«Свіча, запалена від серця»



Скачати 131.04 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір131.04 Kb.

Відділ освіти Томаківської районної адміністрації

Добронадіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів


Заняття літературної студії «Журавка»
на тему:


«Свіча,

запалена

від серця»


Керівник: Дубачинська Л.І.
І. Вступне слово вчителя про рідний край.
Рідний край... Це з нього йдуть витоки патріотизму. Тут народжуються і живуть патріоти отчої землі, краю, села.

Село... Як манить воно степами, оспіваними Шевченком тополями, що ростуть на подвір’ї нашої школи. Це наша з вами маленька Батьківщина , де кожний куточок нам рідний. Добра Надія... Рідний серцю край... Золота, чарівна сторона... Чого тільки не почуєш в нашому прекрасному краю. Чого тільки не побачиш. Так, це край трударів, земля героїв, земля легенд, переказів, пісень, поезії.

Моє село – поріг моєї долі,

Тут я зазнала радість і печаль,

Звичайну працю в моїй рідній школі.

Тут все моє – начало всіх начал.


Комусь курличуть журавлі,

Когось виманюють в дорогу,

А я і тут, на цій землі

Знайду і радість і тривогу.


А я нікуди не піду,

Хоча яка б зоря світилась

Усе - і щастя, і біду –

Зустріну тут де народилась.


ІІ. Повідомлення теми, мети проведення літературного свята.
Шановні мої! Сьогодні проведемо з вами заняття літературної студії, тема якого “Свіча запалена від серця”.

Провідним мотивом свята має бути патріотизм, бо ви – патріоти своєї землі, краю. А патріоти це ті, хто любить свій край і прагнуть, щоб він став ще кращим. Світлим прикладом для нас є поет Василь Стус. Його поезія є вершиною духовності .У неймовірно важких умовах він роздумує над минулим, сучасним і майбутнім України . Він писав: “За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу одстояти до загину”. Він наша совість. Любімо свій край. Будьмо патріотами своєї землі! Це я звертаюся сьогодні до вас, юні друзі. Це від вас залежить, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе й заграє на сонці.

Поезія, як вода в річці. Жива вода рідної мови зведе тебе і тоді, коли ти зневіришся вже у всьому. Довірся поезії. Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули, життям своїм переповни!

Поезія доносить до нас чисту силу старовини. В ній тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... В ній історія і майбутнє.

Ви переконаєтеся, що кожне слово, кожна краплина повинна світитись до людей своїм чистим і ніжним звучанням. Мова душі людської - джерело одвічне, і треба лише частіше припадати до нього, черпати наснагу, збагачувати словами, голосом і піснею.

Коли я слухаю поезію, то мені здається, що з кожного вірша на мене дивиться поет чи композитор, які дали цій поезії життя. Все ніби просто. Стоїть і дивиться... А з-за його плеча визирає небо і цілий світ. І все. Більш нічого. Це – світ краси, музики, поезії.

То ж вслухаймося в зміст поезії, яка сьогодні прозвучить. Нехай ваші серця переповнить почуття любові до рідного краю, людей, які живуть поруч з вами.

Ведучий

Добрий день всім, хто тут зібрався нині!

Добрий день, всім, хто слухає нас!

Добрий день, Добра Надіє рідна!

Шановні гості, ми вітаємо вас!
Вчитель

Сьогодні ми раді вітати всіх присутніх на літературному святі з нагоди 15- річниці нашої студії “Журавка”. Студію названо на честь символічного птаха-тотема, якого наші предки вважали священною птахою.

Сподіваємося, що свято принесе усім радість і задоволення, приємні хвилини відпочинку. Адже почуте на ньому налаштує вас задуматися, хто ми, якого роду. І що коріння наше - з села. Як керівник студії запрошую всіх до слова.

Шановні колеги! Ми обираємо вас почесними гостями свята.


Ведучий

Хай лине вітер крізь лани і гори,

Хай через роки пронесе палкі слова,

Прийміть же від душі ви наші подарунки,

Прийміть уклін для щастя і добра.

Читці

Нехай журавка вам приносить

Добро і радість, хліб і сіль,

Щоб друзів мали ви багато

Й ділили з ними все навпіл.
А нашу Добрую Надію,

Щоб ви згадали ще не раз.

Хай усміхаються вам діти,

Коли заходите ви в клас.


Дорогі друзі1 Пропоную розпочати святкове засідання літературної студії урочистою піснею на слова і музику Рубана О.Ф.

Шановні гості! Ми вручаємо вам текст цієї пісні, можливо, вона вам сподобається , і ви розучите її в своїх школах.

Співайте разом з нами “Пісню юних талантів”

Читець

Поезія – духовність щонайвища,

Натхнення Боже – чисте і святе,

Вона одна нас всіх спасе, повірте,

Коли печаль на душу упаде.
Я вірші не пишу, я їх записую

Від вітру, від любові, від весни...

Прислухайтесь, як ніжно заколисують

Високе небо древні ясени...


Поезія нас всіх розрадить і прозріє,

Додасть душі і віри, і заряд.

Вселити в кожного еліксир зуміє,

Який від болю відведе, від зрад.


Поезію не можна в руки взяти,

Не гроші це, не речі золоті...

Жити , творити, слова римувати –

Щастя найбільше в моєму житті.


Вчитель

Усе, що народжується з чистих помислів, добра, злагоди, живе, розквітає на землі доброю правдою, чарівними словами. Такими чистими є думки, помисли, прагнення юних обдарувань – членів студії. Я дякую вам , що ви є такими. Свої поетичні рядочки присвячую вам, мої журавочки.


Тут кожен учень – творча особистість,

У кожному серці палає вогонь.

І падають зорі із неба іскристі

В тепло розпростертих учнівських долонь.

Шановні журавочки!
Вам небо ті скарби безцінні

Сьогодні у руки дає.

Всміхнися, мій краю, мала батьківщино,

Сьогодні ти бачиш майбутнє своє!


Живемо ми з вами у скрутний час. За щоденними турботами не помічаємо скільки прекрасного і святого знаходиться поруч з нами. То ж давайте сьогодні, хоч на годину, доторкнемося серцем і душею до прекрасного – до поезії.

Пригадаймо слова славетної української поетеси Ліни Костенко:

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь чарівний дотик до душі...

Прекрасно. Краще не скажеш. Хіба не так?
Поезія має хвилювати вас, дарувати щось нове, досі незвідане. Зі справжньої поезії не викинеш жодного слова, рядка, навіть розділового знаку.

Поезія має бути щирою і чесною, як сповідь перед матір’ю, перед Батьківщиною.


Вчитель

Пропоную запалити поетичну свічку, вогонь якої буде зігрівати й очищати ваші душі під час нашого спілкування.

(читає епіграф)

Запалала свіча...

Хай горить ця свіча!

Це ж “Журавка” в синь неба злітає,

Розправляючи крила.

Хтось, можливо, в цей час

З хлопчаків та дівчат

В шлях поезії здійме вітрила...


Читець

Я присвячую цей вірш усім вам, шановні гості, хто знесилений щоденними турботами, проблемами життя. Але не завжди матеріальні статки роблять людину щасливою. Всі, хто народився в Україні, не повинні забувати свій край, своє родинне гніздечко, колиску роду свого – село. Бо пройдуть роки і совість , як і перша любов, завжди нагадає про себе.


Село моє рідне! Дорога Батьківщино!

Люблю тебе всією душею...

Домівка матусі, волошки у житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо

І сиза роса на траві при шляхах...

Корали калини і мамині очі ,

І доля – з лелечого наче крила...

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Батьківщина міцніла й жила!
Вчитель

Прислухаймося до цих слів і подумаймо: а чи так ми любимо свою мову, свій край, своє село?

- З чого ж починається село, наша мала батьківщина?

- З дороги , над якою схилились верби в зажурі?

- З домівок, що усміхаються віконцями, з працьовитих і гарних людей?

- Чи , може, воно починається з головного шкільного дзвоника і веселого дитячого сміху?

Думаю, що на ці питання ви дасте відповідь своїми поетичними творами.

ІІІ. Літературна композиція

Читець
Стоїть заціловане всіма вітрами,

Колиска дитинства і пісня душі,

Тут стелиться легко дорога до мами

Стежина дитинства веде в спориші.

Пісенний мій краю, любов моя вічна,

Тут пам’ять козацька і слава батьків.

Так хочеться довше дивитись у вікна,

Вдивлятися в очі своїх земляків.


Вчитель

Добра Надія. Маленьке українське село на карті Томаківщини. Це воно подарувало людям поета – Віктора Люльку, людину високих духовних прагнень і твердої громадянської мужності. Його ім’я нині відоме небагатьом. На жаль.

І з’явилась би хмаринка на нашому святі, якби ми з вами не згадали ім’я Віктора Люльки – нашого патріота - земляка і поета, члена Спілки письменників України, не сказали б слово про справжню поезію, про людей, закоханих у рідний край. Поет Віктор Люлька у своїй поезії бачив людину, як у дзеркалі. Бачив у кожній людині сонце.

Він непересічна особистість історії нашого села, патріот. Це його прекрасні твори дихають любов’ю до кожної рослинки землі рідної. Поезія його звернена до вас, любі мої журавлята. Для нього село – це надія на майбутнє.

Кожен з нас шукає свій шлях у житті, замислюється над своїм життям, над своїми проблемами, над своїм призначення у цьому житті, над тим, що він має зробити, щоб залишити після себе гарний слід. Його слід – це збірка поезії з поетичною назвою “Добра Надія”, в якій він писав:
Село наше – Добра Надія,

Звичайне вкраїнське село,

Коли б не приїхав, радію

І мрію, щоб краще жило...


Воістину Поет з великої букви.
Читець

Таких людей, закоханих у слово поетичне, рідну мову, у нас немало.

На човнику й веслі від нього від’їхала молодість. “Не почув, як і літо пішло нашим городом” – дивується О.Ф.Рубан.

Сьогодні вже осінь торкається його душі. І ми маємо почути його поетичні рядочки. У своїй поезії він вміє прихилити небо до землі, бачимо, як заграли ясні іскорки по росі. Світ радіє життю.

Запрошую до розмови О.Ф.Рубана (виступ Рубана О.Ф.)
Ведучий

Село живе, коли сміються діти,

Коли у травах пломеніють квіти,

Коли пшениці заквітчають поле,

Коли живе, працює рідна школа!
Краю мій рідний! Моя добра мала батьківщино!

Це на твоїх родючих чорноземах зростають нові покоління письменників, поетів. Це ти . моє рідне село, даєш їм крила для злету в широкий світ поезії.

Пригадую їхні імена. Це Уля Гакова, Аня Разгільдєєва, Іра Калашник – випускники нашої літературної студії, а нині студенти четвертого курсу Дніпропетровського університету імені О.Гончара.

Ми гордимося їхніми іменами, ми радіємо від того,що маємо з кого брати добрий приклад для наслідування.


Вчитель

Торкнімося сьогодні струни їхньої поезії. Нехай дзвенить вона у ваших серцях. Засіймо душі свої зерном добрим, щоб сходи рясні та врожайні були, щоб нам з вами добре працювалося і жилось в ріднім краї.

(читання поезії випускників студії минулих років)

1.Разгільдєєва Аня “Рідна мова”

2.Калашник Іра “Червневий ранок”

3. Гакова Уля “Осінній бал”


Вчитель
Надаю слово членам студії. Їхні твори перегукуються з творами місцевих поетів, відображають своєрідне національне бачення світу, адже з давніх-давен людину цікавить світ , який її оточує. Твори учнів систематизовані за такими циклами:
1. “Скарб мого народу – мова солов’їна”
2. Моє село – це батьківський поріг,

Заквітчаний барвистими квітками”


3. “Хай пам’ять у нас не замулиться,

Аби назавжди зберегла

Солдата із тихої вулиці,

Як совість нетлінну села”


Ведучий «Скарб мого народу – мова солов’їна »

Чи є на світі щось прекрасніше за рідну мову.?

Мабуть, нема. Бо мова – голос землі, голос рідного народу. Немає мови і народу теж нема.

Слово учаснику районних конкурсів “Об’єднаймося ж , брати мої” , “Вірю в майбутнє твоє, Україно!” та переможцю в обласному конкурсі “Собори наших душ” Волошиній Ларисі.

- Для мене рідна мова – це найбільший скарб. Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як квітка, у нього неповторний аромат, свій колір, своє обличчя. Вірш має назву “Скарб мого народу – мова солов’їна”
Ведучий

Слово учаснику районних конкурсів та дипломанту обласних конкурсів “Безсмертний подвиг українського народу”, “Вірю в майбутнє твоє, Україно”, “Він боровся і страждав за Україну”, “Лети моє, слово крилате” Дуб ачинській

Наталі.

- Слово народу мого для мене є рідним. Скільки в ньому чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще нашими славними предками.



Моя поезія має назву “І слово не просто в державі воскресло”
Слово учениці

Івашко Ані «Журавлики»

Неділько Валерії «Таємниця»

Вчитель

Любіть мову, плекайте кожне слово, бо то найбільший скарб нашого народу.



Ведучий

Моє село – це батьківський поріг,



Заквітчаний барвистими квітками...”
Таким я бачу свою Добру Надію. Рідному селу багато поетичних рядків присвятили українські поети. На поетичну творчість надихає рідне село і членів студії.

Ось один з цих віршів “Моє село – найкраще в світі” .



Читець

Люблю свою маленьку батьківщину. Поважаю працьовитих людей, які все своє свідоме життя прожили в селі і жодного разу не зрадили. Вірю у відродження села в Україні.

(читає Дубачинська Н. «Моє село – найкраще в світі»)
Ведучий

А ось якою бачать учні природу рідного краю

1.Івашко Аня «Калинонька»

2.Неділько Лера «Весна прекрасна»

3Луговська Валя «Білочка сіренька»

4.Магда Ярослав «Світ моїми очима»



Вчитель

Я бачу, що ви дійсно любите свій край. Отже, ви – маленькі патріоти своєї землі. Спасибі вам.


Ведучий

Правду казали римляни, що поетом не можна стати, поетами народжуються . В часи духовного відродження нашого народу все уважніше вдивляємося в його історію, все частіше звертаємося до минулого нашого народу.


Тисне дата на нерви,

Розтривожує сни.

Двадцять другого червня

День початку війни.


Події Великої Вітчизняної війни й досі не забуті нашими односельцями. Печуть ранами в душах людей, ветеранам, котрим до сьогодні сняться атаки, в яких невиліковно ниють рани і щемлять серця.
Читець Дуб ачинська Н.

Шанувати фронтовиків, пам’ятати їхні подвиги вчать мене мої батьки, вчителі, за що я щиро їм вдячна.

Моя поезія називається “Зустріч з сином”
Слово Волошиній Ларисі.

Читає поезію “Визволитель”


Слово новим членам студії
1. Івашко Аня «Журавлики»

2. Дьомін Єгор «Засмутивсь осінній день»


Вчитель

В нашому селі говорять: “Поезія і пісня поруч йдуть”.

Споконвіку пісня була вірним супутником , сестрою і другом людини. Вона зросила зерна добра і правди в творчості геніїв – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Нехай же пісня у виконанні Дубачинської Наталі світиться вогнем пам’яті у ваших серцях за полеглих на полі бою у Другій світовій війні.
(звучить пісня “Свіча” на сл. і муз. Наталі Май)

Вчитель

Сьогодні ми приймаємо в нашу студію початківців. Ви переконалися, що вони прийшли вже з певними надбаннями.

В кого які будуть думки?

Слово членам студії
1. Висловлюю думку, що цих учнів слід прийняти до студії. Адже в їхніх творах відображене саме реальне життя. В них відчувається любов до рідного краю.


  1. Хочу побажати, що ваші вірші читалися так легко, як нам дихається в рідному краю, в родинному теплому гніздечку.


Вчитель

Приємно, що студія поповнилася новими обдарованими сонечками. Це – Івашко Аня, Луговська Валя, Магда Ярослав. Прийміть наші вітання. Хай міцніють крила у рідному гніздечку – літературної студії «Журавка».

(вручення сувенірів – журавликів)
Підсумок заняття
Вчитель

Так, дізналися ви сьогодні багато. Але ще не все. Попереду у вас нові завдання, нові турботи , новий світ поезії. Бо неможливо збагнути до кінця поетичну душу народу.

Закінчується наше свято-зустріч.

Я дякую гостям і присутнім за увагу, дітям за підготовку і проведення свята. Адже своїми знаннями, здобутками ви підносите культуру, славите її.

Будьте гідними своїх батьків, любіть рідну землю , село своє.

Моє рідне село! Моя добра мала Батьківщино!

Процвітати ж тобі побажаю я знову і знов!

Хай щаслива зоря, журавля та мої, вас не покине!

Нехай з вами завжди будуть Віра, Надія й Любов!

А життєві стежки хай ведуть вас до рідного краю.


Дякую всім. Нехай завжди прикрашає ваше життя поезія й пісня. Хай приносить у ваші домівки лише радість і щастя.

Шануймо себе і свою гідність і шановані будемо іншими.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка