Створення психологічних умов підвищення рівня навчальних досягнень, формкування ключових компетентностей та загальної культури учнів



Дата конвертації23.10.2017
Розмір445 b.


СТВОРЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ, ФОРМКУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ТА ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ

Семінар для заступників директорів

з навчально-виховної роботи

Переяслав-Хмельницький

2012

Протиріччя сучасної освіти

  • ми маємо навчити дітей жити в світі, якого самі не знаємо;

  • освіта має бути вузькоспеціальною, тому що неможна обійняти все, але вузький спеціаліст погано перенавчається, важко орієнтується у міжпредметних знаннях, йому складно знайти спільну мову із спеціалістами іншого профілю;

  • навчання має бути предметним, тому що воно копіює, повторює організаційну структуру науки. Однак предметне навчання заважає цілісності сприйняття світу;

  • чим більше вимог висувається до освіти, ти більше розрив між сильними та слабкими учнями;

  • освіта повинна бути дорогою, щоб бути якісною, й одночасно має бути дешевою, щоб бути доступною;

  • освіта має бути добровільною, тоді вона буде максимально ефективною; водночас освіта має бути обов'язковою, тому що некомпетентність стає соціально небезпечною;

  • жити добре нам хочеться зараз, сьогодні, але вкладення у майбутнє вимагає обмежень у теперішньому.



Пріоритети сучасної школи

Школа має готувати учнів:
  • До змін

  • Розвивати в них мобільність, динамізм, конструктивність, гнучкість

  • Вчити самостійно розв'язувати проблеми в різних сферах діяльності

  • Використовувати в процесі навчання соціальний і власний досвід



Форма організації навчання спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.

Навчально-виховний процес здійснюється за різними формами: у вигляді уроків, лекцій, лабораторно-практичних та семінарських занять, диспутів, навчально-виробничих екскурсій тощо

(Положення про загальноосвітній навчальний заклад)

Всі вони відрізняються за ступеням самостійності пізнавальної діяльності учнів і ступенем керівництва навчальної діяльністю з боку вчителя



Загальні підходи до організації сучасного уроку:

  • посилення його соціальної спрямованості (формування готовності до входження в доросле життя, розвиток комунікативної культури);

  • практична орієнтованість освіти (оптимальне поєднання фундаментальних і практичних знань);

  • спрямованість на розвиток мислення, практичних навичок;

  • розширення різного роду елективних курсів, колективних форм роботи, прив'язка досліджуваного матеріалу до проблем повсякденного життя;

  • диференціація навчального процесу, збільшення частки самостійної роботи школярів (реферати, проекти, дослідницька й експериментальна діяльність).



Тенденції, що викликали науково-педагогічні та методичні зміни в сучасному уроці:

  • Новий зміст освіти: варіативні навчальні програми, нове покоління підручників, робочі зошити, різноманітні дидактичні матеріали.

Все це дозволяє робити урок більш цікавим, яскравим, насиченим.

2. Становлення різних моделей дидактичних систем зі своєю культурою проектування та реалізації уроків.

НАПРЯМИ РОБОТИ СЕМІНАРУ

  • СТВОРЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

  • ФОРМКУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

  • ЗАГАЛЬНА КУЛЬТУРА УЧНІВ



СТВОРЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ «Робіть так, шоб людям, які вас оточують юуло добре»                                                                            В.Сухомлинський

МОТИВАЦІЯ (психічному стані, готовністю до засвоєння знань, соціальний мотив)

  • НАВЧАННЯ (научування, навчання, учіння)

  • ЗАСВОЄННЯ (початкова, спеціальне, оперування)



Розрізнюють різні рівні научування:

  • Сенсорний

  • Моторний

  • Сенсомоторний

  • Когнітивний



Рефлексивне управління вчителя

  • учень є активним суб’єктом власної діяльності, здійснюваної у загальній системі колективної роботи;

  • розвивати здатність учнів до самоуправління (саморегуляції, самоорганізації та самоконтролю) власною діяльністю;

  • -організовувати процес навчання як розв’язання навчально-пізнавальних проблем на основі творчої взаємодії з учнями.



Діяльність, яка має научування своєю основною метою - називається у ч і н н я м.

  • На відміну від учіння, метою якого є освоєння певних знань і вмінь, безпосереднім продуктом учбової діяльності (навчальної діяльності) є насамперед розвиток учня.



У зовнішній структурі учбової діяльності виділяють такі основні компоненти:

  • мотивацію;

  • навчальні завдання у визначених ситуаціях в різній формі завдань;

  • навчальні дії;

  • контроль, що переходить у

  • самоконтроль;

  • оцінку, що переходить в

  • самооцінку



Розрізнюють спонукальну, організуючу та смислотворну функції мотивації навчальної діяльності

  • навчальна мотивація, як і будь-яка інша, є системним, ієрархічно структурованим утворенням, і характеризується спрямованістю, стійкістю та динамічністю

  • грунтується на потребі – психічному стані, що характеризується пізнавальною активністю дитини, її готовністю до засвоєння знань

  • Емоційне переживання пізнавальної потреби та її задоволення є інтересом.



чотири мотиваційні установки: на процес, на результат, на оцінку вчителя, “уникнення неприємностей”

  • У 60-х роках учені довели, що:

  • ефективність учіння насамперед пов’язана з орієнтаціями особистості на процес та результат, значно в меншій мірі з орієнтацією на оцінку вчителя, і майже зовсім не залежить від орієнтації на “уникнення неприємностей”

  • На початку ХХст. виявилося, що:

  • ефективність учіння насамперед пов’язана з орієнтаціями особистості на результат, оцінку; значно в меншій мірі на «уникнення неприємностей», та майже зовсім не залежить від процесу оцінку вчителя, і майже зовсім не залежить від процесу

  • (не стосується початкової школи)















СЕРЕДНЯ ТА СТАРША ЛАНКА 7 балів – найвища оцінка



Якою буває мотивація?

  • МОТИВАЦІЯ УСПІХУ

  • МОТИВАЦІЯ ОСТРАХУ НЕВДАЧІ













Процес постановки цілей вимагає певних умінь, рівень сформованості яких характеризує зрілість мотиваційної сфери учня. До таких умінь відносять:

  • - обгрунтований вибір однієї з кількох можливостей;

  • - самостійну постановку та тривале утримування цілі;

  • - постановку перспективних цілей та їх корекцію в залежності від обставин;

  • - реалізацію поставлених цілей, вибір адекватних засобів реалізації та подолання можливих перешкод.

  • Названі уміння забезпечують реальне виконання дії, установку до якої створює мотив.



Центральним поняттям усіх теорій навчання, учіння, учбової діяльності є поняття “засвоєння”.

до психологічних компонентів засвоєння відносять:
  • - позитивне ставлення до навчання;

  • - процес безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом;

  • - мислення як процес активної переробки отриманого матеріалу;

  • - процес запам’ятовування і збереження отриманої та переробленої інформації.



Стадії процесу засвоєння

  • - початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання у широкому смислі цього слова;

  • - осмислення;

  • - спеціальна робота по його закріпленню;

  • - оволодіння матеріалом – у смислі можливості оперування ним у різних умовах, використання на практиці.



Засвоєння насамперед характеризується міцністю, під якою розуміють незалежність використання засвоєних знань і вироблених умінь від часу, особливостей ситуацій та умов

  • Міцність засвоєння залежить від системності, смислової організованості навчального матеріалу, його особистісної значущості для учня і того емоційного ставлення, яке він в учня викликає.

  • Характер засвоєння залежать від вікових можливостей учнів, виду, форми подачі нових знань.



Освоєння системи знань в процесі навчання має поєднуватися з оволодіння відповідними навичками

Ефективність вироблення навички залежить від ряду факторів, до яких насамперед відносять:
  • правильний розподіл вправ у часі;

  • розуміння, осмислення учнями принципу, загального плану виконання дії;

  • знання результату виконуваної дії;

  • вплив раніше освоєних знань і вироблених навичок на даний момент формування навички;

  • раціональне співвідношення репродуктивності та продуктивності.



Виділяють такі етапи формування понять:

  • 1. Демонстрація

  • 2. Спостереження учнів за цими предметами чи явищами, виявлення їх різних сторін і властивостей, зв’язків, дій

  • 3. Порівняння, порівняння і протиставлення (аналіз) виявлених властивостей, виявлення і об’єднання (синтез) тих із них, які спільні для всіх об’єктів, або ж, навпаки, тих, що відрізняють об’єкти різних класів

  • 4. Абстрагування виділених ознак шляхом їх закріплення у терміні

  • 5. Узагальнення



Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати

Головними умовами успішного формування вмінь є:
  • усвідомлення мети завдання та розуміння його змісту і способів виконання

  • наявність свідомого ставлення,

  • індивідуальні особливості: тип нервової системи, попередній досвід, теоретичні знання, нахили і здібності



Із досвіду роботи

  • Робота в класі:

  • парами, у групі, колективно

  • самостійно

  • індивідуально

  • Позакласна робота:

  • індивідуально

  • у групі, парами

  • самостійно



Самостійна робота може виявлятися в чотирьох основних напрямах навчальної діяльності:

  • Організаційному

  • Практичному

  • Інтелектуальному

  • Психологічному



Існують три шляхи самостійного виконання завдання

  • 1. Вигадати, створити свої засоби та способи, тобто зробити завдання творчим.

  • 2. Визначити, якої інформації не вистачає, і відшукати її в довіднику, підручнику, іншому джерелі.

  • 3. Запитати у вчителя як у компетентного фахівця.



І аспект

  • Потреба – Мотив

  • Самовизначення: поставлена мета, спланована діяльність, засоби, прийоми роботи, виконання рефлексія

  • «Каталізатор» (нестача – потреба)

  • Спосіб дії

  • Самооцінка, рефлексія



ІІ аспект

  • Спільність дії (вчитель - учень - учні)

  • Робота в групі (учень обирає роль: контролер, скептик, аналітик, писар, координатор)

  • Учень вчиться слухати, сперечатися, ставити запитання, відстоювати свою думку



ІІІ аспект

  • Пошук знань та способу дії може бути лише там, де вчитель не дає їх у готовому вигляді

  • Можна використовувати завдання «пастки», «каталізатори», «ключі», «виручалочки».



  • Іванко йшов лісом. Він дихав чистим повітрям. Обабіч дороги росли дуби. Як приємно йому йти лісовою стежкою.

  • В…сною пов…ртаються до нас з т…плих країв гостроносі журавлі.

  • Сьогодні Дмитрику було весило. На уроці української мови він навчився правильно песати запрошення. Він завтра напише такого леста своїй бабусі.



  • «пастки» - це завдання, які не мають розв’язку або складені не за правилами

  • «каталізатори» - завдання, яке виявляє недостатність знань дитини

  • «ключі» - завдання, виконуючи яке дитина може оцінити рівень своїх знань з певної теми, побачити прогалини, визначити зону найближчих дій

  • «виручалочки» - це завдання, виконавши які дитина може опанувати пропущений матеріал



ФОРМКУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Компетентність (лат. competo – «досягаю», «відповідаю») – об’єктивна категорія, що фіксує суспільно-визнаний комплекс певного рівня знань, умінь і навичок, ставлень тощо, які можна застосовувати в широкій сфері діяльності людини; здатність здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи відповідні проблеми.

Компетенція – готовність використовувати засвоєні знання, уміння і способи діяльності в реальному житті для вирішення практичних завдань

  • Компетентнісний підхід– спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових) і предметних компетентностей особистості

  • Результатом такого процесу є сформованість загальної компетентності людини як сукупності ключових компетентностей, інтегрованої характеристики особистості



  • для ХХІ століття визначені компетентності

  • пов’язані з виникненням інформаційного суспільства;

  •  політичні і соціальні;

  •  компетентності стосовно життя у полікультурному суспільстві;

  •  володіння усним і писемним мовленням;

  •  здатність вчитися протягом усього життя.



Модель - традиційна класно-урочна система навчання

  • Модель - традиційна класно-урочна система навчання

Її понятійний апарат:

триєдина мета уроку; план-конспект; форми навчання; методи та прийоми навчання; типи уроків.
  • Модель - педагогічні технології навчання

Її понятійний апарат:

технологічна карта тематичного та поурочного планування; технологічний прийом; етап технології; завдання етапу, діагностика його ефективності тощо.
  • Модель – компетентнісного підходу в навчанні

Її понятійний апарат:

ключові та базові компетентності; досвід дитини; уміння вирішувати життєві ситуації; психолого-педагогічна ситуація та інше.



Українські вчені виокремили п’ять наскрізних ключових компетентностей, формування яких має здійснюватися в рамках кожного навчального предмету

  • Вміння вчитися

  • Здоров'язберігаюча компетентність

  • Загальнокультурна (комунікативна)

  • Соціально – трудова

  • Інформаційна



Виникає питання: що і як оцінювати в рамках компетентнісного підходу

Система мисленевих навичок по Б.Блуму



Наскільки педагогічно ефективним є компетентнісний підхід?

Традиційний підхід
  • зорієнтований на безпосередній результат освіти (засвоєння інформації);

  • цілі навчання не мають особливої цінності для учнів і концентруються на досягненні формальних результатів (здачі екзаменів, атестації, отриманні оцінки,медалі тощо)



Чому система шкільної освіти поки ще обережно вивчає можливості дидактичної моделі, побудованої на основі компетентнісного підходу?

тому, що вона тягне за собою значні зміни й уроку, і всієї сучасної школи:

Компетентнісний підхід

суттєво змінює: принципи визначення цілей освіти,відбору її змісту, методи навчання

організаційні форми навчання

результат навчання.

Він потребує розробки якісно нового змісту освіти; формування адекватної новим завданням матеріально-технічної бази; відповідної підготовки педагогів; вирішення питання формування компетентностей і підсумкової атестації учнів, включаючи незалежне або державне тестування

Модель традиційного навчання залишається пріоритетною основною в організації та проведенні сучасного уроку.

Модель традиційного навчання залишається пріоритетною основною в організації та проведенні сучасного уроку.

Вона істотно змінюється, але в основі залишаються класична педагогіка та методика зі своїм понятійним апаратом і традиціями.

Основна форма планування - це традиційний план-конспект уроку.

Причому в старшій школі знижується потреба педагогів у технологічних картах і підвищується роль планів у вигляді схем, таблиць, графіків, презентацій, тестів.

Які реальні напрацювання є на сьогодні в рамках компетентнісного підходу?

  • сформовано науково-теоретичне розуміння компетентності як здатності дитини використовувати свій досвід для рішення життєвих проблем і ситуацій.

  • розроблені нові стандарти з орієнтацією на компетентності, розпочаті спроби створення деяких навчальних програм і підручників із позицій компетентнісного підходу.

  • затверджений новий базисний навчальний план, де показана можливість дослідницької роботи школярів, виконання ними проектів, практикумів, результати яких заносяться в портфоліо - усе це повною мірою працює на компетентності.

  • розроблені способи формування й оцінки компетентностей: проекти, методика «Профіль умінь», щоденники досягнень тощо.



З компетентнісним підходом сьогодні пов’язують нове розуміння якості в освіті

Спеціальна сесія ООН, яка проходила в Нью-Йорку 8-10 жовтня 2002 року уточнила зміст словосполучення “якісна освіта”

це поняття включає

не рівень академічних досягнень, а

ступінь оволодіння учнями основними життєвими навичками,

які й складають основу

соціальної компетентності (зрілості)

дитини

Структура навчальної зрілості молодшого підлітка, що закінчує початкову школу

  • елементарні знання, уміння та навички по предметах освітнього стандарту для початкової школи (діагностика навченості)

  • узагальнені навчальні уміння, які пов’язані з розвитком загальних здібностей

  • відповідність віковим нормам фізичного та психічного розвитку

  • пізнавальні інтереси та мотивація щодо продовження навчання на другому ступені школи

  • знання елементарних моральних понять (добро, зло, любов та ін.), а також правил поведінки,

  • розвиненість комунікативних умінь



Показники особистісної та навчальної зрілості старшого підлітка

  • володіння системою предметних знань і умінь, які необхідні для навчання за базовим стандартом основної середньої освіти

  • сформованість Я-концепції особистості, адекватної самооцінки та здібності до саморегуляції поведінки і діяльності

  • висока мотивація досягнень успіху в обраному профілі навчання

  • психофізіологічні знання старшого підлітка про себе, усвідомлене прагнення дотримуватися здорового способу життя

  • гуманістична позиція в спілкуванні та взаємодії з людьми різного віку, духовно-моральної орієнтації



Показники соціальної зрілості випускника школи

  • системність знань про оточуючий світ

  • знання про людину

  • стійкий професійний вибір і висока мотивація досягнення життєвого успіху

  • здатність до саморегуляції поведінки

  • адаптація в соціумі та саморегуляція в діяльності

  • готовність до збереження свого здоров’я в інтенсивних умовах навчання та праці

  • готовність до створення здорової сім’і

  • відповідальність за прийняття рішень у статевому житті

  • стійка соціально-моральна орієнтація

  • громадянська позиція

  • високий духовно-моральний потенціал розвитку особистості





ЗАГАЛЬНА КУЛЬТУРА УЧНІВ

  • Мета виховання – виховати людину культури, а завдання педагога – створення культурного середовища розвитку дитини

  • Культура - з латинської означає виховання, навчання, розвиток

  • Розрізняють внутрішню та зовнішню



Розрізняють зовнішню та внутрішню культуру

  • Освіченість, світогляд, моральність, знання, інтереси, духовність – внутрішня культура людини

  • Якості ВК від яких залежить поведінка людини:

  • Ввічливість, такт, делікатність, коректність, аккуратність, обов’язковість



“Культура школи” ключові елементи поняття

За К.М. Ушаковим:

Символи навчального закладу: емблема, пісня, звичаї, традиції

Герої закладу: вчителі (досвідчені, шановані, ініціативні);

учні (лідери, приховані, лідери, переможці, популярні);

  Мова закладу (напрям руху, вихованість, рівень освіти, патріотизм)

Переконання серед дітей та дорослих (моральність, обізнаність, активність)

Професійні та загальнолюдські цінності

К У Л Ь Т У Р А Ш К О Л И -

це збірне поняття норм, правил, цінностей, звичаїв, що регулюють діяльність взаємовідносин усіх учасників навчально-виховного процесу

М.М. Поташкін

Культура всієї школи -

це система ціннісних орієнтацій, яку приймають усі учасники навчально-виховного процесу. Ця система слугує орієнтиром у думках, пчуттях, вчинкахї. Коли кажуть про «загальну організаційну культуру школи» мають на увазі загальну психологічну атмосферу, яка створюється школю у кожному класі

За В.Симоновим

Рівень організаційної культури школи розкривається у наступних поняттях:

   Яку місію виконує заклад? Чим відрізняється від інших, який рейтинг?
  •  Які цінності та норми лежать у її основі? Як зберігаються, передаються? (справедливість, краса, гармонія, знання)

  • Які існують звичаї, традиції?

  • Який зовнішній вигляд школи ? Чим зовні відрізняється від інших? (дизайн, інтерє’р, чистота, комфорт)

  • Яка культура мовлення в навчальному закладі?

  • Як приймаються важливі рішення? (зверху, знизу)

  • Чи є зворотній зв’язок між вчителями та учнями?

  • Чим і як харчуються учасники навчально-виховного процесу?

  • Як вибудовуються взаємовідносини між вчителями та учнями?

  • Якими естетичними хвилюваннями наповнюється життя школи?

  • (патріотичні, соціальні., спортивні)      

  • Як візначаються та оцінюються досягненя індивіда та колективу ?    

  • Яка загальна задоволоеність перебіування дітей у закладі?             



Система принципів керування школю з метою формування загальної культури учнів

  • Повага

  • Довіра

  • Співпраця

  • Справедливість

  • Індивідуальний підхід



Що необхідно для розвитку культури навчального закладу?

  • Наявність теоретичних знань (форми, способи змін та збереження культури)

  • Пам’ятати, що культура закладу це стійкий об’єкт

  • Використовувати методи дослідження



Важливо з’ясувати

  • Домінуючі ціннісні орієнтири учнів, вчителів

  • Хто є головним носієм цінностей в учнівському середовищі, в педагогічному колективі

  • Як впливають домінуючі цінності на індивіда, колектив

  • Які цінності будуть впливати здійсненню інноваційного задуму



- Від кого залежить культура закладу? - Від кожного педагога закладу.

  • Тому формування загальної культури учнів залежить від кожного учасника навчально-виховного процесу, від чіткої злагодженої дії педагогічного колективу, від того, наскільки ефективною є обрана системароботи з підвищення рівня культури закладу







Порівняльна діаграма самооцінки рівня культури учнів 5, 11 класів





Не ходіть по інших семінарах…




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка