Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку



Сторінка15/16
Дата конвертації23.10.2017
Розмір3.39 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

49. Мотивація прямого зарубіжного інвестування на мікро- та макроекономічному рівні.


На макрорівні особливості розрізняють як мотивацію країн базування так і мотивацію приймаючих країн.

Традиційно для країн базування вирішальним є фактор, пов’язаний з балансом ввозу та вивозу капіталу. З цих позицій виділяють 3 групи країн:

1. переважно експортери кап-лу

2. переважно імпортери кап-лу

3. з рівновагою експорту та імпорту кап-лу

Для приймаючих к-н привабливість ПЗІ обумовлена багатьма факторами:

· вони отримують доступ до сучасних технологій та управлінського досвіду; збільшуються економічні потужноcті

· з’являються не тільки нові матеріальні та фінансові р-си, а й мобілізуються та ефективніше використовуються національні

· стимулюється конкуренція з усіма позитивними наслідками цього явища.

З іншого боку існують негативні наслідки імпорту кап-лу:

· інвестування як правило пов’язане з подальшим вивозом (репатріацією) П;

· дуже часто мотивація іноземного інвестора і нац цілі не співпадають; іноді спостерігається дискримінація нац сектору тощо;



  1. інох інвестиції іноді є не каналами передачі технологій, а їх "вивозу";

  2. крупні іноз інвестори як правило "домовляються" з місцевою оліго- або монополією, що нівелює (послаблює) фактор крнкуренції;

  3. нерегульоване залучення крупних іноз кап-лів може спричинити (обумовити) соц напруженість в сус-ві

Наявність як позитивних так і негативних впливів ПЗІ на економіку обумовлює необхідність регулювання міжнародної інвестиційної діяльності на нац, міжнар та глобал рівнях.

На мікроеконоічному праматичному рівні можна виділити 3 групи мотивів для інвестування за кордон:



  1. виробничо-економічна мотивація:

    1. зменшення капітальних витрат і ризиків;

    2. придбання нової сировини чи нової виробничої бази;

    3. розширення діючих виробничих потужностей;

    4. реалізація переваг нижчої вартості факторів вир-ва;

    5. запобігання циклічності та сезонності вир-ва

  2. маркетингова мотивація:

    1. нові канали збуту;

    2. проникнення на конкретний географічний ринок;

    3. пристосування до приймаючих країн

  3. інші мотиви:

    1. пропагандистські (престижні);

    2. персональні;

    3. екологічні



144. Спеціальні (вільні) економічні зони в Українії


За останні десятиріччя вільні економічні зони отримали широке розповсюдження в світовій економіці. В даний час існує більше 4 тис СЕЗ всіх видів, через які проходить до 20% світового товарообороту, а розвинена система офшорного бізнесу, основу якої складають офшорні зони, забезпечує до половини міжнародного руху кап-лу.

Першою в Україні була Північно кримська експериментальна економічна зона “Сиваш”(1995, діє до 2001). Не є класичною СЕЗ, а тільки має деякі її елементи. Немає чітко сформованих цілей її заснування, не визначено її функціональний тип та галузеву спеціалізацію, не встановлено чіткого переліку пріоритетів. Встановлені пільги мають дуже обмежене коло дії і полягають у зниженні тільки орендної плати за землю (до 15%). Її строк дії та надмірна обережність при її утворенні спричинили надто скромні результати її діяльності.



СЕЗ “Славутич” (1998, до 1 січня 2010), організована з метою створення нових робочих місць для працівників ЧАЕС, що вивільняються у зв’язку з закриттям станції. Передбачає звільнення від ввізного мита та ПДВ імпорту сировини, матеріалів, устаткування та обладнання, що призначене для використання на території СЕЗ (крім підакцизних товарів); від сплати внесків до деяких держфондів (ЧАЕС, інноваційного, на обов’язкове соц страхування на випадок безробіття), звільнення (зменшення) оподаткування прибутку для під-в, що відповідають певним вимогам.

СЕЗ “Донецьк” та “Азов” (строком на 60 років). Введено також спеціальний режим інвестиційної діяльності строком на 30 років на територіях представлених 17 містами Донецької обл. Передбачає звільнення від сплати ввізного мита та ПДВ товарів ввезених з-за меж митної території Укр. для використання в межах СЕЗ; прибуток платників податків оподатковується за ставкою 20% незалежно від форми власності; звільняється від оподаткування репатріація нерезидентами доходів походженням з території зони; суб’єкти підприємницької д-сті звільняються від сплати внесків до Держ інноваційного фонду. По суті, прикриваючись ідеями СЕЗ, в дОнецьку знижено на 1/3 податковий тиск на діючі підприємства, чого однозначно недостатньо для ефективної економічної д-сті СЕЗ.

СЕЗ “Закарпаття” та “Полісся” створюють враження, що СЕЗ в Україні покликані вирішувати тільки соціальні питання.

Недоліки створення СЕЗ в Україні:

  1. Укази Президента щодо СЕЗ містять рішення про заснування СЕЗ і у доручають відповідним органам розробити пакет необхідних нормативно-правових актів, у тому числі і техніко-економічне обґрунтування. Тобто рішення приймається з мотивів швидкого радикального поліпшення соц-екон або екологічної ситуації, а розрахунки його фінансово-економічної ефективності відходять на другий план.

  2. створюється багато СЕЗ (і в тому числі – кілька зон одного типу), які охоплюють значну територію і велику кількість суб’єктів підприємництва, але не мають відпрацьованої нормативно-правової бази.

  3. у створених СЕЗ основна увага приділяється наданню податкових пільг, а не створенню соціально-економічної перспективи. Податкові пільги можуть зацікавити місцевих підприємців, але майже однозначно не є дуже важливими для великого міжнародного інвестора.


143. Підприємства з іноземними інвестиціями в Україні, особливості їх створення та функціонування.

Інвестиційна діяльність в У регулюється законом У “Про інвестиційну діяльність” 1991р. та законом У “Про режим іноземного інвестування” 1996р.

Іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноз інвесторами в об”єкти інв діяльності У-ни відповідно до законодавства У-ни з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноз інвестори - суб”єкти, що проводять інвест діяльність на території У:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство У-ни;

- фіз. особи-іноземці без ПМЖ на території У і необмежені у дієздатності;

- іноз держави, міжнар урядові та неурядові організації.

В У дозволяється здійснювати іноз інвест в наступних видах:

- іноз валюта, що визнається конвертованою НБУ;

- валюта У при реінвестиціях, що здійснюються на території У;

- будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов”язані з ним права;

- цінні папери;

- права інтелектуальної власності;

- права на здійснення господарськ діяльності, включаючи права на користування надрами та природними ресурсами.

В У іноземне інвестування має такі форми:

- часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими фіз та юр особами, або придбання частки діючих п/п.

- створення п/п, що повністю належать іноземним інвесторам, а також філій та представництв, або придбання у власність діючих п/п повністю.

- придбання незабороненого законодавством У рухомого та нерухомого майна шляхом прямого одержання майна або у вигляді цінних паперів.

- придбання самостійно або за участю українських фіз чи юр осіб прав на корисування землею чи прир рес.

- здійснення інвест діяльності на підставі концесійних договорів, договорів про виробничу кооперацію та інші види інвест діяльності.

Об”єктами іноземних інвестицій в У може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти, ЦП, цільові грошові вклади, НТП-продукція, інтелектуальні цінності та майнові права.

П/п з іноземними інвестиціями - це п/п буь-якої орг-правової форми, створене відповідно до законодавства У, іноземна інвестиція у статутному фонді якого становить не менше 10%.

П/п з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законами У “Про піприємства” та “Про госп товариства”. Майно, що ввозиться на терит У як внесок іноз інвестора до статутного фонду п/п з іноземними інвестиціями, крім товарів для реалізації або власного споживання, звільняється від обкладання митом. Таку інвестицію забороняється відчуджувати протягом 3 років. При достроковому відчудженні мито стягується на загальних підставах.

Продукція п/п з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню чи квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва. В У обов”язкова реєстрація іноземних інвестицій. Припинення івест діяльності відбувається на підставі рішення іноз інвестора або уповноваженого держ органу.

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються. Для п/п з іноземними інвестиціями земельним кодексом У передбачене право постійного або тимчасового користування землею та тимчасового користування землею на умовах оренди. Іноз інвестори мають право приймати участь у приватизації державного майна. З 1993 по 1997р.р. щорічно видавалися постанови КМУ, в яких визначалися переліки об”єктів, приватизацію яких доцільно здійснювати із залученням іноземних інвестицій.

Особливості здійснення інвест діяльності у спеціальних ек зонах на території У визначаються законом У “Про загальні засади створення та функціонування спеціальних вільних економічних зон”.

Головні інвестори - країни ЄС (902,4 млн. дол. або 32,4% заг обсягу ПІІ) , США (18,3%), РФ (6,7%), Корейська республіка (6,7%), Кіпр (5,4%), Швейцарія, Ліхтенштейн, Канада, Польща та Угоршина. В 1998р. загальна частка цих країн в обсязі ПІІ в Укр складала 80,9%.


139. Митне регулювання експортно-імпортних операцій в У.

Митний тариф (МТ) - центральний інструмент МТ регулювання зовнішньо-ек діяльності. Законом У “Про Єдиний МТ” визначено порядок застосування МТ в У. В У застосовуються такі види мита: адвалерне (у% до митної вартості), специфічне (у встановленому грош виразі), комбіноване (комбінація двох вищезгаданих). На деякі товари можуть встановлюватися сезонні мита. Особливі види мита (компенсаційне, антидемпінгове, спеціальне) встановлюються як захисні заходи щодо вітчизн виробників. Мито нараховується на товари набазі їх митної вартості.. В У митна вартість - це ціна, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за товар на момент перетинумитного кордону У. Існують такі способирозрахунку миттної вартості товарів: 1. за ціною угоди 2. за ціною угоди щодо ідентичних товарів 3. за ціною угоди щодо подібних товарів 4. На підставі віднімання вартості 5. за мінімальною митною вартістю 6. за експортною митною вартістю 7. за формулою.

1. - До митної вартості включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не включені до рах -фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону; комісійні та брокерські, що були нараховані до моменту перетину кордону; плата за використання об”єктів інтелектуальної власності.

2. - визначається за ціною товарів, однакових за всіма ознаками з товарами, що оцінюються.

3. - оцінюється за ціною товарів, що хоча і не є однаковими за всіма ознаками, проте мають схожі характеристики і складаються з однакових компонентів, виконують однакові функції у порівнянні з товарами, що оцінюються , тоа вважаються взаємозамінними.

4. - обчисляється відніманням від ціни товару звичайних надбавок на прибуток, ввізного мита, побатків та зборів, сплачених у зв”язку з митним оформленням товарів.

5. - якщо на імпортований товар відповідною постановою КМУ встановлено мінімальну митну вартість, то основа нарахування митних платежів має бути не менша від цієї вартості.

6. - визначається на основі ціни, що буде сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ця вартість підтверджується калькуляцією витрат на виробництво одиниці товару на підставі комерційних, трн, банківських, бухгалтерських та ін документів, що містять відомості про вартість товарів.

7. - передбачається, що у контракті відсутня фіксована ціна товару та встановлено лише умови її визначення, і розрахунок проводиться на основі формули розрахунку ціни на визначену дату або за біржовими котуваннями на дату продажу товару.

При роззробці ставок нац МТ враховується різниця між внутр та світовими цінами, усередниними за групою товарів. Далі ставки уточнюються за такими критеріями: економічні інтереси держави в цілому; інтенреси нац виробників та споживачів; можливість заміни імпортної прод вітчизняною; інтереси збереження прямих зв”язків, виробничої кооперації; сприяння виробництву товарів експортного призначення; доцільність обмеження імпорту деяких товарів або підвищення прибутків держбюджету від їхнього імпорту та ін.

Згідно законодавства У ввізне мито є диференційованим. Застосовуються преференційні (застосовуються до товарів тих країн, які входять разом з У до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони) та пільгові (до товарів тих країн або економічних союзів, які користуються в У режимом найбільшого сприяння або національним режимом ) ставки МТ. У уклала угоди про вільну торгівлю щодо умов звільнення від сплати імпортного тарифу станом на кінець 1998р. з такими країнами Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова, Узбекистан, Росія, Туркменістан, Естонія, Латвія, Литва, Киргизія, Казахстан. До товарів всіх інших країн, з якими не укладено угод про вільну торгівлю та торгговельно-ек угод про надання режимуи найбільшого сприяння або нац режиму, а також товарів, країну походження яких не встановлено, застосовуються повні ставки МТ.

Згідно з рішенням, ухваленим Радою глав урядів СНД, умови звільнення від сплати мита передбачають дотримання таких правил, як безпосередня закупівля, пряме відвантаження, пряме транспортування. Такі звільнення передбачені за умови надання сертифікату похолдення товару за формою СТ-1. При ввезенні товарів з країн Балтії окремими угодами передбачено представлення сертифікатів походження товарів типу EUR-1 та EUR-2.

Умова “безпосередня закупівля” означає, що для звільнення від сплати імпортного мита укр суб”єкт зовніш-економ діяльності має укласти контракт купівлв-продажу безпосередньо з резидентом тієї країни, звідки відбуватиметься імпортування товару.

Умова “пряме відвантаження” (пряме транспортування) означає, що експорт товару має відбуватися з країни, що видає сертифікат походження своєму резидентові під безпос5ередню партію або на всю сукупність товарів відповідно до контракту.


148. Пріорітети укр політики в умовах глобалізації економічного розвитку.

При розробці моделі міжнародного інтеграційного включення У у світогосподарські зв”язки необхідно враховувати найвизначніші феномени сучасного світового розвитку - глобалізацію, процеси регіоналізації, технологічну революцію та транснаціональний капітал..

Одна з найважливіших умов успіху- володіння передовими стратегічними технологіями.

Шляхи інтеграції вклячають передумови інтеграції (політико-правові, економічні,соціально-культурні, інфраструктурні) та її особливості. Фактори інтеграції поділяються на внутрішні, що обумовлені станом розвитку нац економіки та зовнішні, що визначаються станом розвитку зовнішньоекономічних зв”язків.

На сьогодні в Європі складаються передумови для розвитку загальноЄ континентальної інтеграції з охопленням 35 країн.

Позитивними зрушеннями в бік забезпечення внутрішніх передумов інтеграції У є, насамперед, введення в дію з 01.01.2000 нових стандартів бухобліку, що відповідають Міжнародним, стратегія укр підприємств на збільшення прозорості їх економічної діяльності (зокрема шляхом проходження зовнішнього аудиту, особливо міжнародного), створення законодавчих передумов для виходу укр підприємств на міжнародні фінансові ринки, вдосконалення механізму приватизації та перехід до грошового етапу приватизації держ підприємств (що є чи не найголовнішою передумовою стабілізації та розвитку економіки У), заходи з боротьби проти корупції (допомога США, візит Клінтона), заходи з розвитку національного фондового ринку, наявність високорозвинутої банківської сфери з передовою інфраструктурою, що базуєьтся на сучасних інформаційних технологіях та ін.

До внутрішніх економічних умов, що гальмують процес інтеграції У в західні політичні та економічні структури відносяться: проблема закриття ЧАЕС, повільне просування У шляхом реформ, економічна криза, політична і соціально-економічна нестабільність, несприятлива екологічна ситуація та ін.

Саме внутрішні передумови інтеграції є визначальними, оскільки зовнішні умови є похідними від них.

Зовнішні фактори інтеграції У на макро рівні включають передусім міжнародні двосторонні договори У з іншими країнами та участь У в міжнар дежавних та недержавних організаціях (Див. 141) та інтеграційних угрупованнях.

Довгострокова мета зовн-екон політики У- вступ до ЄС; в середньостроковому плані У прагне до створення зони вільної торгівлі з ЄС та набуття статусу асоційованого члена в ЄС. Головний інструмент, що регулює відносини У з ЄС - Угода про партнерство і співробітництво (підписана 14 червня 1994; вступила в дію в 1998р.), яка передбачає більш активне політичне співробітництво та містить положення про створення зони вільної торгівлі. Проте, укр економіка кваліфікується як “економіка з держ системою торгівлі” і не містить схвалення економічних реформ в У. Угодою передбачається, що ЄС намагатиметься розглядати У , як країну -члена ГАТТ, хоча до цього часу вона такою не є. Головні цілі: розвивати тісні політ контакти; сприяти торгівлі та інвест; підтримувати У в її праненні зміцнювати демократію. Важливість цієї угоди обумовлюється тим, що за межами СНД ЄС є найголовнішим торговельним партнером У та основним джерелом іноземних інвестицій. Наприкінці 1994 в Брюсселі парафовано угоду між У та ЄС про збільшення у 1995-1996 роках майже вдвічі експорту сталі до ЄС. Важливим документом є також Глобальна стратегія ЄС щодо розвитку відносин з У від 4 жовтня 1994р. та відповідний Меморандум У від 14 вересня 1994р. У 1996р. ЄС затвердив План своїх дій в У, що спрямований на досягнення двох цілей: продемонструвати укр. керівництву всезростаючу підтримку з боку ЄС; вивчення засобів вдосконалення методів надання допомоги і розвитку зв”язків між ЄС та У. Створено загальний комітет, завдання якого моніторинг економічного та торгівельного співробітництва ЄС та У. 30 червня 1999р. - Меморандум взаєморозуміння У та ЄС. У фактично не відповідає критеріям конвергенції для вступу до ЄС. Дані станом на 2000р. : річний темп інфляціїї в У -8-10% (необхідно максимум 1,5%); дефіцит бюджету складає (- 3%) а необхідно не більше (+3%), тобто за цим критерієм У відповідає вимогам; рівень держборгу 42%; довгострокові відсоткові ставки по державних ЦП в У 40-60%, а ЄС вимагається - 7-7,5%.

ЄАВТ (Європейська Асоціація вільної торгівлі)- створена в 1960 Австрією, Вбританією, Данією, Норвегією, Португалією, Швецією та Швейцарією. Країни виходили з ЄАВТ та вступали до ЄС. Зараз ЄАВТ включає лише три країни: Швейцарію, Ісландію та Норвегію. Ці країни поки-що не є членами ЄС через наявність багатих власних ресурсів.

Інтеграція Східноєвропейських країн розвивалась в межах РЕВ з 1949 по 1991рр. Особливостями сучасного етапу інтеграції Східноєвропейських країн є створення нових субрегіональних утворень (1990 - Балтійський ринок : Латвія, Литва, Естонія; 1992 - ЧЕС : Албанія, Азерб, Болгарія, Вірменія, Грузія, Греція, Росія, Румунія, Туреччина, Україна. 1993 - Зона вільної торгівлі Вишеградської групи (CEFTA); 1993 - СНД).

З 1995р. Центрально-європейська угода про зону вільної торгівлі (CEFTA) включає 5 членів: Угорщину, Польщу, Чехію, Словаччину та Словенію. Мета - лібералізація взаємних товарообмінів та усунення дискримінаційних обмежень. Країни Центр та Східн Європи (ЦСЄ) - важливі торгово-економічні партнери У. За останні роки значно зросла роль двосторонніх стосунків між У та країнами ЦСЄ. Їм притаманні схожі проблеми, як наприклад створення сприятливого інвест клімату, нестача оборотних коштів. Пріоритетні напрямки вдосконалення інвест клімату: відновлення для СП податкових привілеїв, введення под пільг для частини прибутку, що інвестується, диференціація податкових пільг у галузевому розрізі, усунення подвійного оподаткування прибутку, який одержує іноземний учасник СП, формування системи страхування від політичних та економічних ризиків. І ЦСЄ, і У бажають інтегруватися до Зах Є. Але це важко зробити поодинці, більші шанси, якщо У та ЦСЄ об”єднають свої зусилля. Щоб стати повноправним членом CEFTA, необхідно виконати ряд умов : вступити до ГАТТ/ВТО, укласти договори про вільну торгівлю з кожною країною-членом, мати статус асоційованого члена ЄС.

Відносини між У та CEFTA зможуть успішно розвиватися, якщо зовн-ек зв”язки на рівні окремих п/п будуть стимулюватися державою , функції якої насамперед мають включати розширення поінформованості п/п із питань зовн-ек зв”язків з ЦСЄ (законодавство, митне та податкове регулювання, ситуації на окремих товарних ринках), вирішення проблем у сфері взаємних розрахунків.

Представники іноз капіталу вважають, що головні причини ризиків в У та країнах Східної Європи - це нестабільна політ та соц-економ ситуація, незавершеність організац-правових та економічних перетворень, висока регулююча роль держави.

Великі резерви існують у розвитку кооперації між підприємствами, що переробляють с/г продукцію і випускають продукти харчування, а також з п/п інших галузей. Так , багато років Польща поставляла в У устаткування для виробництва та переробки цукру, олії, картоплі, м”яса, а також міні-трактори та ін с/г машини. З Угорщини надходили автобуси, медикаменти, продукти харч. Нині в зв з перебоями в поставках запчастин до устаткування, яке було раніше завезено з ЦСЄ в У, можна було б використовувати як платіжн засіб нац валюту, а також перейти на обмін машин і устаткування між п/п по взаємно преференційних цінах. Доцільно поширювати обсяги лізингових операцій. Піприємствам, що випускають машинотехн продукцію варто надати більше фін свободи і можливості здійснювати бартерні операції на пільгових умовах.

В 1992р. державами Причорномор”я, а також Албанією, Азерб, Вірм та Грецією підписано Декларацію про причорноморське ек співробітництво. Головне завдання ЧЕС - оцінка існуючого потенціалу країн регіону та розробка на цій базі конкретних проектів співробітництва. Створено Чорноморський банк торгівлі та розвитку для фін інвест проектів та кредитування країн -акціонерів. Початковий розмір статутного капіталу банку склав 1 млрд дол. Частка У в ст капіталі ЧБТР- 13,5%. Основні завдання У в рамках причорноморського співробітництва полягають в розширенні експортної бази, орієнтованої на ринки сусідніх країн, налагодження з ними виробничо-коопераційних зв”язків і наук-тхн співробітництва, створення необхідної соц-економічної інфраструктури. Одне з вузьких місць У - транспортна проблема (нераціональна структура міжнародного вантажного сполучення, розрахована на перевезення масових експ та імп вантажів, невідповідність пропускної спроможності морських портів потребам зовнішньої торг, проблема модернізаціїх та збільшення числа залізниць та прикордонних переходів). Розглядається можливість створення асоціації чорноморських портів і регіонів, що підвищить роль місцевих органів управління у формуванні ЧЕС. Вони мають сприяти регіоналізації , залучаючи зарубіжні банківські структури до реалізації проектів у сфері пром, транспорту, телекомунікац, туризму, охорони навк середовища.Прагнення об”єднати зусилля міст і країн у вирішенні проблем чорноморського регіону стало основою для створення міжнар неурядової некомерц організації “Міжнар Чорноморський клуб”. У грудні 1992р. прийнято статут МЧК та підписано установчий договір про його створення і принципи діяльності. Головне завдання - створення стабільного економічного простору, особливо сприятливого для взаємодії в сфері бізнесу, торгівлі, екології, науки, культури, туризму.

Особливості ЧЕС: - поетапний характер реалізації угод; - селективний підхід до участі в тих чи інших проектах; - м”який характер інтеграції, коли участь в ЧЕС не заважає країні вступати до будь-яких інших угруповань чи договорів.

Найважливішими зовн-ек партнерами У залишаються республіки колишнього СРСР, що тепер об”єднані в СНД, до якого ввійшли всі члени колишнього Союзу, крім Прибалтики.

До країн СНД У експортує переважно с/г та хім прод. Основна проблема, пов”язана з укр Е с/г прод до СНД полягає в тому, що він зазнає сильного конкурентного впливу з боку іноземних країн, які займаються реекспортом укр прод.

Характерним також є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що відображається у негативному сальдо торговельного балансу з країнами СНД. Один з головних шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр економіки від імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури виробництва та впровадження енергозберігаючих технологій. З імп енергоносіїв тісно пов”язана проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск світової спільноти на У з метою закриття ЧАЕС.

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь залежності від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації перш за все джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-експортерами нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення обсягів зовн торгівлі з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з іншими кр світу, передусім - з Зах Європою.

Росія - четвертий найбільший іноз інвестор в У.
150. Регіональні пріорітети інтеграційної політики У.

Поле регіональних інтеграційних пріоритетів У включає ЦЄЗВТ, СНД, ЧЕС, ЄС, Балтійський ринок та ЄАВТ, що є елементами Європейського континентального ринку. На сьогодні в Є сформовано кілька регіональних та субрегіональних об”єднань. Центральне місце серед них займає ЄС, що об”єднує 15 європейських країн. На сьогодні в Європі складаються передумови для розвитку загальноЄ континентальної інтеграції з охопленням 35 країн.

Довгострокова мета зовн-екон політики У- вступ до ЄС; в середньостроковому плані У прагне до створення зони вільної торгівлі з ЄС та набуття статусу асоційованого члена в ЄС. Головний інструмент, що регулює відносини У з ЄС - Угода про партнерство і співробітництво (підписана 14 червня 1994; вступила в дію в 1998р.), яка передбачає більш активне політичне співробітництво та містить положення про створення зони вільної торгівлі. Проте, укр економіка кваліфікується як “економіка з держ системою торгівлі” і не містить схвалення економічних реформ в У. Угодою передбачається, що ЄС намагатиметься розглядати У , як країну -члена ГАТТ, хоча до цього часу вона такою не є. Головні цілі: розвивати тісні політ контакти; сприяти торгівлі та інвест; підтримувати У в її праненні зміцнювати демократію. Важливість цієї угоди обумовлюється тим, що за межами СНД ЄС є найголовнішим торговельним партнером У та основним джерелом іноземних інвестицій. Наприкінці 1994 в Брюсселі парафовано угоду між У та ЄС про збільшення у 1995-1996 роках майже вдвічі експорту сталі до ЄС. Важливим документом є також Глобальна стратегія ЄС щодо розвитку відносин з У від 4 жовтня 1994р. та відповідний Меморандум У від 14 вересня 1994р. У 1996р. ЄС затвердив План своїх дій в У, що спрямований на досягнення двох цілей: продемонструвати укр. керівництву всезростаючу підтримку з боку ЄС; вивчення засобів вдосконалення методів надання допомоги і розвитку зв”язків між ЄС та У. Створено загальний комітет, завдання якого моніторинг економічного та торгівельного співробітництва ЄС та У. 30 червня 1999р. - Меморандум взаєморозуміння У та ЄС. У фактично не відповідає критеріям конвергенції для вступу до ЄС. Дані станом на 2000р. : річний темп інфляціїї в У -8-10% (необхідно максимум 1,5%); дефіцит бюджету складає (- 3%) а необхідно не більше (+3%), тобто за цим критерієм У відповідає вимогам; рівень держборгу 42%; довгострокові відсоткові ставки по державних ЦП в У 40-60%, а ЄС вимагається - 7-7,5%.

ЄАВТ (Європейська Асоціація вільної торгівлі)- створена в 1960 Австрією, Вбританією, Данією, Норвегією, Португалією, Швецією та Швейцарією. Країни виходили з ЄАВТ та вступали до ЄС. Зараз ЄАВТ включає лише три країни: Швейцарію, Ісландію та Норвегію. Ці країни поки-що не є членами ЄС через наявність багатих власних ресурсів.

Інтеграція Східноєвропейських країн розвивалась в межах РЕВ з 1949 по 1991рр. Особливостями сучасного етапу інтеграції Східноєвропейських країн є створення нових субрегіональних утворень (1990 - Балтійський ринок : Латвія, Литва, Естонія; 1992 - ЧЕС : Албанія, Азерб, Болгарія, Вірменія, Грузія, Греція, Росія, Румунія, Туреччина, Україна. 1993 - Зона вільної торгівлі Вишеградської групи (CEFTA); 1993 - СНД).

З 1995р. Центрально-європейська угода про зону вільної торгівлі (CEFTA) включає 5 членів: Угорщину, Польщу, Чехію, Словаччину та Словенію. Мета - лібералізація взаємних товарообмінів та усунення дискримінаційних обмежень. Країни Центр та Східн Європи (ЦСЄ) - важливі торгово-економічні партнери У. За останні роки значно зросла роль двосторонніх стосунків між У та країнами ЦСЄ. Їм притаманні схожі проблеми, як наприклад створення сприятливого інвест клімату, нестача оборотних коштів. Пріоритетні напрямки вдосконалення інвест клімату: відновлення для СП податкових привілеїв, введення под пільг для частини прибутку, що інвестується, диференціація податкових пільг у галузевому розрізі, усунення подвійного оподаткування прибутку, який одержує іноземний учасник СП, формування системи страхування від політичних та економічних ризиків. І ЦСЄ, і У бажають інтегруватися до Зах Є. Але це важко зробити поодинці, більші шанси, якщо У та ЦСЄ об”єднають свої зусилля. Щоб стати повноправним членом CEFTA, необхідно виконати ряд умов : вступити до ГАТТ/ВТО, укласти договори про вільну торгівлю з кожною країною-членом, мати статус асоційованого члена ЄС.

Відносини між У та CEFTA зможуть успішно розвиватися, якщо зовн-ек зв”язки на рівні окремих п/п будуть стимулюватися державою , функції якої насамперед мають включати розширення поінформованості п/п із питань зовн-ек зв”язків з ЦСЄ (законодавство, митне та податкове регулювання, ситуації на окремих товарних ринках), вирішення проблем у сфері взаємних розрахунків.

Представники іноз капіталу вважають, що головні причини ризиків в У та країнах Східної Європи - це нестабільна політ та соц-економ ситуація, незавершеність організац-правових та економічних перетворень, висока регулююча роль держави.

Великі резерви існують у розвитку кооперації між підприємствами, що переробляють с/г продукцію і випускають продукти харчування, а також з п/п інших галузей. Так , багато років Польща поставляла в У устаткування для виробництва та переробки цукру, олії, картоплі, м”яса, а також міні-трактори та ін с/г машини. З Угорщини надходили автобуси, медикаменти, продукти харч. Нині в зв з перебоями в поставках запчастин до устаткування, яке було раніше завезено з ЦСЄ в У, можна було б використовувати як платіжн засіб нац валюту, а також перейти на обмін машин і устаткування між п/п по взаємно преференційних цінах. Доцільно поширювати обсяги лізингових операцій. Піприємствам, що випускають машинотехн продукцію варто надати більше фін свободи і можливості здійснювати бартерні операції на пільгових умовах.

В 1992р. державами Причорномор”я, а також Албанією, Азерб, Вірм та Грецією підписано Декларацію про причорноморське ек співробітництво. Головне завдання ЧЕС - оцінка існуючого потенціалу країн регіону та розробка на цій базі конкретних проектів співробітництва. Створено Чорноморський банк торгівлі та розвитку для фін інвест проектів та кредитування країн -акціонерів. Початковий розмір статутного капіталу банку склав 1 млрд дол. Частка У в ст капіталі ЧБТР- 13,5%. Основні завдання У в рамках причорноморського співробітництва полягають в розширенні експортної бази, орієнтованої на ринки сусідніх країн, налагодження з ними виробничо-коопераційних зв”язків і наук-тхн співробітництва, створення необхідної соц-економічної інфраструктури. Одне з вузьких місць У - транспортна проблема (нераціональна структура міжнародного вантажного сполучення, розрахована на перевезення масових експ та імп вантажів, невідповідність пропускної спроможності морських портів потребам зовнішньої торг, проблема модернізаціїх та збільшення числа залізниць та прикордонних переходів). Розглядається можливість створення асоціації чорноморських портів і регіонів, що підвищить роль місцевих органів управління у формуванні ЧЕС. Вони мають сприяти регіоналізації , залучаючи зарубіжні банківські структури до реалізації проектів у сфері пром, транспорту, телекомунікац, туризму, охорони навк середовища.Прагнення об”єднати зусилля міст і країн у вирішенні проблем чорноморського регіону стало основою для створення міжнар неурядової некомерц організації “Міжнар Чорноморський клуб”. У грудні 1992р. прийнято статут МЧК та підписано установчий договір про його створення і принципи діяльності. Головне завдання - створення стабільного економічного простору, особливо сприятливого для взаємодії в сфері бізнесу, торгівлі, екології, науки, культури, туризму.

Особливості ЧЕС: - поетапний характер реалізації угод; - селективний підхід до участі в тих чи інших проектах; - м”який характер інтеграції, коли участь в ЧЕС не заважає країні вступати до будь-яких інших угруповань чи договорів.

Найважливішими зовн-ек партнерами У залишаються республіки колишнього СРСР, що тепер об”єднані в СНД, до якого ввійшли всі члени колишнього Союзу, крім Прибалтики.

До країн СНД У експортує переважно с/г та хім прод. Основна проблема, пов”язана з укр Е с/г прод до СНД полягає в тому, що він зазнає сильного конкурентного впливу з боку іноземних країн, які займаються реекспортом укр прод.

Характерним також є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що відображається у негативному сальдо торговельного балансу з країнами СНД. Один з головних шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр економіки від імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури виробництва та впровадження енергозберігаючих технологій. З імп енергоносіїв тісно пов”язана проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск світової спільноти на У з метою закриття ЧАЕС.

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь залежності від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації перш за все джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-експортерами нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення обсягів зовн торгівлі з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з іншими кр світу, передусім - з Зах Європою.

Росія - четвертий найбільший іноз інвестор в У.


9. Міжнародні конфлікти.

Конфлікти виникають в тому разі, якщо відносини між країнами не відповідають рівню розвитку та характеру їхніх продуктивних сил. Це може виражатись у перерозподілі сфер впливу. Наприклад причини першої світової війни були в тому, що вплив різних розвинених країн на залежні території був непропорційним. Так Німеччина, що була достатньо розвиненою в промисловому плані на світову арену вийшла пізніше за інші країни, а тому мала недостатню кількість колоній (відносно свого потенціалу до їхньої експлуатації). Це змусило її вирішувати цей конфлікт силовими методами.

Інший випадок – Іран. Тут вся справа полягає в тому, що після того, як у країні була розвинена достатня інфраструктура для видобутку нафти, уряд відчув значну невідповідність у відносинах з зовнішнім світом, а таким чином і виник міжнародний конфлікт. Формою його прояву є політика релігійного ізоляціонізму. Завдяки достатнім ресурсам від продажу нафти країна може успішно здійснювати свою політику незалежно від волі інших.

Японія є прикладом відносно мирного розв΄язання конфлікту. Хоча зараз політична вага цієї країни не відповідає її економічному потенціалу, але це зумовлено багатьма чинниками, що зумовлюють стабільність цієї ситуації. Перший з них (як визначає Бзежинський) – відсутність у Японії достатньої кількості природних ресурсів, тому вона вимушена проводити зважену політику стосовно багатьох країн-постачальників ресурсів. Хоча її імпорт сильно диверсифікований, але вона не може здійснювати такий сильний плив як США на інші країни. Ще одина причина є те, що в після воєнний період їй довелось наново входити на іноземні ринки, де вже були причутні США, через що Японія могла розраховувати лише на те, щоб йти в фарватері цієї країни, бо будь-які спроби самостійної діяльності болісно сприймались США. Вирішення конфлікту було знайдене у тривалому співробітництві та певних поступках американців. Так США фактично здали японцям свій ринок у багатьох його аспектах, японська власність у США набула гігантських розмірів. Разом з тим є певні передумови, що спричинятимуть у близькому майбутньому поступову втрату японією конкурентних переваг у сфері високих технологій. Так можна навести приклад, що через заборону на експорт зброї (на цьому наполягли США), Японія втратила шанс нормально розвивати своє літакобудування та її космічні програми носять обмежений характер. Тому у перспективній галузі вона все частіше повинна звертатись за послугами до фірм інших країн.



10. Дискримінаційні та преференційні режими взаємовідносин між країнами.

За визначенням Світової організації торгівлі всі нетарифні методи світової торгівлі відносяться до дискримінаційних. До них можна зарахувати як відверто аґресивні як ембарго (акт репресалій стосовно стосовно руху золота, грошових коштів, товарів та послуг, інформації з та в іншу країну, а також стосовно майна та прав на нього іншої країни), бойкот (форма боротьби, що полягає у тимчасовому припиненні зносин з певною державою однією чи групою інших держав), так і відносно “м΄які” підвищені митні ставки (що можуть часто всановлюватись на забороняючому рівні), нетарифні методи (ліцензування- генеральне (автоматичне) та разове (індивідуальне, неавтоматичне), квотування, контингентування, мінімальні імпортні ціни, імпортні податки, імпортні депозити, валютні обмеження, компенсаційні податі, антидемнінгові податі, адміністративні формальності, технічні бар΄єри).


Зворотньою стороною є стимулювання експорту у формах: державне кредитування експорту, змішане кредитування, пряме субсидування, державне страхування експортних кредитів, надання податеових пільг, фонди розвитку експорту, прискорена амортизація, інформаційно-організаційне сприяння експортерам (система ЕШЕЛОН, дії дипломатичного корпусу, політичний тиск, тощо).


До преференційних режимів відносяться:

Торгівля без дискримінації передбачає що країни не повинні надавати будь-кому країщого торгового режиму в порівнянні з тим, який вони надають всім іншим країнам, а також не повинні надавати крашого режиму своїм національним товарам в порівнянні з іноземними. (визначення СОТ).

Режим найбільшого сприяння (Most Favoured Nation MFN) закріплений у статті 1 ГАТТ. Це правило зобов΄язує поширювати на треті країни всі пільги та привілеї, що надаютьяс одному з торгових партнерів. Ця фундаметальна для багатостороньої торгової системи вимога СОТ спрямована проти дискримінації товарів та послуг в міжнародній торгівлі на основі країни її походження або країни призначення. Вийнятки з MFN можливі за згодою СОТ якщо країна є членом інтеграційного об΄єднання, якщо країна партнер проводить несправедливу торгову практику, яка завдає шкоди національним виробникам.

Виключення з режиму найбільшого сприяння робиться лише для країн, що розвиваються в торгівлі з розвиненими. Це проявляється в покращенні умов торгівлі для цих країн.

Режим торгівлі в рамках інтеграційних угруповань є ще більш сприятливим, ніж усі зазначені вище.

Тому в світі зараз відбувається діалектичний процес глобалізації та регіоналізації. Перший відбувається через діяльність СОТ та поширення преференційних режимів MFN,




12. Загальна характеристика країн з перехідною економікою.

Перехідна економіка (ПЕ) – це тип економічної системи, яка існує протягом переходу від однієї ек системи до іншої. Вона характеризується високим рівнем безробіття, швидкою інфляцією, економічним спадом, політичним хаосом(частіше у країнах, що розвиваються).

Прискорення світового НТП різко підвищило вимоги до ефективності економіки всіх держав, активізувало намагання країн, що розвиваються подолати економічну відсталість.

Методологія аналізу соц-екон перетворень у країнах що визволились, вимагає відрізняти їх техніко-орган форми, пов ’язані з функц-ням продукт сил(загальне), та подолання відсталості виробничих відносин, тобто перетворення в соціально-економічних формах(особливе). Як форма існування і розвитку продуктивних сил, виробничі відносини не можуть не відображати їх стану.

В економіці країн, що розвиваються діють дві підсистеми виробничих відносин – та що змінюється (неринково-традиційна) і та що змінює (ринкова). Аналіз усієї системи виробничих відносин буде неможливим якщо не будуть враховуватися ті виробничі відносини які виникають у ході становлення системи і при занепаді її. Ці виробничі відносини і є перехідними. У перехідних виробничих відносинах переплітаються різноманітні за своїм змістом виробничі відносини, поєднуються властивості відмираючих і народжуваних економічних зв’язків. Перехідні відносини різноманітні. Вони не можуть бути однаковими навіть при переході від одного й того самого екон устрою але в різні історичні епохи і в різних країнах. Перехідні форми охоплюють не тільки економічний базис і соціальну структуру а й політичну організацію суспільства.

Взагалі ПЕ – це особливий стан в еволюції економіки, коли вона функціонує в період переходу від однієї історичної сходини до іншої. Вона представляє собою проміжний стан суспільства, відображає циклічність економічного розвитку.

ПЕ більше характерна в даний період для країн постсоціалізму. Вона була обумовлена нездатністю адміністративно комадн економіки забезпечити стійкі темпи економічного розвитку. Зміни які відбуваються в ПЕ є переважно змінами розвитку а не функціонування, як це характерно для системи що склалася. Головними рисами ПЕ є: змінність, нестабільність, що носить безповоротний характер. Вони не просто тимчасово порушують стійкість системи, а послаблюють її, вона поступова уступає місце іншій економічній системі; для ПЕ, що представляє собою суміш старого і нового, характерно існування особливих перехідних економічних форм. Такою, напр, сьогодні є акціонерна форма власності, яка лише зовні співпадає з тою що в розвиненій ринковій економіці; особливий характер протиріч. Це протиріччя нового і старого, протиріччя різних, стоячих за тими чи іншими суб’єктами відносин, прошарків суспільства. Зміни що проходять в ПЕ, ведуть до зміни екон системи, а в соціально-політичному плані перехідні епохи часто супроводжуються різким загостренням протиріч, які приводять до соціально-політичних потрясінь; історичність, що обумовлено особливостями економічного розвитку окремих країн.

ПЕ базується на різних типах і видах власності, різних формах господарювання. В ПЕ розвиток отримують змішані виробничі структури: державно приватні підприєства, СП, на базі націонал та іноз.

В ПЕ, з однієї сторони, відбувається зміна ступеню держ втручання в економіку та державне регулювання екон процесів губить всезагальний характер. З іншої сторони, міняються форми і методи держ регулювання, непригодні для держ рег-ня економіки в перехідний період. Проте в ПЕ роль ДРЕ більш значима ніж в склавшихся ринкових системах.
24. Теорії торгової політики і міжнародна інтеграція.

Поява теоретичних моделей повязана з процесами регіональної економічної інтерграції у 60-70х. До них відносять:

теорії тарифів

теорія митних союзів

теорії економічних та митних союзів.

загальні теорії міжнародної економічної інтеграції

Зараз в світовій практиці превалюють теорії відкритої економіки. Вони ефективно працють в зрілих економіках. Для країн, що розвиваються необхідні селективні підходи. Для перехідних економік необхідна певна поступовість та етапність у лібералізації та переході до відкритої економіки.

Види політики: Вільна торгівля, лібералізм (розширення свободи економічних дій, скорочення кількості та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими країнами), протекціонізм, неопротекціонізм (сучасні обмеження на міжнародну торгівлю, які застосовуються країнами як доповнення до традиційних форм обмеження небажаного імпорту або замість них), обґрунтований (селективний) протекціонізм захист окремої галузі економіки, групи підприємтсв, а не всього національного виробництва, або протекціонізм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами товарів. Автаркія – політикаекономічного відокремлення країни, спрямована на створення замкненої, незалежної економіки, здатної забезпечити себе усім необхідним самостійно.МИТНА СПРАВА

Рівні інтеграції. На мікро рівні виділяють горизонтальну інтеграцію, що має місце при злитті фірм, що виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання ++прибутку. При цьому в різних країнах виробляють аналогічну продукцію (Exxon, Mobil, Texaco).

Вертикальна інтеграція передбачає об΄єднання фірм, що функціонують врізних виробничих циклах. Є інтеграція 1. “вниз” (приєднання постачальників), 2. “вгору” (приєднання споживача), 3. невиробнича інтеграція “вгору”, що включає сферу розподілу.(Chrisler, General Motors, Honda, Toyota)

На макро рівні інтеграція набуває форм регіоналізму.

Форми торгівельної інтеграції:

Зона приференційної торгівлі- зниження внутрішніх тарифів.(Британське співтовариство 1932-48 держав)

Зона (асоціація) вільної торгівлі – усунення внутрішніх тарифів.(Європейська Асоціація вільної торгівлі (1960), зона вільної торгівлі “США-Канада”(1988), НАФТА)

Митний союз- +встановлення спільного зовнішнього тарифу (Бенілюкс з 1948, ЄС з 1968).

Спільний ринок- +вільний рух капіталів та робочої сили.(ЄС)

Форми виробничої інтеграції:

Економічний союз- +Гармонізація економічної політики (Бенілюкс з 1960, США, СРСР).

Політичний союз- + політична інтеграція.

47. Організація та контроль міжнародної маркетингової дільності.

Організація та контроль це основні функції управління (поряд з плануванням та керуванням). Міжнародна маркетингова діяльність за своєю суттю це процес управління комплексом маркетингу. А отже організація міжнародної маркетингової діяльності визначається перш завсе тим комплекмос маркетингу, що його застосовує фірма, тобто тією системою інструментів, методів, прийомів, підходів щодо товару, ціни, просування, каналів розподілення, використання яких має на меті формування конкурентних переваг на цільовому сегменті або певному зарубіжному ринку.

Залежно від ступеня пристосування міжнародного маркетингового комплексу до особливостей різних зарубіжних ринків (сегментів світового ринку) в маркетинговій практиці виділяють три типи маркетингового комплексу: індивідуалізований, стандартизований, комбінований.

Індивідуалізований передбачає пристосування усіх елементів до умов конкретної країни. Стандартизований – всі елементи однаковою мірою пристосовуються до зарубіжних ринків. Комбінований – поєднання стандартизації та диференціації. Стандартизація відбувається поступово за схемою: товар-просування-ціна-канали.

Контроль забезпечує звороній зв΄язок у системі і служить для оцінки результатів та корегування напрямів діяльності.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка