«Суперечливість образу Анни Кареніної»



Скачати 150.17 Kb.
Дата конвертації16.01.2018
Розмір150.17 Kb.
ТипУрок


Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Луганської обласної держадміністрації

Навчально-методичний центр ПТО у Луганській області

Стахановський професійний ліцей

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

уроку світової літератури

за темою:

«Суперечливість образу Анни Кареніної»

Автор: Мікєладзе І. О.

Тема уроку: Суперечливість образу Анни Кареніної

Тип: урок засвоєння нових знань

Мета:

• в процесі роботи над текстом роману розкрити суперечливість образу Анни Кареніної; розглянути прототипи образу та його еволюцію

• розвивати навички роботи з текстом художнього твору, вміння узагальнювати та систематизувати навчальний матеріал; висловлювати, мотивувати власну точку зору; розвивати навички публічного виступу, самостійної підготовки повідомлення на визначену тему

• виховувати шанобливе ставлення до сім'ї, її цінностей; почуття співпереживання, прагнення толерантно ставитися до людей.



Обладнання: портрет письменника; роздатковий матеріал (опорні конспекти, міні-хрестоматії); мультимедійний проектор; слайд-презентація до уроку; відеоряд «Анна Кареніна» у супроводі пісні Т. Гвердцителлі «Посвята жінці»

*ПРИМІТКА. Декілька учнів виконують випереджувальні завдання. Хід уроку супроводжується переглядом слайд-презентації.
Хід уроку

І. Оргмомент

ІІ. Актуалізація опорних знань (у разі потреби учні можуть звертатися до опорного конспекту – (див. Додаток 1)

  • Якою була історія створення роману «Анна Кареніна»?

  • Які гострі соціально-політичні питання постали перед Росією у 70-х рр. ХІХ ст.?

  • Які зміни відбулися у останній (1875-1877 рр.) редакції роману? Чим це можна пояснити?

  • Пригадайте, яку думку прагнув втілити в романі Л. Толстой? (думку сімейну) Слайд 1

  • Що таке сім'я? (сім'я - союз двох людей, скріплений почуттям любові, поваги, взаємною турботою)

  • Згадайте, як починається роман: «Всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму»? Чи згодні ви з таким твердженням?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель. Деякі критики стверджували, що Толстой написав не один, а два романи і сюжетні лінії в ньому не пов'язані. Однак письменник застерігав проти такого поверхневого трактування: судити про роман слід виходячи не із зовнішньої фабули, а його «внутрішнього змісту».

  • З яких сюжетних ліній складається композиція роману? (історія сімейного життя Анни Кареніної та духовні шукання К. Левіна) Слайд 2

Вчитель. Толстой наділив свою героїню не тільки привабливою зовнішністю, але й глибоким внутрішнім світом. Але до такого потрактування образу автор прийшов не відразу.

  • Як змінювався образ Анни в різних редакціях роману?

Учениця 1. «24 лютого С. А. Толстая записала у своєму щоденнику: «Вчора ввечері Толстой мені сказав, що йому уявлявся тип жінки, заміжньої, з вищого суспільства, але яка втратила себе. Він говорив, що завдання його зробити цю жінку лише жалюгідною і не винуватою, і що як тільки йому уявився цей тип, то всі особи і чоловічі типи, які представлялися перш, знайшли собі місце і згрупувалися навколо цієї жінки»

Вчитель. Л. Н. Толстой стверджував: «Треба спостерігати багато однорідних людей, щоб створити певний тип».

  • Чи є прототипи у Анни Кареніної? Слайд 3

Учениця 2. Дослідники творчості Л. Н. Толстого стверджують, що великий вплив на письменника мав роман А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»: Лев Миколайович ніби міркував про те, що було б з пушкінською Тетяною, якби вона не відмовилася від претензій Онєгіна і порушила свій обов'язок перед сім'єю і чоловіком. Та й зовнішній вигляд своєї героїні Л. Н. Толстой описував, маючи на увазі старшу дочку А. С. Пушкіна, Марію Олександрівну Ґартунг. Другий прототип героїні Л. Н. Толстого - Анна Степанівна Пирогова, яку нещасна любов привела до загибелі - вона кинулася під товарний потяг.

Вчитель. На минулому уроці ми визначили коло проблем, які автор піднімає у романі. Але не будемо забувати, що цей роман, один з найкращих соціально-психологічних творів світової літератури, автор назвав ім'ям своєї героїні. Саме в її долі ці проблеми проявляються найбільш яскраво.

ІV. Оголошення теми уроку. Викладення нового матеріалу Слайд 4

Епіграф до уроку:

Сховай в душі глибоко, ген на споді,

Свій слушний біль і правди почуття.

Й скажи собі: та що робити? Годі!

Такий цей світ, таке оце життя… (Б. Лепкий)

*ПРИМІТКА. Учням пропонується поміркувати над змістом епіграфа і наприкінці уроку висловити своє розуміння цих рядків; пояснити його зв'язок із темою уроку.

3.1. Робота з текстом художнього твору (див. Додаток 2)

1. Епізод «Приїзд Анни до Москви» ч. 1, розділ 18

  • Якою Анна постає перед нами вперше? Чи помітна схожість з портретом Марії Ґартунг? Слайд 5


Проблемне питання: яке враження справляє Анна в цій сцені –

щасливої чи нещасної жінки?
Що найбільше вразило Вронського в Анні під час їх першої зустрічі?


  • Як розкривається Анна в епізодах примирення Доллі зі Стівом, знайомства з Кіті, спілкуванні з дітьми? (Анна мирить Стіва і Доллі, зачаровує Кіті Щербацьку своєю простотою, щирістю, відкритістю; діти Доллі в захваті від Анни, з задоволенням спілкуються та граються з нею) Слайд 6

  • Чому ставлення Кіті до Анни змінюється після балу?

2. Епізод «Анна на балу» ч.1, розділ 23

  • В чиєму сприйнятті постає Анна в цій сцені?

  • В ній дійсно щось змінилося, чи засліплена ревнощами Кіті бачить її такою? Слайди 7,8

3. Епізод «Анна і Вронський на станції» ч1, розділ 30 Слайд 9

  • В чиєму сприйнятті герої постають в цій сцені?

  • Чи бачимо ми обличчя, очі героїв в цій сцені? Як це виправдано художньо? Яке символічне значення має ця деталь? (Сцена відбувається вночі, до того ж Вронський закриває собою світло ліхтаря, йде сніг - отже, автор не міг бачити і описати їх обличчя. Як не бачили виразно очей один одного і герої. Але в Толстого це промовиста деталь: герої в темряві, в полоні темних сил, вони бачать лише обриси один одного)

  • Яке враження відповідь Вронського справила на Анну? Що він побачив на її обличчі? (Весь жах хуртовини здався їй ще більш прекрасним тепер. Він сказав те саме, чого бажала її душа, але чого вона боялася розумом. Вона нічого не відповідала, і на обличчі її він побачив боротьбу).

  • Як ви думаєте, чому цю сцену автор починає з опису бурі? Яке значення набуває образ бурі у цій сцені?


Проблемні питання: з першого погляду Анна справляє на Вронського таке сильне враження, що він шукає нових зустрічей з нею. Як ви думаєте, якби Анна і Вронський зустрілися вперше у світському суспільстві Петербурга, сталося б те, що сталося? Яку роль в історії відносин зіграло те, що перша зустріч відбулася в Москві, в присутності Стіви, вдалині від Кареніна і Сергійка?

Потреби в справжній любові не вбили навіть 8 років, які Анна прожила в «холодному» будинку з Кареніним. Чому ж тепер, коли вона отримала бажане, вона не може бути щаслива в коханні?



Слайди 10-13

Узагальнення. Учениця 3

Любов Анни і Вронського з самого початку була приречена. Анна не відчуває себе щасливою, тому що не може залишити сина і не може відкрито кохати Вронського. Анна зіткнулася з тим, що світське суспільство приймає і навіть заохочує таємні зради в шлюбі, але не прощає щирого і відкритого кохання. До того ж, пориваючи з Кареніним, Анна потрапляє в іншу пастку: Вронський, якого так пристрасно полюбила Анна, не відчуває всієї складності та суперечливості її душі.

Сама її любов руйнівна. Вже в момент свого зародження вона набуває стихійного і некерованого характеру. Не випадково Кіті помічає «щось чуже і бісівське» в красі Анни в перші хвилини її захоплення Вронським. І сцена освідчення Вронського відбувається під супровід хуртовини, паровозних гудків, завивання вітру. Але Анні від його слів «жах хуртовини видався ще більш прекрасним». Любов Анни - як вітер, який подолав перешкоди, - стихійна і безрозсудна. Вибух пристрастей, які довгий час вона стримувала, немов розколює її душу на дві частини: в одній почуття, які жили в ній до зустрічі з Вронським, в іншій - пристрасть. Віддаючись пристрасті до Вронського, вона залишає біля сина і свої материнські почуття. Добра половина душі залишається в її минулому, не входить у відносини з Вронським. «Горе її було тим сильнішим, що воно було одиноким. Вона не могла і не хотіла розділити його з Вронським».

Епізод 4. Зустріч Анни з сином. Ч. 5, розділи 29-30 Слайди 14-15


  • Як Анна готувалася до зустрічі з сином? Чи легко було їй влаштувати цю зустріч?

  • Чому саме день народження сина Анна вибирає для зустрічі з ним?

  • Як ставиться Сергійко до Анни?

  • Який символічний сенс набуває деталь: Анна забула віддати Сергійкові іграшки, які вона з любов'ю і сумом купувала напередодні?

Узагальнення. Учениця 4.

Доля Анни сповнена драматизму. Вона мала особливу красу, душевну глибину, незалежність. Завжди спокійна, розважлива, уважна дружина, любляча мати, вона раптом відкрила в собі пристрасну натуру. Анна ніби й намагається боротися зі своїм почуттям, але воно виявляється сильніше за неї. Симпатизуючи їй, автор одночасно нібито попереджає читача про якісь пекельні сили або небезпеки, на які наражається героїня, зображуючи її мало не відьмою.

Анна хотіла чистих відносин з коханим, тому її не могла задовольнити банальна світська інтрижка. Можливо, лицемірне суспільство не помітило б її прихований зв'язок, у цьому не було нічого незвичайного. Але відкритого зв'язку, на який відважується заміжня жінка, мати, Анні ніхто не прощає. Хто в цій ситуації правий однозначно відповісти складно. З одного боку, якщо світ був таким вимогливим до моральності «вершків суспільства», чому ж аристократи не судили Бетсі Тверську, Стіву?

З точки зору Бетсі, «неправильність» положення Анни полягала не в подружній зраді, а в небажанні Анни приховати гріховний зв'язок, грати за не писаними, але загальноприйнятими у цьому колі правилами. Так що ж суспільство засуджує насправді: подружню невірність і порушення материнського обов'язку або невміння, небажання приховувати їх?

З одного боку, Толстой вустами Анни засуджує лицемірство і фальш вищого світу. З іншого боку, «розвінчаний» Анною світ по-своєму правий: як можна не засуджувати жінку, яка давала шлюбну обітницю перед Богом у церкві, а потім порушила її та материнський обов'язок? І вищий світ засудив Анну. Вона, прекрасно розуміючи всю складність ситуації, яку сама ж і створила, нестерпно страждає і змушує страждати всіх: чоловіка, сина, Вронського.

Вчитель. В романі є сцена перегонів, де панує атмосфера егоїстичного змагання, де кожен прагне вирватися вперед, бризкаючи брудом на тих, хто позаду. (Слайди 16-17) Це шалений рух замкнутим колом, під час якого один за одним падають і розбиваються учасники перегонів. Розповідаючи, яке враження справляють перегони на глядачів, Толстой наводить цікаву деталь. Коли присутні бачать падіння вже декількох наїзників, одна дама зауважує: «Хвилює, але не можна відірватися... Якщо б я була римлянка, я б не пропустили жодного цирку».


Проблемні питання: чому Толстой згадує про Стародавній Рим? Які асоціації це викликає?

На сучасників надзвичайне враження справила сцена загибелі Анни. Чому автор обрав для своєї героїні такий жахливий фінал? Якого символічного значення набуває образ потяга?



Узагальнення. Учень 5

Ця згадка про Стародавній Рим часів занепаду не випадкова. Толстой переконаний, що європейська цивілізація, яка зробила культ з природних, чуттєвих насолод людини, неминуче котиться до катастрофи.

Толстой переконує, що трагічний фінал героїні - наслідок глибокого розпаду духовних цінностей в сучасному світі, що глухий кут, в який потрапила героїня, - стан всієї цивілізації. Символом цієї нової цивілізації є потяг. Поставивши метою розвитку зростання матеріальних потреб і чуттєвих насолод, ця цивілізація неминуче рухається до самознищення.

Слайди 18-20

Узагальнення. Учень 6

У маєтку Вронського відбувається заключний акт трагедії Анни. Хоча вона здавалася іншим щасливою, насправді була нещасною. Її остання зустріч із Доллі немов підбиває підсумок життя обох. Доллі - тріумф материнського почуття, подвиг заради дітей. Своєрідний докір Анні. Анна, красива, розумна, непересічна жінка, зовсім заплуталася. Вона не знайшла кращого виходу, ніж піти з життя, що згідно з християнськими законами є страшним гріхом. Залишаючи цей світ, вона кидає йому звинувачення: «Все неправда, все ложь, все обман, все зло!..». Але чи не стала й вона носієм цього обману і зла?.. Слайд 21



Епізод 5. Анна на станції

  • Чому в Анни дозріває рішення піти з життя? Слайд 22

Вчитель. Всім змістом свого роману Толстой доводить велику правду Євангельського завіту про таїнство шлюбу, про святість шлюбних уз. Драматична сім'я, в якій між чоловіком і дружиною немає любові, але не менш драматичним є розрив сім'ї. Слайд 23

  • Чи можна вважати образ А. Кареніної суперечливим? Слайд 24

Узагальнення. Складання таблиці «Риси образу А. Кареніної» Слайд 25

Привабливі

Викликають осуд

  • зовнішня краса

  • чарівність

  • душевна глибина

  • доброта

  • почуття власної гідності

  • вміння любити

  • незалежність

  • душевна делікатність

  • здатність до співпереживання

  • надлюдська привабливість

  • бісівський і чаруючий початок в Анні

  • здатність знехтувати почуттям обов'язку перед сім'єю заради любовної пристрасті

  • надає перевагу любові до чоловіка перед любов'ю до дітей

  • відхід з життя всупереч християнським законам


Вчитель. Так, Анна - натура суперечлива, її вчинки не викликають однозначної оцінки читача. Але яка ж вона чарівна, викликає інтерес до своєї особистості, цілісної натури, незвичайної, оригінальної!

*Учні мають змогу осмислити розглянуті проблеми, долю героїні, своє ставлення до неї під час перегляду відеоряду «Анна Кареніна» у супроводі пісні Т. Ґвердцителлі «Посвята жінці», який змонтовано групою учнів.

V. Підсумки уроку. Учні звертаються до епіграфу уроку, пояснюють його зв'язок із темою, що розглядалася; висловлюються щодо розуміння епіграфу до роману.

VІ. Домашнє завдання: написати невеликий твір-роздум за темою «Моє ставлення до Анни Кареніної»

Додаток 1

Опорний конспект уроку

Тема: Роман «Анна Кареніна». Система образів роману. «Діалектика душі» толстовських героїв

Епіграф: «Щоб твір був гарним, треба любити у ньому головну, визначальну думку. Так, в «Анні Кареніній» я люблю думку сімейну» (Л. Толстой)
1. Творча історія роману «Анна Кареніна»

Роман «Анна Кареніна» створювався протягом 1873-1877 рр. За цей час суттєво змінився його план, ускладнився сюжет і композиція, змінилися герої й навіть їхні імена. У різних варіантах Толстой послідовно духовно збагачував і морально вдосконалював образ головної героїні. Натомість образи її чоловіка і Вронського письменник поступово позбавляв позитивних рис.

У період написання роману Лев Толстой переживав напружені духовні шукання. Росія після скасування кріпосного права була на роздоріжжі: потрібно було або йти капіталістичним шляхом, уже «апробованим» Західною Європою, або шукати свій, «російський» шлях.

Перша редакція роману побачила світ у 1873 р., а вже на початку 1874 р. він друкувався окремою книжкою. Анна, її чоловік Олексій і коханець ще зовсім не схожі на персонажів остаточного варіанта роману.

Особливо істотних змін зазнав текст роману в 1875-1877 рр., коли Толстой захопився різноманітними релігійними й філософськими працями й ученнями. «Думка сімейна» у творі значно поглибилася й вийшла з приватної справи на рівень загального аналізу людських взаємин під час гострих суспільних суперечностей.

2. Система образів роману


Костянтин Левін

Анна Кареніна

брат Стіва Облонський

його дружина Доллі

чоловік Олексій Каренін

син Серьожа

коханець Олексій Вронський



брат Микола Дмитрович

брат Сергій Іванович

Кіті Щербацька



3. «Діалектика душі»

Діалектика – процес розвитку чого-небудь у всьому розмаїтті його форм і всій його суперечливості. Діалектика душі – це складний і суперечливий розвиток внутрішнього світу людини, який намагається зобразити автор.

Додаток 2

МІНІ-ХРЕСТОМАТІЯ

1. Епізод «Приїзд Анни» ч. 1, розділ 18

Він (Вронський)... відчув необхідність ще раз поглянути на неї - не тому, що вона була дуже красива, не з тієї витонченості і скромної грації, які видно у всій її постаті, але тому, що у виразі миловидного обличчя, коли вона пройшла повз його, було щось особливо ласкаве і ніжне..... У короткому погляді Вронський встиг помітити стриману жвавість, яка грала в її обличчі й пурхала між блискучими очима і ледь помітною усмішкою... Ніби надлишок чогось так переповнював її істоту, що повз волі проявлявся то в блискучому погляду, то в усмішці. Вона згасила навмисне світло в очах, але воно світилося проти її волі в ледь помітній посмішці.



2. Епізод «Анна на балу» ч.1, розділ 23

(Кіті) не сходилася з Анною з самого приїзду і тут раптом побачила її знову абсолютно новою і несподіваною. Вона побачила в ній так знайому їй самій межу збудження від успіху. Вона бачила, що Анна сп'яніла від вина збуджуваного нею захоплення... Вона була чарівна в своїй простій чорній сукні, милі були її повні руки з браслетами, чарівна тверда шия з ниткою перлів, чарівні граціозні легкі рухи маленьких ніг і рук, чарівне це гарне обличчя у своєму пожвавленні; але було щось жахливе і жорстоке в її принадливості... «Так, щось чуже, бісівське і чарівне є в ній, - сказала собі Кіті»



3. Епізод «Анна і Вронський на станції» ч 1, розділ 30

Страшна буря рвалася і свистіла між колесами вагонів по стовпах з-за рогу станції. Вагони, стовпи, люди, все, що було видно, - було занесене з одного боку снігом і заносилося все більше і більше.... людина у військовому пальті біля неї самої затулила їй коливне світло ліхтаря. Вона озирнулася і в ту ж хвилину упізнала обличчя Вронського... Їй не потрібно було питати, навіщо він тут. Вона знала це так само вірно, як якщо б він сказав їй, що він тут для того, щоб бути там, де вона.

- Я не знала, що ви їдете. Навіщо ви їдете? - сказала вона, опустивши руку, якою взялася за стовпчик. І нестримна радість і пожвавлення сяяли на її обличчі.

- Навіщо я їду? - повторив він, дивлячись їй прямо у вічі. - Ви знаєте, я їду для того, щоб бути там, де ви, - сказав він, - я не можу інакше...

Весь жах хуртовини здався їй ще більш прекрасним тепер. Він сказав те саме, чого бажала її душа, але чого вона боялася розумом. Вона нічого не відповідала, і на обличчі її він побачив боротьбу.

Епізод 4. Зустріч Анни з сином. Ч. 5, розділ 29-30

Під час розлуки з ним [сином] і при тому припливі любові, який вона відчувала останнім часом, вона уявляла його чотирирічним хлопчиком, яким вона найбільше любила його. Тепер він був навіть не таким, яким вона залишила його; він ще далі став від чотирирічного, ще виріс і схуд... Анна жадібно оглядала його; вона бачила, як він виріс і змінився в її відсутність. Вона пізнавала і не впізнавала його...

- Але що ж ти думав про мене? Ти не думав, що я померла?

- Ніколи не вірив.

- Не вірив, друже мій?

- Я знав, я знав!..



Епізод 5. Анна на станції

«Моя любов робиться все пристрасніше і себелюбивіше, а його все згасає і згасає, і ось чому ми розходимося, - продовжувала вона думати. - І зарадити цьому не можна... Ну, нехай я придумаю собі те, чого хочу, щоб бути щасливою... Я отримую розлучення, Олексій Олександрович віддає мені Сергійка, а я виходжу заміж за Вронського... Що ж, Кіті перестане так дивитися на мене, як вона дивилася нині? Ні. А Сергійко припинить питати чи думати про моїх двох чоловіків? А між мною і Вронським яке ж я придумаю нове почуття? Можливо і яке-небудь не щастя, а тільки не муки? Ні і ні! - відповіла вона собі тепер без найменшого коливання.



Із християнських заповідей

  • Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

  • Не вбивай.

  • Не чини перелюбу.

  • Не кради.

  • Не вимовляй помилкового свідчення на ближнього твого.

  • Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка