Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку



Сторінка16/16
Дата конвертації23.10.2017
Розмір3.39 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Три основні вимоги до контролю в міжнародних компаніях:


Стандарти в MNC повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі так і місцеві умови. Інформація, що міститься у звітах, повинна відзеркалювати не тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти. Управлінські дії щодо коригування відхилень є заключним кроком функції контролю

Основні типи контролю в MNC Прямий контроль, Непрямий контроль

Три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:1.на національних стандартах рахунків 2. на стандартах, країнаи походження 3. Консолідовані фінансіві звіти з урахуванням вимог країни походження



Проблеми контролю в MNC:

Цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпоративними цілями. Цілі партнерів спільних підприємств суперечать корпоративному менеджменту. Досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних зарубіжних відділеннях. Філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному пов”язані з культурними відмінностями між менеджерами країн походження і країни господаря.


Вимірювання виконання:Фінансове виконання (прибуток, фінансові коефіцієнти) Контроль якості (гуртки контролю якості, сучасні системи контролю якості) Особистий контроль (групова та індивідуальна орієнтація)



54. Джерела зовнішнього фінансування національних економік та їх порівняльна характеристика.

Прямі інвестиції- це вкладення капіталу з метою отримання підприємницького прибутку та контролю інвестора над об΄єктом інвестування. Прямими є як самі інвестиції, таак і реінвестиції. Перевага полягає в тому, що інвестор зацікавлений у розвитку виробництва. Недолік може бути в тому, що часто виникають проблеми стосовно національного несприйняття іноземної власності.

Портфнльні інвестиції- вкладення капіталу, як правило в цінні папери з метою отримання дивідендів, доходу, без отримання контролю. Перевага полягає в тому, що інвестор надає кошти не цікавлячись участю в управлінні. Обмеження полягає в тому, що інвестор швидше зацікавлений у високій поточній доходності цінних паперів, ніж у створенні умов для ефективного розвитку у майбутньому. Часто джереда обмежені і досить нестабільні через відносно спекулятивний характер.

Крелити міжнародних фінансових організацій- вирізняються відносно щедрими умовами оплати за користування коштами (в порівнянні з відкритим ринком). Вони хоча і невеликі за обсягом, але свідчать пор певну стабільність і запорукою того, що приватний інвестор може прийти в країну. Великим недоліком є те, що надаючи кредити, міжнародні організації часто ставлять додаткові умови стосовно провадження політики держави, що часто не відповідає національним інтересам країни і довгостроковому періоді може підірвати основи розвитку. Так вважається, що осоновна місія МВФ полягає у відкритті ринків країн, що розвиваються для його основних акціонерів.

Запозичення на міжнародних фінансових ринках- позитивний метод в тому плані, що є неінфляційним, не викликає ефекту витіснення інвестицій на внутрішньому ринку (принаймі теоретично), дозволяє мобілізувати досить значні кошти приватних інвесторів. Недоліком є те, що в цьому разі доводиться “дружити” з міжнародними фінансовими установами з усіма відповідними наслідками (без такої дружби приватні інвестори не профінансують, бо вважатимуть надто ризикованим). Ще одним недоліком є велика нестабільність цих грошових коштів. Вони носять переважно спекулятивний характер, а тому в разі критичної ситуації на ринку можуть негативно вплинути на економіку країни через раптовий та масовий відтік. Ще один недолік це те, що в період відносної стабільності доводиться встановлювати досить високу (а у випадку України і просто астрономічну за європейськими мірками) відсоткову ставку, при цьому в разі паніки ця ставка може підніматись на недосяжні за нормальних умов висоти (не просто у кілька разів, а у кілька десятків разів часто). Але навіть такі заходи вже не взмозі зупинити відтік, в таких ситуаціях спекулянти практично не реагують на %.

Офіційна допомога розвитку-гранти, займи, технічна допомога. Перевага в її безоплатності або низькій дуже вартості. Недолік у незначних обсягах, а також у тому, що кошти в таких випадках переважно витрачаються на товари та послуги, походженням з країни донора, і реальна вартість наданої допомоги суттєво нижча від заявлених (в реальному виразі), але дареному коню…

64. Валютні біржі та механізми їх функціонування.

Біржа – (від лат bursa - гаманець)- організаційно оформлений постійно діючий ринок.



Валютна біржа – з одного боку це фінансовий посерелник, що є одним

одним з основних інститутів ринкової економіки відкритого типу, а з іншого боку це офіційний центр, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції або ринок іноземних валют, де здійснюється їхня купівля-продаж за ринковими цінами. Вони обслуговують міжнародний платфіжний обіг пов΄язаний з оплатою грошових зобов΄язань юридичних або фізичних осіб різних країн.



Функції валютних ринків:

Забезпечення своєчасності міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

Диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, лержав, регулювання валютних курсів;

Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді курсів валют; регулювання економіки.

Передумови формуванн сучасного валютного ринку: розвиток міжнародних економічних зв΄язків; розвиток світової валютної системи, порення кредитних засобів у міжнародних розрахунках; розвиток банківськихз систем та кореспонлдентських зв΄язків між банками різних країн; удосконалення засобів зв΄язку та інформації.

Структурно валютні ринки є організаційно оформленою сукупністю транснаціональних банків, брокерських фірм та корпорацій.

Розрізняють світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій та кількості валют, що використовуються. У світових фінансових центрах (Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт на Майні, Париж Цюріх, Токіо) здійснюється основні обсяги світової торгівлі ключовими валютами. Разом з тим на регіональних та місцевих ринках торгують конкретними конвертованими валютами - сингапурський долар, саудівський реал, кувейтський динар, тощо.

Міжбанківський ринок поділяється на прямий та борокерський. Тому складовою ланкою в інституційній структурі ринку є брокерські фірми, які здійснюють майже 30 % загального обсягу валютних операцій.

Валютні ринки поділяються також за типом операцій на них. Головні з них це спот та форвард (ф΄ючерс).

Спот – валютна операція з негайною поставкою, коли дата валютування лежить в межах двох робочих днів з дати укладення угоди. Лише на валютному ринку Токіо поставка здійснюється наступного дня.

Термінові угоди (форвардні та ф΄ючерсні) – це валшютні угоди, за якими сторони домовидись про постачяання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладання, за курсом зафіксованим на момент її укладання.

Також вирізняють TODay, TOMorrow, SWAP, options, options on futures, future-tyre option.



79. Правове регулювання міжнародних економічних відносин на національному, міжнародному та наднаціональному рівнях.

Міжнародні економічні відносини на національному рівні мають обмежену сферу регулювання. Переважно це та частина національного законодавства, яка визначає засади участі країни у цих відносинах. В Україні ці відносини регулюються, наприклад, Законом України “Про міжнародні договори України”. Не слід плутати при цьому міжнародні економічні відносини (відносини, де суб΄єктами є держави та міжнародні організації у сфері міжнародної економіки) та зовнішньоекономічні відносини (в них суб΄єктами виступають також юридичні та фізичні особи). Останні мають дуже широку сферу регулювання.

На міжнародному рівні міжнародні економічні відносини регулюються, міжнародними економічними договорами (добровільними, рівноправними угодами економічного характеру, укладеними між державами, що закріплюютьнорми та правила, що регулюють міжнародні економічні відносини), міжнародними правовими звичаями (певні, самі собою зрозумілі правила організації та здійснення МЕВ, що розвиваються впроцесі тривалої практики МЕВ), рішеннями міжнародних організацій (оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних відносин, розраховані на неодноразлве використання і переважно не мають конкретного адресата), міжнародні кодекси поведінки (систематизовані правила поведінки відповідних суб΄єктів МЕВ).

Основні види міжнародних договорів: торгові договори, угоди про товарооборот, кредитні угоди, угоди про економічне і технічне (останнім часом в Україні популярно також про військово-технічне) співробітництво.

Як приклад міжнародного звичаю можна навести Невід΄ємний сувверенітет держав над своїми природними ремурсами.

Одним з визначальних рішень МОРГ є наприклад Декларація про принципи міжнародного права (Ген Асамблея ООН 1970 рік)

Прикладом кодексів можуть бути кодекс лінійних конференцій (про морські перевезення) та кодекс поведінки ТНК.

Особливістю цього рівня є те, що на відміну від національного тут немає спеціальних органів примусу і дуже багато залежить від чіткого і неухильного виконання сторонами взятих на себе зобов΄язань. Принцип імунітету полягає в неможливості застосування до держави методів примусу іншої держави та навіть розгляду позову у суді іншої держави.

Наднаціональний рівень особливий тим, що тут формуються певні інститути, рішення яких є обов΄язковими для виконання усіма членами певного міждержавного об΄єднання. Для прикладу можна навести ЄС, де регулювання відносин між країнами здійснюється на наднаціональному рівні. Створено такі наднаціональні органи як Європарламент, Єврокомісія.

85. Міжнародно-правове регулювання різних форм співробітництва.

Міжнародно-правове регулювання співробітництва здійснюється на основі відповідних галузей права. Так виділяють Міжнародне торгове право, Міжнародне валютне право, Міжнародне транспортне право, Міжнародне право у сфері регулювання промислового, сільськогосподарського, науково-технічного співробітництва.

Торгове право включає переважно двосторонні договори. Вони регулююються Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Але також важливими є рішення ГАТТ/СОТ (особливо зараз), Конференції ООН з торгівлі та розвитку (1964- принципи). Включає договори про торгівлю та мореплавство, про торгівельні відносини, про морське судноплавство, про товарооборот та платежі, клірингові, торгівельні конвенції.

Валютне (МВФ, Світовий банк…)

Транспортне (Про територіальне море і зону, що прилягає до нього, Про відкрите море, Про статус міжнародних проток, Про судноплавство на міжнародних річках, конвенції про міжнародні залізничні перевезення КОТІФ)

Згідно Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва у Європі (1975 Гельсінкі) промислове співробітництво, яке ґрунтується на економічних інтересах, може створити стійкі зв΄язки, зміцнюючи тим самим довгострокове економічне співробітництво вцілому, прискорюючи економічний розвиток усіх, хто бере участь у такому співробітництві. Стосовно промисловості, то тут головну роль відіграють двосторонні та багатосторонні міжнародні договори та Рішення конференції ООН з торгівлі та розвитку, комітету з промислового розвитку Економічної та Соціальної ради ООН.

Щодо сільського господарства, то тут слід виділяти органи ООН, що переважно займаються такими питаннями як, на приклад, проблема голоду та регіональними організаціями, що вирішують вужчі регіональні проблеми с/г. До них відносяться Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, Всесвітня продовольча конференція, Міжнародний надзвичайний продовольчий фонд (1980 за участю МВФ), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (1976 для збільшення виробництва у Африці, Азії, ЛатАмериці надає пільгові кредити). Також до регіональних відносять Міжафриканське бюро з ґрунтів та с/г, Міжнародний комітет з чаю…

Співробітництво у сфері науки та техніки здійснюється в рамках Конференції ООН з питань засосування досягнень науки та техніки в цілях розвитку. Є окремий консультативний комітет з питань науки татехніки при ЕКОСОР. Практично всі комісії ООН мають такі комітети. Прикладами договорів може бути Договір про принципи діяльності держав стосовно дослідження та використання космічного простору, включаючи МІсяць та інші небесні тіла (1966). В сфері використання світового океану – конвенція ООН з морського права (1982)



99. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси в сучасному світі.

Інтеграція на сучасному етапі зумовлена переважно економічними мотивами. Лише об΄єднання НІмеччини може розглядатись в основному як прояв політичних, культурних та інших мотивів.

Дезінтеграція в своїй основі має дві причини. Перша це заперечення дійсністю самих причин інтеграційних процесів (тобто економічних причин). Інша причина полягає у тому, що в міру розвитку економіки та все повнішого задоволення потреб людини на перший план виступають чинники культурного середовища. При цьому той поріг є досить невизначеним. В цьому разі потреба в самоідентифікації нації може виникати за різного рівня розвитку країни.

Інтеграційні тенденції на макро рівені- ЄС, НАФТА, Угрупування країн Ппівденно-Східної Азії зумовлені посиленням глобальної конкуренції, а відповідно і необхідністю створення великих ринків, що могли б стати основою для конкурентоспроможності національних компаній об΄єднань країн. Це як розширює внутрішній ринок, так і стимулює ці компанії до об΄єднання, щоб краще протидіяти конкурентам з інших регіонів через ефект масштабу, об΄єднання зусиль у розробці нових технологій та продуктів.

Разом з тим спостерігаються численні точки, на Землі де відбуваються регіональні дезінтеграційні процеси зумовлені бажанням певних груп населення відокремитись від інших за національною чи релігійною ознакою, іноді основою є непропорційність розвитку країни.

Так сепаратистські настрої Північної Італії зумовлені перш за все тим, що вона переважно здійснює дотування інших регіонів країни за рахунок вищого рівня свого розвитку (північ є потужним промисловим районом, тодіяк південь переважно аграрний). Настрої у Квебеці, Країні Басків (Іспанія), Шотландії зумовлені відродженням національних почуттів у свідомості суспільства та відчуттям неповноти їх реалізації. Ольстер є прикладом конфлікту на релігійному ґрунті, що веде до дезінтеграції.

Що стосується СНД (та й колишнього РЕВ), то причиною тут переорієнтація виробничих зв΄язків, оскільки було змінено основи, на яких здійснювалось співробітництво. Фактично спочатку це були відносини СРСР- братні соціалістичні країни, які мали зиск від таких відносин переважно через нееквівалентність обміну. СРСР постачав сировинні продукти за адміністративно заниженими цінами. Перехід на ринкові відносини підірвав основу інтеграційних процесів. Аналогічно можна сказати, що провівши лібералізацію цін на нафту (фактичне підвищення у 300 разів за 1992 рік) Росія підірвала підгрунтя кооперації в рамках колишнього СРСР і спричинила дезінтеграційні процеси на цій території.



Зараз тут можна виділити нові інтеграційні сили – між державами Середньої Азії, між Росією та Білоруссю, Прибалтійські держави між собою та ЄС, Україна з планами інтеграції теє в ЄС.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка