Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку



Сторінка11/16
Дата конвертації23.10.2017
Розмір3.39 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Ця діаграма (модель Хірша та Агмона) зображає залежність витрат, які несе фірма залежно від обсягів збуту. Видно, що спочатку витрати найменші при експорті, але в подальшому ситуація міняється, і найефективніше стає застосовувати прямі інвестиції при достатніх обсягах.


Порівнюються витрати на виробництво в країні базування, витрати на виробництво за кордоном, витрати на експортний маркетинг, додаткові витрати на вивчення середовища та адаптацію до нього, витрати пов’язані з розсіюванням технологічних переваг в разі передачі ліцензії.
106. Формування і реалізація стратегії ТНК. Роль глобального стратегічного управління в практиці ТНК.

Формування і реалізація стратегії ТНК залежить від того, на якому етапі розвитку знаходить фірма. Виділяють початковий, локальної ринкової експансії, транснаціональний.

Початковий – вибір зарубіжних ринків, зарубіжна діяльність як доповнення до внутрішньої, перехід від етноцентризму.

Локальної ринкової експансії – підвищення результативності діяльності на зарубіжних ринках, внутрішня та зовнішня діяльність рівноважливі, перехід від поліцентризму.

Транснаціоналізації – глобальна організація виробництва та забезпечення синергії в діяльності підрозділів, міжнародна діяльність запорука успіху та розвитку.

За критерієм орієнтації вищого менеджменту виділяють етноцентризм, поліцентризм, регіоцентризм, глобальна орієнтація.

Етноцентизм – відсутність міжнародного досвіду, зарубіжні операції розглядаються як доповнення до внутрішніх. Критерій результативності такі ж як і для внутрішнього ринку.

Поліцентризм – важливо враховувати специфіку соціально-культурного середовища різних країн, використовуються розроблені на місці та адаптовані методи оцінки та контролю.

Регіоцентризм – орієнтація на регіональну організацію повноважень та комунікаційних потоків.

Геоцентризм, глобальність – співробітництво штаб-квартири та філій для розробки стандартів та процедур, що відповідають загальним та особливим потребам філій.

Стимулами до переходу можуть бути – насичення внутрішнього ринку, диверсифікація ризиків (продукти та ринки), використання дешевших факторів виробництва, протидія конкурентам, необхідність підтримання технологічного рівня, урядові стимули, розвиток міжнародного бізнесу та комунікацій.

107. Середовище і специфіка фінансової діяльності ТНК. Взаємодія ТНК зі світовими фінансовими інститутами.

Досягнення у інформаційних системах дають змогу ТНК максимально убезпечити себе від впливу фінансового середовища. Створення глобальних мереж відслідковування грошових потоків дають змогу регулювати поточну дільність корпорації таким чином, щоб мінімізувати обсяг необхідних запозичень та обсяг вільних коштів у різних підрозділах компанії. Отже основним джерелом коштів у внутрішньофірмовий перерозподіл.

Місцеві ринки кредитів різко відрізняються один від одного в різних країнах, але разом з тим є важливим джерелом фінансування ТНК.

Окремо слід виділити державне фінансування у країні базування. Держава намагається створити для “своїх” ТНК кращі умови. Це пояснюється як тим, що розвинені ТНК є основою конкурентоспроможності країни, так і чисто індивідуальними інтересами через переплетення (іноді практичне повне злиття) державного апарату та структур ТНК через механізми особистої унії, корумпованість, цивілізаційні, національні та релігійні особливості..

Багато корпорацій починають виставляти свої цінні папери на фондових біржах різних країн для отримання капіталу. Проте тут дотримуються обережності через можливість втрати контролю.

Фінансова функція охоплює: 1. Мобілізацію коштів для оперативних потреб та розширення діяльності. 2. Управління оборотним капіталом. 3. Фінансові аспекти рішень про інвестиції в інші країни.

Основним джерелом коштів для ТНК є внутрішньофірмові позики, позики головної компанії своїм філіям, дивіденди, роялті, купівля-продаж товарно-матеріальних запасів, потоки акцій від головної компанії до філій.

Глобальне управління грошовими коштами ускладнюється державними обмеженнями на переміщення фінансових коштів, неспівпадіння темпів інфляції та коливань валютних курсів. Управління валютними ризиками пов’язано з визначенням рівня ризиків, створенням якісної системи звітності та моніторингу, затвердженням політики розподілу відповідальності у сфері управління ризиками та формулюванням стратегії їх страхування-хеджування.

При прийнятті рішень про інвестування у іншу країну слід вибрати оптимальне співвідношення власного та запозиченого капіталу, оцінити ставку доходу при використанні місцевої валюти чи валюти інвестора, охарактеризувати потоки готівки, специфічні для іноземних інвестицій, визначити на багатонаціональній основі вартість капіталу за застрахуватись від політичних ризиків у іншій країні та від валютних ризиків.
108. Особливості управління виробничою діяльністю ТНК.

Транснаціоналізація та глобалізація спричиняє багато змін у характері управління виробничою діяльністю фірми. Так глобалізація означає, що джерела сировини можуть розміщуватись на значній віддалі, тому доводиться застосовувати різноманітні методи оптимізації вибору її джерел, територіального розміщення місць її складування, збереження та переробки. Постає питання про оптимальність зв’язків при поставці комплектуючих, готових виробів, відношення фірми з торговою мережею, що займається реалізацією, тощо.

Міжнародна фірма відрізняється від національної тим, що проміжний продукт може переміщуватись між країнами. Зовнішнє розміщення джерел постачання спричиняє залежність від таких чинників як мова, відстані, валютні курси, війни та повстання, страйки, політичні проблеми та тарифні бар’єри. РОзміщення виробничих потужнотсей за кордоном можливе через зниження витрат або підвищення якості.

Зони зовнішної торгівлі набувають все ширшого поширення як зони для імпорту та зборки готових виробів, як для внутрішнього споживання так і для експорту. Стратегія організації виробництва (орієнтованого на світовий ринок) може опиратись на одиничне підприємство, а може і на сукупність багатьох підприємств, високоспеціалізованих за продукцією чи технологічним процесом, які займаються обміном комплектуючих.

Багато фірм використовують офшорні виробничі центри для отримання переваг пов’язаних з дешевизною місцевих матеріалів та робочої сили. Готова продукція потім постачається в країну базування, або треті країни.

Японці вдосконалили концепцію постачання точно в строк для управління запасами. Це означає, запаси відвантажуються за планом в той період, що найближчий до часу їхнього використання у виробництві. Це дає змогу знизити обсяги запасів та відповідно витрати на їх утримання. Це впливає значним чином на рішення стосовно розміщення джерел постачання сировини та комплектуючих для виробничого процесу.

Експортери можуть мати справу безпосередньо з агентами та оптовими посередниками у іншій країні, а можуть використовувати міжнародних посередників – компанії з управління експортною діяльністю або торгові компанії інших типів.

Держава надає експортерам різноманітні послуги.


109. Соціальні й етичні аспекти функціонування ТНК. Основні елементи і проблеми міжнародної ділової етики.

Міжнародний менеджер повинен знати, як адаптувати практику компанії до певного культурного середовища. Слід наприклад чітко уявляти, що стиль співпраці з чиновниками кардинально відрізняється від країни до країни.

На керівні посади бажано призначати місцеві кадри, бо вони краще знають місцеві виробничі умови, це створює видимість значних можливостей для місцевих кадрів та врахування інтересів країни, можна уникнути бюрократчних перепон при відрядженнях за кордон, це потребує менших витрат, місцеві керівники більше зацікавлені у довгострокових цілях (експатріанти можуть використовувати підрозділ як один з етапів у свої кар’єрі).

Керівників середньої ланки слід направляти для впровадження в практики роботи у своїй країні та технологію. При цьому слід брати до уваги, як ці люди будуть сприйняті у країні, розглянути варіанти зустрічі їх після повернення, врахувати можливості їхньої адаптації. Важливе питання є оплата праці за кордоном (вартість життя, статус, втрати пов’язані зі зміною стилю життя).

Міжнародні менеджери повинні отримати два аспекти підготовки. 1. Глобальний єдиний підхід до вирішення проблем. 2. Навички вирішення конкретних проблем, що виникають в країні перебуванні експатріантів.

В деяких регіонах світу приходиться ввозити значну кількість робочої сили певної якості, що створює специфічні проблеми пов’язані зі плинністю кадрів, керівництвом, професійною підготовкою.

В різних країнах відрізняється сила профспілок та адміністрації, спільне прийняття рішень та гуртки якості – дві форми участі робітників у управлінні компанією, що спрямовані на подолання протистояння та на співробітництво.

ТНК звинувачують у послабленні впливу профспілок при укладенні колективного договору бо 1.ТНК міжнародно диверсифіковані 2. Є загроза вивезення робочих місць 3. Складні труктури та механізми підпорядкування.

Ступінь співробітництва між робтниками в різних країнах невелика, але в певних випадках таке співробітництво було використане для боротьби з ТНК. Стратегії профспілок включають обмін інформацією, одночасне ведення переговорів чи страйків, відмова від понаднормових робіт, спрямованих на протидії падінню виробництва, що могла б зашкодити страйкарям в іншій країні.

ТНК здійснюють значний влив на соціальні процеси в країнах. Так навіть країна базування може зіткнутись з проблемою зростання безробіття через перенесення ТНК робочих місць у країни з дешевшою робочою силою. Прийнятий у багатьох ТНК прийом глобального мислення, тобто врахування в діяльності не національних інтересів окремої країни, а інтересів виключно компанії, часто призводить до того, що країна базування (на перших стадіях розвитку всіляко стимулюючи) може вдатися до певних обмежень ТНК.


110. Проблеми взаємодії ТНК і національних економік. Міждержавне регулювання діяльності ТНК.

Діяльність ТНК, особливо в молодих державах, веде до величезних фінансових збитків, поглиблює диспропорції в розвитку їх економіки, руйнує її, погіршує становище населення та є причиною інших негативних явищ. Так, у Пуерто-Ріко шкода, заподіяна американськими ТНК цукровій промисловості і рибальству у зв'язку з викидами відходів нафтохімічного виробництва, набагато перевищує доходи від розвитку в цій країні нафтохімії

1980 р. Генеральною Асамблеєю ООН були схвалені Принципи щодо контролю за обмеженням ділової практики монополій і корпорацій. Розробляється Кодекс поведінки ТНК, за більшістю положень якого між розвинутими капіталістичними країнами і молодими державами вже досягнуто згоди.

Щодо регіонального рівня - 21 червня 1976 р. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру.

Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону - Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів, зокрема і ТНК.

Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. Уданому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального ха­рактеру.

У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі: повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн; врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах; повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; невтручання у внутрішні справи; відмова займатися діяльністю політичного характеру; утримання від практики корупції; дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування; дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища.


111. Сутність, цілі й основні функції міжнародного менеджменту. Порівняльна характеристика досвіду організації менджменту в різних країнах.

ММ – 1). це діяльність пов”язана з рухом, розподілом та контролем ресурсів, необхідних для ведення бізнесу в багатонаціональному середовищі. 2). ММ – процес застосування управлінських концепцій у багатонаціональному середовищі, і отримання завдяки цьому додаткових вигід і заощадження часу.

Предмет курсу ММ – теорія і практика управління міжнародним бізнесом.

Функції – це загальні адміністративні обов”язки, що виконуються в кожній організації, в кожному підрозділі, на кожному рівні управління.

Планування: 1.середовище у МБ – міжн., потреба у міжн. маркетингу; процедура розробки річних планів – 9-10 міс. 2.конфлікти з урядами; конфлікти з планами підрозділів.

Організація: 1.віртуальний процес – вгадувати реакцію партнерів. 2. різні погляди на владу.

Укомплектація штатів: 1.багато ринків праці 2.різні цінності менеджерів.

Керівництво: 1.різні типи лідерства. 2.далекі комунікації.

Контроль: 1.різні вимоги до контролю, різні нац. стандарти бухобліку.

АМЕРИКА: 1. жорсткий та агресивний м/т 2.велика к/ть навчальних та наукових видань.

НІМЕЧЧИНА: 1.довіра до влади. 2.авторитаризм. 3.турбота про підлеглих.

ЯПОНІЯ: 1.гарантія зайнятості і створення обстановки довіри 2.гласність і цінності корпорації. 3.керівництво, яке базується на інформації. 4.керування, орієнтоване на якість. 5.постійна присутність керівництва на в/ві. 6.підтримка чистоти на в/ві.


112. Стратегія, планування та специфіка прийняття рішення у міжнародному менеджменті.

Стратегічне планування – процес визначення основної лінії організації, довгостроквих цілей і виконання планів діяльності щодо досягнення зазначених цілей.

Необхідність і значення стратегічного планування у ММ:



  • Утримання напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій

  • Потреба в координації і інтеграції різноманітних операцій в масштабах всієї корпорації

  • Належна підготовка до виникаючих нових викликів і проривів

Переваги стратегічного планування:

  • Координація і моніторинг довготривалих міжнародних операцій

  • Детальне опрацювання проблем, пов”язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів і ін.

Основні підходи до формулювання та реалізації міжнародних стратегій:

  • Економічний імператив

  • Політичний імператив

  • Адміністративна координація


Стратегічні орієнтири міжнародних корпорацій:

  • Етноцентризм – Цінності та інтереси материнської компанії є головними в стратегічних рішеннях

  • Поліцентризм – стратегічні рішення змінюються від країни до країни, в яких діє компанія

  • Регіоцентризм – поєднання власних інтересів фірми з інтересами своїх регіональних відділень

  • Геоцентризм – інтегрування рішень в єдину глобальну систему





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка