Сутність, види І принципи побудови організаційних структур управління у торговельному підприємництві* Поняття «організаційна структурна управління»



Сторінка1/3
Дата конвертації26.10.2017
Розмір0.55 Mb.
  1   2   3

1.1.1. Сутність, види і принципи побудови організаційних структур управління у торговельному підприємництві*
Поняття «організаційна структурна управління» є широковживаним у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі [19; 22; 40; 48; 55; 59; 68; 90; 105; 131; 133; 141; 176]. Попри це численні наукові праці, присвячені проблемам управління на мікрорівні, не полегшують суб’єктам торговельного підприємництва процесу створення нових і реорганізування наявних організаційних структур управління. Навіть у великих іноземних компаніях із світовим ім’ям, які користуються послугами консалтингових і аудиторських організацій та наймають на роботу висококваліфікованих фахівців у сфері менеджменту, часто виникають проблеми із нераціональністю будови організаційної структури управління, низькою якістю виконання функцій окремими структурними підрозділами. Це вказує на те, що теоретичні напрацювання щодо формування і використання організаційних структур управління в торговельному підприємництві є недостатніми для розв’язання таких проблем. З метою уникнення фрагментарності у розробленні нових та удосконаленні вже напрацьованих теоретичних і методико-прикладних рекомендацій щодо формування і використання організаційних структур управління торговельних підприємств доцільно ідентифікувати сутнісні ознаки поняття «організаційна структурна управління» і сформулювати його означення. Це слугуватиме базисом для розвитку інших теоретичних і методичних положень щодо формування і використання таких структур у торговельному підприємництві. Традиційною методикою уточнення сутності складних понять (складними є поняття, які включають дві і більше категорії) є їх декомпозиція з подальшою рекомпозицією. Тобто почергово розглянемо сутнісні ознаки категорій «управління», «структура» і ознаки похідних від них понять «структура управління», «організаційна структура управління», а в підсумку синтезуємо ці ознаки.

Згідно з Словником української мови під редакцією І.Білодіда термін «управління» може мати три варіанти тлумачення залежно від застосування [158]:

1) виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь;

2) спрямовувати діяльність, роботу кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось;

3) користуючись кермом та іншими регулювальними пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови під редакцією В.Бусела трактує управління як дію, що тотожна керуванню. У цьому словнику є й інше значення терміна «управління», а саме: адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності [10].

В Оксфордському словнику «управління» трактується як [143]:

1) процес поводження з певними об’єктами;

2) відповідальність і контроль компанії за успіх її діяльності;

3) людина або люди, які відповідають за засновану компанію, тощо.

Гарвардський словник розглядає управління як [178]:

1) акт або спосіб господарювання;

2) адміністративні здібності, які проявляються у тактовності, майстерності впливати на певні об’єкти;

3) особу або осіб, які здійснюють керівництво бізнесом, організовують виробництво і контролюють його.

У Бізнес-словнику термін «управління» також має різні значення. По-перше, він може вживатись у значенні організування і координування діяльності бізнесу для досягнення певних цілей. По-друге, під управлінням може розумітись клас керівників, які мають владу і відповідають за ухвалення рішень і контролювання підприємства [22].

Критичний аналіз вищенаведених означень, а також праць науковців [1; 25; 40; 62; 91; 92; 177; 181; 182; 183; 186], які є фахівцями у сфері управління, показав (табл. 1.1), що у сфері економіки термін «управління» є одним із базових понять, категорією, сутнісними ознаками якої є:



  • очікуваний результат;

  • відносини підпорядкованості;

  • наявність об’єкта, на який чиниться керований вплив;

  • методи впливу суб’єктів управління на об’єкт управління;

  • процес впливу суб’єктів управління на об’єкт управління.

Таблиця 1.1

Трактування поняття «організаційна структура управління»



у наукових джерелах



Літературні джерела

Трактування терміна «організаційна структура управління» у наукових джерелах

1

2

3

1

Бабець Є.К. [11]

Організаційна структура управління – це формальні правила для розподілу праці й посадових обов’язків серед працівників, визначення норми управління і ліній підпорядкованості, а також координації всіх функцій, щоб організація могла діяти як єдине ціле.

2


Гриньова В.М. [49]

Організаційна структура управління – це система, між елементами якої встановлено такі взаємозв’язки, що забезпечують їхню взаємодію, спрямовану на досягнення основної мети підприємства.

3

Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. [57]

Організаційна структура управління – це один з елементів механізму господарювання; вона відображає процеси виробничо-економічного характеру і відповідає інтересам розвитку суспільства.

4

Діденко В.М. [56]

Організаційна структура управління – це внутрішня організаційна побудова будь-якої підприємницької системи, яка істотно впливає на результативність взаємодії її складових.

5

Кузьмін О.Є. [92]

Організаційна структура управління – це впорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки та дозволяють управляти організацією.

6

Кучеба П.К. [96]

Організаційна структура управління – це структура, що відображає склад і підпорядкованість різних елементів, ланок і щаблів управління, функціонуючих для досягнення визначеної мети.

7

Лапіцька С.Ю. [106]

Організаційна структура управління – це один із елементів механізму господарювання; вона відображає насамперед процеси виробничо-економічного характеру і має відповідати інтересам розвитку виробництва.

Продовження таблиці 1.1

8

Лепейко Т.І. [110]

Організаційна структура управління – це логічні взаємовідносини рівнів управління та підрозділів, що побудовані у спосіб, який дозволяє найбільш ефективно досягти мети організації.

9

Мазаракі А.А. [113]

Організаційна структура управління – це склад і субпідрядність взаємно пов’язаних управлінських ланок, які забезпечують здійснення функцій і завдань управління організацією.

У даному визначенні під ланками управління розуміють один чи декілька підрозділів, що виконують певну функцію менеджменту: планування, регулювання або координацію роботи декількох служб чи апарату управління в цілому.



110

Мескон М. [121]

Організаційна структура управління – це логічні взаємовідношення рівнів управління і функціональних галузей, побудовані у такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.

111

Назарова Г.В. [129]

Організаційна структура управління – це упорядкована сукупність взаємно пов’язаних елементів, що перебувають у взаємно пов’язаних стійких взаємовідносинах, які забезпечують їх функціонування та розвиток як єдиного цілого.

12

Ніколайчук М.В. [172]

Організаційна структура управління – це форма розподілу і кооперування управлінської діяльності, у рамках якої відбувається процес, спрямований на досягнення цілей менеджменту.

13

Осовська Г.В. [140]

Організаційна структура управління – це упорядкована сукупність взаємно пов’язаних елементів системи, що визначає поділ праці та службових зв’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, ухвалення та реалізації управлінських рішень.

14

Стадник В.В. [73]

Організаційна структура управління – це упорядкована сукупність стійко взаємно пов’язаних елементів, які забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.

15

Хміль Ф.І. [177]

Організаційна структура управління – це упорядкована сукупність взаємно пов'язаних елементів системи, що визначає поділ праці та службових зв'язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, ухвалення та реалізації управлінських рішень.

Закінчення таблиці 1.1

16

Фатхутдінов Р.А. [174]

Організаційна структура управління – це сукупність взаємно пов’язаних і взаємозумовлених елементів системи

управління, склад, розташування та ступінь стійкості відносин яких забезпечують цілеспрямоване функціонування і розвиток її як одного цілого.



17

Шегда А.В. [191]

Організаційна структура управління – це одночасно спосіб і форма об’єднання людей для здійснення спільної для них виробничої й управлінської мети.

Примітки: систематизовано автором на основі вивчених наукових джерел.


На рис. 1.1 наведено схематичну модель синтезу сутнісних ознак категорії «управління». Їх синтезування дозволяє трактувати категорію «управління» як вид індивідуальної або колективної діяльності, який задля досягнення певного очікуваного результату базується на формуванні відносин підпорядкованості між суб’єктами однієї організації, що передбачає таку послідовність застосування методів впливу керівників на об’єкт управління, що уможливить досягнення встановлених цілей організації.

Щодо терміна «структура», то у Великому тлумачному словнику сучасної української мови під структурою розуміється таке: взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого; будова; 2) устрій, організація чого-небудь [21, c. 1208]. Економічний словник дає розширене тлумачення цього терміна: «…в еволюції змісту цього терміна можна виділити два етапи. На першому етапі терміном «структура» позначали зв'язки між елементами, що створюють об'єкт.

На другому етапі під ними стали розуміти і матеріальні реальності, тобто самі ці елементи. Таке розширене розуміння відповідає й етимології слова. Латинське «structura» – будова, розташування, порядок від «struere» – складати, будувати, збирати, монтувати. Проте не будь-які зв'язки й елементи утворюють структуру, а тільки стійкі (зв'язки й елементи, які забезпечують цілісність об'єкта, його здатність зберігати основні властивості при різних зовнішніх і внутрішніх змінах). Тобто структура – це сукупність стійких зв'язків і стійких елементів об'єкта…» [163].

Аналізування наукових праць, у яких досліджувались різні види структур [17; 37; 41; 138; 150; 164; 176], дозволяє стверджувати, що практично всі науковці вживають термін «структура» в однаковому значенні, яке збігається з означеннями, наведеними вище, проте різниця полягає у баченнях видів структур, їх функціях, факторах, що впливають на їх розвиток, тощо. Загалом у наукових працях виділяють організаційні, галузеві, територіальні структури, структури баз даних, молекулярні структури, вікові, просторові, функціональні, віталітетні структури тощо.

Процес впливу суб’єктів управління на об’єкт управління як ознака категорії «управління»

Очікуваний результат як ознака категорії «управління»

Методи впливу суб’єктів управління на об’єкт управління як ознака категорії «управління»

Наявність об’єкта, на який чиниться керований вплив, як ознака категорії «управління»

Відносини підпорядкованості як ознака категорії «управління»

Керуюча система управління

Керована система управління

Рис. 1.1. Синтез сутнісних ознак категорії «управління»
Оскільки сутнісними ознаками будь-якої структури є наявність як мінімум двох елементів, пов’язаних між собою стійкими зв’язками, то є підстави стверджувати, що будь-яка структура є системою. Починаючи від основоположника теорії систем Л. Берталанфі і закінчуючи положеннями сучасної системології [23], науковці дійшли висновку, що система – це сукупність взаємно пов’язаних між собою і зовнішнім середовищем елементів або компонентів. Проведені дослідження показали, що всі без винятку структури у сфері економіки і менеджменту перебувають у взаємодії із зовнішнім середовищем. Тобто сутнісні ознаки дефініцій «структура» і «система» – тотожні, проте при сходженні від абстрактного до конкретного (передбачає поступовий перехід від пізнання найпростіших економічних явищ і процесів (а отже, найпростіших категорій) до складніших, а від них – до ще складніших за умови утримання останніми у діалектично знятому вигляді змісту попередніх категорій, а також від абстрактного до конкретного, але вже дослідженого, як результату синтезу отриманих раніше знань про окремі його сторони [63, с. 336] ), тобто до конкретних видів структур і систем з’являються такі їх сутнісні ознаки, які не дозволяють ототожнювати будь-яку систему із структурою. Так, помилковим є ототожнювати поняття «система управління» із поняттям «організаційна структура управління», оскільки організаційна структура управління торговельним підприємством є лише однією з компонент системи управління торговельним підприємництвом. Іншими компонентами є система цілей організації, система методів і технологій управління, у тому числі система правил і процедур, інформаційно-комунікаційна система управління.

Сутнісними ознаками поняття «організаційна структура управління торговельним підприємством» є такі:

1) конгруентність цілей організації і функцій її структурних підрозділів;

2) розподіл функцій між структурними підрозділами;

3) наявність декомпозиції структурних підрозділів;

4) встановлення зв’язків між структурними підрозділами.

Таким чином, будь-яка організаційна структура управління торговельним підприємством є упорядкованою сукупністю взаємно пов’язаних структурних підрозділів, виконання якими покладених на них функцій уможливлює досягнення цілей організації. З позиції функціонального підходу у менеджменті організаційна структура управління є результатом реалізації функції організування. Лише тоді, коли організаційна структура створена, можливими є функціонування торговельного підприємства, реалізація встановлених ним цілей. Отже, організаційна структура управління поряд із цілями, технологією, персоналом [63, c. 334] є важливим фактором внутрішнього середовища будь-якого торговельного підприємства.

На рис. 1.2 наведено графічну модель синтезу сутнісних ознак поняття «організаційна структура управління торговельним підприємством». Як бачимо, на основі формування системи цілей торговельного підприємства, які конгруентні функціям структурних підрозділів, відбувається проектування організаційної структури управління, полягає у виокремленні ієрархічних рівнів управління таким підприємством, а також посад і підрозділів на кожному з них. У цьому процесі відбувається декомпозиція організаційної структури управління. Для уможливлення функціонування організаційної структури управління її структурні елементи мають бути пов’язані між собою певними лінійними і функціональними зв’язками.

Підставою для встановлення цих зв’язків є формування правил і процедур торговельного підприємства у формі положень про структурні підрозділи і посадових інструкцій. Правила і процедури лягають також в основу побудови його комунікаційної системи і системи логістики. Вони набувають чинності, тобто впроваджуються відповідними наказами, розпорядженнями і директивами.

Таким чином, організаційна структура управління торговельним підприємством як результат реалізації загальної функції менеджменту – організування – ефективна тоді, коли цілі трансформуються у функції, відносини підпорядкованості забезпечуються декомпозицією структурних підрозділів за рівнями управління і закріплюються відповідними правилами та процедурами, що вводяться управлінськими документами розпорядницького характеру.

Проведені дослідження показали, що торговельні підприємства з відокремленими структурними підрозділами, географічно віддаленими від базового підприємства (материнської компанії), часто формують організаційні структури децентралізовано, тобто різними методами залежно від диверсифікованості груп споживачів, номенклатури й асортименту товарної продукції.

А.Шегда виділяє кілька методів формування організаційної структури управління підприємством [63, с. 640; 181; 182]:

− метод поділу за функціями (цей метод передбачає формування підсистем управління, орієнтованих на конкретний об’єкт, наприклад, фінанси, маркетинг, інновації тощо. Формування організаційної структури управління

Інституційний рівень управління

Середній рівень управління

Низовий рівень управління

Ознака декомпозиції структурних підрозділів підприємства

Цілі № 1


Цілі № 2

Цілі № 3


Цілі № n

Функція підрозділу № 1

Функція підрозділу № 2

Функція підрозділу № 3

Функція підрозділу № 4

Функція підрозділу № 5

Функція підрозділу № n

Ознака конгруентності цілей організації і функцій її структурних підрозділів

Ознака встановлення зв’язків між структурними підрозділами підприємства:


  • формування правил і процедур у формі положень про структурні підрозділи і посадові інструкції;

  • формування комунікаційної системи і системи логістики

Ознака розподілу функцій між структурними підрозділами підприємства – підготовка наказів, розпоряджень і директив, якими вводяться сформовані правила і процедури

Організаційна структура управління підприємством





18


Рис. 1.2. Модель синтезу сутнісних ознак поняття «організаційна структура управління торговельним підприємством»
як сукупності підсистем, функціями яких є управління конкретними об’єктами, передбачає створення певних структурних підрозділів і в їх межах відповідних посад, які функціонально пов’язані з іншими підсистемами управління);

  • метод розподілу за товарною продукцією, що випускається (цей метод передбачає створення структурних підрозділів торговельного підприємства за основними номенклатурними групами продукції, яку воно продає. Згідно з цим методом структурні підрозділи у межах однієї номенклатурної групи повинні охоплювати всі технологічні процеси, пов’язані із товарною продукцією відповідної номенклатури. Щоправда, слід визнати, що застосування такого методу в «чистому вигляді» є досить умовним, оскільки певні структурні підрозділи торговельного підприємства обслуговують організацію загалом, наприклад, бухгалтерія, тому цей метод доцільний для формування не всієї організаційної структури управління торговельним підприємством, а лише її окремих підрозділів);

  • метод розподілу за групами (категоріями) споживачів (цей метод подібний до попереднього, проте його суттєва відмінність від методу розподілу за товарною продукцією полягає в тому, що одній і тій самій групі споживачів можуть пропонуватись продукти різних номенклатурних позицій. Це означає, що структурні підрозділи торговельного підприємства повинні формуватись у досить громіздкі підсистеми. Одним із основних недоліків застосування цього методу є те, що категорії споживачів з часом можуть змінюватись, що потребуватиме реорганізування організаційної структури управління);

  • метод поділу за робочими змінами (згідно з ним управлінські функції робочих змін різняться більшою або меншою мірою. Робота ділиться на денні, вечірні та нічні зміни. Начальники змін підпорядковуються генеральному директору. Адміністратори кожної зміни мають свої функції та програми роботи, які відрізняються від функцій інших управлінських одиниць, що залежить від специфічних умов роботи зміни та вимог до організації виробничого процесу [63, с. 640]);

  • метод поділу за географічним положенням (цей метод передбачає дублювання структурних підрозділів торговельного підприємства у різних регіонах, тобто за цим методом формуються так звані матричні організаційні структури управління, загальне керівництво якими здійснюють по вертикалі відповідні керівники інституційного рівня управління).

Найбільш поширеним є метод формування організаційних структур управління торговельних підприємств шляхом комбінованого поділу, який базується на поєднанні вищенаведених методів. Так, поділ структурних підрозділів торговельного підприємства може одночасно відбуватись за категоріями споживачів і географічним положенням, видами товарної продукції.

Вибір керівниками торговельного підприємства одного або декількох методів формування організаційної структури управління залежить від стилю керівництва, розміру підприємства, диверсифікованості товарної продукції, різнорідності категорій споживачів тощо. Від адекватності обраних методів значною мірою залежить раціональність їх використання.

Як показали дослідження, у наукових джерелах не простежується уніфікований підхід до класифікації організаційних структур управління торговельним підприємством. Так, О.Кузьмін, Л. Дідковська, С. Лапіцька, А. Шегда класифікують організаційні структури управління торговельним підприємством (ОСУП) за типами (видами), виділяючи лінійні, функціональні та комбіновані (змішані) [57; 92; 106; 181]. Своєю чергою, Г. Осовська, І. Новаківський, Л. Шваб виокремлюють такі види ОСУП, як ієрархічні та адаптивні [133; 140]. С.Петренко вводить такі класифікаційні ознаки, як часові умови існування, ступінь гнучкості й адаптивності, рівень ухвалення рішень, горизонтальна та вертикальна взаємодії й технологія роботи [146]. Узагальнення думок різних авторів і власні дослідження дозволили розвинути класифікацію організаційних структур управління торговельним підприємством шляхом введення нових класифікаційних ознак і уточнення видів організаційних структур (табл. 1.2).

Проаналізуємо кожну з класифікаційних ознак. Так, за способом побудови доцільно виділяти лінійну, функціональну та комбіновану ОСУП (рис. 1.3). Лінійна ОСУП характеризується простотою, чіткістю і зрозумілістю взаємовідносин між управлінцями, їй властиве зосередження всіх функцій у керівника. При такій структурі кожен виконавець має одного безпосереднього керівника, її побудова відбувається шляхом вертикальної ієрархії знизу до верху. Отже, таку структуру управління можна використовувати тоді, коли система організації є простою та має сталі умови функціонування, тобто на малих торговельних підприємствах або під час створення підприємства.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка