Свято Великої Ложки презентація книги члена нспу лесі Ворониної «Нямлик І Балакуча Квіточка»



Скачати 98.84 Kb.
Дата конвертації14.04.2019
Розмір98.84 Kb.


Відділ освіти Бородянської райдержадміністрації

Методичний кабінет



Свято Великої Ложки

(презентація книги члена НСПУ Лесі Ворониної

«Нямлик і Балакуча Квіточка» та зустріч з автором учнів 2-5 класів)

Мельниченко Л.В, учитель 3 класу

Бородянської ЗОШ І-ІІ ступенів,

старший учитель; Кириленко Л.П.,

бібліотекар І категорії; Храпа А.О.,

педагог-організатор; учні 3 класу.

Бородянка 2015

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом сучасної української письменниці Лесі Ворониної; провести презентацію книжки «Нямлик і Балакуча Квіточка», прилучити до читання новочасної літератури; розширювати пізнавальні інтереси школярів, розвивати уяву; виховувати в учнів любов до книжки, інтерес до читання, на прикладі літературних героїв презентованого твору плекати доброту, доброзичливість у ставленні одне до одного; удосконалювати навички виразного читання.

Обладнання: стіл, прибраний скатертиною; книжкова виставка «Леся Воронина – дітям»; виставка учнівських малюнків за змістом презентованої книжки; екран, проектор, ноутбук, мультимедійна презентація; вишитий рушник; хліб і сіль.

Випереджувальні завдання: прочитати повість Лесі Ворониної «Нямлик і Балакуча Квіточка»; намалювати ілюстрації до твору; виразно декламувати в інсценізації уривків; підготувати повідомлення про життя і творчість письменниці.

Перебіг заходу

Слайд 2-3

І. Бібліотекар. Минулого навчального року у Всеукраїнський день бібліотек учні 2 класу (нині це наші третьокласники) подарували шкільній бібліотеці книжку Лесі Ворониної «Нямлик і Балакуча Квіточка». Тому у нас з ними виникла ідея презентувати вам, учням 2-5 класів, цю книгу та запросити пані Лесю в гості до нашої школи. То ж привітаймо вельмишановну гостю!

(учні зі словами «Вітаємо Вас у стінах нашої школи!»

підносять письменниці на вишитому рушнику хліб і сіль)

Бібліотекар знайомить учнів з біографією письменниці

(з мультимедійним супроводом)

Слайд 4-21

Леся Воронина – письменниця, журналістка, перекладачка. Народилася 21 березня 1955 року в Києві. Навчаючись у школі, зацікавилася українським фольклором, співала в хорі народної пісні «Гомін», а також захопилася східними єдиноборствами та йогою. 1972 р. вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського держуніверситету імені Тараса Шевченка, який закінчила 1979 року. За час навчання встигла попрацювати кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури й побуту в Пирогові та на інших роботах. Мандрувала Україною (автостопом) та Польщею (на байдарках). У 1987–1991 роках – редактор відділу літератури та мистецтва журналу «Україна». Далі працювала у дитячому журналі «Соняшник» (з 1992 до 2006 — головний редактор часопису). Нині – автор та ведуча програм каналу «Культура» на українському радіо. Член Спілки письменників України, член Асоціації українських письменників. Пише для дітей. Літературні псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич. Перекладає з польської мови (твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.).

Леся Воронина – лауреат численних літературних конкурсів, зокрема, Всеукраїнської акції «Книжка року» (2004), Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс «Коронація слова» (2005), Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий портал» (2006), конкурсу «Книжка року Бі-бі-сі» (2008). За твір «Сни Ганса Християна» вона здобула першу премію VІ Московського міжнародного конкурсу «Мистецтво книги» в номінації «Книга для дітей та юнацтва» і першу премію Національного конкурсу «Краща книжка України – 2009».

Книжки для дітей Лесі Ворониної: «Суперагент 000» (1996), «Суперагент 000. Нові пригоди» (2000), «Таємниця смарагдового дракона» (2001), «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру» (2004), «Таємниця пурпурової планети» (2005), «Таємне товариство боягузів» (2006), «Прибулець з Країни нямликів» (2010), «Нямлик і балакуча квіточка» (2008, 2010), аудіо книжка «Суперагент 000. У пащі крокодила» (2009), «Сни Ганса Християна» (2009), «Хлюсь та інші» (2010), «Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Жорж Санд, Фридерика Шопена, Івана Миколайчука (серія «Життя видатних дітей») (2010) та інші.



ІІ. Презентація книги «Нямлик і Балакуча Квіточка»

Випереджувальне завдання. Інсценізація.

Дійові особи: Олянка, нямлики, дядечко Юліан, Буцик, пан Бурулька, лялька Намистинка, двірник тітонька Ліда, кіт Пухнастик, Балакуча Квіточка, пінгвін Петро.

Слайд 22

Учень 1. Звичайно, у кожної людини є свої таємниці, навіть якщо їй шість років і вона ходить до дитячого садка. Була така таємниця і в Олянки – вже півроку вона дружила з кумедним малим чоловічком, який одного ранку застрибнув у її кімнату просто… зі стіни.

Учень 2. Так-так, виявилося, що у стінах старих будинків мешкають дивовижні істоти – нямлик на ім’я Буцик наважився познайомитися з Олянкою і розповісти їй про існування чарівної Країни нямликів. Дівчинка пообіцяла своїм новим друзям ніколи не зрадити їхньої таємниці здорованям – так нямлики називали людей.

Учень 3. А ще Олянка докладала всіх зусиль, щоб добути Чарівну Страву – звичайнісіньку манну кашу, яка давала Буцикові та його родичам дивовижну силу. І саме завдяки цим чарам дівчинка пережила не одну фантастичну пригоду.

Слайд 23

Учень 4. Про нямликів і Олянку написана і попередня книжка відомої письменниці Лесі Ворониної – «Прибулець з Країни Нямликів». А в цій книжці пригоди тривають. Разом із Олянкою і нямликом Буциком ви:

  • побуваєте на «Святі Великої Ложки»;

  • приборкаєте… Привида Здичавілого Сантехніка;

  • пригостите добродійним морозивом… справжнісіньких піратів;

  • нагодуєте Гладкого Блукальчика… рюкзаком.

Учень 5. Проте ми не зможемо представити вам зараз кожен розділ книжки, а лише деякі з них. Ви ж потім зможете взяти у бібліотеці книжку і прочитати її повністю.

(На сцені з’являється Олянка)

Олянка. Як добре, що встигла до вас! Ледь не запізнилася! Привіт, діти! Давайте знайомитись: моє ім’я - Олянка, погляньте, яка я сьогодні чепурна. А все тому, що подружилась з маленькими кумедними чоловічками, які живуть прямо у стіні мого будинку. Більш за все на світі вони полюбляють чарівну страву – манну кашу. Поїдаючи її, промовляють: «Ням! Ням! Ням!». Тому і звуться нямликами.

Відкрию вам секрет: сьогодні у них - велике свято. Ось прислухайтесь (чути гудіння за стіною). Хочете приєднатись до них? Авжеж! Отже, щоб приєднатись до нямликів, потрібно мати при собі один незвичайний предмет – ложку! Ця урочистість так і називається «Свято Великої Ложки». Хочу перевірити, хто готовий святкувати? ( діти демонструють свої ложки для поїдання «чарівної страви»).



(На сцену прямо зі щілини в стіні вистрибують нямлики,

звучить марш, нямлики крокують, демонструючи свої ложки):

Нямлики. Привіт! Привіт! Привіт! Привіт!

Слайд 24

Нямлик Буцик. Нещодавно ми дізнались, що діти перестали їсти кашу у шкільній їдальні, всі хочуть бути тендітними, як лялька Барбі. А ти уявляєш, що буде, коли всі дівчатка будуть схожі на цих ляльок? Вони стануть однаковісінькі, як сірники з однієї коробочки. Жах!!! Тому ми піспішили на допомогу вашому кухарю.

Нямлик. Така новина особисто мене дуже збентежила. Ви лишень подумайте: діти відмовляються їсти кашу! Мабуть, вони не знають, яка каша корисна. Якщо діти не їстимуть каші, навіть звичайної, а не чарівної, зміниться весь світ! Ось ми, нямлики, з’їдаємо ложечку цієї «чарівної страви» і відразу підростаємо на 10 см!

Нямлик Буцик. Та не просто підростаємо, а зразу ж стаємо здорованями! Для цього і влаштовуємо щорічно Свято Великої Ложки.

Слайд 25

Нямлик. До нас часто приходять гості. А ось і перший гість: великий, пухнастий і рудий.

Кіт Пухнастик. Вітаю добірне товариство! Чув, чув, хтось не любить їсти кашу… Ох, якби ви, діти, знали, як заздрять вам усі безпритульні тварини! Цілими днями вони, худющі, брудні, бродять у пошуках їжі, проте їм часто доводиться лягати спати голодними. Я, кіт Пухнастик, із задоволенням буду ласувати кашею, бо хочу стати міцним котом, щоб захищати своїх побратимів. Можливо, і ви до мене приєднаєтесь?

Олянка. Я ніколи не замислювалася над тим, як важко живеться безпритульним тваринам. Тепер буду їх підгодовувати.

Нямлик Буцик. І я теж якось не звертав на це уваги…

Слайд 26

Тьотя Ліда. Авжеж, авжеж. Якби школярі наїдались каші, ставали б сильними. Їм було б соромно смітити на вулиці, на шкільному подвір’ї, у класній кімнаті. Я – двірник тьотя Ліда, щоранку підмітаю вулиці нашого села, хочу, щоб перехожим було приємно прямувати на роботу, до магазину, на зупинку маршрутного таксі.

Нямлик. Так от хто слідкує за порядком навколо! Проходьте, тітонько Лідо, ми раді бачити вас на святі.

Тьотя Ліда. На жаль, не всі поважають мою працю, до вечора вулиці стають засміченими. Повертаючись додому, погляньте на узбіччя дороги: скільки там лежить обгорток від цукерок, чипсів, сухариків, пляшок від кока-коли!

Нямлик Буцик. Хто буде їсти з нами «чарівну страву», стане на варті чистоти. Друзі, прошу вас: не смітіть на вулицях самі і не дозволяйте це робити іншим.

Тьотя Ліда (знімаючи робочий одяг). А сьогодні я буду теж чепурною, бо свято Великої Ложки дуже люблю.

Нямлик Буцик. Коли я бачу стільки хороших гостей, на душі у мене стає радісно. От тільки лялька Намистинка десь затримується. Невже вона не отримала запрошення?

Слайд 27

Лялька Намистинка. Не хвилюйся, Буцику, я трішечки припізнилась, бо готувала для вас подарунки. Я – королева справжніх ляльок і потрапила до вас зовсім невипадково. Справжні ляльки, як і люди, відрізняються одна від одної. Дівчаткам здається, що це вони вибирають ляльок, а насправді – це ми вас вибираємо! І кожна лялька схожа на свою господиню. Ми з вами радіємо і сумуємо, і нам можна розповісти найбільші секрети. Ну хіба ж ті пластикові красуні-близнючки можуть вас любити так, як справжні ляльки?

Слайд 28

Бурулька. Погляньте, у Намистинки ляльки-мотанки. Не дивуйтеся, спершу вам здаватиметься, що вони дуже прості. Деякі зроблені з ганчірок, і очі у них не кліпають, а просто намальовані.

Нямлик. Так-так, я дещо знаю про ці ляльки. Їх можна плести із соломи, вирізати з дерева, ліпити з тіста, але найчастіше - мотати з кольорових ниток. Тому і називають їх – мотанки.

Лялька Намистинка. Мотанка – це українська народна іграшка. Вбираючи живу енергію ваших рук, вона стає неповторною. З нею вам буде гарно й весело, ви будете її берегти навіть тоді, коли станете дорослими. Відтворюючи ж ляльку-мотанку, можна поринути в цікаву подорож до минулого українського народу.

Нямлик Буцик. Дякуємо, Намистинко, за приємний подарунок, проте, час подумати і про свято.

Дядечко Юліан. Здається, всі гості зібрались. Отже, оголошую початок святкування!

Балакуча Квіточка. Чекайте, чекайте, а про мене що, забули?

Нямлик. Хто це подає тоненький голосок?

Слайд 29

(звучить музика, Балакуча Квіточка, кружляючи в танці, приєднується до присутніх на святі)

Балакуча Квіточка. Я – Балакуча Квіточка. Мені дуже хочеться приєднатись до святкування. Я ніжна, біленька, мій аромат нагадує пахощі всіх квітів на світі. На горбочку-грибочку посеред Чхальського лісу росту на самоті. Але варто лише нахилитись, понюхати мого запаху – і ви зможете вилікувати будь-яку хворобу.

Їжте зі мною «чарівну страву», не піддавайтесь хворобам, будьте здорові!



Нямлик (здивовано). Зроду -віку не бачив, щоб квіти їли кашу. Підходь ближче, Квіточко, ти станеш окрасою нашого свята.

Слайд 30

Пінгвін Петро. Відчуваю запах благодійного морозива. Відчуваю запах благодійного морозива…

Нямлик Буцик. Любий пінгвінчику, ти помилився. Це аромат «чарівної страви» – каші. А твоє благодійне морозиво з'їли пірати і стали найдобрішими на світі людьми, пам'ятаєш?

Пінгвін Петро. Хі-хі-хі! Але справа була варта того. Моя сім'я, Олянчині батьки врятувались із полону, а зажерливі пірати стали акторами і досі знімаються у кіно. Цікаво, якщо я скуштую вашої каші, то зможу, як і ви, читати думки людей?

Нямлик. Любий пінгвінчику, не видавай гостям наші секрети! Краще приготуй свою ложку до свята.

Олянка. До речі, мені дуже хочеться розповісти про друзів-нямликів мамі і татку, як гадаєте, можна?

Нямлик Буцик. От бачите, у Олянки є мама і татко. У всіх на світі є мама і татко. А де ж наша матуся? Ми хочемо запросити її до слова. (Звертаючись до зали) Діти, може, ви знаєте, підкажіть!

Слайд 31

ІІІ. Учні називають ім'я Лесі Ворониної, нямлики оточують її і запрошують до слова.

IV. Учні виконують пісню

Багато мусим знати

Про все, що є навкруг,

То ж слід книжки читати,

Бо книга – вірний друг

Вона нам допоможе

Обрати вірну путь.

І де б не був ти, друже,

Про книгу не забудь!

Приспів. Як вода джерельна,

Будьте Ви здорові.

Хай сміються очі,

Не хмуряться брови.

Хай живуть у серці

Почуття високі.

Хай дарує доля

Сто щасливих років!



V. До зали заходить кухар тьотя Люда.

Слайд 32

Тьотя Люда. Дядечко Юліан доручив мені передати вам найсмачнішу кашу в світі.

Це каша пшоняна й гречана,

Вівсяна – солодка й духмяна.

І манна, пухнаста і біла,



Оцю б ми все їли та їли!

  • Сподіваюсь, що тепер каша в шкільній їдальні стане справді чарівною стравою! Ви будете швидко рости й набиратись сили.

(Кухар вручає кашу класним керівникам)

Тьотя Люда. У кожному класі класні керівники визначать переможців зі швидкого поїдання каші - Лицарів Великої Ложки!

Спілкування з письменницею; автографи, фото на згадку.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка