму.



Совеня: Куди мені бідному,

Куди заховатись?

Де ти, мама, рідная,

Де тебе шукати?



Ведуча: Побачили птахи малого смішного, з великою

головою, банькатого, вухатого сміються і питають:



Птахи: Де ти взявся,

Хто такий?

І незграбний,

І смішний.

Як звалився ти зверха,

Некрасивий. Ха-ха-ха



Совеня: Я маленьке совеня.

Випало з гнізда.

Не вмію літати.

Шукаю рідну матір.



Сорока: Хто ж твоя мама?

Совеня: Моя мама сова.

Дятел: А яка ж вона?

Совеня: Моя мама найгарніша.

Зяблик: Розкажи яка вона.

Совеня: У неї голова, вуха, очі такі ж як у мене.

(птахи сміються)

Дятел: Ти ж такий смішний і некрасивий.

В тебе мама теж така?.



Совеня: Неправда, неправда!

Моя мама найгарніша.



Ведуча: Почула сова голос свого совенятка,

прилетіла і каже:



Сова: Моє рідне совенятко,

Я тебе шукала.

Назбирала нам зернятка,

Обід готувала.

Летимо зі мной додому,

В затишну хатинку.

Нагодую, приласкаю всі твої пір’їнки.

Совеня: дивиться на маму і каже:

Моя мама найгарніша,

Найчудова, наймиліша!


МИШКА ТА ЛИСИЧКА

В.Сухомлинський

Ведуча: В однієї мишки народилось шість мишенят.

Бігає вона лісом і нірку шукає.

Ось знайшла нову хатку,

Перенесла своїх малюків і побігла їжу шукати.

А тут, як тут лисичка йде і співає:

Лисичка: Я лисичка, я сестричка,

Не сиджу без діла,

Я гусяток пасла,

Полювать ходила.



(заглядає в нірку до мишенят)

Ой ви, мишки-мишенята,

Йдіть зі мною грати,

Будем маму тут чекати.



Мишенята: Ні, не хочемо ми грати,

Будем маму тут чекати.



Лисичка: Вона за вас забула,

Кинула й заснула.



Ведуча: А ось біжить і мама мишка,

Побачила лисичку,

Сіла під кущем і каже:

Мишка: Лисичко-сестричко,

Скоріше тікай,

Там твоя хата палає.

Лисичка: Та нічого, я іншу знайду.

Мишка: Лисичко-сестричко,

Скоріше тікай,

Йдуть сюди мисливці з собаками.

Лисичка: Та нічого, я від них втечу

І свій слід замету.



Мишка: Лисичко-сестричко,

Скоріше тікай,

Твоїх лисенят забрали

Й хочуть вбити.



Ведуча Тут лисичка як скочить

І швиденько побігла

Рятувати своїх лисенят.

А наша мишка забрала

Своїх мишенят перевела у іншу нірку.

Так мама мишка

Врятувала себе і своїх діточок.


ЛЕДАЧА ПОДУШКА

В.Сухомлинський
Ведуча: Маленька Яринка ходить до школи.

Але рано-вранці їй вставати не хочеться.

Якось ввечері вона питає дідуся.

Яринка: Чому вранці мені вставати не хочеться, дідусю?

Дідусь: Та це, внучко, в тебе ледача подушка.

Яринка: А що ж мені робити, щоб вона не була ледачою?

Дідусь: Я знаю одну таємницю.

Якщо тобі вставати не хочеться,

Візьми подушку, добре вибий її кулачками,

Ось вона і зміниться.



Яринка: Справді? Завтра так я і зроблю.

(Лягла спати)



Ведуча: Ось вже сонечко на небі сіяє,

А Яринка відпочиває.



Яринка (позіхає):

Ой, як вставати не хочеться.

А та це ж моя ледача подушка.

Зараз я її провчу.

Всі лінощі виб’ю.

Ведуча: Схопила подушку Яринка,

Та як стала її кулачками вибивати,

Аж стомилася.

Дідусь сміється і каже.



Дідусь: Праця всіх годує, а лінь час марнує.

Хто лежить на печі, той не їсть калачі.



Ведуча: Ця історія така, ось і казочка уся.

БДЖІЛКА І АКАЦІЯ

В.Сухомлинський
Ведуча: Рано-ранесенько встало сонечко ясненьке

Бджілки теж попрокидались,

Між собою сперечались.

Старша бджілка замовчала

Менша в неї запитала:

Менша бджілка: Де ми будемо літати?

Де нектар будем збирати?

Чи далеко нам летіти?

Чи прокинулись вже діти?



Старша бджілка: Я не знаю, що сказати,

Треба в квітів запитати:

Яка буде в нас погода,

Чи схвильована природа?



Менша бджілка: Зараз я так і зроблю,

До Ромашки полечу.



Ведуча: Наша Бджілка полетіла

І Ромашці говорила:



Менша бджілка: Ти, Ромашка, розкажи,

Буде дощ іти чи ні?



Ромашка: А про дощик я не знаю,

Бо погоду не вивчаю,

До Троянди завітай

І у неї запитай.



Ведуча: Наша Бджілка полетіла і

Троянді говорила:



Менша бджілка: Ти Троянда, розкажи, буде дощ іти чи ні?

Троянда: А про дощик я не знаю,

Бо погоду не вивчаю,

До Кульбаби завітай

І у неї запитай.



Ведуча: Наша Бджілка полетіла

І Кульбабці говорила:



Менша бджілка: Ти, Кульбабка, розкажи,

Буде дощ іти чи ні?



Кульбабка: А про дощик я не знаю,

Бо погоду не вивчаю,

Чую Джміль летить сюди,

Запитай у нього ти.



Джміль: Я розмову вашу чув,

Недалеко я тут був,

До Акації злітай

І у неї запитай.



Ведуча: Наша Бджілка полетіла,

І Акації говорила:



Менша бджілка: Ти, Акація, скажи,

Буде дощ іти чи ні?



Акація: Я тобі допоможу

І секрет свій розкажу:

Якщо нектару маю в квітці гору –

То й дощ буде обов’язково,

А якщо квітка моя суха –

То ж погода буде ясна.



Менша бджілка: Можна зараз зазирну,

Чи нектару наберу?



Акація Подивись, бо я не знаю,

Що сьогодні в квітці маю.



Ведуча: Тільки Бджілка нахилилась,

Як нектаром обмочилась,

Набрала в своє відерце

І понесла до озерця,

Де жила її рідня

Дружна, трудова сім’я.



Ведуча: Тут її чекали Бджоли

Для конкретної розмови.



Старша бджілка: Де ти, мила, забарилась?

Бачу вже і натрудилась.

Чи ти знала про погоду?

Чи схвильована природа?



Менша бджілка Поговорю я зараз з вами

Дощик вже не за горами,

Дощик може намочити,

На не можна вже летіти.



Ведуча: Ось і казочці кінець –

Бджілка наша – молодець!







ЗАЄЦЬ І МОРКВА

В.Сухомлинський
Ведуча: Жив-був Заєць-молодець

Перший в лісі стрибунець.

Зуби вовчі захотів

В Коваля їх попросив.



(Заєць виходить і стрибає до Коваля)

Заєць: Добрий день, пане Коваль,

Зроби зуби – щоб як сталь

Сильні і міцні були,

Гризти щоб усе могли.

Щоб мене усі боялись,

Наді мною всі сміялись.



Коваль: Зроблю, Зайчику, ходи,

Вовчі зуби я тобі.



(Заєць сідає, а Коваль « робить» йому зуби)

Заєць: Вдячний дуже я тобі,

Зробив зуби ти мені,

Клацну ними ось так (клацає)

Буде в кожного мій знак.



Ведуча: І побіг він по стежині,

Бачить Кіт іде в долині,

Він підбіг і став казати:

Заєць: Досить, Котик, походжати,

Хочу я тобі сказати,

Зараз як тебе я з’їм,

Буде добре нам усім.



Котик: Прошу тебе, відпусти,

Не роби мені біди.

Вдома в мене кошенята

Вже чекають свого тата.



Заєць: Добре, йди собі до хати

Піду далі я лякати.



Ведуча: Вийшов Заєць в поле, бачить,

Стоїть старий цап неначе.



Заєць: Досить, цапе, походжати,

Хочу я тобі сказати,

Зараз як тебе я з’їм,

Буде добре нам усім.



Цап: Прошу тебе, відпусти,

Не роби мені біди.

На город я тут збирався,

Морква де ж росте дізнався.



Заєць: Де ця морква розкажи,

Та город той покажи.



Цап: Що ж ходімо, відведу,

Морквою я пригощу.



(йдуть на город)

Ведуча: На городі все так густо:

Морква, огірки, капуста.

Заєць в моркву як заліз,

Тільки з грядки стирчить ніс.

А той Цап – мудрець старенький,

Вийшов і пішов тихенько.



Господар: Хто в городі в мене ходить?

Урожай мій тут хто шкодить?



Заєць: Зараз як тебе я з’їм,

Буде добре нам усім.



Господар: Ти, Зайчисько, добре знаєш,

Що мене не налякаєш,

Як рушницю я візьму

Та тебе і пристрелю.



Заєць: Прошу тебе, відпусти,

Не роби мені біди,

Бо погана ця наука –

Вовчими зубами стукать.


Використана література:


  1. Закон України «Про дошкільну освіту», №2628-ІІІ від 11.07.2001року.

  2. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція);

  3. Сухомлинський В.О., вибрані твори в 5-ти, т.3, К.:Рад.шк.,1976.

  4. А.М. Богуш. Педагогічні виміри Василя Сухомлинського в сучасному освітньому просторі, Монографія. –К.:Видавничий дім «Слово», 2008.

  5. Н.Тарапака «Проблеми естетичного розвитку особистості дітей дошкільного віку у творчій спадщині В.О.Сухомлинського. – Кіровоград, 1997.

  6. Н.Тарапака «Від краси слова - до краси душі» (методичний посібник»\) – Кіровоград, 1997

  7. Василь Сухомлинський «Вічна тополя». – Киїів: «Генеза», 2003.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка