Свердловська загальноосвітня школа



Скачати 273.1 Kb.
Дата конвертації17.01.2018
Розмір273.1 Kb.

Златопільська загальноосвітня школа

І – ІІ ступенів

ОБДАРОВАНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ШКІЛЬНОЇ ФІЛОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Вчителя української мови

та літератури: Шитель А. В.


ОБДАРОВАНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ШКІЛЬНОЇ ФІЛОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
За результатами психологічних досліджень, лише один відсоток дітей — генії. Обдарованих дітей набагато більше — 15-20 відсотків. Психологи характеризують обдарованість як поняття умовне і тимча­сове. Умовне тому, що багато, якщо не все, залежить від того, як буде розвивати свої здібності обдарована дитина, хто стане нею опікувати­ся, чи готова родина підтримувати її інтереси. Тимчасовим це поняття вважається тому, що обдарованість може виявлятися в різні моменти життя людини — як у ранньому дитинстві, так і в зрілому віці.

Головним критерієм обдарованості є стійка потреба дитини в складній розумовій та креативній діяльності.

За визначенням американського психолога Фромма, креативність — «це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в не­стандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового і здат­ність до глибокого усвідомлення свого досвіду».

Отже, критерієм оригінальної творчості є не тільки якість резуль­тату, а й характеристики і процеси, що активізують творчу продуктив­ність. Розвиток креативного потенціалу має на увазі розвиток здібнос­тей і отримання творчого продукту внаслідок практичного застосуван­ня набутих навичок.

На жаль, треба визнати, що в нашій країні навчання обдарованих дітей протягом тривалого часу велося «без науки», переважно з опорою на інтуїцію окремих учителів. Проте останніми роками відбулися сут­тєві зміни в психолого-педагогічних дослідженнях обдарованості, що спираються на набутий національний досвід і потужну теоретичну базу зарубіжних педагогів.

Зокрема, американські фахівці М. Карне, П. Кемп та М. Вільямс розробили 4 основні концептуальні моделі навчання обдарованих ді­тей, яким вони дали такі умовні назви:

• модель «Вільний клас»;

• модель Гілфорда «Структура інтелекту»;

• модель Рензуллі «Три види збагачення навчальної програми»;

• модель Блума «Таксономія завдань навчальної програми». Застосування цих моделей створює оптимальні умови для організа­ції навчання здібних дітей та допомагає диференціювати й індивідуалі­зувати програми для талановитих учнів.

Модель «Вільний клас» передбачає наявність приміщення, поділеного на кілька міні-центрів, де діти мають змогу самостійно організовувати свою індивідуальну діяльність, обираючи предмети за власними інтере­сами і вирішуючи, як довго мають тривати заняття. Ця модель створює можливості для одночасного заняття різними предметами, тобто немає орієнтації на якусь одну навчальну програму, натомість передбачено вивчення інтегрованого курсу математики, приро­дознавства, малювання, читання, музики. Модель «Вільний клас» доречно використовувати тільки в початкових класах, розвиваючи у молодих шко­лярів пошукові навички загального характеру, пов'язані з природною допитливістю і творчістю.

Щодо роботи з обдарованими учнями з укра­їнської мови та літератури в основній та старшій школі, то тут варто використовувати модель Гіфорда «Структура інтелекту», модель Рензуллі «Три види збагачення навчальної програми» та модель Блума «Таксономія завдань навчання» в різних комбіна­ціях, тому що кожна з вищезгаданих моделей має свої переваги, утім, жодна не може претендувати на універсальність.

Для забезпечення оптимальних педагогічних умов розвитку учнівської обдарованості необхідно перш за все конкретизувати педагогічну мету.

Програма роботи з обдарованими учнями має від­повідати семи принципам спеціалізації навчальних про­грам для обдарованих і талановитих дітей різного віку.



Завдання можуть бути сформовані таким чином:

1. Впровадження психологічного тренінгу обда­рованих дітей, діагностика прогнозу й розви­тку.

2. Вдосконалення методики формування мовної особистості як гаранта забезпечення і подаль­шого розвитку національної культури й дер­жавності.

3. Застосування ефективних форм роботи, мак­симально сприятливих для розвитку творчого потенціалу учнів.

4. Впровадження нових прогресивних, іннова­ційних технологій і інтерактивних форм робо­ти в процесі навчання учнів української мови та літератури.

5. Створення творчого мікросередовища під час занять.



Принципи спеціалізації навчальних програм для обдарованих і талановитих дітей різного віку

1. Зміст програми передбачає детальне, і поглиблене вивчення найважливіших проблем, ідей і тем, які інтегрують знання зі структурами мислення.

2. Навчальна програма передбачає розвиток продуктивного мислення, що дозволяє учням переусвідомлювати набуті знання й генерувати нові.

3. Програма забезпечує учням можливість залучення до знань, що постійно змінюються, до нової інформації, прищеплює їм прагнення отримувати знання.

4. Програма заохочує ініціативність і самостійність учнів у навчанні й розвитку.

5. Програма має гнучку структуру, може трансформуватися відповідно до пізнавальних потреб учнів, а не до встановленої суворої схеми.

6. Програму можуть коригувати самі учні.

7. Програма сприяє розвиткові абстрактного та дивергентного мислення, творчого потенціалу.


6. Розвиток пізнавальних здібностей і навичок учнів:

багатий словниковий запас;

• уміння інтегрувати і синтезувати інформа­цію;

• використання альтернативних шляхів роз­в'язання проблеми;

• уміння передбачати наслідки і прогнозува­ти результат;

• здатність до перетворень.

7. Розвиток творчих здібностей:

• дивергентне мислення;

• здатність до генерації ідей;

• багата уява;

• розвинута інтуїція.

8. Розвиток емоційної сфери:

• адекватна Я-концепція і реалістична са­мооцінка, що допоможе реалізувати свої потенційні можливості, навички самоаналі­зу, рефлексії, незалежність у мисленні і по­ведінці;

• почуття гумору;

• впевненість у своїх силах;

• внутрішня мотивація;

• зниження психологічної інерції;

• позбавлення стереотипів мислення.

9. Формування навичок творчого саморозвитку.



Проблемні аспекти реалізації здібностей обдарованих дітей у контексті шкільної освіти

1. Фізичне здоров'я (можливі сенсорні недоліки).

2. Невідповідність наявних навчальних програм запи­там обдарованих дітей.

3. Соціальна проблема. У родинах з низькими при­бутками розвиток дітей не стимулюють, тому вони не схильні цінувати значення освіти.

4. Психологічна проблема. Батькам необхідні зна­ння і навички, які б дозволили забезпечити розвиток їх обдарованих дітей, тому бажано включити в програму роботи з обдарованими дітьми цикл психологічних консультацій і тренінгів для батьків з приблизною тематикою:

• «Відкриття обдарованої дитини. Моделі ви­явлення обдарованості. Взаємовідношення в родині».

• «Формування позитивної Я — концепції ди­тини».

• «Розвиток інтересів і постановка завдань».

• «Розвиток творчих здібностей. Творчість і гра».

• «Стимулювання інтересів і здібностей».

• «Афективний розвиток» тощо.

Програма «Розвиток креативного потенціа­лу обдарованої особистості засобами україн­ської мови й літератури» передбачає часткове розв'язання наявних проблем, а в перспекти­ві їх повне подолання завдяки систематичній співпраці дитини, педагогів, батьків та психолога-консультанта.

Прогнозований результат впровадження в практику програми роботи з обдарованими дітьми:

на рівні навчальної мотивації:

- розвиток домінуючої мотивації — зацікав­леності змістом завдання як провідної ха­рактеристики обдарованості;

з розвитку особистісних якостей:

- перфекціонізм — вимогливість до результа­тів власної діяльності, потреба відповідати найвищим особистим стандартам;

- соціальна автономність — здатність проти­стояти думкам більшості, прагнення діяти нетрадиційно, оригінально;



- гіперчутливість до проблем — здатність ба­чити проблеми там, де інші нічого не помі­чають;

із загальнонавчальних якостей:



- оригінальність та гнучкість мислення;

- здатність до аналізування, синтезування,

- класифікації, категоризації та інтеграції; V продуктивність мислення;

за типом діяльності:



- індивідуальна робота з використанням інно­ваційних технологій навчання і розвитку.

ПРОГРАМА РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ

Слід зазначити, що Програма роботи з обда­рованими дітьми є центральним ядром у системі роботи вчителя української мови й літератури з розвитку обдарованої особистості, бо саме вона дає можливість замінити репродуктивний спосіб навчання, спрямований на формування знань, умінь та навичок, продуктив­ним, евристичним, пошуково-дослідницьким навчання

Модель відомого американського психолога Д. Гілфорда «Структура інтелекту» орієнтована на відокремлення вченим 120 здібностей (інтелектуальних процесів), які визначають через 5 операцій, 4 типи змісту і 6 типів продуктів розумової діяльності.



Що означають складники цієї схеми на практиці?

• Почнімо з інформації. Найпоширенішим і най­частіше вживаним різновидом змісту інформа­ції філологічного та літературознавчого харак­теру є семантична інформація, тобто та, яка пов'язана з вербальними ідеями, поняттями, що передають певне значення у словах (лексич­ні одиниці, фразеологізми, речення, тексти)

• На другому місці — символічна інформація, по­дана в різноманітних кодах, буквах, числах, знаках (фонетична транскрипція, знаки на по­значення морфем, графічне зображення син­таксичних членів речення, схематичне відтво­рення речення).

• Фігуративний зміст складається з наочно-образ­ної інформації (образи сприйняття чи пам'яті). Поведінковий же зміст передбачає настрій і бажання, почуття й взаємовідносини.

У кожному конкретному випадку інформацію будь-якого з чотирьох видів змісту обробляють, застосувавши одну з п'яти операцій, що є голо­вними параметрами розробленої структури: піз­нання, пам'ять, дивергентне мислення, конвер­гентне мислення, оцінне мислення.

I рівень

І рівень — пізнання як інструмент засвоєння нової інформації, процес відкриття, розуміння нових ідей, понять, принципів.

Доберіть до іноземних слів українські відпо­відники: стандарт, субсидія, популізм, колізія, ди­ректива, гіпотеза, аспект, конвенція, пріоритет, домінувати, Інновація.

Назвіть всі асоціації, які виникли у вас у зв'яз­ку з поняттям «кохання».

Визначте основні ознаки інтелектуальної літе­ратури XX століття.

Подайте українські відповідники російськім вигукам: ей-же-ей!, брьісь, кувьірк, шлеп, ну, нуте-ка, бултьіх, ишь тьі!

II рівень

ІІ рівень — пам'ять як механізм збереження й відтворення інформації.

Згадайте, які великі епічні твори з'явилися в середині 20-х рр. XX ст., хто їхній автор.

Відтворіть події роману П. Загребельного «Диво» в хронологічному порядку.

Складіть із запропонованих фразеологізмів текст з шести речень: макітра розуму, курячий розум, має лій у голові, повискакували клепки, не ва­рить баняк, у голові літають джмелі.

Скласти діалог на тему «Культура мовлення — показник культури суспільства».

Порівняти особливості національного відро­дження 20-х рр. XX ст. на Україні з класич­ним Ренесансом.



III рівень

III рівень — дивергентне мислення, яке пов'язане з уявою й сприяє створенню саме оригінальних ідей, передбачає різні варіанти розв'язання проблеми.

Висуньте гіпотези, як розвиватиметься сюжет після прочитання першої частини оповідання (а ще краще новели, тому що твори саме цього жанру мають несподівану кінцівку).

Запишіть якнайбільше словосполучень із сло­вом залізний, ужитим у переносному значенні.

IV рівень

IV рівень — конвергентне мислення, що потре­бує лише одного варіанта відповіді, оскільки за­вдання конвергентного типу передбачають одно­значну відповідь.

Виділіть «три кити», на яких тримається літе­ратурний твір.

Сформуйте своєрідну візитівку національної ментальності українців, що складатиметься з десяти прислів'їв, які найточніше відтворю­ватимуть особливості українського характеру.

Виберіть персонажа, який, на вашу думку, є найсимпатичнішим авторові. Свою думку до­ведіть, посилаючись на текст твору.



ІV рівень

ІV рівень — оцінне мислення, яке орієнтоване на порівняння будь-чого, виділення ознак, влас­тивостей, здійснення вибору.

Доведіть цінність волі за твором М. Коцюбин­ського «Дорогою ціною».

Дайте оцінку вибору життєвого шляху героєм новели Юрія Покальчука «Окружна дорога».

Розсудіть членів родини з повісті І. Нечуй-Левицького «Кайдашева сім'я».

Виправдайте героїню роману П. Мирного «По­вія» Христю.

Шляхом обробляння інформації будь-якого з п'яти вищеназваних операцій отримуємо один із шести продуктів: одиниці, класи, системи, від­ношення, трансформації та імплікації.

Одиниці — це конкретні одиничні відомості (корінь, слово)

Класи — сукупність відомостей за загальними елементами, властивостями, зв'язками між предметами.

Системи утворені з блоків інформації.

Трансформація — це перетворення, зміна інфор­мації (зміна підходу, точки зору, інтерпрета­ція в плані творчих змін).

Імплікації варто розглядати як висновки, вста­новлені зв'язки між фрагментами отримано: інформації.

Сучасну систему освіти зорієнтовано на середньо­го стандартного учня, акцент зроблено на логічному мисленні, процес навчання спрямовано на форму­вання ключових компетентностей (це в кращому ви­падку!) або на отримання знань, умінь та навичок з дис­ципліни. Незважаючи на той приємний і природний факт, що процес навчання повільно, але впевнено, з предметноцентричного трансформується у дитино-центричне (особистісно зорієнтоване), все-таки у сис­темі освіти недостатньо уваги приділяється розви­тку креативного потенціалу (творчої компетентності) особистості. Водночас суспільство очікує від осо­бистості творчості. Тому навчання навичок творчо­го мислення є насущним завданням сучасної освіти.



Програми роботи з обдарованими дітьми передбачають застосування широкого спектра методик, а саме:

елементів методології ноосферної освіти (це, зо­крема, холістичні методи, наприклад техно­логія візуалізації інформації, ігрова методика тощо), метою якої є ноосферний розвиток, спря­мований на відновлення екологічної рівноваги планети і появу нової людини, знаковою рисою якої буде одухотворене цілісне мислення;

методів дидактичної евристики, за якої всі осно­вні освітні елементи первинно створюють або знаходять самі учні:

- «питання Сократа»;

- метод відкриття;

- метод висунення гіпотез;

- прийом занурення;

- прийом «пасток» тощо;

елементів продуктивного навчання:



- розвідка;

- дослідження;

- написання статті до підручника;

- проект;

- презентація тощо;

інноваційних методів:



- інформаційні (експертиза, консультування, бесіда);

- операціональні (лабораторна робота, алго­ритм);

- пошукові (редакційний кошик, мозкова ата­ка, інноваційна гра, лабіринт дій, програма саморозвитку, акваріум).

психогігієнічних прийомів.



КООПЕРАТИВНЕ НАВЧАННЯ

Міф про індивідуальну геніальність і досяг­нення — як опозицію кооперативним зусиллям — глибоко вкоренився в нашій культурі. Ми підпо­рядковані ідеї індивідуального героя — сильного самостійного стартера, який приймає виклики й долає неприємності.

Академічне досягнення частіше персоніфіковано ви­пускником або обдарованим учнем, ніж академічною ко­мандною роботою. Педагоги зазвичай ігнорують потенціал групової академічної роботи. Цікаво, що Джеймс Ватсон, який дістав Нобелевську пре­мію як співвідкривач подвій­ної спіралі ДНК молекули, ска­зав: «Ніщо нове, що є справді цікавим, не може з'явитися без співпраці», Як слушно зауважив Ватсон, креативний геній є продуктом, який краще за все роз­вивається через спільні зусилля. Справедливість цього твердження може бути знайдена в перекон­ливій теорії, дослідженнях й практиці, що пере­бувають в орбіті кооперативного навчання. У наш час майже не залишилось сумнівів, чи відповідає кооперативне навчання освіті: воно працює.

На відміну від змагального й індивідуального навчання, учасники можуть працювати коопе­ративно, досягаючи розмежованих навчаль­них цілей. Кожен досягає власної мети за умов, якщо інші члени групи досягають своєї.

Не все є золотом, що виблискує, і не всі гру­пові зусилля — кооперативні. Простий розподіл учасників на групи і вказівка працювати разом не викликає спільних зусиль. Є багато ситуацій, де групові зусилля будуть помилкою.

За результатами останніх досліджень визна­чено п'ять ключових елементів, необхідних для справжньої кооперації:

1) позитивна взаємозалежність;

2) індивідуальна відповідальність;

3) стимулювальна взаємодія;

4) соціальні навички;

5) групова робота.

По-перше, педагог забезпечує, щоб кожен учас­ник усвідомлював, що він пов'язаний з іншим

таким чином, що не може досягти успіху, поки інші не виконають свою роботу.

По-друге, педагог конструює індивідуальну відповідальність таким чином, що діяльність кожного оцінювали за допомогою:

а) індивідуального тестування;

б) пояснення учня своєму однокласнику, що він або вона вивчили;

в) спостереження за кожною групою й доку­ментування внеску кожного члену групи.

По-третє, вчитель забезпечує стимулювання учасниками успіху одне одного (допомагаючи, підтримуючи, заохочуючи, схвалюючи одне одного).

По-четверте, педагог виробляє в учасників не­обхідні навички і забезпечує відповідне їх вико­ристання. Лідерські навички, вміння прийма­ти рішення, забезпечувати довіру, комунікацію й управління конфліктами треба формувати так само цілеспрямовано й послідовно, як і акаде­мічні навички.

По-п'яте, учитель забезпечує учнів часом, щоб вони мали змогу включитися в груповий процес.

Для активнішого використання кооператив­ного навчання необхідно розуміти способи його застосування в освітньому процесі. Існує два взаємопов'язані засоби використання кооператив­ного навчання: формальне й неформальне.

Формальне кооперативне навчання — учні пра­цюють разом протягом певного періоду (декілька тижнів), досягають розмежованих навчальних цілей, що передбачає спільне виконання спе­ціальних завдань і призначень. У формальних кооперативно-навчальних групах учитель:

визначає академічні й соціальні цілі, розмір груп, метод розподілу учнів у групи, їхні ролі в групах, матеріали, необхідні для проведення занять;

визначає завдання, викладає необхідні концеп­ції, стратегії досягнення успіху, обговорює очі­кувані результати;

стежить за процесом навчання і допомагає учням із завданням або з міжособистісними стосунками;

оцінює.

Неформальне кооперативне навчання можна використовувати на уроках, пропонуючи учням, наприклад, повернутися до своїх однокласників, що сидять поруч, і коротко обговорити питання вчителя, або підсумувати те, що викладач щойно презентував. Працюючи таким чином, педагог фо­кусує увагу на матеріалі і гарантує когнітивність навчального процесу.



Основні переваги кооперативного навчання:

формування партнерських відносин між учня­ми та вчителем й учнями;

удосконалення діалогових методів навчання;

вироблення в учнів уміння ухвалювати колек­тивні рішення;

сприяння позитивному самоствердженню і фор­муванню позитивної самооцінки;

забезпечення толерантності у думках і суджен­нях, поважного ставлення до співучасників процесу навчання;

забезпечення співпраці у виконанні завдань і колегіальності під час обговорення результа­тів і отриманої оцінки;

взаємодія із учителем як співучасником, керів­ником корпоративної групи.



РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМ ОСВІТНІМ МАРШРУТОМ

Одним з найкращих шляхів реалізації особистісного потенціалу обдарованого учня (і інтелек­туального, і духовного, і емоційного) є складання індивідуального освітнього маршруту. До того ж індивідуальна освіта, навіть на рівні побудови власних освітніх траєкторій в умовах традиційної класно-урочної системи навчання є найкращою

формою вираження провідних ідей особистісно зорієнтованого навчання, а саме:

• трансформація навчального матеріалу, необхідного для засвоєння на уроці та у позаурочній діяльності на основі й відповідно до можливостей його засвоєння учнями;

• свобода вибору виду завдання, вправи, виду діяльності;

• навчання усіх дітей без винятку відповідно до своїх можливостей, які найяскравіше виявля­ються через уведення дитини до відповідного навчального середовища;

• учень має бачити своє просування у пізнанні і виявляти потребу в самовдосконаленні своїх потенційних можливостей.

Ідея, мета

Ідея: створення індивідуального плану-проекту особистої освіти.

Мета: визначити можливі шляхи самореалізації свого потенціалу засобами навчальних пред­метів, спецкурсів, факультативів, дистанційної освіти, пошукової роботи, участі у конкурсах від­повідно до обраного профілю.

• Індивідуальний освітній маршрут передбачає часову послідовність реалізації освітньої ді­яльності обдарованої дитини.

• ІОМ не тільки фіксує навчальні цілі і резуль­тати, він складений на основі інтересів і освіт­ніх запитів обдарованої дитини, що дозволяє учневі бути суб'єктом, а не об'єктом навчального процесу.

• Перенесення акценту з ідеї освоєння навчаль­ної програми на ідею створення, проектування ІОМ учнем відповідно до особистісно значущих для нього уподобань

• ІОМ не є усталеною незмінною структурою, його гнучкість залежить від динаміки освіт­ніх завдань, що виникають під час просування учня вперед.

• ІОМ дозволяє по-іншому, ніж передбачено на­вчальним планом, конструювати часову послі­довність, форми і види організації взаємодії педагога й учня

• Створення ІОМ дозволяє формувати такі клю­чові компетентності.

КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Соціальна

• Комунікативні навички;

• вміння безконфліктно співіснувати;

• здатність робити вибір і приймати свої рішення;

• розуміння своїх потреб і мети;

• уміння визначити особисту роль у суспільстві;

• наявність ціннісних орієнтирів;

• задатки лідера;

• адаптація до змін;

• соціальна відповідальність;

• розвиток власних здібностей та підвищення соціального статусу.

Творча

• Креативність;

• активність уяви;

критичне мислення;

• здатність до дослідницької роботи;

• оригінальність мислення;

• особиста точка зору;

• вміння побачити та сформулювати проблему;

• вміння знаходити альтернативні рішення;

• уміння діяти в нестандартних ситуаціях;

• володіння технологіями розв'язання проблем­них, ситуативних завдань, творчого проекту­вання.

Самоосвітня

• Узагальнення власних знань;

• організація власних прийомів навчання;

• організація самоосвітньої діяльності;

• постійне удосконалення;

• мотивація саморозвитку;

• підтримування пізнавального інтересу;

• потреба в нових знаннях;

• визначення перспективи діяльності;

• самоконтроль;

• здатність до самокритики та самооцінки.

Особистісна

• Поінформованість про свої сильні та слабкі сторони;

• здатність до рефлексії;

• динамічність знань;

• людяність, толерантність;

• високий рівень загальної культури;

• інтелігентність;

справедливість;

• здатність адекватно сприймати оцінювання іншими;

• доброзичливість, оптимізм;

• зорієнтованість на головні ідейно-моральні цінності суспільства (Батьківщина, Мир, Лю­дина, Знання)

Пізнавальна

• Уміння вчитися;

• уміння оперувати знаннями;

• уміння використовувати різні джерела інфор­мації;

• високий Щ;

• уміння аналізувати;

• уміння синтезувати;

• уміння порівнювати;

• уміння доводити;

• уміння оцінювати;

• володіння мовою.

УМІННЯ УЧНІВ

В учня мають бути сформовані такі уміння:

будувати гіпотези;

• логічно мислити, систематизувати факти, ін­формацію;

вести дискусію;

шукати докази та спростовувати їх;

робити привабливим результат своєї діяль­ності;

експериментувати та робити висновки;

опрацьовувати складний науковий текст (уза­гальнювати, виділяти, класифікувати, структурувати);

моделювати ситуації, знаходити аналоги, порів­нювати, спрощувати, проектувати діяльність.

Нові вимоги висуває час і до педагогів, що працюватимуть за технологією створення індиві­дуального освітнього маршруту, а саме:

• учитель повинен мати цілісний світогляд, що ґрунтується на інтегративному психолого-педагогічному знанні;

• педагог має спиратись на концепцію, що пе­редбачає різноманіття освітніх траєкторій об­дарованого учня;

• мобільність, гнучкість у прийнятті рішень.

У західній педагогіці існує таке поняття, як тьютор, що об'єднує в собі ознаки вчителя, вихо­вателя, індивідуального наукового керівника, партнера, консультанта і надає допомогу в разі ускладнень, виникненні проблем і мікрокриз під час навчання, навчає методів планування, організує рефлексію самоосвіти.

Індивідуальний освітній маршрут має таку структуру:

навчальний заклад (навчальний план (базові предмети, профільні предмети, курси за ви­бором, факультативи), індивідуальні заняття і консультації, додаткова освіта (секції, гурт­ки, клуби));

система підтримки учня (тьютор навчає, керує діяльністю, мотивує, заохочує, консультує);

можливість для самореалізації (МАН, олімпіади, конкурси, дистанційна освіта, самоосвіта, Інтернет)



Цикл пізнавальної діяльності під час реалізації І ОМ:




Проектування ІОМ обдарованої дитини реалізується через:

• диференціацію й індивідуалізацію навчання, що забезпечують залучення учнів до знань і видів діяльності, які найбільш сприяють роз­криттю їхніх інтересів та стимулюють творчу самореалізацію;

консультативну допомогу, мотивацію самоос­віти:

- самопізнання;

- самоаналізу;

- свідомого самовизначення.

УЧНІВСЬКЕ ПОРТФОЛЮ ЯК ІНТЕГРАЛЬНА ФОРМА ОЦІНЮВАННЯ

Портфоліо — це:

у США — колекція робіт учня, що демонструє його зусилля, прогрес або досягнення у певній царині; робоча файлова папка, яка містить різноманітну інформацію і документує досвід і досягнення учнів;

• у Європі — документ, у якому учень може фік­сувати або відображати процес навчання, са­моосвіти і свій практичний досвід (тобто учень є активним повноправним співучасником на­вчального процесу);

• у Росії — сукупність сертифікованих індивіду­альних навчальних досягнень учня.

Філософія навчального портфоліо передбачає:

• перенесення акценту з того, що обдарована ди­тина не знає, на те, що вона знає і вміє;




• органічну інтеграцію викладання (джерело ін­формації), навчання й оцінювання (експерт):

• об'єднання кількісної і якісної оцінок;

• перенесення педагогічного наголосу з оцінки на самооцінку, тому що правильно з педаго­гічної точки зору організована самооцінка результативності своєї роботи дітьми сприяє їхньому інтелектуальному зростанню, духо­вній рівновазі, внутрішньому збагаченню, са­моствердженню та самоактуалізації.

Функції технологи навчального портфоліо:

1) діагностична — фіксує зміни і ріст за певний проміжок часу;

2) цілепокладання — підтримує навчальні цілі;

3) мотиваційна — заохочує результативність учнів;

4) змістова — розкриває весь спектр виконаних учнем робіт, наочно демонструє діапазон компетентностей учнів;

5) розвивальна.



Портфоліо документів (паспорт)

• Індивідуальний освітній маршрут;

додаток до атестата;

• диплом;

• грамота;

• посвідчення;

• сертифікати закладів додаткової освіти;

• грант;


• заохочення.

Портфоліо робіт (досьє)

• Творчі роботи;

• реферати;

• моделі;

• проекти;

• наукові роботи;

• дослідження;

• виступи на конференціях;

• фото;

• електронні документи;



• автобіографія;

• резюме.



Портфоліо відгуків

• Рецензії;

• відгуки;

• резюме;

• есе;

• рекомендаційні листи;



• самооцінка;

• самоаналіз діяльності.



У навчальному портфоліо оцінюють:

• обов'язкові види діяльності (поточні та підсум­кові письмові самостійні і контрольні роботи);

• пошукові види діяльності (реферати, науково-дослідницькі роботи, проекти);

• описові види діяльності(автобіографія, резю­ме, самооцінка, самоаналіз діяльності);

• результативність діяльності (дипломи, грамо­ти, відгуки вчителів).

РЕЗЮМЕ

У більшості педагогів уже не викликає сумні­вів той факт, що класно-урочна система навчання застаріла і вичерпала майже всі свої потенційні можливості. Разом з тим вчителі не повинні про­сто сприймати цю сумну даність, розводячи рука­ми: мовляв, що ж вдієш?

Кожен вчитель навіть в умовах «прокрустового ложа» сучасних недосконалих програм, які не відповідають вимогам та запитам обдарованих дітей, зобов'язаний шукати нові варіанти, випро­бовувати інноваційні технології і методики, на­магаючись не просто якісно й ефективно викла­дати свій предмет і забезпечуючи високий рівень

опанування учнями матеріалу, а й розвивати творчий потенціал здібних учнів, озброюючи їх стратегіями успішної взаємодії та самореалізації у соціумі.



На мою думку, найкращими технологіями тут с:

• створення індивідуальної програми роботи з об­дарованою дитиною;

• використання методів розвитку критичного мислення, елементів кооперативного навчан­ня, індивідуального освітнього маршруту ди­тини;

• створення портфоліо як інтегрованої форми оцінювання досягнень учня-особистості.

Сучасне покоління дітей цікаве, незвичайне, складне, занадто чуйне, незалежне й самодос­татнє водночас. їм важко нав'язати свою думку, їм необхідна свобода вибору, вони емоційні й інтуїтивні, з ними цікаво й непросто. Вони різні, а об'єднує їх усіх твердження А. Ейнштей­на: «Кожна дитина народжується геніальною». Тож завдання вчителя — розгледіти, роздиви­тися, відшукати ту загадку у кожній дитині.

потребують опису закономірностей розвитку су­спільства на основі конкретних матеріалів регіо­нального змісту, і, по-друге, у вигляді самостійної роботи з комп'ютером у межах інтегрованих уро­ків. Але необхідно пам'ятати, що навчання, яке передбачає роботу з комп'ютером, має здійснюва­тися обов'язково з дотриманням санітарних норм.

Розробка уроку з використанням інформацій­них технологій можлива повною мірою лише за на­явності певного електронного ресурсу, або педаго­гічного програмного засобу, або власної презента­ції, або матеріалів з мережі Інтернет, що в наших умовах, на жаль, досить складно реалізувати;

Використання комп'ютерної техніки набуло загальнодержавного значення. Одне з найважли­віших завдань сучасної школи — забезпечити ви­користання учнями комп'ютерів та інформацій­них технологій із навчальною метою. Комп'ютер як універсальний засіб обробки, збереження і де­монстрації інформації, надійно увійшов у наше повсякденне життя. Збільшення інформаційних потоків потребує нового рівня обробки й осми­слення інформації, швидкого та ефективного за­своєння нових прийомів її подання.

Саме тому особливо важливим постає питання готовності педагога до активної участі у формуван­ні єдиного інформаційно-навчального середовища та використання в навчальному процесі комп'ю­терно-орієнтованих програмно-педагогічних засо­бів (ППЗ).

Сучасні інформаційні технології суттєво змі­нюють роль учителя в школі. Якщо раніше він ви­конував функції «транслятора» знань, то нині він дедалі більше є провайдером у морі інформації. Сам собою комп'ютер у школі проблеми розвитку освіти не розв'язує, треба ще «навчити» методич­но правильно його використовувати.

Сьогодні в навчальному просторі існують різ­номанітні інтерактивні засоби навчання, що, по­при наявність гіпертексту, вирізняються високо­якісною графікою, звуковими ефектами, містять слайди, відеофрагменти. Такі засоби навчання називають інтегрованими навчальними електрон­ними підручниками. Ми переконані, що елек­тронний підручник повинен мати таку побудову, яка забезпечувала б безперервний та покроковий режим навчання. Кожний фрагмент має закінчу­ватися тестами або завданнями чи вправами.

Основний інформаційний простір навчальних електронних підручників та посібників заповнено слайдами, мультимедійними лекціями, відеофрагментами, текстами. Текст — невід'ємна частина навчального електронного видання. Програма до­зволяє копіювати фрагменти тексту, редагувати, роздруковувати його. Мультимедійний курс у на­очній легкодоступній формі дає уявлення з тієї чи іншої теми загалом, акцентуючи при цьому увагу на основних змістових елементах, із якими у кожній темі курсу можна ознайомитись за допомогою ілю­страцій, анімацій, відеофрагментів і гіпертексту.

На відміну від традиційної, комп'ютерна лек­ція має великі можливості використання ілюстра­тивних матеріалів. Тому її потрібно розглядати як новий інструмент у роботі вчителя, що дозволяє створювати наочні і більш інформаційно насичені уроки.

Відеофрагменти — це фільми, уведені в струк­туру лекції повністю або частково, або мульти­плікації, які наочно відтворюють не доступні для спостереження процеси та явища. Звукові фраг­менти — дикторський текст, музичні або інші записи — супроводжуються демонстрацією зо­бражень і відеофрагментів.

Використання на уроці демонстраційних за­собів (слайди, відео, фото) сприяє формуванню в дітей образних уявлень, а на їхній основі — і за­гальних понять. При цьому ефективність роботи зі слайдами, картинами та іншими демонстратив­ними матеріалами буде набагато вищою, якщо їх доповнювати показом схем, таблиць тощо.

Проте створити цілісне інформаційне се­редовище комп'ютерно-орієнтовані програмно-педагогічні засоби зможуть лише тоді, коли вся їхня множина буде вибудувана на основі законів диференціації та інтеграції змісту з максималь­ною реалізацією його структурно-логічних, між-предметних та причинно-наслідкових зв'язків. Отже, в рамках електронного підручника ви­користання всіх можливостей мультимедійних засобів є доцільним не тільки для надання тексто­вої та графічної інформації, а й як універсальна допомога, що у візуальній формі виконує розпо­відні, демонстраційні, моделювальні функції.

Дидактичний підхід до побудови електронних програмно-педагогічних засобів позиціонує вчите­ля як головну фігуру навчального процесу. Відтак під час проектування педагогічний талант учите­ля проявляється через відпрацьований дидактич­ний алгоритм. При цьому: учитель може використовувати свій багаж ме­тодичних підходів і знань із правознавства для побудови стратегічного плану навчання; орієнтувати навчальний матеріал як на силь­ного учня, так і на слабкого, реалізуючи цим особистісно-зорієнтований підхід до побудови навчання.

Розробляючи педагогічний програмний засіб, необхідно прагнути перетворити кожен з епізо­дів свого продукту на самостійну дидактичну одиницю.

Педагогічні довідники визначають дидактичну одиницю як логічно самостійну частину навчаль­ного матеріалу, яка за своїм обсягом і структурою відповідає таким компонентам змісту, як понят­тя, теорія, закон, явище, факт, об'єкт тощо.

Отже, готуючи навчальний епізод (кадр) і роз­глядаючи його як дидактичну одиницю, розроб­ник має чітко уявляти, яка навчальна мета визна­чає його дії і в який спосіб він досягне реалізації поставленої мети.

Як свідчить практика, завдяки мультимедій­ному супроводу вчитель економить на ЗО % більше навчального часу, ніж під час роботи зі звичайною шкільною дошкою. Передусім це пов'язано з тим, що він не переймається тим, чи вистачить місця на дошці і чи зрозуміле все написане на дошці. За рахунок зекономленого часу учитель може збага­тити урок новими додатковими матеріалами.

Як би ретельно не було розроблено мультиме­дійний урок, багато чого залежить від підготовки учителя. Проведення такого заняття схоже на ро­боту ведучого телевізійної передачі. Педагог має не тільки впевнено володіти комп'ютером, знати зміст уроку, а й дотримувати відповідного тем­пу, невимушено, постійно залучаючи учнів до пі­знавального процесу. Необхідно продумати зміну ритму, урізноманітнити форми навчальної діяль­ності, поміркувати, як забезпечити позитивний емоційний фон уроку.



Отже, для розв'язання багать!? навчальних та виховних завдань нам необхідно вибудовувати свою педагогічну діяльність так, щоб на запитан­ня про доцільність використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі стверд­них відповідей було більше, ніж заперечних.

Сучасний учитель, на нашу думку, має володі­ти такими професійно-педагогічними і фаховими вміннями, які не тільки були б спрямовані на передання знань, а й сприяли б формуванню особи­стості учня як людини нового типу з гнучким не­стандартним мисленням, зі стійкою внутрішньою мотивацією та умінням самореалізації.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка