Свято матері



Скачати 66.54 Kb.
Дата конвертації15.01.2018
Розмір66.54 Kb.

Свято Матері

«Найдорожча в світі»

Автор Плакидюк Оксана Миколаївна

- Мама! В цьому слові, в цьому призначенні жінки природа втілила найвищий свій ідеал. Любов матері вся з тривог, сподівань і безоглядної самопожертви. Ося­яне цією чистою і щирою любов'ю, крилатиться наше дитинство. До матері на пораду йдемо малими та дорослими. Мати ніколи не злукавить. Мати ніколи не скривдить і завжди захистить. Осиротів би людський світ без матерів. Бережіть їх, ніколи не легковажте їхньою любов'ю.

Ведуча

- Є в мене найкраща в світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе щирими словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні її минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й люди,

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Ведуча.


- Мати... Матуся... Ненька... З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Це лю­дина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо зав­ше цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чиї кро­ки і душа завжди ідуть з нами по життю, підтримують нас у годину печалі й радості. Мама – це Берегиня домашньо­го вогнища, яка зігріває душі дітей теплом, ласкою, щи­рою любов'ю.

Ведуча.


- Я низько вклонюсь Вам тому, що Ви – жінки! Це ваші муки створюють на світ нові життя. Це ваші безсонні ночі вирощують з безпорадних крикунів старанних хлопчаків та дівчаток. Ваші руки і Ваше серце роблять з безпорадних малюків чудових дівчат та благородних юнаків. І це Ваші турботи і Ваш труд, Ваша любов благо­словляє їх на подвиги в ім'я житія на землі. Сплетіння ча­су, зв'язане з сердець бабусь, мам та доньок, і немає у світі меча, здатного розрубати цю нескінченну пряжу людства...

- Мати! Скільки в цьому короткому і великому слові ра­дості, щедрості, самопожертви, печалі, страждання та три­воги. Це зрозуміло кожній жінці-матері на всій планеті, якої б вона не була нації, кольору шкіри, якою б мовою вона не розмовляла. У матерів надто багато спільного. І той перший крик дитини, який звучить як наказ про на­дання їй найвищого звання – Матір. І та тривога, яка навіки оселяється в її серці, — тривога за своїх дітей. (Дівчатка, які були ведучими, виконують пісню «Мамо, вечір догора...»).

Ведуча

- Мамо! Яке то слово!



Найрідніше, найлагідніше, найперше...

Із ним веселіше нам жити,

Бо матір'ю в ріднім краю

Назвали дорослі й діти

Вітчизну єдину свою.

Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як «мама»,

Немає у світі у нас.

(Конкурс для мам. Усі учасники розбиваються на дві ко­манди.

1-й конкурс — пісенний. Яка команда згадає найбільше пісень про маму або зі словом «мама».

2-й конкурс — кулінарний. Яка команда швидше приго­тує для мами салат.

3-й конкурс – танцювальний. Запросити маму до танцю і протанцювати вальс)

Ведуча


- Кожна моя дорога – зморшка нова у нені.

Кожна моя тривога – пасемце сиве у неї.

Яснота нездоланна! О, мамо рідненька!

Пресвяті твої сльози, піт і труд, спів і сміх.

Руки ласкаві цілую … Скільки з них випито сили!

Жали вони і косили, прали і тісто місили …

Скільки з них випито сили! Руки красиві цілую…

Здолали усе і заспівала дзвінко

Лиш ти, рідна мамо,

Вкраїнська жінко! (Учні виконують пісню «Україночка»)

Не одні хани у полон мене брали,
Били-вбивали, на чужину гнали,
Били-вбивали, на чужину гнали.
А я не скорилася, із сльози відродилася,
Українкою ж я народилася.

Приспів:
Кажуть люди я сама, наче квіточка,


Що пливуть мої слова, як та річечка,
Що душа моя співає, мов сопілочка.
А я просто українка, україночка,
А я просто українка, україночка.

А я не скорилася, із сльози відродилася,


Українкою ж я народилася.

Ведуча


- Вертаючись з віддалених країв,

Після тривожних мандрів і розлуки,

Цілуйте руки ваших матерів,

Натруджені, ласкаві й ніжні руки.

Ніщо не вічне – вічні матері!

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє нам вгорі

У кожного живе у серці мати.

(Далі «Пісня про рушник», муз.Майбороди,сл.Малишка).

Рiдна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,

I рушник вишиваний на щастя дала.

I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,

I рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвiте росяниста дорiжка,

I зеленi луги, й солов'їнi гаї,

I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,

I засмученi очi хорошi твої.

I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,

I засмученi очi хорошi блакитнi твої.

Я вiзьму той рушник, простелю наче долю,

В тихiм шелестi трав, в щебетаннi дiбров.

I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю -

I дитинство, й розлука, i вiрна любов.

I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю -

I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Ведуча


- Допоки батько живий,

Доки мати жива,

Поспішайте сказати

Найніжніші слова:

– Рідна мамо – живи!

– Рідний тату – живи!

Найдорожчі у світі – це ви!

Тільки ви!

Вчитель.

- Мамою звуть мене діти. І це найкраще з моїх імен. Звісно, я ще і дружина, і дочка, але справжнє моє ім'я – Мама! Я вся у дитячих цілунках, як у зірках. Я вся в обіймах своїх дітей, як в теплих літніх вітрах. Мій дім для мене – щоразу інший, інакше освітлений, таємна країна несподіваних радощів і чудес. Всі речі в ньому роз­золочені дитячим сміхом, озвучено посуд, окрилено портьєри, а у буфеті живе гном. Дітям подарувала я це життя, весь цей добрий і жорстокий світ. Діти ж подару­вали мені безсмертя. Два мільярди дітей у мене. Доки на світі є діти, доки вони здорові й щасливі, доки вони сміються – Земля наша.

Диво! Міста в ній роззолочені дитячим сміхом. Озвуче­но ріки і дощі, окрилено хмари і дерева. «Люди! – кажу я. – Поставте мене велетенською дзвіницею над Землею. Хай буде на мені стільки дзвонів, скільки б'ється на землі материнських сердець. День і ніч дзвонитиму я на сполох, день і ніч не даватиму вам спати, день і ніч голоситиму про вісімдесят тисяч дітей, які щодня вмирають з голоду. І про ті обвуглені трупики, на яких вставала нова Хіросіма. І про тих, які щоденно страждають од підлості, жорстокості, розтлінності та байдужості дорослих. Бо не­має нічого на світі страшнішого за нелюдяних людей. Бо немає на світі нічого нещаднішого, ніж діти без дитинства. Бо немає на світі нічого трагічнішого, ніж людство без майбутнього...»

Ведуча. - Пройдуть роки. Ми виростемо і розлетимося із рідного гнізда. Та де б ми не були, завжди пам'ятатимемо про те місце, де народилися і виросли, про найдорожчу людину, яка чекає нас вдень і вночі — рідну матір свою.

(«Материнська пісня», муз. О.Білаша, сл. І.Бердника).

- А тепер, дорогі мами, ваші діти зачитають вам віршики, твори, які склали для вас.

Моя матуся

Моя рідна ненька,

Ти найкраща в світі.

Ніжну і ласкаву,

Тебе люблять діти.

Посмішка весела,

Ніби ясне сонце,

Що кожного ранку

Загляда в віконце.

Дорога матусю!

Я тебе вітаю.

Міцного здоров'я

Я тобі бажаю.

Щоб за нас раділа

Та не сумувала.

І щоб доля щастя

Тобі дарувала.

Главацька Аліна


Твір «Моя мама»

Просипаюсь раненько. Відкриваю очі. А переді мною ласкаве сонечко. Та це ж мама ніжно посміхається до мене!



Мамо, матусю, ненько! Як би прожив я без твоєї посмішки? Я так люблю твої блакитні, наче озерця, очі, твої ніжні руки, золоте серце. Ти піклуєшся про мене і мого братика. Ми так тебе любимо і бажаємо міцного здоров'я, та великого материнського щастя.

Джерело: http://school7starkon.ucoz.ua/index/metodichna_skarbnichka/0-48

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка